Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет




Сторінка5/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.56 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА
РЕАБІЛІТАЦІЯ
ДІТЕЙ ІЗ ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ
Реабілітація у школі (школі-інтернаті) — комплексна, і забезпечується поєднанням спеціального педагогічного
(корекційного), психологічного,

71 медичного супроводу (лікувально-відновлювальні, лікувально-профілактичні заходи).
Основними завданнями психологічного супроводу малят, які потребують психофізичної корекції, у навчальному закладі є:
• недопущення появи у хворої дитини психопатологічних рис особистості під впливом особливих умов її розвитку;
• компенсація наявних дефектів шляхом активізації аналізаторів зберігання;
• стимулювання позитивного ставлення до дефекту, прагнення перебороти його, віри в можливість такого подолання і свідомої активності;
• зміцнення вольових рис дитини, її заспокоєння;
• проведення просвітницької роботи щодо особливостей цього контингенту дітей і формування вимог до них;
• раннє виявлення дітей із відхиленнями у розвитку,
їхня своєчасна діагностика і профілактика вторинних нашарувань;
• оптимізація спілкування з однолітками, батьками, педагогами;
• заохочення до вияву особистісних пізнавальних
інтересів, самостійності;
• допомога у створенні умов для продуктивного просування обраним шляхом відповідно до вимог оточення;
• допомога в самостійному творчому опануванні системи відносин зі світом і самим собою;
• розробка і впровадження певних форм і методів роботи як умов успішного навчання й розвитку дитини.

72
Дотримання і виконання цих завдань допоможе зберегти і зміцнити психічне здоров'я, компенсувати наявні відхилення в пізнавальній та емоційно-вольовій сфері, успішно соціалізуватися.
Основні завдання психолого-педагогічної корекційно-реабілітаційної роботи:
1. Розвивати комунікативні навички і вміння дітей з особливими потребами, виховувати позитивні моральні риси через ознайомлення з правилами і нормами поведінки у групі та у громадських місцях у процесі спільної діяльності для профілактики дезадаптації.
Формувати навички відповідальної поведінки.
2. Навчати взаємодії з іншими через виконання етичних вправ за допомогою методів арт-терапії (казка, малюнок, музика) та моделювання життєвих ситуацій.
3. Сприяти створенню ситуації психоемоційного комфорту, знімати нервово-психічне напруження через навчання рухливих
ігор, психогімнастичних
і ритмічних вправ, аутогенне тренування. Коригувати тривожність, агресивність, імпульсивність. Формувати здорові установки на життя і діяльність.
Відхилення в розвитку і поведінці дітей залежать
і обумовлені багатьма факторами. Але, незважаючи на
їхню різноманітність, в основі всіх відхилень лежить тільки одна особливість: порушується рівновага між дитиною і середовищем, починаються труднощі аж до неможливості пристосування до звичних вимог цього середовища. Тому дітей із різними відхиленнями в поведінці часто називають «непристосованими», «не- адаптованими».
Завданням психологічної реабілітації є створення рівноваги у психіці й поведінці малюка, яка відповідала

73 б нормі, тобто поведінці й розвитку психіки, адекватних віку дитини і середовищу, в якому вона живе. Кінцева мета психологічної реабілітації — включення й
інтегрування поведінки
індивіда відповідно до вимог нормального життя.
Зусилля сучасної психолого-педагогічної реабілітації спрямовані саме на створення системи методів і засобів відновлення організму з урахуванням усієї складності порушень розвитку дітей. Ці методи мають бути доступні для здійснення у звичайних умовах при допомозі психологів, педагогів, лікарів, батьків.
При порушенні психічної рівноваги, при обмежених властивостях людина не в змозі повноцінно включитися в роботу. Якщо вона має важкі порушення, то стає тягарем для рідних і всього суспільства; при легших — не може задовільно виконувати свої обов'язки в сімейному, професійному і суспільному житті. У дітей це виражається в неуспішності в навчанні й відсутності результатів виховного впливу та розвитку.
Людина, якій не вдалося відновити власні ду- ховні сили і здібності, може ще більше ускладнити свій психофізичний стан. Якщо немає змоги проводити реабілітацію, можуть виникнути додаткові розлади, не пов'язані із самим відхиленням від норми: тривожність, страхові реакції, почуття неповноцінності тощо.
Діти із психофізичними вадами нерідко мають проблеми в емоційно-вольовій сфері, оскільки їхній стан поєднується з несприятливими впливами середовища. І часто їм необхідна тривала, дуже

74 наполеглива виховна та корекційна робота, успіх і результати якої є, хоча і приходять дуже повільно.
Дорослі мають виявляти увагу і спосте- режливість, тактовність, вимогливість і систематичний контроль, щоб утрутитись, коли треба та як треба. Не можна дозволяти закріплюватися негативним реакціям, оскільки це робить повернення до норми дуже важким процесом.
Реабілітація дає найкращі результати, коли її починають проводити якнайраніше. Це пояснюється тим, що дитина ще легко піддається впливу, й активізувати її внутрішні сили для подолання вад у психічному розвитку — легше. Але справжня реабілітація відбудеться тоді, коли малюк стане актив- ним учасником цього процесу: і що раніше почнеться лікування, то швидше настане видужання, звичайно, за умови постановки правильного діагнозу та призначення відповідної корекції.
Так само, як і хворі, діти з різними психо- фізичними порушеннями потребують не лише лікування, але й навчання та підготовки до опанування спеціальних умінь, навичок, знань, щоб пристосуватися до життя у світі. Без такої підготовки вони приречені на інвалідність і стають важким тягарем для сім'ї та суспільства. Відповідно, основною метою психолого- педагогічної реабілітації є допомога хворій дитині відновити свої можливості для розвитку, формування її як повноцінної особистості шляхом спеціальних впливів і відповідних умов.
Психолого-педагогічна реабілітація охоплює всі форми систематичних впливів на хвору дитину, що
існують в у сфері виховання і навчання, і здійснюється

75 на основі принципів і методів медичної психології та лікувальної педагогіки.
Успіх відновлення організму дитини залежить від: детального знання соматичних, фізичних і психічних змін (необхідно з'ясувати можливість сприймати впливи середовища; достатньо знати ефект різних психолого-педагогічних впливів і вміти правильно їх використовувати на практиці).
Значну увагу слід приділяти формуванню й підтримці мотивації до участі у корекцій-них заняттях шляхом урахування інтересів дітей, добору цікавих і доступних завдань, використання прийомів позитивного заохочення, стимуляції прагнення до подолання труднощів і саморозвитку, підтримки віри у власні сили.
Тому варто дотримуватися низки умов для
здійснення корекційно-реабілітаційної діяльності:
1. Ранній початок корекційної роботи.
2. Комплексний підхід.
3. Добір і поєднання відповідних видів діяльності в навчальному процесі та організації дозвілля.
4. Підтримка активності й інтересу дитини до виконуваної справи.
Формуючи
стратегію
психореабілітаційно-го
впливу, доцільно керуватися такими засадами:
1. Критерієм необхідності впливу є виявлення відхилень, що загрожують нормальному віковому розвитку.
2. Обсяг і вибір послідовності реабілітаційних заходів залежить від ступеня виразності порушень.
3. Вибір адекватної форми психореабілі-таційної роботи.

76 4. Гнучкість реабілітаційної тактики.
5. Поєднання індивідуальних, групових і сімейних форм роботи.
Принцип активного залучення найближчого соціального оточення дитини до участі в корекційній програмі.
6. Спрямованість на закріплення й перерозподіл впливу в реальному соціальному середовищі.
7. Конфіденційність — відомостей, отриманих під час корекційно-реабілітацій-ної роботи, не можна розголошувати і спрямовувати на шкоду дитині.
8. Суб'ектність інтервенції, забезпечення особистісного підходу: дитині надають право вибору подальшого напряму впливу.
9. Системність і комплексність корек-ційних, профілактичних і розвивальних завдань.
10. Пріоритетність корекції каузального типу
(звернення до причин вади).
11. Діяльнісний принцип корекції.
12. Принцип ефективності корекційної роботи.
13. Принцип персоніфікованої відповідальності за адекватність корекційної роботи.
Психолого-педагогічна реабілітація дітей
із психофізичними вадами здійснюється на базі динамічного функціонального зв'язку між збереженими елементами особистості й медико-педагогічними впливами. При наданні відповідного впливу педагогу і психологу потрібно враховувати:
• основні індивідуальні особливості, структуру особистості, патологічні зміни у хворої дитини;
• основні розлади психіки у хворої дитини, що підлягають виправленню шляхом проведення психологічної та виховної роботи;

77
• позитивні сторони особистості хворої дитини й залишкові можливості, на яких можна буде будувати впливи;
• які фактори стимуляції (психологічні та виховні засоби) будуть найрезультативнішими у процесі корекційної роботи з кожною дитиною;
• динамічне відстеження стану психічних процесів під час психолого-педагогічної реабілітації;
• необхідність у тривалому проведенні вправ не лише для порушених психічних функцій, але й усієї особистості.
ЗАСОБИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ
РЕАБІЛІТАЦІЇ
1. Правильна організація життя дітей — режим дня.
Дотримання режиму дня — це оптимальна організація життя дитини упродовж доби при забезпеченні ритмічного задоволення основних життєвих потреб — у їжі, відпочинку, зв'язку з навколишнім середовищем. Режим дня створює фізіологічні
і психологічні передумови для поступового відновлення порушень. За правильного режиму, який має враховувати співвідношення харчування, сну й відпочинку, здійснюється врівноваження організму із середовищем.
Режим дня необхідно узгоджувати з відповідною схемою лікування, його потрібно складати
індивідуально з урахуванням стану хвороби.
2. Організація відповідних занять і ігор.
Дитина — активна й діяльна істота, навіть якщо вона хвора. Тому слід організовувати спеціальні заняття та ігри, які мають відповідати можливостям дітей та їхній індивідуальній психічній витривалості.

78
Різні види занять та ігор потрібно проводити за певною системою, чергуючи їх за рівнем складності.
Один із ефективних засобів активізації пізнавальної діяльності психічної активності дітей — музика, що сприяє розвитку мовлення, розширює кругозір, світогляд, сприяє фізичному вихованню, образотворчій діяльності. Сприймання музики пов'язане з розумовими процесами й одночасно впливає на їхній розвиток: вимагає уваги, спостережливості, кмітливості.
Відповідаючи на запитання дорослого після того, як прозвучав музичний твір, дитина здійснює перші порівняння й узагальнення. Музика стимулює виникнення в уяві нових образів, спонукає до пізнавальної активності, створює позитивне емоційне тло, допомагає орієнтуватися в найближчому довкіллі, розвиває вольову і рухову сферу.
При проведенні занять та
ігор необхідно дотримуватись певних умов і вимог: не втомлювати і не обтяжувати, прагнути отримати швидкий видимий ефект при певному виді діяльності, часто урізноманітнювати заняття, не допускати тривалої і втомливої для дитини зосередженості, дотримуватись гігієнічних умов, ігри повинні бути дозованими, доступними, стимулювати до дії.
Крім сюжетних, великий відновлюваль-ний, реабілітаційний і корекційний ефект мають також ритмічні ігри, оскільки ритм сприятливо'впливає на емоційну сферу.
3. Правильне ставлення до хворої дитини.
Кожен, хто вступає в контакт із хворою дитиною і доглядає за нею, повинен мати відповідні знання та вміння, такт; знати, як потрібно поводитися. Хворого

79 малюка потрібно оберігати, але в деяких моментах варто виставляти чіткі вимоги, звичайно з урахуванням його можливостей. Неправильне ставлення дорослого до дитини обтяжує та ускладнює її психічний і емоційний стан, поглиблює відчуття неповноцінності.
Дорослий має усвідомлювати наявність відхилень у психічному і фізичному розвитку малюка, давати можливість чергувати сон і дозвілля, оберігати від
ізоляції, бути уважним і комунікабельним, терплячим, відкритим, поважати дитину як особистість попри всі вади.
4. Усунення шкідливих впливів (зовнішніх і
внутрішніх): матеріальні нестатки, стосунки між дорослими в сім'ї, ізольованість родини, ставлення оточення до дитини та сім'ї загалом тощо.
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ДІТЬМИ ІЗ
ПСИХОФІЗИЧНИМИ ВАДАМИ
Робота з дітьми, які мають особливі потреби, вимагає не тільки знань і досвіду, а ще й терпіння, любові до них. Нерідко ці малята залишаються сам на сам зі своїми проблемами, стають непотрібні ані бать- кам, ані педагогам. Така дитина, як правило, викликає роздратування, ворожість, бажання бути до неї особливо вимогливим, а ще краще — взагалі позбутися
її. У цьому випадку психолог є єдиною опорою і підтримкою такого учня, оскільки саме він покликаний захищати її як особистість.
Психолого-педагогічна реабілітація полягає в корекційно-навчальних заняттях, трудо-, ігротерапії,
індивідуальній і груповій психотерапії.

80
Уключення в навчальні заняття відбувається поступово, пристосування дітей до того чи іншого виду діяльності вимагає тривалого часу.
Заняття проводять у двох напрямах: як форму для отримання знань і як розвиток, корегування процесів мислення, уваги, регуляція поведінкових реакцій.
Робота з виправлення порушень — індивідуалізована для кожної дитини і групи захворювань. Характер занять, навантаження і дозвілля оцінюють на основі природи психічного розладу, залишкових можливостей, фазових станів.
Навчально-виховний, психолого-педагогічний, корекційний і реабілітаційний процес у кожної спеціальної школи-інтернату має свої особливості, оскільки залежить від тієї вади, яку має дитина. Але головне — їхня цілісність, орієнтована на кінцевий результат — розвиток особистості, її соціальну ре- абілітацію.
ДІТИ З ВАДАМИ СЛУХУ І ЗОРУ
У роботі з такими учнями радимо широко використовувати засоби наочності
(картки
із завданнями, числами, словами, картинками тощо), які дозволяють сприймати матеріал візуально і на слух.
Необхідно вчити дитину використовувати і розвивати компенсаторні форми спілкування: зір, слух, нюх, тактильність, а також забезпечити руховою активністю
(для дітей із вадами слуху).
Слід застосовувати різні способи заохочення до участі в загальних фронтальних заняттях (написання слухового диктанту, розв'язання задач і прикладів тощо).

81
Необхідно допомагати індивідуально і приділяти увагу на уроці кожній дитині (запитання-натяки, виправлення помилок), проводити корекційні заняття відповідно до
індивідуальних потреб і можливостей.
Потрібно використовувати технічні й оптичні засоби навчання, компенсації, корекції, відновлення порушених і недорозвинутих функцій зору та слуху, музикотерапію на корекційних заняттях (для дітей зі слабким зором) і арт-терапію (для дітей зі слабким слухом).
Допомогти дитині адаптуватися до колективу можна, підкреслюючи і заохочуючи будь-які її досягнення; давати доступні завдання; підтримувати і допомагати, якщо виникли труднощі; розвивати здатність витримувати і долати невдачі, не впадати у відчай; формувати позитивне ставлення однокласників.
ДІТИ З ДЦП
Облаштуйте навчальний куточок, забезпечте
індивідуальними меблями (парта, ортопедичні пристрої тощо), місцем для проведення фізкультхвилинок.
Структура заняття навчання дітей повинна містити такі етапи: психологічна підготовка (1—3 хв); логопедична розминка (3—4 хв); основна частина (20—25 хв); фізкультхви-линка (2 хв); завершення (4—6 хв).
Необхідно враховувати під час роботи соматичні, психофізичні показники кожної дитини (у комплексі).
Радимо урізноманітнювати форми викладу навчальної
інформації з урахуванням рівня розвитку уражених сфер і функцій; захищати дітей від фізичного та розумового перевантаження, правильно обирати темп і способи засвоєння знань.

82
Корекційна програма має включати: вправи для зняття зорового напруження, відповідний ортопедичний режим, обов'язкову логопедичну гімнастику, фізичні вправи на розвиток загальної та дрібної моторики й мускулатури.
Психологічна підготовка до уроку може бути побудована за таким планом: всупні бесіди, розмови на побутові теми для створення позитивного настрою, пробудження інтересу'. Для успішної організації уроку слід дозувати наочність, вчасно переключати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, забезпечуючи сприятливий режим роботи.
При закріпленні навчального матеріалу варто застосовувати ті форми, прийоми викладу, які допомагають краще запам'ятати інформацію: усне промовляння, складання схем, плану, відповіді на запитання тощо.
Необхідно вводити у навчальний процес
інтегровані елементи: музику, аплікацію, ритмічні вправи, малювання, ліплення, співи, що компенсують розлади сенсорно-моторного розвитку, формують пізнавальну діяльність, покращують інтелектуальну ак- тивність.
ДІТИ ІЗ ЗПР
Потрібно посилити контакти дитини з людьми.
Це досягається через уважне, доброзичливе ставлення, організацію спільної діяльності з іншими дітьми, створення ситуацій успіху.
Підвищити самооцінку дитини можна: допомігши дитині усвідомити й відчути, що вона може щось робити краще за своїх однолітків, переконавши її в можливості самостійно долати труднощі.

83
Слід формувати працездатність (уміння і бажання працювати) через надання дитині різноманітних доручень, які б « обілізували її активність. Необхідно ліквідувати прогалини у знаннях. Це досягається через
індивідуальні та додаткові завдання, самопідготовку, спеціальні корекційні заняття:
• корекція повинна бути спрямована на формування почуття реального, адаптації до життєвих ситуацій; самостійності, подоланні труднощів при переході від
ігор до навчання, створення пізнавальних інтересів і стереотипів діяльності;
• заняття мають стимулювати у дітей інтерес до навчання, виробити позитивне ставлення до виконання завдань.
На початку занять потрібно використовувати наочний матеріал, що відповідає умовам створеної ситуації, насиченої елементами гри.
Слід формувати мотивацію до навчання через стимулювання бажання отримати позитивну оцінку, заслужити схвалення.
ДІТИ З ВАДАМИ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ
Необхідне надання дітям постійної
ін- дивідуальної допомоги у процесі виконання тих чи
інших навчальних завдань (навідні запитання, пряме керування діяльністю).
Варто забезпечити розуміння дитиною запропонованих їй інструкцій, оскільки від цього залежить успішність виконання навчальної діяльності.
Формування позитивного ставлення до школи і навчальної діяльності досягається через відчуття себе рівноправним членом колективу, турботу
і доброзичливе ставлення оточення.

84
Радимо проводити корекійні заняття для розвитку психічних процесів, спираючись на індивідуальні потреби і можливості дитини, використовувати музикотерапію.
Неабияк важлива і трудотерапія, оскільки праця знижує загальну збудливість і відволікає увагу від примітивних потягів і схильності до агресивних і асоціальних вчинків. Слід дбати і про дотримання психогігієнічних умов при організації та проведенні пе- дагогічного процесу — індивідуальний підхід і дозування навантаження.
Навчально-виховну роботу потрібно поєднувати з:
• моніторингом стану дитини (здійснює психіатр, психолог, педагог, олігофренопеда-гог);
• корекційною роботою (проводять дефектологи) для відновлення і корекції мовлення та моторики.
РЕКОМЕНДОВАНІ ІГРИТА ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ
ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ:
Вправи та ігри для психокорекції мають відповідати таким вимогам:
• використовувати різні рівні виконання завдань
(наочно-дієвий, наочно-образний, вербальний) відповідно до концепції поетапного формування розумових дій;
• відповідати принципу поступового ускладнення завдань у межах зони найближчого розвитку дитини;
• проводитися не лише на ігровому, а й на дидактичному матеріалі відповідно до програм певних предметів для забезпечення перенесення сформованих пізнавальних операцій і дій у навчальну діяльність;

85
• спонукати дітей використовувати засвоєні прийоми пізнавальної діяльності на уроках і під час виконання домашніх завдань.
РОЗУМОВО ВІДСТАЛІ ДІТИ, ДІТИ ІЗ ЗПР
1. Ігри, що сприяють розвитку зорових, слухових, нюхових відчуттів, окоміру: «Якого кольору не стало?», «Упізнай запах (звук)», «Визнач на дотик»,
«Упізнай товариша по голосу» тощо.
«Упізнай товариша по голосу»: учень, який стоїть спиною до класу, вгадує свого товариша за фразою:
«Упізнай мій голос!». Ускладнення гри: двоє одночасно кажуть: «Спробуй упізнати наші голоси».
2. Ігри, що розвивають спостережливість, увагу, уяву, пам'ять. Це ігри на порівняння, узагальнення, спостережливість: «Скільки предметів ти помітив?»,
«Відшукай предмет», «Хто швидше збере?», «Що закреслити і що підкреслити?» тощо.
«По полотну з трьома горошинами». Потрібно пройти
«полотном» (доріжкою) з одного кінця класу в інший, тримаючи на долоні книжку, на якій лежать три горошини (розподіл уваги).
3. Ігри на розвиток мови, мовлення сприяють розвитку мови, кмітливості, швидкості реакції: «Закінчи слово»,
«Назви круглий (квадратний, трикутний) предмет»,
«Назви одним словом», «Навпаки», «Доповни речення» тощо.
«Назви предмет»: ведучий називає ознаку, а учень — предмет, який може її мати: вузька — стрічка, довгий
— канат, солодкий — цукор.
4. Ігри і вправи для корекції моторики: використання різноманітних конструкторів, мозаїк, кубиків, робота з пластиліном; ігри з фішками, вправи з колесом, м'ячем;

86
ігри «Боротьба», «Каруселі», «Лелека ходить по болоту».
ДІТИ З ВДДАМИ ЗОРУ
1. Ігри на розвиток сенсорної сфери і сенсорної діяльності сприяють формуванню вмінь у дітей розрізняти, порівнювати, виділяти
і називати характерні ознаки та властивості предметного світу.
Наприклад: «Хто швидше збере палички?», «Знайди такий же», «Якої геометричної фігури не стало?»,
«Чого не стало?», «Розклади за кольором», «Розклади за відтінками».
«Хто швидше збере палички»: дітям пропонують у скляночки певного кольору зібрати палички такого ж кольору. Із цих паличок вони викладають різні геометричні фігури і прості предметні зображення
(хатка, ялинка). Мета гри: диференціація кольору, рахування.
2. Логічні ігри, спрямовані на формування вміння класифікувати, групувати, систематизувати предмети' за спільними й відмінними ознаками. Це ігри: «Кожній
іграшці — своє місце», «Знайди дерево, квітку за картинкою», «Вдягни ляльку», «Постав речі на місце»,
«Знайди чашці місце», «Хто з яким м'ячем грає?» тощо.
«Угадай за описом»: дитині пропонують картинку із зображенням предметів: іграшки, меблі, взуття, посуд.
Завдання: «Відгадай загадку, опиши предмет». Хто відгадує, той отримує картку. Виграє той, у кого буде найбільше карток.
3. Словесні ігри, малювання значення слова; пов'язати слово з ілюстрацією, що його передає; скласти якомога більше слів, що починаються однаково тощо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал