Урок 12. Тема. Театр як синтез мистецтв



Скачати 103.62 Kb.
Дата конвертації22.12.2016
Розмір103.62 Kb.
ТипУрок
Урок 12.

Тема. Театр як синтез мистецтв.

Мета: Поглибити знання учнів про театр. Розвивати акторські вміння. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу. Обладнання: комп'ютер, записи театральних п'єс . Тип уроку: Урок засвоєння нових знань вмінь та навичок.

Хід уроку

І. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

  • У якій країні виникло театральне мистецтво?

  • Поясніть, як ви розумієте вираз «синтез мистецтв у театрі».

  • Зазначте особливості хореографічного мистецтва.

  • У чому полягає робота представників театральних професій?

  • Яка роль режисера, актора, сценографа, художника у створенні вистави?

III. Мотивація навчальної діяльності

Розповідь вчителя.

Усі види мистецтв служать найвеличнішому з них — мистецтву жити на Землі.

Театр — вид мистецтва, особливістю якого є художнє відображення життя за допомогою сценічної дії акторів перед глядачами. У, перекладі з давньогрецької театр — це видовище. Актори показують якусь історію (п'єсу), а глядачі спостерігають за їхньою грою. «Драматург — п'єса — акторська гра — глядач» — ось формула театру. Театром також називають заклад (підприємство, установу), що здійснює сценічні постановки певним колективом артистів (трупа), а також саме приміщення, будинок, у якому відбуваються вистави.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь вчителя.

Гра, як відомо, притаманна людині з дитинства. Від народження ми вчимося за допомогою гри. Ставши дорослими, також вигадуємо собі різні «ігри» — свята, ритуали, жарти. Гра, таким чином, постає як спосіб діяльності, пізнання світу і своєї ролі в ньому. Акторська ж гра — основний елемент театрального мистецтва.

У театрі відбувається відтворення життєвих подій у формах самого життя. Це твердження умовне, адже сценічна гра є лише їх імітацією, а не точним копіюванням. Водночас зміст вислову, попри всю умовність, є досить влучним, оскільки театральна гра наслідує життя, його різні прояви. Особистості акторів розкриваються на сцені так само, як і в реальній дійсності, — через систему вчинків, емоційні стани, стосунки.

У давньоримському театрі (драматурги Плавт, Тєрєнцій, Сенека та ін.) розвинулися сценічне втілення вистав, театральна техніка. Виникли нові види вистав, зокрема музично-танцювальні пантоміми на міфологічні сюжети.

Спробуйте встановити зв'язок театру з літературою.

Основою театральної вистави є драма, що визначає художні можливості й ідейний напрям театру. При цьому літературний твір має враховувати сценічну дію й специфічну театральну образність: характери, конфлікти драми втілюються в образах дійових осіб та їхніх вчинках. Слово — найважливіший художній засіб, який театр бере від драми, підкоряючи його законам драматичної дії.

В одних випадках мова виступає як засіб побутової характеристики персонажа, в інших — розкриває складні психологічні конфлікти свідомості героя. Мова на сцені може бути звернена до себе або до глядачів (монолог), мати форму розмови між двома або кількома особами (діалог), звучати як міркування наодинці з собою (внутрішній монолог).

У творчості актора втілено сутність театру: здатність захоплювати глядачів художнім видовищем, що відбувається в них на очах, безпосередньо. Акторський образ твориться на основі п'єси та її тлумачення.

Сцена з вистави Національного академічного драматичного театру імені І. Франка «Легенда про Фауста» режисером-постановником. Водночас актор не обмежується настановами режисера, а є самостійним художником, здатним передати індивідуальне бачення свого образу на сцені.

Театр — колективне мистецтво, а спектакль — твір, якому притаманна художня єдність, гармонія елементів. Вистава створюється відповідно до режисерського задуму спільними зусиллями акторів, художника-сценографа, композитора, хореографа і багатьох інших працівників театру (освітлювачів, костюмерів, гримерів тощо). В основі спектаклю лежить режисерська інтерпретація п'єси, її жанрове, стилістичне вирішення. Драматичну дію організовано в часі (темп, ритм, наростання й спадання емоційної напруги) і просторі (розробка сценічного майданчика, мізансцени, реквізиту, рухів тощо).

Репродуктивна бесіда.

Які види мистецтв синтезує театр?

У чому полягає специфіка театрального мистецтва?

Розповідь вчителя.

Театральне мистецтво є синтетичним за своєю природою. Воно включає в себе практично всі інші мистецтва: літературу, музику, образотворче мистецтво, хореографію тощо, а також використовує досягнення найрізноманітніших галузей науки й техніки. Наприклад, дослідження у сфері психології вплинули на теорію акторської й режисерської творчості.

Першооснову театру становить література у вигляді п'єси — художнього тексту, призначеного для виконання (розігрування) на сцені. Драматургія як особливий рід літератури має драматичну дію і діалогічну форму тексту.

Неабияке значення для театру має музика. В операх, балетах, оперети, мюзиклах на ній ґрунтується сценічна мова. У драматичному театрі музика створює відповідне емоційне тло, допомагає розкрити характери, настрої персонажів, інколи яскравіше за слова.

Театр як мистецтво видовищне, зорове, спирається на образотворче мистецтво. Зоровий сценічний образ створюється художником-декоратором засобами живопису, спеціальної театральної конструкції, костюмів, освітлення, театральної техніки. Наприклад, у театрі ляльок, де дійовою особою є не жива людина, а її муляж, провідного значення набуває скульптура. Декорація може відтворювати обставини дії або ж метафорично розкривати в зоровому образі задум режисера, бути реалістичною або умовною залежно від художніх завдань постановки, напряму, стилю. Важливу роль відіграє також сценографія.

Репродуктивна бесіда.

А яка ж вистава без костюмів і гриму?

Розповідь вчителя.

Це також специфічне мистецтво, що складається з дизайну, моделювання одягу, перукарської майстерності, макіяжу, навіть деяких видів спорту (акробатика, фехтування), елементів фольклору, декоративного мистецтва (театральні атрибути красномовно засвідчують історичну епоху, відповідні побут і традиції).

Репродуктивна бесіда.

Які різновиди театрального мистецтва ви можете назвати?

Розповідь вчителя.

Як уже зазначалося, мистецтво театру має різновиди. Це драматичний і музично-драматичний (опера, балет, оперета, мюзикл) театр, театр ляльок і пантоміми (рух тіла). За цільовою аудиторією розрізняють: театри дитячі, де й актори, й глядачі — діти; юного глядача, де дорослі актори грають для дітей; молодіжні театри; міміки й жесту (для глухонімих) самодіяльні (аматорські) та ін.

Тематичне або жанрове спрямування зумовлює наявність театрів естради, моди, пісні, історичного портрета, детективу, драми і комедії, мелодрами, камерного, фольклорного театрів тощо.

Репродуктивна бесіда.

Люди яких професій працюють у театрі? Звірте свою відповідь зі схемою.

Розповідь вчителя.

Крім режисера-постановника, в театрі працюють художники: постановник, з костюмів, декоратор, зі світла; балетмейстер-постановник, диригент-постановник, хормейстер-постановник тощо. Сучасний театр важко уявити без театрального продюсера, який забезпечує фінансування, організацію публічного виконання (показу) театральної вистави, гастролей.

Хореографічне мистецтво, як і театр, — синтетичне. У ньому в одному художньому просторі співіснують танець і пантоміма, музика і скульптурні пози, драматургія літературного твору.

Еврестична бесіда. Які види танців ви знаєте? Наведіть приклади.

Розповідь вчителя.

У перекладі з грецької хореографія означає «запис танцю». Але значення цього слова набагато ширше. Поняття «хореографія» сьогодні включає в себе все, що стосується мистецтва танцю: професійний класичний балет, народні, бальні, естрадні, спортивні танці.

Хореографія має свою художньо виразну мову, за допомогою яких створюється

хореографічний образ. Він виникає передусім з музично-ритмічних рухів, системи специфічних засобів та прийомів умовно-узагальненого характеру і розкриває внутрішній стан та духовний світ людини.

З давніх-давен танець прикрашав життя людей. У найпростішому своєму вигляді — це виразні рухи людського тіла, які підкоряються певному ритму. Люди створили танець як засіб вираження своїх думок і почуттів, і він став однією з форм художнього спілкування. Ще в первісному суспільстві існували танці, що відтворювали трудові процеси, копіювали рухи тварин, несли магічний зміст. За допомогою танцю люди зверталися до сил природи, просили вдалого полювання, дощу, сонця, народження дитини чи кари для ворога. З розвитком музики змінювався й танець: із суто ілюстративного перетворювався на витончене мистецтво передавання людських емоцій, настроїв, переживань, думок.

Специфічною особливістю мистецтва хореографії є його безпосередній зв'язок із музикою, яка диктує хореографічний, образ.

Аналізуючи музичне мистецтво, ми говорили про наявність важливого зв'язку «композитор — виконавець». У хореографії цей зв'язок значно ускладнюється, адже між композитором і виконавцем з'являється постать хореографа. Саме цей «потрійний союз» і робить хореографію специфічним видом мистецтва.

Музика — основа хореографічного твору, якій підпорядковується ідейний задум хореографа і яка спонукає його добирати засоби для розкриття образу у всій яскравості і повноті. Прослуховуючи музику, хореограф спочатку уявляє собі музичний образ, потім, після копіткої роботи, з'являється його хореографічний відповідник.

У створенні художнього образу велике значення має світогляд хореографа. Він має бути спостережливим, асоціативно й хореографічно мислити, вдало застосовувати знання з композиційної і драматургічної побудови танцю, уособлювати режисера й психолога. Узагальнюючи весь комплекс накопичених знань і вражень, хореограф виробляє власний підхід, стиль. Уміння вибрати найістотніше та донести це до глядача зумовлює успішність кінцевого результату роботи — створення хореографічного образу.

«Потрійний союз» композитора, виконавця музики й хореографа буде, неповним без артиста танцю. Танцівник — це також майстер, художник, який творить образ. Незалежно від того чи є він солістом, чи виступає в кордебалеті, справжній митець танцю не буде просто механічно виконувати рухи, запропоновані хореографом. Він стає справжнім співавтором, перевтілюється, надає танцю індивідуальності й неповторності.

Репродуктивна бесіда.

У чому полягає творчість танцівника?

Розповідь вчителя.

її специфіка виявляється в томи, що думки, почуття, переживання свого героя він передає без допомоги мовлення, мовні засоби тут — рухи тіла, жести рук, міміка обличчя. Від ступеня наповнюваності танцю змістом залежить сила його виразності.

Професійна танцювальна майстерність складається із зовнішньої й внутрішньої техніки артиста. Зовнішня техніка полягає в умінні досконала виконувати рухи, з яких складається танець — класичний, народно-сценічний, естрадний, спортивний. Та одного фізичного вміння танцівникові недостатньо. Щоби бути справжнім артистом, він повинен не тільки навчатися добре танцювати, а й уміти правдиво зіграти (перевтілитися, як театральний актор) на сцені, створити образ. А для цього йому потрібно стати актором. Тому паралельно із зовнішньою технікою танцівник оволодіває технікою внутрішньою — акторською майстерністю.

Репродуктивна бесіда.

Назвіть балети, які ви дивилися?

Хто їх автори, чи можете пригадати виконавців?

Які види мистецтва поєднуються в балеті?

Розповідь вчителя. Балет — вид музично-сценічного мистецтва, зміст якого розкривається в хореографічних образах. Складові балету: музика, танець — класичний і характерний — пантоміма, лібрето, сценографія.

VII. Закріплення вивченого матеріалу.

  • У якій країні виникло театральне мистецтво? Назвіть його види.

  • Поясніть, як ви розумієте вираз «синтез мистецтв у театрі». Зазначте особливості хореографічного мистецтва.

У чому полягає робота представників театральних професій? Яка роль режисера, актора, сценографа, художника у створенні вистави?

Розкажіть про видатних акторів, танцівників театру (за вибором), назвіть їхні ролі.



VIII. Практична робота.

Підготуйте шоу-презентації «Танці народів світу».

IX. Підсумок уроку

Демонстрація, обговорення, оцінювання дитячих робіт. Завдання на наступний урок «Театральне мистецтво». Підготуйте шоу-презентації «Танці народів світу».

Для конспекту учня.

Режисер— особа, яка керує постановкою спектаклю, кінофільму тощо.

Театр— вид сценічного мистецтво, що відображає життя в сценічній дії, яку виконують актори перед глядачами; заклад (установа, організація), що здійснює сценічні вистави певним колективом артистів (трупою); будівля, у якій відбуваються такі вистави.

Трупа — колектив артистів, які працюють у театрі, цирку.

Хореографія танцювальне мистецтво.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал