Урок формування вмінь і навичок. Література: Адаменко М. Спроба аналізу книги Л. Костенко «Записки українського самашедшого»



Скачати 313.83 Kb.
Дата конвертації23.12.2016
Розмір313.83 Kb.
ТипУрок


Додаток Ґ.11
АВТОРСЬКІ ЗАНЯТТЯ З КУРСУ ЗА ВИБОРОМ

«СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА В КОНТЕКСТІ ПОЗИТИВНОГО МИСЛЕННЯ»
Тема заняття. СІМЯ В УМОВАХ КРИЗОВОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ (ЗА РОМАНОМ ЛІНИ КОСТЕНКО «ЗАПИСКИ УКРАЇНСЬКОГО САМАШЕДШЕГО»)

Мета заняття:

навчальна – розширити знання учнів про творчість Ліни Костенко; ознайомити учнів із поняттям «сімейна гармонія», «сімейна дисгармонія»; проаналізувати взаємозв’язок соціально-політичної, економічної, моральної ситуації в державі та мікроклімату в сім’ї (за романом Л. Костенко «Записки українського самашедшего»);

розвивальна – розвивати навички інтерпретації прозового тексту, уміння зіставляти, робити узагальнюючі висновки, синтезувати знання у вигляді опорних схем і таблиць; формувати креативність, самостійну думку учнів;

виховна – виховувати в старшокласників потребу в сенсі буття, стійку життєву позицію, позитивне мислення, потребу в створенні гармонійної сім’ї.

Методи навчання: слово вчителя, бесіда, групова робота, індивідуальна робота, гра, зіставлення, приклад, переконання, рефлексія, самооцінювання, взаємооцінювання.

Засоби навчання: Мультимедійний проект, екран, ПК, електронна презентація, роман Л. Костенко «Записки українського самашедшего», картки із завданнями для групової роботи, картки з цитатами, «паперові медалі», відеоматеріал, колаж цитат із творів учнів, картки оцінювання, паперові чорні й червоні сердечка, пластикові стаканчики з написами, папір, фарби, склянки з водою, 3 ватмани, «капсула часу».

Тип заняття. Урок формування вмінь і навичок.

Література: 1. Адаменко М. Спроба аналізу книги Л. Костенко «Записки українського самашедшого» / М. Адаменко [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://siver.com.ua/publ/sproba_analizu_knigi_l_ kostenko_zapiski_ ukrajinskogo_sasamashedsho/5-1-0-281. ‒ Назва з екрану.

2. Бутурлим Т. І. Формування ґендерної культури старшокласників у процесі вивчення української літератури : дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Т. І. Бутурлим; Інститут проблем виховання НАПН України. – Київ, 2014. – 400 с.

3. Дроздовський Д. «Записки українського самашедшого» як рятівний електрошок / Д. Дроздовський // Дзеркало тижня. – 2010. – № 48. – С. 15.

4. Дроздовський Д. Iнформаційне «самашествіє»: перезавантаження / Д. Дроздовський // День. – 2011. – № 5 [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayinci-chitayte/informaciyne-samashestviie-perezavantazhennya. ‒ Назва з екрану.

5. Зданевич Т. Практичні рекомендації щодо підвищення статусу сучасної української літератури засобами журналістики / Т. Зданевич // Українська та світова література в сучасному контексті : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (Ніжин, 15 бер. 2013 р.) / відп. ред. Т. І. Бутурлим . – Ніжин : Видавець ПП Лисенко М.М., 2013. – С. 78-82.

6. Кононенко Є. Текст без контексту / Є. Кононенко // Критика. – 2011. – № 3-4 (квітень). – С. 31-32.

7. Костенко Ліна Василівна [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki. . ‒ Назва з екрану.

8. Костенко Л. Записки українського самашедшего: роман / Л. Костенко. – К. : – А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2011. – 416 с.

9. Симоненко В. В букварях ти наряджена і заспідничена [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?page= symon02&place=symonenko. ‒ Назва з екрану.

10. Харчук Р. Б. Сучасна українська проза: постмодерний період : навч. посіб. / Р. Б. Харчук. ‒ К . : Академія, 2008. ‒ 248 с. 

11. Ярославський І. Г. Образ героя-розповідача в романі Ліни Костенко «Записки українського самашедшого» / І. Г. Ярославський [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://litzbirnyk.com.ua/wp-content/uploads/2013/12/4-12-58.pdf. ‒ Назва з екрану.

Хід заняття

І. Актуалізація опорних знань і практичного досвіду учнів

Слово вчителя

– Нестандартна, алогічна, хаотична, волелюбна, театральна, еклектична, низьковартісна, неприбуткова, дискурсивна, еротична, вульгарна, іронічна… Саме такою, на перший погляд, постає сучасна українська література. Та все ж українське мистецтво не є аутсайдером у світовому контексті: наша держава може пишатися такими майстрами літературної творчості, як Л. Костенко, О. Забужко, Ю. Андрухович, В. Герасим’юк, С. Процюк, С. Жадан, Є. Пашковський, Ю. Іздрик, І. Роздобудько, М. Матіос, Є. Кононенко, Н. Сняданко. Виникає своєрідний дисбаланс між зображенням дійсності в радянські часи та доби постмодерну.



Бесіда

Як ви ставитеся до сучасної української літератури?

Якою ж повинна бути сучасна українська література, щоб вивести її на нові орбіти вселюдського мислення, вирішення актуальних проблем буття? Щоб отримати відповідь на це запитання, ми звернулися до викладачів та учнів нашого ліцею.

Презентація відеоінтерв’ю

Слово вчителя

– Таким чином, на думку учнів та вчителів, сучасна українська література повинна бути реалістичною, відповідати потребам життя, але не надто жорстокою, невульгарною, доброю, повчальною, цікавою, високоякісною. Ці висновки простежуються і в колажі висловлювань учнів (коментар колажу учнівських цитат).



Бесіда

Що ж потрібно зробити для популяризації та підвищення престижу сучасної української літератури?



Орієнтовна відповідь [5]

  • Добір кваліфікованих фахівців із літературно-художньої журналістики до електронних і періодичних органів масової інформації.

  • Відхід від схематичної поверховості, узагальнень без ґрунтовного аналізу творів митця, орієнтація на глибинну літературну рефлексію.

  • Цілісне змалювання сучасного літературного процесу, орієнтація на дослідження тенденцій розвитку художнього мистецтва слова ХХІ ст.

  • Відхід від агресивного підходу до змалювання реальної та ірреальної дійсності.

  • Дотримання морально-етичних норм у процесі здійснення літературних оцінок.

  • Розробка критеріїв творення українського літературознавства.

  • Діалогізація академічного й неакадемічного літературознавства з метою окреслення загального образу сучасної української літератури.

  • Застосування в процесі академічної оцінки тексту, творчості митця, літературного процесу однієї із сучасних методологій чи їх синтезу (компаративістики, структуралізму, постструктуралізму, рецептивної естетики, екзистенціалізму, феміністичної критики, ґендерного підходу, психоаналізу, феноменологічної критики, психології творчості, міфологізму тощо).

  • Організація спеціальних зустрічей-діалогів письменників, літературних критиків, видавців, читачів, організаторів літературних конкурсів із метою реорганізації моделі літературотворення та її позиціонування у світі.

  • Проведення опитування серед читачів, письменників, літературознавців щодо ставлення до творчості функціонуючих в Україні письменників, що дасть можливість змоделювати сучасний літературний канон, включити його до навчальних програм.

  • Популяризація знакових вітчизняних літературних постатей ХХІ ст. засобами електронних ЗМІ, зокрема телебачення, що здійснює значний вплив на свідомість глядачів. Наприклад, створити телевізійний проект на зразок «Х-фактор», «Україна має талант», «Танцюють всі», «Голос країни» ‒ «Літературний талант» (суть: протягом тижня конкурсанти-письменники мають написати художній твір у будь-якому жанрі й креативно представити його загалу), «Ми творимо свою державу» (суть: змагання рекламодавців, видавців щодо популяризації сучасних письменників України у світі). Доцільним є транслювання таких літературних телешоу на каналах, що користуються популярністю серед українських глядачів, а саме: «1+1», «ICTV», «Інтер», «Україна», «СТБ», «Новий канал», «NTN», «2+2», «ТЕТ» (за виданням «Медіабізнес»).

  • Реклама сучасних українських художніх творів засобами кінематографії.

  • Акцент на авторській позиції, світобаченні, авторській інтерпретації підтексту, ставленні до опублікованих за їх творчістю літературно-критичних праць у процесі інтерв’ювання.

  • Здійснення щорічної систематизації та узагальнення публікацій щодо сучасного вітчизняного письма.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Слово вчителя

– Читаючи, ви намагаєтеся знайти відповідь на запитання, що таке дружба, кохання, сім’я. Справді, за результатами анкетування 430 старшокласників 10 навчальних закладів України, інтерес до цієї тематики сучасної української літератури є високим: «4-5 б.» – 65,2%, «2-3 б.» – 31,1%, «0-1 б.» – 3,7% [2]. А що ж потрібно зробити, щоб сприйняття художнього мистецтва слова було продуктивним: допомогло виховати потребу в побудові будувати гармонійних взаємин з особою протилежної статі?




«Я із великим задоволенням виконую завдання з української літератури!»

«Я відчуваю любов до життя, краси, інших людей, знань, мислення, тіла, живих істот, Усесвіту»
ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

– Відповідь на це запитання знайдемо на сьогоднішньому занятті «Сімя в умовах кризової ситуації в Україні (за романом Ліни Костенко «Записки українського самашедшего»)».




http://www.profi-forex.org/system/news/A19_32_4.jpg
Ви пізнаєте іншу грань творчості Ліни Костенко, «золотого письменника України», адже цей роман – перший прозовий твір авторки, котрий уважають надбестселером сучасної української літератури.   Проаналізуємо проблему руйнування сім’ї, навчимося поважати особу протилежної статі, ефективно вирішувати конфліктні ситації, щоб не повторити долю головних героїв лина костенко предлагает вывести на парад всех, кто обворовывал украину - новости общества - новости mail.ru

роману Л. Костенко «Записки українського самашедшего».

Оцінювання ваших знань умінь та навичок буде здійснюватися з допомогою спеціальних карток (див. табл. 1):

Таблиця 1



Картка оцінювання знань, умінь, навичок учня/учениці

Дата заняття




Загальний стан готовності

до заняття




Прогалини в знаннях

(вербальна самооцінка)




Самооцінка знань, умінь, навичок учня

К-ть

карток-оцінок



Взаємо-оцінювання

Загальна оцінка за урок

Прізвище та ім’я учня

теорія

літератури



текст

конспект

аналіз

самостійні висновки

креативність

пізнавальна

активність


































































Завдання: заповніть зараз перші три колонки своєї індивідуальної картки, а протягом заняття – четверту й п’яту, наприкінці – шосту й сьому. Такий глибинний самоаналіз допоможе усвідомити рівень ваших знань, умінь, навичок на даний момент із вивченої теми.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя

– Ви знайомі з Ліною Костенко як поетесою. Із ключових слів складіть її візитівку.



Ключові слова (подані не в хронологічній послідовності):

1979, інститути, 1958, Єжи-Ян, 2011, 19, професор, 1961, Ржищів, Василь, школа, 1963, письменниця, відзнаки, 1980, університети, діти, 1957, 1977, 1987, 2010, премії.



Орієнтовна відповідь [7]

  • Дата народження: 19 березня 1930 р.

  • Місце народження: Ржищів, Київська обл.

  • Освіта: київська школа, Київський педагогічний інститут, Московський літературний інститут імені О. М. Горького.

  • Трудова діяльність: письменниця; професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», Львівського національного університету, Чернівецького національного університету.

  • Сім’я: польський письменник Єжи-Ян Пахльовський; керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х рр. Василь Цвіркунов – чоловіки; культуролог Оксана Пахльовська, програміст Василь Цвіркунов – діти.

  • Творчість: поетичні збірки – «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961), «Зоряний інтеграл» (1963), «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), «Бузиновий цар» (1987), «Річка Геракліта» (2011); історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979); поема «Берестечко» (2010); роман «Записки українського самашедшего» (2010) тощо.

  • Здобутки: лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1987), премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994), Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О.Теліги (2000); нагороджена Почесною відзнакою Президента України (1992), Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000); має відзнаку «Золотий письменник України» (2012), відзнаку імені блаженного священномученика Омеляна Ковча (2013).

Слово вчителя

– Роман «Записки українського самашедшего» – результат 10-річної роботи Ліни Василівни. Перший тираж становив 10000, і вже за півмісяця книги були розкуплені. Твір надруковано у видавництві Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га».

Назва твору створена на основі повісті Миколи Гоголя «Записки божевільного» («Записки сумашедшего» (рос.)). Проте, якщо гоголівський персонаж Аксентій Поприщін, психічно нездорова людина, потрапив до божевільні через надмірний відрив від реальності, то головний герой роману Л. Костенко мислить реаліями життя, проте негативно, що призводить до спроби суїциду, а після одужання навіть намагається відновитися духовно, діяти активно. Однак спільним є прагнення авторів показати в образі людини, що переживає екзистенційну кризу, ознаки бездуховного середовища. Криза в Україні, описана в романі «Записки українського самашедшего», дублює стан душі головного героя.

На думку Є. Кононенко, «кожен із нас зустрічав таких на своєму життєвому шляху, отих націонал-зануд» [6]. Він «страждає від того, що не може прийняти світового зла» [6], але виходу з абсурдної ситуації не може знайти.



Українське літературознавство по-різному оцінило роман Л. Костенко, проте переважають позитивні коментарі:

  • «це – вибух», «несподіванка для всіх» [7] (І. Малкович);

  • «хроніка душі інтелігента у світі абсурді» [7] (І. Дзюба);

  • «книжка сміху, яка повертає людину до життя», «рятівний електрошок», «вихід із глухого кута» [3-4] (Д. Дроздовський);

  • «головний герой є класичним зразком психічно нездорової людини», «лише імітує типового представника української нації, який чинить опір потужним хвилям інформаційної фантасмагорії» [11] (І. Ярославський);

  • самашедший – « марґінальний герой нашого часу, але водночас це не кітчевий персонаж» [6] (Є. Кононенко).

Слово вчителя

В букварях ти наряджена і заспідничена, 


Поворозками зв'язана, ледве жива, 
На обличчі тремтить в тебе радість позичена, 
На губах скам'яніли казенні слова.
Україно! Тебе я терпіти не можу, 
Я тебе ненавиджу чуттями всіми, 
Коли ти примітивна й на лубок схожа, 
Коли думки на лобі у тебе нема.
Я люблю тебе іншу — коли ти бунтуєш, 
Коли гнівом під кручі клекоче Дніпро, 
Коли думаєш ти, коли бачиш і чуєш, 
І несеш од криниці вагоме відро.
Україно, мовчи! Україно, затихни! 
Не така ти багати, щоб тратить слова. 
Хай брехня твоє слово дугою не вигне, 
Хай не вірить твій розум в убогі дива.
Україно! Яка в тебе мрія шалена! 
Ти не кліпай очима на мрію чужу. 
Притулися горбами й устами до мене, 
Перетни в моїм серці криваву межу!
Ти здави моє серце своїми руками 
І угледиш, що в ньому немає води. 
Не сиди в пелюшках над чужими віками, 
Але гордо крізь смерть до безсмертя іди! [9]

Скажіть, про яку Україну мріяв поет-шістдесятник Василь Симоненко?



Проаналізуйте, якою постає Україна ХХІ століття в романі Ліни Костенко «Записки українського самашедшего».

Орієнтовна відповідь

Україна в романі постає в кризовому стані, проте сильною духом, займає маргінальний статус у світі. Авторка передбачає події 2015 р. в державі.



Назвіть проблеми, що порушуються в романі, пов’язані з образом України. Відповідь аргументуйте прикладами з тексту.

Орієнтовна відповідь

Проблема національної свідомості: «Нації ще нема, є недолугий етнос. Гетьмани його – запроданці, письменники – пристосуванці, культура неповноцінна, психологія рабська, національної гідності нуль» /.../ Ми статисти духовної пустелі. Ми гвинтики й шурупи віджилої системи, вона скрипить і розвалюється, продукти розпаду інтоксикують суспільство, і воно по інерції обирає й обирає тих самих» /…/ «Приснився дятел, що клює націю в скроню. Дятел був як дятел, дзьобатенький і пістрявий, а нація якась аморфна, розпливчаста, і все підставляє скроню» /…/ «Я зрозумів, що моє життя закінчилося. Що України вже більше ніколи не буде. І я пішов на Майдан» [8].

Проблема Помаранчевої революції: «На Майдані протистояння сягає апогею. Розпечена спіраль обурення обвуглюється у слові «ГЕТЬ!» Альтернативний натовп вигукує супротилежні гасла» /…/ «Мітинги й демонстрації уже щодня» /…/ У суспільстві назріває вже не просто політична конфронтація, а протистояння цивілізацій /…/ Вишукана революція, толерантна. Зазвичай революції по ніздрі у крові. А в нас тільки обіцяють «бандитам тюрми» /…/ «Лінію оборони тримають живі» [8].

Проблема Україна у світі: «Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом» /.../ «Ми взагалі якісь історично не обґрунтовані для Європи. А даремно. Наші бренди відповідають європейським трендам /…/ Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути» [8].

Проблема моральної, соціально-політичної, економічної кризи в Україні: «Україну кошмарить. Штаби вибухають, хтось комусь б’є морду. Йде тотальний адміністративний террор» /…/ «Живемо в бойовій обстановці. Звикли й адаптувались» /.../ «В родинах сварки, сусіди не вітаються, собаки гавкають одна на одну. Вступаємо в стадію масового психозу» /…/ «Ядерну зброю віддали, державу розікрали, чекаємо інвестицій у свою економіку» /…/ «Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим входимо і в двадцять перше. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само» /.../ «Україну запустили в майбутнє під знаком одрубаної голови» [8].

Проблема влади: «Схарапуджена влада прищулюється і випускає кігті» /…/ «Зненацька налетіли анархісти у чорних масках, з чорними прапорами, все потрощили, поваляли, зчинили бійку і зникли» /…/ «Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави…» [8].

Проблема рідної мови: «У Севастополі російська мова проголошена другою офіційною» /…/ «Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна – це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови» /…/ «А того ж вечора на вокзалі міліція перехапає студентів, що повертались до Львова, вирізнивши їх із людської маси лише за тією ознакою, що вони розмовляли українською мовою. Кине їх обличчями на асфальт, заломить і поскручує руки — от уже й сидять, «націоналісти», за ґратами у своїй незалежній державі» /…/ «Слово знецінилось. Мова втрачає пульс» [8].

Проблема еміграції українців до США, країн Європи: «Друзі мої і знайомі пороз’їжджалися – хто в Америку, хто в Європу. Найближчий мій друг у Каліфорнії, в Силіконовій долині. Має вже зелену картку, забрав сім’ю. Там уже майже весь мій курс» /.../ «Друг постійно кличе у Каліфорнію, в Силіконову долину, але я не маю стимулів починати життя спочатку. Кидати батька, у якого вже був інфаркт? Адаптуватися до нових умов? Літати через океан до рідних могил?» [8].

Проблема села і міста: «Вона звикла до стежки з порога, до садка, до кринички. А тут десятий поверх, балкон, у голові наморочиться. Ліфт, який весь час застряє. У вестибюлі темно, завжди хтось викручує лампочку. Поряд базар, у під’їзд забігають якісь підозрілі типи, торгують наркотиками, обмочують стіни, як приблудні пси. Вночі на сходах верещать дівки, вранці біля під’їзду шприци валяються. То вона й сидить у чотирьох стінах» /…/ «А насправді я не можу її туди повезти, я там був, село мертве, все розграбоване, у хаті сволок упав, на горищі росте трава. Кладовище все в бур’янах, ледве знайшов могилу тестя. То навіть не була зона безумовного від селения, але наїжджали якісь комісії, міряли радіацію, радили відселитись, то молоді знялися та й поїхали, трохи старих лишилося, село почало відмирати. Кілька років перебули, без пошти, без електрики» [8].

Проблема соціальної нерівності: «Мені здається, наш малий заздрить Борьці. У Борьки собака, у Борьки магнітола. У Борьки тачка крута, і папа крутий, і охоронець, як Термінатор з фантастичного трилера. А я, хто я в очах малого, з моїми вічними проблемами, з непрестижною машиною і постійною тривогою за завтрашній день?» /…/ «Вчора бачив професорську вдову біля сходів Сінного ринку, стояла серед усіх тих лахмітників, торговок і алкашів, продавала якусь одежину. Мабуть, бідує» [8].

Проблема технологізації світу: «Тінейджер, як завжди, в інтернеті. У нього вже новий монітор, мультимедійний, на LCD панелі. Кажу їм, – зверніть увагу, у нього ж комп’ютерний синдром, він мружить очі, сутулиться. Вони вже давно звернули, але як на нього вплинеш? Дивиться, як-ізкосмосу-і-ніяких-позивних» [8].

Проблема екології: «Насмітило людство, обгидилось, накопичило терикони відходів, ніаґари сміття. Водойми навколо Києва занечищені. В Одесі закрито дев’ять міських пляжів» [8].

Проблема свободи слова: «Свобода справді є. Пиши що хочеш. В тюрму не посадять, у психушку не запроторять. Але можуть убити» /…/ «Цензури немає. Натомість є її єзуїтський різновид — темники. Тобто інструкції зверху, списки рекомендованих тем. Щось навіть гірше, ніж заборона. Інтоксикація слова, внутрішньовенне вливання брехні» [8].

Проблема літературного мистецтва: «Це література перехідного періоду, – каже мій батько. – Прийде наступне покоління і створить справжню» [8].

Проблемне завдання

Яким чином ситуація в Україні, змальована в романі, позначається на родині головного героя?

Орієнтовна відповідь

Перехід у добу Міленіуму (нове тисячоліття) в Україні зумовило загострення чутливості сприйняття подій головним героєм, відчуття неможливості повноцінно реалізуватися в бажаній сфері, безробіття, брак грошей, дистанціювання між чоловіком та жінкою, помилки у вихованні сина, що поступово призвело до абсурдності буття, спроби суїциду. Однак Помаранчева революція змусила переосмислити своє місце у світі, сформувала бажання не бути пасивним учасником історії, а її творцем, пробудила в головного героя чоловіче начало, у дружини – прагнення підтримувати його дії.

Групова робота

На основі аналізу цитат визначте, які ще проблеми порушуються в романі Л. Костенко «Записки українського самашедшего».

  • «Часом не хочу вставати, бо для чого? Душу наче хто виїв зсередини — порожньо і саднить» /.../ «Я ніхто. Я виборець. Я одиниця електорату. Я такий-то номер у списку» [8].

  • «Я псих, я невропат, у якого зірвалися нерви» /.../ «Я думаю, що якби мене не було, то мені було б легшее» /.../ «Відчуваю себе перекресленим. Виправити становище не знаю як. Настає такий момент у житті, коли нічого вже не можеш виправити. Ні в стосунках, ні в обставинах. Ні в самому собі» [8].

  • «Я справді нуль, я зведений до нуля, я вже в тому нулі, як у багетовій рамочці. Це її мучить і дратує. Треба пожаліти одне одного, а нема як. Людина для людини закритий світ» [8].

  • «Між мною і тобою буде дистанція, між тобою і твоїм сином – прірва» [8].

  • «Вони скрізь разом, якісь взаємно доповнені, навіть носять шлюбні обручки, − в совкові часи це було не прийнято, ми з дружиною так і не зібралися, а вони носять. По-своєму вони прегарна пара» /.../ «Вони буквально світяться одне до одного» [8].

  • «Моя сім’я розвалюється» /.../ «вона вже дивиться повз мене» /.../ «Боже! Нам може бути нудно удвох!» – Не тому, що нема про що говорити, а тому, що магія зникла, магія дотику, магія погляду. Зникло все» [8].

Орієнтовна відповідь

  • абсурдності буття;

  • психічного здоров’я;

  • особистісної нереалізованості;

  • батьків і дітей;

  • кохання;

  • сімейної дисгармонії.

Слово вчителя

– Таким чином, проблематика роману багатоаспектна. На сьогоднішньому занятті прослідкуємо взаємозв’язок між екзистенційною кризою головного героя та характером взаємин у його сім’ї.



Гармонійна сім’я – подружжя, яке критично переосмислює існуючі патріархатні/матріархатні стереотипи, сприймає одне одного як двох різних, але рівноцінних особистостей, будує взаємини на засадах толерантності, справедливості, здатне ефективно розв’язувати конфліктні ситуації.

Дисгармонійна сім’я – сім’я, де панує дискримінація, насильство, нерівність статей, інтолерантність, несправедливість, небажання змінити життєву ситуацію.

V. Первинне застосування засвоєних знань

Вправа «Чорні й червоні серця».

Кожен/кожна учень/учениця має оцінити, чи здатен(-на) побудувати в майбутньому гармонійну сім’ю. Відповідь виражають за допомогою паперових сердець (червоним, якщо оцінює себе таким (-ою), що здатен (-на) побудувати гармонійну сім’ю, чорним ‒ дисгармонійну). Потім створюється узагальнюючий психологічний портрет класу. Аналогічно старшокласники розподіляють художніх персонажів роману Л. Костенко. Наприкінці учні мають визначити, чию поведінку хотіли б наслідувати чи не повторювати в реальному житті.



Орієнтовна відповідь

Здатні побудувати гармонійну сім’ю: батько головного героя, мати головного героя, теща, мачуха.

Творці дисгармонійної сім’ї: головний герой, дружина головного героя, батько Борьки, міс Ґламур.

VІ. Застосування учнями знань і дій у стандартних умовах

із метою засвоєння навичок

Групова робота

Завдання для мікрогрупи 1

Дослідити психологію головного героя роману Л. Костенко «Записки українського самашедшего».



Орієнтовна відповідь

Головний герой (прототип – програміст Василь Цвіркунов, син Л.Костенко) − заручник світових абсурдів, який прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом у світлі надмірної дезінформації й тотального відчуження. Це особистість, що не відповідає критеріям справжнього чоловіка дружини-феміністки. Комплекс неповноцінності поглибився після одруження: жінка постійно підкреслює його неспроможність повноцінно прогодувати родину, невміння відстояти свою позицію, негативно оцінює слабкодухість («Я завжди був нормальною людиною. Радше меланхоліком, ніж флегматиком. Раціо в мені явно переважало, поки не зустрів свою майбутню дружину» [8]). Пасивно виконуючи функції дружини, усе ж мріє про таку гармонію: «Прийдеш, зморений за день, ухорканий, сто разів принижений чорті-ким, а вона упадає біля тебе, дириґує виделками й ложками, жонґлює тарілками, ти для неї орел і півень, ти найвище її досягнення» [8]. Ще одним із факторів психологічного дискомфорту головного героя є неможливість реалізуватися: здобувши науковий ступінь, не отримував задоволення від своєї професійної діяльності, навіть змінивши її профіль («Про кар’єру ніколи не дбав. За грошима не гнався» [8]). Звідси незадоволеність собою, абсурдність існування. Поява суїцидальних думок також зумовлена соціально-економічною, духовно-культурною кризою нації: головний герой глибоко переживає регрес України, наслідки політики ХХІ ст. Він схильний до самоаналізу, що, з одного боку, допомагає конструктивно поводитися в конфліктних ситуаціях, з іншого боку, поглиблює почуття провини, непотрібності своїй державі, страх у своїй неспроможності функціонувати як чоловік.



Ознаки екзистенційної кризи головного героя: фобії (страх повної руйнації України, утратити дружину, роботу, стати алкоголіком); внутрішній дискомфорт; відсутність інтересу до своєї професії, життєвих цілей, небажання кар’єрного росту; неусвідомлення потреби змінитися; усвідомлення невідповідності стереотипу мужності; пасивність, безпорадність; потреба забуття; нездатність боротися за своє сімейне щастя; надмірна скромність, емоційна стриманість; уникнення конфліктів із дружиною; непорозуміння з батьком; ревнощі до батькової дружини, шлюб із якою розцінює як зраду пам’яті матері, заздрість до щастя батька; відчай через невідповідність очікуванням батька; туга за матір’ю, неподолання Едипового комплексу; потреба втекти від світу; говоріння із самим собою в «записках»; самотність; психологічна й фізична дистанція із родиною; педагогічна недієздатність; заздрість другові з Каліфорнії, батькам Борьки; нерозуміння потреб, внутрішнього світу дружини, захоплення фемінізмом; виконання жіночих побутових функцій; потреба у високодуховній, ліричній жінці, справжньому коханні; абсурдність існування; безпорадність, неможливість самореалізуватися; утрата духовних сил, внутрішньої рівноваги; туга за минулим; комплекс неповноцінності; усвідомлення невідповідності очікуванням дружини; поява думок про зраду; депресія; суїцидальні думки та суїцидальні спроби.

Завдання для мікрогрупи 2

Дослідити спроби ліричного героя подолати абсурдність буття до моменту суїциду.



Орієнтовна відповідь

  • Намагання проявити своє «Я» («Часом лежу на дивані й думаю − а може, й мені почати якусь свою справу? Взяти гроші у банку в кредит… Борьчин батько ж зумів. А я, невже не зможу?» [8]).

  • Намагання жити минулим, спогадами про прекрасні миті життя («я заплющую очі, щоб пригадати, якою вона була колись» [8]).

  • Прагнення віднайти компроміс із дружиною («Я подарував їй високу червону троянду − вичитав з інтернету, що саме таку святий Валентин підніс двом закоханим, які сварилися» [8]).

  • Позитивне самонавіювання, що розходиться з дійсністю («Все-таки родинне вогнище у нас є. А всі оці негаразди − це у нас тимчасово, ось трохи полегшає, і дружина моя зміниться. Буде така, як раніше. Вона ж мене любить, ну безперечно любить» [8]).

  • Потреба в душевному спокої («Я ніколи раніше не писав щоденників, не чоловіче це діло. Але світ глобальний, душа не справляється. Розвантажую психіку» [8]).

Завдання для мікрогрупи 3

Дослідити спроби ліричного героя подолати абсурдність буття після моменту суїциду.



Орієнтовна відповідь

  • Пробудження бажання щось робити, змінити в житті («Дружина має рацію, пора знаходити себе у новій реальності» [8]).

  • Потреба створити комфортні умови існування для родини («Я ще маю шматок життя, у мене сім’я, син, я не хочу, щоб він повторив мою долю» [8]).

  • Спільна діяльність, спільний відпочинок із членами сім’ї («Більше часу віддавав сім’ї» [8]).

  • Пробудження активності, ініціативності («Я особисто вже ставлю тільки на себе і на свою сім’ю» [8]).

  • Любов до життя («Може, уперше в житті я так полюбив життя, у щонайменших його виявах − усмішка, дотик, вечірня розмова за чаєм» [18]).

  • Упевненість у собі («Я вже не боюся їй не сподобатись. Я приходжу до неї в будь-якому стані і настрої. Втомлений і розбитий, в гуморі і не в гуморі. Це може бути жага і ніжність, бажання тепла й притулку, пристрасть до непритомності і вишуканість до перверсій» [8]).

  • Готовність боротися за щастя своєї країни («Дома буваю рідко, забіжу − і знову на Майдан» [8]).

  • Інше сприйняття своєї дружини, усвідомлення її унікальності («Я втрачаю від неї голову. Я називаю її доленька й зіронька»; «Люблю цю жінку і хочу бути щасливим» [8]).

  • Потреба у віднайденні рівноваги («Треба зайнятися автотренінгом. Стати або спокійним, до цинізму, як Лев, інвертований на пустелю, або абстрагуватися від усього, як мій друг у Каліфорнії» [8]).

Завдання для мікрогрупи 4

Дослідити психологію дружини головного героя роману Л. Костенко «Записки українського самашедшего».



Орієнтовна відповідь

Розумна, приваблива, упевнена в собі. Кар’єристка, ставить особистісні цінності вище сімейних, емоційно пригнічує сина й чоловіка. Буденне життя вбиває в ній усе прекрасне, перетворює на жорсткий механізм. Неврівноважена, конфліктна, прямолінійна феміністка-чоловіконенависниця. Відчуває гостру потребу в підтримці, допомозі, матеріальному комфорті. Переживає неврастенію через перевтому, неможливість реалізуватися професійно.



Завдання для мікрогрупи 5

Проаналізувати спроби дружини головного героя роману Л. Костенко «Записки українського самашедшего» відновити зруйновану сім’ю.



Орієнтовна відповідь

Стала більш стриманою, уважною у ставленні до чоловіка. Відмовилася від феміністичних ілюзій, зайнялася тією діяльністю, яка наблизить її до мети, забезпечить внутрішній комфорт (знову почала писати дисертацію). Почала прислухатися до думки чоловіка, проявляти турботу до нього шляхом подарунків, виконання частини побутової роботи.



Колективна робота

Серед запропонованих цитат знайти ті, що містять ознаки позитивного й негативного мислення головних героїв роману:



  • «Теща дивиться на мене перелякано, вона боїться, що у нас розвалиться сім’я, і я піду наліво або зіп’юся» [8].

  • «У мене один полюс українського характеру, у неї − другий. Найкраще, звичайно, було б посередині, але у нас так» [8].

  • «Дві людини взаємно мають творити одна одну. Ми руйнуємо, бо руйнують нас» [8].

  • «Жінка – інструмент, а я – прилад. Навіть найдосконаліший прилад поступається інструменту. Це як комп’ютер і скрипка. Як піаніно і агрегат» [8].

  • «Її характер перемелює мене, як жорна. Я стаю легкий, сипкий і сам для себе непереконливий. Мені хочеться звіятись і полетіти» [8].

  • «І я щоразу пізніше лягаю спати, щоб не зустрітися з нею в Льодовитому океані простирадел. У нас енергетична криза теж» [8].

  • «Один психолог писав, що чоловік і жінка − це дві різні цивілізації. У випадку моєї дружини − це інша галактика» [8].

  • «Вона потрібна мені, але я не потрібен їй»; «Ми всі дивимося одне повз одного» [8].

  • «Мене ображає цей іронічний і поблажливий тон. Я перестаю бути сильною статтю в її очах, вона – слабкою в моїх. Я замикаюся в собі, вона виходить із себе» [8].

  • «Чув, що на жінку треба подивитися лівим оком, щоб побачити її емоційний стан. Подивився лівим оком − люта, як сто чортів» [8].

  • «Астрологи Сходу рекомендують якнайбільше усміхатися. Я так і роблю» [8].

  • «Дружина вже уникає на мене дивитись. Я її розумію, вона занапастила свій вік» [8].

  • «Нам головне – розминутися у власній квартирі, так більше шансів зберегти баланс толерантності й уникнути сімейних сцен» [8].

  • «…у мене комплекс, що я ж нічого не можу змінити, ні на що вплинути, то чого ж обнімати жінку, вона ж бачить, що я ніхто» [8].

  • «Колись ми хотіли мати двійко дітей. Тепер хоч би виховати одного» [8].

  • «Але якщо ми навіть розлучимось, що від цього зміниться? Важче буде сина виховувати, тепер же тещі немає, як же вона сама?» [8].

  • «Ми кілька днів дивилися одне на одного…» [8].

  • «Ми одружилися, ми побралися, ми обрали одне одного» [8].

  • «В цьому світі є у мене вона» [8].

  • «Вдома тепло, затишно. Дружина порається на кухні. Я плаваю в інтернеті. Час від часу одне до одного озвемось. Не поговорити, просто озватися» [8].

  • «А мені потрібна саме ця жінка, жінка з обличчям єдино коханої» [8].

Бесіда

Що із вищезазначеного допомогло покращити взаємини головних героїв, а що призвело до їх погіршення?

Чи вдалося головному герою та його дружині відновити зруйнований шлюб?

Орієнтовна відповідь

Досягти повної сімейної гармонії між подружжям не вдалося, проте порівняно з тією ситуацією, що об’єднувала їх до спроби самогубства чоловіка, сім’я вийшла на новий рівень взаємин: жінка почала дивитися на головного героя як на особистість, підтримувала будь-які його починання, більше уваги почала приділяти родині. В окремих моментах у головного героя пробуджується чоловіче начало, бажання жити, щось робити заради дружини та сина. У їхніх взаєминах зникли конфліктність, приниження, зрада, неповага. Однак докорінно не змінилися ні він, ні вона: для повного щастя жінка мріяла про духовно й фізично сильного, поміркованого, активного чоловіка, чоловік – про врівноважену дружину, яка б віддавалася сім’ї повною мірою. Проте згодом болюче питання про сімейну гармонію відходить на другий план у зв’язку з політичними подіями: особисте щастя стало менш важливим за долю української нації.

Чи змінилася б модель взаємин у їхній сім’ї, якби в Україні доби Міленіуму була сприятлива соціально-політична, економічна ситуація?

VІІ. Творче перенесення знань і навичок у нові або змінені умови

з метою формування вмінь

Діалог двох мікрогруп «Психологічна допомога»

Учні в образі певних художніх персонажів розподіляються на тих, хто потребує психологічної допомоги на шляху вирішення проблем у взаєминах із особою протилежної статі (головний герой, головна героїня («Записки українського самашедшего» Л.Костенко)), і тих, хто здатен надати її (із роману та інших творів) (батько й мати, мачуха головного героя («Записки українського самашедшего» Л.Костенко), Марічка та Іван («Тіні забутих предків» М. Коцюбинського), Наталка й Григорій («Тигролови» Івана Багряного), Софія та Михайло («Три зозулі з поклоном» Гр. Тютюнника)). «Клієнти» й «психологи» стають у дві шеренги один напроти одного, одягнувши «паперову медаль» з написом. Перші мають усвідомити проблему у взаєминах із особою протилежної статі, другі – допомогти її вирішити.



Бесіда

Що в основному ви рекомендували «потенційним художнім клієнтам» із метою віднайдення ними сімейної гармонії?

Чи змогли б ці персонажі комфортно взаємодіяти з особою протилежної статі за умови дотримання ваших рекомендацій? Чому?

Що потрібно було зробити художнім персонажам, щоб уникнути сімейної дисгармонії?

Якби їм випала можливість бути одруженим (-ою) з кимось іншим (-ою), чи змогли б вони побудувати гармонійну сім’ю?

Із ким із художніх персонажів протилежної статі ви почувалися б комфортно? Чому?

Над чим ви замислились, коли читали роман Л. Костенко «Записки українського самашедшего»?

– Спробуйте використати отриманий досвід із художніх творів для власного життя. Напишіть труднощі, які виникають у вас у процесі спілкування з чоловіком/жінкою, та шляхи їх вирішення. Водночас доцільно поставити собі запитання: Чи зможу я змінитися на краще? Що потрібно зробити для цього? Чи зможу я уникати конфліктів із чоловіком/жінкою, досягти сімейної гармонії? Яким чином я зможу досягти цього?



Групова робота «Моя майбутня сім’я»

Створіть модель власної гармонійної сім’ї.



Вправа «Капсула часу» (виконується паралельно з попереднім)

Слово вчителя

– Гармонійна сім’я формує потребу в створенні конструктивних взаємин своїх дітей, друзів, родичів. Ви ще не створили власної родини, але отримані протягом двох років й на сьогоднішньому занятті знання, уміння й навички допоможуть вам скласти кілька сентенцій для прийдешніх поколінь.



Завдання: написати листа для своїх нащадків, помістивши його в «капсулу часу»; в описі має бути окреслена бажана модель взаємин з особою протилежної статі, адресована дітям, онукам, правнукам; у якості доцільно використати імена художніх персонажів, поведінку яких варто наслідувати чи не повторювати.

Презентація результатів групової та індивідуальної роботи

VІІІ. Підсумки заняття

Слово вчителя

– Отже, сьогоднішнє заняття дало нам зрозуміти, що ситуація в державі позначається не лише внутрішньому стані особистості, а й характері взаємин із найближчим оточенням. Проте побудова сімейної гармонії визначається все ж тим, як чоловік та жінка зуміють спільними зусиллями пережити складний період у житті, зберегти найдорожче – почуття, духовність.



Оцінювання (самоцінювання, взаємооцінювання, оцінювання вчителем)

ІХ. Повідомлення домашнього завдання

Прочитати роман І. Роздобудько «Ґудзик».



Подивитися екранізацію твору (режисер Володимир Тихий, продюсери Юлія Чернявська та Олег Щербина).




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал