Урок Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово першоелемент літератури. Теорія літератури: образне слово



Сторінка1/30
Дата конвертації26.12.2016
Розмір4.51 Mb.
ТипУрок
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30

Урок 1.Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово — першоелемент літератури. Теорія літератури: образне слово

Мета:

- Навчальна: визначити роль слова в житті людини.



- Виховна: виховувати інтерес до рідної мови.

- Розвивальна: зацікавити учнів красою світу і людської душі в художньому слові. Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: дидактичний матеріал.


ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

- Що таке «слово» і яке місце воно посідає в житті людини?

- Як використовується слово в усній народній творчості? Наведіть приклади.

? Який вплив мають слова на емоційний стан людини?

- Що таке «українська література»? Яких її представників ви знаєте? Наведіть приклади.

? Як вихованій людині слід вживати слова в мові? Як працюють зі словом письменники?

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

— Вітаю вас у новому навчальному році! Разом із вами ми вивчатимемо українську літературу, ближче познайомимось із її скарбами та таємницями, зануримось у дивовижний світ слова, надзвичайних подій, мужніх героїв та яскравих вражень!

Українська мова — як багато змісту вкладено в це поняття! У ньому відчувається краса та співучість, міць та хоробрість, прагнення волі й незалежності, унікальність та найбільша гордість народу, який зберіг її від спотворення та забуття. Саме мова є джерелом історії нашого народу, тому що завдяки їй ми знайомимось з нашим минулим та плекаємо наше майбутнє. Вона відкриває для нас споконвічні традиції та звичаї, розповідає про події, що відбулись, та дає змогу зрозуміти, яким визначним постатям ми маємо завдячувати за її порятунок та збагачення.

Наше знайомство зі словом потребує вашої уваги та бажання, тому що світ мови має свої закони. Щоб краще зрозуміти їх, ви повинні бути гарними читачами, співчувати героям та проживати усі події разом з ними, ставити себе на їхнє місце та оцінювати їхню поведінку, а слово допоможе вам у цьому.

Слово має дивовижні властивості розкривати сутність речей, краще сприймати світ навколо нас та будувати власне життя згідно з традиціями українського народу, дозволяє розмірковувати про добре і погане та обирати свій шлях у вирії сьогодення.

Відкрийте ваші серця українському слову та приготуйтесь до найзахопливішої подорожі у вашому житті! Отже, ми з вами вирушаємо в подорож стежками художнього слова. Усі готові? Тоді — вперед!

2. Слово в житті людини

Учитель. Перш ніж почати нашу подорож у країну слова, давайте разом з вами поміркуємо, що ж значить слово в людському розумінні, як воно впливає на людське життя. Для цього нам потрібно відповісти на декілька запитань. А які вони, ми зараз з вами дізнаємось.

Що значить слово у житті людини?

А слово значить це — буття!

Що значить мова у житті Вкраїни?

А мова значить — майбуття!

Марія Куляба

Слово — це найменша самостійна і вільна одиниця мови, яка співвідноситься з предметом, явищем, ознакою, процесом, відношенням та ін. і основною функцією якого є позначення.

У слові з найдавніших часів відбивається пам'ять народу, бо немає майбутнього без минулого. Теперішньому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів, вчити, розвивати та боронити свою мову, бо без неї народ втрачає самостійність та незалежність.

Мова — найкращий інструмент розуміння один одного. Первісні люди спілкувались спочатку малюнками, які викарбовували на скелях. У цих малюнках вони зображували тварин, різноманітні події та явища навколишнього світу, один одного тощо. Потім з'явилися жести, що полегшило спілкування. Минув час і людина почала розумітися через вигуки (вигуки — це звуконаслідування природних звуків), які згодом перетворились на слова, а ті, у свою чергу, утворили мову, яку ми з вами маємо змогу використовувати для спілкування сьогодні.

Спілкування — важлива частина нашого буття, але яким воно буде — залежить від нашого вміння використовувати мову. Вільне володіння словом дозволяє аргументовано дискутувати, вести цікаву бесіду, ненав'язливо підтримувати розмову, виголошувати привітання або будувати монологічне висловлювання, т Чи любите ви спілкуватися з друзями? Що ви отримуєте в результаті? ? Як ви розумієте запропоновані прислів'я та приказки про слово? 1. Наймогутніша зброя — слово. 2. Слово — не горобець, вилетить — не піймаєш. 3. Від теплого слова і лід розмерзає. 4. Більше діла — менше слів. 5. Хто мовчить, той двох навчить.

3. Краса свїту і людської душі в художньому слові

Художня література відрізняється від інших видів мистецтва тим, що єдиним матеріалом тут є слово. Художнє слово здатне відтворити картину справжнього життя, красу природи, а читач повинен відчувати все те, що намагається передати йому письменник.

Художня мова, маючи справу з уявою читача, здатна відтворити рухи, звуки, поведінку героя, його почуття. Саме в цьому полягає сила художнього слова та його зображувальних можливостей як матеріалу словесного мистецтва. Тому художню літературу нерідко ще називають мистецтвом мистецтва.

Що ж таке мистецтво? Це образне відтворення життя. Але видів мистецтва багато: музика, живопис, скульптура, балет, театр, кіно і художня література. Чим вони відрізняються один від одного? Насамперед — матеріалом, яким користується митець. Для композитора — це звук, для живописця — фарба, для скульптора — мармур, дерево, камінь тощо, а для творця художньої літератури — це слово.

Завдяки художньому слову ми можемо висловлювати наше захоплення героями, сюжетом, критикувати їх або співчувати. Саме воно здатне навчити нас цінувати красу світу і людської душі, розуміти один одного, підтримувати та шанувати особистість.

4. Образне слово — першоелемент літератури

Найважливішою відмінною ознакою художнього стилю від інших є образне відображення життя.

Щоб розуміти та сприймати художній твір, треба володіти образним мисленням. Без нього ми не зможемо побачити змальовані письменником картини дійсності, їхні барви та візерунки. Тому розвиток образного мислення — найважливіша умова формування людини як гармонійно розвиненого громадянина суспільства.

Що означає «образно мислити»? Насамперед — сприймати світ за допомогою словесних картин, а для цього потрібна розвинена уява та творча фантазія. Важливе місце в художній літературі відведено зоровим картинам, тому що письменники, подібно до митців, створюють пейзажі, образи предметів та яскравих речей тощо. Під час творення таких образів багато уваги приділяється світлу та тіні: схід і захід сонця, вечірня та ранкова зоря, блиск вогню, гра світла й мороку.

Образне мислення розвивається упродовж усього життя людини, перед нею постає безмежний світ, який треба пізнати, зрозуміти та навіть змінити.

Образ виникає в результаті сприйняття людиною навколишньої дійсності та її відображення в процесі розумової діяльності; це наше бачення картини світу чи його фрагментів, що включає нас самих, інших людей, просторове оточення і часову послідовність подій.

Образність мови — це здатність слів викликати чуттєві уявлення про щось. Істотними ознаками образності є: яскравість, метафоричність, різноманітність використовуваних засобів, точність, оригінальність тощо.

5. Теорія літератури

Художня література має свою особливу мову, якій властиві певні елементи, такі як образне слово.

Образне слово — це вираження засобами мови чуттєвого уявлення або асоціації про певний предмет дійсності. Наприклад, «кря» — це крик птаха; «крякати» — видавати такий крик і переносне значення — накликати нещастя.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда

- Яку роль грає слово в житті людини?



- Що містить у собі художнє слово? За допомогою чого воно передає красу світу?

- Що таке образ? Як він пов'язаний із художньою літературою?

- Наведіть власні приклади прислів'їв та приказок про слово. Як ви їх розумієте?

- Навіщо нам потрібна мова?

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підібрати та проаналізувати три прислів'я про слово та три прислів'я про мову. Уміти обґрунтовувати свою думку.

Урок 2. Первісні уявлення про всесвіт і людину. «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?» Теорія літератури: фольклор, міф, легенда

Мета:

-  Навчальна: визначити місце міфології в доробку художньої літератури; вивчити поняття фольклору, легенди, міфу; ознайомитися з міфами та уявленнями первісних людей.



- Виховна: виховувати інтерес до міфологічного минулого українців.

-  Розвивальна: розвивати уяву, логічне мислення, культуру зв'язного мовлення.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: дидактичний матеріал.

...Знати дохристиянські вірування 

Неодмінно треба, бо без них нема 

Можливості зрозуміти... 

Історію культури і історію літератури. 

Заснованих на духові народу.

Митрополит Іларіон
ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Перевірка домашнього завдання

- Що таке образне слово?

- Які прислів'я та приказки про мову ви знаєте?

3. Актуалізація опорних знань

- Що таке «міф» і чого він може нас навчити?

- Яких міфічних героїв ви знаєте? Наведіть приклади міфів, які

вам знайомі, т Яким первісні люди бачили світ? Які вірування вони мали?

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

— Чи вірите ви у славнозвісних героїв, які в далекі часи відчайдушно захищали слабких, боронили свої країни, подорожували в пошуках незбагненних скарбів? А в те, що сонце колись було Богом, дерева вміли розмовляти, а тварини були подібні до людей? Якщо так, то тема нашого уроку саме для вас, тому що ми поринаємо у світ міфів та легенд, за часів стародавніх богів, воїнів та королів, коли простий народ шукав захисників, і з'являлись герої, про яких складали славетні оповідання.

Міфологічне мислення — це спосіб чуттєвого сприйняття Всесвіту. Міфи нерідко пояснюють появу різних природних і культурних явищ, оповідають про походження космосу і людини, розповідають про зорі і планети, про чудесних істот, про фантастичну спорідненість між племенем і тотемом, оспівують подвиги героїв, попереджають про кінець світу і катастрофи. їх складали в ті часи, коли звірі були рівними богам, боги — людям, а люди — звірям. Тоді людина ще не відокремлювала себе від природи, тому в міфах відображено різноманітні стихії, притаманні як природі та космосу, так і людині. У них зображено життя богів, одержимих людськими пристрастями, що мають такі ж самі вади і чесноти. Міфологія того періоду також містила в собі всю культуру первісної людини, а пізніше з неї виділилися релігія, наука та мистецтво.

Сьогодні ми з вами познайомимося з першими уявленнями людини про всесвіт та міфологічними оповіданнями, з яких ви зможете дізнатися багато цікавинок.

2. Первісні уявлення про всесвіт і людину

Первісними віруваннями людей були тотемізм, фетишизм та магія.

Тотемізм — це культ священних предків. Кожне плем'я мало своїх пращурів, які частіше за усе ототожнювалися з тваринами. Але тотем — це не просто тварина, а божественна тварина, від якої, за віруваннями, пішли як тварини, так і люди.

Фетишизм — це обожнення предмета, який пов'язується з долею всього племені. Наприклад, деякі індійці визнавали себе дітьми Сонця, і вважали, що саме від його прихильності залежать їхні життя та добробут.

Магія — це спосіб впливу на предмет через використання містичних сил. Магія не могла змінювати якість предметів і явищ, але магічні слова і обряди мали вплив на людей, уселяючи віру в краще, «програмуючи» на успіх у задуманій справі. За допомогою магії закликали літо, проганяли зиму, ворожили врожаї тощо. Але магія була не тільки добра (біла), але й нечиста (чорна). Слов'яни вірили в могутність чарівників — осіб, наділених надприродними властивостями, здатністю впливати на явища зовнішнього світу, на долю інших людей; нерідко вважалося, що вони мали справу з нечистою силою і чинили шкоду. Чарівник (чаклун) міг насилати хворобу, обертати людей у вовкулак, шкодити врожаю.

Первісні вірування формували уявлення людей про самих себе, про природу й навколишній світ, які становили тогочасну міфологію.

Міфологія — це зображення світу, наповненого живими істотами, наділеними чудесними й фантастичними якостями. Це своєрідне світосприйняття, що ґрунтується на спорідненості людини й природи. Міфологію становили міфи (грец. туіНоз — «переказ») — фантастичні символічні уявлення людей про світ, а також оповідання про богів і надприродних героїв. Міфологія насамперед містила елементи людської свідомості, релігії та філософії, розвивала фантазію, формувала мислення та вірування.

Головним призначенням міфів була побудова картини світу й з'ясування в ній місця самої людини, що відображує типологія міфів. Найбільш поширеним типом міфів є такі, що пояснюють причини й обставини виникнення різноманітних природних явищ або об'єктів. Це оповідання про походження тварин і рослин, про зірки й планети, землю і моря. Інші міфи оповідають про створення космосу та його структуру, походження першої людини, племені чи роду. В основі тотемічних міфів лежать уявлення про зв'язок між племенем та твариною, рослиною або об'єктами неживої природи. Календарні міфи ілюструють зміну сезонів року як процес умирання та відродження природи.

3. Міфи и легенди українців

Вірування давніх народів були тісно пов'язані з їхнім повсякденним життям та навколишнім світом. Первісні люди намагались пояснити зміни, явища і сили в природі за допомогою наявних на той час понять про стосунки між людьми. Так сили природи набували певних людських рис і в такому вигляді потрапляли в казки. Так з'явилися поняття богів, янголів, демонів, чортів, водяників, мавок, русалок, вовкулаків тощо.

Слов'янські народи дотримували язичницьких вірувань, тобто для них не було нічого надприродного. Божественне для них завжди було там, де вони перебували, навколо і в середині них.

Сенс стародавньої віри — збереження і примноження роду, родючості землі, плодовитості худоби, охорона способу життя і цінностей роду.

На Русі язичництво було поширене до введення християнства. Слов'яни вірили в багатьох богів, а першоджерелами Всесвіту вважали вогонь та воду. Найвідомішими богами були: Перун (бог грому та блискавки). Хоре та Дажбог (боги сонця), Мокош (богиня прядіння), Велес (Волос) (покровитель худоби), Сварог (бог-коваль), Сварожич (бог-вогонь), Ярило (бог родючості) та інші.

988 року князь Володимир хрестив Русь, зробивши язичництво поза законом. Але попри намагання знищити будь-які прояви старої віри серед населення Русі, деякі язичницькі культи та обряди ще довго зберігалися та відправлялися потай, а деякі трансформувалися у християнські обряди та збереглися дотепер (наприклад, коломийки, колядки, щедрівки, свято Івана Купала, Масляна).

4. «Про зоряний Віз»

4.1. Пояснення назви.

«Великий Віз» або «Велика Ведмедиця» — це сузір'я північної небесної півкулі, складається з семи великих зір та багатьох малих. Сім великих зір утворюють на небосхилі форму возу, за що й дістали таку назву. На території України спостерігається протягом цілого року.

4.2. Тема: демонстрування небайдужості, відповідальності, добросердечності та піклування про інших через образ головної героїні.

4.3. Ідея: захоплення чудовим прикладом поведінки чуйної та турботливої дівчини, яка робить усе можливе, щоб врятувати тих, хто цього потребує.

4.4. Виразне читання міфу.

4.5. Аналіз легенди «Про зоряний Віз» у формі бесіди за питаннями:

т Яка негода трапилась на початку легенди? До чого вона призвела?

? Які почуття викликають у вас дії дівчини? Що б ви зробили

на її місці? т Що, згідно з легендою, символізує зоряний Віз? т Чи побачили ви надприродні явища в цій історії? т Чого, на вашу думку, навчає цей міф?

5. «Чому пес живе коло людини?»

5.1. Додатковий матеріал про містичні уявлення про собаку. Собака — священна тварина в давніх українців та найпопуляр-

ніший персонаж давньоукраїнської міфології. Міф про собак — один із найдавніших. У ньому розповідається про печеру на кам'янистому березі річки, де мешкало плем'я мисливців на мамутів. Одного разу, коли зимового дня все доросле населення пішло на кількаденне полювання за мамонтом, огнищанами в печері лишилися підлітки, діти та старі. Цим скористалися людоїди й підступно напали на стійбище в печері. Підлітки мужньо боронилися, але людоїди ввірвалися в печеру, почали хапати дітей, поїдати їх. Крики й моління розбудили богів Вирію, що перетворили підлітків-огнищан на дивовижних тварин — Собак, котрі пошматували людоїдів, погнали їх геть і врятували стійбище. Про популярність міфу свідчить той факт, що собака був символом бога вогню Симаргла — одного з найголовніших богів давньоукраїнської міфології. Водночас собака став персоніфікованим образом огнищанина, котрий оберігає вогонь і дім свій.

В українському фольклорі збереглося чимало прислів'їв та приказок про собаку:

1. Бійся не того собаки, що бреше, а того, що ластиться. 2. Вдача собача, натура вовча. 3. Вивченого пса нічим не підкупиш. 4. Звик собака за возом бігти — побіжить і за саньми. 5. І собака чує, хто його годує. 6. Кожний пес перед своїм порогом сміливий. 7. Він, як собака на сіні: і сам не гам, і комусь не дам. 8. Не тоді собак годують, як на охоту йдуть. 9. Собака бреше, а вітер несе. 10. Старий пес дарма не бреше.

Собака вважався найкращим другом людини, але великих собак нерідко плутали з вовками або навіть з вовкулаками.

5.2. Додатковий матеріал про українську міфологію (легенди про вовкулаків).

В українській міфології вовкулака — це людина-перевертень, що має надприродну здатність перевтілюватися у вовка. Це напів-фантастична істота, людина у вовчому вигляді. Якщо вагітна жінка зустрічала вовка або їла м'ясо тварини, яку роздер вовк, то у неї повинен був народитися вовкулака. Вважалося, що вовкулаки можуть бути вродженими та оберненими. Вроджені — це ті вовкулаки, які народилися під певною планетою. Вони все життя проводили в сім'ї як звичайні люди, а вночі, перетворившись на вовків, винищували худобу. Перетворені (обернені) вовкулаки — істоти, що зазнають більших страждань, ніж вроджені. Вони стають такими через чари відьом: коли чоловік зв'яжеться з нечистою силою, відьма виводить його на гору, застромлює в землю ніж і каже йому перекинутися через нього тричі: тоді чоловік обростає волоссям і стає вовкулакою, бігає лісами, але зберігає людський внутрішній світ. Якщо зачарований вовкулака пробуде з вовками три роки, а потім хтось поверне йому людський вигляд, тоді вже ніхто не зможе знову зробити його вовкулакою. Відчарувати вовкулаку можна було також перевівши його через хомут, або сказавши йому, щоб він перекинувся тричі через голову, і якщо він послухається, то стане знову людиною. Вовкулака в людському образі понурий на вигляд, має великі брови, зрослі на переніссі, та червоні очі, за якими його й можна ніби пізнати. Образ вовкулаки символізував безсилля людини перед темними надприродними силами, тугу за справжнім людським життям.

5.3. Тема: пошуки найкращого місця для життя собаки та істоти, яка може її захистити.

5.4. Ідея: демонстрування переваг людини серед інших представників світу живої природи.

5.5. Виразне читання та переказ міфу.

5.6. Обговорення змісту прочитаного твору за питаннями: т Що змусило собаку податися на пошуки?

- Чому він не залишався з тваринами, яких зустрічав? - Хто став для собаки другом та захисником? - Як ви ставитесь до домашніх тварин? Чи маєте ви собаку? - Обґрунтуйте, чому людина — цар природи.

6. Теорія літератури

Фольклор (англ. /оік-іоге, букв.— «народна мудрість») — традиційна, художня, колективна, літературна або музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань наших пращурів. Традиційно виділяють чотири фольклорні роди: народний епос — розповідні фольклорні твори (загадки, прислів'я та приказки, анекдоти, історичні пісні, балади, казки, легенди, перекази, байки, притчі, народні казки); народна лірика — поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв (трудові пісні, календарно-обрядові пісні — веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки.

щедрівки; родинно-побутові пісні — колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосіння; соціально-побутові пісні — козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські (солдатські), бурлацькі (наймитські), стрілецькі пісні; народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля); народний ліро-епос — фольклорні твори, що містять ознаки як народного епосу, так і народної лірики (балади, думи);

Легенда (лат. Іе§епйа — «те, що слід прочитати») — це жанр літератури і фольклору, усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до переказів. На відміну від казок, вони починаються інакше та закінчуються теж по-іншому, лише іноді вони мають щось спільне з казками: початкові фрази — «було це давно», «колись давно-давно» та фантастичний зміст, який є дивом, створеним людьми. Характерні ознаки легенди — вони починаються з викладу змісту історії і закінчуються висновком, повчальним підсумком. їхні сюжети переважно оповідають про якусь одну подію у вільній формі. Теми, сюжети і персонажі легенд досить різноманітні.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал