Урок Тема: Поетична збірка І. Франка «Зів’яле листя»



Скачати 133.79 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір133.79 Kb.
ТипУрок
Відкритий урок
Тема: Поетична збірка І. Франка « Зів’яле листя». Емоційна гама почуттів ліричного героя в поезіях «Безмежне поле…», « Ой ти, дівчино з горіха зерня...», « Чого являєшся мені у сні?..» Утвердження людських почуттів, ідеалу кохання.
Мета: на основі життєвої драми І. Франка глибше пізнати інтимну лірику поета,розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра; розвивати виразне читання, уміння аналізувати поезії, виховувати любов до Франкового поетичного слова, красу почуттів, взаємин, кращі моральні якості.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.


Обладнання: портрет І. Франка,Збірка «Зів’яле листя», вислови про кохання,

слайди, аудіозапис пісні «Чого являєшся мені у сні…».


Епіграф

Я понесу тебе в душі на дні,

Облиту чаром свіжості й любові,

Твою красу я переллю в пісні,

Огонь очей в дзвінкії хвилі мови,

Корали уст у ритми голосні.



І.Франко

ХІД УРОКУ :
1 ОРАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.
ІІ МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання

В день такий розцвітає весна на землі,

І земля убирається зрання,

Дише тихо і легко в синяву вона,

Простягає до зір свої руки…

В день такий розцвітає весна

І тремтить од солодкої муки.

Кохання – одне з найсвітліших, найпіднесеніших людських почуттів.Воно неповторне і вічне, як життя. Любов всевладна, всемогутня, прекрасна, таємнича, жагуча,сумна, тривожна, про неї багато сказано, написано. Сьогодні ми спробуємо розкрити таємниці кохання І.Франка. допоможуть нам у цьому поезії збірки «Зів’яле листя».
ІІ ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ (слайди)
ІІІ СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

Я пропоную організувати роботу на уроці за рольовими групами.

Кожна група складається із дослідника, літературознавця, декламаторів.


ПРОБЛЕМНЕ ПИТАННЯ

-- Чи є актуальною інтимна лірика І.Франка сьогодні? Якщо так, то чим саме вона бентежить вас?

(Слайд «Зів’яле листя»)

2. Виступи науковців із презентаціями

Збірка Івана Франка «Зів’яле листя» вийшла в 1896 році. Має підзаголовок «Лірична драма». До неї увійшла інтимна поезія, яку поет створював упродовж попередніх 10 років. Поява збірки зумовлена важкими обставинами особистого, громадського життя поета. Важко знайти більш зворушливу поетичну розповідь про страждання людської душі зраненої людськими негодами.

- На той час Франкові не було рівних на політичній, філософсько-науковій, літературній арені.

- Йому зрадили, поширювали плітки, перекручували думки.

- Відмовлено в посаді викладача Львівського університету.

- Мав міжнародний авторитет ученого, захистив дисертацію, мав багато наукових праць, але його не прийняли до наукового товариства імені Шевченка.

- Двічі галицьке робітництво висувало кандидатуру Франка своїм представником до перламенту – і обидва рази провалювали на виборах.

- Не мав особистого щастя.

Збірка складається з трьох частин, які образно названо жмутками.



  • Перший жмуток написано 1886-1893 рр.

  • Другий жмуток 1895 р.

  • Третій жмуток 1896 р.

Біографічна основа збірки «Зів’яле листя» - три кохання поета.

(Слайд. Три жмутки)

Головний мотив збірки (за спостереженням Петра Колесника) – це кохання до жінки, яка не хотіла відповісти взаємністю,постійне наростання цього почуття, спочатку гострого до болю, але такого, як свіжа, щойно заподіяна рана, а потім дедалі глибшого почуття, яке переростає в недугу, порушує здоров’я, отруює психіку людини, спалює її вогнем невдоволеної пристрасті, створює душевну травму, стан, од якого крок до самогубства.

У збірці відображено любовні страждання могутньої духом людини. Ліричний герой – жива, багатюща, гаряча й глибинна натура. Його любов до жінки велична, всеохоплююча.


Це такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою почуттів і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати перевагу: чи поетові-боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настрою.

Михайло Коцюбинський
Іван Якович Франко створив узагальнений образ жінки. Перед нами не три особи, а три силуети однієї і тієї жіночої постаті. В одному образі безліч відтінків гордості і гіркоти, непорочності і розуму, стриманої одержимості і прихованої іронії.

Знаємо три його любові та все ж перебуваємо в зачаклованому стані й бачимо лише одну. Така сила майстерності Франкової, що перед нами не три особи, а три силуети однієї і тієї ж постаті…

Дмитро Павличко
Є в «Зів’ялому листі» речі такої красоти й глибинності, що їх смілиао можна зарахувати до найгеніальніших творінь світової лірики.

Дмитро Павличко

(Слайд «Мотиви, жанр, композиція»)

3. «Жінки у драмі кохання Івана Яковича Франка»

Ольга Рошкевич

(Слайд «Ольга Рошкевич)

Тричі мені являлася любов,

Одна несміла, як лілея біла,

З зітхання й міри уткана, із обнов

Сріблястих, мов метелик, підлетіла,

Купав її в рожевих блисках май.

На пурпуровій хмарі вранці сіла

І бачила довкола рай і рай!

Вона була невинна, як дитина,

Пахуча, як розцвітлий свіжо гай.

Народилася Ольга у селі Лолин, над річкою Свічею. Батько був священиком. Ще в гімназії Франко закохався в Ольгу, десять літ жило його кохання. Разом зі своєю сестрою Михайлиною Ольга зробила етнографічні матеріали. За порадою Франка обидві сестри бралися до літературної праці. Ользі посвятив Іван Франко першу збірку своїх віршів «Балади і розкази», видану 1876 року.

Вони чекали весілля. У їхніх листах жило кохання.

«Олічко! Я мав тверде переконання, що для створення міцної сім’ї необхідна здорова, органічна любов, яка не аналізує коханого чи кохану… Подружжя має об’єднувати і зігрівати висока й гуманна життєва мета, за яку воно боролося спільними силами весь вік, оскільки лише така боротьба має вічно піддержувати нашу любов, бо ми матимемо спільну ціль і спільне кохання».

Але глянув грім! 12 червня 1877 р. Франко і його товариші були заарештовані. Франко просидів у тюрмі до слідства 7 місяців. Обшуки в Рошкевичів, допити батька, сльози Ольги, старий Рошкевич склав на Франка некорисні зізнання. Батько допікає дочці знайомством із Франком. Ольга змушена залишити сім’ю і вийти заміж за богослова Володимира Озаркевича.



«Я приймаю поміч від другого приятеля і йду заміж за Озаркевича… Я уступлюся відси, бо тут мені не життя, а смерть… Не кажи, що я тебе забула! Ти мені ніколи з думки не йдеш. Тебе люблю…» Відповіді на лист не було… Він знав, що так станеться. Знав… Крововилив у мозок був відповіддю їй. І вірш…

І ти лукавила зо мною!

Ах, ангельські слова твої

Були лиш облиском брехні!

І ти лукавила зо мною!

І нетямущому мені

Затрули серце гризотою

Ті ангельські слова твої…

І ти лукавила зо мною!

Шлюб відбувся у вересні 1879 року. Зі своїм чоловіком Ольга жила не дуже щасливо, бо побралася з ним не по любові. У них народився син Іван (на честь Франка) і дочка Олена. 1912 року на 57 році життя Озаркевич помер. Ольга залишилася вдовою, живе в дочки недалеко від Львова. Під час світової війни жила у Львові недалеко від будинку Франка. Перед смертю Франко переказував, щоб Ольга прийшла попрощатися, але вона відповіла відмовою і до кінця свого життя шкодувала, що не виконала останнього бажання людини, яку так пристрасно любила. Коли 31 травня 1916 року повз її вікна проходив похорон і везли тіло її коханого, Ольга з невимовним жалем дивилася на похід, але приєднатись не мала сил – була немічна.

30 травня 1935 року Ольга Рошкевич померла. Перед смертю слізно просила Михайлину виконати її останню просьбу: листи від нього, перев’язані голубою стрічкою, покласти у труну, під голову.

Обірвалася нитка великої любові, та не згасла сама любов. Вона народила шедеври світової лірики.



Юзефа Дзвонковська

(Слайд Юзефа Двонковська)

Явилась друга – гордая княгиня..

Бліда, мов місяць, тиха та сумна,

Таємна й недоступна, мов святиня.

Мене рукою зимною вона

Відсунула й шепнула таємно:

«Мені не жить, тож най умру одна!»

І вічно щезла там, де вічно темно.


1883 року Франко відвідав Станіслав. Станіславські друзі постійно згадують одне й те саме ім’я – Юзефа Дзвонковська. Вродлива, розумна вчителька. Розмови інтригують Франка,він прагне її побачити.

Франко покохав. Він вирішує, що після Ольги Юзефа саме т жінка, яка може йти поруч.

Вона не відповіла взаємністю… він страждав. Лиш довідавшись про справжню причину відмови, в його поезії зринуть квіти неминучої розлуки…

Цвітко осіння

Бита сльотою,--

Чом тяжкий мені жаль за тобою?

Стрівши мельком тебе на своїм пути,

Чом же не можу я тебе забути?..


Юзефа була хвора на туберкульоз. Рано чи пізно хвороба мала призвести її в могилу. Тому не могла стати його дружиною. Сказала Франку чесно й відверто. Кохання не для неї. Могилу Юзефи віднайшли на кладовищі в Івано- Франківську,і з надмогильної плити ми знаємо дати народженя і смерті:1862-

1892рр.


Вона прожила лише 30 років.

Осінь щедро посипає могилу листям.

Лиш біль страшний, пекучий в серці там

Все заполонив, усю мою істоту.

Лиш біль і се страшне: бам, бам, бам.

А сліз нема, ні крові, ані поту.

І меркне світ довкола, і сам

Лечу кудись в бездонну стужу і сльоту.

Ридать! Кричать! –та горло біль запер,

Вона умерла! – Ні се я умер!


Целіна Журовська-Зигмутовська

(Слайд «Целіна Журовська-Зигмунтовська»)


Явилась третя – женщина чи звір?

Глядиш на неї – і очам приємно,

Впивається її красою зір.

То разом страх бере, душа холоне

І сила розпливається в простір.

« Пізнався, -- писав Тарас Франко, -- Іван Франко з Целіною ще в Дрогобичі, коли та сиділа при поштовім віконечку і обслуговувала публіку. Франко почував себе при ній несміливим. Ні красою не міг заімпонувати, його розуму вона не бачила, творів не і знала і не його слави бажала, а маєтку. Чоловік повинен мати гроші і добру посаду,-- так виховувала Целіну тітка. Франко писав Целіні листи , підписувався Стефаном Маєвським. Листи подобалися, гарні. А Франко – ні! Був рудий, а їй подобались брюнети з синіми синіми очима. І прізвище не подобались. Не мав грошей.

У1896 році у Львові Целіна одружується із Едіславом Зигмутовським, працівником суду, набагато старшим від неї. У 1900 році залишилася вдовою, мала сина Едіслава та доньку Софію.

Між целіною І Франком склались дружні стосунки, пізніше із дружиною та дітьми, Померла навесні 1941 року, зламана паралічем.

Була звичайна жінка, мала свої плани, свої розрахунки. Чи винна в тому, що її за об’єкт свого «невиплаканого серця» Франко? Ні…

Поклін тобі, моя зів’яла квітко,

Моя розкішна, невідступна мріє,

Останній сей поклін!

Хоч у житті стрічав тебе я рідко,

Та все ж мені той спогад серце гріє.

Хоч як болючий він.

Тим. що мене ти к собі не пустила,

В моїх грудях зглушила і вгасила

Любовний, дикий шал,

Тим в душі, сумній і одинокій,

Навік вписала ясний і високий

Жіночий ідеал.

Тричі йому «являлася любов», «тричі в руці від раю ключ держала», тричі поет втрачав надію на щастя. Нерозподілене кохання залишило на собі «невтишиму тоску», засипавши снігом сподіване: «Замерзли в серці мрії молодечі, ілюзії криниця пересохла».

Вклонімося поетові, що умів так кохати і мав талант донести до людей свої почуття. Вклонімося за те, що створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно.
Робота в групах

І група аналізує поезію Івана Яковича Франка «Чого являєшся мені у сні?» (Звучить пісня у виконанні Віталія Козловського «Чого являєшся мені у сні?»)

Літературознавець групи розкриває зміст поезії «Чого являєшся мені у сні?»

Автор передає душевні муки ліричного героя, біль від втраченого кохання. Ліричний герой із сумом запитує своєї долі, чого ввижається йому у сні образ коханої дівчини і тривожить зранене любов’ю серце. Герой щиро кохає свою милу, хоч вона й згордувала ним. Тривала розлука посилила в його серці жагучу скорботу, хвилювання. Глибокі свої переживання він висловлює в сумних піснях. Герой намагається забути, вирвати з серця образ дівчини, що не відповідає на його любов, приносить лише одні страждання. Він готовий забути її, заборонити приходити у сні. Але ні – просить кохану являтися у сні, приносити змученому серцю хвилини щастя. Поет стверджує силу, глибину почуттів, страждання, біль розлуки.

ІІ група аналізує поезію «Червона калино, чого в лузі гнешся?» (7 хв.)
Технологія «Мікрофон»

Учасники першої групи відповідають на питання: «Чи сподобалась поезія І.Я.Франка «Чого являєшся мені у сні?»,чому, які почуття викликає?

Група аналізує поезію «Червона калино, чого в лузі гнешся?» Декламатор виразно читає поезію.

Літературознавець групи розкриває зміст поезії «Червона калино, чого в лузі гнешся?»

(Слайд «Другий жмуток»)

Поезія написана у формі діалогу між червоною калиною та дубом. Дуб звертається до калини: «Червона калино, чого в лузі гнешся?».

З глибоким сумом калина відповідає, що не жаль їй свого пишного цвіту. Світло вона любить, насолоджується ним. Буря і грім для неї не страшні. Трагедія калини в тому, що дуб своїм гіллям закрив їй сонце, підточив сили, тому вона не може рости вгору: «Та вгору не пнуся…»

Калина – втілення дівочої краси, ніжності. Ми відчуваємо внутрішню красу калини, її любов до сонця, до життя, її прагнення принести світові радість. Скарга калини має алегоричний зміст – не тільки в природі, а й між людьми груба сила не раз нівечила людську красу, скромність, ніжність.

Поет стверджує світлі думки, пов’язані з образом калини, любов до життя, до світла, до краси, прагнення боротьби.

Дослідник групи з’ясовує художні особливості, побудову твору.

Оживити образи допомагають метафори:


  • чого в лузі гнешся,

  • до сонця не пнешся,

  • не страшна і грому

  • і світло люблю, купаюся в ньому.

Порівняння – та ти мене, дубе, отінив, як хмара.

Особливість побудови поезії – діалог – для підсилення драматизму.

Риторичні запитання посилюють увагу до глибоких переживань героя, викликають співчуття.

Драматизм становища калини посилюється особливою ритмікою і повторами (це народнопісенний прийом): «Та вгору не пнуся, бо сили не маю».

Своєрідним прийомом зосередження уваги на одному почутті є побудова кожної строфи на одному ритмі, що повторюється паралельно:

а а (маю)

б б (бо)

Віршовий розмір – чотиристопний амфібрахій.

Поезія відзначається глибоким ліризмом і високою музичністю. Написана в стилі української народної пісні і нагадує народну пісню « Червона калино, чого в лузі стоїш…», покладена на музику Надененком.
ТЕХНОЛОГІЯ « Мікрофон»

Учасники груп відповідають на запитання: Ваші враження від поезії «Червона калино, чого в лузі гнешся?» .

АНАЛІЗ ПОЕЗІЇ «ОЙ ТИ, ДІВЧИНО, З ГОРІХА ЗЕРНЯ…»

ПРЕЗЕНТАЦІЯ РОБОТИ НАУКОВЦІВ «І.Я. Франко та Ольга Хоружинська»

( Слайд « Ольга Хоружинська»)
У березні 1885 року в Києві Франко знайомиться з Ольгою Хоружинською.

Це була розвинена й освічена дівчина з демократичними поглядами, привітна й дотепна. Народилась1864 року на Харківщині. Старші її сестри жили в Києві. Туди ж і поїхала Ольга, ходила на курси вищої освіти, вчилася в Харківському інституті. Франко ставився до Ольги як до жінки – друга, товариша та сподвижника в боротьбі.

Восени 1885 року він пише Ользі листа з проханням стати його дружиною. Із листування Ольги та Франка відомо, що він не кохав її так, як кохав Рошкевич. Ольга це також знала, але вона його любила і тому погодилась. 16 травня 1886 року В Павлівській церкві у Києві відбувся шлюб І. Франка з Ольгою Хоружинською. Нареченій було 22 роки, а Франку – 30. У подружжя народжуються діти: сини Андрій, Тарас, Петро та дочка Ганна.

Сім’я жила дуже бідно. Ольга була вірною дружиною,багато допомагала своєму чоловікові у написанні та виданні творів, переживала з ним і радість, і сум. Франко починає писати дисертацію. Ольга з дітьми їде в Нагуєвичі. Діти хворіють, немає за що жити, але вона справляється з усім, допомагаючи Франкові у чому тільки можна. Перевозить через російські митниці нелегальну літературу. У Франка з’являються перші ознаки хронічного поліартриту. Він збирається працювати у Львівському університеті, але дорога назавжди закрита. Для Ольги то був крах. їй було важко і фізично, і духовно, зникли всі надії на краще.

Події цих років порушують її психіку. 1900 року їй виповнюється 36 років, її оперували, але невдало, почалися напади божевілля. Ненадовго хвороба відступала.

Подружжя Франків вирішує збудувати свій дім.

(Слайд « Будинок і. Франка)

За Стрийським парком на так званій Софіївці.

У 1903 році загострюється хвороба Франка – настає параліч рук. 1913 року помирає їхній син Андрій. Франко змушений віддати дружину до закладу божевільних, звідки та виходить у 1918 році.

Часом Ольгу Франко будуть бачити Біля могили поета і ще на могилі сина…

У 1940 році в домі Франків організовано музей. Сім’я переселилась в окремий будинок поблизу. Ольга Федорівна залишалася вдома .

Взимку Ольга заслабла. Все рідше виходила зі своєї кімнати, все рідше чули її голос. Лежала тихо, без скарг. Тільки раз, незадовго перед смертю. Вона сіла за сіла за піаніно і заграла. Гримів грім, насувалась немилосердна буря, никло все навколо, і тільки десь тихо-тихо квиліла перепілка. Сполошені коні неслись у провалля. А вона, повна відчаю і болю, хотіла стримати їх… Колишня тендітна панночка. Що приїхала з Києва. Щоб захистити Франка від отого божевільного світу. Коні вихором промчались по засніженому безмежному полі…

17 липня 1941 року її не стало. Скромний маленький надгробок на Личаківському цвинтарі.

Коли сонце хилиться на захід і його промені пробиваються крізь густі крони дерев, довга тінь од скелі з його могили пригортає її могилу.

Вона з ним завжди…

Учасники груп обговорюють проблемне питання.

ПІДСУМОК.

ОЦІНЮВАННЯ.


ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:1 Написати твір- відгук на одну з поезій збірки «Зів’яле листя». 2.Вивчити напам’ять поезію « Чого являвєшся мені у сні?»
1



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал