Управління освіти первомайської міської ради міський методичний кабінет




Сторінка1/8
Дата конвертації23.12.2016
Розмір2.56 Kb.
  1   2   3   4   5   6   7   8

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ
ПЕРВОМАЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ














Посібник для практичних психологів,
соціальних педагогів, педагогів, батьків.






Первомайськ
2011


2
Методичні рекомендаціїщодо роботи з дітьми
із особливими потребами
Упорядники:
Н.Д.Олійникова,
методист управління освіти

Первомайської міської ради;
Л.О. Дудченко, завідуюча Первомайської ПМПК,
С.В. Кудлай, психолог практичний ЗОШ І-ІІІ ст. № 1

Рецензент:

А.В. Рябикіна,
завідуюча методичним кабінетом управління освіти Первомайської міської ради
Відповідальні за випуск:

Г.Ф.Остапенко,
начальник управління освіти
Первомайської міської ради;
Комп`ютерна верстка, дизайн:
С.Г.Бончковська, А.П.Рябикін



Рекомендовано методичною радою управління освіти Первомайської
міської ради, протокол

№ 3 від 19.05.2011

Методичний посібник містить перелік нормативних документів, що регулюють організацію навчання дітей із особливими потребами; коротку характеристику розладів за назологіями; поради, рекомендації щодо організації та здійснення психологічного та соціально-педагогічного супроводу дітей зазначеної категорії, зразки документів для
ПМПК.

Олійникова Н.Д., Дудченко Л.О., Кудлай С.В. Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми із особливими потребами:
Посібник для практичних психологів, соціальних педагогів, педагогів, батьків. – Первомайськ, 2011.- 136с.


3

З М І С Т

Вступ ………………………………………………………….
4 1. Гуманізація школи – шлях назустріч дітям з особливими освітніми потребами (про перспективи впровадження
інклюзивної освіти) …………………………………………….

6 2. Нормативно-правова база роботи із дітьми з психофізичними порушеннями………………………………...
10 3.
Специфіка порушень за нозологіями …………………….
Інформаційні листівки
Аутизм
Церебральний параліч
Епілепсія
Порушення зору
Порушення інтелектуального розвитку
Порушення мовленнєвого розвитку
Порушення слуху
Труднощі у навчанні
Синдром Дауна
Як отримати максимум користі від консультації фахівця.
Поради батькам.
Підтримка батьків батьками
19 4
. Комплексний підхід до організації роботи із дітьми із особливими освітніми потребами в умовах навчального закладу ………………………………………………………….

61 5.Психолого-медико-педагогічна консультація – осередок вирішення освітніх проблем дитини.Вимоги до оформлення документації для ПМПК ………………………………………

115
Література …………………………………………..................
134


4
ВСТУП
Наша держава е стороною практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН у галузі прав людини.
І, як і кожна країна світу, що взяла на себе зобов'язання виконувати міжнародні конвенції, вона повинна керуватись принципами та нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Більше того — створити умови для здійснення й захисту прав кожної людини, в тому числі й осіб з обмеженими можливостями, зокрема, інвалідів.
Інвалідність — це обмеження в можливостях, обумовлене фізичними, психологічними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар'єрами, що не дозволяють людині, яка має інвалідність, бути
інтегрованою в суспільство і брати участь у житті родини або суспільства на таких же підставах, що й
інші члени суспільства.
Обмежені можливості не розглядаються як частина людини або як її провина: людина може намагатися послабити наслідки своєї інвалідності, але відчуття обмеженості можливостей викликано не
інвалідністю, а ставленням людей і бар'єрами, що
існують у навколишньому середовищі (архітектурою, соціальною організацією, психологічним кліматом тощо).
Головне прагнення людей з обмеженими можливостями – бути незалежним, а це значить мати змогу жити, як усі, бути незалежним.
Філософія незалежного життя орієнтує людину, в якої є інвалідність, на те, що вона ставитиме перед собою такі ж завдання, як і будь-який інший член суспільства. Важливо пам'ятати, що людям з

5
інвалідністю, особливо дітям, часто важко бути незалежними, тому що суспільство просто не готове сприймати їх такими, як вони є.
Не випадково в хартії Міжнародної ради з етики й боротьби з дискримінацією інвалідів говориться:
«Інвалідність визначається не так фізичними недоліками людини, як поганою адаптацією суспільства до її стану. Сьогодні саме людина з об- меженими можливостями змушена адаптуватися до навколишнього середовища, хоча досить лише змінити логіку, і тоді це вже завдання суспільства — адаптуватися до особливостей громадян».
Якщо проаналізувати загальнодержавну ситу- ацію, то в Україні у 2010 році кількість інвалідів складала 2,63 млн осіб, зокрема дітей-інвалідів - 157,5 тисяч, тобто фактично кожен 18-й громадянин
України - інвалід. Аналіз стану сучасного суспільства спонукає до роздумів про роль у ньому людей з особливими потребами. Людство переходить до нової світоглядної парадигми, формується нова культурна й освітня норма поваги до людей з фізичними обмеженнями.
Дослідження довели, що кількість людей із розладами і порушеннями стану здоров'я зростатиме навіть за умови, що більшість чинників ризику
інвалідності будуть контрольованими.
Сьогодні особливий наголос робиться на групі дітей з
інвалідністю, які є найвразливішою категорією і потребують не лише матеріальної допомоги та підтримки від держави, а й сприяння у здобутті відповідної освіти, професійних знань, працевлаштування, медичних і культурних послуг.

6
1. Гуманізація школи – шлях назустріч дітям
із особливими освітніми потребами
(про перспективи впровадження інклюзивної освіти)
Конституція України гарантує право кожного громадянина на доступність якісної освіти. Це в повній мірі повинно стосуватись і дітей з особливими потребами.
Для забезпечення права на якісну освіту цих дітей міжнародна практика пропонує дітям з особливими потребами широкий вибір доступних форм здобуття освіти. Але пріоритетним, з точки зору державної політики, є реформування системи освіти, яке б дало змогу охопити навчанням усіх дітей, незважаючи на відмінності; законодавчо визнати принципи інклюзивної освіти.
Необхідно зазначити, що інклюзивне навчання дітей-інвалідів як явище в освітньому просторі України не нове. Однак воно донедавна було стихійним і реалізувалося переважно в індивідуальній формі, без відповідного забезпечення.
Метою впровадження інклюзивної освіти в
Україні є формування нового ставлення до дітей з особливостями психофізичного розвитку, забезпечення
їхніх конституційних прав і державних гарантій на здобуття якісної освіти.
Принципи державної політики щодо впровадження
інклюзивної освіти:
1.
Реалізація прав людини
(цінність кожної особистості, рівність прав та можливостей, надання підтримки незалежно від психофізичного, соціального

7 статусу, релігійних переконань, етнічної належності, місця проживання).
2. Гарантія і стабільність державної допомоги та підтримки дітей з інвалідністю та їхніх сімей, створення нових та підтримка вже активних соціальних послуг.
3. Науковість (розробка теоретико-методологічних основ інклюзивного навчання, програмно-методичного
інструментарію, аналіз і моніторинг результатів упровадження інклюзивної моделі освіти, оцінка ефективності технологій, які використовують для досягнення позитивного результату, проведення незалежної експертизи).
4. Системний підхід до процесу організації та реалізації технологій інклюзивної освіти (практика соціальної роботи із сім'єю в умовах загальноосвітніх навчальних закладів та система освіти в цілому).
5. Соціальна відповідальність сім'ї (за виховання духовно та фізично розвиненої особистості; самостійність і автономність сім'ї у прийнятті рішень щодо розвитку дитини з особливими освітніми потребами, визначення її життєвого шляху).
6. Міжвідомча інтеграція та соціальне партнерство
(координація дій різних відомств, соціальних
інститутів, служб для оптимізації процесу освітньої
інтеграції осіб з особливими потребами).
Для реалізації державної політики щодо впровадження
інклюзивної освіти, створено
Концепцію її розвитку (затверджено наказом МОНУ від 11.09.2009 № 855).
Метою Концепції є спрямування діяльності на:

8
• формування нової філософії суспільства — позитивного ставлення до дітей та осіб із порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю;
• створення умов для реалізації державної політики забезпечення конституційних прав і гарантій дітям з особливими освітніми потребами у сфері освіти;
• удосконалення системи освіти та соціальної реабілітації дітей із порушеннями психофізичного розвитку, зокрема з інвалідністю, через упровадження
інноваційних технологій, зокрема
інклюзивного навчання, з використанням адаптованого міжнародного досвіду.
Завдання:
• удосконалення нормативно-правового, фінансово- економічного, науково-методичного забезпечення, орієнтованого на реалізацію інклюзивної освіти;
• запровадження інноваційних освітніх технологій на основні інклюзивного підходу та моделей спеціальних освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, зокрема їх
інклюзивного навчання;
• формування освітньо-розвивального середовища для дітей з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення психолого-педагогічного, медико- соціального супроводу;
• розвиток мережі загальноосвітніх навчальних закладів, які впроваджують принципи інклюзивної освіти;
• вирішення низки соціальних проблем щодо ставлення, інтегрування в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;

9

удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, які працюють в умовах інклюзивного навчання;
• надання підтримки та залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.













10
2. Нормативно-правова база роботи із дітьми
з психофізичними порушеннями.
Інклюзивна освіта в законодавчому просторі.
Питання освіти дітей з особливими потребами в
Україні регулюється законодавством про інвалідів, нормативними документами в цій сфері та міжнародними угодами з питань прав інвалідів.
Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України та складається
із Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», інших нормативно-правових актів і міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
Конституція України гарантує право кожного громадянина на доступність якісної освіти. Це в повній мірі повинно стосуватись і дітей з особливими потребами, до яких належать діти з проблемами фізичного та розумового розвитку,
із психоневрологічними захворюваннями, захворюваннями серцево-судинної системи, з малими та затухаючими формами туберкульозу, а також діти- сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
Вибір форми навчання
Для дітей із особливими освітніми потребами
існує широкий вибір доступних форм здобуття освіти:
індивідуальний, дистанційний, екстернатний, «школи консультаційних класів», «школи другого шансу»,
«вечірні школи», а також «включені» («інклюзивні») форми навчання. Останні дають змогу дітям з особливими потребами навчатися спільно зі своїми здоровими ровесниками, що ефективно впливає на рівень їхньої соціалізації.

11
В Україні спеціальна освіта має складну, розгалужену й диференційовану систему навчально- виховних (корекційних) закладів, реабілітаційних і медико-педагогічних центрів, навчально-виховних комплексів, спеціальних (корекційних) класів при середніх закладах освіти тощо. Розвиток системи спеціальної освіти спрямований на подальшу диференціацію та вдосконалення діючої мережі корекційних закладів, відкриття нових типів закладів, у яких надаватиметься комплексна допомога й підтримка дітям з особливими потребами, а також з інтеграцією цих дітей у загальноосвітню школу.
Закони України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» дають батькам дітей з особливими потребами можливість вибору різних форм навчання (у спеціальній школі, школі-інтернаті, навчально- реабілітаційному центрі, у корекційних класах при загальноосвітній школі, дитсадку-школі, надомного навчання, у формі екстернату тощо).
Питання освіти дітей з особливими потребами регулюється також законодавством про інвалідів, зокрема Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію
інвалідів в Україні», нормативними документами в цій сфері та міжнародними угодами з питань прав
інвалідів.
Норми освіти дітей-інвалідів містить і Закон
України «Про охорону дитинства». Проте в нашій державі відсутнє спеціальне законодавство з питань освіти дітей з особливими потребами.


12
Право на рівний доступ до освіти дітей з
особливими потребами.
Конвенція ООН про права дитини, прийнята 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою
Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року
(витяг із ст. 23):
1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому чи фізичному відношенні дитина має вести повноцінне й достойне життя в умовах, які забезпечують
її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі та полегшують її активну участь у житті суспільства.
2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за турботу про неї допомогу, про яку подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її батьків чи
інших осіб, які забезпечують турботу про дитину.
3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків чи інших осіб, які забезпечують турботу про дитину, та має на меті забезпечення неповноцінній дитині ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров'я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя й досягнення розвитку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.

13
Стандартні
правила
забезпечення
рівних
можливостей для інвалідів, прийняті резолюцією
48/96 Генеральної Асамблеї від 20 грудня 1993 року:
Правило 6. Освіта. Держави повинні визнавати принцип рівних можливостей у галузі початкової, середньої та вищої освіти для дітей, молоді й дорослих, які мають інвалідність, в інтегрованих структурах. їм мають забезпечувати, щоби освіта інвалідів була невід'ємною частиною системи загальної освіти.
1. Відповідальність за освіту інвалідів у інтегрованих структурах треба покласти на органи загальної освіти.
Треба забезпечити, щоб питання, пов'язані з освітою
інвалідів, були складовою частиною національного планування в галузі освіти, стимулювати розробки навчальних програм та організацію навчального процесу.
6. Для забезпечення інвалідів можливостями в галузі освіти у звичайній школі держави повинні: а) мати чітко сформульовану політику, що розуміється та приймається на рівні шкіл і в більш широких межах громади; б) забезпечити гнучкість навчальних програм, можливість вносити в них доповнення та зміни; в) надавати високоякісні навчальні матеріали, забезпечити на постійній основі підготовку викладачів
і надання їм підтримки.
У випадках, коли система загальношкільної освіти все ще не задовольняє адекватним чином потреби всіх інвалідів, можна передбачити спеціальне навчання. Воно повинно бути спрямоване на підготовку учнів до навчання в системі загальношкільної освіти. Якість такого навчання

14 повинна відповідати тим же стандартам і цілям, що й навчання в системі загальної освіти, системи загальної та спеціальної освіти повинні бути тісно пов'язані. Для учнів-інвалідів треба як мінімум виділяти ту ж частку ресурсів на освіту, що і для учнів, які не є інвалідами.
Держави повинні прагнути до поступової інтеграції спеціальних навчальних закладів у систему загальної освіти. Як відомо, зараз спеціальне навчання, можливо,
є в ряді випадків найбільш прийнятною формою навчання деяких учнів-інвалідів.
9. Через особливі комунікативні потреби глухих і сліпоглухонімих, можливо, доцільніше організовувати
їхнє навчання у спеціальних школах або спеціальних класах для таких осіб чи у спеціальних групах у звичайних школах. Зокрема, на початковому етапі особливу увагу необхідно приділяти навчанню, яке відповідає культурним особливостям, що призведе до ефективного оволодіння навичками спілкування й досягнення глухими чи сліпоглухонімими максималь- ної самостійності.
Проаналізувавши міжнародні документи
(Саламанкська декларація про принципи, політику та практичну діяльність у сфері освіти осіб з особливими потребами, Декларація про права інвалідів, Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для
інвалідів тощо), можна зробити висновки, що право на освіту є одним з основних прав людини; право на освіту осіб з особливими потребами гарантується без дискримінації чи будь-яких обмежень; держава визнає принцип рівних можливостей у сфері початкової, середньої й вищої освіти для дітей, молоді та дорослих, які мають інвалідність, в інтегрованих структурах;

15 система спеціальної освіти повинна розвиватись у напрямі формування інклюзивної моделі освіти.
Правове регулювання реалізації права на освіту в
Україні.
Очевидно, що закони України у сфері освіти відповідають міжнародним документам у сфері прав людини, бо вони гарантують право на безоплатну освіту. Проте, питання освіти дітей з особливими потребами регулюється не тільки законодавством про освіту, а й законодавством про права інвалідів і законодавством про права дітей.
Розглядаючи зазначені нормативно-правові акти у комплексі, можна дійти висновку, що вони окрес- люють завдання держави в наданні рівного доступу до освіти дітям-інвалідам. Разом з тим цілком очевидно, що закони не узгоджені між собою в питаннях освіти дітей з особливими потребами ні термінологічно, ні системно. Проте, беручи до уваги такі нормативні акти, як укази Президента України, постанови Кабінету
Міністрів України, розпорядження уряду, накази
Міністерства освіти і науки України тощо, можна дійти незаперечного висновку, що наша держава впевнено рухається в напрямку рівного доступу осіб з особливими потребами до реалізації права на освіту.





16
Перелік нормативних документів щодо інклюзивної
освіти
Міжнародно-правові акти в галузі прав людини:
1.
«Загальна декларація прав людини» (1948 р.)
2.
«Конвенція ООН про права дитини» (1989 р.)
3.
«Конвенція ООН про права інвалідів» (2006 р.)
Закони України:
1.
Конституція України
2.
«Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні» (від 21.03.1991 № 875-ХІІ)
3.
«Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (від 16 листопада 2000 р.
№2109-111)
4.
«Про охорону дитинства» (від 26 квітня 2001 р.
№ 2402-Ш)
5.
«Про загальну середню освіту» (1999 р.)
6.
«Про реабілітацію
інвалідів в
Україні»
(06.10.2005)
7.
«Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» (06.07.2010)
Укази Президента України:
1.
«Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 18.12.2007
№ 1228

17 2.
«Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» від 4 липня 2005 р. № 1013\2005 3.
«Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні» від 30.09.2010 № 926
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів
України:
1.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення на 2009-2015 роки
«Безбар’єрна Україна» від 29.07.2009 № 784 2.
Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо запровадження
інклюзивного та
інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до
2012 року» від 03.12.2009 № 1482-р
Накази Міністерства освіти і науки України:
1.
«Про затвердження
Плану дій щодо запровадження
інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки» від 11.09.2009 № 855 2.
«Про затвердження плану заходів щодо запровадження
інклюзивного та
інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року» від 21.12.2009 № 1153 3.
«Про затвердження
Концепції розвитку
інклюзивної освіти»від 01.10.2010 № 912

18 4.
«Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» від 06.12.2010
№ 1205 5.
«Про затвердження Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах» від 09.12.2010 № 1224 6.
«Про забезпечення прав дітей-інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» № 1041 від 27.11.2007 p.
7.
«Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів по роботі з дітьми-
інвалідами системи Міністерства освіти і науки
України» № 864 від 28.12.06.


















19
3. Специфіка порушень за нозологіями
Загальна назва «діти з особливими освітніми потребами» стосується всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Вона охоплює дітей з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціально вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків та ін.).
Найбільшою групою, яка входить до поняття
«діти з особливими освітніми потребами» є д


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал