Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка23/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   59

ГЛИБОКЕ РОЗКРИТТЯ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ГЕРОЇНІ. ЗВЕЛИЧЕННЯ ВІРНОСТІ В КОХАННІ ТА ОСУДЖЕННЯ ЗРАДИ. ІНШІ ОБРАЗИ У ТВОРІ. АФОРИСТИЧНІСТЬ МОВИ. НЕЗНИЩЕННІСТЬ ІСТОРИЧНОЇ ПАМ'ЯТІ НАРОДУ (ПОЕМА-БАЛАДА «СКІФСЬКА ОДІССЕЯ», ДРАМАТИЧНА ПОЕМА «ДУМА ПРО БРАТІВ НЕАЗОВСЬКИХ», ІСТОРИЧНИЙ РОМАН У ВІРШАХ «БЕРЕСТЕЧКО»)

Мета: проаналізувати образи Марусі Чурай, Гриця Бобренка; звернути увагу на афористичність мови твору; познайомити учнів із творами, присвяченими темі незнищенності історичної пам'яті народу; удосконалювати вміння учнів аналізувати образи-персонажі твору, визначати особисте ставлення до прочитаного, вміння сприймати на слух навчальну інформацію, працювати з текстом; виховувати захоплення таким почуттям як вірність у коханні, сприяти вихованню почуття відрази до зради.

Теорія літератури: образ-персонаж (повторення).

Обладнання: текст твору.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Зачитування учнями рядків, які свідчать про афористичність мови роману

  • «Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає».

  • «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі».

  • «Складне життя у всій його всебічності. А як подумать,— що таке душа?»

  • «Як той казав, це — горизонт до Вічності. Комусь на світі гірше, як тобі».

  • «Нерівня душ — це гірше, ніж майна».

  • «Мій біль в мені. А я у цих степах».

«Моє життя — руйновище любові, де вже ніякий цвіт не процвіте».

  • «Було б одразу присудить до страти. Найтяжча кара звалася життям».

  • «Вже й Гриць мені повторював: — Затям, любов любов’ю, а життя життям».

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Слово вчителя

Образ Марусі Чурай — визначне творче досягнення Ліни Костенко. Головна героїня роману показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що принесли всесвітню славу нашому народу. Маруся Чурай зображується як втілення вічної жіночності, уособленням вірності і любові. Саме на таких образах повинна виховуватися наша молодь.

Про все це і твори Ліни Костенко, присвячені темі незнищенно- сті історичної пам’яті народу поговоримо на уроці.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Робота над характеристикою образів-персонажів — Марусі Чурай та її оточення. (Оточення Марусі характеризується з метою краще розкрити характер головної героїні)

Блок 1. Внутрішній світ героїні та її зовнішність

  • Чи багато ми знаємо про зовнішність Марусі? (Ні, поетеса вперше описує Марусю в розділі «Страта».)

  • Кажуть, що зовнішність людини віддзеркалює її внутрішній світ. Опишіть зовнішність Марусі. («На матір схожа, тільки трохи вища. Ті ж самі очі і така ж коса». Дуже вродлива: «ота голівка точена, ті плечі, Той гострий обрій чистого чола», лебедина шия..)

  • Знайдіть рядки, у яких ідеться про те, як на зовнішності відбивається внутрішній стан героїні. (Мандрівний дяк побачив Марусю «обвугленою, мов знятою із хреста. На її обличчі дуже виразно відбивався її душевний стан: Моя ти голубочко! / Страданіє, як, кажуть, возвиша / От я й дивлюсь, що в тебе ж таке личко, / Що в ньому наскрізь світиться душа. / Маруся відчуває себе «понівеченою», «гіркою». У неї: / Лице печальне, око з-під брови. / Важка жалоба чорної коси, / І тільки тінь колишньої краси)

  • Про яку рису характеру людини свідчить зовнішність, яка змінюється разом з внутрішнім станом героя? (Про глибоку емоційність. Чутливість. Не треба забувати, що ці риси властиві людям творчим, поетам зокрема.)

  • Що займає більшу частину внутрішнього життя героїні? (Творчість)

  • Доведіть, що героїня розуміє важливість свого мистецького покликання. (Серце Марії сповнюється гордістю, коли чує, як козацький полк співає її пісні.)

  • Як дівчина виявляє свої почуття? (Усі свої найвищі почуття вона висловлює в піснях, у яких ідеться і про козаченьків, які засвіт встали, збираючись у похід, і про свого коханого Гриця, і про того, котрий поїхав за Десну.)

Висновок: внутрішній світ героїні заповнений творчістю, коханням, любов’ю до людей, батьківщини. Вона дуже емоційна та чутлива. Всі її емоції відбиваються на її зовнішності, яка змінюється разом зі зміною настрою.

Блок 2. Протистояння поетеси-піснярки та Ті оточення

  • Які риси Маруся успадкувала від своїх батьків? (Благородство, гідність, чесність та душевну красу, вміння кохати)

  • Від кого дістався дівчині співучий голос? (Від матері)

  • Як відбувалося її становлення як поетеси-піснярки? (Уперше Маруся звернулася до пісні ще маленькою дівчинкою, коли її батько загинув від ворожої руки. Маруся побачила його відсічену голову, яку виставили на острах іншим, і її горе вилилося у співі: «А смерть кружляє, кружляє, кружляє навколо палі. Наносить білого снігу у очі його запалі.». Поетесою-пісняркою дівчина стала тоді, коли почула, як батькова слава звучить у кобзаревій думі: Усе ввижалось: «Орлику Чураю, / Ой забили тебе ляхи у своєму краю!» / Все думала: хоч би ж було спитати, / хто склав слова про нього, про той край. / Що був же він ріднесенький мій тато, / а от тепер вінорлик, він Чурай.)

  • Чому Маруся звернулася до пісні? (Щоб висловити своє ставлення до того загального лиха, яке спіткало її Батьківщину. До нещастя України вона ставилася як до особистого.)

  • Як ставилися до її пісень міщанки? (На їхню думку, пісні складати повинні лише кобзарі: / Та й те сказати,що вона співає? / Сама собі видумує слова. / Таких дівок на світі не буває. Хіба для того дівці голова?)

  • Як до її пісень ставляться герої роману? (По-різному: однізахоплюються ними, інші — не люблять, тому що часто відчувають засудження своїх вчинків з боку Марусі (райці, Бобрен- чиха, Горбань, Вишняк та його рідня.)

  • У чому трагедія Чураївни? (Трагедія у невідповідності між Марусиними уявленнями про честь, гідність, совість, самопожертву в ім’я народу і тим, яке було у таких як міщанки, Бо- бренчиха, Горбань, Вишняк та його рідня.)

Висновок: протистояння Чураївни та її оточення відбувається через особистісні риси Марусі (благородство, гідність, чесність та душевну красу, вміння кохати), її здатність творити, глибокий патріотизм, невідповідність уявлень про митця Марусі та міщанського оточення.

Блок 3. Ставлення Марусі до кохання та зради

  • Хто став для Марусі зразком подружжя? (Батьки)

  • Як вона розуміє подружнє життя? (Як спільність однодумців, яких єднають насамперед духовна рівність, високі, чисті, нічим не заплямовані почуття любові.)

  • Чому Маруся не пробачає зраду? (Подружня вірність та вірність у коханні для Марусі Чурай рівнозначна вірності своєму народові, любові до вітчизни, глибокій пошані до культури, до вироблених віками і тисячоліттями норм співжиття людей.)

  • Як героїня ставиться до кохання? (Кохання вона розуміє як повнокровне життя в громаді, як творчість, як прояв зацікавленості до своїх справ, якими живе не тільки вузьке коло знайомих і родичів.)

  1. «Мозковий штурм»

Проблемне запитання: «Чи могла історія кохання Гриця та Марусі мати щасливий кінець?» Відповідь побудувати у вигляді твору- роздуму.

Історія кохання Гриця та Марусі не могла мати щасливого кінця. По-перше, через те, що Маруся та Гриць виховувалися в сім’ях, які відрізнялися ставленням до матеріальних цінностей.

По-друге, через те, що Маруся і Гриць по-різному ставилися до пісні.

По-третє, Маруся і Гриць по-різному ставилися до кохання. Підтвердженням думки про неможливість щастя для Марусі та Гриця є також те, що молоді люди мали різні характери: сильний, цільний у Марусі та роздвоєний характер пристосуванця у Гриця.

Наприклад Маруся — дитя любові. Сім’я Марусі на перше місце ставила цінності моральні: благородство, вірність, честь, були для дівчини зразок подружжя, а мати Гриця Бобренка прагла багатства, дорівнятися до Вишняків, була хижою і владолюбною. Це стає причиною того, що у Гриця і Марусі формується різний внутрішній світ, який і був, в першу чергу, причиною нещасливого закінчення цього кохання: «Нерівня душ — це гірше, ніж майна». Гриць ніколи б не зміг дорівнятися до Марусі.

Маруся, яка мала чарівний голос і здатність виразити піснею народні думи та мрії, відрізняється тим від глухого до пісні Гриця.

Для цілісного характеру Марусі кохання — не тільки процес, що споріднений творчості, це почуття, яке по силі та святості прирівнюється до почуття любові до батьківщини. Таке ставлення до кохання Гриць розділяє лише спочатку, коли ще меркантильні міркування його матері не змушують його підкоритися їй. «Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі». Він стає часткою світу, у якому головними є не вічні духовні цінності, а скороминущі -матеріальні. «Вже й Гриць мені повторював: — Затям, любов любов’ю, а життя життям».

Отже, ц усього вищесказаного можна зробити висновок, що трагічний кінець кохання Марусі та Гриця — закономірний.

  1. Заслуховування повідомлень учнів

Вступне слово вчителя. Тема незнищенності історичної пам’яті народу в творах Ліни Костенко — одна з провідних. Ми познайомимося з деякими з них.

  1. й учень. Поема-балада «Скіфська одіссея»

Основним матеріалом, на який спиралася Ліна Костенко під час написання поеми, є свідчення Геродота. Сюжет її поеми розгортається за гомерівським взірцем: йдеться про своєрідну одісею — пригоди ольвійського грека у скіфських степах. Цей грек негоціант, але в душі трохи й сам Геродот. Він допитливий, до всього цікавий, уміє чудуватися, віддавати належне чужим умінням та звичаям, іншій — не грецькій — красі. Грека в його путі супроводжують богині й авторка, яка не раз долучає до спостережень героя і свої тлумачення.

Поему «Скіфська одіссея» написано невдовзі після виходу книжки археолога й поета Бориса Мозолевського «Скіфський степ» (1983), ґрунтовної розвідки Віктора Петрова «Скіфи. Мова і етнос» (1968). Ліна Костенко пише про Скіфію як про багатоетнічне державне утворення.

Ольвійський грек, герой поеми-балади, потрапляє у праслов’янський світ. Оповідь про цей світ — поетично щедротна, пройнята то здивуванням, то м’якою іронією. Греку пощастило побачити похорон скіфського царя — і купальське свято, чимало довідатися про медицину праслов’ян, про племена, розселені на землях нинішньої України, та ще про всяку всячину.

Поему-баладу «Скіфська одіссея» Ліни Костенко можна читати як своєрідний ультиматум історичному безпам’ятству.

  1. й учень. Драматична поема «Дума про братів неазов- ських»

Проблема вибору, відповідальності за нього і його наслідки — одна із наскрізних у творчості Ліни Костенко. Оригінального

художнього втілення вона зазнала у драматичній поемі «Дума про трьох братів не азовських». Назва поеми — натяк на народну «Думу про втечу трьох братів з города Азова, із турецької неволі», тільки з акцентом на протиставлення. Текст народної думи постійно переплітається з твором Ліни Костенко.

Авторка вводить до тексту і сучасників, і людей майбутнього.

Один із трьох козаків, приречених до страти,— Сахно Черняк — зробив свій вибір і добровільно йде на страту. Намагаючись врятувати молодого безумця, інші козаки Томиленко і Павлюк звертаються до його здорового глузду, до почуттів. Реакція сучасників на його вчинок також різна: одні схиляють голову перед ним: «Яким же треба бути чоловіком, щоб так на страту за своїх піти!», інші не розуміють і дивуються: «Мабуть, він просто дурень. Щоб так за когось голову покласти?!» Цікава деталь у тексті: для Дон Кіхота, що застряг у нашому вітряку, Черняк «собрат». Це своєрідна ремінісценція, погляд із глибини світової лицарської культури на вчинок козацького донкіхота.

Зустріч у вічності персонажів поеми з кобзарем, який співає уривками «Думу про втечу трьох братів з города Азова, із турецької неволі», відкриває цілу палітру почуттів Сахна Черняка, який то жахається, то дивується, то обурюється поведінкою двох братів, старшого і середульшого, то співчуває молодшому.

Йому, що йде «у смерть» по добрій волі, не зрозуміти тих двох єдинокровних братів, що залишили молодшого «на безхліб’ї, безвідді та на бездоріжжі». У той же час Томиленко на репліку Черняка: «Я що, за вами пішки буду бігти по цій дорозі, як той менший брат?» відповідає по-лицарськи: «Оце сказав! Ми ж не брати азовські. Якби ми із неволі утікали, то я тебе на плечах би поніс! А ми не із неволі, ми — у смерть. То ми й не хочем брать тебе з собою». Герої обох дум знаходяться на різних полюсах морального вибору: честь чи безчестя, шляхетність чи ницість, самопожертва чи підлість».

Діалог двох програмістів, наших сучасників, які теж здивовані «величчю не оціненого подвигу», лежить у площині морально- філософській: «Це навіть не подвиг, це швидше відноситься до категорії подвижництва. Момент жертовності як катарсис спокути, моральна підзвітність самому собі». Закладена в комп’ютер програма з завданням створити думу про Сахна Черняка спрацьовує, видає трагічний речитатив, об’єднуючи всіх персонажів: з літопису і народної думи, бо ж найблагородніші герої і найпідліші зрадники — діти однієї землі.

3-й учень. Історичний роман у віршах «Берестечко»

«Берестечко» — так називається і твір Ліни Костенко, виданий 1999 року. У ньому художньо осмислена одна з найдраматичніших подій у житті українського народу і доля одного з найвидатніших історичних діячів — Богдана Хмельницького.

«Берестечко» — книга про одну з найбільших трагедій часів Хмельниччини, поразку під Берестечком. Розпочата ще 19661967 рр., її дописувала поетеса на інших етапах української історії — в 70-80-х роках.

Автор дуже вимогливо добирала історичний матеріал, суворо дотримувала наукової достовірності подій і фактів, переданих через сприйняття їхнього найголовнішого учасника — Богдана Хмельницького.

Богдан Хмельницький цікавить Л. Костенко найперше як унікальна особистість — велика в політичних, воєнних діях, у коханні й слові. Поетеса прагне вдивитися в його збурену, складну душу, в його думи-муки, у яких сконденсовані найпекучіші проблеми XVII ст.: народ і вождь, рівність і свобода, злочин і кара, вірність і фала, гріх і спокута, кохання і сім’я, держава і мова, поет і народ.

У квітні 1649 року, коли стали зрозумілі наміри Богдана Хмельницького відродити українську державу, незалежну від Польщі, польське військо, очолене Яном Казимиром, перейшло в наступ, але було розбите під Зборовом, і король змушений був підписати Зборівський мирний договір (18 серпня 1649 року), який надавав козакам численні права. 1651 року розпочався новий етап українсько-польської війни. Місцем зустрічі двох армій стало Берестечко на Волині.

Перший день битви закінчився невдачею для кримсько-української кінноти, на другий день їй вдалося взяти реванш: польські кіннотники відступили до табору. У наступній, вирішальній, битві хан Іслам- Гірей вирішив не брати участі. Тож бездіяльність хана дозволила королю перехопити ініціативу й розпочати наступ. У цей час орда покинула поле бою. Українська армія потрапила в катастрофічне становище, яке ускладнювалося ще й тим, що хан затримав гетьмана, який прибув переконати його повернутись назад. Як наслідок Берестецької битви був підписаний Білоцерківський мир, який зводив нанівець автономію української держави.

Та Б. Хмельницький, незважаючи на угоду, вирішив зібрати нове військо й відновити воєнні дії проти поляків. Весною 1652 року він ущент розбив польську армію під горою Батіг біля міста Лади- жина. Результатом нових повстань проти шляхти був захват козаками більшої частини території, яку контролювали до поразки під Берестечком. Щоб забезпечити собі надійну підтримку па міжнародній арені, Б. Хмельницький іде на Переяславську угоду, суть, значення і наслідки якої до цього часу є предметом палких дискусій учених.

Заслугою поетеси в романі є те, що події української історії розглядаються не відокремлено, а в загальносвітовому контексті. Так, історичний факт, зафіксований у деяких джерелах, про посольську місію Богдана Хмельницького до Франції художньо трансформується в доказ значимості впливу зовнішньої політики України на загальноєвропейський політичний курс «У доброму віці і зрості я їхав з Варшави, аж де — Його королівської мосці посланням до принца Конде. Чи хто пригадає тетерка, як я їм тоді підсобив? Я полк їм послав до дюнкерка, і полк той мене не зганьбив!»). Поділяючи думки тих істориків, які вбачали одну з можливих причин українсько- польської війни в зовнішній нестабільності, воєнному протистоянні між державами («...скрізь одні терни. Лежить Німеччина в руїнах тридцятилітньої війни. Всі проти всіх. Скрізь чорний вітер смерті»), Ліна Костенко акцентує на визвольному характері цієї війни («Усі держави б’ються між собою. Ми ж за державу билися свою»).

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. Робота з таблицею

Заповніть рядки стовпчиків «Маруся» і «Гриць»: запишіть риси характеру, які є прямо протилежними. Можна використовувати цитати.


Маруся

Гриць

Моя любов чолом сягала неба

Гриць ходив ногами по землі

Мене потрібно любити. А там треба тільки женитись. Ото женився — і все

любов любов’ю, а життя життям

Цільний характер

Роздвоєний характер













  1. Проблемне запитання

«Яка загальна тема об’єднує поему-баладу «Скіфська одіссея», драматичну поему «Дума про братів не азовських» та історичний роман у віршах «Берестечко»?

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



  • Опрацювати матеріал за допомогою підручника.

  • Ознайомитися із життєвим і творчим шляхом І. Драча.

  • Індивідувальне випереджувальне завдання — підготувати розповідь про письменника (від першої особи).

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Продовжте речення:

  • Для мене відкрилася ще одна грань таланту Ліни Костенко.

  • Образ Марусі Чурай викликав.

  • Творчість Ліни Костенко заслуговує ретельного вивчення тому.

УРОК № 95


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал