Урок №66 Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження



Скачати 12.15 Mb.
Сторінка19/61
Дата конвертації16.12.2016
Розмір12.15 Mb.
ТипУрок
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   61

т Які слова називають синонімами? Які групи синонімів вам відомі? Наведіть приклади. т Що таке антоніми?

т Назвіть групи антонімів. Наведіть приклади. т Що таке омоніми?

т З’ясуйте відмінність між омофонами, омографами та омоформами. Наведіть приклади.






  1. ЗАСВОЄННЯ нових ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ

ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАВДАНЬ

Навчальна лекція



Стисло запишіть основні положення.

Багатозначність (полісемія) — це наявність в одного слова двох або більшої кількості значень. Полісемія має великі стилістичні можливості, проте це явище неоднаково проявляється в різних стилях. Контекст офіційно-ділового й наукового стилів використовує лише одне із значень полісемічного слова, як правило, пряме. В офіційно-діловому й особливо в науковому стилі вживається багато термінів, що виникли шляхом метафоризації слів загальнонародної мови, однак ці метафори стерті й не використовуються як засіб створення образності.

Найбільший вияв можливості полісемії знаходять у художньому й публіцистичному стилях. Багатозначне слово тут може виконувати стилістичну функцію не тільки залежно від інших слів, а й з огляду на волю автора. Коливання значення того чи іншого слова, від конкретного до загального й навпаки, дає широкий простір для створення різних стилістичних ефектів.

Існує кілька способів стилістичного використання багатозначності слова. Насамперед, це вживання того самого слова в одноку контексті в двох чи кількох значення. Цей прийом однаково популярний як у художній літературі, так і в публіцистиці: «Маю не тільки потребу таку, а й обовязок провести вас у Крилів. Кри- ліввикінчений, продуманий зовні й такий же за змістом і суттю. Його хочеться порівнятиз піснею, яка лунає майже тридцять років під диригуванням місцевого голови Івана Камінського. Диригуванняне для красного слівця, бо голова, окрім усього, керує ще й самодіяльним народним хором» (З газети); «Коли він струни пальцями торка. Це струми струн, він ними обпікається, Він сам струна, замовкнуть — упаде» (Л. Костенко).

Ще один спосіб — використання в тому самому контексті слова в його вужчому й ширшому значенні: «Вмирав актор. Він був смертельно хворий. Він був старий. І це була не роль... А Він вмирав. Вмирала з ним епоха. Її уже не виклиичеш на біс. Остання дія...» (Л. Костенко).

Багатозначність слова як стилістичний засіб використовується, коли в одному контексті зводяться вільне й фразеологічно зв’язане значення або поєднуються два фразеологічних значення. До цього прийому особливо часто вдаються в каламбурах, у гумористичних та сатиричних творах: «На організації таких кооперативів Михайло набив собі руку й кишеню» (З газети). Тут поєднано два фразеологічно зв’язані значення набитинабити руку «навчитися, набути досвіду» і набити кишеню «розбагатіти» (О. Пономарів).

Вибіркова робота



  • Прочитайте, визначте стиль кожного висловлення. Знайдіть слова, ужиті в прямому значенні. Поясніть семантику слів, що вжиті в переносному значенні. Визначте стилістичну роль полісемії. 1. Кабінетові міністрів України та Національному банкові України розробити й запровадити механізм, який сприяв би припливу коштів населення до Ощадного та інших банків України (З газети).

  1. Багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 60 см. Листки на стеблі наполовину менші, ніж ті, що зібрані при корені в розетку. Квітки зібрані в кошики, мають приємний специфічний запах, жовтогарячий колір (З журналу). 3. Навіть у тих, хто в старі добрі часи просто, з таким собі купецьким розмахом, кидав трояка «своєму» персональному майстрові краси, волосся дибом стає від нинішніх розцінок. Стрижуть, звичайно, як завжди відмінно, але беруть з кожної голови не менш як 45 карбованців. Ну, а з запровадженням купонів багаторазового використання не гріх, напевне, буде стригти й купони (З газети). 4. Пахла чорна земля на пагорбах між заплавами — пахла весняною жагою і вимерлими травами, трухлим сухостоєм і молодим пагіллям — пахла вічністю (Гр. Тютюнник). 5. Все вище, вище й вище я здіймався на крилах мрій (Леся Українка). 6. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (М. Коцюбинський).

Спостереження над мовним матеріалом

  • Визначте метафору (художню та загальномовну) та метонімію. З’ясуйте причини таких перенесень.

1. Вже третю зиму я ходив до школи (Остап Вишня). 2. Ти довго Шекспіра перекладав сьогодні (Є. Маланюк). 3. Надходить дощ. Шумлять бліді берези. Рвуть блискавиці сірих хмар рядно. А дужий грім зустрів такі дієзи. Що злякано дзвенить вікно! (Є. Плужник). 4. Осипаються осокори, осипаються дні (М. Стельмах).

  1. Гомоніла Україна, довго гомоніла (Т. Шевченко). 6. Кипить у нас в артеріях сучасність (Л. Костенко). 7. Прибережу для дальних мандрувань І крик душі, й вітрів колоратуру, І мрево вечорів, і подихи світань (А. Малишко). 8. І час, як музика, звучить В душі то радісно, то сумно І потім повінню сплива (Л. Талалай). 9. Душа в мене кипить од безчесної гадки! (І. Нечуй-Левицький). 10. Обабіч дороги бредуть з клуночками малі і літні, хустки і бороди, мовчазні, заклопотані, знесилені (К. Гордієнко).

т Придумайте й запишіть кілька власних речень із загальномов-

ними та поетичними метафорами.

Навчальна лекція

► Законспектуйте текст.

Омоніми (гр. omos «однаковий» та onyma «ім’я») — слова, що мають однаковий звуковий склад, але відмінні значення. Стигнути — дозрівати й стигнути — холонути; боронити — захищати й боронити — перешкоджати.

На перший погляд омонімія подібна до полісемії, але щодо змісту між цими двома явищами є істотна відмінність. Полісемія — це наявність кількох значень в одного слова, кожне переносне значення так чи інакше пов’язане з первісним. Слова, пов’язані омонімічними стосунками, такої значеннєвої єдності не мають (не мали ніколи або втратили її настільки, що не сприймаються як похідні із спільного джерела): захід — одна зі сторін світу та захід — дія, спрямована на досягнення чогось. Отже, головний критерій розрізнення — наявність чи відсутність внутрішнього змістового зв’язку між співзвучними словами.

Стилістичні можливості омонімів залежать від того, як вони з’явилися в мові. Одні омоніми з’являються внаслідок збігу в звучанні питомих та іншомовних слів: міна — вираз обличчя (фр. mino), міна — вибуховий зарад із підривником (лат. mino — «підганяю»), міна — грошова одиниця Стародавньої Грецї (гр. тіпа), міна — обмін (від міняти). Інші омонімічні слова є наслідком словотвірних процесів та розиаду семантичної єдності. Наприклад, прикметники від слів корм «їжа тварин» і корма «задня частина судна» будуть омонімічні: кормові якості і кормові гармати. Розпад семантичної єдності відбувається при втраті зв’язків між різними значеннями слова: від коник (зменшено-пестливе до кінь) метафоричним шляхом виникла назва комахи-стрибунця коник. Тепер ці слова сприймаються в мові як омоніми. Омоніми можуть виникати також у результаті історичних змін у фонетичній системі мови: віз (від давньоруського возъ) і віз (від давньоруського везлъ).

Лексичні омоніми поділяються на дві групи. Повні (абсолютні) омоніми — слова, звуковий склад яких збігається в усіх граматичних формах: газ — стан речовини і газ — шовкова прозора тканина. Неповні (часткові) омоніми — слова, що збігаються звуковим складом лише в окремих граматичних формах. Різновидами неповних омонімів є омоформи, омофони й омографи. Омоформи — слова, що мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: віз (іменник) і віз (дієслово). Омофони — слова, що збігаються в звучанні, але мають різне значення й написання: швед — представник шведської нації і Швед — українське прізвище. Омографи — різні за значенням та вимовою слова, що мають однакове написання: водиводи, обідобід.



Більшість омонімічної лексики є нейтральною, але омоніми все- таки відіграють певну стилістичну роль як важливий засіб словесної гри, матеріал дотепів і каламбурів. В омонімії майстрів слова приваблює суперчність між формою й змістом — адже це слова однакові (звучанням чи написанням) і водночас різні (значенням). У ділових та наукових текстах омоніми зі стилістичною метою не використовуються, що залежить від специфіки й призначення цих стилів. Але вони широко вживаються в художній літературі, у народній творчості, в усному мовленні. Вони увиразнюють думку, а часом надають мовленню іронічного, гумористичного чи сатиричного забарвлення.

Зі стилістичною метою частіше використовуються омоніми, що виникли на рідному ґрунті внаслідок розпаду семантичної єдності. Тут велику роль відіграє можливість семантичного зіставлення чи протиставлення. Основна стилістична функція омонімів — досягнення жартівливого або іронічного ефекту. Омоніми вводять у текст для виявлення дотепності, для пародійного спрямування тексту, його стилістичної витонченості. Окрім художньої літератури стилістичні можливості омонімії використовує й публіцистика, особливо в полемічно загострених творах: «Це глина чи цеглина?» (заголовок у газеті).

Крім внутрішньомовної, існує міжмовна омонімія. Однакові звукові комплекси з різним значенням є і в близькоспоріднених, і у віддалених щодо походження мовах. Люди, недостатньо обізнані з лексичними нормами тієї чи іншої мови, часто користуються цими омонімами неправильно. Наприклад, лазню називають банею, а баню на церкві — запозиченим з російської мови словом купол; слову рожа, яке в українській мові є синонімом до мальва, надають часом російського значення, тотожного з українським пика. На жаль, такі помилки не обмежуються усним мовленням, інколи вони псують і термінологію, зокрема технічну чи музичну. Приміром, «Місячну сонату» Л. Бетховена називають «Лунною сонатою» (хоч точна назва цього твору в дослівному перекладі з німецької — «Соната місячного світла»). Міжмовну омонімію використовують подеколи як засіб гумору або сатири (О. Пономарів).

дослідження-спостереження



Визначте, якими частинами мови можуть виступати наведені слова. Побудуйте з ними речення чи словосполучення. Охарактеризуйте вид омонімії.

Війни, ніж, насип, грози, три, ключ, пила, край, сонце, справа, дорога, сталі, додому, літа, цеглина, приклад, шию, уранці, звечора.

Досліджен ня-характеристи ка


  • Поміркуйте, які стилістичні функції виконують омоніми в наведених контекстах. Назвіть вид омонімів.

1. Думи мої, думи мої, Квіти, мої діти. Виростав вас, доглядав вас, Де ж мені вас діти? (Т. Шевченко). 2. Поезії ясне світило, з тобою жить, тебе любить! Понад сто років ти світило І будеш вічно з нами жить! (П. Тичина). 3. .всі, навіть куховарки й покоївки говорили чистою московською мовою, хоч і мішали деколи слова українські, але надавали їм фонетику московську. Так, на базарі він почув, як баба питала: «По чому черевєкі?» Далі чув, як один мужик питав у крамаря, чи торгує люльками. «Вєрно, жена родила», подумав Ямайський і пішов далі так само веселий (В. Самійленко). 4. І капав згук, немов роса. І ти дивилася в замрійні, як білі птиці синьо- синьо (Як біль і птиці синьо-осінньо), Несли ту цифру в небеса (С. Тельнюк). 5. Жінки подібні до дисертацій: вони потребують захисту (Е. Короткий). 6. Фунт цукру й фунт стерлінгів (З газети).

Творче моделювання



  • Пригадайте, що таке міжмовна омонімія. Розгляньте наведені слова. Вони мають відповідники в російській мові. Знайдіть ці відповідники, запишіть їх. Порівняйте значення схожих за звучанням і написанням слів у різних мовах.

Час, луна, лихо, гадати, пильний, чоловік, красний, неділя, рожа, питати, об’ява, калитка.

т Складіть власний жарт, побудований на омонімії.

Навчальна лекція



  • Складіть тези.

Синоніми (гр. synonymos — однойменний) — слова, близькі за значенням і різні за звучанням; тобто вони відрізняються семантичними відтінками, стилістичним забарвленням або обома цими ознаками.

Погляд стилістики на синонімію істотно відрізняється від погляду інших мовознавчих дисциплін. Чому? Бо стиль починається там, де є вибір. Стосовно до мови вибір — це синонімія. Коли б у мовах не було синонімів, то не було б ні стилістичних значень, ні стилю. Стилістику цікавлять реальні можливості вибору, що їх дає мовцеві мова для вираження думки. Для стилістики важлива не більша або менша близькість словникових значень двох чи кількох слів, а те, якими словами можна виразити певне поняття в певному контексті.



І якщо в синоніміці найяскравіше виявляється багатство мови, то глибоке знання синонімічних можливостей і вправність у користуванні ними є одним із найважливіших показників майстерності письменника, журналіста, узагалі людини, чия творчість якимось чином пов’язана з мовою. Синоніми бувають абсолютні, ідеографічні (такі, що відрізняються відтінками значення), стилістичні (що характеризуються належністю до окремих стилів мовлення та різною мірою емоційно-експресивного забарвлення: кашляти (нейтральне), кахикати (розмовне); їжа (нейтральне), живлення (книжне)). Ідеографічні синоніми дають можливість вибирати найточніше, найпідходяще слово із синонімічного ряду, щоб якомога краще передати ту чи іншу думку. Особливо важлива така риса в діловому, науковому й публіцистичному стилях. Стилістичні синоніми сприяють відтворенню найтонших емоційно-експресивно-оцінних відтінків висловлювання.

Використання синонімів у різних функціональних стилях неоднакове. В одних — широкий простір для синоніміки, в інших цей простір набагато вужчий. Офіційно-діловий стиль, якому притаманне прагнення до граничної точності вислову (щоб уникнути неправильного тлумачення), використовує синоніми обмежене, бо вони майже завжди вносять у мовлення зміни відтінків значення. Тут синоніми використовуються здебільшого для пояснення й деталізації.

Загалом синонімія як стилістичний засіб не характерна й для наукової мови, хоч тут вона представлена ширше, ніж в офіційно- діловому стилі. У наукових текстах синоніми використовуються як засіб контекстуального уточнення. Для наукового стилю, як відомо, характерні точність, відсутність емоційності та експресивного забарвлення, прагнення до однозначності, до того, щоб кожному поняттю відповідав один термін. Але всупереч загальній тенденції виникає чимало паралельних назв того самого поняття. Серед термінологічної лексики багато слів іншомовного походження, а запозичений термін, як і будь-яка не термінологічна іншомовна лексема, зазначає різнобічного впливу в мові. Унаслідок таких контактів з’являється однозначне слово — шляхом морфологічного чи семантичного калькування. Тут маємо справу з абсолютними синонімами. У цих парах один компонент є питомим, а другий — запозичений: асиміляція — уподібнення, квантитативний — кількісний, атеїст — безбожник, бібліофіл — книголюб, біографія — життєпис.

У публіцистичному стилі з огляду на його нахил до експресії висловлення, орієнтацією на усно-розмовну форму мовлення синоніми використовуються досить широко, причому не лише загальномовні, а й контекстуальні. Загальномовні синоніми — це слова, синонімічні взаємини яких не обумовлені жодним контекстом: швидко, прудко, хутко, жваво. Контекстуальними синонімами називають слова, що набувають синонімічних стосунків тільки в певному контексті. Скажімо, прикметники давній і замріяний, узяті кожен сам по собі, синонімами не є; вони стануть ними, коли їх поставити в такий контекст: «Ідучи зеленими вулицями рідного міста після багатолітньої розлуки, я зустрів свого давнього, замріяного друга».

Специфікою публіцистичного стилю є розмежування семантично тотожних слів із погляду оцінки описуваного явища. Коли синонімічний ряд має у своєму складі іншомовне слово, воно набуває негативного забарвлення. Із синонімічного ряду подорожувати, їздити, мандрувати, вояжувати останнє слово в публіцистиці використовують як засіб негативної оцінки: «Всеукраїнський референдум, крім усього іншого, засвідчив і те, що малопрохані захисники так званого російськомовного населення, які безперервно вояжували східними та південними теренами України, не досягли бажаних для них наслідків — їм не вдалося порушити єдності людей нашої землі в прагненні до волі» (З газети).


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   61


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал