Урок 28 Дата проведення



Скачати 405.41 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації07.12.2016
Розмір405.41 Kb.
ТипУрок
1   2
Тема: мейоз. Практична робота № 6. Порівняння мітозу і мейозу. 

Мета: ознайомити учнів із редукційним поділом поділу клітин, його значенням; розвивати вміння вести спостереження, робити порівняння й узагальнення, висновки; виховувати бережливе ставлення до живих організмів.

Обладнання: таблиці, зошит для практичних робіт, підручник.

Суди про людину за її питаннями, а не за її відповідями.

Вольтер



Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1.Фронтальне опитування

- Чи завжди клітинний цикл завершується поділом?

- Чим відрізняється метафазна хромосома від інтерфазної?

- Яке значення має подвоєння хромосом під час мітозу?

- Охарактеризуйте біологічне значення мітозу.

2. Виконання тестів

Пропонує самостійно скласти запитання за темою уроку й визначити в такий спосіб його завдання.



Приклади запитань:

  1. Що таке мейоз?

  2. Які клітини утворюються в результаті мейозу?

  3. Який набір хромосом мають клітини, що утворюються в результаті мейозу?

  4. Яку роль відіграє мейоз у житті живих організмів?

Бесіда

  • Поясніть, що таке диплоїдний стан клітин.

  • Чим характеризується гаплоїдний стан клітин?

  • Як називається процес дозрівання чоловічих статевих клітин?

  • Як називається процес дозрівання жіночих статевих клітин?

  • Яке значення має утворення гаплоїдних клітин для статевого процесу?

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

  1. Визначення мейозу

Мейоз (від грец. гнеіовіз — зменшення, поділ, дозрівання) — це особливий спосіб поділу клітин, у результаті якого відбувається редукція (зменшення) числа хромосом і перехід клітин з диплоїдного стану в гаплоїдний.

У 1882 р. В. Флеммінг відкрив мейоз у тварин. У 1888 р. Е. Страс- бургер установив явище редукції числа хромосом у рослин.

Мейоз відбувається після реплікації ДНІСі складається із двох послідовних стадій, у процесі яких подвоєння хромосом відбувається один раз.

2. Фази мейозу

Розповідь учителя

Перший поділ мейозу

Профаза І. Особливістю цієї фази є кросинговер, при якому хромосоми обмінюються ділянками, що служить причиною незалежної рекомбінації генів.

Метафаза І. На цій стадії гомологічні пари вишиковуються вздовж екватора веретена поділу, утворюючи екваторіальну пластинку.

Анафаза І. Починається «танець» хромосом. Гомологічні пари розходяться до полюсів.

Телофаза І. Відбувається в більшості клітин, але не є обов'язковою.

Перед другим поділом мейозу подвоєння хромосом не відбувається. Утворюються дві клітини, що мають диплоїдний набір хромосом, ідентичний материнській клітині. Потім протікають фази: профаза II, метафаза II (розходження хроматид), анафаза II, телофаза II. Формуються чотири гаплоїдні клітини. При овогенезі утворюється одна яйцеклітина й три допоміжних тільця. При сперматогенезі утворюються чотири сперматозоїди.


  1. Значення мейозу

Розповідь учителя

У результаті мейозу відбувається редукція числа хромосом. При заплідненні дві гаплоїдні інформації гамет об'єднуються в диплоїд ну — у зиготи відновлюється видовий набір хромосом.



Бесіда

  • Яка функція гамет?

  • Який набір хромосом мають гамети?

  • Що відбувається при заплідненні?

  • Який набір хромосом має зигота?

  • Яке значення для організму й виду має мейоз?

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

1.Робота з зошитом. Заповнення таблиці «Мейоз»

Фаза мейозу

Процеси, що відбуваються








2. Виконання практичної роботи № 6. Порівняння мітозу і мейозу

V. Домашнє завдання

Опрацювати § Підготуватися до контрольної роботи

Біологія 10 клас Урок№ Дата___________

Тема: сучасна клітинна теорія як уточнення і доповнення клітинної теорії Т. Шванна. Сучасні цитотехнології, їхнє використання для діагностики й лікування людини. 
Мета: ознайомити учнів з положеннями сучасної клітинної теорії, перспективами розвитку сучасної біотехнології; розвивати вміння вести дискусію, комунікативні та інформаційні компетентності; виховувати прагнення до активної життєвої позиції 

Обладнання: таблиці, малюнки, схеми, що ілюструють обмін речовин у клітині, зошит,

підручник



Тип уроку: комбінований. 

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.

Бесіда

1. Що є одиницею будови, функцій і розвитку живих організмів? 

2. Згадайте, хто з учених запропонував перші положення клітинної теорії. 

3. Який учений зробив таке доповнення до клітинної теорії: «Клітина походить від

іншої клітини»? 

4. Назвіть положення сучасної клітинної теорії. 



ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Сучасна клітинна теорія і її значення

Розповідь учителя

Біологічні науки, що вивчають клітинний рівень організації 


життя, зробили значний внесок у формування людського світогляду. 

Біохімічні дослідження довели єдність усього органічного світу завдяки 

виявленій подібності хімічного складу всіх клітин. 

Завдяки відкриттю мітотичного поділу й основних органоїдів клітини, а пізніше з розвитком біохімії та молекулярної біології сфор-мувалися сучасні уявлення про

структуру й функції клітини, клітинний рівень в ієрархії живої природи. Сучасна клітинна теорія визначає ба-гатоклітинниорганізм як складно організовану інтегровану систему, 

що включає функціонуючі та взаємодіючі клітини. Для цієї системи характерні специфічні риси, що не зводяться до властивостей елементів, з яких вона складається. Основні структурні елементи клітини прин-ципово подібні нелише в еукаріотів, що мають сформоване ядро, але й у прокаріотів. Існування вірусів тільки підтверджує універсальність клітинної будови живого, тому що віруси не здатні до самостійного функ-ціонування і єсвоєрідними клітинними паразитами. Єдність клітинної будови організмів знаходить підтвердження не тільки в подібності будови різноманітних клітин, але насамперед у подібності хімічного складу й метаболічних процесів. Такі життєво важливі компоненти клітини, як нуклеїнові кислоти й білки, процеси їхнього синтезу й перетворення, універсальні й характерні для клітин усіх живих систем. 

Основні положення сучасної клітинної теорії сформулював німецький фізіолог і цитолог Теодор Шванн у 1839 р.: 


  • клітина — основна одиниця будови, функцій і розвитку всіх y живих організмів, найменша одиниця живого; 

  • клітини всіх одноклітинних і багатоклітинних організмів подібні за своєю будовою, основними проявами життєдіяльності й обміну речовин; 

  • розмноження клітин відбувається шляхом їхнього поділу, y і кожна нова клітина утворюється в результаті поділу мате-ринської клітини; 

  • у складних багатоклітинних організмах клітини диференційовані, спеціалізовані за функціями й утворюють тканини; із тканин складаються органи, що пов’язані між собою й підлягають нервово-гуморальнійрегуляції. 

Клітинна теорія — це фундаментальне узагальнення біологічної науки, основа у формуванні світогляду, теоретична основа сучасних цитологічних досліджень. 

Цитотехнології

Цитотехнології — це сукупність методів, які використовують для конструювання нових клітин. Перспективний напрямок сучасної біології — клітинна інженерія — використовує цитотехнології з метою створення нових лікарських препаратів на основі культивування тканин, швидкого розмноження сільськогосподарських культур, створення нових сортів рослин, що вирішує ряд проблем, пов'язаних з охороною природного середовища, подоланням продовольчої проблеми тощо.

Для конструювання клітин нового типу клітинна інженерія використовує такі технології, як культивування, гібридизацію, реконструкцію клітин. При гібридизації штучно об'єднують цілі клітини з утворенням гібридного генома. Клітинна реконструкція пов'язана з відтворенням життєдіяльної . клітини з окремих фрагментів різних клітин (ядра, цитоплазми, хромосом тощо). За допомогою цитотехнологій вдається об'єднувати геноми далеких у генетичному відношенні організмів (які належать навіть до різних царств). Існує, наприклад, можливість злиття соматичних клітин тварин з клітинами рослин! У такий спосіб можна отримати рослину, яка б. синтезувала незамінні амінокислоти, тваринні білки. Тоді тваринництво стало б непотрібним, м'ясо можна було б отримувати з рослин! А можливість отримати фотосинтезуючих тварин? Поки що це — лише біологічні мрії, але завдяки розвитку клітинної інженерії й цитотехнологій така можливість існує.

Вивчення гібридних клітин дозволяє розв'язувати багато теоретичних проблем біології й медицини: дослідити взаємний вплив ядра й цитоплазми, механізми цитодиференціювання й регуляції клітинного розмноження, перетворення здорової клітини на ракову й механізми росту ракових клітин, одержання клітин, які утворювали б нові види палива тощо. Клітинна інженерія й цитотехнології широко застосовуються в біотехнології, наприклад, для отримання антитіл з метою створення нових високоякісних вакцин.



IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Бесіда

1. Доведіть, що клітина є відкритою системою. 

2. Доведіть, що клітина — це біологічна система. 

3. У чому полягають переваги клітинної інженерії?



V. Самостійна робота учнів

Робота із зошитом

Доведіть основні положення сучасної клітинної теорії, заповнивши таблицю. 



Положення

Доказ








VI. Підбиття підсумків уроку

  1. «Мікрофон»

Запитання до учнів: 

— Що нового ви дізналися на уроці? 

— Яких навичок набули? 


  1. Метод «Дельта-плюс»  

Учитель пропонує спочатку оцінити позитивні сторони уроку,  а потім обговорити ті моменти, які можна було б змінити; вислуховуються пропозиції щодо змін. Одним з ефектів застосування цього методу є розвиток уміння робити самооцінку, оцінювати дії однокласників. 

VII. Домашнє завдання 

Опрацювати § підготувати доповідь Обмін речовин і енергії в клітині.


Українська мова

УКРАЇНСЬКА МОВА

1.ВИКОНАЙТЕ ТЕСТ (Як завжди, не просто а, б, в…Потрібно знайти помилки і записати словосполучення правильно)

1.Лексичну помилку допущено в рядку

А Сучасні меблі

Б Учбовий корпус

В Вулиці перетинаються

Г Відчинити двері

Д Сходова клітка

2.Лексичну помилку допущено в рядку

А Виключити світло

Б Навколишнє середовище

В Заслуговує на увагу

Г Стерегтись автомобіля

Д Привести до успіху

3.Лексичну помилку допущено в рядку

А Передплата на газети

Б Більша половина учнів

В Заходи щодо поліпшення

Г Прасувати білизну

Д Виконати впродовж дня

4.Лексичну помилку допущено в рядку

А Виключення з правопису

Б Зазнати збитків

В Змістовна відповідь

Г Лікарняний листопад

Д Позбавляти громадянства

5.Лексичну помилку допущено в рядку

А Приїду наступного місця

Б Вийду на наступній зупинці

В Виконати наступним чином

Г Спробуйте наступного разу

Д Хай зайде наступний пацієнт

6.Немає лексичної помилки в рядку

А відношення батьків

Б коврове покриття

В заставив прочитати

Г часний сектор

Д перегорнути сторінку

7.Немає лексичної помилки в рядку

А чергувати в столовій

Б розкрийте підручник

В поступати в інститут

Г небезпечний поворот

Д бутилка шампанського

8.Немає лексичної помилки в рядку

А ні в койому разі

Б відповіді співпадають

В слідуюча зупинка

Г на ваш розсуд

Д для любих цілей

9.Немає лексичної помилки в рядку

А хронометраж часу

Б офіційна особа

В прейскурант цін

Г подарувати презент

Д перша прем’єра

10.Немає лексичної помилки в рядку

А пам’ятний сувенір

Б вільна вакансія

В моя автобіографія

Г суверенна держава

Д запитати питання

2.Виправте суржик

Бархатний сезон

Біль у поясниці

Близькозорість

Блінчики з творогом

В кінцевому рахунку

Болять сустави

Ваш магазин самий дорогий у городі

Георгіни поникли

Двадцять років назад

Заказний автобус

Закрийте очі

Закусочна під відкритим небом

Звучить заманливо

Згідно наказу міністра

Інструкція по експлуатації

Його положили в стаціонар

Каса робе круглосуточно

Лікування алкоголізму

Магазин закритий на перерив

Ми прийняли всі міри

Музикальна школа

Молода сім’я зніме однокімнатну квартиру

Мудріший усіх

На тій неділі

Напиши свою автобіографію

Паблік рілейшнз

Переверніть сторінку

Почасова оплата

Річ про тебе

Третій лишній

При сприянні міністерства

Пропустити із-за хвороби

Розмовляє на англійській мові

Забути із-за неуважності

Виконати за вимогою

Відповідно з наказом

Згідно правила

Заступник по виховній роботі



3.Перекладіть словосполучення українською мовою

пришли по адресу

организовать по инициативе

прислать по требованию

полиция по делах несовершеннолетних

по роману Олеся Гончара

идти по мороженное

общаться на суржике

соревнования по настольному теннису

4.Законспектуйте правила вживання прийменників у//в і виконайте завдання



Визначення

Прийменник в вживається:

  • між двома голосними (крига в ополонці)

  • якщо попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним вживаємо прийменник в (був в аудиторії)

  • на початку речення перед наступним голосним (В озері купатися краще.)

Малюнок

Тип малюнку:

Персонаж

Ілюстрація

Алгоритм

http://gdb.rferl.org/514b6287-64eb-49a1-a3c4-43febc48e18b_mw1024_s_n.jpg

http://dariknews.bg/uploads/news_images/200807/photo_big_271426.jpg

http://feerie.com.ua/files/images/_2.jpg

крига в ополонці

був в аудиторії

В озері купатися краще.





Тип завдання

Самодиктант

Умова

Постав на місці пропусків літеру в чи у.

Матеріал завдання

Вузька дорога потяглася (1)гору між глинистими крутосхилами, (2)критими чагарниками; попереду (3)поперек шляху синіло небо, позаду (4) просторих низинах сяяла річка, а (5)здовж неї табунилося чепурними хатами село.



Визначення

Прийменник у вживається:

  • між двома приголосними (острів у морі)

  • перед словом, яке починається з в, ф, хв, св, сф, льв, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний (написано у творі)

  • на початку речення перед наступним приголосним (У школі працюють вчителі.)

Приклади




Малюнок

Тип малюнку:

Персонаж

Ілюстрація

Алгоритм

http://images.unian.net/photos/2007_02/1170347373.jpg

http://knig.org.ua/wp-content/uploads/2012/06/754433.jpg

http://mamaexpert.ru/files/articles/shutterstock_110538977.jpg

острів у морі

написано у творі

У школі працюють вчителі.





Умова

Постав на місці пропусків літеру в чи у.

Матеріал завдання

Мово моя, (1) тобі мудрість віків, пам'ять тисячоліть, розрада (2) хвилину смутку, зойк матерів (3) годину лиху, переможний гук лицарів (4) днину побідну, пісня серця дівочого (5) коханні своїм.



Визначення

Українська мова дуже милозвучна! Збіг кількох приголосних «ріже слух», тому уникай випадків типу був в мене, краще сказати був у мене. Будь уважним з цим при написанні власного висловлювання під час ЗНО!

Приклади




Малюнок

Тип малюнку:

Персонаж

Ілюстрація

Алгоритм

http://www.zid.com.ua/images/article/contact.jpghttp://www.nastol.com.ua/pic/201106/1680x1050/nastol.com.ua-4744.jpg


Підказка






Умова

Запиши словосполучення у дві колонки, орієнтуючись на те, який прийменник краще використати – У чи В.

Матеріал завдання

щодня … роботі, картопля … полі, риба … воді, багаж … автобусі, обвал … горах, ураган … океані, ніхто … селі, висипав … мішок, ураган … пустелі, іскра … попелі, міст … майбутнє, був … театрі, йдуть … інститут, ударив … дзвін, виступала … філармонії.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Законспектувати статтю, відповідаючи на запитання:

1.Що сприяло розквіту українського художнього слова на зламі двох століть?  

2.Чому літературна молодь того часу тяжіла до модернізму?  

3.З якими іменами пов’язаний розвиток прози та поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст. і як саме?  

4.Хто і де вперше вжив поняття «модернізм»?

5.Хто був зачинателем українського модернізму?

6.Як ви розумієте поняття модернізм? Назвіть його визначальні риси.



Наприкінці XIX ст., з одного боку, завершується столітній період розвитку нової української літератури, а з іншого – з’являються нові її якісні риси, що набувають  розвитку пізніше – у XX ст. Таким чином, доба XIX ст. являє собою цілісний комплекс традицій і новаторства в літературному процесі. Кінець ХІХ – початок ХХ ст. – один із найцікавіших і найскладніших періодів не лише в мистецтві, а й у житті. Суспільство втрачає духовні орієнтири, не знає, у що вірити та куди йти. А література, не задовольняючись формами критичного реалізму (термін, яким у радянському літературознавстві позначався реалізм ХІХ ст.), теж немовби опинилася на роздоріжжі. Перед письменниками постало завдання осмислити кризу в соціальному середовищі та мистецтві й віднайти шляхи подальшого розвитку культури.

1. Літературно-мистецьке життя кінця ХІХ – початку ХХ ст. В історії української літератури кінець ХІХ – початок ХХ ст. вагомий важливими досягненнями у формуванні нового типу української людини. Процес цей звичайно був не однорідний, бо мав різні можливості на східних і західних землях. У Галичині початок нового руху слід шукати вже під кінець 70–80 рр., а на східноукраїнських землях – у 90 рр. ХІХ ст. Молоде покоління українських письменників, розквіт творчості яких припадає на кінець ХІХ – початок ХХ ст., під впливом соціально-культурної ситуації в Україні і нового досвіду європейських літератур дедалі більше усвідомлює обмеженість критичного реалізму, необхідність змін, відходу від традиційних проблем і форм їх зображення. Визрівали протест проти натуралізму, вузького просвітянства, «грубого реалізму», бажання якось наблизитися до новітніх течій європейської літератури, зруйнувати стереотипи і нормативи реалістичного побутописання. Українська література кінця ХІХ – початку ХХ ст. – явище загальноєвропейського типу, і, як така, вписується в той процес зміни типів художнього мислення, методів, стилів, який визначає історико-літературний розвиток майже всіх європейських (у тому числі й слов’янських) літератур цього періоду. Загальновизнано, що в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в усіх європейських літературах розпочиналося становлення модернізму – художньої системи, принципово відмінної від художньої системи критичного реалізму. Своєрідність літературного розвитку кінця ХІХ – початку ХХ ст. розуміли вже сучасники. У 1901 р. І. Франко пише про традицію й новаторство творчості молодих українських письменників у статті «З останніх десятиліть ХІХ віку»: «Засвоївши літературні традиції своїх учителів, молода генерація письменників, до яких належать Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Антін Крушельницький, Михайло Яцків і Марко Черемшина, прагне відображати своєрідність українського життя у зовсім новій європейській манері. Прозвучали заклики до оновлення й розширення проблемнотематичного діапазону, відходу від переважно селянської тематики, характерів, зрештою, мови, лексики. Нарешті, на противагу народницькому реалізмові, модернізм відстоював пріоритет індивідуального над колективним, права особистості, а не абстрактні інтереси суспільства, у жертву яким приносилися особисті пориви. Не можна не погодитися з тими дослідниками української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст., які вважають, що сааме життя зобов’язує українських письменників не поривати з реальною дійсністю й водночас дбати про новизну змісту, настроїв, форм. Оскільки українські митці були в основному вихідцями з гущі народу, який стогнав у ярмі соціального й національного гніту й потребував захисту, то вони не могли й не мали морального права забувати й про великі традиції. Вибір між мистецтвом і соціальним обов’язком письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст. не відбувся на користь першого чи другого. Не відмовляючись від служіння соціальній та національній ідеї, вони разом із тим свідомо чи несвідомо у своїй творчості рівнялися на кращі зразки західноєвропейського мистецтва. Проте не запозичували їх сліпо, а пропускали через своє небайдуже до народних страждань серце. Так вони створили літературу, яка має реальну основу, але поривається «у блакить». Водночас було б помилковим вважати літературу 90-х років ХІХ ст. і перших десятиріч ХХ ст. прямим продовженням методу критичного реалізму, адже навіть традиційні теми зображувалися не так, як у критичному реалізмі. Стиль, форма зображення в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. були вже іншими. Поява нового покоління українських діячів, які вже не вагалися щодо власної національної належності й гордо називали себе «національно свідомими українцями», войовничо вимагали для свого народу національних прав, політичної свободи й соціальної справедливості. Ці нові українці були переважно студентами. Особисті контакти між собою вони зав’язували в гімназійному та університетському колі, де й виникали погляди, котрі згодом штовхали їх до активної позиції. Першою організацією молодих свідомих українців було започатковано в 1891 році «Братство тарасівців», до складу якого входили І. Липа, Б. Грінченко, М. Міхновський. Вони опублікували «Декларацію віри молодих українців», у якому проголошували намір стати істинно українською інтелігенцією, закликали українських письменників наслідувати у своїх творах європейські зразки замість російських. Першою ластівкою українського друкованого слова був без дозволу влади виданий у 1905 p. часопис «Хлібороб» у Лубнах. Найдовше проіснували «Громадська Думка» (згодом перейменована на «Раду»), «Нова Громада», «Українська Хата» і «Світова зірниця»… Важливими періодичними виданнями різних напрямів, що виходили в Галичині й на Буковині на початку XX ст. і які значною мірою впливали на розвиток української культури, а передовсім на літературний процес, були такі журнали: «Літературно-науковий Вісник» (1898–1914), «Молода Україна» (1900–1903), «Артистичний Вісник» (1905), «Світ» (1906–1908), «Будучність» (1909), «Неділя» (1911–1912), «Нова Буковина» (1912–1913), «Ілюстрована Україна» (1913–1914). Українська література другої половини ХІХ ст. починає виконувати провідну роль у національному суспільному житті освічених верств. Причина цьому – різнорідність тематики й проблематики, відображення побуту різних суспільних прошарків народу. Після етнографічного реалізму «Народних оповідань», критичного реалізму І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Івана Франка, О. Кониського, О. Пчілки – на сцену виступає плеяда молодих і видатних письменників: Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, В. Стефаник, М. Черемшина, М. Мартович. У західній літературі першими теоретиками модерності були Шарль Бодлер та Ф. Ніцше. Бодлер у статті «Художник модерного життя» писав: «насолода, що ми її отримуємо від репрезентації сучасного, походить не лише з краси, якою його оздоблено, але його суттєві прикмети – бути сучасним. Сучасний митець повинен зосереджуватись на модерному, сучасному». Ніцше визначив усі ілюзії попередньої епохи. Його праці – це бунт протии ери надії, певності, ентузіазму, віри в прогрес, механічності. Для модерністів людина є не походженням минулого, але того, що її оточує в сучасному.

2. Перехід до модернізму Модернізація культури починалася з критики народництва в цілому та його естетики зокрема. Уперше слово «модернізм» у значенні художнього напряму досить упевнено вжила Леся Українка в доповіді, виголошеній наприкінці 1899 р. в Київському науковому товаристві під назвою «Малорусские писатели на Буковине». Ця доповідь була початком діалогу, який у перспективі розмежує  українських письменників на модерністів і народників. У статті виявилася не лише рішучість Лесі Українки захищати нові явища, але й спроба мотивувати, наскільки вони потрібні народові. Сьогодні літературознавці намагаються осмислити процес зміни художніх методів, стилів та напрямів у літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. і трактують його або як продовження критичного (чи, як його ще називають, класичного) реалізму, або як початок модернізму («ранній» модернізм). Проблема хронологічних рамок українського модернізму і критичного реалізму, а також письменників, яких називають модерністами чи реалістами, залишається дискусійною. Традиційно вважається, що зачинателем українського модернізму був Микола Вороний. Готуючи в 1901 р. альманах «З-над хмар і долин» (вийшов у 1903 р.), М. Вороний опублікував у «Літературно-науковому віснику» відкритий лист до українських письменників, в якому закликав надсилати твори, в яких були б «усунуті набік різні заспівані тенденції та вимушені моралі», де було б «хоч трошки філософії, де хоч клаптик яснів би … блакитного неба». Основна думка виступу М. Вороного виділялася чітко: він закликав писати інакше, «по-сучасному», оновлювати літературу, виходячи насамперед із суто художніх вимог і завдань. Однак І. Франко, схвально ставлячись до нових віянь в українській літературі, не міг змиритися з тими основними постулатами модернізму, які пропагував М. Вороний. Іван Франко у вступі до поеми «Лісова ідилія» назвав Миколу Вороного «ідеалістом непоправним», який вимагає від авторів:

Пісень давайте нам, поети,

Без тенденційної прикмети,

Без соціального змагання,

Без усесвітнього страждання,

Без нарікання над юрбою,

Без гучних закликів до бою…

І. Франко утверджував думку про те, що «сучасна пісня не перина… вона вся пристрасть і бажання, і вся вогонь, і вся тривога, вся боротьба, і вся дорога…» У відповідь на його «Посланіє» М. Вороний написав вірш «Іванові Франкові», якому передує епіграф із Ш. Бодлера: «Предметом поезії є тільки вона сама».

Модернізм – загальна назва літературних напрямів та шкіл ХХ ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Визначальні риси модернізму:  новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком);  у творах затверджується перевага форми над змістом;  зосередження на «Я» автора, героя, читача;  психологізм, увага до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;  широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;  використання символу як засобу пізнання й відтворення світу;  ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);  естетизм.



2.Із повісті «Тіні забутих предків» виписати цитати (не менше 10), які б характеризували особливості світогляду та культури карпатських українців (наприклад, віра щезника, арідника, нявок тощо, обожнювання природи, елементи язичництва, елементи одягу, обряди та традиції).

3.Чому Івана і Марічку називають «карпатськими Ромео і Джульєттою»? (письмово)

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал