Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка18/59
Дата конвертації01.12.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   59

ІНТИМНА ЛІРИКА ПОЕТА, ЇЇ СВОЄРІДНІСТЬ І НОВАТОРСТВО (ЗБ. «ТАЄМНИЦЯ ТВОГО ОБЛИЧЧЯ»). ВІДТВОРЕННЯ В НІЙ НАЙТОНШИХ ПОРУХІВ ІНТИМНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ, ГЛИБОКЕ РОЗКРИТТЯ ВНУТРІШНЬОГО СВІТУ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ («БУВ ДЕНЬ, КОЛИ НІХТО НЕ ПЛАЧЕ.», «СРІБЛИТЬСЯ ДОЩ.», «ДЗВЕНИТЬ У ЗОРЯХ НЕБО ЧИСТЕ.»). МАЙСТЕРНІСТЬ ПОЕТИЧНОЇ МІНІАТЮРИ, ЯСКРАВИХ ПОРІВНЯНЬ ТА МЕТАФОР. МОРАЛЬНЕ ОБЛИЧЧЯ ЛІРИЧНОЇ ГЕРОЇНІ («КОЛИ МИ ЙШЛИ УДВОХ З ТОБОЮ.»). ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ Д. ПАВЛИЧКА, ЙОГО ТВОРЧА СПІВДРУЖНІСТЬ ІЗ УКРАЇНСЬКИМИ КОМПОЗИТОРАМИ. ВІРШ «ДВА КОЛЬОРИ», ЙОГО СПОРІДНЕНІСТЬ ІЗ «ПІСНЕЮ ПРО РУШНИК» А. МАЛИШКА. ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ НАПАМ'ЯТЬ ВІРША

Мета: познайомити учнів з інтимною лірикою поета, визначити її особливості та новаторство, розкрити майстерність використання художніх засобів, схарактеризувати образ ліричної героїні поезій; дізнатися про пісенну творчість митця, порівняти вірш «Два кольори» із «Піснею про рушник» А. Малишка; розвивати навички аналізу поетичного твору, виразного читання, емоційність учнів; виховувати обережне ставлення до почуттів, повагу до почуттів закоханих.

Теорія літератури: тропи (повторення), поетична мініатюра.

Обладнання: тексти творів Д. Павличка.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ Бесіда

  • Назвіть головні події творчого життя Д. Павличка.

  • Назвіть найвідоміші збірки поета. Дайте коротку характеристику деяких з них (на вибір учнів).

  • Визначте головну думку вірша «Коли помер кривавий Торкве- мада.»

  • Визначте головну думку вірша «Ти зрікся мови рідної.».

  • У чому актуальність поезії «Ти зрікся мови рідної.»?

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя



  • Поезія Дмитра Павличка — це глибинні роздуми про загальнолюдські істини: любов і ненависть, добро і зло, правду і кривду, вічність і мить.

Любов вічна, і перше кохання буває у кожного. Мабуть, саме через це поезії Павличка, присвячені цьому почуттю, житимуть вічно.

«Поезію творить любов, а не злоба»,— так написав у «Слові про себе» поет. Любов стояла і стоїть біля витоків життя, робить добро, стверджує у людині людське, вивищує нас перед злом. Саме тому вірші Дмитра Павличка не старіють, невтомно випромінюють любов і щедрість душі. У цьму ми переконаємося, вивчаючи його інтимну лірику.

  1. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя

  • Збірками, які містять у собі інтимну лірику Д. Павличка, є «Пахощі хвої» (книга «Бистрина») та «Таємниця твого обличчя». У «Пахощах хвої» зібрані вірші про кохання і вірність, про духовне багатство людини. Збірка «Таємниця твого обличчя» — поема великої любові з її радощами й печалями. До збірки увійшли 84 поезії. У них звучить багата гама людських почуттів — радість кохання, очікування милої, зустріч з нею, гіркота розлук і розчарувань. Збірка «Золоте ябко» та цикли «Львівські сонети», «Сонети подільської осені» та «Білі сонети» також присвячені темі кохання.

У названих збірках Павличко оспівав любов як найбільшу людську цінність, якій відповідає червоний колір на вишитому рушнику людського життя:

Два кольори мої, два кольори.

Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Наш урок присвячений збірці «Таємниця твого обличчя».

Вона — одна з перлин української літератури. Дослідниця Л. Пустовіт називає її «однією з найкращих ліричних збірок» «за останнє десятиріччя в українській поезії». Поет натхненно відтворив художньо-образними засобами гарячі почуття любові до рідної землі, змалював образ жінки-матері, коханої. Глибина інтимних почуттів, традиційна поетична форма споріднюють поезії Д. Павличка із збіркою І. Франка «Зів’яле листя». У ліриці Д. Пав- личка той самий драматизм інтимних почуттів і зіткнення протидіючих сил, без яких не можна уявити справжньої лірики».

У своїх віршах поет розповів, передусім, про самого себе, про свою неповторну особистість. Уся книга, від першого й до останнього рядка, наповнена індивідуальним чуттям автора. Як зазначає сам поет, його вірші відображають те, що діялося в його душі, коли любив і спізнавав найглибшу таїну людського буття. За переконанням митця, на світі немає нічого солодшого й зіркішого, міцнішого й тендітнішого, святішого й гріховнішого за кохання.

  1. Робота з текстами творів

Виразне читання вірша «Був день, коли ніхто не плаче...» вчителем або учнем

Був день, коли ніхто не плаче,

Був ясний день, як немовля.

Та я здригнувся так, неначе Твоє ридання вчув здаля.

Я знаю — ти не заридала,

А в світі, що гуде й гримить,

Мене лиш пошепки назвала,

До себе кликнула в ту мить.

Бесіда за змістом твору

  • Про яку здатність закоханих ідеться у вірші? (Кажуть, що близькі люди, які люблять, відчувають одне одного на відстані, знають, коли з кимось із них щось трапляється.)

  • Доведіть, що ліричний герой відчуває стан коханої на відстані. (В ясний день «я здригнувся... неначе Твоє ридання вчув здаля»; «ти... Мене лиш пошепки назвала, До себе кликнула в ту мить».)

  • Чому потрібно бути уважними один до одного саме в сучасному світі? (Це складний та небезпечний світ, де все «гуде й гримить».)

  • Яка головна думка твору? (Серед безлічі небезпек цього світу найбільша — байдужість оточення.)

  1. Виразне читання вірша «Сріблиться дощ.»

Сріблиться дощ в тоненькому тумані,

Як ниточка в прозорім полотні.

А сонце по його блискучій грані Тече і душу сповнює мені.

Зустрінь мене. Я повен пожадання Блакитної, мов сон, далечини.

Моїх очей неголосне страждання Ти поглядом ласкавим зупини.

Моя печаль тебе не поневолить,

А тільки радісний розбудить щем.

Немов цього туману срібна волоть Замаєна і сонцем, і дощем.

Бесіда за змістом твору

  • Про яку здатність закоханих людей ідеться у цьому вірші? (Закохана людина починає інакше дивитися на світ, бачить у ньому нове, прекрасне, чого раніше не помічала, серце наповнюється світлом, тремтить у передчутті незнаного, але такого очікуваного щастя. Погляд коханої здатний зупинити страждання та сум від розлуки.)

  • Дайте характеристику пейзажу, який створює автор вірша. (Пейзаж незвичний, романтичний: / Сріблиться дощ в тоненькому тумані, / Як ниточка в прозорім полотні. / А сонце по його блискучій грані / Тече і душу сповнює мені.)

  • За допомогою яких художніх засобів розкривається стан душі героя та створюється пейзажна замальовка? (Порівняння (Сріблиться дощ в тоненькому тумані, Як ниточка в прозорім полотні; Я повен пожадання Блакитної, мов сон, далечини) та метафорисонце по його блискучій грані Тече і душу сповнює мені.)

  • Визначте головну думку вірша. (Почуття кохання надає можливість побачити світ по-новому, у всіх його барвах, прогнати сум і зупинити страждання.)

  1. Виразне читання вірша «Дзвенить у зорях небо чисте

Дзвенить у зорях небо чисте,

Палає синім льодом шлях.

Неначе дерево безлисте,

Стоїть моя душа в полях.

Як надійшла щаслива доля,

Збудила весняну снагу,

Моя душа, немов тополя,

Зазеленіла на снігу.

Як надійшла любов справдешня,

Хлюпнула пригорщу тепла,

Моя душа, немов черешня,

Понад снігами зацвіла.

Як надійшла і засіяла

Та дружба, що живе в літах,

Моя душа над снігом стала,

Неначе яблуня в плодах.

Бесіда за змістом твору

  • Від чого залежить настрій ліричного героя вірша? (Настрій ліричного героя залежить від мінливостей природи: спочатку його душа«наче дерево безлисте», з приходом «щасливої долі» і «Любові справдешньої» душа зазеленіла на снігу, «понад снігами зацвіла».)

  • Коли ліричний герой зазнає змін у душі та почуття злиття з природою? (Все змінюється в людині, коли вона зазнає справжнього щастя. Душа її розквітає, як квітне і природа: Як надійшла любов справдешня, / Хлюпнула пригорщу тепла, / Моя душа, немов черешня, / Понад снігами розцвіла.)

  • Які художні засоби використав поет? (Епітети: небо чисте, синім льодом, дерево безлисте, щаслива доля; порівняння: Неначе дерево безлисте, Стоїть моя душа в полях. Моя душа, немов тополя; персоніфікація: Стоїть моя душа в полях. надійшла щаслива доля, Стоїть моя душа в полях, надійшла щаслива доля, надійшла любов справдешня, Хлюпнула пригорщу тепла.)

  • Визначте головну думку твору. (Закохана людина здатна злитися з природою, стати її часткою, тоді душа розквітає, як природа навесні.)

  1. Робота над поняттям теорії літератури

Мініатюра (лат. міпіит — «червона фарба», «кіновар») — невеликий за обсягом, цілком довершений художній твір, який узагальнює чи типізує картини.

Завдання. Доведіть, що розглянуті твори є поетичними мініатюрами. (Вірші «Був день, коли ніхто не плаче.», «Сріблиться дощ в тоненькому тумані», «Дзвенить у зорях небо чисте...» є поетичними мініатюрами. Це цілком довершені твори невеличкого розміру (8-16 рядків), які узагальнюють почуття, що відчуває закохана людина, за допомогою яскравих художніх образів та картин. Улюбленими художніми засобами цих мініатюр є яскраві порівняння та метафори.)

  1. Аналіз морального обличчя ліричної героїні вірша «Коли ми йшли удвох з тобою.».

Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю,

Я гладив золоте колосся,

Як гладить милому волосся

Щаслива, ніжна наречена.

А ти ішла поперед мене,

Моя струнка, солодка згубо,—

І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці,

Що нахилились до землиці.

Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. Без оглядки Ти йшла собі, а в мене — згадки Про те, як на чужому полі Збирав я нишком колосочки В поділ дитячої сорочки.

О, я хотів тобі сказати,

Що те колоссячко вусате —

То невсипущий труд мозільний,

То молодим калач весільний,

То для дітей пахуча булка,

То хліб, що матінка-гуцулка З долівки вчила піднімати,

Як батька в руку цілувати;

Та я змовчав. Я йшов покірно,

Бо я любив тебе надмірно,

Але мені тоді здалося,

Що то не золоте колосся,

Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно.

Бесіда за змістом твору

  • Чим різняться герої вірша? (Ліричний герой із дитинства засвоїв правила народної етики у ставленні до хліба і людської праці: «Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся», «те колоссячко вусатеТо невсипущий труд мозіль- ний». Дівчинасприймає красу і труд поверхово, необережно і грубо топче колоски пшениці, не чує душею їхній розпачливий крик.)

  • У чому драма героя? (Закохані люди по-різному бачать світ, у них протилежне розуміння щастя та сенсу існування на Землі.)

  • Дайте характеристику морального обличчя ліричної героїні вірша. (Вона поверхова, їі душа нечутлива і байдужа, дівчина не шанує хліб і працю, яка потрібна для того, щоб його виростити. Дівчина приваблива«струнка», «солодка», але не може дати щастя ліричному герою: для нього вона — «згуба».)

Чи є майбутнє в кохання цих героїв? (Ні. Хоча хлопець і «любить надмірно» свою дівчину, він розуміє, що «любов мою безмежну Стоптали так необережно» та, яка не поділяє його поглядів на красу і працю.)

  1. Читання уривку статті Л. Пустовіт «Таємниця твого обличчя» (Метафоричні засоби в поезії Д. Павличка)

Завдання. Визначте особливості використання метафор у поезії Павличка. Занотуйте інформацію в робочому зошиті у зручній для кожного формі (конспект, тези тощо).

Збірка «Таємниця твого обличчя» містить чимало таємниць стилю поета, що розкриваються в найрізноманітніших метафоричних, словесно-образних засобах. У кожному образі — глибока ніжність ліричного героя. Автор вдається до порівнянь, асоціацій, заснованих на ідеї нероздільності природи рідного краю і людського життя:

Живу, як той гірський потік,

На спокій — ні хвилини.

Іскрюсь від кременя в бігу,

Туманюся від глини.

Стилю Павличка властиві порівняння, що допомагають відтворити рух, динаміку почуттів, чистоту кохання. Вони в душі ліричного героя джерельні й чисті, як блакить небесна, як сонце неминуще. Жадана зустріч з коханою приносить радість, від якої «засяє в сонці все навкруг», і порівнюється вона із свіжістю зеленого лугу, яка буває після теплого дощу.

З кожним віршем збірки автор відкриває читачеві дедалі нові глибини свого багатого метафоричного світу, в якому він вільно оперує звуками і барвами слова, щоразу подаючи його у новій якості змісту й форми. У назві збірки «Таємниця твого обличчя» сконденсовано зміст вірша-мініатюри, який становить метафору розгорнутого типу:

Найдовша з усіх доріг —

Дорога твого приходу,

Найбільша з усіх таємниць —

Таємниця твого обличчя.

У Павличковій метафорі відбивається загальний закон індивідуально-авторського художнього мислення. Наприклад, поет у багатьох віршах збірки звертається до образу сонця, традиційно пов’язуючи його з образом коханої. Але сонце виступає і в звукових, і в зорових асоціаціях, які служать компонентами метафори.

Зокрема, звуковий образ сонця впізнаємо в гудінні бджіл, які покрили собою соняшники, а зоровий — у променях, які палають над головами:

В моїх повіках напівсонних Застигло сонце молоде,

Як бджолами покритий сонях,

Воно так міниться й гуде.

У поетичних метафорах Д. Павличка важливу роль відіграють слова традиційного словника поезії, зокрема дієслова тремтіти, цвісти, сяяти, дзвеніти, палати, світити, бити, грати. Найчастіше вони сполучаються з іменниками листя, зима, райдуга, волосся, осінь, кров, роса, повітря, душа.

Формування традиційних поетичних метафор у віршах збірки можна простежити на словосполученнях дієслів з іменниками: вода — звисає, б’ється, збирається, замліває, встає, лине, клекоче, вливається, тече, блищить; море — шелестить, тліє, падає, кричить, піднімається, відлітає, стає, входить, лине; дощ — прогинається, іде, сріблиться. На дієслівній ознаці побудовані і такі індивідуально-авторські метафори: «Повітря нічне до рання з неба текло й ряхтіло»; «Щоб сни мої неквапно протікали між пальцями твоїми, як пісок».

Передаючи переживання ліричного героя, поет звертається до традиційних метафор із компонентами душа, серце, вводячи їх в нові семантичні зв’язки: «Там серце моє вознеслося в сліпучі верхів’я небес»; «Моя душа, немов тополя, зазеленіла на снігу»; «Моя душа, немов черешня, понад снігами зацвіла»; «Моя душа над снігом стала, неначе яблуня в плодах». Психічний стан людини, а також стан природи передаються метафорами, у яких семантика дієслів пов’язана із звуковими асоціаціями: «Коли сумовитим дзвоном осіння блакить загуде»; «Вже душа не б’ється в креші неба»; «Від джерела аж до моря замліває ріка, а над нею заметіль сонця шумить»; «Чуємо, як черешня залопотіла крильми»; «Метелик у серці моїм вогкими крильми тріпоче»; «А на землі, як ночі сміх, пожежа в лісі заряхтіла»; «І кров моя бринить — палюча й гола,— немов небес віддалена струна»; «Посеред ночі дощ пішов, зашелестів, як збіжжя в полі»; «Трава нам заграє і вітер затрубить».

На різноманітних асоціаціях створюються і метафори, що базуються на семантиці дієслів фізичної дії: «Дзвенить у зорях небо чисте»; «Небо весняне в сяйві іскриться». Подібні метафоричні структури частіше пов’язані з явищами природи. Вони дають змогу повніше розкрити щирість почуттів ліричного героя. Іменники традиційного поетичного словника небо, місяць, зорі, сонце, ніч та інші входять в індивідуально-авторські метафори: «В давній золотій печалі лебедіють небеса»; «Лампада сонця в молодому тілі принаджувала жителів темнот»; «Сонце, помальоване циноброю, на вітрилах вечора пливло». Здебільшого основою метафоричних структур виступає дієслівна ознака: «Знов зірка кличе, мов суниця, ходімо на озимину»; «Линула зоря на круті плаї, як метелика, я впіймав її»; ««Зоря, вклоняючись небу, падала в комиші».

  1. Повідомлення учня про пісенну творчість Д. Павличка

Ліризм і пісенність віршів Д. Павличка давно привернули увагу композиторів. Особливо плідним був союз поета Дмитра Павличка і композитора Олександра Білаша. Обох їх єднала любов до Батьківщини, землі батьків і, звичайно, пісні.

Д. Павличко чимало створив ліричних віршів, де розкрита ніжна душа ліричного героя, його морально-етична краса. Поет пише про кохання і вірність, про духовне багатство людини, нашу прекрасну вітчизну. Ліричні вірші поета — пристрасні, повні ніжності, емоцій, ніби самі просяться в пісню. Покладені на музику, вони зажили великої популярності не тільки в Україні, а й далеко за її межами, деякі з них стали навіть народними піснями.

Творча співдружність Д. Павличка і О. Білаша породила багато пісень. Понад півтора десятка чудових романсів і пісень створив Олександр Білаш на тексти книжки «Таємниця твого обличчя».

Незмінною популярністю в слухачів користується чудесна мелодія «Явір і яворина» («Я стужився, мила, за тобою»), яка нагадує народну пісню, де оспівується нещасливе, безнадійне кохання. Радість надії і гіркота розлуки, вірність звучить у пісні «Розплелись, розсипались, розпались». Не може не приваблювати й така відома пісня, як «Дзвенить у зорях небо чисте». Де звучить небуденна поетична думка, яскрава образність, зображується мінливість почуттів ліричного героя.

Навряд чи знайдеться в Україні людина, яка б не чула й не знала пісні на слова Д. Павличка «Два кольори». Вона справді стала народною. Поет майстерно відтворює життя ліричного героя ще від того часу, коли він «малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами». Вишита матір’ю сорочка, «червоними і чорними нитками», супроводжує його на всіх життєвих шляхах. Червоний колір символізує любов, а чорний — журбу. Тобто радість і смуток, веселість і печаль супроводжують ліричного героя усе життя. Вони органічно поєднані, «переплелись, як мамине шиття, мої сумні і радісні дороги». Але найголовніше те, що ліричний герой зберіг найсвятіше — «горточок старого полотна і вишите. життя на ньому»,— зберіг пам’ять про матір, вірність рідній батьківській землі.

Дослідники неодноразово помічали спорідненість «Двох кольорів» із «Піснею про рушник» А. Малишка. Дійсно, ліричним героям обох творів притаманні однакові святі почуття любові до матері та рідної землі. В обох віршах йдться про життєвий шлях, який людина може гідно пройти лише тоді, коли несе в душі пам’ять про батьківську землю та матір.

  1. Створення візитки вірша «Два кольори»

Жанр твору: ліричний віш.

Тема: роздуми про долю людини і материнську любов.

Зміст назви вірша: кольори символізують дві сторони людського життя — любов і журбу. Вони найчастіше зустрічаються на рушниках. Саме його дала сину в дорогу мати як спогад про домівку, оберіг, як символ материнської любові.

Головна думка вірша: два кольори — символ життя, якими вишитий рушник, і людську долю (любов — журба), несуть у собі пам’ять про батьків, про свій рід, батьківщину і єднають покоління.

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

«Мозковий штурм»

  • Визначте новаторство інтимної лірики Д. Павличка.

  1. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати конспект уроку.

  • Вивчити напам’ять вірш «Два кольори».

  • Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про особливості поетичного стилю Д. Павличка.

  • Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про переклади Д. Павличком сонетів зі світової літератури.

  • Підготувати виразне читання сонетів Шекспіра в перекладі Д. Павличка (на вибір).

VNI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Продовжте речення.

  • Мені найбільш сподобався вірш .

  • Інтимна лірика Павличка актуальна й сьогодні тому, .

  • Я хочу, щоб поклали на музику вірш.

УРОК № 88


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   59


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал