Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка39/61
Дата конвертації16.12.2016
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   61

Пригадайте, що таке прономіналізація. Прочитайте речення. Визначте випадки переходу інших частин мови в займенники.

  1. Ні одна душа не з’явилась із села, наче ніхто не цікавився, як,

замість кущів, виростали по садках могилки (М. Коцюбинський).

  1. Цілий день тоді в хаті пахне припеченим солодом розімлілих яблук, цілий день тоді батько ходить добріший, ніж будь-коли, усміхнений не на лиці, а зсередини (Є. Гуцало). 3. Він перейняв від одного степовика, з яким був у полоні, забутий усіма спосіб, котрим начебто ще користувалися скіфи, обживаючи Південь (В. Земляк).

Довідка. Прономіналізація — це перехід інших частин мови до розряду займенників. Найчастіше у значенні займенників можуть вживатися: числівник один (у значеннях якийсь, той, сам, жоден); прикметники: окремий, відомий, цілий, повний тощо (З підручника).

Самодиктант «40 слів: Займенники vs числівники»



  • Запишіть правильно займенники та числівники.

1. Де..в..чому. 2. Хто..зна. 3. Аби..хто. 4. Будь..хто. 5. Аби..до.. кого. 6. З..казна..ким. 7. З..казна..чим. 8. Який..небудь. 9. Не..аби.. що. 10. Де..що. 11. Казна..що . 12. Ні..якої. 13. Ні..з..ким. 14. Чий.. небудь. 15. Де..котрі. 16. Хто..сь. 17. Казна..хто. 18. Казна..якого. 19. Де. .чому. 20. Ні..в..чому. 21. Ні..що. 22. Будь..чий. 23. Чий.. небудь. 24. Хто..небудь. 25. Аби..до..кого. 26. Кілька..надцять. 27. Одна..друга. 28. Де..кілька. 29. Сто..сорок..перший. 30. Десяти.. мільйон..ий. 31. Дво..повеховий. 32. Двох..ярусний. 33. Чотирьох.. палубний. 34. Вісімсот..тридцять..два. 35. Семи..тон..ий. 36. Ш..ст.. десят..третього. 37. С..м..десятий. 38. Двадцять..восьмий. 39. Ш..ст.. сотий. 40. Пів..тора.

  1. ПІДСУМОК УРОКУ

  2. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Перепишіть речення російською мовою, вибравши правильний

варіант числівникових форм. Перекладіть письмово речення

українською мовою.

1. Дождь не переставал в течение (трех, троих) суток. 2. После долгой разлуки радостно встретились (три старых друга, трое старых друзей). 3. Преподаватель проэкзаменовал (тридцать три студента, тридцать трех студентов). 4. Она уехала на курорт с (двумястами гривнами, двумястами гривен). 5. В обсуждении результатов диссертационного исследования приняли участие (два профессора, двое профессоров), (семь доцентов, семеро доцентов) и (три академика, трое академиков). 6. В его семье было (три дочери, трое дочерей) и (два сына, двое сыновей), все (пять, пятеро) работали инженерами.


  • Запишіть подані числівники в родовому, давальному та орудному відмінках.

500, 67, 279, 692.

УРОК № 106

урок розвитку комунікативних умінь № 42. усний докладний переказ тексту публіцистичного стилю із творчим завданням

Мета: удосконалювати мовленнєво-мислительні вміння школярів усвідомлювати тему й мету, логіку викладу, тип і стиль мовлення, запам'ятовувати конкретні факти, послідовність викладу матеріалу; розвивати вміння лаконічно, точно висловлювати власні думки з порушеної проблеми; виховувати повагу до мистецтва, естетичні почуття, любов до книги. Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, тлумачний словник, російсько-український словник, виставка картин класиків, виставка творів або мультимедійна презентація.

Мистецтвоце діалог, у якому співрозмовник мовчить

Г. Ландау

ХІД УРОКУ



  1. організаційний момент

  2. ознайомлення з темою та метою уроку

  3. підготовчий етап до написання переказу

робота з епіграфом

  • Прочитайте епіграф до уроку. Як ви розумієте запропоноване висловлювання? Розгляньте картини. Які почуття у вас виникають після перегляду?

диктант-переклад

  • Перекладіть текст українською мовою. Визначте його тему та основну думку. Доведіть, що наведений уривок належить до публіцистичного стилю.

О ЛИЧНЫХ БИБЛИОТЕКАХ Могут сказать, что вот книги попадают не тем, кому они нужны. Иногда служат украшением; приобретаются из-за красивых переплетов и т. д. Но и это не так страшно. Книга всегда найдет того, кому она нужна. Например, покупает книгу человек, который небрежно украшает ими свою столовую. Это абсурд. Но ведь у него могут быть и сын, и племянники. Мы помним, как начинали люди интересоваться литературой — через библиотеки, которые они находили у своего отца или у своих родственников. Соответственно, книга когда-нибудь найдет своего читателя. Она может быть продана, и это тоже неплохо, будет какой-то запас книг, потом она опять найдет своего читателя.

Что касается личной библиотеки, то, думаю, к этому вопросу надо подходить очень ответственно. Не только потому, что личную библиотеку считают визитной карточкой хозяина, а потому, что она иной раз становится престижным моментом. Если человек покупает книги только для престижа, то напрасно это делает. В первой же беседе он выдаст себя. Станет ясным, что сам он книг не читал, а если и читал, то не понял.

Свою библиотеку не надо делать слишком большой, не надо заполнять ее книгами «одноразового чтения». Такие книги надо брать в библиотеке. Дома должны быть книги повторного чтения, классики (и притом любимые), а больше всего справочники, словари, библиография. Обязательно ведите библиографию по своей специальности (Д. Лихачев).


  • Чи належить поданий текст до публіцистичного стилю? Свою

думку доведіть. Пригадайте особливості публіцистичного стилю.

  • Яка тема та мета тексту?

Попередні вправи

  • Перекладіть українською мовою подані слова та словосполучення.

Абсурд, покупать, соответственно, небрежность, напрасно, переплет книги, личный, визитная карточка, специальность.

  • Доберіть синоніми до слів.

Недбалість, абсурд, престижний, відповідальний, красивий.

  1. ПРОСЛУХОВУВАННЯ ТЕКСТУ ПЕРЕКАЗУ

Комунікативний практикум

  • Прокоментуйте подані висловлювання.

1. Мистецтво не може терпіти поневолення (О. Суворов). 2. Мистецтво вимагає знань (Б. Брехт). 3. Велич мистецтва і полягає в цій вічній напруженій роздвоєності між красою і стражданням, любов’ю до людей і пристрастю до творчості, борошном самотності і роздратуванням від натовпу, бунтом і згодою (А. Камю). 4. Недоліки завжди там, де закінчується творчість і починається робота (В. Білинський). 5. Є сфери, у яких посередність нестерпна: поезія, музика, живопис, ораторське мистецтво (Ж. Лабрюйєр). 6. Безпомилкова ознака того, що щось не є мистецтвом або хтось не розуміє мистецтва — це нудьга. Мистецтво має бути засобом виховання, але мета його задоволення (Б. Брехт). 7. Головна мета справжнього художника, яку він сам може й не усвідомлювати, — пробудити в людях добро й почуття краси (В. Брюсов). 8. Дві якості потрібно художнику: почуття моральності й почуття перспективи (Д. Дідро).

сприймання тексту на слух

► Прослухайте текст переказу.

Мистецтво — це час і простір, у якому живе краса людського духу. Як гімнастика випрямляє тіло, так мистецтво випрямляє душу. Пізнаючи цінності мистецтва, людина пізнає людське в людині, підносить себе до прекрасного, переживає насолоду. Життя людської душі — це вища мета виховання педагогіки. Знання, уміння, праця, творчість — усе це тільки засоби досягнення вищої мети. «Тепер запитайте мене: у чому щастя на землі? — говорив К. Станіс- лавський.— У пізнанні. У мистецтві й праці, в осягненні. Пізнаючи мистецтво в собі, пізнаєш природу, життя світу, сенс життя, пізнаєш душу — талант. Вище цього щастя немає».

Пізнання мистецтва — широке, багатогранне поняття. його не можна зводити до нагромадження знань, щоб відповісти на запитання вчителя й дістати оцінку. Справжнє пізнання мистецтва починається там, де людина осягає прекрасне для себе, для повноти свого духовного життя, живе у світі мистецтва, прагне прилучитися до прекрасного. Складне й тонке завдання виховання полягає в тому, щоб цінності мистецтва стали духовною потребою, щоб вільний час людина прагнула наповнити найщасливішим, най життєрадіснішим трудом душі — осягненням прекрасного.

Входження мистецтва в духовний світ починається з пізнання краси слова. Найдоступніше і водночас наймогутніше мистецтво — це красне письменство. Слово — засіб відточування, виховання витончених почуттів. Осягаючи красу слова, людина проймається почуттям відрази до всього потворного, злого. У вихованні красою слова — одно з джерел непримиренності й нетерпимості до зла. Люди чують схвильовану поетичну розповідь — передусім емоційно насичене змалювання того, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо, переживаємо. Почує чи прочитає людина слова ранок у степу, вранішня зірниця, схід сонця, вони нагадають їй цей ранок. Слово збудить у найчутливіших, найпотаємніших куточках серця почуття — живе трепетання людської радості, насолоду. Коли людина відчуває,



переживає найтонші відтінки, пахощі, емоційний підтекст слова, вона немовби пробуджує дрімотні сили розуму.

Через художню розповідь розкривається також підтекст, філософська сторона твору — те, що майже ніколи не виражається словами, але повинно схвилювати, адже в підтексті часто вся ідейна глибина твору, сила його емоційного впливу.

Лірика й поетична проза — це єдиний у своєму роді засіб виховання почуттів. У діапазоні засобів емоційного й естетичного виховання лірика (у вузькому розумінні цього слова) лежить між епосом і музикою. Емоційна насиченість, тонкість і багатогранність відтінків слова, глибокий підтекст образів ліричного твору — усе це ріднить лірику з музикою. Великого значення варто надавати читанню віршів про духовний світ людини. Це пізнання натхненне, яке звеличує, підносить, облагороджує. Вірші Пушкіна, лермонтова, Некрасова, Шевченка, Лесі Українки, Єсеніна, Брюсова, у яких відображено життєрадісне світосприймання, одухотвореність людської душі, відкривають ті куточки душі, той невловимий стан, який не передати ніякими поясненнями. Поетичне слово про кохання, вірність, відданість — могутня сила, що облагороджує, адже жодними повчаннями й роз’ясненнями, якими б тонкими вони не були, неможливо донести всю красу почуття любові так, як поетичним словом.

Тісно пов’язана з ліричною поезією і є немовби наступною сходинкою в духовному розвиткові людини музика.

Музика — це мова почуттів. Мелодія передає найтонші відтінки, недоступні слову. Музика починається там, де кінчається слово. Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання мелодії, без глибокої духовної потреби слухати й розуміти музику й діставати насолоду від неї. Якщо музика є книгою для читання з мови почуттів, то буквар цього предмета починається із слухання музики природи, з пізнання краси звуків, що народжуються навколо нас. У дитинстві ми любили слухати музику квітучого саду й квітучого поля гречки, весняних лугів і осіннього дощу. Ми відчували, переживали красу навколишнього світу, і це облагороджувало наші душі. Це букви, вивчивши які, людина може приступити до книги для читання з мови почуттів. Найпростіша мелодія, зіграна на сопілці, у тисячу разів ближча до музичної культури, ніж найкрасивіша пісня соловейка чи жайворонка. Головна мета музичного виховання — виховати не музикантів, а людей. Перші й найяскравіші сторінки для читання мови почуттів — це народні пісні. Довгими осінніми й зимовими вечорами ми слухали українські пісні. Це про нас писав М. Гоголь: «Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень». Велике емоційне багатство в прекрасній українській пісні «Стоїть гора високая». Зміст і дух цього твору імпонує схильності до філософського пізнання світу. Усе багатство пісні — у глибокому підтексті, емоційну тонкість якого здатна донести до серця й свідомості тільки музика. Світ прекрасний, прекрасна вічна природа, та, крім радості, є й сум. До верб повернеться весна, а до людини молодість — ніколи. Ніжність, ласкавість, сердечність, задушевність — саме ці почуття слід намагатися пробудити музикою, яка відкриває найдорожче — любов до людей, готовність творити й утверджувати красу.

Розглядаючи картину І. Шишкіна «Жито», досить часто незріла людина бачить тільки жито, і для того, щоб вона побачила щось значніше, — світ людських почуттів, потрібна велика підготовча робота. Азбукою пізнання живопису є безпосередні спостереження природи. Щоб розуміти, переживати й любити живопис, людині треба пройти тривалу школу почуттів саме у світі природи. Уже в роки дитинства кожен має вчитися відкривати красу природи, щоб духовне життя та навколишній світ поєднувались інтелектуальними, емоційними, естетичними, творчими нитками.

У справжньому мистецтві немає нічого елементарного. Кожний твір — невичерпний світ почуттів. Такі картини, як «Жито»

І. Шишкіна, «Граки прилетіли» О. Саврасова, «Золота осінь» і «Березовий гай» І. Левітана, «Перший сніг» А. Пластова варто розглядати і в дитинстві, і отроцтві, і в ранній юності; щоразу людина бачить у них щось нове. Повторне розглядання картин збагачує, розвиває емоційну пам’ять, виховує те, що можна назвати загостреністю сприйняття краси.

Важливим є і твори, у яких відображено людину з її складним і багатогранним духовним світом. На першому плані, звичайно, картини, що зображують моральну красу, моральний подвиг борця за високі ідеали.

Творче натхнення — людська потреба, у якій особистість знаходить щастя. Без творчості, без одухотвореності процесом і результатами творення духовних цінностей неможливо уявити життя (За В. Сухомлинським; 877 с.).



  1. усний переказ тексту з творчим завданням

Аналіз структури тексту та складання плану

► Поміркуйте, яку структуру має текст. Доберіть заголовок. Що він виражає: тему чи основну думку? З’ясуйте типологічну будову висловлювання. Поділіть висловлювання на частини. Складіть план.

Бесіда з учнями


  • Дайте відповідь на питання.

т Як ви розумієте значення слова мистецтво? т Які види мистецтва вам відомі?

т Чому мистецтво важливе для подальшого розвитку людства? т Що означає вислів сила мистецтва?

т Чи може мистецький твір не відповідати естетичним вимогам? т Чи маєте ви вдома твори мистецтва?

Переказ тексту



  • Перекажіть текст, доповнивши його власними міркуваннями про значення мистецтва в житті кожної людини.

  1. ПІДСУМОК УРОКУ

  2. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Напишіть статтю дискусійного характеру в публіцистичному стилі за темою «Постмодернізм у літературі кінця ХХ — початку ХХІ століття: за і проти».

урок № 107

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 43. ПИСЬМОВИЙ ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕСТУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ ІЗ ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ

Мета: удосконалювати мовленнєво-мислительні вміння учнів усвідомлювати тему й основну думку висловлювання, логіку викладу, тип і стиль мовлення, послідовність викладу матеріалу, уміння здійснювати змістово-композиційний і мовний аналіз текстів публіцистичного стилю, вибирати інформацію відповідно до комунікативного завдання; виховувати людяність, співчуття, патріотизм.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, тлумачний словник.

ХІД УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

ііі. підготовча робота до написання переказу

робота з текстом



  • Прочитайте текст. Визначте його стиль, свою думку аргументуйте.

НАМИСТО

Лежали в прискринку поруч намисто і сірий трикутничок — лист.

У тому намисті вона була на своєму весіллі.

А в тому листі — «Смертю хоробрих.».

Вона одягала намисто раз на рік — у День Перемоги. .Одружувався син. Стара хата гула від людей.

Підійшла до невістки, простягнула щось на долоні.

Замовкли музики.

— Прийми подарунок від мене, доню.

Упали їй на обличчя, скотились сльозою, заіскрилися у косах дівочих сонячні бризки. Від намиста-коралів. (В. Чухліб).


  • Знайдіть у тексті всі засоби мовної виразності. Який троп наявний у реченні Стара хата гула?

лексико-фразеологічна робота

  • Поясніть значення наведених слів та словосполучень.

Реліквія, горобина ніч, мадонна, коралі, разок.

Прослуховування тексту



  • Прослухайте. Напишіть докладний творчий переказ. Уведіть у текст власні роздуми — аналіз новели В. Чухліба.

АНАЛІЗ НОВЕЛИ В. ЧУХЛІБА «НАМИСТО»

Василь Чухліб народився в селі Лебедівка на благословенній землі древньої Чернігівщини, і мальовнича краса її природи з малих літ глибоко запала йому в серце, щоб вихлюпнутися схвильованими рядками в його поетичній прозі.



В. Чухліб є одним з кращих творців новел, етюдів та мініатюр у «дорослій прозі» свого часу. Однак не менш відомим він став завдяки своїм оповіданням та казкам для дітей. Героями його казок є ведмедик Клиш-Клиш і павучок Канапчик, лисичка Мальвіна і зайчик Гасанець, цап Бородань і сорока Чара, джмелики Кіндра- тики і бурундучок Смугастик, мишка Намистина і качка Чомга, їжачок Топка і Сонячний Зайчик а також інші жителі Землі, Неба, Лісу та Річки. Пише В. Чухліб короткі оповідання та казки — прозорі, як кришталь, тихі, як тепле літо. Більшість із них — про

природу. Письменник просто, без зайвих сюжетних ходів і вигадок малює сучасний світ, у якому діють дорослі та діти, які так чи інакше перебувають на природі. Представників природного світу автор наділяє тими рисами, характером та поведінкою, які властиві добрим та лихим людям. Письменник уникає повчального тону, даючи можливість самим осмислити мораль творів. Більшість новел

В. Чухліба є автобіографічними. Образи їхніх персонажів — Василька й Михайлика, Тарасика й Тетянки, Дениска й Варочки, Сте- панка і Марійки, Оксеника і Галинки, Славка і Валерки, Арсеника й Іванка — змальовані письменником з особливою любов’ю. Вони непосидючі, кмітливі й допитливі, з цікавістю пізнають світ, учаться дружити й допомагати старшим. Любляча мама, працьовитий батько, мудрі й життєрадісні дідусь та бабуся — це те середовище, в якому дітям затишно.

Мова творів В. Чухліба жива, народна, барвиста та вишукана. Вона не переобтяжена незрозумілою лексикою, запозиченими словами. Майстерне застосування образних порівнянь, персоніфікацій, епітетів, метафор у поєднанні з простонародними висловами створює особливий мовний колорит творів письменника. Тут, наприклад, зустрічаються такі рідковживані, але суто українські слова і словосполучення, як «калинові пломінці (тобто, кетяги)», «завруниться (заколоситься) жито», «закушмана (не причесана) голова», «вишмуляна (зношена) шапка», «примоцював (прилаштував) грузило».

Такий короткий і такий сильний образок! Одинадцять речень — ні, одинадцять подихів, у яких Василь Чухліб вмістив кілька десятиліть, долю тисяч вдів, таку ж трагічну, як і величну.

Як найсвятіші реліквії зберігала солдатська вдова весільне намисто, у якому її бачив суджений, і пекучий трикутник — похоронку.

«Смертю хоробрих.» — і все одно вона чекала його! Інакше б не одягла в найрадісніший і найболючіший день його подарунок. Можливо, перший і останній. А хто знає, як після війни вона орала спраглу ниву, б’ючи схудлу корівчину свою. Била і плакала, бо ж треба діточок на ноги піднімати.

А хто знає, скільки разів прокидалася в горобину ніч, злякана: чи не вибухи бомб розпанахують небо. О, скільки разів він наснився їй ночами — молодий, стрункий. і. живий! Здається, варто простягнути руку.

Та, нарешті, і в неї свято. Син, єдиний, жаданий, названий на честь батька і ніколи не бачений ним, одружується в добру годину.

Мамо, свята у праці і болях своїх! Ти оддавала дітям молодість і любов. Ти оддаєш їм у цю мить своє найдорожче — сивий спомин про коханого.

Ти віддаєш, як сонячне коло, жіночу долю свою і вірність передаєш у спадок. І одне просиш у зоряного піднебесся: пошли їм долю, кращу і світлішу.

А перед тобою, коханий, я навіки лишилася українською мадонною у простій білій хустині під розквітлою вишнею. І не розірветься сонячний разок людського життя. А коралі твої ще освятять русяву внучку, крапелина крапелиною схожу на тебе. Мій коханий... (З журналу; 535 с.).

  1. НАПИСАННЯ ПЕРЕКАЗУ

  2. ПІДСУМОК УРОКУ

  3. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Написати твір-роздум на будь-яку тему.

урок № 108

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 6. КОНТРОЛЬНИЙ ТЕСТ

Мета: перевірити й оцінити рівень навчальних досягнень учнів з розділу;

з'ясувати можливі недоліки в ході опанування мовною теорією.

Тип уроку: урок оцінювання навчальних досягнень учнів.

Обладнання: тести.

ХІД УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ

  3. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   61


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал