Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка33/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   59

ПАТРІОТИЧНІ МОТИВИ В ЛІРИЦІ В. СТУСА, ОБРАЗ УКРАЇНИ. ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ ПРО СМИСЛ ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ. МАЙСТЕРНЕ ВОЛОДІННЯ ВЕРЛІБРОМ

Мета: ознайомити учнів із творчістю поета; проаналізувати поезії «О земле втрачена, явися...», «Мені зоря сіяла нині вранці...» та «На колимськім морозі калина.» як втілення ідеї «трагічного стоїцизму», «будування себе»; розкрити образ України-мрії, ідею духовного зв'язку людини з рідною землею; розвивати навички самостійного синтезу літературно-критичного та біографічного матеріалу, уміння визначати провідні мотиви творчості, ідеї поетичних творів; формувати активну життєву позицію, повагу до людей, які зреклися власного щастя заради загального добра.

Обладнання: портрет поета, видання його творів, тексти поезій.

Теорія літератури: екзистенційні ідеї в художньому творі, метафора (поглиблено).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

  • Творчість Василя Стуса — помітне явище не тільки української, але й світової літератури. Сьогодні його ім’я стоїть в одному ряду із іменами таких видатних письменників, як Р.-М. Рільке,

А. Камю, Б. Пастернак, ранній П. Тичина, Б.-І. Антонич. Їх єднає масштабність світобачення, глибина психологізму, філософське осмислення буття, інтелектуалізм. Але В. Стус ще й глибоко національний поет. І не тільки тому, що у своїх творах часто використовує традиційні образи чи підходи для відтворення реалій народного життя. Поезія його виразно патріотична. У ній відчутні духовність і генотип нації у складних історичних перипетіях, відбито думи і сподівання народу, звучить палка любов до рідної землі. У його віршах тісно переплелися осмислення історичного минулого України, аналіз сучасного й вболівання за майбутнє.

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Метод «Прес»

Кажуть, що життя В. Стуса — це дорога через терня до зір. Погодьтеся чи спростуйте цей вислів. Під час відповіді скористайтеся схемою.

  • Я вважаю, що ...

  • Тому що ...

  • Наприклад, ...

  • Отже, .

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Підготовка до сприйняття поезії В. Стуса

  • «Україна є віссю, навколо якої обертається вся поезія В. Сту- са»,— так визначив тематику творчості митця М. Рильський. Яскравим підтверденням цих слів є поезія «О земле втрачена, явися».

  1. Виразне читання вірша «О земле втрачена, явися...»

  1. земле втрачена, явися бодай у зболеному сні

  2. лазурове простелися, пролийся мертвому мені!

І поверни у дні забуті, росою згадок окропи, віддай усеблагій покуті і тихо вимов: лихо, спи!..

Сонця клопочуться в озерах, спадають гуси до води, в далеких пожиттєвих ерах мої розтанули сліди.

Де сині ниви, в сум пойняті, де чорне вороння лісів?

Світання тіні пелехаті над райдугою голосів, ранкові нашепти молільниць, де плескіт крил, і хлюпіт хвиль, і солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль?

Де дня розгойдані тарілі?

Мосянжний перегуд джмелів, твої пшеничні руки білі над безберегістю полів, де коси чорні на світанні і жаром спечені уста, троянди пуп’янки духмяні і ти — і грішна, і свята, де та западиста долина, той приярок і те кубло, де тріпалася лебединя, туге ламаючи крило?

Де голубів вільготні лети і бризки райдуги в крилі?

Минуле, озовися, де ти?

Забуті радощі, жалі.

  1. земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,

  2. лазурово простелися, і душу порятуй мені.

  1. Бесіда за змістом твору

  • Які образи проходять перед поетом, коли він згадує рідний

край?

  • Розкрийте роль питальної інтонації у вірші.

  • Яким постає образ України в поезії В. Стуса?

  1. Поетичний практикум

Завдання. Визначте жанр твору, вид лірики, провідний мотив, віршовий розмір, художні засоби. Дані занесіть до таблиці.

«О земле втрачена, явися.» — одна з найчарівніших поезій В. Стуса, у якій він з натхненною майстерністю передав глибокі почуття ліричного героя, породжені розлукою з рідним краєм і нелюдськими умовами заслання. Це яскравий зразок патріотичної лірики, поетичний монолог, щире звернення сина до рідної матері- Батьківщини, до України, яка бачиться йому втраченим раєм, місцем, звідки він черпає сили й надії, пристановищем для тіла й духу.

Поезія стала для Стуса тими ліками, якими він намагався хоч як угамувати тугу за рідним краєм. Усе, чим гарна українська земля: небо, природа, кохана дружина, побут — постає тепер перед безталанним поетом у повній величі, мов щось найдорожче в світі, найсвятіше, єдине та втрачене навіки.

Початок поезії — звертання до вітчизни, яке нагадує молитовне прохання. Воно сповнене елегійно-урочистих інтонацій, які виникають завдяки добору відповідних лексем та насиченню дієсловами наказового способу: «явися», «простелися», «пролийся», «поверни», «віддай», «вимов». Далі ліричний герой зі своєї зболеної душі видобуває образ України-мрії, України-ідеї, про яку постійно думає і про долю якої переживає. Ці картини такі яскраві, одухотворені, що читач легко вслід за поетом вимальовує їх у своїй уяві. Досягти реальності зображеного авторові вдається за допомогою зорових та слухових образів: «Сонця клопочуться в озерах», «спадають гуси до води», «сині ниви», «чорне вороння лісів», «світання тіні пелехаті», «ранкові нашепти молільниць», «плескіт крил, і хлюпіт хвиль», «солодавий запах винниць», «мосянжний перегуд джмелів», «за- падиста долина» та ін. Яке різноманіття почуттів ліричного героя передані за зовні простими рядками цього вірша! Стус лине серцем у такі рідні й такі далекі місця, і серце його від цього і болить ще більше, і відпочиває морально. Спогади навіюють ностальгію, важку, аж до душевного болю. Про це свідчать питальні речення, вжиті в тексті. З їхньою допомогою ліричний герой передає і свою самотність, і свою тугу, і свій душевний та емоційний стан.

Обрамлення «О земле втрачена, явися/ бодай у зболеному сні / і лазурове простелися» підсилює тужливі настрої поета.

Та чи можемо сповна уявити, скільки мук і болю, скільки душевних сил потрібно було, якою висотою духу слід володіти, щоб у нелюдських умовах залишатися людиною і не втратити здатності любити.

Враження ефемерності картин, що з’явилися в уяві ліричного героя, передано за допомогою епітета «зболений сон», тобто вони напівзабуті й щомиті можуть зникнути.

Ліричною кульмінацією вірша є спогад про кохану дружину, забарвлений еротикою: «жаром спечені уста», «ти — і грішна, і свята». Дружина, яка залишилася там, далеко, самотня й беззахисна,— найболючіший момент у згадці ліричного героя про рідну землю.

Вдало використаний мотив білого («пшеничні руки білі», «ле- бединя») створюють враження чистоти, непорочноті й оповивають образ ореолом поклоніння.

Використані в поезії художні засоби допомагають глибше розкрити значення Батьківщини, яка у тяжкі хвилини підтримує людину ілюзією перебування поряд, дає сили й натхнення не зламатися, зберегти душу вразливою на красу й тепло. Це епітети «земле втрачена», «у зболеному сні», «дні забуті», «далеких пожиттєвих ерах», «сині ниви», «тіні пелехаті», «солодавий запах винниць», «пшеничні руки білі», «пуп’янки духмяні», «западиста долина», «вільготні лети», «забуті радощі, жалі»; порівняння: «солодавий запах винниць,/ як гріх, як спогад і як біль»; метафори: «Сонця клопочуться в озерах», «розтанули сліди», «жаром спечені уста», «бризки райдуги в крилі», «О земле втрачена, ... лазурово простелися, і душу порятуй мені».

Основний мотив поезії — духовного зв’язку людини з рідною землею, батьківщиною — у вірші протиставлений мотиву смерті: «пролийся мертвому мені», «в далеких пожиттєвих ерах мої розтанули сліди». Та мова йде не про фізичну смерть, а про розлуку з Україною, що для ліричного героя прирівнється до смерті.

Почуття саможертовної любові до Вітчизни у творі «О земле втрачена, явися.» висловлено з такою силою пристрасті, що їм важко відшукати аналогій не тільки в українській літературі, а також і у світовій.

У вірші втілено ідею «трагічного стоїцизму». Читаючи його, ми розуміємо, що поет наперекір долі те, що втратив у житті, творить у поезії.

Вірш написаний ямбом. Римування перехресне.

  1. Слово вчителя

Навіть у похмурих північних пейзажах В. Стус бачить Україну. І підтвердженням тому є вірш «На колимськім морозі калина».

  1. Виразне читання поезії «На колимськім морозі калина»

На колимськім морозі калина Зацвітає рудими слізьми.

Неосяжна, осонцена днина,

І собором дзвінким Україна Написалась на мурах тюрми.

Безгоміння, безлюддя довкола,

Тільки сонце і простір, і сніг.

І котилось куль-покотьолом Моє серце в ведмежий барліг.

І зголілі модрини кричали,

Тонко олень писався в імлі,

І зійшлися кінці і начала На оцій чужинецькій землі.

  1. Міні-дослідження

  • Згадайте, символом чого є калина. (Калинасимвол роду, родини, України)

  • Чи справжньою, реальною була калина, яку побачив поет? (Ні. У такий спосіб ліричний герой передає свою духовну єдність із далекою Батьківщиною. Поет-патріот настільки любить Україну, марить нею, що для нього вона зацвіла калиною навіть на колимському морозі.)

  • Що незвичайне в цьому цвітові? (По-перше, те, що зацвітає вона на морозі. По-друге, колір квітів не такий, до якого всі звикли, не білий, а рудий. По-третє, це не просто цвіт, а цвіт-сльози.)

  • Що означає рудий колір калини? (Можливо, це асоціація з кривавими слізьми (руда кровпостійний епітет у народних піснях та думах). Кого оплакує своїми слізьми калина? Мабуть, тих українців, які померли на чужині й поховані в чужій землі Колими, тих, у чиїх головах ніхто й ніколи не посадить ні квітки, ні дерева.)

  • Як характеризує поет день, коли йому привиділася квітуча калина? Як ви поясните таки добір слів? («Неосяжна, осонцена днина». Уживаючи замість іменника чоловічого роду «день» іменник жіночого «днина», автор хоче сказати, що в неволі навіть короткий зимовий день здається «неосяжним», довгим, і навіть сонце не зігріває душу, не заспокоює душевного сум’яття. Слово «днина» може сприйматися як контекстуальний синонім до словосполучення «тюремна вічність».)

  • У якому ще образі вималювалася ліричному героєві Україна? (Собором дзвінким на тюремних мурах.)

  • Символом чого є тюремні мури? (Асоціація із «тюрмою народів»Російською імперією, яка жорстоко розправлялася з інакомислячими.)

  • Яким бачиться ліричному героєві північний пейзаж? (Довкола «безгоміння, безлюддя». Тільки сонце, безкінечний простір та холодний сніг. Нібито ідилічна картина вічного спокою. Натомість у рядках звучать нотки тривоги, смутку, безнадії.)

  • Що символізує образ собору? (Соборсимвол духовного очищення)

  • Що можемо сказати про душевний стан ліричного героя? (Він почувається самотнім. Ведмежий барліг сприймається як уособлення безнадії, як прірва, з якої немає вороття.)

  • Які ще образи змальовує поет? Як пояснити їхню поведінку? (Ще «зголілі модрини», які кричали, та олень, який «писався в імлі». Автор не випадково використовує ці метафоричні образи. Модрини кричали, мабуть, від жаху, який спостерігали щодня, кричали про знущання з тисяч в’язнів, які були безправними і не могли захистити себе. Олені, відчуваючи небезпечне місце, обходили його стороною. Саме тут винищувався цвіт української нації.)

  • Який художній прийом використано в вірші? (Сюжет вірша «На колимськім морозі калина...» наскрізно побудований на контрастах. Наприклад, неприродне протистояння барвчервоної як символу життя та білої як символу смерті, які є втіленням двох несумісних світіввільного, залитого сонцем, і каторжного, руйнівного. Колимські поселення («безгоміння, безлюддя довкола») контрастують із «собором дзвінким», які є уособленням України.)

  • Як слід розуміти рядки «І зійшлися кінці і начала / На оцій чужинецькій землі»? (Пейзажний малюнок В. Стус закінчує філософським образом, який стає зрозумілим лише в контексті всієї творчості та й життя поета. Цей твірболісні роздуми поета над долею людини на чужині, над трагічною долею України, за яку він поклав на вівтар найдорожчежиття. Але яка була в його житті І початком, і кінцем.)

  1. Слово вчителя

У поезії В. Стуса «Мені зоря сіяла нині вранці» виразно звучать екзистенційні мотиви щодо призначення людини та її приречення життям, страждання як необхідної передумови морального самовдосконалення, розуміння смерті як визначальної категорії життя. Але не менш вагомим є мотив нероздільності з духовним життям країни, приналежності до вікових традицій розвитку національного духу, усвідомлення самого себе як невід’ємної частки Всесвіту, що може реалізуватися лише як національно ідентифікована особистість.

Звучання, сповненого високих нот святості, того, що називалося Стусом «торжество», набуває картина молитовного прочитування ліричним героєм Божої благодаті. Син письменника, Дмитро Стус, переконливо доводить, що період ув’язнення — цей надзвичайно складний етап у житті поета — був для нього не тільки випробуванням моральної стійкості, але й отриманням у певний спосіб незнаної до цього часу свободи творчості. Адже віднині зникала необхідність вибору більш-менш компромісних варіантів співіснування з системою: все було вже вирішено, залишалося насолоджуватися єдиним дарунком долі — внутрішньою свободою митця. Ліричний герой не констатує, а скоріше присягається, що «благодать — така ясна лягла мені на душу..», що його внутрішній світ наповнюється невичерпним життєдайним світлом Любові, де немає місця жодній краплині недоброго. Він усвідомлює, що отримує найвищий дарунок: прощення всіх сумнівів, розпачу, нарікань на долю, жалю за нездійсненим, туги за неможливим.

І головне, тут викристалізовується ключова морально-етична концепція, реалізована усім творчим життям поета, яка пов’язана з розумінням власного шляху не як шляху досягнення конкретної життєвої мети, а як безупинного процесу самовдосконалення, самопізнання, самоусвідомлення: «жити — то не є долання меж, / а навикання і само собою — наповнення».

І. Дзюба так говорить про одну з найбільш істотних рис мистецької свідомості Стуса: «Уже не раз говорилося про найочевидніше у Василя Стуса: цілісність його духовної особистості. І це слушно. Але .тільки в певному значенні: у значенні моральної несхитності життєвої позиції, громадянської й побутової поведінки. Тобто це стосується зовнішньої людини, людини дії. Але на рівні свідомості й світопочування, у внутрішній, духовній структурі він — у постійній боротьбі з самим собою, у самонез’ясованості й й самоневіднай- деності і саме це надає отій його зовнішній цілісності дивовижної глибини». Маємо внутрішню непорушність життєвої позиції, яка вистраждана шляхом напруженої психологічної боротьби із самим собою за самого себе.

  1. Виразне читання вірша «Мені зоря сіяла нині вранці»

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумирену, що я збагнув нарешті: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем.

Ота зоря — вістунка твого шляху, хреста і долі, ніби вічна мати, вивищена до неба (од землі на відстань справедливості),

прощає тобі хвилину розпачу, дає наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням співчуття та іскрою високої незгоди: бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення. Лиш мати — вміє жити, аби світитися, немов зоря.

  1. Евристична бесіда

  • Як ви зрозуміли, про що йдеться у вірші? (Перебуваючи далеко від рідної домівки, переживаючи страшні поневіряння, ліричний герой намагається переосмислити своє життя, визначити його сенс, оцінити свою роль у ланцюжку життєвих перипетій.)

  • Який основний мотив звучить у вірші «Мені зоря сіяла нині вранці»? (Здобутки Василя Стуса на шляху розв’язання екзистенціальних питань можуть бути охарактеризовані словами М. Хайдеггера: «Стати тим, хто ти є». І ця позиція поета чітко окреслена в поезії «Мені зоря сіяла нині вранці» словами: Житито не є долання меж, / А навикання і само собою наповнення.)

  • Знайдіть ключовий образи поезії й поясніть його роль. (Зорі. У вірші зорято вістунка шляху, «хреста і долі», уособлення долі ліричного героя. У Стуса образ зорі асоціюється із народженням Ісуса та його тернистою долею.)

  • Чому образ зорі для ліричного героя є також уособленням «вічної матері»? (Зоря також є уособленням Божої Матері. Ця «вічна мати» вміє прощати хвилини розпачу, вселяє віру у правильність обраного шляху, крокуючи яким ліричний герой не йде на компроміси із совістю. Саме тому він не боїться смерті, не скиглить під вагою хреста, який несе. Він радий, що залишився таким, яким його вродила мати.)

  • Чому для ліричного героя зоря — «скалок болю»? (Багато болю й страждань випало на долю поета за ту глибоку й безкомпромісну любов до своєї батьківщини, до рідної мови, за обстоювання справедливості й людських прав. Він свідомий того, що судилося йому в житті нести тяжкий хрест, він прагне набратися сили й снаги, щоб виконати своє призначення. Тому й зоря йому«скалок болю».)

  • Визначте особливості композиції вірша. (Поступально-кільцева композиція. Вона допомагає авторові сконцентрувати увагу читача на почуттях ліричного героя та передати стан вільнолюбної особистості під тягарем тоталітаризму.)

Сформулюйте ідею поезії. (Ідея «трагічного стоїцизму», «будування себе», вивищення свого духу над зчужілим світом

буття.)

  1. «У творчій лабораторії митця»

Завдання. Визначте художні засоби ,особливості римування та віршовий розмір поезії. (Щоб глибше й переконливіше відтворити складні питання буття, автор вдається до білого вірша. Віршовий розмірп’ятистопний ямб.

Художні засоби: епітети: благодать ясна, на душу сумирену, вічна мати, тьмяний клич, високої незгоди; порівняння: вічністю протятий, мов огнем, зоря, ніби вічна мати, мати — вміє жити, аби світитися, немов зоря; метафори: зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно; благодать лягла мені на душу, далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням співчуття, мативміє жити, аби світитися.)

  1. Розвиток мовлення

Завдання. Схарактеризуйте ліричного героя поезії. (Учні висловлюють власне розуміння. Цінність цього виду роботи полягає в різноманітності інтерпретацій.)

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Заповніть понятійну таблицю.


Назва

Жанр

Тема

Ідея

Образи-

символи

Додаткова інформація

«О земле

втрачена,

явися»

По

езія

Щире звернення сина до рідної матері-

Батьківщини, до України, яка бачиться йому втраченим раєм, місцем, звідки він черпає сили й надії, пристановищем для тіла й духу

«Трагічного стоїцизму»




зразок

патріо

тичної

лірики








Назва

Жанр

Тема

Ідея

Образи-

символи

Додаткова інформація

«На ко-

По-

Ці болісні

«трагіч-

Собор —

зразок

лимськім

езія

роздуми

ного стої-

символ

патріо-

морозі




поета над

цизму»

духовного

тичної

калина»




долею людини на чужині, над трагічною долею України, за яку він поклав на вівтар найдорожче — життя




очищення

Калина —

символ

роду,

родини,

України

лірики

«Мені зо-

Меди-

Роздуми лі-

Ідея «тра-

Зоря —




ря сіяла

тація

ричного героя

гічного

уособлен-




нині




над своєю

стоїциз-

ня долі




вранці»




долею.

му», «будування себе», вивищення свого духу над зчужілим світом буття

ліричного героя, уособлення Божої Матері, надії на народження нового










VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Закінчити роботу над понятійною таблицею.

  • Довести, що вірш «Мені зоря сіяла вранці» — верлібр.

  • Творча робота. Скласти діалог, який міг би відбутися між вами й В. Стусом на тему: «У чому полягає сенс життя?»

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Відповідь-припущення «Так як же треба жити?»

УРОКИ № 108-109




Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал