Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет




Сторінка3/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.56 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Порушення інтелектуального розвитку

Визначення
Порушення
інтелектуального розвитку спричинені ураженням центральної нервової системи
Органічна недостатність мозку має непрогресуючий характер, тому такі діти здатні до поступального пізнавального розвитку, хоча зі значними труднощами. Для таких дітей характерне порушення пізнавальної діяльності, що виявляється в обмеженості сприймання, мовлення, уваги, пам’яті, відтворення сприйнятого і вивченого. Ці діти мають певні обмеження таких здібностей як комунікація, самообслуговування та соціальні навички. Діти з порушеннями інтелектуального розвитку можуть пізніше почати розмовляти, ходити, засвоїти навички самообслуговування. Ці обмеження зумовлюють уповільнені темпи розвитку та навчання дитини. Вона навчатиметься, проте дуже повільно, а певні знання та навички може взагалі не опанувати.

Причини
Нині лікарям відомо багато причин, що зумовлюють порушення інтелектуального розвитку.
Зокрема:

37
Генетичні. Іноді порушення інтелектуального розвитку спричинюються аномальними генами, успадкованими від батьків, порушеннями в комбінації генів тощо. Прикладами таких розладів можуть бути синдром
Дауна, слабка
Х-хромосома та фенілкетонурія.
Патології вагітності.
Порушення
інтелектуального розвитку може статися внаслідок неправильного розвитку дитини в материнській утробі
(наприклад, порушення поділу клітин зародка). Жінка, яка під час вагітності вживає алкоголь або хворіє на
інфекційні захворювання (краснуха), може народити дитину з порушенням інтелектуального розвитку.
Патологічні пологи. Якщо під час вагітності або пологів дитина потерпає від браку кисню, наслідком може бути порушення інтелектуального розвитку.
Захворювання. Такі захворювання як коклюш, кір або менінгіт можуть спричинити порушення
інтелектуального розвитку. Неналежна медична допомога, вплив шкідливих речовин, таких як свинець або ртуть, погане харчування також можуть зумовити порушення інтелектуального розвитку.
Це не захворювання, у звичному розумінні, ви не можете ним заразитися, це не психічний розлад, як, наприклад, депресія. Порушення інтелектуального розвитку не лікується. Проте, більшість дітей, які мають порушення інтелектуального розвитку, можуть навчитися робити багато речей. Це лише потребує більше часу і зусиль, порівняно з іншими дітьми.



38
Симптоми
Існує багато ознак порушення інтелектуального розвитку.
Наприклад, діти з порушенням
інтелектуального розвитку можуть: почати сідати, повзати або ходити пізніше, ніж
інші діти; почати розмовляти пізніше, або мати порушення вимови; мати проблеми із запам’ятовуванням; не розуміти, як використовувати певні речі; не розуміти соціальні норми; не усвідомлювати послідовність дій; мати проблеми із вирішенням проблем та/або мати проблеми із логічним мисленням.
Близько
87% осіб
із порушенням
інтелектуального розвитку повільніше засвоюють нову інформацію та опановують навички. В ранньому віці таке уповільнення в розвитку не дуже помітне. Ці особливості навіть можуть не діагностуватися як порушення інтелектуального розвитку, аж доки діти не підуть до школи. Коли вони виростуть, багато з тих, хто має порушення інтелектуального розвитку середнього ступеня, можуть жити самостійно. Інші люди можуть навіть не знати про їхні порушення
інтелектуального розвитку.
У решти 13% осіб, які страждають на порушення
інтелектуального розвитку, фіксується менше 50 балів за IQ тестом. Ці люди значні труднощі у навчанні, самообслуговуванні та в громаді. Особа з більш вираженим порушенням інтелектуального розвитку може потребувати інтенсивнішої допомоги упродовж усього життя. Кожна дитина
із порушення

39
інтелектуального розвитку здатна навчатися, розвиватися і зростати. Всі діти, які мають такий діагноз, за умови відповідної допомоги, можуть мати задовільне життя.

Навчання
Дитина
із порушенням
інтелектуального розвитку може добре навчатися у школі, проте, вірогідно, потребуватиме індивідуальної допомоги, що задовольняє її навчальні потреби.
Для дітей віком до 3років можуть надаватися послуги раннього втручання. Фахівці можуть допомогти родині розробити так званий план
індивідуальних послуг. Цей план містить перелік особливих потреб дитини. Він також описує послуги, що може отримати дитина для задоволення цих потреб. У плані особливі потреби кожної родини визначені таким чином, що батьки та інші члени сім’ї матимуть змогу допомогти малюкові.
Спеціальне навчання та супутні послуги для дітей шкільного віку доступні у шкільній системі.
Персонал школи працюватиме з батьками дитини над розробкою індивідуальної навчальної програми. Ця програма схожа на план індивідуальних послуг родині. Програма описує особливі потреби дитини та послуги, що мають спрямовуватися на задоволення її потреб.
Багато дітей із порушеннями інтелектуального розвитку потребують допомоги у виробленні навичок для повсякденного життя, роботи та поведінки в громаді. Вчителі та батьки можуть допомогти дитині

40 формувати такі навички як у школі, так і вдома. Серед таких навичок: спілкування з людьми; самообслуговування та особистої гігієни; основи здоров’я та безпеки; побутові навички (прибирання, приготування
їжі); соціальні навички (норми поведінки, вміння вести діалог, взаємодія з іншими); читання, письма, елементарного рахунку; трудові (професійні) навички (по досягненні відповідного віку).
Підтримка або зміни у класі (так звана адаптація) допомагають більшості учнів із порушеннями
інтелектуального розвитку. Окремі загальні зміни, що допомагають учням із порушеннями інтелектуального розвитку, наводяться у розділі „Поради батькам‖.

Поради батькам
Дізнайтеся більше про порушенням
інтелектуального розвитку. Чим більше ви знаєте, тим краще ви зможете допомогти собі та вашій дитині.
Заохочуйте вашу дитину до самостійності.
Наприклад, допомагайте вашій дитині опанувати навички самообслуговування та побутові вміння.
Доручайте вашій дитині виконувати повсякденну роботу. Зважайте на вік та можливості дитини. Ви можете розподілити завдання на маленькі кроки. Наприклад, ви доручили дитині накрити на стіл. Перше: доручить їй покласти серветки на столі біля місця кожного з членів родини. Друге: зробити те саме з посудом, тарілка за тарілкою. Кажіть, що треба

41 робити, крок за кроком, поки дитина впорається з роботою. Покажіть, як саме треба робити. Надайте допомогу, коли це потрібно. Коментуйте дії дитини.
Похваліть, коли вона успішно виконає роботу.
Розвивайте здібності вашої дитини.
Дізнайтеся, що вивчає ваша дитина у школі.
Спробуйте знайти можливість для того, щоб ваша дитина застосовувала ці знання вдома. Наприклад, якщо вчитель на уроці веде розмову про гроші, візьміть дитину із собою до магазину. Допоможіть дитині рахувати гроші та розрахуватися за покупку.
Допоможіть перерахувати здачу.
Знайдіть можливість у вашій громаді для соціальної діяльності (відпочинок, гурток, спорт тощо). Це допоможе вашій дитині розвинути соціальні навички, а також отримати задоволення.
Поговоріть з іншими батьками, діти яких мають порушення інтелектуального розвитку. Батьки можуть надати вам корисні поради та емоційну підтримку.
Зверніться до школи і розробіть навчальний план, щоб задовольнити потреби вашої дитини.
Підтримуйте зв’язок з вчителями вашої дитини.
Запропонуйте підтримку. Дізнайтеся, як ви можете підтримати навчання вашої дитини вдома.

Поради вчителям
Дізнайтеся якнайбільше про порушення
інтелектуального розвитку. Ви можете звернутися до багатьох організацій, щоб дізнатися про особливі технології та стратегії спеціального навчання таких учнів.

42
Ви можете зробити дуже багато, щоб змінити життя учня! Дізнайтеся, які в учня сильні сторони та
інтереси, та розвивайте їх. Створіть умови для успіху.
Якщо ви не є членом команди фахівців зі створення індивідуальної навчальної програми, замовте примірник цієї програми для себе. Там описані навчальні цілі учня, а також послуги та пристосування, які він має отримати. За необхідності зверніться до фахівців за порадою. Вони допоможуть вам визначитися щодо ефективних методів навчання конкретного учня, шляхів адаптування розкладу та особливостей досягнення цілей
індивідуальної навчальної програми у вашому класі.
Намагайтеся повідомляти інформацію якомога ясніше, конкретніше. Замість обмеженого вербально подання нової інформації, продемонструйте наочність
(малюнки, реальні об’єкти тощо), а також можливість сприймати якісь речі на дотик.
Розподіляйте нові завдання на маленькі кроки.
Демонструйте ці кроки. Стежте, щоб учень виконував завдання крок за кроком. За необхідності, надавайте допомогу.
Одразу коментуйте дії учня.
Навчайте учнів навичкам самообслуговування, соціальної поведінки, надавайте відомості про професії. Залучайте учня до гурткової діяльності.
Працюйте разом із батьками учня та колегами над створенням та виконанням індивідуального навчального плану, що задовольняє потреби учня.
Регулярно обмінюйтеся інформацією про стан справ учня у школі та вдома.


43
Порушення мовленнєвого розвитку
Визначення
Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або піднебіння. Проте, часто природа цих порушень невідома.

Симптоми
Вважається, що комунікативні здібності дитини уповільнені, коли вона помітно відстає від своїх ровесників у розвитку мовленнєвих навичок. Іноді дитина може мати краще розвинуті здібності до розуміння, порівняно з можливостями висловлюватися, проте, це трапляється рідко.
Розлади вимови спостерігаються внаслідок певних труднощів продукування звуків або порушення тембру голосу. Мовний потік або ритм можуть перериватися, як, наприклад, під час заїкання.
Розлад вимови зазвичай спричинений порушенням іннервації (іннервація - забезпечення певного тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів) мовленнєвого апарату.
Також можуть спостерігатися спотворення нормальної висоти тону, гучності голосу. Люди, які страждають на порушення мовленнєвого розвитку, можуть

44 замінювати одні звуки іншими („л‖ та „р‖). Іноді трапляються комбінації кількох проблем.
Порушення мовленнєвого розвитку можуть бути пов’язані зі здатністю розуміти та/або вживати слова в контексті, як вербально, так і не вербально. Серед мовленнєвих розладів – неправильне використання слів або їх значень, неможливість висловлювати думку, використання неправильних граматичних форм, збіднений словниковий запас; діти можуть бачити або чути слово, проте не розуміти його значення; оточуючі іноді можуть не розуміти, що намагається сказати дитина. Зазначені порушення характерні для дітей із затримкою мовленнєвого розвитку.

Навчання
Оскільки всі комунікаційні розлади потенційно можуть призвести до соціальної на навчальної ізоляції дітей, важливо вчасно розпочати відповідні корекційні заходи. Будь-яка вікова затримка у розвитку вимови та мовлення може спричинити подальші проблеми у навчанні. Мозок має таку здатність, що у віці до 5 років легше вивчати мову та розвивати комунікаційні здібності. Коли дитина страждає на порушення опорно-рухового апарату, зниження слуху та порушення розвитку, майже завжди вона має і порушення мовленнєвого розвитку.
Дітям, які мають комунікаційні розлади, логопеди допомагають по-різному. Вони надають
індивідуальні терапевтичні послуги дитині; консультують педагогів, як краще працювати з дитиною у групі/класі; тісно співпрацюють з родиною

45 щодо виробленням цілей і методики ефективної терапії у садочку/школі та вдома. Логопеди можуть також допомагати вчителям і вихователям у визначенні цілей, ефективних стратегій для важливого переходу від перебування в дошкільному закладі до навчання у школі.
Новітні технології також можуть допомогти дітям, чий фізичний стан ускладнює комунікацію.
Використання електронних комунікаційних систем дає змогу людям, які не можуть говорити та особам зі складними фізичними розладами, обмінюватися думками.

Порушення слуху
Визначення
Порушення слуху у дітей передбачає, що вони мають отримувати спеціальне навчання та відповідні супутні послуги. Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов’язаних з розладами слуху, що включає і глухоту.
Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.
Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом
(слабочуючі – зниження слуху від 15 до 75 дБ) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури дає змогу сприймати мовлення оточуючих.




46
Симптоми
Звук вимірюється за гучністю або інтенсивністю
(вимірюється в децибелах) та за частотою або висотою тону (вимірюється в герцах). Порушення слуху можна класифікувати за характером порушення слухової функції (звукопроведення або звукосприймання).
Розрізняють звукопровідну
(кондуктивну), звукосприймальну (перцептивну) форми. При їх поєднанні можна говорити про змішану форму порушення слухової функції.
Окрім цього, береться до уваги характер патологічного процесу і його локалізація: втрата слуху, спричинена захворюванням або порушеннями в зовнішньому або середньому вусі. Людина з ушкодженими шляхами передачі звуку, зазвичай, має можливість чути за допомогою спеціальних пристроїв, або після медичного/хірургічного втручання.
Сенсорна
(перцептивна) втрата слуху
є наслідком ураження делікатних сенсорних клітин у внутрішньому вусі або нервів, що з ними з’єднані.
Така втрата слуху може бути в діапазоні від незначної до суттєвої. Часто це перешкоджає людині чути одні частоти краще за інші. Таким чином, навіть після підсилення звуку, людина із сенсорною втратою слуху може чути тільки окремі звуки, безуспішно використовуючи технічні засоби.
Змішані форми втрати слуху означають, що порушення локалізуються в зовнішньому, середньому та внутрішньому вусі. Втрата слуху є наслідком ушкодження нервів або клітин центральної нервової системи, як на шляху до мозку, так і з мозку.

47
Загалом, діти, які мають втрату слуху від 15 до
75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж 90 дБ – вважаються глухими (за педагогічною класифікацією).
Навчання
Втрата слуху або глухота не впливають на
інтелектуальні можливості людини або на її здатність навчатися. Проте, дитина зі зниженим слухом потребує спеціальних навчальних послуг для того, щоб отримати адекватне навчання. Такі послуги можуть охоплювати: регулярний розвиток мовлення
і слуху, формування правильної вимови звуків, навичок комунікації за допомогою фахівця; використання систем і приладів підсилення звуку; послуги перекладача для тих учнів, які використовують мову жестів; відповідні місця в аудиторії, щоб мати можливість читати по губах; фільми/відео із субтитрами; допомогу учневі зі зниженим слухом повною мірою розуміти і виконувати інструкції;
інструкції для вчителів та інших учнів щодо використання альтернативних засобів комунікації, таких як мова жестів; консультації фахівців.
Дітям зі зниженим слухом важче, ніж дітям, які добре чують, засвоювати нові слова, граматику, правильно будувати і розуміти речення. Для глухих дітей або тих, у кого спостерігається значне зниження слуху, завчасне, постійне використання наочних

48 моделей комунікації (таких як мова жестів, дактиль, коли букви позначаються певною комбінацією пальців рук, та спеціальна вимова) та/або користування звукопідсилювальною апаратурою можуть зменшити певні мовленнєві проблеми.
Глухі діти з дошкільного віку мають виконувати спеціальні вправи для розвитку мовлення та навичок спілкування. Важливо, щоб фахівці (вчителі та сурдопедагоги) працювали спільно, аби навчити дитину максимально використовувати її залишковий слух навіть тоді, коли перевага віддається жестовій мові. Оскільки переважна більшість глухих дітей
(понад 90%) народжується від батьків котрі чують, програми мають містити інструкції для батьків щодо виховання дітей у родині.
Люди зі зниженням слуху можуть використовувати для комунікації жестову мову, усне мовлення або комбінувати їх. Мовленнєва комунікація охоплює вимову, читання по губах, використання залишків слуху. Комунікація дактилем передбачає використання знаків пальцями на позначення букв з дотриманням правопису рідної мови.
Люди з різним ступенем зниження слуху мають у своєму розпорядженні певні допоміжні засоби, зокрема, текстові телефони дають людині змогу надрукувати повідомлення та відправити його через телефонну мережу.




49
Труднощі у навчанні
Визначення
Труднощі у навчанні – загалом позначають специфічні проблеми, пов’язані з навчанням.
Труднощі у навчанні можуть перешкоджати дитині щось вивчати або використовувати певні навички.
Зазвичай, це навички читання, письма, слухання, міркування, рахунку, зв’язного мовлення тощо.
Труднощі у навчанні бувають різноманітними. У однієї дитини спостерігаються труднощі в опануванні читання і письма. Інша дитина може мати труднощі усвідомлення математичних дій, або, окрім цього, ще й недостатнє усвідомлення зверненого до неї мовлення.
Фахівці вважають, що труднощі у навчанні зумовлені відмінностями в обробці мозком
інформації. Діти, які мають труднощі у навчанні не ліниві, не мають знижений рівень інтелектуального розвитку. Вони, зазвичай, мають нормальний
інтелектуальний потенціал. Просто їх мозок обробляє
інформацію інакше.
Для таких дітей передбачене спеціальне навчання та супутні послуги.
Труднощі у навчанні в одних дітей коригуються, у інших – залишаються на все життя. Проте, такі діти можуть досягти певних успіхів, коли їх навчити, як саме здолати проблеми, пов’язані з їхнім порушенням.
За відповідної допомоги діти, які мають труднощі у навчанні, можуть і навчаються достатньо успішно.
Труднощі у навчанні можна описати таким чином: це розлад одного або більше основних психологічних процесів, що можуть виявлятися у

50 зниженні ефективності навчально-пізнавальної діяльності та соціальної адаптації в цілому.
Проте, труднощі у навчанні не охоплюють навчальні проблеми, які є наслідком порушень зору, слуху або моторних функцій, зниження рівня розумового розвитку, емоційного дисбалансу, впливу навколишнього середовища, культурних або економічних чинників.

Симптоми
Не існує однієї визначальної ознаки. Експерти розглядають помітні відмінності між тим, як поводиться дитина у школі, і як добре вона може поводитися, зважаючи на її інтелектуальні здібності або можливості. Існують також спеціальні показники, за допомогою яких можна визначити цей стан. Вони перелічені нижче. Більшість з них стосується завдань початкової школи, оскільки труднощі у навчанні, зазвичай, виявляються у початковій школі. Дитина, вірогідно, може і не виявляти всі ці ознаки, або навіть більшість
із них.
Проте, якщо у дитини спостерігаються хоча б окремі з цих проблем, батькам
і вчителям слід замислитися над тим, щоб надати дитині відповідну корекційну допомогу.
Дитина з труднощами у навчанні: може відчувати труднощі під час вивчення алфавіту, співвіднесення букв зі звуками; може робити помилки, коли читає вголос, робити часті повтори, паузи; може не розуміти, що вона читає; може мати проблеми з орфографією;

51 може мати поганий почерк або дивно примати олівець; може відчувати труднощі у формулюванні думки на письмі; може відставати в опануванні мовлення та мати обмежений словниковий запас; може не чути відмінності між близькими за звучанням словами; може не розуміти жарти, комікси або сарказм; може не розуміти вказівок; може неправильно вимовляти слова або використовувати невідповідні слова, схожі за звучанням; може мати труднощі під час висловлення своїх думок або добору відповідних слів під час письма, бесіди; може не дотримуватися соціальних норм під час розмови (говорити по черзі, стояти близько до співрозмовника); може плутати математичні символи та цифри; може відчувати труднощі під час переказу (що відбулося на початку, що відбулося потім тощо); може відчувати труднощі, розпочинаючи виконувати завдання, не знаючи з чого почати або як рухатися далі.
Якщо у дитини виникли неочікувані проблеми під час засвоєння навичок читання, письма, переказу або рахунку, вчителям і батькам варто залучити для її обстеження фахівця. Це ж стосується випадків, коли дитина безрезультатно намагається опанувати будь-які з цих навичок. Дитину треба продіагностувати, щоб визначити в чому полягають проблеми.

52
Навчання
Зазвичай, труднощі у навчанні виявляються коли дитина досягає шкільного віку. Це цілком природно, оскільки у школі необхідні певні вміння і навички, опанування яких може виявитися для дитини занадто складним – читання, письмо, математика, слухання, розгорнуте мовлення, логічне обґрунтування. Вчителі
і батьки помічають, що дитина навчається не так, як очікувалося. Педагоги можуть запросити фахівців для діагностики дитини, щоб визначити причину проблем.
Це можна зробити і на прохання батьків.
За умови наполегливої праці та відповідної корекційної допомоги діти, які мають труднощі у навчанні, можуть успішно навчатися. Для дітей шкільного віку (включаючи молодший шкільний вік) спеціальне навчання та супутні послуги є важливими ресурсами допомоги. Персонал школи працює з батьками над розробкою індивідуальної навчальної програми. В ній описуються унікальні потреби дитини та спеціальні навчальні послуги, що мають надаватися для задоволення цих потреб.
Допоміжні технології можуть дуже допомогти багатьом учням впоратися з труднощами у навчанні.
Допоміжні технології можуть бути дуже простими, такими як звичайний магнітофон, і дуже складними, такими як читальні машини (що читають книжки вголос) та системи розпізнавання голосу (що дають учням змогу ―писати‖ просто розмовляючи з комп’ютером‖).
Важливо пам’ятати, що дитині потрібна допомога і в школі, і вдома. Існує багато різних організацій, які надають підтримку родинам і

53 вчителям щодо визначення шляхів допомоги дітям з труднощами у навчанні.

Поради батькам
Дізнайтеся якомога більше про труднощі у навчанні.
Чим більше ви знаєте, тим краще зможете допомогти собі та вашій дитині.
Дізнайтеся про організації, які надають допомогу.
Хваліть вашу дитину, коли вона щось виконує добре. Діти з труднощами у навчанні часто дуже добре виконують щось інше, крім навчальних завдань.
Поспостерігайте, що ваша дитина робить із задоволенням, наприклад, танцювати, грати у футбол або працювати з комп’ютером.
Надайте вашій дитині більше можливостей розвивати свої сильні сторони і таланти.
Дізнайтеся, як ваша дитина краще засвоює матеріал. Чи вона краще виконує практичні завдання, спостерігає або слухає? Допоможіть дитині навчатися, використовуючи своїх сильних сторін.
Дозвольте вашій дитині виконувати певну роботу по господарству. Це може додати їй впевненості у собі та дасть змогу відпрацювати певні навички. Інструкції мають бути дуже простими, розподіліть завдання на маленькі кроки, похваліть зусилля вашої дитини.
Зробіть виконання домашнього завдання пріоритетом. Дізнайтеся більше про те, як допомогти вашій дитині виконувати домашні завдання.

54
Зверніть увагу на стан розумового розвитку вашої дитини. Будьте відвертими з консультантами, які можуть допомогти вашій дитині подолати розчарування, почуватися краще та дізнатися більше про соціальні навички.
Розмовляйте з іншими батьками, діти яких відчувають труднощі у навчанні. Батьки можуть надати вам практичні поради та емоційну підтримку.
Познайомтеся з персоналом школи та допоможіть у розробці навчального плану, щоб найповніше задовольнити потреби вашої дитини.
Заплануйте пристосування, потрібні для вашої дитини та пам’ятайте про допоміжні технології.
Налагодьте добрі стосунки з вчителями вашої дитини.
Постійно спілкуйтеся, обмінюйтеся
інформацією про успіхи вашої дитини вдома та у школі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал