Урок №1 Тема. Антична література -колиска європейської культури



Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.62 Mb.
ТипУрок
  1   2   3


УРОК 1

Тема. Антична література —колиска європейської культури

Мета: з'ясувати, чому необхідно вивчати античну літературу; повідомити, коли, де, якими народами створювалася антична література; зробити висновки про причини її популярності; розвивати логічне мислення, увагу; виховувати зацікавленість до вивчення давніх літератур.

Обладнання: портрети Гомера, Есхіла, Овідія, зображення архітектурних та скульптурних пам'яток античності.

Ви змужніли у храмі Гомеровім. О. Пушкін — М. Гнєдичу

Кто не видит вещим оком Глуби трех тысячелетий, Тот в невежестве глубоком День за днем живет на свете.

Й. В. Гете

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя

— Одного разу О. Пушкін, зустрівши М. Гнєдича, який перекладав «Іліаду» Гомера і, захоплений цією справою, зовсім не з'являвся на людях, був дуже здивований змінами, що сталися з поетом-перекладачем. Помічені ним зміни Пушкін охарактеризував такими словами: «Ви змужніли у храмі Гомеровім». Але ж Гнєдич нікуди не їздив, і храмів Гомерових не існує! Що ж мав на увазі великий поет?



{Відповіді учнів.)
Гомер

Храм Гомерів — це поема «Іліада», дух якої пронизаний громадянською доблестю давніх греків, їхньою мужністю та патріотизмом. Пушкін хотів сказати, що, навіть перекладаючи таку книгу, людина зазнає змін на краще, оскільки відчуває на собі вплив цієї геніальної поеми.



2. Пояснення епіграфа (вислову Ґете)

— Як ви розумієте слова Ґете стосовно теми, яку ми обговорюємо?



  1. Оголошення теми та мети уроку

  2. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя

— Навіщо потрібно вивчати античну літературу?

Неможливо переоцінити величезний вплив античної літератури на людство, яке й досі вважає все, створене у ті часи, найкращим.

Все, що нас оточує, впливає на нас постійно й непомітно. Але чи багато навкруги нас того, що ми б назвали найталановитішим, найгеніальнішим, найдосконалішим? На жаль, ні.

А сьогодні ми маємо можливість доторкнутися до культури, яка вважається гармонійною і досконалою, а отже, можемо й самі стати більш освіченими, більш досконалими.

2. Робота над темою уроку

«Питання відповіді»

1) Що таке антична література ? Засвоєння літературознавчих термінів

Термін «античний» походить від латинського слова antiquis, що означає «давній».



Антична література — це література греко-римського рабовласницького суспільства, яка мала найбільше значення для формування європейської культури.

2) Якими мовами й народами створювалась антична література ?

Антична література — це література давніх греків і римлян, що являє собою єдність, утворюючи особливу сходинку в розвитку світової літератури. Потрібно пам'ятати, що римська література розпочала свій розвиток значно пізніше за грецьку й створювалась на її основі, використовуючи її досвід та досягнення.

Грецька література найдавніша з усіх європейських літератур і єдина, що розвивалась самостійно, не спираючись безпосередньо на досвід інших літератур. Греки писали свої твори давньогрецькою мовою, а римляни — латиною.

3) Які жанри існували в античній літературі?

В античній літературі виникли всі літературні жанри, про що свідчать їхні, головним чином, грецькі назви: епічна поема, трагедія, комедія, ода, елегія, сатира, епіграма, новела, роман. Саме в античні часи виникає теорія стилю і художньої літератури.



4) Коли відбувалося підвищення інтересу до епохи античності?

Історичне значення античної літератури у світовому процесі настільки велике, що європейська література неодноразово зверталася до античності як до творчого джерела, з якого черпалися теми і принципи художньої обробки.

Суттєва орієнтація на античність існувала у добу Відродження, що протиставляла аскетичному світосприйняттю середньовіччя новий, гуманістичний світогляд, стверджуючи в такий спосіб велич земного життя і земну людину. Весь гуманістичний рух проходив під лозунгом «відродження» античності.

«В урятованих під час загибелі Візантії рукописах, у виритих із руїн Риму античних статуях перед здивованим Заходом постав новий світ — грецька давнина; перед світлими образами її зникли привиди середньовіччя; в Італії досягло нечуваного розквіту мистецтво, яке було немов відблиск класичної давнини і яке в подальшому вже ніколи не досягало такої висоти». (Ф. Енгельс)

Другою добою, для якої орієнтація на античність була літературним лозунгом, був період класицизму ХVІІ-ХVIII ст.

Класицизм прагнув суворих незмінних правил, яким повинна бути підпорядкована композиція кожного художнього твору. Особливою увагою користувалася «Поетика» Арістотеля, з якою класицисти пов'язували закон трьох єдностей у драмі: єдності місця, часу, дії.

Розглядаючи свої правила як вічні норми художньої літератури, класицисти вважали своїм завданням не тільки наслідувати давніх поетів, але й змагатися з ними, щоб перевершити їх у наслідуванні цих правил.

5) У чому полягає заслуга античного мистецтва ?

Створення ідеалу людини, хоч і в обмеженій статичній формі, є історичною заслугою античної думки та античного мистецтва.

Провідна тема античної літератури — оспівування людини та її світу.

6) Чому не всі твори античності дійшли до нас?

Велика кількість античних творів не знайомі сучасному читачеві. Наприклад, з 90 п'єс Есхіла збереглося повністю 7, із 120 драм Софокла — теж 7, з 92 творів Еврипіда — 19.

У тому, що одні твори античної літератури збереглися, а інші — ні, є, звичайно, елемент випадковості, але не він зіграв вирішальну роль. Справа в тому, що зберігалося лише те, що являло інтерес для поколінь, які жили у той час.

Головним матеріалом для письма, починаючи з VII ст. до н. е., був папірус (пергамент з'явився пізніше і був досить дорогим матеріалом). Античний текст, записаний на папірусі, міг зберігатися лише у тому випадку, якщо його час від часу переписували. Таким чином, до нас дійшли лише ті твори, які постійно переписувалися через їхню популярність у читачів.



IV. Підсумки уроку

«Мікрофон»

Чому необхідно вивчати античну літературу?



V. Домашнє завдання

Прочитати давньогрецькі міфи «Пігмаліон та Галатея», «Сізіф», «Цар Мідас» та підготувати їх переказ.



УРОК 2

Тема. Міф як основа і джерело сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури

Мета: повторити визначення термінів «міф», «міфологія»; повідомити про основні цикли давньогрецьких міфів; з'ясувати, що міф є основою і джерелом сюжетів, тем і образів античної літератури; переказувати прочитані міфи; засвоїти, що міфологічне світосприйняття є особливою стадією в розвитку художнього пізнання людиною дійсності; розвивати зв'язне мовлення; виховувати прагнення вчитися на чужих помилках.

Обладнання: п'єса Б. Шоу «Пігмаліон», есе А. Камю «Міф про Сізіфа», картина Тиціана «Сізіф», Пікассо «Пігмаліон».
ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності

Читання вчителем вірша М. Гумільова «Канцона».

КАНЦОНА

Об Адонисе с лунной красотой,



О Гиацинте тонком, о Нарциссе

И о Данае, туче золотой,

Еше грустят Аттические выси.

Грустят валы ямбических морей,

И журавлей кочующие стаи,

И пальма, о которой Одиссей

Рассказывал смущенной Навзикае.

Печальный мир не очаруют вновь

Ни кудри душные, ни взор призывный,

Ни лепестки горячих губ, ни кровь,

Стучавшая торжественно и дивно.

Правдива смерть, а жизнь бормочет ложь...

И ты, о нежная, чье имя — пенье,

Чье тело — музыка, и ты идешь

На беспощадное исчезновенье.

Но мне, увы, неведомы слова —

Землетрясенья, громы, водопады,

Чтоб и по смерти ты была жива,

Как юноши и девушки Эллады.

— Герої яких міфів згадуються у вірші? Як ви зрозуміли зміст поезії?



II. Актуалізація опорних знань

1. Слово вчителя

— В основу античної літератури покладено давньогрецьку міфологію. Неможливо уявити собі твори античної літератури без численних богів, що населяють гору Олімп, наділених безмежною силою, безсмертям, але водночас схожих на людей: вони так само закохуються, сваряться, ревнують, заздрять, допомагають іншим.



2. Повторення літературознавчих термінів

Що таке міф?

Міф у перекладі з грецької (mythos) означає слово, оповідання, переказ.

Міфи — це перекази, що розповідають про виникнення явищ природи та предметів матеріальної культури, релігійних обрядів, про створення світу (космогонія) та походження богів (теогонія). Герої міфів — боги, напівбоги та видатні смертні — герої. Міфи, на відміну від казки, завжди вважалися справжньою історією, а не вигадкою.

Що таке міфологія ?

Слово міфологія утворене від грецьких слів mithosрозповідь та logos — слово, думка. Воно має два значення: 1) сукупність, система міфів якогось народу; 2) наука, що вивчає міфи.



3. «Відгадай ім'я героя»

Перестав букви у словах і прочитай імена героїв давньогрецьких міфів:


рейометП — ферОй — кіар —

ноЯс — црисНа — фзіСі —



(Прометей, Ясон, Орфей, Нарцис, Ікар, Сізіф)

4. Розповідь про створення богів (теогонія) за міфами давніх греків
III. Узагальнення та систематизація знань

1. Міфологічне світосприйняття як стадія розвитку художнього пізнання дійсності

Виникнення міфологічних уявлень відносять до дуже раннього етапу розвитку людського суспільства. У народів, що перебували на стадії мисливського та збиральницького господарства, міфи найчастіше розповідали про походження тих чи інших предметів, явищ природи, тварин, обрядів, наявність яких відіграє значну роль у суспільному житті. Наприклад, згідно з міфами австралійців, дихальний отвір у кита з'явився внаслідок того, що, будучи людиною, він отримав удар списом у потилицю.

Предметом міфу виступають і небесні світила; міф розповідає про їх виникнення на небі і створення їхньої форми, напряму руху.

Значну роль відіграє у цих розповідях мотив перетворення (наприклад, утворення Молочного шляху від крапель молока Гери і т. ін.)

Однією з передумов міфотворчості є перенесення особливостей людської психіки та поведінки на предмети довкілля. Все живе і те, що здатне рухатися,— тварини, рослини, море, небесні світила — сприймаються як певні сили, що здійснюють свій рух подібно до людей. Причину будь-якої речі вбачають у тому, що хтось колись її зробив або знайшов.

В той же час міф ніколи не вважався вигадкою, відтак первісні народи ретельно відмежовують вигадки, які існують лише для розваги, від міфів, які сприймаються як справжня історія.

Але міфотворчість не є простою грою фантазії; це стадія в процесі вивчення світу, через яку пройшли всі народи. У міфах відбивається вигадка, фантазія та історичні факти (наприклад, у міфах про Троянську війну).

Які бувають міфи ?

Відомі основні цикли давньогрецьких міфів:



  • про богів;

  • про героїв;

  • про аргонавтів;

  • троянський;

  • фіванський.

2. Робота над прочитаними міфами

1) Міф про Сізіфа

Переказ міфу

Фразеологізм міфологічного походження.

У переносному значенні сізіфова праця — виснажлива й безплідна праця.

— Образ Сізіфа використовували у своїх творах Есхіл, Софокл та Еврипід, широковідомим є есе А. Камю «Міф про Сізіфа».

А ми з вами познайомимося з мініатюрою Ф. Крівіна «Сізіф».

СІЗІФ


Он катил на гору камень. Он поднимал его до самой вершины, но камень опять скатывался вниз.

Тогда он пошел на хитрость. Он взял щепочку, подложил ее под камень, и камень остался лежать на вершине.

Впервые за много веков он свободно вздохнул. Он отер пот со лба и сел в стороне, глядя на свою работу.

Камень лежал на вершине, а он сидел и думал, что труд его был не напрасен. Ничто не менялось вокруг. Сегодня было то,что вчера. Завтра будет то, что сегодня.

У него отекли ноги и онемела спина. Ему казалось, что если он еще немного посидит, то и сам превратится в камень.

Он встал и полез на гору. Он вытащил щепочку, и камень рванулся вниз, а он бежал за ним, прыгая с уступа на уступ и чувствуя прилив новой силы.

У подножья горы он догнал камень и остановил его. Потом поплевал на руки и покатил камень вверх, к вершине горы...

— У чому полягає новий погляд на працю Сізіфа? (Краще працювати безплідно, ніж взагалі ніяк).


2) Міф про Пігмаліона та Галатею


Худ. Тиціан. Сізіф
Переказ міфу

Фразеологізми міфологічного походження

— У переносному значенні у сучасній мові пігмаліон означає «людину, закохану у свій витвір».



Міжлітературні і міжпредметні зв'язки

— Міф про Пігмаліона та Галатею інтерпретується у творах Овідія, Руссо, Баратинського. Цікавим буде ознайомлення із п'єсою Б. Шоу «Пігмаліон» та оперетою «Моя прекрасна леді».

А прочитати оповідання-мініатюру Ф. Крівіна можна вже зараз.
ПИГМАЛИОН

Персей много говорил о своих подвигах, но был среди них один, о котором он не любил вспоминать. Отрубив голову Медузе Горгоне, Персей по дороге домой заехал на остров Кипр к знаменитому скульптору Пигмалиону. Пигмалион в то время был влюблен в только что законченную статую, как обычно бывают влюблены художники в свое последнее произведение.

— Это моя самая красивая,— сказал он, и статуя вдруг ожила.

От таких слов ожить — дело естественное, но скульптор увидел в этом какое-то чудо.

— О боги! — взывал он.— Как мне вас благодарить? Боги скромно молчали, сознавая свою непричастность Пигмалион долго не находил себе места от радости. Потом наконец нашел:

— Я пойду мастерскую, немножко поработаю,— сказал он ожившей статуе.— А ты тут пока займи гостя.

Женщина занимала гостя, потом он занимал ее, и за всеми этими занятиями они забыли о Пигмалионе.

Между тем скульптор, проходя в мастерскую, наткнулся на голову Медузы Горгоны, которую оставил в передней неосторожный Персей. Он взглянул на нее и окаменел, потому что таково было свойство этой головы, о котором знали все, кого она превратила в камень.

Прошло много долгих часов, и вот в прихожую вышли Персей и его собеседница.

— Какая безвкусица! — сказала ожившая статуя, глядя на окаменевшего творца.— Знаете, этот Пигмалион никогда не мог создать ничего путного.

Так сказала женщина, и Пигмалион навеки остался камнем...


  • Чому Пігмаліон залишився кам'яним? (Його Галатея не вірила у нього так, як він повірив у неї.)

  • Що потрібно людині, щоб стати кращою? (Мати віру про це свідчать і міф, і оповідання нашого сучасника)

3) Міф про царя Мідаса

Переказ міфу

Фразеологізми міфологічного походження

Цирульник Мідаса — базіка, людина, що не вміє зберігати таємниці. Мідасів суд — суд неука.

Мідасові вуха — неуцтво, яке не можна приховати.

Цікаво!

• Англійські дослідники — археолог Дж. Прег та відомий спеціаліст з відновлення обличчя за черепом Р. Нів — представили світові уявне зображення царя Мідаса, ім'я якого оточено легендами. Це він отримав від бога Діоніса здатність перетворювати на золото все, чого він доторкнеться. Нелегко було йому позбутися згубного дара. А бог Аполлон нагородив його ослячими вухами за те, що Мідас не визнав його перевагу у музичному змаганні з пастушим богом Паном.

Мідас — це цілком реальна історична особа, один з найбільш відомих фрігійських царів. Роки його царювання — 738-696 рр. до н. е.

Вважалося, що він покінчив життя самогубством чи був убитий кіммерійцями, що захопили країну. Та навряд чи це узгоджується з його багатим похованням, знайденим у Туреччині.

Можливо, легенди про Мідаса в основі мають реальні відомості. Скажімо, його міфічна здатність все перетворювати на золото є художньо оброблена інформація про колосальне багатство царя, що володів золотими родовищами Фрігії. Розповідь про «ослячі вуха», можливо, свідчить про те, що у Мідаса були так звані дарвінові горбики — вирости на вушних раковинах, що надають вухам незвичайної форми.

2. Робота над проблемним запитанням

Використання методу ПРЕС

Чи повчають нас міфи, чи тільки розповідають про подвиги, виникнення речей та явищ?

Метод ПРЕС


  1. Я вважаю... (позиція)

  2. Тому що... (пояснення)

  3. Наприклад,... (докази, аргументи)

  4. І тому... (висновок)

Справа в тому, що метою міфа є пізнання світу, пояснення його явищ, а не повчання людей, як, наприклад, у казках та прислів'ях. Але оскільки міфи для давніх греків втілювали в собі релігійні уявлення, й історичні, й етичні правила, і філософські міркування, то, звичайно, вони містять й елементи повчання.

Міфи ненав'язливо навчають вірити у себе, у свою мрію (міф про Пігмаліона та Галатею), не бути хитрим та підступним (міф про Сізіфа), не бути жадібними та не судити інших щодо того, чого не розумієш (міф про царя Мідаса).


IV. Підсумки уроку

Вплив давньогрецької міфології на європейську культуру величезний. Давньогрецька міфологія


V. Домашнє завдання

Повторити терміни; записати 10 фразеологізмів міфологічного походження.



УРОК № 3

Тема. Гомер — легендарний засновник європейської літератури

Мета: продовжити роботу над фразеологізмами міфологічного походження; ознайомити з фактами життя давньогрецького поета Гомера; з'ясувати, у чому полягає гомерівське питання; вчити працювати з опорними конспектами; розвивати увагу, уміння слухати, конспектувати; виховувати прагнення наслідувати зразки патріотизму, справедливості, мужності. Обладнання: портрет Гомера, опорні конспекти № 2, № 3, зразки давньогрецького мистецтва.

Греки творили своїх богів зі свого власного генія і своєї власної краси.

І. Бродський


ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання.



1. Опитування

  • Що таке міф?

  • Дайте визначення міфології.

  • Чим було міфологічне світосприйняття у житті народів?

2. Зачитати 10 фразеологізмів міфологічного походження

  1. Авгієві стайні — бруд; велике безладдя, занедбані справи.

  2. Ахіллесова п'ята — слабке, вразливе місце в людини.

  3. Ахіллесів щит — неперевершений мистецький твір.

  4. Нитка Аріадни — спосіб, що допомагає розв'язати якесь важке питання, вийти зі скрутного становища.

  5. Посіяти зуби дракона — породити ворожнечу, виплекати безліч страховищ.

  6. Олімпійський спокій — незворушність, велична поведінка.

  7. Танталові муки — страждання, яких зазнає людина через усвідомлення близькості бажаної мети та неможливості її досягти.

8) Бочка Данаїд — марна, нескінченна праця.

9) Скринька Пандори — осередок лиха, підступний дарунок.


10) Осідлати Пегаса — стати поетом.
II. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя



Особливості ідеалу людини, створеного давніми греками

— Щоб краще зрозуміти давньогрецьку літературу, пояснити виникнення світових шедеврів у цій країні, потрібно дізнатися про особливості менталітету давніх греків, або еллінів.

Важко назвати в історії інший народ, який за такий короткий період часу дав би світові стільки чудових зразків досконалої краси і був настільки захоплений ідеями доблесті і свободи, як давні греки.

Життя Давньої Греції не було легким. Але греки були одним із най-життєрадісніших та найжиттєлюбніших народів. Це був народ-трудів-ник, народ-борець, що приніс людству ідеї патріотизму і явив свту взірці громадянської доблесті. Це був народ-мудрець, який замислювався над будовою Всесвіту, розмірковував про те, що таке матерія і дух, простір і час, що таке добро і зло.

Давньогрецьке мистецтво виховувало у вільних громадянах героїв, воно було силою, що об'єднувала і зближувала людей.

Греки вважали, що демократія може існувати лише тоді, коли громадяни матимуть такі найважливіші якості: справедливість, помірність, мужність та мудрість. Позбавлена цих рис, людина не може бути корисною державі. Честолюбство, лицемірство та лінькуватість вважалися пороками та головними ворогами демократії.

Достоїнством людини була любов до праці. Досить пригадати, що навіть боги у греків зайняті кожен своєю справою, вони повинні були трудитися.

«Добре жити,— говорили елліни,— означає жити суспільним життям». Інтереси полісу були для громадянина важливіші за його власні інтереси.

«Впевнені в тому, що щастя — в свободі, а свобода — у мужності сміливо дивитися в обличчя небезпеці»,— говорив Перікл, нагадуючи грекам, що вільна людина — це і громадянин, і солдат. Зрозуміло, що такі міркування були зумовлені необхідністю захищати поліс — свою батьківщину.

Ідеалом греків було гармонійне поєднання духовної і тілесної краси. Тому багато античних скульптур зображують людей і богів оголеними. Вміння володіти своїм тілом і духом було тим, що робило людину подібною до богів, бо й самі грецькі боги, непосидючі, діяльні, були схожі на греків.

Скульптор Мирон. Дискобол

2. Робота з ілюстративним матеріалом

— Розгляньте зображення статуй дискобола та Аполлона Бельведерського. Порівняйте їх.



(Відповіді учнів.)

Аполлон, бог-покровитель мистецтв, та простий дискобол, учасник Олімпійських ігор, дуже схожі між собою. Як і більшість античних скульптур, вони майже не мають одягу, демонструючи в такий спосіб міцну статуру свого тіла. Правильні риси обличчя, курчаве волосся — і жодного сумніву у досконалості власної краси. І що цікаво: бог і людина надзвичайно схожі між собою! Це ще один доказ на користь думки, що давні греки створювали своїх богів «за образом і власною подобою», тому, мабуть, і не відчували страху перед ними.

«Греки творили богів із свого власного генія і своєї власної краси»,— вважав І. Бродський.

3. Слово вчителя

Скульптор Леохорд. Аполлон Бельведерський

— Гомер — знаменитий поет, батько грецької поезії. Жив він приблизно у VIII ст. до н. е. Ім'я його означає «Сліпий», тож Гомера уявляли мандрівним сліпим співцем, аедом, що грав на кіфарі (музичному інструменті, подібному до ліри) і першим став складати замість коротких пісень героїчні поеми-епопеї — великі за обсягом епічні твори про героїчні подвиги та пригоди.

Слава його була настільки великою, що сім грецьких міст (Смірна, Родос, Колофон, Саламін, Хіос, Аргос, Афіни) сперечалися за право називатися батьківщиною Гомера.

У грецьких школах поеми Гомера «Іліа-да» та «Одіссея» були предметом постійного вивчення. Герої поеми Гомера перетворились на взірці неперевершеної доблесті, а їхніми подвигами кожний грек пишався більше, ніж своїми власними.

Гомерівський епос — це взірець художньої творчості, зразок для наслідування.


Висновок. Кожний народ має свої пісні та легенди, з яких виростає національна література. Гомер своєю творчістю закінчує вікові традиції народних співців і відкриває перший етап грецької літератури.

Гомерівське питання

Сучасні вчені іноді піддають сумніву існування Гомера як автора «Іліади» та «Одіссеї» у зв'язку з тим, що залишилося занадто мало відомостей про його життя. Достеменно не відомо, коли він жив і де, яким було його походження. Але давні греки ніколи не сумнівалися в тому, чи існував насправді Гомер, дуже шанували його і називали просто — Поет.



4. Робота з опорними конспектами
Можлива відповідь за опорним конспектом

До VIII ст. до н. е. існував лише грецький фольклор. Аеди — народні співці — краще від усіх знали міфи, передавали їх із покоління в покоління, додавали щось своє. Починаючи пісню, аед ударяв по струнах кіфари, і під музику розповідав один з епізодів міфу.

З ім'ям Гомера пов'язаний початок давньогрецької літератури. Він замість коротких міфів став виконувати поеми-епопеї — великі за обсягом твори про героїчні подвиги та пригоди. Гомер завжди вважатиметься давньогрецьким поетом № 1. Його справу продовжили Гесіод, Анакреонт, Есхіл, Софокл, Еврипід та інші поети та драматурги.

Поеми «Іліада» та «Одіссея»


Троянська війна — наступ греків на місто Трою (Іліон). Вона тривала 10 років.

Сюжети обох поем походять із циклу героїчних переказів про Троянську війну (XII—XIII ст. до н. е.).



Поеми «Іліада» та «Одіссея» можна вважати енциклопедією життя давніх греків. З них можна дізнатися про звичаї, обряди, одяг, зброю, моральні закони, притаманні цьому народу.

Троянська війна, про яку йдеться в поемі «Іліада», тривала 10 років. Греки узяли в облогу місто Трою, яке ще називалося Іліоном; звідси й назва поеми. У поемі Гомера розповідається лише про останній, десятий рік війни.

У поемі «Одіссея» йдеться про повернення царя Ітаки Одіссея з Троянської війни додому. Цей шлях, сповнений пригод і втрат, тривав 10 років.
III. Підсумки уроку

«Продовжте речення»

Сьогодні на уроці ми...:



  • продовжили роботу над фразеологізмами міфологічного походження;

  • дізналися про особливості менталітету давніх греків;

  • ознайомилися з відомостями про життя Гомера;

  • вчилися працювати з опорними конспектами.


IV. Домашнє завдання

Підготувати розповіді за опорними конспектами. Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про місто Трою.



УРОК 4



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал