Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка23/61
Дата конвертації16.12.2016
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   61

Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Ваш проект самый інтересний. —Ваш проект самий цікавий (треба — Ваш проект найцікавіший). Я считаю, что Вы правы. —Я рахую, що Ви праві (треба Я вважаю, що Ви маєте рацію).

Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає всім нормам літературної мови.

За змістом виділяють такі різновиди перекладу. Суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичний матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв’ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій тощо.

Художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури.

Науково-технічний (технічний) — переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.

Перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів, омонімів, граматичних форм тощо (За С. Шевчук).

Дослідження-спостереження



Порівняйте вірші Ф. Тютчева в перекладі М. Рильського та Юрія Клена. Як ви гадаєте, чи вдалося українському митцеві передати всі почуття автора? Свою думку обґрунтуйте.

ВЕСНЯНІ ВОДЙ

Лежать у полі ще сніги,

А води весняні шумлять.

І сонні будять береги,

Біжать, і грають, і дзвенять.

Вони дзвенять на всі кінці:

«Іде весна, іде весна!

Весни ми юної гінці,

Вперед послала нас вона».

Іде весна, іде весна!

За нею ллється срібний спів,

То лине вслід юрба гучна Травневих днів, веселих днів!

(Переклад М. Рильського).

ВЕСЕННИЕ ВОДЫ

Ещё в полях белеет снег,

А воды уж весной шумят —

Бегут и будят сонный брег,

Бегут и блещут и гласят...

Они гласят во все концы:

«Весна идёт, весна идёт!

Мы молодой весны гонцы,

Она нас выслала вперёд!»

Весна идёт, весна идёт!

И тихих, тёплых, майских дней Румяный, светлый хоровод Толпится весело за ней.

Іще горять в душі бажання,

Ще манить зір краса твоя,

Крізь любі спогади туманні Іще ловлю твій образ я.

Твій образ милий та прекрасний Всякденно видиться мені,

I недосяжний, і незгасний,

Немов зоря в височині

(Переклад М. Рильського).

***

Еще томлюсь тоской желаний,

Еще стремлюсь к тебе душой —

И в сумраке воспоминаний Еще ловлю я образ твой.

Твой милый образ, незабвенный,

Он предо мной везде, всегда,

Недостижимый, неизменный,

Как ночью на небе звезда.

Silentium

Мовчи і крийся, і таї Думки і почуття свої.

Хай у душевній глибині I сходять, і зайдуть вони,

Мов зорі ясні уночі.

Милуйся ними і мовчи!

Як серцю виказать себе?

Як іншим зрозуміть тебе?

Ти думку висловиш — і вмить Уже неправда в ній дзвенить.

О, не мути джерел ясних;

Мовчи, мовчи, живись од них!

В собі самому жити вмій.

Є цілий світ в душі твоїй Таємно-чарівничих дум; їх заглушить базарний шум, їх промінь денний осліпить;

Хай серце слухає й мовчить

(Переклад Юрія Клена).

SILENTIUM

Молчи, скрывайся и таи И чувства и мечты свои —

Пускай в душевной глубине Встают и заходят оне Безмолвно, как звезды в ночи, —

Любуйся ими — и молчи.

Как сердцу высказать себя?

Другому как понять тебя?

Поймёт ли он, чем ты живёшь?

Мысль изречённая есть ложь.

Взрывая, возмутишь ключи, —

Питайся ими — и молчи.

Лишь жить в себе самом умей

Есть целый мир в душе твоей Таинственно-волшебных дум;

Их оглушит наружный шум,

Дневные разгонят лучи, —

Внимай их пенью — и молчи!..

т Розгляньте переклад уривку з твору Г. Гессе «Гра в бісер». Чи відрізняється переклад віршів від прози? Як ви гадаєте, чому? Українськомовний варіант

Про походження йозефа Кнехта ми нічого не дізналися. Як і багато інших учнів елітарних шкіл, він або рано лишився сиротою, або жив у несприятливому середовищі, і його забрала звідти й усиновила Виховна Колегія. йому не довелося переживати конфлікту між школою і родиною, що обтяжує молоді роки стільком обдарованим юнакам, утруднює їхній вступ до Ордену, а деяким ще й ламає вдачу, робить її важкою і суперечливою. Кнехтові пощастило: він ніби народився для Касталії, для Ордену, для служби у Виховній Колегії, йому ніби змалку судився такий шлях; і хоч він добре пізнав труднощі духовного життя, а все ж трагедію кожного, хто прирікає себе служінню духові, пережив безболісно. Але присвятити особі йозефа Кнехта таку велику розвідку нас звабила не тільки сама ця трагедія, скільки тиха, ясна, промениста наполегливість, з якою він творив свою долю, розвивав свій хист, здійснював своє призначення. Як усі видатні люди, він Мав свого генія, daimonion, і свою amor fati, але його amor fati здається нам вільною від похмурого фанатизму. Щоправда, ми не знаємо того, що сховано в глибині людської душі, і пам’ятаємо, що історія, хоч би як тверезо, з якою діловитою об’єктивністю вона була писана, завжди лишається поезією, а третій вимір поезії — вигадка. Адже нам зовсім не відомо, — коли звернутися до великих прикладів,— як жилося, радісно чи тяжко, йоганнові Себастіанові Баху або Вольфгангові Амадеєві Моцарту. У Моцарта ми вбачаємо надзвичайно зворушливу, милу грацію рано дозрілого генія, а в Баха — повчальновтішне погодження зі стражданням і смертю як з батьківською волею бога, але це знання про них ми винесли не з їхніх біографій чи з фактів їхнього приватного життя, що дійшли до нас, а тільки з їхніх творів, з їхньої музики. Далі, до того Баха, біографію якого ми знаємо і образ якого склали собі з його музичних творів, ми несамохіть доточуємо і його посмертну долю: у своїй уяві немов бачимо, як він ще за свого життя знав і мовчав, усміхаючись, що зразу ж після смерті всі його твори забудуть, а рукописи їхні підуть на макулатуру, що замість нього один із його синів стане «великим Бахом» і досягне успіху, що після свого воскресіння його музика зіткнеться з непорозуміннями і варварством фейлетонної доби тощо. Так само ми схильні приписувати чи накидати ще квітучому, порипутому у вир творчої праці Моцартові свідомість того, що йому буде затишно в обіймах смерті, ранню певність у своїй приреченості. Там, де лишився твір, історик не може діяти інакше — він розглядає той твір разом з життям його творця, як дві нероздільні половини живого цілого. Так ми робимо з Моцартом чи з Бахом, так ми робимо і з Кнехтом, хоч він належить до нашої, принципово «нетворчої» епохи й не лишив після себе «творів» у такому значенні, як ті майстри (Переклад Є. Поповича).

Російськомовний варіант

О происхождении Иозефа Кнехта нам ничего не удалось узнать. Подобно многим другим ученикам элитарных школ, он или рано осиротел, или же бил изъят из неблагоприятной среды и усыновлен Воспитательной Коллегией. Как бы то ни было, судьба избавила Кнехта от конфликта между семьей и школой, тяжким бременем ложащегося на юношеские плечи высокоодаренных молодых людей, затрудняя им вступление в Орден, а порой и наделяя упрямым и своеобычным характером. Кнехт был одним из счастливцев, словно рожденных и предопределенных для Касталии, для Ордена, для службы в Воспитательной Коллегии, и хотя он и сталкивался со сложными проблемами духовной жизни, трагедию, которую суждено пережить всем посвященным, он пережил без надрыва. Впрочем, не трагедия эта сама по себе соблазнила нас посвятить личности Йозефа Кнехта столь обстоятельные изыскания, но скорей — та тихая, просветленная, лучащаяся ясность, с какой он творил свою судьбу, осуществлял свой дар, свое назначение. Как и у всякого выдающегося человека, был и у него свой daimonwn, свой amor fati, однако его amor fati предстает свободным от мрачности и фанатизма. Разумеется, не дано заглянуть в сокровенное, и мы не должны забывать: даже самый беспристрастный, предельно объективный летописец — всегда поэт, а история, изложенная на бумаге, — всегда поэзия, ее третье измерение есть вымысел. Мы ведь совершенно не знаем, радостно или мучительно жилось, если взять самые прославленные примеры, — Иоганну Себастьяну Баху или Вольфгангу Амадею Моцарту. Моцарт являет нам необычайно трогательное, поражающее до глубины души обаяние рано созревшего гения, Бах же — воспитующе утешительное приятие страданий и смерти как отеческой воли бога. Но ведь все это мы усматриваем не из их биографий или переданных нам современниками фактов их личной жизни, но единственно из их произведений, из их музыки. Более того, к тому Баху, чья биография нам известна и чей образ мы составили себе по его музыке, мы непроизвольно прилагаем и его посмертную судьбу: в нашем воображении он как бы еще при жизни знал и молча улыбался тому, что сразу после смерти все его творения будут забыты, его рукописи погибнут как макулатура, что вместо него один из его сыновей станет «великим Бахом» и стяжает успех, что после своего возрождения его музыка окажется объектом варварских недоразумений фельетонистической эпохи, и так далее. Равным образом склонны мы приписывать или примышлять Моцарту еще при жизни и в средоточии его столь щедрого и здорового творчества некоторое знание о своей укрытости в руке смерти, некое предвосхищение свій обреченности. Там, где историк располагает произведениями искусства и научными трудами, он не может иначе, — он рассматривает их слитно с жизнью их создателя, как неразрывные части некоего живого единства. Так мы поступаем с Моцартом или Бахом, так мы поступаем и с Кнехтом, хотя он принадлежит нашей, в сущности своей нетворческой, эпохе и не оставил после себя «творений» наподобие тех великих Мастеров (Д. Каравкиной и В. Розанова).

Практикум із редагування

► Відредагуйте подані речення. Чим викликана недосконалість

перекладу?



  1. Батько Лізи являється дуже тактичним замісником директора. 2. Дівчинка зраділа й почала активно дякувати Марію за ока- зану допомогу. 3. Шальна пуля вразила його вразливе тіло. 4. Журналісти не повинні пускати уток, так думав собі Степан, адже деякі справи зовсім не являються шуточними. 5. Він тільки кинув поверховий погляд і сказав, що дали нам зовсім невеличку земельну дільницю. 6. Ганночка замріяно слухала «Лунну сонату». 7. Усі діти влітку дуже люблять їсти соковиті й солоденькі червоні гарбузи. 8. Мені стало сумно, бо він чомусь мешкав із відповіддю.

практикум із перекладу

  • Виконайте письмовий переклад наведених слів та словосполучень. Поміркуйте, які помилки можуть виникнути під час перекладу.

Иметь широкое представление, большое воображение, сладкая боль, спасатель, спаситель, опечатка, текущий ручей, текущая позиция, текущий счет, налог, уважение, уважаемый человек, горизонт, бросаться в глаза, со зла, во весь дух, несмолкаемо, несомненно, точь-в-точь, с глазу на глаз, в позапрошлом году, безостановочно, в шутку.

конкурс на кращий творчий переклад. робота в міні-групах



  • Спробуйте перекласти уривки з поезії українською мовою.

Група 1

В разлуке есть высокое значенье:

Как ни люби, хоть день один, хоть век,

Любовь есть сон, а сон — одно мгновенье,

И рано ль, поздно ль пробужденье,

А должен наконец проснуться человек.

(Ф. Тютчев)

Група2

Люблю грозу в начале мая,

Когда весенний, первый гром,

Как бы резвяся и играя,

Грохочет в небе голубом.

Гремят раскаты молодые!

Вот дождик брызнул, пыль летит.

Повисли перлы дождевые,

И солнце нити золотит.

(Ф. Тютчев)

Група3


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   61


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал