Урок художньої культури в 10 класі з теми



Скачати 139.12 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір139.12 Kb.
ТипУрок
ВІДДІЛ ОСВІТИ ПОЛТАВСЬКОЇ РАЙОННОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

КАЛАШНИКІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС

Урок художньої культури

в 10 класі з теми

«Український кінематограф. Ігрове кіно. Світове значення творчості О.Довженка. «Поетичне кіно»

Учитель К.І.Ночовна

2016

Тема уроку. Український кінематограф. Ігрове кіно. Світове значення творчості О.Довженка. «Поетичне кіно».

Мета уроку: ознайомити учнів із історією розвитку ігрового українського кінематографа, біографією та творчістю видатних діячів кіно — О. Довженка, І. Миколайчука та Л. Бикова; розвивити зацікавленості культурною спадщиною українського кінематографа, аналітичних та творчих здібності, вміння висловлювати свою думку, образне мислення, уяву, фантазію; виховувати повагу до українського кіномистецтва та його діячів, захоплення їхньою діяльністю та бажання долучатися до джерел рідної культури.

Тип уроку: урок-лекція.

Обладнання: комп’ютер, мультимедійні презентації, добірка літературних творів І.Франка, М.Коцюбинського, М.Старицького, О.Довженка.

«Кожна перемога українського кіно – це приголомшлива



історія, але це перемога не індустрії, а конкретної людини»

Олесь Санін,

український кінорежисер, актор.
Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети уроку.

Що ми знаємо про українське кіно? Насправді це питання нелегке. Адже українському кіно вже понад сто років! До 40-х рр. XX ст. Україна входила до авангарду світового кінематографа за кількістю відзнятих стрічок.



Слайд 4

Словникар. Перш, ніж продовжимо розглядати тему, зупинимося на дефініціях.

Кіномистецтво – вид сучасного зображувального мистецтва, твори якого створюються за допомогою рухливих зображень.

Кінематограф (грец. Kinema – рух; graf – писати) – галузь людської діяльності, яка полягає у створенні зображення в русі.

Художнє, або ігрове кіно — вид кіномистецтва, що зображує дійсність в образах, створених об'єднаними зусиллями сценариста, режисера, оператора, акторів та митців багатьох інших кінопрофесій.

Кіноіндустрія – галузь економіки, яка створює кінопродукцію, кінотехніку, що забезпечує процеси створення фільмів, проектну техніку, підготовкою акторських кадрів.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Слайд 5

Йосип Тимченко та Альфред Федецький – «батьки» українського кінематографу

Усі добре знають першовідкривачів кінозйомки, французів – Братів Люм’єрів. Та чи знаєте ви, що першими зробили кінозйомку в Україні? Ще в 1893 р., в Одесі, головний механік Новоросійського університету

Й. Тимченко придумав і сконструював прототип сучасної кінокамери та кінопроектор.

Слайд 6

Й.Тимченко та А.Федецький – «батьки» українського кінематографу


  • До 40-х рр. XX ст. Україна входила до авангарду світового кінематографа за кількістю відзнятих стрічок. Українці були піонерами й у винайденні кінознімального апарата.

  • Ще в 1893 р., в Одесі, головний механік Новоросійського університету Й. Тимченко придумав і сконструював прототип сучасної кінокамери та кінопроектор. Того ж року він здійснив першу в світі кінозйомку - зафільмував вершників і метальників спису.

  • 1893р. ці дві стрічки демонструвалися в готелі «Франція» (Одеса), а на початку наступного року в Москві показали апарат (там він і зберігається донині у фондах Політехнічного музею).

  • У вересні 1896 р., в Харкові, фотограф А. Федецький відзняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні - майже рік-у-рік із першим пубілічним кіносеансом братів Люм'єрів у Парижі Федецький влаштував кіносеанс у Харківському оперному театрі.

Слайд 7

Перші художні фільми

Перші режисери українських кінострічок початку 20 ст. віддавали перевагу екранізації популярних українських вистав, таких як «Наталка Полтавка». «Москаль – чарівник» . У той час мали місце спроби створення фільмів на історичну тематику, наприклад, «Богдан Хмельницький» за п’єсою М. Старицького. У фільмах брали участь відомі артисти укр. театрів – корифеї української сцени: Марія Заньковецька, Микола Садовський та інші

Постановками практично всіх «кіномовних картин» в Україні були театральні режисери або актори. Вони переносили на екран добре відомі театральні епізоди майже так, як вони гралися на сцені. Завдяки участі в кінопостановках українських театральних акторів, режисерів і художників-декораторів, вдалося наблизити кінематограф до виразності українського театру, який був на підйомі всупереч чорносотенній реакції уряду після поразки революції 1905 року. Однак театральний підхід не завжди давав свої результати. Кінематографічна постановка вимагала іншого підходу. Проте пропагування українських творів мовою оригіналу було явищем прогресивним. З ім`ям одного з найбільших майстрів української сцени, режисера й актора М. К. Садовського пов`язані зйомки перших ігрових фільмів у 1910-1911 роках в Києві та Катеринославі.

Слайд 8

Віра Холодна – королева німого кіно

З дореволюційним кіно в Україні пов'язана творчість багатьох популярних акторів. Королевою екрану тих часів була Віра Холодна, яка багато знімалася в Одесі, а народилася в Полтаві. Своєю неперевершеною грою акторка чарувала і захоплювала всіх, хто бачив її на екранах німого кіно у фільмах “Міраж”, “Останнє танго”, “Життя за життя”. “Королевою екрану” назвав її відомий естрадний співак і кіноартист Олександр Вертинський. Незважаючи на банальний зміст більшості фільмів, її гра відзначалася багатством обдарованої натури.



Слайд 9

Всеукраїнське фотокіноуправління ВУФКУ (1922-1929)

У 1922 р. було засновано Всеукраїнське фотокіноуправління. На Одеській кінофабриці відбувалися знімання багатьох фільмів, що ставили московські кінорежисери. Так, у 1925 р. на екрани країни вийшов кінофільм С. Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін», який став одним із 10 кращих фільмів світового кінематографа та візитівкою Одеси. А вже у 1928 р. було уведено в дію Київську кінофабрику (майбутня кіностудія ім. О. Довженка), яка на той час стала однією з найбільших і найсучасніших у світі.



  • Період одержавлення кіно.

  • Реконструкція Одеської і Ялтинської кінофабрик.

  • 1928 року введено в дію Київську кінофабрику. 

  • Розпочинає творити О.Довженко.


Слайд 10

Модерністська течія

Наприкінці 1920-х pp. в українському кінематографі дедалі гучніше почала заявляти про себе нова модерністська течія, що сформувалася у співпраці режисера JI. Курбаса з письменниками М. Йогансеном та Ю. Яновським. Неторовані шляхи долав у кіно самобутній режисер і сценарист, відомий скульптор І. Кавалерідзе («Прометей», «Запорожець за Дунаєм»). Зокрема, у цей період постає «крупним планом» творча особистість Олександра Довженка, яка стає доленосною для українського кіно.



Слайд 11

Внесок О.Довженка у становлення українського кіно

«Слов'янський кінематограф дав світові лише одного режисера - Олександра Довженка», - так свого часу оцінив кінематографічну творчість нашого геніального співвітчизника великий Чарлі Чаплін.

Олександр Довженко (1894-1956) - унікальна постать в історії України, письменник, кінорежисер, художник і громадський діяч. Доля наділила його щедрим талантом, любов'ю до України, її народу, батьків, природи, творчості, літератури, кіно, живопису.

Олександр Петрович Довженко народився у простій селянській хаті, у багатодітній родині, 10 вересня 1894 року, коли гілля в садах вгиналося від плодів, а вуличками важко скрипіли вози з достиглим збіжжям.

Серед мудрих, працьовитих, простих, добрих людей виростав Сашко. Його мати любила все гарно і невтомно прикрашати землю своїми руками : «Нічого в світі я так не любила, як саджати що – небудь у землю, щоб проізростало. Коли саме вилізає із землі всяка рослиночка, ото мені радість», - любила приказувати вона. А з батька Сашкового «можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених і сіячів – він годився на все».

Уже більше 100 років привітно біліє крізь кучеряві віти селянська хатина, де на подвір’ї в оточенні ніжних троянд і святкових соняшників зустрічає відвідувачів скульптура юного Сашка. Здається, щойно вийшов він із батьківського дому і вирушив у великий світ мистецтва.

Стежина О. Довженка до кіномистецтва була довгою. Де тільки не побував і чого тільки не перепробував, аж поки не знайшов себе, нарешті, в кіно..

1926 рік стає переломним у творчій долі О. Довженка. Доля посилає його до Одеси, яка в ті роки була колискою українського кіномистецтва, що тільки – но народжувалося. Юрій Яновський, головний редактор, у своїй новелі напише так: «Довженко знайшов те, чого він шукав… він знайшов полотно, на якому постаті та образи, покладені пензлем, рухаються, живуть , ненавидять і кохають. Його прямування довело його до правдивих шляхів і до живих образів».

Уже в 1926 році Довженко створив за своїми сценаріями перші фільми: «Вася – реформатор», «Ягідка кохання». А от наступна стрічка «Сумка дипкур’єра» (1927 р. ) засвідчила неабиякі мистецькі здібності режисера.

У 1928 році з’явилася «Звенигора», яка принесла Довженкові славу і визнання. Цей фільм і породив, власне, українське поетичне кіномистецтво.

Світову славу О. Довженку приніс його останній німий фільм «Земля» (1930 р.),який було названо у 1958 р. на підсумковому кінофестивалі Всесвітньої виставки в Брюсселі найкращим серед 12 фільмів «усіх часів і народів» . У цей час він одружується з акторкою, режисером його майбутніх стрічок Юлією Солнцевою. До речі, головну жіночу роль Наталки у фільмі «Земля» зіграла Ю. Солнцева. З великим зусиллям він створює свій перший звуковий фільм «Іван» у 1932 році.

З 1933 року починаються складні часи в житті митця. Хвиля масових репресій – і Довженко їде до Москви. Але й тут не знайшов він спокою для душі, лише непевність, розгубленість. Він вирушає на Далекий Схід – наслідком подорожі стає фільм «Аероград» 1935 року.

З початком війни добровольцем іде на фронт. Реалізуватися як кінорежисер не може, тому багато пише. У 1943 р. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм. Страшний удар для митця! Але «мовчки впасти і вмерти» він не хотів. Натомість створює «Повість полум’яних літ», яку 1961 року екранізує Ю.Солнцева.

Завершальним акордом літературної творчості, його лебединою піснею стала «Поема про море». Це був би черговий фільм митця. У 1958 році

Ю. Солнцева його завершить, а у 1959 р. О. Довженку буде посмертно присуджена Ленінська премія.

Ім'я кінорежисера О. Довженка відоме всьому світові. Його роботи нерівнозначні за художнім втіленням, та водночас грандіозні за масштабом авторського задуму. Особливу роль у становленні українського кіномистецтва відіграли фільми О. Довженка «Звенигора» (1928 р.), «Арсенал» (1929 р.), «Земля» (1930 р.). Його творчість піднесла вітчизняний кінематограф до світового рівня. Якось митець сказав: «Мої картини подібні до яблунь - добре потрясеш - набереш 500 яблук, погано - упаде штук 10».

Слайд 12

Художній фільм «Земля»

1929 році Довженко знімає свій геніальний твір «Земля», гімн праці на землі, хліборобству та людині, яка працює на землі, є частиною космічного ритму буття. Довженко першим у світовому кіно виразив світогляд, якісно відмінний від досі зображуваного. Це світогляд нації хліборобської, в якої спокійна гідність зумовлена її способом життя. Середовище і люди — єдине і нероздільне, а їхній спосіб життя є споконвічним, світогляд непохитним.



Слайд 13

«Україна в огні»

Кіноповість «Україна в огні» - чесна, неприхована правда про перший період Великої Вітчизняної війни. Кіноповість – великий епічний твір, в якому описуються події з життя головного героя за певний значний проміжок часу, розглядається декілька сюжетних ліній і твір підлаштовується під умови постановки в кіно. 1.Захист Вітчизни. 2.Зрадництво. 3.Прихована правда. 4.Виховання громадян. 5.Шанобливе ставлення до жінки. 6.Догматизм. 7.Бездуховність. 8.Виродження моралі. 9.Виродження гідності. 10.Проблема духовності 11. Проблема дезертирства. 12.Проблема відступу.



Слайд 14

Основоположник українського поетичного кіно

Поетом екрану було визнано Олександра Довженка з часу його незвичної, для багатьох незрозумілої «Звенигори» (1927). Режисер залишив чіткі декларації власної естетичної позиції: «Я належу до табору поетичного», «Кіно – це пластичне, найбільш образне, поетичне бачення», «Мистецтво, в якому немає краси, – погане мистецтво», «Не бійтесь захоплення. Бійтесь лжі і утрировки», «Я мислив образами, тому що я художник».



Слайд 15

Українське поетичне кіно

Самобутнім і неповторним явищем українського кінематографа вважається поетичне кіно, яке зародилося в 60-ті рр. минулого століття, коли відбувалися зміни в суспільному та політичному житті країни. Ця доба ознаменувалась іменами митців світової ваги: режисерів С. Параджанова, Ю. Іллєнка, Л. Осики, М. Мащенка; акторів Г. Юри, І. Миколайчука, К. Степанкова, М. Гринька, Б. Ступки.

Українське поетичне кіно – це мистецьке явище, напрям, що його визначили фільми: «Тіні забутих предків» С.Параджанова, «Та, що входить в море», «Камінний хрест», «Захар Беркут» Л.Осики «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Всупереч усьому» Ю.Іллєнка, «Совість» В.Денисенка, «Комісари», «Іду до тебе» М.Мащенка, «Пропала грамота» Б.Івченка, «Пізнай себе» Р.Сергієнка (вийшли в 1964 – 1973 роках) і «Вавилон ХХ» І.Миколайчука (1979). П’ять із чотирнадцяти було заборонено і вони побачили світ наприкінці 1980-х.

Найвагоміше досягнення поетичного кіно вбачається в тому, що воно зверталося до філософського осмислення основоположних цінностей: патріотизму, моральних та естетичних настанов, які поставали перед загрозою знецінення.

Поетичне кіно як творче явище засвідчило якісний розвиток власної кіномови, побудованої на можливостях мистецтва не словесного, а саме візуального. Проголошуючи національну своєрідність, митці по-своєму прагнули осягнути сенс людського життя.

Слайд 16

Шедеврами українського поетичного кіно стали кінострічки:

С.Параджанова «Тіні забутих предків»

Слайд 17

Л.Осики «Камінний хрест», «Захар Беркут»

Слайд 18

Ю.Іллєнка «Білий птах з Чорною ознакою»

Слайд 19

В.Івченка «Пропала грамота»

Слайд 20

І.Миколайчука «Вавилон ХХ»

Слайд 21

І.Миколайчук – зірка українського кіно

Іван Миколайчук — заслужений артист України. Його творчий доробок налічує 34 екранні ролі; 2 режисерські роботи, 9 сценаріїв і безліч добрих людських справ.

15 червня 1941 року в селі Чортория Вашківського району Чернівецької області в родині шляхового обхідника у багатодітній сім'ї й народився Іванко. Він завжди був віруючим, бо так виховувався. Його батько читав Біблію, переказував, тлумачив. Непересічний був чоловік. Мати Івана, Катерина Олексіївна, прищеплювала дітям любов до пісні, підтримувала їхній потяг до мистецтва. їхня сім'я була багатодітною: десять братів і сестер. Іван був четвертим у сім'ї, тому мусив заробляти : доглядав маленьку дитину в заможній родині, згадували. як, заколисуючи, інколи сам засинав. Прокидався від штовхана, що то було дивуватися — мав лише 6 років. Підробляв під час канікул і робив паралельно перші кроки з уроків художньої самодіяльності, найкраще проявив себе у драмгуртку.

У 1957 році Іван закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю хормейстер художньої самодіяльності, а з 1957 по 1961 рік навчався у театрі-студії при Чернівецькому українському драматичному театрі імені Ольги Кобилянської, потім працював актором у тому ж закладі.

Там він познайомився з хористкою Марічкою, яка незабаром стала його дружиною.

У 1960 році кінорежисер Віктор Іларіонович Івченко в м. Києві набирав групу на кінфак. Іван успішно здав іспити, та його старались на театральний переманити. Тільки Івченко його нікому не віддавав. Віктор Іларіонович і до Сергія Йосиповича Параджанова його привів, коли той почав знімати твір М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Та на головну роль був затверджений Геннадій Юхтін. Здавалось, що Іван не відповідатиме поняттям про героя Коцюбинського. Вирішили зробити проби з поваги до Віктора Івченка. Сергій Параджанов не чекав чогось особливого, тому доручив Юрію Ільєнку провести зйомки, а сам пішов з павільйону. Через кілька хвилин Сергія Йосиповича наздогнав його помічник Юрій і промовив: «Щось неймовірне. Щось нелюдське. Щось за межами розуміння і сприйняття. Такого чуда я не бачив». Отак несподіванно для багатьох і дружини Івана Миколайчука — Марічки Миколайчук Івана було затверджено на головну роль. Під час зйомок і Параджанов захворів, а Івана запросив В. Денисенко у фільм «Сон» на роль Тараса Шевченка. А знятись у цій ролі, то була давня мрія І Миколайчука. Отак цей молодий леґінь з Чорториї знімався одразу аж у двох фільмах у головних ролях.

Золотий приз на VII Московському кінофестивалі одержав фільм («Білий птах з чорною ознакою». Основна тема стрічки (сценарій І. Миколайчука)— складна доля буковинського народу. Іван у цьому фільмі блискуче зіграв роль одного з синів Дзвонаря.

Американський космонавт Нейл Армстронг після перегляду цього фільму зізнався, що готовий летіти на Місяць, та лише з Іваном Миколайчуком.



Слайд 22

Леонід Биков

Свою першу роль у кіно Л. Биков зіграв у фільмі режисерів І. Шмарука і В. Івченка «Доля Марини». Йому дісталася епізодична роль звичайного сільського хлопчини Сашка. Картина мала несподіваний успіх. Л. Бикова помітили й запам'ятали не тільки глядачі, а й кінематографісти...

З першої ж появи на екрані Леонід Биков здобув симпатії глядачів. Багатьом акторам вдається захопити глядача, але не кожен може стати улюбленим. Про нього справді можна сказати, що Леонід Биков був народним актором. У створених ним образах завжди органічно перепліталися народна мудрість і гумор, благородство і дивовижна скромність. Його герої завжди були демократичними, вони ніколи не повчали глядача, а відбивали духовні прагнення звичайних людей, їхні радості та печалі. Герої Леоніда Бикова завжди були насичені яскравого гумору, тому їх любили і знали.
Слайд 23

«Людина на війні»

До поетичного кіно Биков поставився з цікавістю і повагою, та воно було не для нього. Він прагнув іншого. Як актор він зніматися припинив, а його режисерські досягнення були досить скромними. Він опинився у ситуації, коли напрямок його творчого шляху визначився не досить чітко. І перша його робота на студії, телефільм «Де ви, лицарі?», нічого в цій ситуації не змінила.

Ситуацію поміняли «Старики». Успіх цього фільму, фестивальні призи і дипломи були фактом втішним і для Бикова, і для студії. Таких успішних фільмів про війну на студії ще не було, її творча палітра збагатилась, приємно було, що саме тут, після повернення в Україну, Биков остаточно відбувся як режисер і зняв свій поки що кращий фільм. І хоч спочатку не всі цей фільм сприйняли, та життя переконало всіх.

Найповніше його талант проявився у розкритті теми «людина на війні». Кінотвори «В бій ідуть лише «старі», «Ати-бати йшли солдати» принесли Л.Бикову шану, визнання та палку любов глядачів.



Слайд 24

Головною особливістю українського ігрового кіномистецтва є прагнення митців до філософського осмислення вищих духовних цінностей, сенсу людського буття, створення власної поетичної кіномови, в основі якої вікові традиції народного мистецтва. Саме ці риси вирізняють українське кіно у великому світі кінематографічного мистецтва.



IV. Узагальнення та систематизація знань.

Фронтальне опитування.

V. Домашнє завдання. Підготувати усне повідомлення про улюблений художній фільм українського поетичного кіно.

VI. Підбиття підсумків уроку.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал