Урок Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово першоелемент літератури. Теорія літератури: образне слово



Сторінка7/30
Дата конвертації26.12.2016
Розмір4.51 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

— Давайте з вами пригадаємо, що ж таке казка. Які є види казок?

Казка — давній за походженням і популярний у народі епічний жанр фольклору, переважно прозове оповідання з усталеною побудовою про вигадані та фантастичні пригоди героїв.

Казки дають багатий матеріал для пізнання мрій, бажань і сподівань людини. Адже змалку казка навчала вас уявляти та мріяти, радіти й сумувати. Ознайомившись ближче з українськими народними казками, ви побачите, що вони уславлюють любов українців до волі, сміливість, мудрість, прагнення до справедливості, працьовитість. І навпаки, у казках засуджується рабство, брехня, жорстокість, ледарювання. За такими неписаними моральними законами, відображеними в казках, віками жив наш народ, мріючи про те, що буде-таки колись у своїй хаті своя правда. Саме слово казка походить від слова «казати» — розповідати. У казковому світі

живуть персонажі, створені народною уявою, наділені характерними національними рисами, тому вони й перемагають сили зла. Зазвичай у казковому світі торжествує добро й правда, усе закінчується щасливо.

2. Будова казки

Казка має своєрідну побудову: вона складається із зачину, основної частини та кінцівки. «Жив собі...», «Був собі...», «Це було за царя Тимка (Панька), як була земля тонка...» — так традиційно розпочинається багато казок. Це і є зачин. В основній частині розповідається про дійових осіб, події розгортаються як ланцюжок пригод. Кінцівка — це характерний вислів, яким традиційно закінчується казка: «Живуть-поживають, добра наживають».

Казка — це фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події. Види казок: про тварин, фантастично-героїчні, побутові, народні та літературні.

Отже, ми з вами пригадали все, що знаємо про казку, а зараз нам треба запам'ятати, як складати казку.

Пам'ятка до складання казки

1. Оберіть головних та другорядних дійових осіб — казкових героїв. Це можуть бути речі (олівець, книжка, парасолька), тварини (пес, заєць, лисиця), люди (бабуся, дідусь, герой-силач, мудрець, хитрун, маленька дівчинка або хлопчик).

2. Оберіть жанр, у якому буде представлена ваша казка (фантастично-героїчний, побутовий чи просто казка про тварин).

3.  Укладіть схему казки. Наприклад: головний герой та його особливості.— Конфлікт героя з іншими персонажами — як герой проходить усі випробування — щаслива кінцівка.

4. Продумайте цікаві елементи до кожної частини.

5. Підберіть мовні засоби, які б підкреслювали казковий жанр.

6. Укладаючи казку, обов'язково використовуйте такі елементи: казковий зачин (Було це ще за царя Гороха... Були собі... Давним-давно... Якось... Ще в сиву давнину... Колись давно... Жив собі на світі...), казкову середину (Іде собі, іде і бачить... І питає... Знову просить... та давай бігти... Очам не може повірити... Коби ж то стільки біди... Ой лишенько!.. Швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться...) та казкову кінцівку (І я там був, мед-пиво пив... Тут і казці кінець, а хто слухав — молодець. Казці кінець, а вам бубликів вінець. І стали вони жити-поживати і добра наживати. Поблагословила мати під вінець, тут і казці кінець.).

7. Казка обов'язково має містити повчальний зміст.

3. Казка за 10 хвилин

(Вчитель пише будь-яку фразу або декілька фраз на аркуші, потім загортає аркуш щоб не було видно написаного, та передає учню. На чистому аркуші учень пише свою фразу, теж загортає аркуш та передає наступному учню. Писати можна все, що завгодно, тільки треба пам'ятати, що всі фрази повинні відповідати (за порядком) на питання, які написані на дошці.)

Фраза вчителя: «Жила собі або жив собі...» Питання:

- Хто це був?

- Яким був на вигляд?

- Куди пішов?

- Кого зустрів?

- Що йому сказав?

- Що йому відповіли?

- Що йому зробили?

- Яка була його реакція?

- Чим усе це закінчилось?

- Висновок або мораль. Коли записана остання відповідь, аркуш розгортають та читають казку.

4. Робота в парах (складання речень з окремих слів)

1. В, галявині, заєць, зустрілися, лісі, лисичкою, лісній, на, з.

2. Лисичка, на, зайця, капусту, лукаво.їв який, дивилося.

3. Страшного, лисиця, про, який, у,з 'явився, розповіла, лісі, звіра.

4. Вони, як, цього,разом, страшного, думати, позбутися.

5. Індивідуальна робота на картках за варіантами

1-ша картка: дібрати прикметники до іменників, заєць — біленький, лякливий, тремтячий; лисичка — руденька, хитра, винахідлива тощо. 

2-га картка: дібрати дієслова до іменників, заєць — сидів, їв, злякався; лисичка — побачила, розповіла, зникла тощо. 3-тя картка: дібрати порівняння. Заєць, мов... (лист осики). Лисиця, мов... (хоробрий воїн).

6. Складання плану казки

План (орієнтовний)

1. Знайомство головних героїв.

2. Об'єднання навколо спільної мети.

3. Пригоди зайця й лисиці.

4. Перемога дружби.

7. Самостійна робота

8. Зачитування написаних казок

9. Редагування

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Доберіть прислів'я, яке б відповідало змісту написаної казки: 1. Дружба пізнається в біді. 2. Де дружніші, там сильніші. 3. Люди за добро добром платять.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватись до контрольної роботи за темами: "Міфи, легенди. Народні казки".

Урок 15. Контрольна робота. Міфи, легенди. Народні казки. Тести

Мета:


- Навчальна: визначити рівень знань, вмінь та навичок учнів за допомогою запропонованих завдань.

- Виховна: виховувати інтерес до результатів власної праці, старанність, наполегливість.

- Розвивальна: розвивати увагу, спритність, точність, послідовність. 

Тип уроку: контроль, корекція знань та вмінь.

Обладнання, наочність: тестові завдання для самоконтролю у трьох варіантах з рівними рівнями складності.
ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ПОЯСНЕННЯ ВЧИТЕЛЯ ЩОДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

IV. ЗАВДАННЯ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
І варіант

Початковий рівень (за кожне питання — 7 бал)

1.  Що таке «Зоряний Віз»?

А Візок, прикрашений зірками; 

Б назва міста; 

В небесне сузір'я; 

Г зоряний пил.

2.  Чому, за легендою, озеро назвали Синевірським («Як виникли Карпати»)?

А Щоб уславити воїна Синевіра; 

Б бо воно було синє-синє; 

В бо воно мало синій вир; 

Г сподобалась назва.

3.  Чию таємницю дізнався хлопець («Про правду і кривду»)? 

А Чортів;

Б дядька;

В померлого батька;

Г  пана.

Середній рівень (за кожне питання — 7 бал)

1.  Яку загадку загадав пан братам, які прийшли до нього ділити корову? («Мудра дівчина»)

2. Яку угоду уклав батько з Охом стосовно ледачого сина? («Ох»)

3. Назвіть персонажа казки за описом: одна нога за вухо прив'язана, а на одній скаче, бо коли відв'яже другу, то одним ступнем увесь світ переступить. («Летючий корабель»)

Достатній рівень (за питання — 0-2 бали)

Виконайте одне із запропонованих завдань:

1.  Охарактеризуйте таких персонажів казки «Летючий корабель»: дурень, його друзі, цар.

2. Що таке міф? Назвіть різновиди міфів. Наведіть декілька прикладів міфів, які ви прочитали.

3. Обґрунтуйте, чому людина — цар природи. («Чому пес живе коло людини?»)

Високий рівень (за питання — 0-4 бали)

Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

а) «Які магічні здібності я хотів би мати і чому?».

б)  «Мій улюблений персонаж казки «Летючий корабель».

в) «Чи завжди добро перемагає зло?» (За вивченими казками)
II варіант

Початковий рівень (за кожне питання — 7 бал)

1.  Чому пес вирішив, що людина — найсильніша від усіх тварин? («Чому пес живе коло людини?»)

А Ті боявся навіть лев;

Б в неї була рушниця;

В вона годувала інших тварин;

Г  вона мала найгучніший голос.

2.  «Неопалима купина» — це:

А фортеця, що встояла під час пожежі;

Б річ, яку не можна спалити;

В речовина, яка може спалахнути сама по собі;

Г ясенове листя з блідо-рожевим суцвіттям на верхівці.

3.  Що отримав дядько від чортів? («Про правду і кривду») 

А Таємницю нових задумів;

Б місце на найвищій гілці;

В доброго прочухана, щоб більше не підслуховував;

Г можливість допомогти їм у лихих справах.

Середній рівень (за кожне питання — 1 бал)

1. Назвіть будь-яке із завдань, які Маруся пропонувала пану. («Мудра дівчина»)

2. На кого перетворював Ох парубка, щоб батько його не впізнав. («Ох»)?

3. Назвіть персонажа казки за описом: він може одним разом з'їсти шість пар смажених волів і сорок пічок хлібаю. («Летючий корабель»)

Достатній рівень (за питання — 0-2 бали)

Виконайте одне із запропонованих завдань:

1. Охарактеризуйте таких персонажів міфу «Берегиня»: Сварог, Берегиня, Чорнобог.

2. Що таке фольклор? Назвіть види фольклору. Наведіть приклади фольклорних творів.

3. Як, згідно з легендою, утворився «Зоряний Віз»?

Високий рівень (за питання — 0-4 бали)

Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

1)  «Який міф мені запам'ятався найбільше й чому?»

2)  «Мій улюблений персонаж казки «Ох».

3)  «Стародавні вірування наших пращурів». (За вивченими міфами)
III варіант

Початковий рівень (за ножне питання — 7 бал)

1.  Мара була богинею («Берегиня»): 

А ранкового марева;

Б плодючості та врожаю;

В добра, радості та щастя;

Г  темної ночі, хвороб та смерті.

2.  Звідки береться перлина («Чому в морі є перли і мушлі»)? 

А Виникає всередині мушлі;

Б формується як частина коралового рифу;

В виникає в морській піні;

Г з'являється на кістках деяких риб.

3.  Що почули небіж із дядьком від усіх, кого запитали? («Про правду і кривду»)

А Лучче жити правдою; 

Б лучче жити кривдою; 

В лучче жити по совісті; 

Г лучче жити своїм розумом.

Середній рівень (за кожне питання — 7 бал)

1.  Назвіть будь-яке із завдань, які пан давав Марусі («Мудра дівчина»).

2. На кого перетворювався хлопець, щоб заробити грошей для батька? («Ох»)

3. Назвіть персонажа казки за описом: він може випити сорок сорокових кухлів води за одним духом і сорок сорокових кухлів вина. («Летючий корабель»)

Достатній рівень (за питання — 0-2 бали)

Виконайте одне із запропонованих завдань:

1. Охарактеризуйте таких персонажів казки «Ох»: Ох, батько, син.

2. Що таке легенда? Які спільні та відмінні ознаки вони мають у порівнянні з казками?

3. Яку символіку має неопалима купина для України? («Неопалима купина»)

Високий рівень (за питання — 0-4 бали)

Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:

1)  «Який фольклорний твір мені сподобався найбільше?».

2) «Мій улюблений персонаж казки «Про правду и кривду».

3)  «Що мають спільного легенди з реальним життям?» (За вивченими легендами).

Урок 16. Література рідного краю. Місцеві перекази й легенди Харківщини

Мета: 

- Навчальна: зіставити легенду й переказ; формувати навички роботи



з текстом, сприяти зацікавленню учнів матеріалом уроку. 

- Виховна: виховувати інтерес до історії рідного міста, героїчного минулого нашого народу. 

- Розвивальна: розвивати творчі здібності учнів, прищеплювати інтерес до навколишнього світу. 

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: дидактичний матеріал.


ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Вступне слово вчителя

— Наш сьогоднішній урок — незвичайний. Щоб побачити дивовижний стародавній світ нашого краю, треба мати хист. А для цього кожній людині потрібно любити свою землю, милуватися її чарівними краєвидами, захоплюватися її історією, пізнавати цікаві факти історичного минулого нашого краю. Для цього нам потрібно зануритися в цікаві подробиці тогочасної дійсності. І тоді нам відкриються всі таємниці, що приховувалися від нас нашими пращурами. Ми з вами вирушаємо з вами в минуле і спробуємо якнайбільше дізнатися цікавих фактів з історичного минулого нашого краю. Саме тому тема нашого уроку «Місцеві перекази і легенди Харківщини.

Щоб почати нашу подорож, нам слід пригадати все, що ми знаємо про легенди та перекази.

2. Актуалізаційна бесіда

- Що таке легенда?

- Як виникали легенди?

- Які ви знаєте особливості легенди?

- Поясніть, що таке переказ.

- Які його особливості?

3. Слово вчителя

— Територія Харківщини вважається центром східноукраїнських земель, давня історія якої бере свій початок у далекому минулому.

Колись у степах і лісостепах сучасної України жили скіфи та сармати, які займалися тваринництвом, землеробством і ремеслом, а також племена унікальної Салтівської культури, стародавні сліди якої були знайдені в селі Верхній Салтів (Вовчанський район Харківської області). У VII—X ст. частина Харківської області входила до складу Хазарського каганату.

У Х-ХІІ сторіччі на правому березі річки Уди було розташоване старослов'янске місто Донець, яке неодноразово згадується в літописах,— один із форпостів Київської Русі в боротьбі з кочівниками.

У першій половині XII сторіччя під час татаро-монгольської навали територія краю зазнала великого спустошення і невдовзі перетворилась на так зване «Дике поле», покрите лісами та степовими травами.

Саме тут, між лісами й болотами, пролягав сумнозвісний Му-равський шлях — шлях із Криму на Русь, яким здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські та ногайські татари.

Для захисту від них на початку XVII століття серед «Дикого поля» почали створювати перші нечисленні укріплені пункти — невеликі фортеці та остроги — Царе-Борисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік). Валки (1646 рік).

Активне освоєння цих земель розпочалось в 30-ті роки XVII сторіччя, а масового характеру досягнуло під час визвольної війни українського народу в 1648-1654 роках. Тоді на великих територіях сучасного Сходу України переважно жили вихідці із Задніпров'я. Землі ці почали називати Слобідською Україною, або Слобожанщиною, центром якої став Харків, заснований 1654 року на злитті річок Харків і Лопань.

Упродовж 1656-1659 років, під керівництвом першого воєводи Воїна Селіфонтова, на місці сучасної центральної частини міста була збудована дерев'яна фортеця. Тому на першому гербі Харкова були зображені золотий натягнутий лук зі стрілою на зеленому полі.

Для захисту від татар у середині XVII сторіччя створені Харківський, Ізюмський, Охтирський, Сумський та Острогозький слобідські козачі полки. Харків швидко став воєнно-адміністративним, а пізніше — торговельно-ремісничим і економічним центром усієї Слобожанщини.

У період формування та розквіту Східно-Слобідських земель України (XVII сторіччя) Харків дістав статус губернського міста, а 1780 року став центром Харківського намісництва. 1781 року імператрицею Катериною II Харківській губернії був дарований новий герб: «...в зеленому полі покладені хрестовидний ріг достатку з плодами, які знаходяться в ньому, та квітами і Меркур'єв жезл, які символізують як достаток оточуючих країв того міста, так і торгівлю, що проводиться на знатній ярмарці яка там буває...» Цей герб був офіційною емблемою Харківської губернії до 1917 року, таким є він для Слобожанщини і зараз.

Життя та подальший розвиток регіону повністю виправдали значення цієї символіки. Харківський регіон та Харків стали великим центром ремесел та торгівлі на півдні Російської імперії. Уже з кінця XVII — початку XIX сторіччя в губернії виникають перші мануфактури, а пізніше — фабрики та заводи.

Радянський уряд на Харківщині в грудні 1917 року проголосив перший Всеукраїнський з'їзд Рад. З 1919 по 1934 роки Харків був столицею України.

У 1930-1931 роки на Харківщині була проведена колективізація сільського господарства. Голодомор тих років залишив свої жахливі сліди: смертність на Слобожанщині виросла в одинадцять разів. У 1930-ті роки на Харківщині відроджували старі промислові підприємства, споруджували нові гіганти індустрії: тракторний, верстатобудівний, підшипниковий, турбогенераторний та інші заводи.

Багатством краю є джерела мінеральних вод — Березівське, Рай-Єленівське та інші.

Область розташована на вододілі Дону і Дніпра. На її території протікає 156 річок завдовжки понад 10 км. Найбільші — Сіверський Донець (довжина 380 км в межах області), Орель (довжина 200 км) в межах області, Оскіл (довжина 177 км в межах області). Сіверський Донець по праву вважається однією з найкрасивіших річок України.

У межах області налічується 36 озер.

З інших озер слід зазначити красиві озера Борове й Біле.

Окрім природних озер, на території області налічується 1910 водосховищ.

Ми з вами вже трохи дізналися про історію та географічне розміщення нашого рідного краю.

Давайте повернемось із вами у недалеке минуле.

4. Подорож у минуле

Краю наш, краю, предковічна земле! Кого тобі тільки не довелося побачити за прожиті віки! Скіфи, кіммерійці, скити, сармати, готи, гуни, анти, проболгари, алани, печеніги, торки-гузи, половці, давньоруські князі зі своїми дружинами, татари, литовські князі, стада Золотої Орди, ногаї, козацькі поселенці, руські служилі люди... Преосвященний Філарет у своєму описі Харківської єпархії писав: «Обливав тебе, земле, кров'ю дітей твоїх татарин, рискав по тобі дикий половець, а ще раніше спустошував дикий гот».

На місцях старовинних городищ дуже багато всіляких підземель, печер, льохів, що з'єднуються між собою, у зв'язку з чим виникло чимало легенд та переказів.

Ось деякі з них.
Текст 1

«Цікава і романтична легенда про назву річки Вовчої і її появу. Колись давним-давно в долині річки жила зграя вовків. Вони полювали на дичину, вишукуючи свою здобич в урочищах. Вожаком зграї був сильний і сміливий вовк. Але він потрапив у пастку, поставлену людьми... Зграю очолила молода вовчиця. Частина зграї приєдналась до неї, а частина почала ставитись ворожо, прагнучи обрати свого вожака. Тоді вовчиця вивела свою зграю у верхів'я ярів і оголосила непокірній частині вовчого племені, що віднині ті стануть об'єктом здобичі, як і косулі, зайці і всіляка інша вовча дичина за непокору. Вовчиця зі своїм оточенням прийшла до верхів'я яру і там почала рити велику і зручну нору для свого потомства. Але з нори раптом хлинула вода, декілька днів потоки текли по долині яруги (нині — урочище поблизу села Новоолександрівки). З часом потік затих, перетворившись на ключ, з якого бере початок річка. І почали ту річку називати Вовчими Водами, сучасна назва — «Вовча». Від назви річки виникла і назва Вовчої слободи (нинішнього міста Вовчанськ)»


Текст 2

«У селі Верхній Салтів, на Валку, на місці аланського городища в підземеллях знаходиться таємничий замок. У печерах того замку повно зброї,— зброя та козацька та турецька, в діжках повно пороху. В схованках, в печерах стоять діжки, повні золотих монет та коштовностей у вигляді жіночих прикрас, що залишили турки 200 років тому».


Текст З

«У верхньосалтівських печерах кам'яної копальні, що знаходиться під нинішнім колгоспним садом, половецький хан Кончак ховав награбоване в схованках цієї каменоломні. Хоча пройшло з тієї пори 800 років, в засипаних підземеллях хорониться велика кількість скарбів. Аякже! На те їх ховали, щоб не кожен міг знайти!»


Текст 4

«На Валку села Верхній Салтів, де була колись хазарська фортеця, стояли золоті ворота на вході в ту фортецю. Коли напав князь Святослав на наш Салтів (чи як там його звали в той час? Савгар!), фортеця була повністю зруйнована, все, що можна було забрати, пограбовано, а золоті ворота князь Святослав вивіз у Київ... Ні, ворота ніхто не вивозив. Закопали їх на Валку,— вони і досі там. От якби їх знайти! Всьому б селу, в кожну хату, провели б телефон, газ, всі вулиці заасфальтували... і воду б провели! І автобус ходив би (як колись, в радянські часи) в Вовчанськ п'ять разів на день! А коли жили козаки в тій фортеці, вони постійно ходили плавом по річці торгувати на Дон, далі перетягували човни в Волгу, а по Волзі — в Каспійське море, і далі — на багатий Схід. Човни будували тут, під Рубіжним, біля Масютиної гори: «чайки» їх називали. Так ось, у тутешнього атамана, Дорошенка, який пізніше переселився в село Дорошенкове, був золотий човен, на ньому звідкись зі Сходу, (з далекого Ірану) привіз він собі полонянку-принцесу і зробив її дружиною. На тому човні заморська принцеса любила виходити на прогулянки по Дінцю,— на веслах сиділи спеціальні колодники, прикуті до лавок. Коли Дорошенко переселився в степ (а село Дорошенкове знаходиться на маленькій річечці Хотімельці,— «чайці» там нічого робити), то човен той золотий залишився в іншого отамана, кажуть, звали його — Андренко. Той Андренко в підземеллі на Валку зробив цілий музей: переніс туди і Золоті Ворота, і Золотого Човна, і інші коштовності. А коли напали на Салтів татари, отаман Андренко наказав закласти на вході в підземелля діжку з порохом і запалити той порох. Ось так завалили вхід у той козацький музей. Все золото до цього часу там, сховане від нас. А у одного козацького отамана був любимий кінь, на якому він ходив в походи на турків та татарів,— дуже багато багатства приніс йому той кінь отаману, на ньому він привіз собі казачку десь з Кубані,— невиданої краси була казачка... Так ось, коли коня було вбито в одному з боїв, то його хазяїн (а в нього було багато золота) приказав спеціальному скульптору виплавити з того золота коня в повний зріст. Того коня також зберігали в тому козацькому музеї,— його також треба шукати в підземеллях на Валку».


Текст 5

«А в урочищі Яндила є бездонна криниця. Викопана вона ще Коб'яком, ханом половецьким. Вода в тій криниці така смачна,— прямо солодка! Дна в тій криниці немає. Кажуть, що в тій криниці татари триста років тому потопили сундук з золотими монетами. Один від одного ховали, думали, що пізніше дістануть,— вони ж не знали, що криниця без дна. Як не старались виловити той сундук — не получилось. І воду вибирали — в тій Яндилі такий приток води, що рівень не зменшився ні на сантиметр. Само слово «яндила» — татарське, воно означає «сундук». Ось і лежить той сундук в тій Яндилі... А в тому колодязі, що поряд з садибою Капинос В. К., є підземний хід, який веде в підземелля на Валку, в городище. Колись цей колодязь був не колодязем, а просто виходом запасним з фортеці. Як чистили цей колодязь, так бачили той хід в підземелля: арка з великих кам'яних брил оранжевого та червоного кольору, стіни ходу обкладені камінням сірого кольору. В десяти метрах від входу — розгалуження в сторону,— ще один прохід вліво. Куди він веде? Ясно, що в підземелля, але що там зберігається? Кажуть, що повно там золота...»


Текст 6

«А в Масютиній горі, що біля села Рубіжне, в печерах, залишених ще Батиєм, теж повинно щось бути,— в тому місці був паром, там жив спеціальний перевозщик-паромщик, який був на службі у Батия,— він за плату перевозив подорожніх людей. У тих печерах в Громадянську війну ховався якийсь Масюта зі своїм загоном бандитів, вони в ці печери звозили награбоване добро. Печери були такі великі, що там вільно міг розвернутися віз... По закінченні І Світової війни Масюта втік за кордон, захопивши частину своїх скарбів, а основна маса залишилася в завалених печерах (тоді вони, печери, ще не були завалені). Під час Великої Вітчизняної війни Масюта повернувся в наші краї з німцями, мешкав тут до 1943-го року, поки не розпочався відступ німецької армії. І ось він, коли зрозумів, що німці програли війну, вирішив залишитись тут, а не відступати з німцями. Кажуть, коли наші наступали, то ніяк не могли прорвати оборону німецьку. Так ось, Масюта перейшов Дінець, потрапив до командира танкового батальйону чи бригади і запропонував свою допомогу: він знав, де знаходиться підземний перехід через Масю-тину гору (тоді вона так не називалась), який іншим своїм виходом закінчується далеко, аж під Варварівкою... Кажуть, зайшли танки в підземелля біля Рубіжного, а вийшли під Варварівкою, в тилу у німців... Ну і дали вони чосу! Розповідав сам учасник того підземного переходу та бою, танкіст, якого відразу після війни запрошували на піонерське вогнище, на зустріч до Верхньосалтівської школи, Гоков Пилип Антонович. В тому бою він заробив звання Героя Радянського Союзу. А той підземний хід залишався ще довго, поки не почали траплятись всілякі нещастя: кількох чоловік засипало там, ось і приказали воєнним зірвати вхід і вихід в Масютину гору. А Масюта після війни потрапив на Соловки, в табір для полонених. В Рубіжне повернувся десь в 57-му році хворий, старий і немічний. Прийшов до підземелля Масютиної гори, почав копати, розкопувати вхід, засипаний під час вибуху... Кажуть, так і вмер з лопатою під горою на березі річки... Ось так і називається тепер ця гора — Масю-тина... А скарби, закопані Масютою ще в Громадянську так і лежать в тайниках того знаменитого підземного переходу».



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   30


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал