Управління освіти Миколаївської міської ради Науково-методичний центр Миколаївська гімназія №2



Скачати 235.73 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір235.73 Kb.
ТипПротокол
Управління освіти Миколаївської міської ради

Науково-методичний центр
Миколаївська гімназія №2
„Рекомендовано” до впровадження

для варіативної частини робочого

навчального плану.

Методист науково-методичного центру

Л.В. Цуркан
„Погоджено”

науково-методичною радою

Протокол від 21 травня 2009 р. №4

Голова науково-методичної ради

О.О. Удовиченко

ПРОГРАМА

факультативного курсу з української мови

для учнів 11(12) класу універсального профілю ЗНЗ

Довузівська підготовка з української мови

Укладачі : Купцова В.В., Маєнко Л.І.,

вчителі-методисти української мови й літератури

Миколаїв-2009


Купцова В.В., Маєнко Л.І.

ПРОГРАМА

факультативного курсу

з української мови

для учнів 11(12) класу універсального профілю ЗНЗ


Довузівська підготовка з української мови ”


Миколаїв-2009

Пояснювальна записка

Програму факультативного курсу довузівської підготовки з української мови для 11(12) класу розроблено на основі Державного стандарту базової повної і середньої освіти (постанова Кабінету Міністрів України від 14.01.04) з урахуванням змісту чинної програми з української мови для 5–12 класів (лист Міністерства освіти і науки України № 1/11- 6611 від 23.12.2004 р.). В основу факультативного курсу покладено зміст програми Міністерства освіти і науки України із зовнішнього незалежного оцінювання з української мови.

Навчальний курс складає 35 годин в 11(12) класі навчальних закладів універсального профілю (1 заняття на тиждень) і є допрофільною підготовкою.

Оскільки атестація з української мови для випускників, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів, є обов’язковим предметом, поглиблення й систематизація знань з української мови набувають особливого значення. Крім того, як зазначає чинна програма з української

мови, „навчання рідної мови формує національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови”.

Основна мета факультативного курсу – поглиблення, розширення й систематизація знань учнів з основних розділів мовознавства, вдосконалення їх усного й писемного мовлення, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання з української мови.

Матеріал програми розподілено за розділами відповідно до програм підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання за 2007-2009 роки. Включено розділи „Фонетика. Графіка”, „Орфографія”, „Лексикологія. Фразеологія”, „Будова слова. Словотвір”, „Морфологія”, „Синтаксис”, „Стилістика”, „Орфоепія”, „Культура мовлення”, „Підготовка до складання письмових творів”.



Головні завдання факультативного курсу:

  • систематизація знань з кожного розділу програми;

  • розвиток комунікативно-мовленнєвих умінь у процесі засвоєння теоретичного матеріалу;

  • поглиблення навичок практичного використання засвоєного, вдосконалення навичок аналізу мовних одиниць;

  • активізація мовленнєвої діяльності учнів;

  • удосконалення навичок роботи з різноманітними тестовими завданнями.

Особлива увага приділяється практичній і творчим складовим навчальної діяльності учнів. Мовний матеріал подано системно, у логічній послідовності й органічних взаємозв’язках. Програма передбачає вивчення основних понять із кожного розділу мовознавства, що забезпечує необхідний обсяг теоретичних знань, практичне їх застосування та формування комунікативно-мовленнєвих умінь і готує до ефективного виконання тестових завдань з української мови.
Основною формою організації навчального процесу є урок з використанням таких методичних форм, як урок-практикум, семінарське заняття, урок ділової гри, урок-проект.

Програма складається з пояснювальної записки та основної частини, яка містить 4 розділи. Основні розділи змісту факультативного курсу: «Фонетика і правопис», «Морфологія і правопис», «Синтаксис і пунктуація», «Побудова письмового твору». Як основні форми контролю за якістю навчання вибрано виконання тестових завдань та складання письмових творів.

Факультативний курс «Довузівська підготовка з української мови» рекомендовано учням загальноосвітніх шкіл, зорієнтованим на здобуття вищої освіти.

Навчально-методичним забезпеченням курсу є «Правопис української мови» ( 4-е видання), посібник І.П. Ющука «Практикум з правопису української мови» (будь-яке видання) та «Посібник гімназиста з української мови» В. Купцової (2008 р.)




Зміст навчального матеріалу

Кількість

годин

Форми занять

Вимоги до рівня підготовки учнів

Розділи мовознавства. Фонетика як розділ мовознавчої науки про звуковий склад мови. Голосні й приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі й глухі. Позначення звуків мовлення на письмі. Літера ґ. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ. Склад. Складоподіл. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

2

Урок -практикум

Учень:

*визначає

зміст розділів мовознавства; місце букв в алфавіті, розташовує слова за алфавітом;

*розуміє відображення вимови голосних (наголошених і ненаголошених) через фонетичну транскрипцію;




(


(

(
відображення вимови приголосних звуків:

1) [дж], [дз], [дз′];




(
2) [ґ];

3) [ж], [ч], [ш], [дж];

подовжених приголосних;


(


(

(
відображення вимови твердих і м’яких звуків;

вимову слів з апострофом;

основи складоподілу;

*виконує звуковий запис.





Орфографія. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків. Основні випадки чергування у-в, і-й.

1




Учень:

знає основні випадки чергування голосних і приголосних звуків, правила чергування у-в, і-й;

*визначає групи приголосних, що уподібнюються, групи, у яких відбувається спрощення

приголосних;

*застосовує ці знання й уміння в усному і писемному мовленні.


Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Сполучення йо, ьо. Правила вживання м’якого знака. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків. Правопис префіксів і суфіксів. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах. Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів з рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів. Написання чоловічих і жіночих імен по батькові, прізвищ.

5

Уроки -практикуми

Учень:

уміє розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила















Лексикологія як учення про слово. Ознаки слова як мовної одиниці. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Лексика української мови з погляду активного й пасивного вживання. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про стійкі сполуки слів і вирази. Фразеологізми. Приказки, прислів’я, афоризми.

1

Семінарське заняття

Учень:

*визначає належність слів до певної лексичної категорії;

*пояснює лексичні значення слів і фразеологізмів;

*добирає до слів синоніми й антоніми та використовує їх у мовленні;

*уміє вживати слова в переносному значенні; *уміє знаходити в тексті, правильно й комунікативно доцільно використовувати у мовленні слова кожної лексичної категорії;

*редагує тексти з лексичними помилками.



Будова слова. Основа слова й закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна й непохідна. Основні способи словотворення в українській мові: префіксальний, префіксально-суфіксальний, суфіксальний, безсуфіксальний, складання слів або основ, перехід з однієї частини мови в іншу. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах.

1

Урок -практикум

Учень:

уміє відділяти закінчення слів від основи, членувати основу на значущі частини, добирати спільнокореневі слова, слова з однаковими префіксами й суфіксами; розрізняти форми слова й спільнокореневі слова, правильно вживати їх у мовленні; визначати спосіб творення слів.



Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови.

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Іменники спільного роду. Число іменників. Іменники, що вживаються в обох числових формах. Іменники, що мають лише форму однини або лише форму множини. Відмінки іменників. Відміни іменників: перша, друга, третя, четверта. Поділ іменників першої та другої відмін на групи. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Букви -а

(-я), -у(-ю) в закінченнях іменників другої відміни. Відмінювання іменників, що мають лише форму множини. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.



2




Учень:

*знає, що вивчає морфологія, морфологічні ознаки самостійних частин мови, їх синтаксичну роль; *уміє

розпізнавати іменники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, належність іменників до певної групи за їх лексичним значенням, належність до роду, числа, відміни, групи, відмінка;

правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні форми іменників від помилкових;

*визначає основні способи творення іменників, правильно вживає у мовленні невідмінювані іменники;

*утворює і пише правильно чоловічі та жіночі імена по батькові;

*правильно пише іменники з вивченими орфограмами.


Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням: якісні, відносні та присвійні. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Особливості відмінювання прикметників (тверда й м’яка групи). Правопис н та нн у прикметниках.

1




Учень:

*знає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль;

*уміє

розпізнавати прикметники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; визначати розряди прикметників за значенням; утворювати ступені порівняння якісних прикметників; визначати основні способи творення відносних і присвійних прикметників; відмінювати прикметники твердої і м’якої груп;



відрізняти правильні форми прикметників від помилкових;

* знаходить і виправляє помилки у правописі прикметників.



Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди числівників за значенням: кількісні (на позначення цілих чисел, дробові, збірні) й порядкові. Групи числівників за будовою: прості, складні й складені. Типи відмінювання кількісних числівників:

1) один, одна;

2) два, три, чотири;

3) від п’яти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят ... вісімдесят;

4) сорок, дев’яносто, сто;

5) двістідев’ятсот;

6) нуль, тисяча, мільйон, мільярд;

7) збірні;

8) дробові.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання.



1

Урок ділової гри

Учень

*знає загальне значення числівника, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль;

*уміє

розпізнавати числівники, визначати їхнє загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, розряди числівників за значенням, основні способи їх творення;



правильно відмінювати числівники відповідно до їх типів;

правильно поєднувати числівники з іменниками;

відрізняти правильні форми числівників від помилкових.


Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди займенників за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні. Особливості їх відмінювання. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників.

1




Учень:

*знає розряди займенників, правила їх відмінювання;

*уміє

розпізнавати займенники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль;



визначати розряди займенників за значенням, основні способи їх творення;

відмінювати, відрізняти правильні форми займенників від помилкових, правильно писати неозначені, заперечні займенники, використовувати їх у мовленні.




Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на -но, -то). Безособові дієслова. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного та наказового способів дієслів. Словозміна дієслів І та II дієвідміни. Особові та числові форми дієслів (теперішнього та майбутнього часу й наказового способу). Родові та числові форми дієслів (минулого часу й умовного способу). Чергування приголосних в особових формах дієслів теперішнього та майбутнього часу.
Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення активних і пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Безособові форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники доконаного й недоконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот.

2

Урок -практикум

Учень:

*знає 5 форм дієслова;

*уміє розпізнавати способові дієслова, особливі форми дієслова, безособові дієслова; визначати загальне значення дієслова, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, часи й способи дієслів, дієвідміни, особливості словозміни кожної дієвідміни; основні способи творення дієслів, форми виду, форми майбутнього часу недоконаного виду, форми умовного та наказового способу дієслів;

відрізняти правильні форми дієслів від помилкових, використовувати правильно форми дієслів у мовленні.

Учень:

*знає загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль дієприкметника;



особливості вживання активних дієприкметників у мовленні;

*уміє розпізнавати дієприкметники (зокрема відрізняти їх від дієприслівників), визначати особливості творення, відмінювання; відрізняти правильні форми дієприкметників від помилкових; добирати й комунікативно доцільно використовувати дієприкметники та дієприкметникові звороти в мовленні.

Учень:

*уміє розпізнавати дієприслівники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль, основні способи їх творення; відрізняти правильні форми дієприслівників від помилкових; правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.



Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні прислівників вищого та найвищого ступенів. Правопис прислівників на -о, -е, утворених від прикметників і дієприкметників. Написання прислівників разом, окремо і через дефіс.

1

Урок -практикум

Учень:

*знає розряди прислівників за значенням;

*уміє:

розпізнавати прислівники, визначати їх загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль; визначати розряди прислівників за значенням,



основні способи творення прислівників;

*утворює ступені порівняння прислівників;

*правильно пише прислівники;

*відрізняє правильні форми прислівників від помилкових.



Службові частини мови. Прийменник як службова частина мови. Групи прийменників за походженням: непохідні (первинні) й похідні (вторинні, утворені від інших слів). Групи прийменників за будовою: прості, складні й складені. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника.

Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні (єднальні, протиставні, розділові) й підрядні (часові, причинові, умовні, способу дії, мети, допустові, порівняльні, з’ясувальні, наслідкові). Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені).
Частка як службова частина мови. Групи часток за значенням і вживанням: формотворчі, словотворчі, модальні. Не з різними частинами мови.

1




Учень:

*розпізнає прийменники, визначає їх морфологічні ознаки;

*знає групи прийменників за походженням і за будовою;

*правильно пише прості, складні й складені прийменники, правильно поєднує їх з іменниками;

*редагує тексти щодо правильності вживання прийменникових форм.
Учень:

*знає і визначає групи сполучників за значенням, за вживанням і будовою;

*розпізнає їх у мовленні, правильно пише прості, складні й складені сполучники;

*помічає і виправляє помилки в написанні сполучників.

Учень:

*знаходить частки в реченні, відрізняє їх від прийменників і сполучників;



*визначає групи часток за значенням і вживанням; правильно пише частки;

*доречно використовує модальні частки.



Вигук як частина мови. Групи вигуків за похо-дженням: непохідні й похідні. Значення вигуків. Звуконаслідувальні слова.







Учень:

*знаходить вигуки в реченні, відрізняє їх від часток;

*визначає групи вигуків за походженням; правильно й комунікативно доцільно використовує вигуки в мовленні.


Синтаксис. Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між словами й частинами складного речення. Головне й залежне слово в словосполученні. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення непоширені й поширені.

1




Учень:

*знає ознаки словосполучення й речення, особливості сурядного й підрядного зв’язку;

*розрізняє словосполучення й речення, сурядний і підрядний зв’язок між словами й реченнями;

*визначає головне й залежне слово в підрядному словосполученні;

поширені й непоширені словосполучення, типи словосполучень за способами вираження головного слова;

*конструює і редагує словосполучення.



Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні. Види речень у сучасній українській мові: за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних членів речення (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання).

1

Урок-конструювання

Учень:

*знає види простого речення;

*розрізняє речення різних видів: за метою висловлювання, за емоційним забарвленням, за складом граматичної основи, за наявністю чи відсутністю другорядних членів, за наявністю необхідних членів речення, за будовою, за наявністю чи відсутністю однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертання;

*уміє конструювати речення різних видів.




Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Особливості узгодження присудка з підметом. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений (іменний і дієслівний). Способи їх вираження.

0,5




Учень:

*знає види присудків, способи вираження підмета й присудка;

*уміє визначати структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета й присудка (простого й складеного), особливості узгодження присудка з підметом.

*правильно ставить розділові знаки між підметом і присудком.



Означення узгоджене й неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток.

Типи обставин за значенням. Способи вираження означень, додатків, обставин. Порівняльний зворот. Функції порівняльного звороту в реченні (обставина способу дії, присудок).

0,5




Учень:

*знає види й ознаки другорядних членів речення;

*уміє розпізнавати види другорядних членів та їх типи й різновиди, визначати способи вираження означень, додатків, обставин, роль порівняльного звороту; правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості другорядних членів речення в мовленні.


Типи односкладних речень за способом вираження та значенням головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні). Способи вираження головних членів односкладних речень. Розділові знаки в односкладному реченні.

1

Урок -практикум

Учень:

*знає типи односкладних речень;

*уміє визначати особливості кожного з типів;

*конструює односкладні речення вивчених видів,;

*правильно використовує їх у мовленні.


Однорідні члени речення. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Звертання непоширені й поширені. Вставні слова, словосполучення, речення, їх значення. Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в реченні з однорідними членами

1




Учень:

*знає смислові й граматичні ознаки однорідних членів речення, звертань, вставних слів і конструкцій;

*уміє розпізнавати просте речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями, реченнями, відокремленими членами (означеннями, прикладками, додатками, обставинами), зокрема уточнювальними;

*правильно ставить розділові знаки та обґрунтовує їх.



Складне речення. Ознаки складного речення. Засоби зв’язку простих речень у складному:

1) інтонація й сполучники або сполучні слова;

2) інтонація.

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення.


1

Урок-конструювання

Учень:

*знає типи складних речень;

уміє розпізнавати складні речення різних типів, визначати їх структуру, види й засоби зв’язку між простими реченнями; добирати й конструювати складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті.


Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки в складносурядному реченні

1




Учень:

*уміє розпізнавати складносурядні речення, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення; комунікативно доцільно використовувати їх у мовленні;

правильно розставляє розділові знаки в складносурядному реченні.


Складнопідрядне речення, його будова. Головне й підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умовні, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, їх типи за характером зв’язку між частинами:

1) складнопідрядні речення з послідовною підрядністю;

2) складнопідрядні речення з однорідною підрядністю;

3) складнопідрядні речення з неоднорідною підрядністю .

Розділові знаки в складнопідрядному реченні.


1

Урок-конструювання

Учень:

*знає види підрядних речень;

уміє розпізнавати складнопідрядні речення, зокрема складнопідрядні речення з кількома підрядними;

відображати будову речень у схемах;

визначати основні види підрядних речень, типи складнопідрядних речень за характером зв’язку між частинами;

правильно виділяє пунктуаційно підрядні частини;

конструює різні види підрядних речень.


Типи безсполучникових складних речень за характером смислових відношень між складовими частинами-реченнями:

1) з однорідними частинами-реченнями (рівноправними);

2) з неоднорідними частинами (пояснюваною і пояснювальною).

Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні.



1

Урок-конструювання

Учень:

*знає типи безсполучникових складних речень;

уміє розпізнавати безсполучникові складні речення; визначати смислові відношення між їх частинами-реченнями (однорідними й неоднорідними);

відображати будову речень у схемах;

розуміє особливості інтонації безсполучникових складних речень;

правильно виділяє пунктуаційно частини безсполучникових складних речень;

конструює різні види безсполучникових речень.


Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку.

1




Учень:

*знає типи речень, уміє будувати їх схеми, правильно використовує у мовленні, правильно виділяє пунктуаційно частини речень.



Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог.

1

Урок -практикум

Учень:

*уміє визначати в реченні з прямою мовою слова автора й пряму мову, розрізняє речення з непрямою мовою;

уміє замінювати пряму мову непрямою; правильно й доцільно використовувати в тексті пряму мову й цитати;

правильно розставляє розділові знаки;

конструює речення з прямою і непрямою мовою.


Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції.

1

Урок-дослідження

Учень:

*знає ознаки основних стилів мовлення, їх сферу вживання, виражальні засоби;

уміє розпізнавати стилі мовлення, визначати особливості кожного з них. користуватися різноманітними виражальними засобами української мови.


Орфоепія. Правила вимови звуків. Основні тенденції в наголошування слів української мови.

1




Учень:

*уміє визначати особливості вимови голосних і приголосних звуків, наголошувати слова відповідно до орфоепічних норм.



Загальне уявлення про спілкування й мовлення; види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення; усне й писемне мовлення; основні правила спілкування. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Текст, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Мовні засоби зв’язку речень у тексті. Типи мовлення (розповідь, опис, роздум). Структура тексту типу розповіді, опису, роздуму.

1




Учень:

*знає ознаки й будову тексту, типи мовлення (розповідь, опис, роздум);

уміє визначати тему й основну думку висловлювання;

правильно використовує мовні засоби зв’язку речень у тексті;

конструює і редагує тексти.


Підготовка до складання письмових творів. Опанування різними типами мовлення.


2

Урок-проект

Учень:

*уміє будувати тексти різних типів мовлення, визначає структуру текстів, тему й основну думку висловлювання.



Список використаної та рекомендованої літератури
1. Антисуржик / За заг. ред. О Сербенської: Посібник. Л.: Світ, 1994.
2. Волкотруб Г. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1998.
3. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К: Либідь, 1995.
4. Зубков М.Г.Українська мова: Універсальний довідник. – 4-е вид., випр. й доп. –Х.: ВД „Школа”, 2009.

5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. Підручник. – 3-тє вид., перероб. І доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000.


6. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – 3-тє вид., стереотип. К.: Либідь, 2008.
7. Семенова А.А. Готуємося до зовнішнього сертифікаційного тестування: Збірник тестових завдань з української мови. – Тернопіль: Мандрівець., 2007.
8. Словник труднощів української мови. Близько 15 000 слів. / За ред.

С.Я. Єрмоленко. К.: Рад. школа, 1989.


9. Українська мова: Тестові завдання / За ред. Н.В.Гайванюк. – К.: видавничий центр „Академія”, 1999.
10. Український правопис /АН України, Ін-т мовознавства ім. О.Потебні; Інститут української мови, 4-е вид., випр. й доп. – К.: Наук. Думка, 1993.

11. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта. 1994.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал