Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка6/61
Дата конвертації16.12.2016
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   61

Б. Антоненко-Давидович

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше людина має володіти,

звичайно, рідною мовою Б. Антоненко-Давидович

Бесіда з учнями

► Дайте відповіді на питання.

т Що таке інтонація? Які функції виконує інтонація в мові? т Які компоненти включає в себе інтонація? т Чому в усному мовленні важливу роль відводять наголосові? т Які типи наголосу вам відомі?

т Для чого люди інколи прагнуть виділити важливі слова в реченні? Як називається такий тип наголосу? т Назвіть ознаки наголосу в українській мові. т Охарактеризуйте функції, які виконує наголос в українській мові (ідентифікаційну, диференційну). т Одним із компонентів інтонації є пауза. Для чого потрібні паузи?

т Що таке мелодика? Яка її комунікативна функція?

Довідка для вчителя. Інтонація (лат. intono — голосно вимовляю) — ритмомелодійний лад мовлення, який формується наголосом, паузами, а також динамікою мелодики, тривалістю мовлення, сили голосу й тембру.

Найголовніші з-поміж типів наголосу в українській мові: f словесний, який полягає у виділенні одного складу в слові з допомогою артикуляційних засобів, властивих мові,— м’язової напруженості мовного апарату, збільшення сили видиху, зміни висоти тону або подовження голосного звука; f логічний наголос є важливим засобом змістовної виразності; з його допомогою різними засобами (посиленням голосу, зміною висоти голосу, підвищенням або зниженням, паузою, переважно перед словом) виділяють важливі щодо змісту слова. Речення «Брат приїде завтра» можна інтонувати по-різному: логічно виділити слово брат (а не сестра), приїде (а не прийде чи прилетить), завтра (а не сьогодні чи в понеділок); f фразовий; з його допомогою виділяють найважливіше щодо змісту слово у фразі; f емфатичний наголос; це виділення групи слів, слова чи навіть його частини для відтворення емоційного стану мовця. Він найчастіше передається своєрідною мелодикою, подовженням голосного звука (Розу-у-умний же ти! Рятуй-те-е!), іноді приголосного (Ех ти, гер-рой! Роз-з-зійдись!) (О. Гетьман).

Істотною ознакою наголосу є його місце в слові. Завдяки їй він виконує ідентифікаційну функцію, відділяючи слова від звукових комбінацій.

Український наголос переважно визначають як динамічний, тобто силовий. Це означає, що звукове виділення наголошеного складу може здійснюватися силою звука.

В українській мові наголос є вільним, оскільки може падати на будь-який склад (борода, корова, золото), може диференціювати різні слова: обідобід. Наголос у словах української мови може бути рухомим, тобто може змінювати місце в межах форм певного слова: ноганоги, чолочола (множина). Рухомість українського наголосу є засобом розмежування граматичних форм одного слова: рукарукируки. Це свідчить про те, що наголос в українській мові виконує також диференційну функцію (З посібника).

Пауза — це більш або менш тривала зупинка в мовленнєвому потоці, що служить для смислового або емоційного виділення слова чи синтагми. Між самостійно завершеними реченнями паузи триваліші й позначаються у транскрипції [//]; синтагматичні паузи, якими відділяються одна від одної синтагми, менш тривалі, їх позначають так: [/]. Тривалі паузи на межі речень виконують двояку функцію, відділяючи одну думку від іншої та надаючи мовцеві можливість наповнити легені повітрям для наступного висловлювання. Паузи як розділові знаки усного мовлення не завжди збігаються з розділовими знаками писемної мови. Не всі паузи позначаються розділовими знаками й навпаки: Я біг за лопатою / і, принісши, приставляв її до припечі (В. Скуратівський). Паузи бувають і психологічного характеру: як засіб передачі хвилювання, акцентування певної думки, для несподіваного змістового переходу.

Одним із основних компонентів інтонації є мелодика, що виявляється у змінах частоти основного тону за певні часові відрізки. Комунікативна функція мелодики полягає в тому, що вона служить засобом розрізнення й ідентифікації різних синтаксичних структур. За допомогою мелодики речення кваліфікуються за метою висловлювання як розповідні, питальні, спонукальні; мелодика є засобом членування фрази на синтагми; допомагає виділяти в усному мовленні вставні і вставлені конструкції, звертання, відокремлені та уточнювальні члени речення. Мелодика є одним із засобів передачі смислових відношень між частинами складних речень, зокрема безсполучникових.

Інтонаційне оформлення усного мовлення визначається його темпом, що залежить від швидкості вимови елементів мови та її одиниць. На характер вимови впливає сукупність усіх додаткових

тонів, їхній характер та взаємозв’язок із основним тоном, що надає мовним звукам певного забарвлення, витворюючи тембр звучання.

Отже, будь-яке висловлювання не існує без інтонаційного оформлення, а основними компонентами інтонації є наголос, ритміка, мелодика, тембр і темп мовлення (З посібника).

слово вчителя

► запишіть основні причини помилок у наголошенні слів.

Багато помилок допускаємо, неправильно наголошуючи слова. Чим це зумовлено?

Можна назвати кілька причин неправильного наголошування.

Літературний наголос утвердився під впливом центрально- південних говорів. У вихідців з інших діалектних груп відхилення від літературної норми особливо відчутне. Наприклад, кажу, пишу, була, несла, везти — норма; кажу, пишу, була, несла, везти — особливість південно-західних говорів.

Унаслідок дії інтерференції російського наголосу (нижче подаємо перелік українських слів, у яких нормативно має бути наголошений інший склад, ніж у російських відповідниках).

Через те, що в українській мові наголос вільний, різномісний, він може падати на будь-який склад слова, наприклад: коса, хата, заметений. В інших мовах слова мають постійне місце наголосу. У французькій мові, наприклад, він на останньому складі, у чеській, словацькій — на першому, у польській — на передостанньому (хоч і там є свої винятки). Однак вільний наголос не означає, що наголошувати слова можна довільно. У наголошуванні українських слів є своя системність, яка виявляється в тому, що певні групи слів об’єднуються одним правилом щодо наголошування (О. Гетьман).

робота за таблицею



► Розгляньте таблицю, визначте основні правила наголошення українських слів.


Правило

Приклад

В іменниках із префіксами ви-, при-, по- наголос падає на префікс

Виняток, випадок, виписка (але: вимова, видавництво, вирощування); приятель, приязнь, приказка (але: прислів’я, приїзд, прихід); позначка, посмішка

У двоскладових іменниках наголошується префікс роз-

Розлад, розмах, розпад








Правило

Приклад

Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі

Навчання, завдання, запитання (але: зобов’язання, обладнання, нехтування)

Двоскладові іменника на -ання, -яння наголошуються на останньому складі

Знання, спання

Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к (а) у множині переходить на закінчення

Голкаголки, учителькаучительки, вказівкавказівки

Абстрактні іменники із суфіксом -ин, утворені від прикметників, наголошуються завжди на останньому складі

Старовина, новина, далина, мілина

Географічні назви на -щина, -чина мають наголос на корені чи суфіксі, залежно від того, де він стояв у слові, від якого назва утворилася

Київщина (бо Київ), Васильківщина (бо Васильків) (але: Галичина)

Запозичені слова одного типу утворення однаково наголошуються: -ист, -іст, -їст; -лог

Радист, оптиміст, атеїст, діалог, монолог, каталог

Запозичені слова з -метр наголошуються однаково, але у вимірювальних приладах наголос падає на другий склад

Сантиметр, дециметр, кілометр;

барометр, тонометр

Однаково наголошуються слова з -кратія

Демократія, аристократія, бюрократія

В іншомовних словах на -нім наголос падає на сполучний голосний о

Псевдонім, антонім, синонім

У більшості трискладових складних іменників наголошується сполучний голосний

Літопис, життєпис, хронограф, феномен

В іншомовних власних назвах наголос ставиться там, де він був у рідній мові: франц.— на останньому складі, англ.— на 1-му складі, польськ.— на другому

Бальзак, Дюма; Байрон, Гамлет; Міцкевич, Словацький (винятки: Шекспір, Ньютон, Рентген)

У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення

Тяжкий, легкий, страшний, нудний








Правило

Приклад

Прислівники, утворені від прикметників, як правило, перетягають наголос на один склад

Високийвисоко, легкийлегко

У двоскладових займенниках на -ого наголошується останній склад, але якщо з’являється прийменник, у багатьох займенників наголос переміщується на основу

Цього, того, могодо цього, до того

Свою систему наголосу мають іменники, що поєднуються з числівниками два, три, чотири — наголошений такий склад, як у формі родового однини (хоч у формі множини ці іменники мають інший наголос)

Синидва сини, братичотири брати

Числівники другого десятка мають наголос на складі -на

Одинадцять, дванадцять

У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете,

-ите не наголошується

Несемо, несете (а не несемо, несете), ідемо, ідете





орфоепічна гра «Прочитай слова»



Методичний коментар. Клас поділяється на дві групи. Учитель заздалегідь готує картки зі словами, що часто трапляються в текстах і при читанні яких учні припускаються помилок. У швидкому темпі вчитель показує картки то першій, то другій команді, а учні по черзі мають прочитати ці слова вголос. Хто неправильно прочитає слово, вибуває з гри. Перемагає команда, у якій залишилося більше гравців.

Картки із словами, які було прочитано неправильно, учитель кладе окремо. Після гри всі учні читають ці слова хором.

► Прочитайте, правильно наголошуючи слова. Визначте лексичне значення виділених слів. за потреби скористайтеся тлумачним словником української мови.

Мережа, ознака, хрещений, монумент, завірюха, жевріти, бюлетень, глядач, засуха, сільськогосподарський, урочистий, черговий, цемент, колія, квартал, олень, партер, жалоба, відтінок, загадка, прошу, вимова, випадок, уподобання, закладка, типовий, металургія, самота, ненависть, ремінь, дрова, рази, поняття, далебі, навпіл, вигода.

вибіркова робота


  • Випишіть слова в три колонки: з єдино можливим правильним наголосом, із подвійним наголосом та слова, у яких наголос змінює значення. Перевірте себе за словником наголосів української мови.

Обіцянка, приклад, батьківщина, зокрема, чорнозем, запитання, атлас, весняний, усмішка, сім’я, читання, світанковий, християнин, простий, орган, листопад, розбір, вірші, кілометр, байдуже, навчання, феномен, дорога, вигода, типовий, проклятий, вогняний, захисник, весняний, приклад, зав’язка, завжди, прошу, лапки, бажаний, новина, мережа, вбрання, терен.

творчий диктант



  • Запишіть слова у три колонки: у формі родового відмінка однини, називного відмінка множини та у поєднанні з числівниками два (три, чотири). Поставте наголос.

Редактор, перо, вірш, розбір, кілометр, шарф, клен, явір, робітник, учитель, рік, син, хліб, подруга, ціна, декан, ряд, раз, зірка, сад, весна, сектор, жито, сокіл, завдання, нога, секретар, товариш, річка, шлях, брат, помилка, мандрівник, усмішка.

Спостереження над мовним матеріалом



  • Установіть, яку роль (семантичну чи граматичну) відіграє наголос у поданих парах слів.

Викликав — викликав, тепло — тепло, поверх — поверх, дорога — дорога, прислухайся — прислухайся, милувати — милувати, музика — музика, у цілому — у цілому, дерен — дерен, визнаю — визнаю, закидати — закидати, вибігав — вибіг.

творче моделювання. робота в парах



  • Доберіть слова, які б відповідали наведеним схемам.

  1. 1-й і 2-й склади відкриті ненаголошені; 3-й — відкритий наголошений.

  2. 1-й склад закритий наголошений; 2-й — відкритий ненаголо- шений.

  3. Обидва склади закриті, 2-й склад наголошений.

  4. Усі три склади відкриті, 1-й із них наголошений.

  5. Обидва склади відкриті, 2-й склад наголошений.

  6. Два перші склади відкриті ненаголошені; 3-й — закритий наголошений.

  7. 1-й склад закритий ненаголошений; 2-й склад закритий наголошений; 3-й відкритий ненаголошений.

Мікрофон

  • Висловіть свою думку стосовно тези Л. Мацько, про те, що інтонація — це виразник семантичного варіанту, який виражає не предметний світ, а позамовну дійсність, а саме чуттєво-вольові сфери людини.

лінгвістичний експеримент

  • У поданих реченнях змініть місце логічного наголосу. Простежте, чи змінюються при цьому смислові акценти.

1. Навіщо ця комедія? 2. Оцю хвилину я найдужче люблю (З творів Гр. Тютюнника). 2. Мова чутливо відгукується на кожне нововведення в житті суспільства (М. Панов). 3. Розвиток — це постійна ознака життя мови (В. Русанівський). 4. Щастя полягає не в тому, щоб багато мати, а в тому, щоб вдовольнятися малим (М. Блес- сінгтон). 5. Мова — це розквіт всього організму нації (В. фон Гумбольдт). 6. Я вітру спитаю: «Чи любить вона?» (В. Сосюра). 7. Конюшина на вітрі пахтить за селом В трав’янім оксамиті (М. Людкевич).

спостереження над мовним матеріалом



  • Визначте слова, на які падає логічний наголос. Виразно прочитайте. Спробуйте змінити логічні наголоси в реченнях та простежте, яким чином це впливає на зміст синтаксичних конструкцій.

ДОЛЯ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   61


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал