Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Кабінет



Сторінка1/4
Дата конвертації07.01.2017
Розмір1.15 Mb.
  1   2   3   4
Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кабінет виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання

Комунальний заклад «Чудельська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2

І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради


Сучасні форми і методи національного виховання учнів шкіл-інтернатів



Тематичний збірник праць

обласного семінару для заступників директорів із виховної роботи шкіл-інтернатів області



Бібліотечка

Рівненського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

Серія «Регіональні науково-методичні заходи»
Сучасні форми і методи національного виховання учнів шкіл-інтернатів : тематичний збірник праць / Упоряд.: А. А. Волосюк; за заг. редакцією А. О. Лавренчука. – Рівне : РОІППО, 2013. – 103 с.

Рекомендовано радою кабінету виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол № _ від __.__.2013 року).

Відповідальний за випуск:

Лавренчук Андрій Олександрович, кандидат наук з державного управління, в. о. ректора Рівненського ОІППО.
Упорядники:

Волосюк Анатолій Анатолійович, завідувач кабінету інформаційно-методичного забезпечення Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тематичний збірник праць присвячено проблемі сучасних форм і методів національного виховання учнів шкіл-інтернатів.
Усі матеріали збірника подаються в редакції авторів (збережено стилістику, орфографію та мову). Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших даних несуть автори.

© Колектив авторів, 2013

© РОІППО, 2013

Малюжинський Валерій Володимирович, директор КЗ «Чудельська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради
СТВОРЕННЯ ОСОБИСТІСН ОРІЄНТОВАНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ЗАКЛАДІ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Є. Сеген писав: «Якщо ви почнете виховувати дитину з психічними та фізичними порушеннями то, не надаючи батькам багато надії, не втрачайте її самі і підтримуйте себе в тяжкій праці, яку ви виконуєте… Якщо вона лінива, нездібна, неохайна, неуважна, одним словом у неї немає жодної позитивної якості, яку б ви хотіли побачити – не падайте духом. Якщо вона постійно лежить – посадіть її; якщо вона сидить – поставте її; якщо вона не їсть самостійно – тримайте її пальці, але не ложку, під час їди; якщо вона взагалі не діє – стимулюйте її м’язи до дії; якщо вона не дивиться і не розмовляє – говоріть їй самі і дивіться за нею. Готуйте її як людину, яка працює і примусьте її працювати, працюючи разом з нею; будьте її волею, розумом, дією. І якщо ви не були в змозі протягом 3-4 років дати їй розум, здатність до мовлення і довільність рухів, то в будь-якому разі ні турбота ваша, на енергія, яку ви витратили на неї, не пропала дарма; якщо вона не досягнула тих успіхів, яких ви добивались, то вона, у будь-якому випадку, стала здоровішою і сильнішою, стала слухнянішою і моральнішою. А хіба цього мало? Той, хто зробив все, що міг, - зробив все».

Ці слова стали педагогічним кредом для працівників нашого комунального закладу. Станом на 01.10.2013 року у школі-інтернаті навчається 103 дитини з легкою, помірною розумовою відсталістю, діти із синдромом Дауна. 41 дитина має статус дитини-інваліда. Більше 30-ти дітей мають важкі вади мовлення.

Навчально-виховна і корекційно-розвивальна робота з дітьми в школі-інтернаті носить комплексний характер, охоплює всі лінії їхнього індивідуального розвитку. Основними умовами і факторами, які сприяють просуванню психічного розвитку вказаної категорії дітей є, їхня особиста діяльність і співпраця з дорослими. Навчання та виховання у навчальному закладі носить практичну спрямованість, оскільки з даного боку доступна дитині діяльність (предметна, ігрова, комунікативна) виступає джерелом знань про оточуючий світ, з допомогою якого цей світ пізнається і перетворюється, з іншого – різні види діяльності забезпечують можливість використання і закріплення навичок, роблять їх здобутком кожної окремо дитини, формують у неї вміння адаптуватись до соціального середовища.

Головне завдання, яке стоїть перед школою-інтернатом – це забезпечення прав дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, на здобуття певного освітнього рівня шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з корекційно-розвитковою роботою, медичною реабілітацією, розвитком природних здібностей дітей, їх творчого мислення, здійснення до професійної та професійної підготовки, формування соціальної адаптації особистості.

З цією метою у школі-інтернаті створені спеціальні кабінети, а саме:

- кабінет розвитку мовлення;

- логопедичний кабінет;

- кабінет соціально-побутового орієнтування;

- кабінет ритміки;

- кабінет ЛФК;

- сенсорна кімната.

Для набуття дітьми професійних навичок у школі-інтернату обладнано 6 майстерень:

- швейної справи – 2;

- столярної справи – 1;

- сільськогосподарської справи – 1;

- малярно-штукатурної – 1;

- шевської справи – 1.

На базі навчального корпусу №2 створено навчально-житловий комплекс для учнів 1-4 класів. Комплекс оснащений:

- класними кімнатами;

- спальними кімнатами;

- ігровою кімнатою;

- залом для відпочинку дітей;

- душовими та туалетними кімнатами.

Навчально-виховний процес у навчальному закладі забезпечують 55 педагогів, 50 з яких мають вищу педагогічну освіту.

Школа-інтернат працює над реалізацією «Програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини».

Більшість дітей, які навчаються в нашому закладі, відчувають на собі безвідповідальність своїх батьків за їх долю. Тому тема виховання громадянина України, формування у дітей почуття любові до своєї Батьківщини, її символів, рідної мови є дуже актуальною і вимагає не тільки новизни підходу, але й клопіткої повсякденної праці, тому що від нашої сьогоднішньої роботи залежить в майбутньому життя дітей, які навчаються в школі-інтернаті. Це нелегке завдання, але ми повинні хоча б навчити дітей любити свою Батьківщина, берегти традиції свого народу, прагнути робити добро. Виховання наших дітей за характером повинно бути національним, адже в Україні віками складались свої традиції, цінності, була і є своя історія країни і народу. У своїй практичній діяльності ми постійно пам’ятаємо, що кожна дитина – це індивідуальність, яка по-своєму сприймає одні і ті ж факти і по-своєму ставиться до них. Тому в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами ми намагаємось максимально наблизитись до дитини, спілкуватись з нею якомога більше, знати її уподобання, характер і ті умови, в яких вона росте.

Один із ефективних засобів національного виховання,формування у дітей почуття любові до України, її символів, рідної мови – фольклор. З цією метою в школі-інтернаті працює фольклорно-етнографічний гурток (Тишковець Л.М.). через усну народну творчість керівник гуртка відкриває дітям красу навколишнього світу, душу народу. Під час занять учні знайомляться із циклічними фольклорними творами усної народної творчості (колядками, щедрівками, веснянками, обжинковими та побутовими піснями). Діти вчаться не тільки співати і аналізувати ці твори усної народної творчості. Театралізовані дійства і танцювальні номери із відтворенням обрядів, звичаїв навчають учнів не тільки пластики, постановки голосу, але й українському мовленню. Старша група фольклорного етнографічного гуртка сама ініціює та організовує такі дійства, як Андріївські вечорниці, Великодні гаївки, свято Миколая, свято Коляди. Гуртківці беруть активну участь у концертах, оглядах, конкурсах, підготовці та проведенні дитячих ранків, свят.

У навчальному закладі ведеться ціленаправлена робота з виховання у дітей поваги до національної символіки, рідної мови. З питань національного виховання проводяться тематичні періоди «Я – син народу, що вгору йде», «Козацької слави повік не забудуть». Силами педагогічних працівників у школі-інтернаті створений кабінет з українознавства «Українська світлиця». Експонати, які знаходяться у кабінеті збирались по селах Сарненського району. Кабінет створювався з метою пізнання побуту українського народу. Треба відзначити, що діти під керівництвом вихователів з великим задоволенням оформляють матеріали для музею. Руками дітей оформлені розділи кабінету українознавства «Національний одяг регіонів України», «Українська хата», «Українська народна вишивка», «Українські циклічні обрядові свята». «Українська світлиця» стала взірцем виховання у дітей любові до рідного краю і людей, а не сховищем матеріалу. У діяльності кабінету українознавства постійно прослідковується велике різнобарв`я форм і методів роботи з використанням матеріалів. Знайомство дітей, які приходять на навчання у школу-інтернат, починається з відвідування шкільної «Української світлиці». Цей кабінет органічно вписується у систему виховних заходів, які проводяться в нашому навчальному закладі. Виховні заходи, які там проводяться збагачують дитину духовно, не залишають її байдужою.

Наймогутнішою дієвою силою, за допомогою якої можна вирішувати питання щодо формування національної гідності, гордості, виховання патріотичних почуттів є шкільний курс з українознавства. Мета цього курсу – ознайомлення із сучасним і минулим українського народу, його історії, побуту.

Особливої уваги заслуговують практичні заняття. Діти вишивають, виготовляють український національний одяг та ляльки-мотанки. Теми курсу з українознавства тісно пов’язані з собою і мають неабияке виховне значення. Так, такі теми «Родовід, рід, родина» навчають дітей ставитися з любов`ю та повагою до найрідніших людей. Із зацікавленням діти знайомляться з темою про давнє ремесло українців – гончарство. Діти дізнаються, яким різнобарв’ям милують око вироби гончарів.

У школі-інтернаті створена комплексна система особистісно-орієнтованого виховання у дітей національним цінностям, формування у їх душах гордості за багатий духовний світ предків, та сіяння в їхніх серцях любові до всього рідного, відчуття себе його частинкою. Адже народна мудрість говорить:

«Дитятко, що тісто, як замісив, так і виросло».

Гузь Наталія Леонідівна, методист кабінету виховної роботи, захисту прав дитини, позашкільної освіти, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання

СУЧАСНІ ФОРМИ І МЕТОДИ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

Комплексну реалізацію завдань у вихованні нової людини, як зазначено в програмі «Освіта» (Україна XXI ст.), мусить об'єднати національне виховання, яке має бути спрямоване на формування у молоді та дітей світоглядної свідомості, ідей, поглядів, переконань, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної та світової духовної культури, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин. Особливу увагу необхідно зосередити на пріоритетних напрямках реформування виховання:

— формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

— забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;

— формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

— прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх етносів, що населяють Україну;

— утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, добра, працелюбності, інших доброчинностей;

— формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;

— формування у дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

Національне виховання зорієнтоване на національні вартості як на головний предмет уваги. Воно ставить собі за мету прищепити дітям віру в українську ідею, що втілює прагнення до державності і соборності; розвинути і почуття любові до свого народу і шанобливе ставлення до власної культури, мови, традицій; утвердити пошану до державної символіки і Конституції України; відродити почуття національної гідності і самоповаги тощо.

Національні вартості втілюються найперше в національній культурі, літературі, мистецтві, в національних традиціях, в правових джерелах, в стосунках людей тощо. Всі вони виступають і як самодостатні чинники національного виховання.

Успіх виховання залежить від багатьох причин і насамперед від застосування правильних його методів.

Метод (від грец. -- шлях дослідження, спосіб пізнання) -- спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні, це невід̕ємний компонент виховного процесу. В найширшому розумінні це -- шляхи, завдяки яким реалізуються як загальні цілі виховання, замовлені суспільством, так і конкретні завдання педагогіки.

Таким чином, методи виховання -- це способи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив учителя на свідомість і поведінку школярів, на формування благородних якостей й збагачення їх необхідним життєвим досвідом. Інакше кажучи, методи виховання -- це способи взаємозвязаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на вирішення насущних виховних завдань. При такому підході дитина виступає як обєкт і суб’єкт виховання.

Методів виховання в сучасній педагогіці чимало. Але появились вони не відразу. Та й саме розуміння цього складного педагогічного явища викристалізувалось поступово. Виникають методи емпірично, в процесі практики родинного, шкільного й громадського виховання, у безперервних виховних пошуках батьків, учителів, вихователів. Методи стали предметом надбання відповідно народної педагогіки і шкільної, обєктом теоретичного аналізу етнопедагогіки і педагогічної науки. Таким чином, сучасні методи виховання становлять собою сплав винаходів педагогіки народної і професіональної.

Форми організації виховної роботи за змістом дуже близькі до методів виховання. Виділяються такі форми організації виховної роботи:

масова (тематичні вечори; вечори запитань і відповідей; тижні з різних предметів; олімпіади; туристичні заходи; фестивалі; виставки стінної преси ;свята, змагання тощо)

групова (гуртки; екскурсії; походи; класні години; спортивні секції тощо)

індивідуальна (читання художньої літератури; колекціонування; гра на музичних інструментах; заняття декоративно-ужитковим мистецтвом, малюванням тощо).

Засоби виховання – те, за допомогою чого відбувається виховання: предмети, твори духовної та матеріальної культури (наукові посібники, книжки, газети, твори мистецтва), слово вихователя, різноманітні види діяльності: навчання, гра, художня самодіяльність, спорт, різноманітні заходи.

Методи виховання діляться на:

1) загальні й часткові;

2) традиційні і нетрадиційні (нестандартні).

Загальні методи мають застосування у всіх видох виховання (наприклад, інформація, бесіда, роз̕яснення), а часткові -- лише в деяких (наприклад, гімнастика, гра в теніс домінують тільки у фізичному вихованні).

Традиційні (канонічні) методи -- ті, що обгрунтовані педагогічною наукою й поширені в шкільній практиці виховання учнів.

Нетрадиційні (нестандартні) методи виховання будуються на принципах народної педагогіки, презентуючи використання виховної скарбниці народної мудрості в роботі педагога.

У педагогічній науці досить виразно накреслилась лінія на проведення аналізу й класифікації як традиційних (канонічних), так і нетрадиційних методів виховання. Вдале їх вирішення має як теоретичне, так і практичне значення, бо дозволяє бачити їх повну палітру в системному й динамічному вираженнях, сильні й слабі функціональні сторони, визначити оптимальні умови їх розвитку, спрогнозувати перспективи дальшого педагогічного винахідництва.

Правда, остаточного варіанта в зроблених класифікаціях поки що немає. Одні вчені ділять усі методи виховання на три великі групи, інші -- на чотири. До того ж різні підходи намітились не тільки щодо кількості груп, але й у їх якісних характеристиках. Виходить, що для того, аби мати остаточну класифікацію методів виховання, треба покласти в основу її здійснення загальновизнаний науковий критерій. Оскільки педагог повинен вміти вправно користуватися у своїй роботі як традиційними (канонічними), так і нетрадиційними (нестандартними) методами виховання, то й знання їх суті й можливостей дії кожного з них для нього обов̕язкове.

Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:

1. Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.

2. Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.

3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.

4. Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.

Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.

Інноваційні методи виховання учнів:


  • робота в малих групах;

  • учнівські проекти (індивідуальні і колективні);

  • ситуативні ігри (рольові, ігри-інсценування);

  • аналіз аргументів «за» і «проти»;

  • дискусії та дебати;

  • розв’язування проблем;

  • інтерв’ю;

  • анкетування;

  • аналіз випадків, ситуацій;

  • портфоліо.

Серед методів і форм виховання учнівської молоді пріоритетна роль належить активним методам, що базуються на демократичному стилі взаємодії.

До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з моралістичним характером.

З кожним роком виникають нові форми і методи виховної роботи. Серед них:

1. «Чарівний стілець»

2. Презентація світу

3. Соціодрама

4. Відкрита кафедра

5. П’ять хвилин з мистецтвом

6. Захист проекту (проект-мрія)

7. Корзина грецьких горіхів

8. Театр-експромт

9. Час тихого читання

10. Дискусійні качелі

11. Вільна розмова

12. Смішинка -цікавинка

13. Конверт дружніх питань

14. Випускний ринг

15. Розкидання думок

16. Калейдоскоп

17. Маски

18. Філософський стіл

19. Запрошення до чаю

20. Сократівська бесіда

21. Дерево, посаджене тобою

22. Пори року

23. Динозавр

24. Погляд

25. Білка в колесі

26. П’ять хвилин до….

27. Дубляж

28. Хочу і «потрібно»

29. «Я знайшов на дорозі….»

Найбільш поширеною формою виховної роботи зараз є метод проектів, як в навчальній, так і у виховній роботі.

Можна проводити майстер-клас: «Знайдіть своє обличчя», «Обираймо зачіску», заняття-практикуми: «Захисти дівчинку від кривдників», «Завжди говори з повагою», «Людина в умовах ринку».

Учні беруть активну участь в різних шоу: ерудит-шоу, джентльмен-шоу, ток-шоу («Книга в нашому житті», «Мої захоплення», «Моя позиція»); турнірах: інтелект-турнір, турнір кмітливих («Весела палітра»).

Дуже цікаво можуть проходити різні інтерактивні ігри: сюжетно-рольові («Крамниця»), інтелектуальні ігри, ігри-подорожі («Веселкове намисто»), ігрові програми.

Користуються популярністю серед учнів виступи агітбригад, психологічних театрів.

В практиці виховної роботи започатковано проведення таких технологій як «Велике коло» (Мале коло) , «Чарівний стілець», «Розумовий штурм». Велике коло - це модифікація вчорашніх зборів класу. Воно має всі характерні ознаки зборів, виключаючи офіційну частину, але доповнюється теплом дружнього спілкування, турботи про справу. Методика проведення проста: всі збираються в Коло; розпочинається воно і закінчується піснею. "Чарівний стілець" - одна з форм, в якій поєднується ціннісно-орієнтаційна і ігрова діяльність. На "чарівний стілець" запрошується один з учасників гри: коли він сідає на стілець, висвітлюються і стають очевидними всі його гідності, переваги, чесноти, проте присутні не можуть побачити жодного недоліку, то ж стілець є чарівним.

«Чарівний стілець» проводиться періодично так, щоб через моменти підвищення пройшов кожен учень класу.

Громадянське виховання: бесіди; конкурси; тематичні вечори; читацькі конференції; екскурсії, подорожі; зустрічі з людьми; години спілкування; рольові ігри; «круглі столи» дискусії, дебати; цільові проекти; тематичні акції; брейн-ринги; діалоги; брифінги; тренінги; «відкритий мікрофон»; учнівське самоврядування тощо.

Військово-патріотичне виховання: тематичні акції; конкурси; «круглі столи»; Уроки Скорботи; Уроки Пам’яті; козацькі розваги; тематичні вечори; екскурси; екскурсії; спортивні змагання тощо.

Трудове виховання: толоки; трудові десанти; рейди-огляди; панорами професій; огляди-конкурси; тести; лекції; бесіди-зустрічі; консультації (індивідуальні, групові); анкетування; дні «відкритих дверей»; екскурсії тощо.

Художньо-естетичне виховання: конкурси; фольклорні експедиції; лекції; семінари; турніри «знавців» (поезії, мистецтва, архітектури, музики тощо); літературно-музичні вечори; театралізовані вистави; заочні подорожі; фестивалі; ток-шоу; рукописні альманахи тощо.

Екологічне виховання: акції; інформування; тематичні вечори, свята; вікторини; лото; пізнавальні ігри; екскурсії; діалоги; конференції; екологічні ринги; брифінги; мітинги; тренінги тощо.

Формування здорового способу життя: дні здоров’я; змагання; свята; марафони; лекції; бесіди-зустрічі; проекти; дослідження тощо.

Моральне виховання: лекції; дискусії; діалоги; благодійні акції; «круглі столи»; брифінги; конференції; «займи позицію»; доручення; шефство тощо.

Правове виховання: дебати; дискусії; проблемні столи; правові ринги; табу; «круглі столи»; рольові ігри; лекторії; аналіз ситуацій; усні журнали; бесіди-зустрічі; правові мости тощо.

Крім цих методів доцільно долучити і традиційні: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з періодичною пресою та інші.

Поряд із традиційними методами обов'язково треба використовувати інноваційні, що можуть активізувати активну енергію учнів, направивши її в потрібне русло. Важливу роль відіграє «дозування» традиційних та інноваційних. Воно залежить від безлічі факторів, зокрема рівня навченості учнів, рівня педагогічного досвіду, інтелекту педагога. Комбінуючи в процесі виховання інноваційні і традиційні методи роботи, потрібно намагатись створювати умови для розвитку і саморозвитку особистості учня.


Мельничук Світлана Василівна, заступник директора з виховної роботи КЗ «Клеванська санаторна школа-інтернат І – ІІІ ступенів»
ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ

У ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНОЗНАВСТВА

У сучасних умовах соціальної нестабільності, духовної кризи, роз'єднаності, агресивності особливої актуальності набуває важлива педагогічна проблема формування гуманістичних ціннісних орієнтацій особистості школяра.

Суспільне життя переконує, що без культивування таких моральних цінностей як добро, людяність медицини, відповідальність, почуття власної гідності, творча ініціатива, підприємливість, толерантність навряд чи можна розраховувати на поліпшення ситуації щодо виховання морально зрілого, готового до правильного життєвого вибору молодого покоління. Ці моральні феномени в період переходу до ринку, який ще не став цивілізованим, виконують функцію гармонізації особистих і суспільних інтересів. Оскільки стандартизація виховного процесу, застарілі способи передачі ціннісного ставлення до світу в готовому вигляді, підміна гуманістичної педагогіки випадковим набором виховних заходів перешкоджають розгортанню процесу сходження особистості на шляху від абстрактних моральних уявлень і догм до конкретних моральних переконань і вчинків, то надзвичайно актуальною стає розробка та апробація особистісно-орієнтованих технологій, пошук резервів підвищення ефективності виховного процесу загалом та дієвих форм і методів формування гуманістичних, загальнолюдських цінностей зокрема. Наразі важливого значення серед методів і прийомів гуманістичного виховання набувають активні методи, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на пошук істини та сприяють конструктивно-критичному способу мислення, здатності розрізняти добро і зло в повсякденному житті, протистояти моральним спокусам. А ще, безумовно, дуже важливо активізувати і об’єднати в єдине ціле навчальну, факультативну і позаурочну виховну діяльність, оскільки саме через ці види діяльності забезпечується накопичення та реалізація морального досвіду учнів, здатність в повсякденному житті проявляти доброту, відповідальність, совість, толерантність та інші чесноти.

Серед моїх колег, виховників Клеванської санаторної школи-інтернату, багато хто пробує розв’язати окреслені завдання виховної діяльності шляхом впровадження здобутків української етнопедагогіки, українознавства в навчально-виховний процес школи-інтернату, шляхом поєднання народного, національного та загальнолюдського досвіду у формуванні гуманістичних цінностей, духовної культури дітей та молоді.

Кожен громадянин суверенної держави повинен мати свою національну свідомість і самосвідомість. Надійним фундаментом, на якому успішно формується національна свідомість українців, є історична пам'ять, що зберігає кожну сторінку життя і боротьби рідного народу за соціальні, політичні, національні права на всіх етапах його розвитку. Коли духовні цінності забуваються, штучно звужуються, національна система виховання гальмується і занепадає. При цьому у молоді не формуються або дуже слабо формуються національні і загальнолюдські цінності, послаблюється відчуття родини, рідного краю, батьківської землі, рідного народу, а відтак і відчуття та розуміння інших людей, зокрема представників різних національностей, що призводить до ворожнечі. Порятунком із таких ситуацій, обставин є організація широкої національно-просвітницької діяльності, повноцінного науково обґрунтованого національного виховання, яке формує глибоко людське в людині, тобто одночасно реалізує загальнолюдське виховання.

Національно-просвітницьку діяльність вихованці школи-інтернату успішно реалізують через дитяче об’єднання «Козацьке братство». Щоб стати членом об’єднання, кожен вихованець має ознайомитись з історією Запорізької Січі, вивчити девіз, пісню братства, дослідити історію життя героя, чиє ім’я присвоєно братству. Двічі на рік відбувається загальношкільний збір братств: на Покрову, в День українського козацтва, коли братство приймає до своїх лав п’ятикласників, та напередодні Дня захисту дітей, коли обирається отаман братства. Для дітей така діяльність – це справжня школа демократії, через яку вони пізнають справедливі закони суспільного та звичаєвого права, неписані закони козацького лицарства.

Українознавство – невід’ємна складова «кореневої системи» духовності дитини, важливий засіб забезпечення діалектичного, нерозривного зв’язку минулого нашого краю з вітчизняною і світовою історією. Іншими словами, воно виступає своєрідним виявом поєднання макро- і макрорівнів, допомагає дітям читати книгу життя через крихітні часточки минулого не лише очима, а й розумом, розібратись, куди веде шлях їх батьків і дідів, нашого народу. Мета українознавства тісно переплітається із загальними цінностями духовної освіти школярів, суть якої полягає в тому, щоб учні оволоділи знаннями про історичний шлях українського народу на прикладі життя своїх предків з найдавніших часів і до наших днів, у розвитку в них вмінь на основі історичного аналізу осмислювати події і явища дійсності, їх унікальність, колоритність, самобутність, у формуванні ціннісних орієнтацій і переконань на основі осмислення конкретних прикладів життя і діяльності земляків, в розвитку інтересу й уваги до минулого свого краю, прагнення зберігати і примножувати культурно-духовне надбання земляків, рідного народу.

Все цінне в суспільстві має три виміри: особистісний, національний, загальнолюдський. Вчитель–новатор, директор Гнідинської школи на Київщині В.В.Стрілько в одній із своїх статей писав про те, що народознавство – це бальзам, який треба прикладати до ран нашої духовності. Народознавство, українознавство- це порятунок у вихованні учнів, ефективні ліки від наших байдужих, зашкарублих душ. Бо народне – це завжди правдиве. Істинне, народне – вічне і завжди сучасне. Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу - мови, усної народної творчості, спадщини батьків і дідів. Школа має забезпечувати оволодіння кожним учнем народною культурою, а на цій основі – всіма національними та загальнолюдськими цінностями.

Українознавство як засіб формування національної свідомості покликане не тільки дати знання про Україну, українців, їхню мову, культуру, державу, природу, історію, а й виховати нову українську особистість, яка пізнає, вивчає і творить себе і світ.

Основні методи і форми роботи засвоєння українознавчого матеріалу, які використовують колеги: використання конкретного ілюстративного матеріалу, бесіди з учнями на основі спостереження, фронтальна, групова і самостійна робота учнів, збирання краєзнавчого матеріалу, обговорення матеріалів самостійних досліджень, проектна діяльність. Класні уроки поєднуються з безпосереднім природним довкіллям, відвіданням історичних пам’яток та закладів культури, зустрічами з народними умільцями, митцями, героями праці, письменниками, визначними людьми краю. Важливою також є проблема інтегрування українознавства з історією України, географією, українською словесністю, працею, музикою, образотворчим мистецтвом.

Особистісний розвиток дитини немислимий без знання і засвоєння особливостей свого народу, нації. З народом глибоко пов’язані характер діяльності людини, особливості її мислення, коло її запитів, інтересів, а також соціальні прояви. Традиції, звичаї і обряди об’єднують минуле і майбутнє народу, старші і молодші покоління, інтегрують етнічну спільність людей у високорозвинену сучасну націю. Практично прилучаючись до традицій, звичаїв і обрядів народу, молодь вбирає в себе їхній філософський, ідейно-моральний, психологічний і етнічний зміст, поступово стаючи невід’ємною частиною рідного народу, нації.

У системі виховної роботи виховників Клеванської санаторної школи-інтернату вагома складова – це заходи, змістом яких є відродження рідної української мови, вивчення звичаїв та традицій народу, усної народнопоетичної творчості, ремесел, що побутують на теренах України, свят народного календаря та обрядів, з ними пов’язаних, народної творчості. Вихователь Демидович О.О., яка працює з дітьми молодшого шкільного віку, розробила систему народознавчих уроків, свят, на яких вчить дітей дотримуватися християнських заповідей, народних звичаїв та обрядів, зокрема у ставленні до батьків, до хліба, до землі, до води, до батьківської хати. Саме завдяки засобам українознавства в системі виховання вихователів, вчителів, класних керівників утверджується культ людини і культ природи.

Високому духовному піднесенню вихованців школи-інтернату сприяє пізнання і усвідомлення ідеї свободи і незалежності України, звільнення від соціального і національного гноблення, утвердження визвольного козацького руху як могутньої вільнолюбивої суспільнополітичної і військової сили. Щороку 22 січня, у день Соборності України, школярі разом з педагогами та батьками вибудовують «живий ланцюг» як символ єдності українського народу, соборності нації. Традиційно проводяться і заходи з відзначення пам’яті героїв Крут, пам’яті жертв Голодомору 1932-1933рр.

Використовуючи засоби українознавства, педагоги переконують вихованців, що наш народ завжди будував правове суспільство. У процесі розвитку суспільства справедливі юридичні закони виникають на основі народної моралі, тому порушення і моралі, і законів у народі вважається найтяжчим злочином, гріхопадінням, святотатством. Народна правотворчість щодо її порушників була жорстокою, але в її основі - глибока людяність, спрямована на збереження гідності, честі окремої особистості, високого благородства кохання, материнства як суспільних явищ, гуманного виховання молоді, утвердження в віках моральної чистоти народу, нації.

Народна правосвідомість завжди утверджувала право на свободу, землю, власність, працю, вільне господарювання, житло. Благодатним грунтом для формування у дітей високих моральних цінностей засобами українознавства є художня література, зокрема твори Т.Г.Шевченка, І.С.Нечуя-Левицького, І.Котляревського, Пантелеймона Куліша. У фольклорі відображені багатогранна і глибока душа народу, його духовне багатство, першовитоки оригінального світосприймання, самобутнього тлумачення явищ природи і людського життя. Тому, мабуть, одним із найулюбленіших і наймасовіших свят у вихованців школи-інтернату є фольклорний фестиваль «Коляда», який проводиться традиційно у січні щороку. Обов’язковим елементом новорічних свят, навіть якщо вони реалізуються у сучасному форматі, є вертепне дійство. Фольклорне виховання пробуджує любов до життя, енергію національного творення, теплоту серця і ніжність душі. Долучаючись до фольклорних джерел, учні сповнюються світлими надіями, устремлінням утверджувати в житті добро, правду, красу. Важливе місце серед засобів українознавства посідає філософія українців. Це ціла система оригінального сприймання і осмислення дійсності. Національна філософія-це самобутня система ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт, на духовний і душевний світ людини, обумовленість природних, соціальних і психічних явищ, на проблему долі людини, покликання і роль в історії народу, на глибинні потаємні першопричини людських вчинків, понять про світобудову, поступ. Пізнання кожним учнем національних філософських ідей, поглядів сприяє духовній цілісності особистості. Використовуючи скарби народної мудрості, осмислюючи життєвий шлях народу, а також свій власний, учень замислюється над проблемами мети і смислу життя, життя і смерті, засобами реалізації своїх планів, мрій. Узагальнюючи здобуті знання, учень розмірковує над співвідношенням у житті добра і зла, правди і кривди, краси і потворності, обґрунтовує свою позицію, робить вибір.

Український світогляд розкриває народне ставлення до природи, людини, пояснює смисл життя, місце людини в ньому. Національний світогляд, його глибина і багатство найяскравіше відображені в міфології, фольклорі, символіці, прикметах, віруваннях, традиціях і звичаях народу, матеріалізовані в історичних подіях і здобутках національної культури. Народні прикмети та вірування одухотворяють природу, вчать дітей берегти, примножувати та пізнавати її особливості, закони розвитку. Вони є складовою частиною багатьох галузей народних знань - народної медицини, біології, астрономії, метеорології, землеробства. Народний календар - енциклопедія життя, трудової діяльності, культури, побуту і дозвілля народу, могутній і гармонійний комплекс ідейно-моральних, емоційно-естетичних засобів виховання підростаючого покоління.

Народні вірування, гадання, ворожіння є важливими сферами духовності народу. Вони мають не лише історико-культурне, а й пізнавально-виховне значення. Продовжуючи такі народні традиції, наприклад, у дні свят Івана Купала. Андрія, Нового року молодь вчиться прогнозувати, передбачати майбутнє, переконується в тому, що необхідно постійно розвивати власне пізнання дійсності, гармонійно поєднувати в житті матеріальні і духовні чинники. Практично прилучаючись до традицій, звичаїв і обрядів народу. молодь вбирає в себе їхній філософський, ідейно-моральний, естетичний зміст. Використання матеріалів українознавства, народознавства у виховній роботі забезпечує глибоке осмислення кожним учнем народних моральних та етичних ідей, положень, правил, поглядів. Народна мораль, що базується на загальнолюдських цінностях, найкраще засвоюється у процесі безпосереднього включення дітей у працю, побут, виконання традицій, звичаїв, обрядів. Через виховні заходи українознавчого, народознавчого змісту виховники школи-інтернату реалізують моральні цінності – людяність, доброту, милосердя, співпереживання як найвищі духовні надбання рідного та інших народів. Народна етика і етикет, які учні пізнають під час відтворення народних обрядів, вивчення народної творчості, охоплюють принципи і норми ставлення не лише до людини і суспільства, а й до живої і неживої природи.

Ґрунтуючись на народній естетиці, система виховання, що реалізується через засоби українознавства, передбачає формування в учнів красивої поведінки, привабливого стилю життя, доброзичливого ставлення до людей, умінь вишивати, готувати їжу за народними рецептами.

Оволодіваючи серцем і розумом молоді, народна естетика пробуджує в неї внутрішні сили, надихає на добрі справи, запалює оптимізмом, стверджує любов, віру і надію як найважливіші складники духовності.

Науковці стверджують, що ефективність гуманістичного виховання й розвитку учнів підвищується зокрема й тоді, коли:

- впроваджується цілісний підхід до використання гуманістичних цінностей як засобу виховання і розвитку учнів;

- якщо виховний процес здійснюється в широкому контексті духовної культури школи;

- якщо виховується ціннісно-оцінювальне ставлення до Батьківщини, до світу, до людини, до самого себе;

- якщо вихованці беруть активну участь у відродженні національних цінностей України в діяльності, спрямованій на гуманізацію суспільства;

- якщо створюється атмосфера творчого вибору і ситуація успіху;

- якщо йде орієнтація на добро, обов’язок та совість як базові категорії моралі будь-якого громадянського суспільства.

Сьогодні розгорнулась широка робота з дослідження шляхів реалізації у змісті освіти закономірностей історичного розвитку, етнічної історії та етногенезу українців. Відповідно набуває першочергового значення реформування змісту виховання, наповнення його культурно-історичними надбаннями українського народу. формування поваги до історії та культури рідного народу.

Зінчук Таїсія Бенедиктівна, заступник директора з виховної роботи комунального закладу «Тучинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради
ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПРОЕКТУ У ВИХОВНІЙ РОБОТІ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ
Педагогічний колектив комунального закладу «Тучинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради ставить завдання реалізації Програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на 2008-2020 роки на основі впровадження у виховну діяльність проектних технологій. Цим питанням ми займаємось уже декілька років і відчули значну результативність у своїй роботі. Творча група класних керівників, вихователів поставила своєю проблемою «Розкриття і розвиток творчих здібностей кожного виховання на основі проектних технологій». Це питання обговорюється на засіданнях методичних об’єднань класних керівників, вихователів.

Позаурочні учнівські проекти являють собою такий вид творчої діяльності учнів, який створюється в позаурочний час і спрямований на задоволення потреб сьогодення та вирішування проблем.



Учителю необхідно знати, що виконання позаурочних проектів вирішує багато питань, пов'язаних з роботою класних керівників та педагогів-вихователів. Серед переваг організації позаурочної проектної діяльності слід зазначити такі:

  • урізноманітнення дозвілля та задоволення інтересів дітей у сферах науки, техніки, мистецтва, спорту тощо, тематика яких не входить до складу шкільної програми;

  • формування шкільного колективу, розвиток дружніх, творчих стосунків між учнями;

  • охоплення проектною діяльністю великої кількості дітей різного віку, які мають спільні інтереси;

  • налагодження контактів з позашкільними установами, підприємствами, організаціями, підвищення ефективності взаємодії навчального закладу з ними та встановлення нових ділових контактів;

  • залучення до проектної діяльності батьківської громадськості, налагодження співпраці дорослих і дітей;

  • виховання таких важливих якостей учнів, як взаємодія, взаємодопомога, самовдосконалення, самореалізація тощо;

  • залучення до змістовної позаурочної діяльності учнів усіх соціальних категорій, особливо важковиховуваних дітей, дітей із багатодітних сімей, дітей-сиріт;

  • активізація активності, творчості, цілеспрямованості, наполегливості учнів;

  • сприяння формуванню вміння учнів самостійно працювати для вирішення актуальних значущих проблем;

  • розвиток інтелектуальних здібностей, смаків, інтересів;

  • удосконалення відповідальності учнів за власну роботу, уміння
    планувати, цілеспрямовано, наполегливо працювати, приймати самостійні рішення та оцінювати результати своєї діяльності тощо.

Позаурочні проекти відрізняються від урочних насамперед такими показниками:

  • тематикою проектів, яка спрямована на урізноманітнення дозвілля та задоволення інтересів дітей у тих сферах науки, техніки, мистецтва, що не входять до шкільної програми;

  • кількістю учасників проекту, бо саме позаурочні проекти допомагають охопити не тільки клас, паралель, але й увесь учнівський колектив;

  • можливістю зростання дружніх, творчих стосунків між учнями школи, які беруть участь у виконанні проектів;

  • можливістю взаємодіяти в ході виконання проекту з позашкільними установами, підприємцями, організаціями, що значно підвищує ефективність взаємодії, сприяє встановленню нових ділових контактів тощо;

  • можливістю використання, проектів різного типу, особливо творчих, пригодницьких, ігрових, рольово-ігрових, спортивних, музичних тощо.

У позаурочний час, коли закінчилися заняття і учні мають вільний час, проектну діяльність учнів можуть організувати не тільки вчителі-предметники, але й. класні керівники, педагоги-організатори та заступники директорів з виховної роботи. Завдяки організації позаурочних проектів класні керівники можуть вирішувати питання:

  • змістовного проведення дозвілля класу;

  • налагодження (або встановлення) дружніх стосунків у дитячому колективі;

  • залучення до проектної діяльності всіх членів класного колективу та активного залучення батьків до співпраці;

  • розв'язання психологічних проблем, налагодження особистісних стосунків між учнями, пошуку нових лідерів класу;

  • зростання активності, ініціативи, творчості, пошуку в учнівському колективі;

  • виховання таких важливих якостей, як взаємодопомога, взаємодія, самовдосконалення, самореалізація кожного учня, класного колективу тощо.

Педагогам-організаторам та заступникам директора з виховної і роботи організація учнівських проектів надасть можливість:

  • пошуку нових форм і методів організації виховного процесу шкільного колективу;

  • активного залучення до позаурочної роботи учнів різних категорій, а саме: підлітків з девіантною поведінкою, дітей із неблагополучних сімей, учнів-сиріт, дітей із малозабезпечених сімей тощо;

  • активізації пошукових умінь, ініціативи, творчості, самостійності, урізноманітнення інтересів школярів;

  • розвитку інтелектуальних здібностей, відповідальності, вміння планувати, приймати рішення та оцінювати результати діяльності.

Учні школи при виконанні позаурочних проектів набувають досвіду вирішення реальних проблем у майбутньому самостійному житті, що в наш час стає однією з цілей соціалізації сучасних підлітків.

В останній час у зв'язку зі становленням парадигми особистісно орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості учня як суб'єкта діяльності, доповнюють соціальні відносини та значно урізноманітнюють виховний процес у закладі освіти.

Сьогодні є очевидним те, що реалізувати принципи особистісно орієнтованого виховання при використанні традиційних підходів неможливо. Для включення кожного учня в активний пізнавальний та пошуковий процес, який заснований на застосуванні отриманих знань, необхідно створити адекватне навчально-виховне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спілкування з однолітками, сумісної праці під час вирішення різних життєво важливих проблем. Найбільш перспективним у цьому відношенні є метод проектів.

Для того, щоб зацікавити дітей і залучити їх до проектної позаурочної діяльності, керівнику проектів необхідно знати:



  • найважливішою умовою участі дітей у виконанні проекту є їх зацікавленість та високий ступінь інтересу;

  • значну, майже вирішальну роль відіграє тематика самого проекту, яка повинна обиратися самими дітьми;

  • свою роль у проектній діяльності учні вирішують самостійно, без наполягання вчителя;

  • кожен учасник проекту повинен чітко усвідомлювати значущість, корисність і доцільність виконаної роботи;

  • розподіл дітей на проектні групи та планове виконання завдань повинно проходити па добровільних засадах, без стороннього натиску дорослих тощо.

У своїй роботі ми користуємося класифікацією позаурочних проектів, основану на ідеях Є. Полат, але доповнену й розширену в плані змістовного аспекту.

Позаурочні проекти за тривалістю виконання

Проекти, які проводяться в позаурочний час, ми розподіляємо за тривалість виконання на три типи:



  1. Короткострокові проекти — це проекти, які готуються учнями в обмежений час (від одного до кількох занять групи). Такі проекти не мають ґрунтовного дослідження, тема є важливою, але невеликою за обсягом роботи.

  2. Проекти середньої тривалості мають більший час на підготовку. Вони готуються поступово, поетапно, за наміченим планом і вирішують більш ґрунтовні, значущі проблеми дітей.

  3. Довгострокові проекти готуються протягом довгого періоду і мають великий масштаб дії, вирішують важливі проблеми школярів і готуються поетапно з підведенням поетапних підсумків. Учні обробляють великий обсяг інформації, проводять дослідження або експерименти тощо.

Позаурочні проекти за кількістю учасників

У проектній позаурочній роботі може брати участь необмежена кількість учасників.



Монопроекти готуються одним учасником і являють собою особистісні досягнення учня, вони найчастіше бувають дослідницькими за методом діяльності. Ґрунтовне дослідження з певної теми допомагає учневі набути навичок самостійної роботи з вирішення однієї проблеми.

Парні проекти готуються двома учасниками, при цьому важливе учення має вірний розподіл обсягу роботи, спільне прийняття важливих рішень, підбиття підсумків роботи. Оцінюється особистісний внесок кожного учасника в проект. Під час роботи учні набувають навичок взаємодопомоги, взаємоповаги тощо.

Групові проекти (колективні) готуються групою або колективом учнів. Керівник проекту допомагає учням скласти план дій, розподілити роботу між учасниками, при цьому бажано відзначати особистий внесок кожного учня в роботу. У такому проекті є розподіл ролей на керівників мінігруп, що працюють в одному напрямку, обсяг роботи та напрямки діяльності визначаються разом з учнями керівником проекту, який оцінює роботу кожного учня.

Масові проекти мають багато учасників, наприклад, учні однієї школи, одного мікрорайону, одного міста, регіону. Керівником проекту стає адміністратор або установа. У цьому позаурочному проекті важливим моментом стає вироблення кінцевого продукту, чіткий розподіл ролей, обсяг роботи. Поетапні звіти колективів бувають довготривалими, а теми проектів – значущими і проблемними для всіх учасників.



Позаурочні проекти за змістовним аспектом

Правові проекти вирішують проблеми, пов'язані з діючим законодавством, захистом прав дітей, знанням та дотриманням законів, правовим вихованням учнів різного шкільного віку, а також питання дотримання дисципліни і порядку в закладі освіти, правопорушень, роботи штабу профілактики правопорушень, організації роботи з дітьми з неблагополучних, багатодітних, малозабезпечених сімей. До підготовки таких проектів можна залучити вчителів правознавства, членів шкільного самоврядування, батьківського комітету, членів різноманітних правових організацій, юристів-консультантів тощо.

Громадянські проекти націлені на вирішення важливих проблем, пов’язаних з громадянським вихованням та освітою школярів, з питаннями громадянського суспільства, виховання громадянських цінностей учнів, проведення суспільно корисних справ, заходів, акцій, проблемами еміграції, праці на користь держави, дією установ, організацій, які співпрацюють із школярами.

Соціальні проекти вирішують питання соціальної адаптації випускників, соціалізації учнів, соціальних інтересів, прав і обов'язків.

Екологічні проекти торкаються важливих проблем екологічного стану міста, села, екологічного захисту, дотримання екологічних норм, посильних дій учнів щодо збереження природи, флори і фауни, проведення акцій, заходів, дій, екологічних заходів, відкриття екологічних троп, організації екологічних клубів, гуртків, дії екологічної агітбригади, практичних корисних справ та дій в екологічному напрямку.

Географічні проекти готуються учнями в напрямку більш ґрунтовного вивчення географії світу, країн, океанів, морів, гір, явищ природи, особливостей регіонів, погодних умов, що виходить за межі програми. Але учні можуть організовувати заочні екскурсії, мандрівки по країнах світу, вивчаючи культурні пам'ятки, образи, звичаї, культуру, мистецтво різних країн; готувати альбоми, альманахи, складати довідники, карти; підготовлювати буклети, газети, відеофільми, експозиції, виставки, галереї, літературні вечори, організовуючи роботу позаурочних географічних, природничих клубів, гуртків; планувати екскурсійні виїзні програми, походи тощо. Географічні проекти можуть бути дослідницькими, пригодницькими, творчими і підіймати проблеми географічних особливостей країн, кліматичних і погодних умов, унікальних явищ природи, розкривати екологічні проблеми країн, міст у різні часи, проблеми сьогодення.

Природничі проекти найчастіше бувають дослідницькими і мають позначене дослідне завдання і мету. Такі проекти вирішують проблеми, пов’язані з явищами природи, дослідженням флори місцевості, підготовки метеопрогнозів, складанням плану озеленення щ або відкриттям зимового саду тощо.

Художньо-естетичні проекти мають декілька підгруп: мистецькі, музичні, дизайнерські проекти.

Мистецькі проекти розглядають питання різних видів мистецтва, перукарські проблеми, виготовлення і дизайну одягу та модельного бізнесу, проблеми застосування косметики та її видів, ювелірного мистецтва, музичного, образотворчого, екранного, театрального мистецтва, художньої культури, хореографії, фотомистецтва, проблеми вивчення творчості видатних діячів культури та мистецтва, сторінок життя митців, дослідження особливостей мистецьких течій, напрямків, епох, вивчення видатних витворів мистецтва, шедеврів світової класики, історії, дослідження творчого шляху діячів культури, виконавців, акторів, режисерів, композиторів, музикантів, художників тощо. Такі проекти готуються у вигляді альбомів, альманахів, сценаріїв, заходів, газет, буклетів, довідників, але і можливим результатом такого проекту буде по постанова, відеофільм, рольова гра, виставки, план роботи шкільного театру, студії, клубу, гуртка або твору мистецтва, що створені індивідуально або колективно.

Музичні проекти пов'язані з музичним мистецтвом та виконавством. Вони є творчими; результатом таких робіт може стати музичний твір, музичне оформлення вистави, спектаклю, музичний конкурс співаків, музикантів-виконавців, шоу-програми, заходи, конкурс або довідник, енциклопедія, нотний збірник, буклет, альбом тощо.

Дизайнерські проекти розглядають питання дизайнерського оформлення приміщень, кімнат, дизайну моди, модельного бізнесу,
дизайнерського оформлення творів, дизайну зачісок, косметики,
парфумів, дизайнерського оформлення свят, заходів, підготовки
костюму, масок тощо. Такі проекти частіше практично орієнтовані
або дослідницькі і готуються учнями у вигляді макетів, схем,
досліджень з проблем історії дизайну, дизайнерських течій, напрямків тощо.

Культурологічні проекти розглядають питання культурних особливостей регіону, міста, проблем збереження культурних історичних пам'яток або культурних традицій роду, нації. Такі проекти можуть бути інформаційними, творчими, передбачати використання корисного матеріалу з архівів музеїв, досліджувати творчість діячів культури тощо.

Спортивні проекти об'єднують учнів, які захоплюються певним видом спорту. У ході підготовки таких проектів діти обговорюють майбутні змагання улюблених команд чи спортсменів, вирішують питання про ведення спортивних конкурсів, ігор, розробляють методику тренувань і гімнастики, діляться враженнями щодо нових спортивних ігор, обговорюють підсумки великих міжнародних змагань або розглядають особливості нових видів спорту тощо.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал