Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет




Сторінка6/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.56 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8


87
ДІТИ З ВАДАМИ СЛУХУ
1. Ігри для розвитку дрібної моторики — вправи з
ґудзиками, кубиками, пірамідкою, мозаїкою, конструкторами.
«Розклади у чашки»: дитині пропонують зібрати
ґудзики двох кольорів (червоні й білі) з підлоги, поділити їх у чашки відповідного кольору.
2. Ігри для формування просторової орієнтації та просторових уявлень — складання предмета з кількох частин. Усі ігри проводять із дітьми за наочним зразком дорослого.
3. Ігри на розвиток творчості. Дорослий показує уявні дії з предметами, а дитина поступово, наслідуючи дорослого, сама буде фантазувати і здійснювати різноманітні уявні дії.
4. Ігри на розвиток мовлення — вправи, пов'язані з використанням предмета в різноманітних ситуаціях.
Для розвитку активного словника слід привчати вживати відомі дітям слова та речення для висловлення своїх бажань. Наприклад: «Я хочу пити», «Ходімо гуляти» тощо. Якщо дитина починає використовувати жести, міміку, дорослий має виразом обличчя показати, що не розуміє, або ж повторити своє прохання ще раз.
5. Ігри, що розвивають психічні процеси та спостережливість. Це завдання на знаходження подібності й відмінності, порівняння, групування:
«Чого не стало?», «Знайди пару», «Порівняй» тощо.
Усі ігри, вправи проводять на наочному матеріалі.
ДІТИ З ДЦП
1. Ігри на розвиток сенсорних систем і функцій, смислової пам'яті, уваги (зосередженості), просторової

88 уяви, зокрема розуміння сторін (ліва — права):
«Паровозик», «Сороканіжка», «Капітан» тощо.
«Сороконіжка»: діти стають (сидять) один за одним, поклавши руки на учасника, який стоїть попереду.
Перша дитина (голова) командує іншим (тулубом) рухи чи дії: «Права (ліва) нога (рука) вперед (уверх, униз...)». Діти (тіло сороканіжки) намагаються по- вторити ці дії чи рухи.
2. Ігри на розвиток мови та мовлення.
3. Вправи та ігри на розвиток великої та дрібної моторики.
4. Ігри та вправи на формування і підтримку позитивної мотивації.
5. Ігри на регуляцію емоційно-вольової сфери: подолання страхів, тривожності, надмірної вразливості, агресивності; врави на релаксацію, вміння знімати напруження.
6. Ігри на розвиток цілеспрямованої діяльності.
7. Вправи на активізацію ініціативності, згуртованості колективу.

СТРУКТУРА ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ
Треба пам'ятати, що психокорекційна робота може включати індивідуальну, групову форми, а у структурі кожного заняття потрібно виділяти початковий, основний і заключний етапи.
На першому етапі створюють доброзичливий психологічний клімат, формують позитивну мотивацію до занять, засвоюють правила участі у групі, впроваджують групові традиції (зокрема вітання і прощання, вправи на згуртування дітей і формування в них установки на взаємну підтримку). Метою

89 початкового етапу є налаштування дітей на позитивну взаємодію та зниження їхнього нервово-психічного напруження.
Для цього використовують психогімнастичні й комунікативні ігри.
Другий етап є найтривалішим. Відбувається реалізація зазначених вище напрямів пси- хокорекційного впливу.
Темпи просування визначаються зоною найближчого розвитку дітей.
Заняття необхідно організовувати таким чином, щоб у кожного учня щоразу було якесь досягнення і переживання успіху.
Основний етап полягає у формуванні психічних функцій
і операцій, передбачених метою психокорекційного заняття, і містить гармонійно поєднані завдання всіх напрямів психокорекції.
Перевагу слід віддавати полі-функціональним завданням, спрямованим на одночасну корекцію різних психічних функцій.
Третій етап — завершальний, учнів налаштовують на самостійність у поведінці, навчальну діяльність, взаємодію з іншими людьми, усвідомлення того, що вони вже не потребують постійної систематичної пси- хологічної допомоги.
На заключному етапі використовують рефлексивні вправи на усвідомлення результатів і досягнень заняття, свого ставлення до них. Кожен учасник має одержати психологічне «погладжування» від товаришів та психолога. Радимо психогімнастичні вправи на розслаблення, відпочинок, перехід до інших режимних моментів життя. Заняття слід закінчити ритуалом прощання.

90
Групова та
індивідуальна психокорекція ефективна за-умови одночасної, системної реалізації третьої складової — узгодження психологічного впливу з навчально-виховним для перенесення результатів психокорекції на діяльність і поведінку дитини.
У самій корекційно-реабілітаційній роботі можна
виділити три періоди:
• перший — інтенсивної корекції, покликаний забезпечити соціально-психологічну адаптацію та оптимізацію психічного розвитку учнів
із психофізичними вадами в умовах навчально-виховного процесу;
• другий — закріплення і поглиблення досягнутих результатів;
• третій — підтримка поступового психічного розвитку дитини та оптимальних умов її навчання і взаємодії із соціальним середовищем; профілактика можливих ускладнень у критичні періоди психічного онтогенезу.
Найбільше занять необхідно проводити у перший період, у другий їхня кількість зменшується, а у третій заняття проводять за потреби (з ініціативи як психолога, так і дитини).
Важлива роль у здійсненні корекційно- реабілітаційної роботи належить педагогу та батькам.
Діяльність педагога в корекційній роботі спрямована на розвиток і формування особистості, забезпечення соціально-психологічної реабілітації та трудової адаптації учня, виховання в нього загальнолюдських цінностей, громадянської позиції.
Реалізація цієї мети відбувається через виконання

91 основних професійних завдань залежно від посадових обов'язків педагога. Проте, не зважаючи на посаду і заклад, педагог виконує певні види корекційно- педагогічної діяльності, які відрізняються лише обсягом, спрямованістю, але збігаються за когнітивним та організаційно-операційним компонентом.
Корекційна функція педагога спрямована на:
• виправлення чи послаблення порушень психофізичного розвитку дитини;
• профілактику розладу;
• створення умов для розвитку дитини з вадами
інтелекту, цілісне формування її особистості;
• навчання батьків прийомів організації ігрової та навчальної діяльності малюка.
Основні знання педагога, який хоче проводити корекційно-реабілітаційну роботу:
• закономірності й особливості розвитку психіки дітей із вадами;
• теоретичні основи корекційної роботи з дітьми, які мають психофізичні вади;
• засоби та методи корекції пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери залежно від ступеня вади та віку дитини;
• зміст і методи роботи для формування дитячого колективу;
• способи поєднання навчальної та виховної роботи з корекцією вад психофізичного розвитку дітей.
Основні вміння педагога, який хоче проводити корекційно-реабілітаційну роботу:
• проводити комплексну роботу з профілактики, послаблення розладів психофізичного розвитку дітей із порушеннями
інтелекту в навчально-виховному

92 процесі: створювати умови для повноцінного розвитку особистості розумово відсталої дитини;
• володіти різноманітними засобами та методами корекції пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери, поведінки дітей; проводити корекційну роботу
(цілісна система педагогічного впливу);
• формувати дитячий колектив відповідно до стадії його розвитку;
• навчати батьків окремих корекційних прийомів і методів.
Не викликає сумніву й те, що вимоги до особистості і професійної діяльності ко-рекційного педагога — особливі, оскільки об'єктом впливу цього спеціаліста є діти з особливими потребами. Аналіз практики спеціальної освіти засвідчує, що особистісні риси фахівця у сукупності з глибокими професійними знаннями і вміннями набувають вирішального значення у результативності корекційної роботи з дітьми з вадами психофізичного розвитку.
Найважливішими рисами професійного характеру
можна вважати:
• потребу у спілкуванні з дітьми; в опануванні спеціальних педагогічних знань, умінь і навичок; у проведенні корекційно-виховної роботи з дітьми; постійному поповненні своїх знань, проведенні педагогічних досліджень; професійному самовихованні;
• соціальну і професійно-педагогічну спрямованість: громадянськість, соціальну активність, захопленість професією, вірність життєвим інтересам дітей з особливими потребами, творчість у педагогічній роботі, впевненість в оптимістичній перспективі

93 корекційного впливу, принциповість, відповідальність; професійну працездатність;
• у ставленні до вихованців — доброту, любов до дітей, гуманізм, порядність, емпатію, справедливість, чесність, вимогливість, тактовність, товариськість;
• інтелектуальні риси: уважність, спостережливість, кмітливість, продуктивність пам'яті, критичність мислення; глибину, широту, логічність, прогностичність розуму; педагогічну допитливість, творчу уяву;
• вольові риси: самовладання, цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, дисциплінованість, витриманість, організованість, ініціативність;
• емоційні риси: врівноваженість, емоційно-моторну стійкість, стенічність емоцій, емоційну виразність;
• професійні риси: педагогічний такт, освіченість, педагогічну майстерність, новаторство, професійне самовиховання, само-презентацію, професійну чесність
і порядність.
Співпраця з родинами та педагогами (вчителями, логопедом, дефектологом) полягає у:
• розробці індивідуальних рекомендацій щодо реалізації індивідуального підходу до дитини у школі та сім'ї, які стосуються, зокрема, урахування динаміки
її втомлюваності, працездатності, темпів навчання, ін- тересів, властивостей вищої нервової діяльності, ефективних форм заохочення тощо;
• розробці порад і рекомендацій для створення сприятливого клімату для взаємодії дітей, котрі мають психофізичні вади, з однокласниками, членами родини та іншими людьми;

94
• обговоренні індивідуальних умов створення ситуації успіху, подоланні труднощів для кожного учня;
• залученні батьків і педагогів до виконання домашніх завдань, які дають на кожному груповому корекційному занятті;
• виконанні на окремих групових заняттях фрагментів домашніх завдань, заданих учителем, із використанням засвоєних прийомів
і навичок пізнавальної діяльності;
• репетируванні на окремих групових заняттях у формі сюжетно-рольової гри відповідей учнів на уроці;
• створенні учителем умов підтримки на уроці для аналізу підготовленого домашнього завдання та демонстрації інших знань;
• наданні інформації про досягнення учнів під час корекційних занять, які потрібно переносити у навчальну діяльність і повсякденне життя;
• періодичному обговоренні досягнень і проблем учня.
Види корекційних програм, які створюють на
основі співпраці педагогів, спеціалістів і батьків для
подолання вад:
• короткі експрес-програми (1—5 консультацій) з акцентом на цілеспрямовану корекцію одного з дефектів (наприклад, корекція мовленнєвих порушень, пам'яті, уваги, самоконтролю при збереженому ін- телектуальному розвитку);
• тривалі програми (5—20 консультацій) з акцентом на розвитку й закріпленні новоутворень;

95
• комплексні програми (або кілька тривалих програм), орієнтовані на розвиток і закріплення новоутворень у комплексному взаємозв'язку.

Не зважаючи на етапи, особливості роботи з дітьми, які мають різні психофізичні вади, корекція потребує тривалої та системної роботи, що охоплює всі види діяльності як у школі, так і поза нею. Через це дуже важливо, щоб корекційним завданням був підпорядкований не лише урок, а й робота у групі подовженого дня, організація дозвілля малюка у школі та вдома (різні розвивальні ігри, завдання, робота відповідно до віку і потенціалу).
При здійсненні психолого-педагогічної реабілітаційної програми обов'язково варто дотримуватися такої послідовності етапів роботи: прогностичного, формувального, організаційного, коригувально-реабілітаційного, оцінювального.
Корекційно-розвивальна робота у освітньому закладі повинна бути спрямована на коригування та розвиток усіх складових дефекту: пізнавальної сфери, мовлення, навчально-практичної діяльності (навичок самообслуговування, загальнона-вчальних
і загальнотрудових умінь), емоційної та вольової сфер, особистісних утворень.
У процесі корекційно-реабілітаційної роботи доцільно використовувати такі методи: розвивальні вправи (спрямовані на корекцію і розвиток мислення, формування довільної уваги, розвиток логічної пам'яті, довільного запам'ятовування, корекції зв'язного мов- лення); сюжетно-рольові ігри; арт-терапію (зокрема музико- та казкотерапію); психо-гімнастику.

96
Під час здійснення психосоціальної реабілітації потрібно узгоджувати психологічний вплив із навчально-виховною роботою для перенесення результатів психокорекції на діяльність і поведінку дитини.
Педагогічний колектив повинен постійно формувати і підтримувати активність і мотивацію дітей та батьків до участі у корекційних заняттях
(урахування віку дитини, її психофізичного стану,
інтересів).
У процесі психолого-педагогічної реабілітації слід добирати й поєднувати відпповідні види діяльності в навчальному процесі та організації дозвілля. З педагогічним персоналом потрібно паралельно проводити психологічну профосвіту у формі семінарів
із застосуванням елементів психологічного тренінгу: рефлексивно-перцептивного, комунікативних умінь і навичок, педагогічної взаємодії, особистісного зростання.
У корекційно-виховному процесі педагогу краще застосовувати партнерські стратегії соціальної взаємодії на принципах рівності та партнерства, спрямовуючи свою діяльність на формування в учнів соціально прийнятої поведінки.
Корекційно-реабілітаційна робота в закладі повинна включати:
• створення груп взаємодопомоги батьків для здійснення успішної соціалізації дитини, покращення нормалізації життя родини;
• консультування родини для отримання спеціальних педагогічних, психологічних, медичних знань, необхідних для кваліфікаційного догляду.

97
Варто постійно проводити корекційно- розвивальну та реабілітаційну роботу з використанням новітніх досягнень у галузі корекційної педагогіки, спеціальної психології, соціальної педагогіки, медицини і практики.
Щороку необхідно здійснювати моніторинг соціалізації дітей
і випускників спеціальних загальноосвітніх закладів для оперативного коригування індивідуальної реабілітаційної програми вихованців.
Найкращим чинником соціалізації є створення
інклюзивних класів. Класи залучення створюють для забезпечення рівних стартових позицій і відповідного соціального досвіду взаємодії для дітей з особливими потребами. Основою навчання у класах залучення є
індивідуалізований навчальний план. Найважливіше, що батькам потрібно пояснити, і чому слід приділити найбільше уваги в індивідуалізованому навчальному плані — це мета і завдання, які мають допомогти учневі оволодіти певними знаннями та вміннями; вони повинні відповідати поточному рівневі розвитку дитини. У визначенні цих цілей і завдань беруть участь усі особи, причетні до роботи з учнем.
Навчання відбувається у формі структурованих занять. Структуровані заняття, які інколи називають заняттями у великих і малих групах, відбуваються протягом усього дня. У цей час діти під керівництвом учителя співають, жестикулюють, виконують певні вправи чи беруть участь в обговореннях. Ці заняття відрізняються від самостійних дослідницьких ігор надворі або в центрах діяльності. Вони проходять під керівництвом учителя і часто так чи інакше пов'язані з

98 тематичним навчальним планом. У плані визначено заняття на певний період, зазвичай на два-три тижні.
На структурованих заняттях, щоб сприяти соціальному розвитку дітей з особливими потребами, учителі застосовують такі стратегії роботи:
1. Пропонуйте дітям безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших.
2. Дотримуйтесь усталеного розпорядку дня, постійного плану дій.
3. Сприяйте залученню дітей до груп.
4. Використовуйте позитивне підкріплення.
5. Звертайте увагу на зусилля, а не на результат.
6. Для дітей з особливими потребами важливою є сформованість самовизначення і самоповаги.
7. Учіть дітей описувати себе, свої сім'ї та культурні групи, до яких вони належать.
8. Учіть дітей демонструвати позитивне ставлення до себе та інших.
9. Сприяйте розвитку в дітей упевненості в собі.
10. Учіть дітей незалежності.
11. Навчайте дітей поважати свої права та права
інших.
12. Для розвитку гармонійної особистості у школі використовують методи навчання дітей самоконтролю і позитивної взаємодії.
13. Навчайте малят додержуватися правил і встановленого порядку дій.
14. Учіть дітей висловлювати свої емоції у прийнятний спосіб.
15. Організовуйте ігри, що відповідають віку учнів.
16. Заохочуйте співпрацю під час ігор і взаємодію з
ровесниками.

99 17. Учіть дітей співчувати і допомагати іншим.
18. Учіть дітей відповідальності.
19. Учіть дітей шукати компроміси і розв'язувати проблеми через обговорення.
Важливим умінням є навички розв'язання проблем.
Використовують такі методи підвищення мотивації і заохочення до розв'язання проблем:
• пропонуйте дітям різні види досліджень і роботи з матеріалами;
• заохочуйте допитливість і бажання розв'язувати проблеми;
• розвивайте у дітей конструктивне мислення;
• учіть дітей робити припущення і планувати свою роботу.
Для опанування вміння розв'язувати проблеми потрібен певний рівень інтелектуального розвитку. Це достатньо
індивідуальний процес, і кожній дитині притаманні свої підходи. Учителі можуть ефективно допомагати малятам опановувати мистецтво розв'язувати проблеми у класі, однак для цього необхідні певні умови:
1. Відсутність страху невдачі (передбачає розвиток у дітей здатності до ризику).
2. Можливість установлення причин і наслідків через дослідження й експерименти (слід уважно слухати запитання дітей і стежити за їхньою поведінкою, щоб визначити рівень зрозуміння малятами різних ситуацій). Створюйте дітям безпечні умови і надавайте різноманітні іграшки та матеріали для експериментів.
3. Заохочення і підтримка (якщо діти побоюються покарання або вчителі не використовують природного потенціалу до навчання, когнітивний розвиток малят порушується). Під час роботи з учнями у класі варто

100 використовувати різні натяки і підказки, заохочувати допитливість і експерименти. Усе це сприяє розвитку в дітей необхідних навичок.
Слід мати на увазі, що певні види поведінки дорослих негативно відбиваються на вмінні дітей розв'язувати проблеми. Таке трапляється, коли дорослі:
• критично ставляться і вишукують помилки (сміються з дитини, негативно ставляться до її пропозицій, не враховують її думки тощо);
• не дозволяють процесу розв'язання проблем переходити у сферу стосунків (де могли б реалізуватися альтернативні рішення, не обов'язково ті, які дорослі вважають правильними);
• примушують дітей до демократичності чи творчості
(наприклад, наполягають, що всі мають діяти лише по черзі, дочасно припиняють суперечки, нав'язують «пра- вильні» відповіді тощо).
У процесі роботи використовують низку специфічних прийомів роботи з дітьми:
• розробка еквівалентних вправ (видозміна завдань і матеріалів; еквівалентні вправи мають однаковий рівень складності й однакове спрямування);
• продовження (перефразування, розвиток і продовження дитячих висловів; наприклад, коли
Андрій сказав: «М'яч», Владислав підтвердив: «Так, у тебе є синій м'яч»);
• поступове зменшення кількості підказок (першими вилучають фізичні, потім — жести і натяки, а останніми — словесні підказки);
• паралельні коментарі (дорослий коментує дії дитини);
• підказки;

101
• порозуміння;
• підкріплення (дія чи послідовність дій, які мають на меті закріпити бажану поведінку дитини; підкріплення можуть бути конкретними чи соціальними: схвалення, можливість ще раз взяти участь в улюбленій грі, відвідини зоопарку тощо);
• зворотна послідовність (дорослий учить дитину виконувати завдання, починаючи з останнього етапу; такий метод особливо підходить для розвитку вмінь, пов'язаних із самообслуговуванням);
• успішні апроксимації (процес поступового підвищення вимог до дитини для досягнення бажаної поведінки);
• аналіз завдань (аналіз і поділ складних завдань на кілька складників, які діти можуть послідовно успішно виконувати).
Наступним важливим умінням є оволодіння знаннями та інформацією:
1. Допомагайте дітям здобувати різноманітні знання загального характеру.
2. Повторюйте вивчений матеріал, щоб закріпити запам'ятовування.
3. Пропонуйте малятам називати кольори і предмети, а також висловлювати свої думки та ідеї.
4. Повторюйте вивчені слова і назви предметів.
5. Пам'ятайте, що діти часто потребують кількох спроб, щоб висловитися правильно чи передати якусь
інформацію.
6. Звертайте увагу дітей на кольори їхнього одягу.
7. Призначте кожному дню тижня свій колір. Скажімо, понеділок — червоний день, вівторок — оранжевий тощо.

102 8. Розробіть для кожного центру діяльності заняття, пов'язані з цими кольорами.
9. Використовуйте різні об'єкти у класі як реквізит для рольових ігор чи розповідей казок і пригод.
10. Організуйте екскурсію до магазину, бібліотеки, поштового відділення, банку, ресторану тощо. Або запросіть до класу працівників цих закладів і обговоріть їхню роль у суспільстві.
11. Запросіть до класу різних гостей, щоб вони розповіли про свою професію. Це добра нагода залучити до співпраці батьків та інших членів родин дітей.
12. Якщо малят зацікавила одна з професій, облаштуйте відповідним чином куточок для рольових
ігор і зробіть необхідні зміни в інших центрах діяльності, щоб стимулювати вивчення цієї теми.
13. Облаштуйте в куточку рольових ігор крамницю.
Під час гри один з учнів може зображати покупця, а
інший — продавця. Для придбання певних речей покупцеві треба правильно називати їх. А продавець має складати обрані товари, а потім перераховувати їх і виписувати чек.
14. Щоб стимулювати обговорення, використовуйте фотокартки школи, будинків дітей, членів їхніх сімей тощо.
Учіть дітей користуватися різними джерелами
знаходження інформації:
1. Тримайте у класі різноманітні книжки, в яких діти могли б знаходити потрібні їм відомості.
2. Коли вам потрібна певна інформація, пояснюйте дітям процес її пошуку.

103 3. Складіть перелік того, що діти знають про якусь річ, процес чи подію, а також перелік того, що вони хотіли б знати. Продемонструйте їм різні шляхи пошуку необхідної інформації.
4. Учіть дітей ставити запитання, і лише потім надавайте їм необхідну інформацію. Скеровуйте дії малят у правильному напрямі.
5. Заохочуйте дітей колективно шукати відповіді.
Агресивні діти погано контролюють себе, і працювати з ними у класі особливо важко. Їхня поведінка може коливатись від високоактивної до ворожої. У процесі роботи з такими малятами слід чітко встанов давати
правила і використовувати педагогічні стратегії, що
сприяють розвитку внутрішнього контролю й


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал