Управління освіти і науки України Хмельницької обласноїдержавної адміністрації




Сторінка2/5
Дата конвертації01.12.2016
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5
2.2. Мистецтво у контексті розвитку духовної культури особистості.
Вплив мистецтва на розвиток духовності зумовлюється тим, що художні твори можуть опосередковано передавати найінтимніші процеси внутрішнього життя індивіда, розкривати складний комплекс його свідомих і несвідомих реакцій. Проникнення у глибокий смисл мистецтва, який передає гру тембрових і гармонійних баро музики, ритм поезії, пропорції архітектури вимагають рецепцію напружених переживань, роздумів, діалогів із самим собою, що пов'язані як з суб'єктивною реальністю існування твору, так і з внутрішньою діалектикою сприймаючого. За словами Гегеля, потреба у спілкуванні з мистецтвом виникає під дією прагнення людини духовно усвідомити внутрішній і зовнішній світ, уявити його як предмет, в якому вона впізнає своє особисте "Я". На думку філософа, розмірковуючи над мистецькими творами, людина може піднятися до досягнення вищих духовних цінностей, які закладені в ньому, та через них усвідомити самого себе.
Духовне осяяння завжди пов'язане з особливою насолодою або стражданням, які проводять ставлення людини до художнього твору з повсякденної сфери в естетичний простір. Духовна насолода -дещо інше, ніж особистісні почуття, які виникають у процесі сприйняття, оскільки її специфіка полягає у піднесенні над сутністю самого мистецького твору. Під впливом художніх образів безпосередні почуття переходять в естетичні, етичні, гуманні уявлення суб'єкта, в яких духовність набуває свого реального вираження як ціннісний акт спілкування з прекрасним, що спрямований на самопізнання своєї ідеальної сутності. Саме в цьому проявляється характер естетичних відношень, котрі виступають способом розвитку духовності людини.
Коли мистецтво входить в наше "Я", коли відчуваємо увесь світ і себе в ньому відбувається ототожнення внутрішнього і зовнішнього, логічного смислу мистецького твору та алогічного буття свідомості особистості, смислової предметності мистецтва й непередбачуваного почуття. Це є найважливішим продуктом духовної насолоди.
Своєрідність мистецтва полягає в тому, що воно потребує від сприймаючого і здатності відчувати красу твору, і водночас осмислювати свої переживання, самого себе, вести художній діалог у площині своїх людських можливостей.
У такий спосіб мистецтво, з одного боку, підіймається над людиною, а з іншого, - людина сама відкриває себе мистецькому світові, коли сприймає його. Репрезентація духовності в процесі художнього пізнання означає можливість усвідомити самого себе і тим самим зробити мистецтво здобутком власного духу.
2.3. Проблеми реалізації духовно – морального виховання в сучасних умовах
В реалізації завдань духовно-морального виховання на сучасному етапі є чимало проблем. Головні з них: а) відсутність системи загального духовно-морального виховання, чітко структурованого культурологічного навчального курсу для різних рівнів системи освіти; б) розпад традиційного укладу життя, заснованого на традиційному світосприйнятті звичаїв, відносин
(сердечності й налаштування), правил доброго і благочестивого життя; с) проблема малої кількості справжніх носіїв традиційної християнської культури, що пов'язано з недостатністю духовного досвіду, відсутністю систематичної культурологічної та богословської освіти; д) непідготовленість (мотиваційна, емоційна, інтелектуальна) більшої частини населення до сприйняття духовного змісту традиційної культури;
є) розпад і криза сім'ї, низький рівень духовно-моральної культури більшості сучасних батьків; некомпетентність сім'ї у питаннях духовного становлення і виховання дитини;
і) недостатній рівень культури і професійної компетентності педагогів у питаннях змісту і методики духовно-морального виховання; ж) відсутність коштів на розробку і створення навчально-методичної та інформаційної продукції на духовно-моральне просвітництво населення та підготовку педагогів; з) відсутність цілісної програми духовно-морального виховання в масштабах країни або регіону.
У такій ситуації необхідний комплексний, системний підхід до організації духовно-морального виховання дітей та молоді.
Системність підходу визначається виділенням пріоритетних аспектів діяльності, пов'язаних єдиною метою, загальними формами організації та управління. Охарактеризуємо сім основних аспектів системи духовно-морального виховання:
Змістовний аспект системного підходу передбачає вирішення таких проблем: розробки

11 методологи, докладного опису всіх елементів і форм побутування християнської культури; формування системи громадського духовно-морального виховання та освіти в умовах сучасного секуляризованого оточення.
Змістовний аспект системного підходу включає розробку змісту духовно-морального виховання та освіт-на рівні окремого навчального курсу; у вигляді «наскрізної» складової, інтегрованої у всі шкільні предмети; професійну освіту; виховання через засоби масове. інформації.
Віковий аспект дає можливість вибудувати (змістовно й організаційно) комплекс заходів з духовно- морального виховання різних вікових груп дітей, підлітків, молоді.
Інституційний аспект системного підходу передбачає включення духовно-моральних компонентів у виховну діяльність всіх соціальних інститутів: сім'ї, різних рівнів системи освіти, державних установ і загальнодержавних організацій.
Кадровий аспект передбачає поетапну реалізацію системи заходів з підготовки та перепідготовки фахівців різного рівня (управлінців і практичних працівників освіти, охорони здоров'я, культури) в питаннях духовно-морального виховання та освіти дітей і молоді.
Організаційно-політичний аспект. Перспективним є вибудовування системи духовно-морального вихованню на регіональному рівні, в рамках регіонального компоненту освіти. На основі існуючих і нових нормативно - правових документів можлива реалізація комплексних регіональних програм з духовно- морального виховання.
Економічний аспект системного підходу дає можливість вишукування коштів на реалізацію комплексної програми духовно-морального виховання з різних джерел, включаючи цільові фонди розвитку духовно - моральної культури й освіти.
Управлінський аспект дозволяє включити в процес вирішення проблеми всі існуючі структури (соціальні та інституційні) і забезпечити нові форми організації взаємозалежності.



























12
ІІІ. Методичні матеріали на допомогу класним керівникам, вихователям
інтернатних установ
Формування національної духовності в умовах навчального процесу ліцею – інтернату
( Доповідь заступника директора з виховної роботи Снігур І.Г.)

Повий етап розвитку цивілізації характеризується динамізмом і глобальністю масштабів перетворень у всіх сферах життєдіяльності людини. При цьому значно зростає роль нації і національних цінностей.
Раціональні системи починають конкурувати з останніми, руйнуючи їх. Це може призвести до того, що нації
і національні цінності розчиняться в інформаційному суспільстві. Отже, людина виявилася заручником цивілізаційного процесу, ініціатором якого є вона сама, але, з іншого боку, тільки в її силах звільнити себе: сучасне людство на тлі видатних досягнень науки, все більше втрачаючи духовні орієнтири та справжні життєві цінності, невпинно рухається до повної моральної деградації. Тому йдеться про порятунок цивілізації, і найперше духовний. Чи не найактуальнішою сьогодні є потреба усунення невідповідності між мисленням, поведінкою людини і реальним світом, який постійно змінюється. Шлях до такої гармонізації пролягає через повернення до глибокої духовності, що уособлює викристалізовані здобутки національного та загальнолюдського.
Найважливішою педагогічною проблемою в сучасних умовах стає проблема найефективнішого використання потенціалу національних цінностей. Недаремно у Концепції 12-річної освіти записано:
«Діяльність школи грунтується на засадах органічного поєднання національного і загальнолюдського.
Домінантою виховного процесу має стати формування в учнів патріотизму з повним змістовим наповненням, 3 одного боку, це виховання любові до рідного краю, свого народу, держави, відповідальності за їх майбутнє, а з іншого — відкритість до сприйняття різноманітних культур світу, освоєння фундаментальних духовних цінностей людства — гуманізму, свободи, справедливості, толерантності, культури, миру, національного примирення, збереження природи».
Насамперед підкреслимо, що національні цінності безпосередньо залежать від суспільної формації, в якій існують у кожний конкретний історичний момент. У свою чергу, кожне суспільство завжди мало і має свою виховну систему, яка декларує відповідні національні цінності. Залежно від панівної ідеології вони можуть існувати із деформованій чи прихованій формі. Незважаючи на всі суперечності, притаманні сучас- ному суспільству, сьогодні ми маємо історичний шанс не тільки зберегти наші національні цінності, а й, примноживши і збагативши їх, увійти до світової спільноти. Для цього школа повинна бути неодмінно національною, але спрямованою на відкритість, діалог і співробітництво у масштабах загальнолюдського.
Отже, через національні цінності, які є викристалізованим історичним здобутком нації і найдоступнішим видом інформації, ми прийдемо до справжнього усвідомлення громадянського суспільства і до єдиного планетарного співтовариства.
На думку японського філософа Т.Макігуші, ефективним шляхом до об'єднання всіх жителів Землі у
єдине миролюбне співтовариство, є творення людського єства як консолідуючої сили. Мета освіти полягає у навчанні людей правильного пізнання людського життя і у творенні загальнолюдської цінності . Беручи за основу це твердження, педагоги ліцею-інтернату розглядають виховний процес в аксіологічній площині — як творення загальнолюдських цінностей, в основі яких лежать цінності національні.
Однією з найважливіших характеристик зрілої особистості є ціннісні орієнтації, які виражають свідоме ставлення людини до соціальної дійсності, формують мотивацію її поведінки та суттєво впливають на всі сфери діяльності. Їх розвиток тісно пов'язаний із розвитком спрямованості особистості, у тому числі й громадянської, оскільки визначає мотивацію й мету діяльності. Отже, навчальна і, особливо, позанавчальна діяльність є тими конкретними умовами, що дають змогу залучати учнівську молодь до розв'язання різних суспільних проблем, формувати нові стосунки, нову систему спілкування, що, в свою чергу, зумовлює нові обов'язки й значно вищі вимоги до діяльності.
Духовність як системне психоутворення формується протягом кількох вікових періодів і залежить від певних співвідношень соціального середовища, внутрішніх суб'єктивних умов, притаманних кожному з них.
Безперечно, у цьому процесі мають місце елементи стихійності, спонтанності, щоб спрямувати та впорядкувати його, необхідні певні доцільні дії суспільства та суб'єктів виховання. Саме тому підхід до формування громадянськості визначається з одного боку об'єктивними потребами суспільства, а з іншого — наявними в кожному конкретному суспільстві на певному етапі розвитку уявленнями про інтенсивність прояву громадянськості.

13
Як фундаментальну ланку національно-громадянського виховання особистості ліцеїста можна означити роки навчання у нашому навчальному закладі, оскільки найвідповідальніший етап формування юної особистості якраз припадає на ці роки. Крім того, відомо, що цінностей без їхнього практичного використання не існує, тому і творення їх у подальшому житті буде певною мірою залежати від того, яке місце їм відводилося у виховному процесі школи. Слід зауважити, що формування цінностей у вигляді системних надбань індивіда є результатом сукупного досвіду всієї його життєдіяльності. Воно не обмежується і не закінчується терміном перебування у школі, але значною мірою залежить від шкільного виховання і триває потім усе життя.
Підлітковий та старший шкільний вік, що має домінуючу тенденцію до самоствердження власної дорослості, створює сенситивність і щодо розвитку громадянськості. Підліткам зазвичай потрібен приклад для наслідування, якими історія України так багата, — Григорій Сковорода, Тарас Шевченко. Олена Теліга,
Василь Стус та багато інших громадських діячів.
Виховання на прикладах сприяє формуванню в учнів потреби не тільки жити з громадянською гідністю, але й щоденно здійснювати чесні й суспільно значущі вчинки та дії. Цей вік (коли відбуваєтеся рефлексія власного життєвого шляху та з'являється потреба в самореалізації) характеризується ще й усвідомленням юнаками та дівчатами значущості громадянських якостей, розумінням того, що ці якості дають конкретній особистості та наскільки є важливими для майбутнього самостійного життя. Водночас, аналізуючи факти реального життя (безпритульні діти та люди похилого віку; жебрацтво на вулицях; руїни колишніх гігантів
індустрії; від'їзд ровесників разом із батьками на постійне місце проживання за кордон; грошові перекази від батька чи матері, які працюють найманими робітниками в близькому й далекому зарубіжжі, інші негативні соціальні явища), старшокласники стають далекими від громадянського пафосу. Хоча у своїх дослідженнях психологи стверджують, що егоїзм та індивідуалізм у юності ще не сягають крайньої вираженості, тому питання громадянського світогляду викликають у підлітків роздуми та переживання. Тому надзвичайно важливим є організація навчально-виховного процесу ліцею-інтернату на українознавчій основі. Захоплення ліцеїстів національними кумирами, а також пластичність нервової системи підлітків - усе це й ряд інших чинників активно впливають на руйнування негативних і створення позитивних стереотипів.
Водночас слід враховувати й таку особливість ліцеїстів, як їх соціальна неоднорідність. Розвиваються самовизначення, певна соціальна та громадянська спрямованість, що й зумовлює формування у них досить стійких уявлень про свої права та обов'язки стосовно суспільства; моральних принципів і перспектив, розуміння обов'язку й відповідальності; уміння спостерігати за суспільними явищами, аналізувати їх і давати відповідну оцінку. Цей вік є сприятливим для формування та розвитку ціннісних орієнтацій як стійких якостей особистості, що має велике значення у становленні світогляду підлітків. У листопаді-грудні ліцеїстів було охоплено анкетуванням та тестуванням. Психологічні дослідження дають можливість стверджувати, що учнівська молодь активно шукає шляхів самоствердження, способів самореалізації. Саме тому у виховній роботі враховується той факт, що духовне становлення ліцеїстів відбувається у двох площинах: вони очікують соціальних настанов, спрямованих на них; і пробуючи себе в різних соціальних ролях, самостійно намагаються віднайти місце в сучасному соціумі. Основним видом діяльності старших підлітків є навчання.
Однак саме по собі воно не може повністю задовольнити прагнення молоді до творчої самореалізації, самоутвердження, оскільки потребує нових вражень, змін видів діяльності. Для старшокласників важливо виступати не лише в ролі позитивної особи, але й бути соціально активною особистістю. Причиною цього є те, що у старшому шкільному віці молоді люди вже здатні піднятися на той рівень самосвідомості, коли виникає потреба посісти певне, як правило, досить значуще місце в суспільстві: виконувати відповідальні доручення, вступати у рівноправні стосунки з близьким оточенням.
Разом з тим у середовищі старших ліцеїстів спостерігаються й негативні тенденції. Так, помітно зростає прагнення будь-що завоювати високий і далеко не завжди позитивний статус серед ровесників; отримати бажане матеріальне забезпечення без належного аналізу й оцінки шляхів, форм і методів досягнення цього; у середовищі деяких підлітків домінують індивідуалізм, егоїзм та інші негативні якості особистості.
Вирішення цих завдань та розв'язання суперечності, що реально існують в учнівському середовищі, проводиться шляхом залучення ліцеїстів до активної, соціально ціннісної діяльності, якою є позанавчальна виховна робота. Саме вона створює найбільш сприятливі умови для задоволення потреб учнівської молоді щодо побудови нових взаємин між людьми, активного включення в життя навчального закладу.
Система роботи з даного напрямку у навчальному закладі ґрунтується на державній ідеології, історії українського народу, його традиціях, на вимогах Конституції України та інших керівних державних

14 документах, реалізується в навчально-виховному процесі і передбачає послідовний розвиток особистості ліцеїста - свідомого громадянина, патріота своєї країни. Цьому сприяє робота діючих у ліцеї-інтернаті музеїв:
Партизанської Слави, історії навчального закладу, Залу Перемоги, народознавчої «Світлиці».
У ліцеї-інтернаті завжди приділяється значна увага учнівській творчо-пошуковій роботі. В ліцеї апробовано різні форми її організації, що спрямовані на найширше залучення учнів до заняття дослідницькою та творчою роботою. Варто насамперед вітати прагнення ліцеїстів до творчості, адже саме за таких умов більшість з них визначаються зі своїми майбутніми інтересами, вибирають галузь знання, в якій використовуватимуть у подальшому житті свій потенціал.
На виконання Указу Президента України «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-
1933 років в Україні», Плану заходів на 2007-2008 роки у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору в Україні, з метою вшанування пам'яті жертв Голодомору, виховання непримиренності до насилля, поваги, турботи, співчуття до людей, які пережили страхіття трагічних подій 1932-1933 років. В ліцеї-інтернаті в період з 10 по 23 листопада було проведено ряд заходів за спеціально розробленим планом. У бібліотеці ліцею-
інтернату діє тематична виставка «Не згасне в пам'яті людській», до одноіменної збірки, упорядкованої вчителем історії та правознавства Гриньком А.І., увійшли кращі твори ліцеїстів. Ця збірка - шана пам'яті жертвам голодомору. Тема на даний момент актуальна, як ніколи. Глибоке розуміння становища українського селянина, зачепило нашу молодь, яка знайома з проблемою голодомору з підручників та
історичної літератури. Прагнення ліцеїстів виразити свої думки у художніх творах та історичних довідках вилилось у дану збірку. Дана збірка була представлена на міській учнівській конференції «Болючими стежками страшної трагедії», де отримала високу оцінку.
Одним з головних показників громадянської зрілості є збереження української мови, досконале володіння нею. П'ятий рік у ліцеї, під керівництвом вчителя української мови та літератури Ющук Л.І, працює літературна студія «Світанок». Усі ліцеїсти мають змогу познайомитись з творчістю гуртківців через постійно діючу панораму творів дебютантів. Традиційно в кінці навчального року випускається збірка з даними творами.
Ефективність виховання духовності ліцеїстів залежить від спрямованості виховного процесу , форм та методів його організації. В ліцеї-інтернаті пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії, спрямованих на самостійний пошук істини, що сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості.
В усіх навчальних групах ведуться програми особистісного зростання кожного ліцеїста, ця програма складена творчою групою наших вихователів і запроваджена три роки назад. Мета програми: змусити ліцеїста періодично (щосеместрово) аналізувати свій особистий розвиток, замислюватись над своєю роллю у соціумі, аналізувати свої вчинки, окреслювати перспективи, будувати програми своїх досягнень. Перші кроки ліцеїстам буває зробити дуже важко, хоча вони і найлегші у даній програмі - дітям пропонується дати оцінку свого особистого «Я» в рамках своєї сім'ї, пізніше у класному колективі, тобто у найближчому соціумі. Далі завдання ускладнюються: «Я - громадянин України», «Я - громадянин Всесвіту», але попередньо навчившись оцінювати себе, ліцеїсти, як правило, краще і легше виконують ці завдання, їхні думки стають більш зрілими, цілі більш конкретними, та й сам стиль викладення думок культурним, грамотним.
Аналіз цих програм особистісного зростання ліцеїстів свідчить про результативність методів стимулювання розвитку самоорганізації, їх готовності до самостійності, усвідомленні власних світоглядних позицій, які є основою громадянського самовизначення .
Але головним у виховній діяльності щодо формування національної духовності ліцеїстів є навіть не кількість розроблених і впроваджених форм виховної роботи, не кількість реалізованих проектів, а те, як сприймають цю роботу й ці проекти самі ліцеїсти.
Аналіз проведених виховних заходів засвідчив, що чим більше невирішених проблем зустрінуть вихованці у процесі позанавчальної діяльності, чим більше активності й власної ініціативи їм необхідно буде проявити, чим ширшим буде коло для спілкування батьки, вчителі, члени різних громадських організацій, друзі тощо, — тим швидше старшокласник ставатиме особистістю, тим гуманнішим, принциповішим, відповідальнішим він буде.
Сьогодні з гордістю можна сказати що наші вихованці всіляко підтримують імідж свого навчального закладу, ми досягли того, що готуючись до будь - яких заходів класного, загальноліцейного та позаліцейного рівнів діти демонструють неабияку відповідальність, професіоналізм.

15
А якою гордістю повнилися серця наших ліцеїстів коли їм, першим із організацій міста, у жовтні 2008 року, було довірено взяти участь у акції «Вишиваємо прапор міста разом».Так, звичайно, були скептики серед тих, кому було запропоновано взяти участь у цьому дійстві, та їх були одиниці і що відрадно - це були новоприбулі діти. Останні ж, розуміючи рівень даного заходу, відчуваючи його історичну цінність, з великою відповідальністю віднеслися до цієї події, із задоволенням піднімали архівні документи, готуючи матеріал до сценарію, дбали про свій зовнішній вигляд, культуру поведінки та мови під час інтерв'ю, які брали у них преса та телебачення.
Насиченість форм виховної роботи специфічними якостями (публіцистичність, образність, врахування життєвого досвіду молоді, ставлення до соціальних та суспільних проблем, емоційність, змістовність) активно впливає на духовну та пізнавальну сфери молодих людей. Враження, що залишаються після проведення різноманітних виховних заходів, відкладаються в пам'яті особистості й відновлюються при потребі, наприклад, коли необхідно зрозуміти чи оцінити поведінку іншої людини в конкретній ситуації, коли потрібно впевнитися у правильності власних суджень чи оцінок.
Формування національної духовності ліцеїстів передбачає художньо-естетичну освіченість особистості.
З метою цілеспрямованого розвитку творчих здібностей ліцеїстів, реалізації особистісних інтересів та задоволення естетичних і духовних потреб на базі ліцею-інтернату працює Академія Творчості, що об'єднує роботу 18 різноманітних гуртків та спортивних секцій, які складають три факультети: мистецтвознавства, спортивно-оздоровчий та єврознавства. У них займається 368 ліцеїстів.
Факультет мистецтвознавства об'єднує п'ять спеціальностей: музично-хорову, поетичну, кінематографічну, народознавчу, декоративно-прикладну. Слід відзначити високу виконавську майстерність, художній рівень репертуару, активну концертну та виставкову діяльність вокальної групи та вокалістів з музично-хорової спеціальності, чия робота дієво пропагує художньо-естетичну творчість, сприяє розвиткові у дітей голосу, слуху, творчого мислення, уваги, волі, художнього смаку. Учасники гуртків вокального та естрадного співу беруть активну участь у культурно-мистецькому житті ліцею, вони є постійними учасниками загальноліцейних вечорів та свят. У 2008 році вихованці Ірини Миколаївни взяли участь у міських конкурсах патріотичної пісні, де здобули найвищу кількість з можливих балів. За кінематографічною спеціальністю працює гурток „Відеосвіт" завдяки якому поповнюється ліцейна відеотека, створюються відео оформлення різних виховних заходів та концертних номерів, роботу якого ми зараз бачимо. Гуртки декоративно-прикладної спеціальності спрямовані вчити дітей емоційно сприймати довкілля, що дає змогу найповніше розкритися кожному вихованцеві, розвинути його творчий потенціал.
Роботи гуртківців не тільки є окрасою виставки робіт ліцеїстів, яка знаходиться у рекреації та постійно поновлюється, а й мали гідну оцінку на міській виставці з нагоди святкування «Дня міста», до речі ідея оформлення колони ліцею-інтернату та виготовлення прапорів здебільшого також належить гуртківцям
В.В.Веремій та Н.М.Шевчук.
Розвиткові фізичних здібностей ліцеїстів, формуванню здорового способу життя, покращенню спортивних показників сприяє робота спортивно-оздоровчого факультету спортивних секцій „Влучний стрілець", баскетболу, волейболу.
Завдання євроклубу „Глобус", що працює на факультеті єврознавства полягає у формуванні у ліцеїстів навичок практичного оволодіння правовими нормами та правилами комунікативного спілкування у різних сферах діяльності. Нині ліцеїсти працюють над вдосконаленням структури євроклубу.
Концептуальним положенням творення цінностей у виховному процесі мас бути усвідомлення тієї ідеї, що метою людського життя є досягнення щастя. За Т.Макігуші, щастя є іншим ім'ям цінності. Хочеться зазначити: для того, щоб досягти щастя, треба усвідомити, що ж воно таке. Без цього неможливе повноцінне формування особистості. В.О. Сухомлинський вбачає справжню мудрість виховання «в умінні дати дитині щастя», бо «нещасливій людині, недоступні деяякі духовні цінності, вона не знає сама себе і своїх творчих сил, не почуває поваги сама до себе, не бачить в собі і в інших людях величезної людської цінності».
Педагогіку майбутнього можна будувати лише на засадах такої філософії, котра визначає абсолютні вартості, такі, як Добро, Краса, Істина, Свобода.
Творити добро можна лише в атмосфері радості, любові та взаємоповаги. Практикою для творення добра
є моральність. Ті, хто не мають усталеного погляду на добро, не здатні її зрозуміти. Внутрішня моральність може бути визначена як код кожної індивідуальної поведінки для щастя цілої родини. За аналогією, національна моральність - це код національних особливостей усередині нації для щастя цілої нації.

16
Таким чином, вихователі та вчителі ліцею розглядають виховний процес в аксіологічній площині, як творення цінностей. Концептуальною позицією при цьому є відчуття щастя, а основним принципом — творення добра в атмосфері радості і любові. А все те добро, яке твориться на благо нації та держави, набуває ваги національної цінності. Гармонійно розвинена особистість, вихована на національному, буде відкритою і для загально людського, планетарного.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал