Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка19/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   59

ЦИКЛ ПОЕЗІЙ «ПОКАЯННІ ПСАЛМИ», САМОАНАЛІЗ У НЬОМУ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ,

СВОЄЇ ДУШІ Й ДОЛІ (ВІРШ «ЦЕ ТИ СТВОРИВ МЕНЕ ТАКИМ.»). ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ Д. ПАВЛИЧКА. МІСЦЕ ПОЕТА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ПЕРЕКЛАДИ НИМ СОНЕТІВ ЗІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета: познайомити учнів зі збіркою «Покаянні псалми», творчістю Пав- личка-перекладача, проаналізувати вірш «Це Ти створив мене таким.», визначити місце поета в українській літературі; розвивати навички аналізу поетичного тексту; виховувати любов до поезії, захоплення красою художнього слова.

Теорія літератури: поглиблення поняття про сонет.

Обладнання: тексти сонетів у перекладі Д. Павличка, збірка «Покаянні псалми», текст вірша «Це Ти створив мене таким.».

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Виразне читання вірша «Два кольори»

  2. Бесіда

  • Дайте коротку характеристику ліричного героя інтимної лірики Д. Павличка.

  • Назвіть улюблені художні засоби віршів про кохання. Які особливості використання метафор у віршах Павличка виділяє у статті Л. Пустовіт?

  • У чому сутність драми ліричного героя вірша «Коли ми йшли удвох з тобою»?

  • Якими художніми засобами зображена природа в поезіях Пав- личка? Визначте її роль у розкритті ідейно-художнього змісту віршів.

У чому полягає новаторство інтимної лірики Д. Павличка? Свою думку прокоментуйте рядками з поезії.

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Слово вчителя

  • Що таке покаяння? Покаяння — це Таїнство, у якому християнин, каючись у своїх гріхах і сповідаючи їх перед священиком, отримує через нього від Бога прощення гріхів. Які ж гріхи сповідує поет? Частково можна отримати відповідь на запитання, прочитавши ці слова поета: «Покаянні псалми» — це не тільки моє каяття. Це каяття багатьох людей, каяття доби старої, спроба сказати правду про той час, коли ми були грішними, вірніше, мусіли бути такими. Це каяття митаря, який не корчить із себе праведника. Це так само глибока незгода з фарисеями, які гордо ступають і вважають, що вони безгріховні, а тому мають право на посади, на пошану, на народну любов. Фарисеї мені не пробачать моїх провин, але я не потребую їхнього фарисейського благословення. Я — митар. Мені може сказати осудливу правду тільки Бог і народ устами далеких, майбутніх поколінь української нації».

Отже, про спроби покаятися у своїх гріхах, переосмислити своє життя і життя свого покоління в тоталітарній державі ми дізнаємося, познайомившись зі збіркою Д. Павличка «Покаянні псалми».

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Міні-лекція вчителя

  • 1993 року Д. Павличко пише цикл віршів «Покаянні псалми» (вийшли друком 1994 р.), що складається з п’ятдесяти віршів, кожний із яких — відверта ромова з Богом. Переважно це монологи. Але інколи нові звернення до Господа виникають як відповіді на його питання, то можна казати і про діалогічні моменти.

У своєму останньому збірнику «Покаянні псалми» поет прагне переосмислити власне життя, розмірковує над історією та майбутнім України. Дослідники не раз підкреслювали, що в цьому збірнику Д. Паличко досяг висот Тараса Шевченка та Івана Франка, продовжуючи їхню духовну місію.

Цікаво, що час написання віршів цієї збірки збігся з першим періодом депутатства Д. Павличка. Як стверджував сам автор, частина творів була написана під час нудних і бездарних сесій Верховної Ради.

«Покаянні псалми» Д. Павличка — це монолог ліричного героя про те, що ж він є, хто він, навіщо і яким його створив Бог. Чому він такий слабкий, а має так багато бажань і поривань? Невже все добре — від творця, а гріх — від людини?

Домінуючий мотив збірки «Покаянні псалми» — мотив сповіді, щирого самоспалюючого каяття. Поет вважає пройдений шлях помилковим і вирішує з’ясувати причини й наслідки цих помилок. Водночас це й сповідь за своє покоління — зламане, понівечене, з’яничарене — від імені якого поет не раз брав голос і має на це право й сьогодні:

Соромтесь нас, бо ми раби, Як під плитою гін зерна,

Встидайтесь нас, онуки, Сліпорожденні й кволі

Бо ми жили не з боротьби, Нещасні наші матері

А з підлої принуки. Кормили нас олжою,

Але не наша в тім вина, І страхом, що гниє внутрі,

Бо ми зросли в неволі, І мовою чужою!

У світовій літературі знайдемо не так уже й багато таких відвертих творів сповідального характеру, передусім своєрідний наказ собі самому — вірш «Ти не кажи», що водночас є зверненням до всіх, хто виріс і сформувався в тоталітарному режимі.

Ти не кажи, що за тобою Нема й зерна неправди.

Лжа росте, прив’ялена ганьбою,

Твоя ж таки, а не чужа В епоху живучи нещиру,

Ти духом праведним блудив.

Не говори. Бери сокиру,

Вирубуй зло, що насадив.

Тема вини і кари, прогріху і покаяння проймає всю творчість поета 90-х. Точність психологічних штрихів, вражаючі за емоційною силою деталі забезпечують надзвичайний емоційний ефект, де крупним планом подаються непомітні, на перший погляд, вагомі деталі.

  1. Ідейно-художній аналіз вірша «Це Ти створив мене таким»

Виразне читання вірша вчителем

Це Ти створив мене таким — Що напів’янгол, напівзвір?

Неподужанним і слабким, Де ж у моїм єстві моє,

Невільником, хоч без ярма, Що само з себе постає,

Немудрим з ясністю ума, Що незалежне від Твоїх

Хитким, неначе терези, Жадань — невже це тільки

Веселим з усміхом сльози, гріх?

Сліпцем, що ходить навмання Невже моє — це тільки зрив

З жагучим зором пізнання! Угод з Тобою та порив

Чи це приємно так Тобі, До тих непроясненних сфер,

Що тяжко падаю в журбі, Де паном ходить Люцифер,

Що дух мій ламлеться, Невже свідомість, плач і сміх,

як скло, Це все Твоє — мій тільки гріх.

I рветься плоть, як барахло? О, Боже, розлучи земне

Скажи, навіщо був цей твір, З небесним — і врятуй мене!

Бесіда

  • Визначте домінуючий мотив вірша. (Мотив сповіді, щирого каяття)

  • Визначте тему вірша. (Філософські роздуми у вигляді діалогу ліричного героя з Богом про недосконалість людської природи, про бажання досягти гармонії.)

  • Дайте характеристику ліричного героя твору. (Це людина, яка намагається розібратися в самому собі: який він (Де ж у моїм єстві моє, Що само з себе постає), що в ньому від Бога. Герой боїться, що все, що в ньому йоготільки гріх та зрив угод з Господом. Він звертається до Бога з пристрасною мольбою: «О, Боже,розлучи земнее З небеснимі врятуй мене!»)

  • Чи можна звинувачувати лише героя за його грішну сутність? (Ні, тому що каяття його героя, говорячи словами самого автора, «це каяття доби старої, спроба сказати правду про той час, коли ми були грішними, вірніше, мусили бути такими». Це гріх, на який штовхав людей тоталітарний режим.)

  • Який художній прийом покладено в основу композиції вірша? (Антитеза: «...Ти створив мене такимНеподужанним і слабким, Невільником, хоч без ярма, Немудрим з ясністю ума.)

  • Визначте головну думку вірша. (Людина слабка і сповнена протиріч (напів’янгол, напівзвір), але повинна визнати свої гріхи, щоб не потрапити «До тих непроясненних сфер, Де паном ходить Люцифер». (Люцифер уособлення зла, диявол. Лише тоді вона може будувати майбутнє.)

4. Повідомлення учня про особливості поетичного стилю Д. Павличка

Д. Павличко — люблячий син своєї землі — України. Це не могло не відбитися на його творчості. Ще А. Малишко помітив у Павличковому стилі поєднання барв «українського поля, людської душі і філософського роздуму», що втілюється в «добре литво шукань і тверджень». Мабуть, важко точніше визначити особливості поетичного доробку поета. Його вірші багаті на афористичні вислови. Серед кількох тематичних груп афоризмів провідною є тема поезії як служіння Істині, Добру й Красі. (Я слів коваль; Поезія — це мова молодих; У слово справжнє треба влити крові, Сонет у громі серця возвести, Відлита в слові кров моя дзвінка, Я — вічного вогню надійний схов та ін.) З істинною поезією Д. Павличко пов’язує все найкраще і найсвітліше (Слово моє добровісне, У сяйві слова), відмовляючи ворожому йому світові у причетності до священної поетичної краси (В катів нема поезій, ні мелодій).

Друга група афоризмів присвячена людині праці (Я син землі, що родить хліб і мрію, Я хочу жити раз, але в огні; Я люблю височину та ін. Крилата мисль і мозолі пекучі — Оце володарі в новій добі; Біда навчить, кому подати руку, Від кого в дар прийняти чесний хліб і под. Значна частина афористичних висловів Д. Павличка образно актуалізує такі поняття, як правда, воля, патріотизм, наприклад, Правда між людьми стоїть, Де воля родиться, там загиба зневіра; Тому не страшно вмерти, В кого вітчизна єсть).

Твори митця надзвичайно багаті витонченою синонімікою: пахощі — запахучість: «Дихав ліс в обличчя пахощами смол»; «Гуде бджола І так літає наче п’яна Від запахучостій тепла» («Горить суницями поляна»). Або майбутнє — майбуття — будущина: «Крізь вікна книг свободи світло ллється, майбутнього видніє далина» («Рубаї»); «А з нього (Рильського) листя падало зірками, Від радості за їхнє майбуття» («Гранослов»); «Мої слова в будущину листи» («Останній сонет»). Подив — здивування — чудо — дивниця — диво тощо.

Епітети у Д. Павличка несуть важливе смислове чи зображувальне навантаження. Наприклад, у вірші «Зимові краєвиди» Д. Пав- личко у восьмирядковому вірші використав цілих дванадцять епітетів — уміло й майстерно. Багата поетична мова Д. Павличка зображувальними, оціночними епітетами.

Поет створив ціле гроно вдалих неологізмів, тим самим збагачуючи як поетичну синоніміку, так і літературну мову в цілому: безко- неччя — безконечність, бридь — бридота, ведмедихо — ведмідь, двигіт — двигтіння («Я сонця двигіт відчуваю в ньому, Неначе пульс на власному чолі». «Хліб»), дволиччя — дволикість, дзвін — дзвін, дивниця — диво («Невже це така дивниця, Що панові вклонився раб?»)

У своїх віршах поет використовує народну символіку (два кольори, явір, калина тощо), мова поета метафорична, сповнена нечисленними епітетами.

  1. Перекладацька діяльність Д. Павличка

Дмитро Павличко — один із найвизначніших українських перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов’янських мов. Перу Д. Павличка належить антологія перекладів «Світовий сонет» (1983), сонетів Шекспіра, антології польської, хорватської поезії та багато інших творів.

Повне зібрання творів Шекспіра в шести томах (вид. «Дніпро» 1986 р.) вперше українською мовою з’явилося завдяки зусиллям Павличка. Саме він познайомив українського читача з Шарлем Бодлером, Гвєздославом, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував

нове прочитання творів Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарки, Міке- ланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П’єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала та багатьох інших.

Захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Гвєздослава, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого, крім перекладів, увійшли й оригінальні сонети Павличка, з’явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».

  1. Виразне читання учнями сонетів Шекспіра в перекладах Д. Павличка (на вибір)

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

«Мозковий штурм»

Визначте місце поета в українській літературі. Прочитайте висловлювання українського майстра художнього слова Олеся Гончара про Д. Павличка. Використайте його під час відповіді на проблемне запитання: «Дмитро Павличко — це мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, каменяр нової доби».

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Дібрати матеріал для потрету-враження Л. Костенко; укласти хронологічну таблицю життя і творчості поетеси.

  • Підготувати повідомлення про збірки Ліни Костенко: «Проміння землі», «Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур».

  • Підготувати запитання по творчості та біографії Д. Павличка для взаємоперевірки на уроці.

  • Завдання для групи учнів на урок № 91. Підготувати презентацію теми «Пейзажна лірика Ліни Костенко» на основі програмових віршів і додаткового матеріалу з різних джерел.

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

  • Твори Д. Павличка змусили мене замислитися над .

  • Я хочу вивчити напам’ять вірш ...

УРОК № 89

ЛІНА КОСТЕНКО. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПОЕТЕСИ. ОГЛЯД ТВОРЧОСТІ (ОСНОВНІ ЗБІРКИ: «ПРОМІННЯ ЗЕМЛІ», «ВІТРИЛА», «МАНДРІВКИ СЕРЦЯ», «НАД БЕРЕГАМИ ВІЧНОЇ РІКИ», «НЕПОВТОРНІСТЬ», «САД НЕТАНУЧИХ СКУЛЬПТУР»). ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ ЛІНИ КОСТЕНКО: ФІЛОСОФІЧНІСТЬ, ІСТОРИЗМ МИСЛЕННЯ, ІНТЕЛЕКТУАЛІЗМ, ПУБЛІЦИСТИЧНІСТЬ, ГРОМАДЯНСЬКИЙ І ПАТРІОТИЧНИЙ ПАФОС

Мета: познайомити учнів із життям і творчістю видатної поетеси Ліни Костенко, дати характеристику її збірок, визначити особливості поетичного стилю Л. Костенко; розвивати навички узагальнення, систематизації матеріалу, збагачувати словниковий запас учнів за рахунок використання літературознавчих термінів; виховувати інтерес до творчості та особистості письменниці; такі риси характеру, як безкомпромісність, гідність, уміння відстояти свою позицію.

Теорія літератури: філософічність, історизм мислення, інтелектуалізм, публіцистичність, громадянський і патріотичний пафос твору. Обладнання: портрет поетеси, примірники збірок.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Взаємоперевірка домашнього завдання (за допомогою складених вдома питань).

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Слово вчителя

Василь Симоненко написав: «Довгі роки творчість Ліни Костенко замовчувалася. Так, книгу поезій «Зоряний інтеграл», уже набрану, було наказано розсипати. Те ж саме вчинили й з наступною збіркою «Княжа гора». Але сьогодні поезія Ліни Костенко знаходить свій шлях до читача. Мабуть, небагато лишилося в Україні людей, для яких ім’я Ліни Костенко було б незнайомим. Її вірші широко публікуються, звучать пісні на її слова. Ім’я Ліни Костенко стало уособленням сучасної інтелектуальної культури нової самостійної України».

Саме про поетесу та її творчість, яка пройшла важкий і довгий шлях до свого читача, ми почнемо дізнаватися на уроці.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Вступне слово вчителя

Поет-шістдесятник Володимир Базилевський сказав про Ліну Костенко таке: «Це ім’я вивищується як прапор нашої поезії. це більше, ніж поезія — тут наша історія і філософія, наш спосіб думання, героїка, наші марноти і глупоти. Тут минуле і сучасне, просвічене рентгеном мислі. але мислі художньої, емоційно наснаженої, пристрасної. Це зміст на високих регістрах мовлення». Здається, в цій фразі все: і характеристика тематики творчості поетеси, і особливості відтворення життя в її творчості, і риси її індивідуального стилю, і відбиття духовного життя українців, і місце Ліни Костенко в українській літературі та духовному житті нації.

Знайомство з творами поетеси — це занурення в наше минуле і сучасне. Це поезія, яка є пророчою. І в нас є можливість познайомитися з її творчістю, яка є однією із золотих сторінок нашої літератури.

  1. Робота з хронологічною таблицею життя і творчості Ліни Костенко


Дата

Подія

19 березня 1930 р.

У м. Ржищеві на Київщині в сім’ї учителів народилася Ліна Костенко

1936 р.

Переїзд сім’ї до Києва

1947 р.

Рік закінчення майбутньою поетесою школи і вступу до педінституту

1952 р.

Л. Костенко вступає до Московського Літінституту

1956 р.

Рік закінчення інституту з відзнакою

1957 р.

Вихід друком першої збірки поезій «Проміння землі»

1958 р.

Друкується збірка «Вітрила»

1961 р.

Виходить у світ збірка «Мандрівки серця»

1963 р.

Збірка «Зоряний інтеграл» не побачила світу

1976 р.

Не допущена до читача збірка «Княжа гора»








Дата

Подія

1977 р.

Друкується збірка «Над берегами вічної ріки»

1979 р.

Виходить друком роман у віршах «Маруся Чурай»

1980 р.

Вийшла збірка «Неповторність». Нагородження поетеси Шевченківською премією за збірку та роман «Маруся Чурай»

1987 р.

Вихід збірки «Сад нетанучих скульптур» та дитячої книжки «Бузиновий цар»

1989 р.

Вихід збірки «Вибране»

1990 р.

Всесвітній конгрес «Ліна Костенко — поет і мислитель» в Америці. Запрошення читати лекції в американських університетах, нагородження премією Фундації Антоновичів (США)

1994 р.

Нагородження премією Франческа Петрарки за цикл віршів «Інкрустації», перекладений італійською мовою. Письменниця — лауреат премії Олени Теліги

2010 р.

Вийшла друком книга «Гіацинтове сонце»

2011 р.

Публікація прозового роману «Записки українського са- машедшого» та збірки вибраних поезій «Річка Геракліта»







  1. Створення портрету-враження поетеси

Методичний коментар. Учні шукають інформацію у різних джерелах про життя і творчість поетеси. Але розповідають на уроці лише ті фрагменти, які саме на них справили найбільше враження. Учитель намагається так побудувати цей етап роботи, щоб повідомлення учнів охоплювали увесь життєвий шлях письменниці у хронологічному порядку. Кількість повідомлень краще обговорити заздалегідь.

Враження 1. Дослідник життя і творчості Ліни Костенко Іван Бокій писав: «Родинне виховання було звичайним за житейськими мірками, але «На рівні вічних партитур»: як-ні-як, батько знав 12 мов, вільно почувався у всіх науках, тому чи не всі їх у школі викладав, і духовний досвід його та матері, їхній стоїцизм, загартований у пеклі випробувань, донька засвоювала, переплавляла у собі змалку». Згодом батька забрали від сім’ї на 10 років. Ліна стала дочкою «ворога народу».

Враження 2. Під час війни 11-річній Ліні найбільш запам’яталися не вибухи та постріли, жорстокість та руйнація. Найбільш за все вона запам’ятала доброту та милосердя земляків.

І ніч глуха. І пес надворі виє.

І світ кривавий, матінко свята!

Чужа бабуся ковдрою укриє, своє розкаже, ваше розпита.

Враження 3. У перших збірках поетеси — «Проміння землі» та «Вітрила» не було віршів про Леніна та присвячених «червоним датам» календаря. На той час такі твори вважали обов’язковими, і не включити їх у збірку було проявом сміливості і принциповості. Академік Микола Жулинський дуже точно зауважив: «Ліна Костенко — це позиція. Національна. Горда».

Враження 4. Максималізм і принциповість поетеси став причиною того, що дві високохудожні збірки поезій — «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора» не вийшли друком. Ці ж риси та сміливість поетеси, її переконаність у своїй правоті змусили її виступати на захист заарештованих А. Горської, І. Дзюби та братів Гори- нів. Вона єдина з усіх членів Спілки письменників, хто виступив з протестом проти вводу радянських військ у Чехо-Словаччину 1968 р. Наслідком такої позиції були 16 років замовчування, ізоляції від читачів. Але «совість на харчі» поетеса міняти не збиралася.

Враження 5. Коли було скасовано літературний вечір за історичним романом «Маруся Чурай», Ліна Костенко прилюдно дала ляпаса директору Київської державної філармонії за образу людської і професійної гідності письменника та хамське ставлення до заслуженої артистки УРСР Ніли Крюкової, яка мала читати зі сцени цей твір. Директор подав на неї в суд. Коли її в суді запитали, чи не заперечує вона того, що дала ляпаса директорові філармонії, вона відповіла: «Заперечую».— «Як, ви заперечуєте?» — «Так, заперечую! — відказала вона. — Бо я дала не одного, а два ляпаси — за себе і за Марусю Чурай».

Враження 6. Ліна Василівна — єдина, хто відмовився від звання Героя України. «Це ви мене в отакий ряд ставите?» — запитала вона. І відрізала: «Я політичної біжутерії не ношу».

  1. Повідомлення учнів про збірки

  1. й учень. «Проміння землі» (1957)

Дослідники творчості Ліни Костенко зазначають, що в першій поетичній збірці «Проміння Землі» (1957) ще відчувається залежність автора від тиску суспільних стереотипів, але вже й помітний початок вивільнення від них. Усе добре, що чиниться на Землі, промінням осяває її і шле свої сигнали у Всесвіт, найголовніше ж на Землі, найяскравіший її промінь — це Людина.

У першій збірці Ліни Костенко були визначені основні ліричні мотиви, які до сьогодні залишилася в її творчості,— історія, кохання, традиція, поетичне слово. Тут можна знайти громадянські настрої, гостру стурбованість байдужістю світу, вразливість тонкої людської натури, епічне переживання історії, схильність до іронії, зацікавлення фольклором, відчуття гармонії зі світом, пов’язаної в поетеси з постаттю освіченого мандрівного мудреця Григорія Сковороди, а також вплив філософії дзен (один із напрямів східної філософії).

  1. й учень. «Вітрила» (1958)

У збірці можна знайти сліди поетичної риторики перших років післясталінської «відлиги». Не можна не звернути увагу на той дух демократизму й поваги до людської особистості, який відбився у віршах про людей праці («Новобудова», «Поштова скринька», «Виноградар», «Обурення»). Спогади війни озвалися у вірші «Снопи». Вгадуються й проблиски деяких інших мотивів, що знаходитимуть розвиток у поезії наступних років, певні моменти становлення світобачення. Наприклад, це предметність поетичної мови — як прообраз її майбутньої максимальної емоційно-образної насиченості й афористичності. Це зорієнтованість на бачення джерел і витоків, приховано значущого, а не вочевидь наявного: «І тільки ті джерела непомітні, // Які глибоке створюють русло». Це мотив цінності дитячої чистоти серця у випробуваннях життя, як і цінності його сприйнятих або переборених досвідів: «.душі найчистіше начало // (найчистіше, що маєш ти)»; «І ніщо не здавалось випадком, // бо лишало на серці сліди». Це мотив мандрівки як жаги пізнання і духовного осягнення світового безміру — він вивершується мотивом повернення до рідної землі, бо «навіть плаваючі квіти // мають корінь у землі». Вірш «Лідія Койдула на чужині» започатковує ще один мотив, що буде серед найхарактерніших і найпродуктивніших у Ліни Костенко — мотив солідарного переживання долі й жертовного покликання поетес, які стали голосом своїх пригноблених або зневажених народів. Збірка містить також кілька поезій інтимного характеру.

  1. й учень. «Мандрівки серця» (1961)

Мотив мандрівок серця, пізнання серцем світу й людей звучить і в ліриці, і в поемах Ліни Костенко. Цей мотив звучить і в ліричних віршах збірки, що мають інтимно-автобіографічний характер (зустрічі-розлуки з коханим у просторі й часі; тема Польщі; сюди належить відомий вірш, що став піснею, з рефреном: «Цо кому до тего, // же ми так кохами»). Своєрідний обертон мандрівок серця — його неслухняність. Аж до того, що коли розум схиляє до розчарування в коханому, серце живе своєю правдою-потребою (вірш «Ідол»: «Його давно із пам’яті пора // жбурнути прямо у ріку Почайну. // Хай відпливає, тоне у воді. // Але боюсь, що це не допоможе, // що бігтиму вздовж берега тоді: // — Видибай, боже! Видибай, боже!»). Порівняно стримане протистояння розуму й серця часом постає в гумористичному ракурсі — серце все одно ж візьме своє, воно чи то мудріше, чи то просто саме собі пан: «Суворий вчитель, // розум невблаганний, // немов дитину, серце научає. // Оцінки ставить. // Вписує догани. // Найменших помилок не вибачає (...) А серце робить вигляд, ніби слуха. // І, як школяр, на вікна поглядає».

Книга «Мандрівки серця» закріпила успіх молодої поетеси та засвідчила її справжню творчу зрілість, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії. «Її третя збірка має принципове значення,— писав тоді молодий поет Василь Симоненко, який пізніше трагічно вмер.— Уже самим фактом свого існування вона перекреслює ту тріскучу та плаксиву писанину деяких наших ліриків, що своїми утворами тільки захаращують полиці магазинів та підривають довір’я читачів до сучасної поезії».

  1. й учень. «Над берегами вічної ріки» (1977)

Збірка «Над берегами вічної ріки» з’явилася після шістнадцяти років мовчання, вірніше, цензурних заборон друку, «заблокованос- ті». І назва звучала як зверхня, хай, може, й гірка насмішка з їхніх заборон: хіба ви, скороминущі, владні заборонити поезію, що народжується на берегах вічної ріки життя?

У книжці «Над берегами вічної ріки», а далі й у наступних широко розкривається національна історія («Лютіж», «Чигиринський колодязь», «Стара церковця в Лемешах», «Князь Василько», «Чадра Марусі Богуславки», «Горислава-Рогніда», «Древлянський триптих», драматична поема «Дума про братів неазовських»).

Опозиція змінне — незмінне пронизує всю творчість поетеси і становить фундамент, на якому розгортаються філософські, моральні та естетичні проблеми. У збірці «Над берегами вічної ріки» переважає, однак, момент неперехідності, парадоксально виростаючи з плинності, ідея продовження традицій реалізується переважно через звертання до міфологічного, історичного матеріалу та переплетіння мотивів на інтертекстуальному рівні. Спільне тут — мі- фологізм, історизм та інтертекстуальність — виразно характеризує творчий шлях Ліни Костенко.

Багато важить у цій збірці тема мистецтва, відповідальності митця перед епохою і перед своїм талантом, гіркий обертон якої — втрата «цензу» покликаності, коли на зміну майстрам (або й відштовхуючи їх оббинтованими державною бляхою ліктями) сунуть гендлярі:

І приходять якісь безпардонні пронози.

Потираючи руки, беруться за все.

Поки геній стоїть, витираючи сльози,

Метушлива бездарність отари свої пасе.

Книжка утверджує тривкість духовних вартощів.

  1. й учень. «Неповторність» (1980)

У поезіях збірки — неповторність і безмежність особистості, яка твориться і твориться, триває і триває, утверджуючи себе в духовному розростанні. Тут і мотив кохання, як вистражданої істини життя, і мова про непідлеглість, твердість перед випробуваннями долі або підступами прозаїчніших сил, і філософські питання буття, і психологічні нюанси щоденності, і характерна для Ліни Костенко апологія цільності й волі бути собою. Усі ці й інші «вічні» мотиви обростають мотивами з сучасного життя.

Збірка підносить ідею унікальності кожного здобутку, кожного мистецького феномена. Ця збірка, так само, як інші («Над берегами вічної ріки», «Сад нетанучих скульптур»), розкриває тему самоусвідомлення поезією своєї ролі в системі справжніх духовних цінностей.

  1. й учень. «Сад нетанучих скульптур» (1987)

Словосполучення, що стало назвою збірки, належить старому флорентійському скульптору Джованфранческо Рустичі, який доживає віку в монастирі французького містечка Тур (драматична поема «Сніг у Флоренції»): «Чи так би шлях мій завершився? Душа б зазнала цих тортур, якби на світі десь лишився мій Сад Нетанучих Скульптур?». У межах поеми це словосполучення називає історично реальний Сад Скульптур у Флоренції — «О, пригадай Флоренцію — ті храми, садів Сан-Марко виноградний мур, де наш синьйор Лоренцо Незрівнянний для нас відкрив славетний Сад Скульптур!»,— та оповіді про «забуту вже подію», коли «Після Лоренцо занепав той Сад», і нащадок Лоренцо, не маючи «кебети до мистецтва», «Звелів, щоб Мікеланджело створив йому гігантську статую із снігу». Майстер виліпив «свій сніговий шедевр», створив ту статую, але «пригріло сонце, і вона розтала».

Однак у розповіді про «нетанучі скульптури» закладена ідея про тлінне й нетлінне в мистецтві.

Збірка складається з двох розділів. Перший (36 поезій) своєю назвою «Невидимі причали» спирається передусім на вірш «Акварелі дитинства». У спогадах-акварелях фігурує і реальний причал на Дніпрі («Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги»), і його відхід у минуле, у пам’ять дитинства («І ті роки, що так промчали, і пароплав той, і гора. Це вже невидимі причали в глибокій

пам’яті Дніпра»). Символіка «невидимих причалів» у перетворенні матеріального на духовне, тлінного на нетлінне, і взагалі — танучого на нетануче.

Назва другого розділу збірки — «Душа тисячоліть шукає себе в слові». Висловлена в цьому заголовку думка дуже характерна для світосприйняття Ліни Костенко. Вона бачить і відчуває дійсність не просто як сьогодення, а як «душу тисячоліть». Тому є в збірці «Скіфська одіссея» (дія відбувається у кінці VI чи на початку V ст. до н. е.), «Сніг у Флоренції» — події XVI ст., «Дума про братів не- азовських» — історія XVII ст.

  1. Заключне слово вчителя про особливості

поетичного стилю Л. Костенко

Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу. У добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів, завдяки чому виходило за межі суто літературні, стаючи духовно-суспільним чинником. У її поезії прекрасно згармонізовані ліричне й епічне начала: одкровення авторського «я» поєднується зі словесним живописом, об’єктивною розповіддю, сюжетністю, умінням малювати характери, відтворювати колорит далеких та близьких часів. Найбільшою мірою це виявилося в поемах Ліни Костенко, і передовсім у її історичному романі у віршах «Маруся Чурай».

Прикметною ознакою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства. Пошук цей нерідко пов’язаний з «інтенсивним переживанням культури», а не лише з безпосереднім спогляданням плину життя. Спілкування з великим культурним досвідом людства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасна людина далеко не завжди розумний учень, загострюють відчуття дисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці XX ст., яке в поезії Ліни Костенко постає як драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібних відчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. Але кінцева зупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж не відчай та безнадія, а гостре жадання краси/досконалості, затишку, людяності, бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людську гідність.

На одній із прес-конференцій Ліна Костенко нагадала, що поклик письменника — писати, а останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні»:

«Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність».

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Узагальнювальна бесіда

  • Чим, на вашу думку, Ліна Костенко вирізняється з-поміж інших українських письменників?

  • Наведіть приклади з її біографії, які свідчать про те, що вона є зразком поета-борця.

  • Прокоментуйте вислів А. Дімарова: «Ваша зоря як сяяла, так і сяє, гордо і чисто. На поетичному небосхилі України, якій ви офіруєте своє серце і душу, свій великий талант».

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Індивідуальні завдання:

  • Підготувати повідомлення: «Війна у житті Ліни Костенко».

  • Підготувати вразне читання поезій: «Мій перший вірш написаний в окопі», «Пастораль ХХ сторіччя», «Доля», «Страшні слова, коли вони мовчать.», «Життя іде і все без коректур.», «Вже почалось, мабуть, майбутнє.», «Українське альфреско».

VM. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

  • Мене вразила громадянська позиція Ліни Костенко.

  • Я дізнався факти біографії поетеси, які викликають бажання брати з неї приклад. Це ...

  • Я гадаю, що Ліна Костенко є людиною, яка .

УРОК № 90


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал