Урок характеристика окремих країн Африки



Скачати 108.2 Kb.
Дата конвертації10.12.2016
Розмір108.2 Kb.
ТипУрок
УРОК

Характеристика окремих країн Африки



Мета: охарактеризувати загальні ознаки ЕГП, особливості галузевої структури і територіальної організації господарства окремих країн Африки; визначити причини економічної відсталості та бідності країн регіону; вдосконалювати навички роботи з картами атласа; розвивати вміння аналізувати дані таблиць і діаграм; виховувати акуратність, зосередженість, самостійність, логічність мислення.

Обладнання: політична карта Африки, економічна карта Африки, атласи, підручники, таблиці, діаграми, роздавальний матеріал.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, умінь та навичок.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок

  • Як особливості ЕГП окремих субрегіонів Африки впливають на розвиток їх господарства?

  • Який з етапів дослідження території Африки відзначений найбільшими змінами її політичної карти?

  • Чим пояснюється нерівномірне розміщення населення Африки?

  • Чому етнічний склад населення більшості африканських країн є неоднорідним?

  • Які факти свідчать про економічну відсталість африканських країн?

  1. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Причини бідності африканських країн є об’єктом дослідження спеціалістів ООН. З кінця 90-х років минулого століття діє Спеціальна програма ООН в Африці. Вона допомагає країнам регіону у визначенні їх головних цілей, стратегії і політики в галузі розвику та знаходження ресурсів для їх реалізації. За цією програмою також передбачена цільова гуманітарна допомога найбільш відсталим країнам.

Серед країн регіону особливе місце посідає Південна Африка. Це єдина на континенті розвинена країна. За всіма показниками соціально-економічного розвитку їй належить першість.

Порівнюючи певні соціально-економічні характеристики Південної Африки та інших країн регіону, можна дізнатися їх ступінь відставання від розвиненої країни та, можливо, знайти причини, що обумовлюють це відставання.

Давайте уявімо себе спеціалістами ООН з питань розвитку країн Африки, проведемо дослідження окремих країн та спробуємо визначити головні проблеми їх розвитку.

  1. Вивчення нового матеріалу

Робота в групах

Завдання 1. За картами атласа та додатковими матеріалами складіть характеристику країн Африки. Результати оформіть у вигляді таблиці.(Площа, к-сть населення, природні умови, мінеральні ресурси,спеціалізація промисловості,с/г,транспорт).

Матеріали повідомлень

Республіка Південна Африка

Країна розташована на крайньому півдні африканського континенту. Клімат тропічний на півночі й субтропічний на півдні. Надра Південної Африки багаті на різноманітні корисні копалини, серед яких уранові, марганцеві, залізні, мідні руди, золото, алмази, платина, кам’яне вугілля.

У Південній Африці проживають представники корінних африканських народів банту, бушмени, готтентоти, близько 15 % населення представлені вихідцями з Європи — нащадками голландських, французьких і німецьких колоністів, англійців. Офіційні мови — африкаанс, англійська. Майже 60 % південних африканців проживає в містах. Близько 90 % населення зосереджено у східній частині країни, а захід, за винятком околиць Кейптауна, заселений слабко.

Південна Африка — індустріально-аграрна країна. На її частку припадає 40 % промислового виробництва і більш ніж половина всієї виробленої на материку електроенергії. Економіці Південної Африки властиві особливості, характерні для розвинених промислових країн (потужна обробна промисловість), а також типові для країн «третього світу» ознаки (висока питома вага добувних галузей, диспропорції в рівнях життя груп населення, високі показники безробіття й злочинності). Південна Африка посідає одне з провідних місць у світі за видобутком золота, платини, алмазів, хромітів, ванадію, марганцевої руди, вугілля, урану. Близько 80 % продукції гірничодобувної галузі промисловості експортується.

Переробні галузі — машинобудування, металургія, хімічна, легка, харчова, які ґрунтуються на розвиненій електроенергетиці.

Вирощують пшеницю, кукурудзу, цукрову тростину, картоплю, близько 140 видів овочів і фруктів. Крім традиційного розведення великої рогатої худоби й овець є й екзотичні галузі (розведення крокодилів і страусів). Одна з найважливіших галузей — виноробство. Країна повністю забезпечує свої потреби в продовольстві.

Провідними галузями економіки Південної Африки також є фінансова діяльність, торгівля, туризм, транспортна індустрія.

Арабська Республіка Єгипет

Територія країни розташована відразу на двох континентах, важливу роль відіграє Суецький канал.Більш ніж 90 % території країни займає посушлива пустеля, розділена Нілом на дві частини. Клімат на півночі субтропічний, на іншій території — тропічний пустельний.Національний склад Єгипту однорідний: араби-єгиптяни складають 98 % населення, інші — бедуїни, бербери, нубійці, греки. Офіційна мова: арабська. Середній вік єгиптян — 23,1 року. Тривалість життя, за африканськими показниками, є високою — 69 років. Більш ніж 90 % населення країни зосереджено в долині й дельті Нілу. Більшість єгиптян сповідують іслам сунітського напрямку. Міське населення складає 44 %.На родючих мулистих берегах річки єгиптяни вирощують бавовник, кукурудзу, пшеницю, цукрову тростину, овочі й фініки. Із галузей промисловості в Єгипті розвинені видобувна (видобування нафти, залізної руди, фосфоритів, марганцю), машинобудування, харчова, хімічна, текстильна, швейна. За останні десятиліття Єгипет перетворився на світовий центр іноземного туризму.

Ефіопія

Більша частина країни розташована в межах Ефіопського нагір’я в Східній Африці, немає виходу до моря.Клімат Ефіопії субекваторіальний, сезонно вологий. Східні райони займає напівпустельна рівнина, а на Ефіопському нагір’ї кліматичні умови залежать від висоти місцевості. Надра країни вивчені слабко. Знайдено родовища природного газу, золота, калійної солі.

Більша частина населення Ефіопії належить до ефіопської раси, яка займає проміжне положення між європеоїдною і негроїдною расами. 3/4 населення складають народи амхара й оромо, третій за кількістю народ — тіґраї. Крім того, у країні проживають ще близько тридцяти народів як африканського походження — сідамо, шангалла, сомалі, так і неафриканського — індійці, єменці, вірмени. Офіційна мова: амхарська, використовується також англійська, арабська. Природний приріст населення в країні високий, майже 45 % населення країни складають діти та підлітки.

Ефіопія належить до найбідніших країн Африки. Основу її економіки складає сільське господарство. Головний експортний товар — кава. Основні споживчі культури — пшениця, ячмінь, просо, сорґо, кукурудза, сочевиця. Важливою галуззю є тваринництво. За поголів’ям великої рогатої худоби Ефіопія посідає 1-е місце в Африці. Промислові галузі — харчова, текстильна, шкіряно- взуттєва — переробляють сільськогосподарську продукцію. У незначній кількості добуваються золото, платина, марганцева руда, калійна сіль. 85 % від усіх підприємств є державними.

Часті посухи та землетруси, що трапляються в країні, негативно впливають на її економіку. Крім того, політична нестабільність, що панує в державі, також підриває її економічне становище.

Республіка Кенія

Кенія — держава у східній частині африканського континенту, на південному сході омивається водами Індійського океану, а на заході виходить до озера Вікторія.

Поєднання рівнинного і гористого рельєфу. Близько 40 % території вкрито лісами. Клімат кенійської території до півночі від екватора спекотливий і сухий. Південна частина включає три кліматичні зони: вологе тепле узбережжя, помірний клімат нагір’їв і спекотливий вологий клімат у районі озера Вікторія. У надрах Кенії виявлені родовища міді, урану, кобальту, марганцю, але більшість із них не мають промислового значення у зв’язку з низьким вмістом металів у руді.

На території Кенії проживають більш ніж п’ятдесят різних етнічних груп. Більшу частину населення — понад 60 % — складають народи банту (кікуйю, лухья, камба). Офіційні мови дві — англійська й суахілі. Показник природного приросту населення в Кенії досить високий — 32 %о. Середній вік жителів — 18,4 року, а в загальній віковій структурі 41 % населення — діти та підлітки. У містах проживає 37 % населення.

Провідним сектором економіки є сільське господарство, у якому зайняте майже 80 % працюючого населення. Основні культури — рис, пшениця, бавовна, кава, чай, цукрова тростина, сизаль (агава). Розвинене молочне скотарство, птахівництво, свинарство. У прибережних водах Індійського океану й озера Вікторія розвинене рибальство.

Більшість промислових підприємств переробляє сільськогосподарську продукцію. Крім того, працює багато підприємств за участю іноземного капіталу — текстильні фабрики, автоскладальні, нафтопереробні, лісопильні, цементні заводи. Кенія — великий виробник та експортер шкіряної сировини.

Провідною галуззю сфери послуг є туризм.

Демократична республіка Конґо

Розташована в Центральній Африці, у районі гирла річки Конґо країна має вихід до Атлантичного океану.Переважає рівнинний рельєф, клімат екваторіальний, на півдні й крайній півночі — субекваторіальний. Ліси займають більш ніж половину території ДРК.Конґо має найпотужніший природно-ресурсний потенціал серед країн Тропічної Африки. Тут розвідані поклади золота, кобальту, срібла, олова, вольфраму, цинку, кадмію, алмазів. На південному сході країни розташований знаменитий африканський мідний пояс.У країні проживають більш ніж 200 народностей й етнічних груп негроїдної раси. Офіційна мова — французька.

Середньорічний приріст великий — майже 3 %, однак середня тривалість життя — лише 40 років. Майже половину населення країни складають жителі віком до 15 років, а середній вік конґолезця — 15,8 року. Міське населення країни складає 32 %, причому третина городян проживає в столиці — Кіншасі.

Основним джерелом експортних надходжень є мідь, кобальт, алмази, олов’яна руда й цинк. Розвинені харчова, текстильна, деревообробна, хімічна промисловість. У столиці є металургійний комбінат, машинобудівні.Незважаючи на велике значення добувної промисловості, основою економіки ДРК залишається сільське господарство. Ця галузь дає більш ніж половину національного багатства країни, причому переважає рослинництво. Головні продовольчі культури — маніок, кукурудза, рис, банани, бобові, батат, арахіс. Плантаційні господарства спеціалізуються на вирощуванні й виробництві олійної пальми, каучуку, цукрової тростини, чаю, кави й какао.

Конґолезьке тваринництво малопродуктивне, до того ж райони його розвитку обмежені через муху цеце. Велике значення має лісове господарство й рибальство. Деревина цінних порід іде на експорт, інша використовується як паливо і як кріплення на шахтах. Рибальство розвинене на річках і озерах країни.Транспорт у ДРК розвинений слабко. Найбільше значення має внутрішній водний транспорт.

  1. Закріплення нових знань, умінь та навичок

1.Представлення країн кожною групою.

2.Завдання-Проаналізуйте результати роботи та визначте, які країни мають:

а) найбільш вигідне ЕГП;

б) найбільш сприятливі природні умови та найкраще забезпечені мінеральною сировиною;

в) розвинені галузі оброблювальної промисловості;

г) багатогалузеве сільське господарство;

д) розвинену транспортну систему.

  1. Підсумок уроку

Завдання 3. Зробіть висновок:

  • Які чинники сприяли економічному розвитку Південної Африки?

  • Чим пояснюється економічна відсталість більшості країн Африки?

  • Які прогнози — песимістичні чи оптимістичні — ви можете скласти щодо подальшого розвитку країн Африки?

  1. Домашнє завдання

  1. Підручник: опрацювати § .

  2. Скласти 10 тестових запитань закритого типу за темою «Країни Африки».

  3. Скласти кросворд (15 запитань) на тему «Країни Африки».

  4. Розпочати підготовку до уроку — круглого столу за темою «Всесвітні економічні відносини (інтернаціоналізація, інтеграція, інформатизація, глобалізація, сучасні тенденції розвитку світового господарства, наслідки економічних відносин між країнами)».


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал