Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка28/61
Дата конвертації16.12.2016
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   61

урок розвитку комунікативних умінь № 34. публіцистичний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки. лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості публіцистичного стилю. підстилі

Мета: поглибити знання учнів про публіцистичний стиль, його особливості, сферу використання; формувати вміння «впізнавати» тексти публіцистичного стилю, навчити працювати з текстами публіцистичного стилю, виокремлювати авторську проблему, розвивати навички правильного мовлення; виховувати моральні якості школярів та бережливе ставлення до літературної мови.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

Обладнання: копії текстів, тлумачний словник, орфографічний словник.

ХІД УРОКУ


  1. організаційний момент

  2. ознайомлення з темою та метою уроку

  3. актуалізація опорних знань Бесіда з учнями

  • Дайте відповідь на питання. т Що таке публіцистика?

т Як ви гадаєте, від якого слова походить назва стилю? т Де використовується публіцистичний стиль? т Яких письменників-публіцистів ви знаєте?

Словниково-орфографічна робота



  • Визначте, який спільний корінь мають наведені слова та назвіть явище, яке спостерігається в цьому корені. З’ясуйте значення слів.

Публіка, публіцистика, публічний, публіцист, опублікувати, публіцистичний.

вибіркова робота



  • Випишіть слова та словосполучення, що стосуються публіцистичного стилю.

М’ята, згідно з наказом, стабілізація, транш, ішемічна хвороба серця, дефолт, ремісія, мито, фонема, часопис, гепнути, кванти, баньки, протокол, злочин проти людства, подвійне громадянство, сингулярність, краса душі, негативні емоції, ляпнути, епітелій, на підставі рішення, житлове будівництво.

Робота в парах

► Визначте стильову приналежність текстів. Доведіть свою думку.

Текст № 1

Толерантність у ставленні до найближчих людей не є виявом слабкого характеру. Толерантність — результат розуміння життя й мудрості.

Чимало видатних людей залишили спогади про батьківський дім, про батьків та матерів. І що цікаво: виходить так, що у більшості непересічних людей були виняткові матері! Розумні, терплячі, лагідні. У чім тут справа? Очевидно, видатні люди тому й стали видатними, що мали досить розуму й спостережливості, аби в усьому вміти виділити головне, суть. У матері вони, насамперед, помічали самовідданість, цінували любов і її намагання зрозуміти власну дитину.

Кожне наступне покоління відрізняється від попереднього. Тому й кажуть у народі: «Стався до батьків так, як хотів би, щоб діти твої ставилися до тебе» (За О. Лосото).



Текст № 2

Напевне, ніяка статистика не назве точного числа футбольних болільників. їх безліч. Але це не однорідна маса людей, яких зачарував футбольний м’яч.

Болільники-фанатики моляться тільки на свою команду й готові за неї віддати життя. Улюблена команда виграє — усе правильно, законно, так і повинно бути. Ну, а якщо програє — вона не винувата. Тут або суддя неправильно судив, або поле зрадило, або ж суперник винен, що переміг. На гру фанатик дивиться й оцінює її по-своєму: штрафні в бік суперника — правильно; пенальті у ворота суперника — законно. А якщо свій ударить суперника по кісточці, то хіба обов’язково свистіти?! І закрадається сумнів: а чи не підкупний, бува, суддя?!

Болільники-песимісти до нестями закохані у футбол, люблять свою команду, але люблять якось навиворіт. Ще на підступах до стадіону песиміст уже пророчить своїй команді поразку. У душі песиміст бажає перемоги тільки своїй команді, а з трибуни чомусь підбадьорює гравців суперника. Біля екрана телевізора песиміст від початку до кінця гри лає і лає свою команду, від душі бажаючи їй перемоги.

Болільники-ерудити — особливі болільники, самолюбиві й не терплять заперечень. Вони знають біографію кожного футболіста, знають, чого й звідкіля той прийшов у команду або чого й куди подівся. Вона наперед знають, який буде результат будь-якого матчу, які команди посядуть призові місця незалежно від того, чи то грають на першість Європи, чи то на першість області.

Є ще одна категорія людей, які не відвідують стадіон і не вболівають, але, щоб не мати вигляду білої ворони серед колег, довідуються в кого-небудь: «Хто з ким грав? Який рахунок?» Одержавши відповідь, вони вже в курсі футбольних справ. При нагоді підкинуть свою теорію перемагання: «Якби я був тренером.» (Б. Яровий).



Текст № З

Спектри від гамма-сплесків квазарів — найбільш яскравих об’єктів у Всесвіті несуть у собі значну кількість інформації про ці небесні «ліхтарі».

Квазари були вперше виявлені в 1960 році. Учені звернули увагу на зірки, що ототожнювалися із сильними радіоджерелами. Аналіз спектрів цих зірок показав, що вони перебувають на відстані, вимірюваній мільярдами світлових років. При дальшому їхньому вивченні виявилося, що це не зірки, а ядра далеких галактик у стадії надзвичайно високої активності. Потужність випромінювання квазарів перевищує потужність Сонця в трильйон раз, а пов’язане це з поглинанням речовини чорними дірами в центрах віддалених галактик (О. Козловський).


  1. засвоєння нового навчального матеріалу

робота з таблицею

► Прочитайте текст та на його основі заповніть таблицю «Особливості публіцистичного стилю».




Особливості публіцистичного стилю

Сфера викорис- тання,основне призначення

Лексичні

особливості

Морфологічні

особливості

Синтаксичні

особливості














Публіцистичний стиль української мови започатковувався одночасно з художнім, офіційно-діловим, науковим. Проте тривалий час публіцистичний стиль не мав повноцінного розвитку через утрату українським народом державності, через постійні заборони української мови. Публіцистичний стиль — це стиль суспільної комунікації, громадського життя. Публіцистика є ніби проміжною сферою художнього, ділового й наукового спілкування, вона синтезує в собі частину функцій, мовних ознак та засобів художнього, ділового, наукового стилів.



Корені публіцистичного стилю сягають давньої полемічної української літератури, славу якій склали такі неперевершені майстри іронічно-сатиричного та запального пера, проповідники й письменники, діячі української церкви, як ректор Острозької академії Герасим Смотрицький, Христофор Філарет, Мелетій Смотрицький, Юрій Рогатинець, Іов Борецький, Петро Могила, Інокентій Галятовський, Іван Вишенський та багато інших.

Сфера використання публіцистичного стилю — громадсько- політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання.

Основне призначення — служити розв’язанню суспільно-політичних питань, активно впливати на реципієнтів, переконувати у справедливості певної ідеї, спонукати їх до творчої діяльності, пропагувати прогресивні ідеї, учення, знання, здоровий спосіб життя.

Сфера використання й призначення публіцистичного стилю вплинули на формування йог відповідних ознак: логізація та емоційна виразність, оцінка — соціально-політична, ідеологічна, естетична, моральна, пристрасне ставлення до предмета мовлення, змісту, інформації, поєднання точності висловленої інформації, наукових положень з емоційно-експресивною чи імперативною образністю художнього конкретно-чуттєвого бачення питання чи проблеми.

До основних ознак публіцистичного стилю належать: спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформа- ційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка того, про що пишеться або мовиться; синтез логізації та образності мовного вираження, що нагадує про близькість публіцистичного стилю з науковим і художнім; документально-фактологічна точність; декларативність; закличність; поєднаність стандарту й експресії; авторська пристрасність; емоційність, простота і доступність; переконливість. Усі ці й інші ознаки створюють враження «багатостильовості» публіцистичного стилю.

Основні мовні засоби публіцистичного стилю — це сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. З одного боку, у ньому широко використовують суспільно-політичну лексику, політичні заклики, гасла, точні найменування (події, дати, учасники), а з іншого — багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача й вплинути на нього, художні засоби — тропи і фігури. Усі лексеми, як правило, чітко поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні. Навіть при художньому домислі в публіцистичному стилі авторське «я» збігається з фактичним мовцем.

Сфера застосування, призначення публіцистичного стилю й ознаки, яким він має відповідати, виробили в ньому певні мовні форми вираження. Насамперед до таких можна зарахувати суспільно-політичну лексику: як власне суспільно-політичну: актив, актуальність, громадський, ідея, колоніальний, політичний, союзник, так і загальновживану, що часто вживається в суспільній сфері й набула такого контекстного значення: боротьба (сил), вогнище (війни), змагання (систем), розвиток (ідей). Слід зазначити, що публіцистичний стиль завжди виражає протистояння певних сил.

У публіцистичному стилі виділяють кілька підстилів, кожний із яких має свої жанрові й мовні особливості: власне публіцистичний, або стиль засобів масової інформації (газети, часописи, радіо, телебачення, реклама), художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси, есе), науково-публіцистичний (критичні стаття, аналітичні огляди, соціальні портрети тощо).

Майстерне виголошення досконалого публіцистичного тексту називають ораторським. Тому можна вважати, що вислів «ораторський стиль» означає усну форму публіцистичного стилю.

Кожний підстиль виробив свої мовні ознаки: систему композиційних прийомів та усталених зворотів, сукупність експресивно- образних засобів.

У власне публіцистичному стилі сформувалася традиційна й постійно продукується нова суспільно-політична лексика і фразеологія: президентське вето, народ, демократія, суспільство, правозахисник, консолідація. Суспільно-політична лексика характеризується наявністю сем, співвідносних із поняттями «суспільство», «політика», «держава» або дотичних до них. Це такі мовні одиниці, що називають систему концептуально оформлених ідей, політичних поглядів, ідеалів, доктрин, течій, сформованих партіями, рухами,громадськими організаціями: демократія, соціалізм, мілітаризм; власні назви політичних партій, організацій, рухів, угруповань та їхніх членів: партія «Реформи і порядок», блок «Наша Україна»; лексика, що відображає функціонування державного устрою та законодавчого апарату та властивих їм ознак і функцій: Адміністрація Президента, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, парламент; назви носіїв державної влади: урядовці, чиновника, мер; назви політичної діяльності, стосунків і конкретних акцій: декларація, мораторій, політиканство, консенсус, лобізм; лексика на позначення суспільних ідейно-моральних понять: патріотизм, свобода, волелюбність, гуманізація, доброчинність.



У сферу суспільно-політичної лексики екстраполюється лексика інших сфер діяльності й галузей науки та життя: економіки, екологія, права і криміналістики, освіти, культури, релігії. Оскільки публіцистичне мовлення є «живим», сьогочасним і від того динамічним, частина його лексики перебуває в безперервному русі, зазнає семантичних модифікацій, інновацій, рецепції іншомовних запозичень, що суттєво розширює палітру стилістичних значень (відмивання грошей, тіньова економіка, псевдореформи, транш).

Такі ознаки публіцистичного стилю, як сьогочасність і орієнтація на новизну, зумовлюють швидкі й рішучі зміни в змісті й мовному вираженні публіцистичних текстів. Жодний стиль не здатний на такі швидкі зміни, як публіцистичний. До таких змін слід віднести неологізацію й термінотворення. Оновлення й поповнення лексичного складу української мови відбувається в результаті лексико- семантичної деривації слів. У нових умовах функціонування слова набувають і нових семантичних навантажень. Це дає їм можливість розширювати семантику похідної основи й функціональне поле: крутий, крутизна, круто, крутіше (багатий); тінь, тіньовик, тіньова економіка; човник, човництво тощо.

Частина нових лексем утворилася морфологічним способом за допомогою суфіксів і префіксів відповідно до властивих українській мові словотворчих моделей: роз-, -ння (розмитнення, розукрупнення, роздержавлення), -ик (бюджетник, вуличник, державник, есбеушник), -ува-, -юва- (бартерувати, наварювати), аці (я) (партизація, приватизація, білорусизація).

Творяться ситуативні лексеми-оказіоналізми: кравчукізм, куч- мізм, кучмостан, оказіональні сполучення: силовий тиск на виборчий загал через виконавчу вертикаль, спрацьовує протестний потяг виборців, ліві розтягнуть голоси свого електорату.

Усталилися специфічні для публіцистичного стилю синтаксичні структури, що характеризуються повторюваністю окремих частин чи нанизуванням компонентів. Ця ознака особливо характерна для газетно-публіцистичного стилю. Ще однією особливістю є експресивний синтаксис із риторично-питальними реченнями, вставними конструкціями, звертаннями, модифікованими фразеологізмами, багатозначною й експресивно-оцінною та імперативною лексикою, неологізмами та алюзіями (За Л. Мацько та О. Мацько).

  1. ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Спостереження над текстом

Прочитайте текст. Виконавши післятекстові завдання, доведіть,

що наведений уривок належить до публіцистичного стилю.

Хіба «Молода муза», культивуючи крайній індивідуалізм, не була етапом до символізму? Хіба останній не зіграв революційної ролі, виховавши у своїх рядах таку досить-таки імпозантну фігуру, як Олесь? Хіба сам найбільший молодомузівець і дальший зрадник Яцків не зіграв помітної ролі в боротьбі з тим же таки міщанством? Хіба сам великий Франко теж всюди був однаковий? Хіба він не писав індивідуалістичних «Зів’ялого листя» і «Semper tiro»? У чому ж справа?

Хвиля ображається, що ми назвали Україну самостійною державою. От тобі й раз. А хіба вона не самостійна? Перехрестіться, камраде, та подивіться в нашу конституцію. Розгорніть параграф перший і уважно перечитайте. Чи, може, ви гадаєте, що нашу конституцію складали «хлоп’ята»? Чи, може, ви, як Юринець, голосуєте й галасуєте за Малоросією? Чого ви повертаєтесь і так жалкенько по-рабськи усміхаєтесь до російського міщанина? Усе одно п’ять із плюсом не поставлять. Нічого вам «протестувати» й проти росіян, які теж мають свою конституцію й теж самостійні.

Наш друг так репрезентує перед партією нашу ж таки літературу й нашу ж таки радянську інтелігенцію, що прямо очі на лоб лізуть. Справа в тому, камраде Хвиля, що проспали: лягали — була Малоросія, підвелися — стоїть Україна. Наша інтелігенція, на ваш погляд, і досі в тому самому ембріональному стані, що ви його спостерігали у провінційній «Просвіті», починаючи свій перший без- штатний період свого ж таки битія. Справа, друже, зовсім не в тому, що наша інтелігенція не вміє перекладати із закордонних, як ви кажете, мов, а справа, так би мовити, навпаки: «Наше державне видавництво ще не скоро спроможеться видати оцих класиків». Це ж ви самі пишете, хо, правда, і не в тому сенсі. Зрозуміли, де «Сіракузи» (М. Хвильовий).



  • Яким має бути текст публіцистичного стилю, щоб вплинути на реципієнта?

  • Чи притаманні текстам публіцистичного стилю емоційність, па- фосність, пристрасність?

  • До чого закликає автор прочитаного тексту? Чи можна сказати, що заклик є тією рисою, що вирізняє тексту публіцистичного стилю?

  • Знайдіть у тексті окличні речення, риторичні запитання, повтори, однорідні члени речення, паралелізм. Поміркуйте, для чого автор використовує ці прийоми.

  • Знайдіть у тексті цитати, афоризми, прислів’я.

  • Визначте, чи є в тексті антоніми, жаргонізми, книжна та розмовна лексика.

  • Які слова вжиті в переносному значенні? З яким стилем мовлення вони зближують поданий текст?

  • Що спільного між науковим та публіцистичним стилем?

  • Які риси зближують публіцистичний і художній стилі?

Творче моделювання

  • Складіть речення, у яких подані нижче слова-терміни мали б переносне значення й слугували засобами посилення виразності мовлення. Поясніть правопис іншомовних слів.

Акорд, агонія, ас, вірус, марафон, барометр, дует, балансувати, заморозити, істерія.

т У публіцистиці, особливо в газетних жанрах, для надання висловлюванню більшої експресивності, а також для запобігання тавтології, часто використовують перифрази (пригадайте, що це таке). Доберіть перифрази до поданих слів. Складіть із ними речення. Ліс, бавовна, лікарі, залізничники, вугілля, картопля, риба.

Диктант-переклад



  • Перекладіть поданий текст українською мовою. Доведіть, що уривок належить до публіцистичного стилю.

Мы вступаем в век, в котором образование, знания, профессиональные навыки будут играть определяющую роль в судьбе человека. Без знаний, кстати сказать, все усложняющихся, просто нельзя будет работать, приносить пользу. Ибо физический труд возьмут на себя машины, роботы. Человек будет вносить новые идеи, думать над тем, над чем не сможет думать машина. А для этого все больше нужна будет общая интеллигентность человека, его способность создавать новое и, конечно, нравственная ответственность, которую никак не сможет нести машина. Общее образование может создать человека будущего, человека творческого, созидателя всего нового и нравственно отвечающего за все, что будет создаваться.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   61


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал