Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка2/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59

ОБРАЗ УКРАЇНИ У ТВОРАХ Є. МАЛАНЮКА. ФІЛОСОФСЬКІ МОТИВИ В ПОЕЗІЇ «ІСТОТНЕ». ЗЕМНЕ БУТТЯ В КОСМІЧНОМУ ВИМІРІ. ОРИГІНАЛЬНІСТЬ МЕТАФОР І ПОРІВНЯНЬ. ТУГА ЗА РІДНИМ КРАЄМ, МОТИВИ САМОТНОСТІ («ПІД ЧУЖИМ НЕБОМ»). ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ ВІРШІВ Є. МАЛАНЮКА, ОРИГІНАЛЬНІСТЬ ФОРМИ, ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ

Мета: проаналізувати поезії Є. Маланюка «Знаю — медом сонця, ой Ладо...», «Під чужим небом», «Істотне», «Земна мадонна»; визначити, у чому полягає їхня художня майстерність, вказати на оригінальність форми та особливості поетичного стилю; розвивати навички самостійної роботи, вміння узагальнювати, співставляти, порівнювати; на прикладі життя і творчості письменника виховувати патріотичні почуття, усвідомлення їхньої щирості і безпосередності.

Обладнання: тексти поезій, портрет письменника.

Теорія літератури: особливості поетичного стилю (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Для української літератури характерною є тенденція символізації постатей письменників. Так, Шевченка називають Великим

Кобзарем, Лесю Українку — дочкою Прометея, І. Франка — Великим Каменярем. Не оминула ця доля й Євгена Маланюка, якого величають «імператором залізних строф», «трибуном» української державності.

С. Гординський про Маланюка говорив, що він є «поет, який не тільки доторкав історико-політичні проблеми, він поет, що не тільки тривожився минулим і сучасним народу, але й шукав у своїх історіософічних концепціях істотне в долі народу, бачив помилки і проріхи минулого та ставав їх суддею»

Дмитро Павличко зазначив, що Маланюка читати страшно, що поезія його невмируща, бо поєднує два погляди на українську націю — негативний і позитивний, викривальний і звеличувальний. Отже, ознайомимося із деякими творами із доробку письменника і винесемо власний погляд на письменника та його спадщину.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ



  1. Перевірка домашнього завдання

  2. Хронологічний диктант

  1. 2 лютого 1897 року . (народився Є. Маланюк у родині українських просвітянських діячів у Новоархангельську на Херсонщині (тепер Кіровоградська область).

  2. 1914 р. ... (закінчив Єлисаветградське реальне училище і вступив до Петербурзького політехнічного інституту. З початком Першої світової війни подає документи до Київської військової школи, після закінчення якої йде на фронт).

  3. 1917 -1920 рр. ... (бере активну участь у визвольних змаганнях, воює за незалежність України у війську Симона Петлюри).

  4. 1920 р. ... (разом із рештками армії УНР емігрує з Польщі. Перебуває в таборі інтернованих у Каліші).

  5. 1925 р. ... (виходить друком перша збірка «Стилет і стилос»).

  6. 1926 р. ... (друкує збірку «Гербарій»).

  7. 1928 р. ... (закінчує Українську господарську академію в чеському місті Подєбради працює інженером у Варшаві).

  8. 1944 р. ... (емігрує до Західної Німеччини).

  9. 1949 р. ... (поет назавжди виїздить до США, де працює інженером і продовжує літературну діяльність).

  10. 1964 р. ... (виходить остання за життя митця збірка «Серпень»).

  11. 16 лютого 1968 р. ... (помер від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в м. Нью-Йорк).

  12. 1972 р. ... (вийшла остання збірка Є. Маланюка «Перстень і посох»).

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Слово вчителя

Сорок вісім років Євген Маланюк провів у вимушеній еміграції, жив поза межами Батьківщини. Але все своє життя він присвятив служінню рідному народові. І його поезія — яскраве підтвердження цьому.

  1. Виразне читання поезії «Знаю — медом сонця, ой Ладо»

Знаю — медом сонця, ой Ладо В твоїм древнім тілі — весна.

О моя степова Елладо,

Ти й тепер антично — ясна.

А між нами простір — гураганом.

Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б.

Половецьким хижацьким ханом Полонив тебе синій степ.

Десь там квітнеш вишневим цвітом,

Десь зітхаєш в веснянім часу,

А мені ти — блакитним містом В золотім полудневім меду.

А мені ти — фата-моргана На пісках емігрантських Сахар

Ти, красо землі несказанна,

Нам немудрим — даремний дар!

  1. Словникова робота

Еллада (грецьк. ЕХХад, родовий відмінок ЕЛМдод) — самоназва Греції грецькою мовою. В історичних творах та художній літературі означає Давню Грецію. Давня Греція, або Еллада, вважається колискою європейської цивілізації, зразком досконалої краси, взірцем високої етики. Отже, нічого дивного немає в тому, що Є. Маланюк уподібнив Україну, яка належить до Європи, до Еллади. Адже земля, крізь яку здавна пролягав шлях «із варягів у греки», завжди вражала чужоземців природною артистичністю, пісенністю, естетичним чуттям та моральними чеснотами.

Фата-моргана (італ.) — вид міражу, за якого зображення наземних предметів (озера, гори, дерева тощо), що лежать за горизонтом, здебільшого спотворені та швидко змінюються; марево.

Лада — богиня кохання й шлюбу, мати Богів, старша Рожаниця, Богиня світової гармонії, покровителька пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ, врожаю, родючості. Жіноче втілення Рода, дружина Сварога. Усі Богині — це її уособлення та прояви.

Свято Великої Лади відзначається з піснями цілий місяць — від 25 травня до 25 червня.

Чоловіча пара Лади — Ладо (Дід Ладо) згадується у Велесовій Книзі як Бог.

  1. Бесіда за змістом твору

  • Яким перед вами постав ліричний герой твору? (Твір має яскраво виражений автобіографічний характер. Тому ліричний герой і автор твору сприймаються як одна особа. Поезія передає емоції, настрої й почуття людини, яка залишила БатьківщинуУкраїну, але ні на мить не забула про неї. Ліричний герой твору переживає болюче почуття вимушеної розлуки, про що пише так зворушливо:

А мені тифата-моргана На пісках емігрантських Сахар

Ти, красо землі несказанна,

Нам немудримдаремний дар!

У цих словах звучить і гордість за Вітчизну, за її красу, її героїчну історію, і розпач людини, яка пізно зрозуміла, що в житті кожного значить рідна земля, і усвідомлення того, що вже нічого змінити не можна.)

  • Які образи вірша, на вашу думку, є архетипними? Чому? (Степу, богині Лади. Образ степу проходить через усю творчість Є. Маланюка. Як зазначає літературознавець Л. Куценко, « ...степ у поетаце та призма, крізь яку він бачить увесь спектр буття України». Степ«символ прокляття України», антонім до волі, «дикий степ, який поглинає творчу енергію людини», «як поле бою, де здобувалася багатовікова звитяга українського народу». У поезії «Знаюмедом сонця, ой Ладо» Є. Маланюк образ степу розглядає через призму історіософського дискурсу. Тут степландшафт, степслава, стептериторія, степворог, степпрокляття. Саме безмежжя степу, його стихія асоціюється в поета з малою батьківщиною і породжує ностальгію, наштовхує на роздуми про історичне буття України, стосовно чого він вибудовує своєрідну історіософську концепцію, важливим елементом якої є Еллада. (Див. тлумачення слова «Еллада»). У творенні свого образу України-Еллади Євген Маланюк виходить із конкретних історичних та географічних реалій, бо саме Українаце місце трагічної зустрічі Заходу та Сходу, цією обставиною зумовлене те, що вона тривалий час лишалася суб’єктом, а не об’єктом історичного процесу. Це, можливо, й стало причиною того, що українець здатний швидше до ліричної рефлексії, пасивного споглядання навколишньої дійсності, а не до адекватної вольової реакції на зовнішню загрозу. За допомогою образу степу письменник поєднує античний та національний світи.

Згадуючи Ладу, відому в грецькому варіанті як Лето, в латинськомуяк Латона, рівнозначну Ладіпраукраїнській великій богині весни та подружньої злагоди, Є. Маланюк вказує на історичну тяглість української дійсності від сивої давнини до сьогодення, закарбовану в національних архетипах, дарма що вона щоразу нищилася «гураганом» половецької, більшовицької чи будь-якої іншої орди. Україна завжди була для поета непорушною у своїй суті, постаючи в історичних формах та барвах: то «вишневим цвітом», то «...блакитним мітом (тобто міфом) В золотім полудневім меду».

Образ Лади символізує історичну пам’ять українців та їхню духовність.)

  • Чому, на вашу думку, письменник називає Батьківщину «антично-ясною»? (Називаючи Батьківщину «антично-ясною», поет мав на увазі благотворний вплив на неї еллінського світу. Для нього Україна була невід’ємною частиною чорноморського та середземноморського природного і духовного середовища, безпосередньо причетною до античної культури.)

  • Як Є. Маланюк сприймає Україну? (Є. Маланюк болісно переживав вимушену розлуку з Батьківщиною, що властиво всім емігрантам, сприймав її вже у вигляді «фата-моргани», недосяжного міражу, що ввижався хіба що блукальцям у пустелі. Відтак з’явилася гіркотна метафора «На пісках емігрантських Сахар», навіяна, очевидно, безпросвітними буднями у ка- ліських таборах інтернованих вояків, розташованих серед пісків. Тут Є. Маланюк змушений був уперше відчути дошкульний подих вигнання, але не втратив віри повернення до втраченого раю («Нам немудримдаремний дар!»), до України.)

Д Це цікаво

У низці поезій Є. Маланюка весни-літа 1925 р. лексема мед залучена до формування образу рідної землі, що постає в буянні весняного цвіту.

СИМВОЛІКА КОЛЬОРІВ Синій — символ вірності, довір’я і безконечності. Він настільки серйозний, що аж холодний. Його сторона світу — Захід, бо там Сонце припиняє бути спекотним; пора року — осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора доби — вечір, коли

синьо-сиві тумани вистуджують нагріту упродовж дня землю; а напрям — назад, до неквапливого спокою.

Блакитний — символізує справедливість, лояльність, добру славу, добре походження — світ душі:

Золотий — є символом-синонімом до слів багатий, щасливий, рідний, дорогий, коштовний, сонячний.

  1. Самостійне прочитання поезії «Під чужим небом»

Текст 1

Чужі: й земля, і небо тут, і люди,

І місяця золотосрібний ріг.

Життя давно, як божевільне, блудить По манівцях заплутаних доріг.

Десь кревний край кона в останній муці,

Дикун над ним заносить ятаган,

А він скажений біль терпить, як Муцій,

І крапле кров росою з чорних ран.

Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить Безглузда путь і хто остереже?

Чужа земля, чужі похмурі люди —

Й саме життя, здається, вже чуже.

Текст 2

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх.

Все сниться гук весни і вітер,

Веселий вітер світлих літ.

А тут — молюсь, убогий митар,

Шукаю Твій вогненний слід.

Hi! He знайти. Ніхто не знає.

Ніхто не чув твоїх плачів.

Біля всесвітнього Сінаю,

Як завше — золото й мечі.

Текст 3

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: «Кари! Кар!»

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий — несу чужий тягар.

А я на полум’ї розлуки Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки І на узгір’ях — вітряки.

Там свист херсонського простору.

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут: в вікні опустиш штору —

І п’єш, самотній, смертний біль.

Текст 4

Несу отут страшний свій іспит І знаю, що життя мине.

І мати, сидячи на призьбі,

Вже не вичікують мене.

Давно Євгена поминає За упокій старенький піп,

За весною весна минає Під запашне зітхання лип.

Все далі висиха Синюха,

Й линя її весела синь,

А вітер заголосить глухо І пролітає вдалечінь.

Сиріє стріха під дощами,

Вже хата стала нетривка,

І мати слухають ночами Бронхітне гавкання Бровка.

Текст 5

По яких ще дорогах шукати причинної долі? Перекотиполем блукати в яких степах?

Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю,

Від зруйнованих міст розвіває горілий пах.

Заховала перекупка-пам’ять всі сни глибоко,

Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі,

Ніби в морок душі, в її цвинтарно-мертвий спокій Після чарки отрути влітає сонячний чміль.

І ось все забуваю, і все зникає в сутінні.

Постає лише рівний профіль і зоряний зір,

Та ще заграв глухих за плечима Твоїми тремтіння:

Всі принади Твоєї страшної краси.

1920-1924 рр.

  1. Словникова робота

Муцій — Гай Муцій Сцевола прославився тим, що, за легендою, намагався убити Ларса Порсену, царя етруського міста Клузія, який узяв в осаду Рим 509 р. до н. е. Сцевола пробрався в шатро Пор- сени, але помилився й убив царського писаря, що був одягнений дорожче й красивіше, ніж цар. Сцеволу схопили, і тоді він оголосив

Порсені, що є лише одним із 300 римських юнаків, що поклялися ціною свого життя убити Порсену. Коли герою почали погрожувати тортурами й смертю якщо він не розкриє всіх подробиць цього задуму, то Сцевола простягнув праву руку в разведений на вівтарі вогонь і тримав її там, доки вона не обвуглилася. Відвага римлянина так вразила Порсену, що його відпустили, й Порсена заключив з Римом мир. За втрату правої руки Муція прозвали «Сцевола» (лат. scaevola — «шульга»).

Ятаган (тур. yatagan) — різновид клинкової колючо-рублячо- ріжучої зброї, поширеної в турецькому війську. Це загострений металевий, трохи вигнутий клинок без хрестовини і гарди. Відмінною ознакою клинка є те, що лезо розташовано на ввігнутому боці. Руків’я має специфічну форму, що виявляється у розташуванні в її нижній та верхній частині розширень (вушка на горі), що виступають по боках

Ятаганами зокрема, були озброєні гвардійські підрозділи османів-яничари. Вони потрапляли до запорожців як трофеї після вдалих походів. За часів Задунайської Січі ятагани набули більшого поширення серед задунайських запорожців, що перебували на військовій службі у турецьких султанів.

Сінай — гора на Близькому Сході, яка згадується в Старому Заповіті Біблії як місце, де Бог вручив Мойсею кам’яні таблиці з десятьма заповідями. Про реальне розташування гори існує декілька версій. За однією з них гора розташована на півдні Синайського півострова в Єгипті. За іншою — це погаслий вулкан на півночі Аравійського півострова. У той час на території Палестини на вершинах майже кожної гори розміщувались жертівники та приносились жертви, всі ці гори вважались священними. Тому будь-яка з багатьох священних гір могла бути біблійною горою Сінай або Хорив (Хореб).

  1. Бесіда за змістом твору

  • Яке враження склалося у вас від вірша? Якими почуттями він пройнятий?

  • Які життєві події спонукали поета до написання твору? Як це вплинуло на творення всієї образної системи поезії?

  • Яку роль автор відводить собі у цьому світі? Який наскрізний образ проходить через увесь твір?

  • Яке питання ставить собі ліричний герой? А чи знаходить на нього відповідь?

  • Які географічні назви використовує автор? З якою метою?

  • Знайдіть у поезії найяскравіші, на вашу думку, протиставлення і поясніть їхній смисл.

Знайдіть у тексті епітети та порівняння. У чому їхня незвичність?

Матеріал для вчителя

Упродовж багатьох років бездержавності сотні талановитих українців змушені були творити за межами Батьківщини. Одні з них асимілювалися й приносили славу тій країні, де їм випало жити, інші — ідентифікували себе лише із землею, де народилися, і намагалися якомога більше зробити для пробудження національної свідомості українців, і в такий спосіб наближали час здобуття незалежності. До останніх належав Євген Маланюк — особистість неординарна як у літературному, так і націєтворчому процесі. Ліричний герой Маланюка, розчавлений, знищений самотністю, «пустельними і легкими днями», хоче заспокоїти своє серце. «Та як же? — питає він. «Научи мене кров’ю твоїх молитов»,— звертається він до Батьківщини.

«Хто пережив страшну операцію розриву з живим тілом Батьківщини,— писав Є. Маланюк,— хто відчував пекучий брак Батьківщини, як вічно роз’ятрену рану, хто задихався в чужому повітрі, у чужому підсонні, під чужим небом., той зрозуміє психологічний стан емігранта».

У поезіях письменника поряд ідуть образи покори й самоти. Як переконався поет, самота як екзистенційна ситуація людського буття є найважчою: її «навчитись важче, ніж покори». Саме туга за Батьківщиною стала першопричиною ностальгійних мотивів поета.

Поезія «Під чужим небом» (1920-1924) яскраво описує стан душі поета у вигнанні. Україна стає для поета-емігранта раною, болем, святістю, прокляттям. Ліричному героєві вірша Є. Маланюка, якого доля закинула далеко на чужину, самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, батьківської хати, привіту рідних та близьких. («Чужі: й земля, і небо тут, і люди.»). Йому часто сниться рідна хата, пригадуються степ і Синюха. А ще «матернії руки». (Як відомо, мати поета померла тридцятитрьох в 1913 року, коли Євгенові було шістнадцять років). Спогади ятрять серце, але повороту немає.

Вірш складається з п’яти частин, кожна з них має свій ритмомелодійний малюнок відповідно до змісту і настрою героя (від теплих спогадів до відчаю, підкріпленого алкоголем).

Шукаючи «свою» Україну, поет-емігрант творить ідеалізований образ Вітчизни. Він не знаходить собі місця у «тому» житті («Чому ж я тут?..»). І ця туга за Батьківщиною пройнята такою любов’ю й ліричністю, що не можна без хвилювання читати рядки:

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх.

«Світогляд поетів-емігрантів,— говорить у передмові до антології «Координати» І. Фізер,— був перевантажений неймовірною трагедією їхнього народу. Втрачена батьківщина і майже травматична туга за нею в творчості цих поетів-емігрантів є фактором великого значення .Україна для цих поетів була реальнішою дійсністю, ніж дійсність, в якій вони жили на еміграції».

Євген Маланюк через такий традиційний прийом, як сон, малює зорові образи, що зринають у його пам’яті: «материні руки», «стара солома рідних стріх», «синя Синюха», «верби над плесом», та слухові: «гомін дубів», шум вітру, гуки весни. Це сприяє підсиленню ностальгійного звучання поезії.

Ліричного героя не зачаровують ні заморські дива, ні комфорт цивілізації, адже душа рветься до «прадідівських дубів», прабатьківських стріх. Так яскраво й зримо свої відчуття могла передати тільки людина, яка нестямно любить свою Батьківщину і не може змиритися з думкою, що вона втрачена навіки. Серце ліричного героя, а одночасно й поета, наповнюється ностальгійним щемом за рідною землею, бо на «чужинних бруках» він ще глибше зрозумів усю її красу і велич.

У поезії використано яскраві, часто оригінальні епітети, деякі з них з метафоричним значенням: «матернії руки», «веселий вітер», «стара солома рідних стріх», «вільний вітер», «цвинтарно-мертвий спокій», «місяця золотосрібний ріг», ліричний герой — «убогий митар», день на чужині — «пустельний» та ін.

Метафори: «Із сльозами моїми змішаю питво», «заховала пере- купка-пам’ять всі сни глибоко», «після чарки отрути влітає сонячний чміль».

Оксиморон: «принади Твоєї страшної краси».

Образ перекотиполя («Перекотиполем блукати в яких степах?») символізує долю емігранта, людини, що відірвана від свого коріння, і яку несе нещадний вітер.

Особливе смислове навантаження має образ вітру. Це і вітер туги за Батьківщиною, що віє на рідній землі Херсонщини, «заголосить глухо» пролітаючи над Синюхою. Він єдиний залишається незмінним на землі, що стала тепер чужою:

Сниться синя Синюха і верби над плесом,

Вольний вітер Херсонщини, вітер-дудар

Це і «вітри історі» («Вітер грає, веселий, хвилюючись по роздоллю, Від зруйнованих міст розвіває горілий пах»), що несуть зміни, боротьбу, нагадують про давнє і незабутнє. Надалі вітер переростає у інформативну одиницю, що набуває значення часу: («Все сниться гук весни і вітер, Веселий вітер світлих літ»).

Вірш експресивний, емоційно насичений. Про це свідчать речення, різні за метою висловлювання, зокрема, окличні, питальні.

Тема твору: змальовування любові до рідного краю, болючих спогадів і туги за втраченою Батьківщиною.

  1. Робота в парах. Самостійний аналіз поезії. Ознайомлення зі змістом поезії «Істотне»

Діла ростуть у невмолимі черги.

Громадиться цеглинами життя.

Як рух, як пруг, як вічний вир енергій

Триває й визначається буття.

Співа блакить крізь готику риштовань.

Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов.

І все ж таки: в началі було — Слово!

І все ж таки: начальний дух — Любов!

І в серці, і в колекторах моторів

Пульсує і іскрить одне і те ж —

Від хаосу до космосу просторів.

Від атома до голубих безмеж.

15. Х.1928

  1. Словникова робота

Істотний -а, -е.— 1. Який становить сутність або стосується сутності чого-небудь; дуже важливий, значний, вагомий; 2. заст. дійсний, реальний, справжній.

Орієнтовний зміст виконання роботи

У поезії «Істотне» звучать філософські мотиви, автор порушує філософські проблеми загальнолюдського значення. І насамперед питання про призначення людини на землі, сенсу її земного буття. Часто за повсякденними справами, коли «діла ростуть у невмолимі черги», людина не знаходить часу, щоб замислюється над тим, що ж у житті є вагомішим, головнішим, істотним. Тим, без чого не може існувати ні особистість, ні людське суспільство. Ліричний герой твору, на відміну від більшості, осягнув суть буття: «І все ж таки: в началі було — Слово! І все ж таки: начальний дух — Любов!» Він упевнений, що хоча розум людини і здатен проникнути в глибини від атома до безмежного космосу, та все ж головними в її серці будуть вічні цінності — любов і добро. Саме ці два поняття, на переконання автора, сприяють утвердженню в людині невичерпної сили, життєдайної й справедливої, що керує всім на світі — «від хаосу до космосу просторів, від атома до голубих безмеж».

Художні засоби: Одним із засобів образотворення у вірші є контраст, протиставлення: хаос — космос (безпорядки — влада), атом голубе безмежжя.

Найулюбленіший засіб образності Маланюка — оригінальні порівняння та метафори.

Порівняння: «Як рух, як пруг, як вічний вир енергій / Триває й визначається буття».

Крім порівнянь з частками як і мов, Маланюк використовує відмінкові порівняння «Громадиться цеглинами життя»

Метафори: «Співа блакить крізь готику риштовань./Дзвенить цемент крізь дужу плоть будов», «І в серці, і в колекторах моторів / Пульсує і іскрить одне і те ж».

Епітети: невмолимі черги, голубих безмеж, начальний дух.

Тавтологія: І все ж таки: в началі було — Слово! /І все ж таки: начальний дух — Любов!

Анафора: І все ж таки: в началі було — Слово!

І все ж таки: начальний дух — Любов!

Ці влучні тропи збагачують мову поета оригінальними образами і допомагають передати особливості його світосприймання та світовідчуття, надають поетичним малюнкам естетичної краси.

Поезія є яскравим зразком силабо-тонічного віршування. Написана вона п’ятистопним ямбом з цезурою після другої стопи:

Співа блакить // крізь готику риштовань,

Дзвенить цемент // крізь дужу плоть будов.

І все ж таки // в началі було — Слово!

І все ж таки, // начальний дух — Любов!

  1. Слово вчителя

1934 року вийшла друком збірка поезій Є. Маланюка «Земна Мадонна», яка засвідчила, що він є також і майстром інтимної лірики. У багатьох поезіях автор звертався до коханої жінки із виявом своїх ніжних почуттів. У збірці вміщений і вірш із однойменною назвою, присвятив його письменник дружині.

  1. Виразне читання поезії «Земна Мадонна»

Як іонійськая колона,

Рожевіє дівочий сніг,

Ховаючи опуклість лона В лілеях рук, в лілеях ніг.

Єдина! Не ображу зором Двійник Мадонни на землі.

Ось пурпуром Цітери — сором І на щоках, і на чолі,

І б’ється кров в блакитних веснах,

Як птах під вітром весняним.

В яких готичних кантиленах Навіки виспівати гимн!

Там — Приснодівою — Мадонна,

Тут, на землі, зорієш — ти,

Що в пурпуровій мушлі лона Ховаєш перлу чистоти.

  1. Словникова робота

Іонійськая колона — колони іонічного стилю ошатні і стрункі. Кожна колона має свою основу — базу. Середня частина капітелі нагадує подушку з закрученими в спіраль кутами, так званими волютами.

Іонійський стиль — один із двох архітектурних стилів, утверджених греками. Іонійці — одне з трьох племен, що населяли Давню Грецію. За переказами, іоняни — арійське плем’я, що прийшло зі Сходу, з Індії або з Іранського нагір’я, і принесло із собою ідеї суспільного пристрою, моралі і таємні знання. Санскритське слово «ioni» означає «пластичність, м’якість, мінливість». Іонійський стиль характеризується м’якістю, мальовничістю, емоційністю, витонченістю, різноманітністю декоративних деталей. У найдавніших Елевсинських Містеріях іонічний, жіночний, пластичний початок протиставлявся активному, чоловічому.

Цітера — ранкова зоря; Венера.

Кантилена — 1. Старовинна французька лірико-епічна народна пісня. 2. Плавна наспівна мелодія; наспівність музичного виконання.

  1. Бесіда за змістом поезії

  • Які враження у вас склалися від вірша?

  • Якими почуттями пройнята поезія?

  • Яким перед вами постав автор цих рядків? Що нового ви дізналися про письменника?

  • Якими виражальними засобами користується письменник, щоб

підкреслити естетичну красу створеного ним образу жінки?

Д Матеріал для вчителя

Є. Маланюк у своїй поезії оспівує жіночу красу, чистоту, порівнює її з небесною красою Мадонни. Яскравими мазками художника й скульптора поет ліпить образ коханої жінки. Улюблені виражальні засоби Є. Маланюка — своєрідні метафори, наприклад, «рожевіє дівочий сніг», «тут, на землі, зорієш — ти», епітети з метафоричним значенням — «В лілеях рук, в лілеях ніг», оригінальні порівняння («І б’ється кров в блакитних веснах, Як птах під вітром весняним»). Вражає своєю несподіваністю, неординарністю переплетення порівняння з метафорою: «Як іонійськая колона, Рожевіє дівочий сніг». За допомогою цих засобів створюється експресивно-емоційний, піднесений, вишуканий тон поезії.

Поєднання рожевого, пурпурного, блакитного кольорів тонко передають ніжність, цнотливість, величність неземної жіночої краси коханої. Автор передає свої глибинні почуття, свій душевний стан, використовуючи багатство поетично-художнього уявлення.

Його захоплення й думки чисті — «не ображу зором», як чиста й вічна на землі жінка — мати, кохана, сестра. Вживання старослов’янізмів, книжних засобів виразності надають віршеві урочистого, піднесеного звучання, як того заслуговує змальований образ земної Мадонни.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. «Мозковий штурм»

Доведіть, що у творчості Є. Маланюка поєднуються неоромантичні, неокласичні, символістські та реалістичні тенденції

Матеріал для вчителя

Неокласицизм (від грецьк. neos — «новий» і classicus — «зразковий») — тенденція в розвитку літератури і мистецтва, яка проявлялася після занепаду класицизму як літературного напрямку і знаходила вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, у проголошенні гасел «істиного мистецтва» й культу художньої форми, позбавленої суспільного змісту, земних насолод тощо.

Однією з провідних у поезії Є. Маланюка є проблема буття України. Змальовуючи Україну, він використовує міфологічні образи. У його творах образ України — це низка паралелей, асоціацій, картин. Він сприймає Україну по-своєму, відтворюючи на найвищому рівні інтелектуальної та емоційної напруги її минуле, сучасне й майбутнє. До України він звертався дуже емоційно: «проклятий край, Елладо Степова», «байстрюча мати яничар». Зорові образи України в поезії Є. Маланюка спираються на слова з колористичною семантикою, домінують кольори, найбільш характерні для української національної символіки,— жовтий, блакитний, синій, золотий.

У творах письменника простежується неоромантизм, характерний для поезій про долю української нації («Одна пісня», «Варязька балада», «Лист», «Пам’яті Т. Осьмачки»). Неоромантизм ґрунтується на проникненні у внутрішні суперечності української історії. До поезій автор залучає античні образи (вірш «Символ»). Антична скульптура виростає до символу буття цілої нації. Через образи античності поет уводить до своєї творчості загальнолюдські цінності й ідеали. У поезіях Є. Маланюка також звучить думка про призначення та роль поета в сучасному суспільстві. Маланюк надзвичайно високо оцінював роль поета в суспільстві, про що свідчать такі його вірші: «Молитва», «Ave poetica», «Напис на книзі віршів», «Зерову». Поет намагається зрозуміти закони буття, визначити місце людини у світі.

Витоки його неоромантики — поезія бароко, найвиразніший засіб поетичної мови — символіка. Слід зазначити, що поет виробив власну мову символів, що є водночас і знаряддям, і результатом його світоаналізу. Саме символізм визначає одну із провідних ознак поетичного мовлення Маланюка. Символи письменника яскраві та прозорі: стилет, стилос, земля, залізо, проща, перстень, посох.

Письменника турбували питання національної самосвідомості нового покоління українців, їх становлення як громадян своєї незалежної країни. У кожній поезії, яка прозвучала на уроках, відчувається духовна присутність України, рідної і далекої, прекрасної і трагічної, віра у відродження української нації і держави. Є. Ма- ланюк зосереджувався в основному на громадянській, політичній, історичній та філософській тематиці, яка була невіддільною в його житті і творчості. Розуміючи, що без краси немає поезії, бойова вдача поета примусила його присвятити творчість боротьбі за волю. Так Маланюк довів своєю творчістю сучасникам — модерним поетам, що можна бути модерністом і одночасно патріотом. Він опрацював національну тематику наймодернішими поетичними засобами та зовсім відмінним підходом до неї. Вірші поета за будовою суворі: строфи вагомі, «залізні». Вільні ритми, алітерації, асонанси, повторювані звукосполучення, афористичність, вишукані епітети, несподівані метафори, історичні символи, циклічне розміщення поезій у збірках — основні ознаки творчої манери Маланюка. Велику роль у його поезіях відіграє пунктуація, яка несе певне смислове навантаження. Творчість Євгена Маланюка свідчить про широту мислення високого інтелекту поета-державника.

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



Дати аргументовану відповідь на питання: «Що ж обрав для себе

в житті поет: стилет чи стилос?»

  • Міні-проект. Підготувати повідомлення на тему: «Оцінка творчості поета різними літературно-критичними джерелами».

  • Творча робота. Написати твір на тему:

«Мій ярий крик, мій біль тужавий,

Випалюючи ржу і гріх,

Ввійде у складники держави,

Як криця й камінь слів моїх».

Є. Маланюк

  • Індивідуальні завдання:

  1. Повідомлення «Мемуарні твори У. Самчука «На білому коні», «На коні вороному».

  2. Повідомлення: «Трилогія «Волинь» — роман-хроніка, широке епічне полотно про долю українського селянства в першій третині ХХ ст. Образ Матвія Довбенка як символу справжнього сина українського народу. Показ формування національної самосвідомості на прикладі Володька.

  3. Повідомлення: «Трилогія “Ост”» — зображення тривалого шляху українського народу до свого визволення».

  4. Повідомлення «Автобіографічна основа роману «Юність Василя Шеремети».

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Закінчити речення:

  • «Своїм життям і творчістю Є. Маланюк пропагує ідею ...»

  • «Сьогодні на уроці я зробив (зробила) для себе відкриття ...»

УРОК № 67


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал