Управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації



Pdf просмотр
Сторінка4/18
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
Лист самооцінювання
Критерії
Бали
Я вмію чітко сформулювати свою думку. Я вмію підбирати приклади і чітко їх висловлювати. Я вмію ставити запитання. Я вмію робити логічні висновки. Я вмію оцінювати думку інших учнів.
3) вправа "Незакінчене речення" (може бути усною, письмовою. Наприклад, пропонуються підсумкові формули для мене сьогодні важливим було ... , сьогодні я навчився, мені хотілося б у майбутньому навчитись ... ;
4) коротке есе (твір-роздум) з чітким викладенням власної позиції
5) коротке обговорення, що відображає тему уроку.
Ключовою функцією підсумків уроку є повернення до результатів навчання і можливість переконатися, що учні їх досягли.
Стадіями підсумкового етапу уроку є:

1) встановлення фактів (Що відбулося?);
2) аналіз причин (Чому це відбулося?);
3) планування дій (Що нам робити далі.
Саме з урахуванням такої структури уроку побудовано плани уроків, подані в посібнику.
1.6. Як оцінювати навчальні досягнення учнів
Основою для оцінювання навчальних досягнень учнів слугує перелік вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, викладений у програмі до кожної теми. Оскільки учні го класу потребують постійного стимулювання своїх пізнавальних зусиль, бажано ширше застосовувати на уроках заохочувальні поурочні бали та поточне оцінювання. Треба також пам'ятати, що сучасні підходи до оцінювання, пов'язані з потребами особистісно орієнтованого характеру навчання та реального розвитку учня, потребують від учителя насамперед чіткого формулювання завдань оцінювання
– показати учням, як вони досягли результатів уроку
– визначити найкращих учнів за результатами навчання
– стимулювати мотивацію учнів до навчання й отримання знань
– визначити рівень здібностей учнів
– визначити, чиє необхідність у додатковому навчанні або перенавчанні
– поставити оцінки (в балах). Методика перевірки знань і навичок учнів має відповідати меті та методиці викладання курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка умінь і навичок вимагає набагато більше часу, а оцінити виховний ефект програми безпосередньо на уроці взагалі навряд чи можливо. Цінності, особисте ставлення проявлятимуться в реальному житті завдання ж учителя — надати учням можливість проявляти і захищати власну думку в будь-яких "навчальних ситуаціях" у класі та поза школою. Оцінювання результатів навчання учнів етики за чинною програмою курсу передбачає тематичне оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Таке оцінювання можна провести, пропонуючи учням на уроках усні запитання, нескладні письмові завдання, насамперед тестові. Однак такі прийоми є лише частиною прийомів контролю. Потрібно використовувати також такі форми контролю, як розгорнуті усні та письмові відповіді, невеликі твори, пізнавальні завдання тощо. У підручнику уроки тематичного оцінювання пропонується проводити в ігровій нетрадиційні формі, щоб підтримати інтерес учнів до предмета та продовжувати формувати їх уміння й навички. У навчальній програмі представлено окремі критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з етики. Передбачається, що оцінювання при викладанні курсу проводитиметься у формі схвалення будь-яких, навіть найменших успіхів і зусиль учнів. Коментарі щодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, повинні починатися з позитивних зауважень. Неточні, неправильні відповіді та дії
можна коригувати у формі пропозицій "Можлива інша відповідь ...", "Існує інша точка зору ...", "Можна сказати (написати, зробити) інакше ...". Насамперед необхідно надати можливість самому учневі переглянути свій початковий варіант дій. Викладаючи курс, доцільно обмежитись підсумковим оцінюванням за принципом зараховано / не зараховано. Проте на практиці вчитель оцінює результати навчання за дванадцятибальною системою.
Під час оцінювання бажано враховувати: баланс між перевіркою знань, умінь і навичок, виявленням ставлення учнів до тих або інших проблем баланс традиційних та інтерактивних методів оцінювання баланс групового, змагального та індивідуального оцінювання узгодження форм перевірки зі змістом уроків необхідність обговорення критеріїв оцінювання з учнями баланс оцінки абсолютних досягнень та індивідуального прогресу. Під час оцінювання, особливо застосовуючи інтерактивні методи, необхідно використовувати самооцінювання учнів і взаємооцінювання учнями один одного. Бажано застосовувати подвійні форми оцінювання — оцінювання за шкалою оцінок-балів і описове оцінювання навчальних досягнень окремих учнів на кожному уроці, яке дає можливість у кращий спосіб повідомити учням та їхнім батькам про способи і результати їхньої роботи, досягнення і труднощів навчальній діяльності. Беручи до уваги роботу Міністерства освіти і науки України над реформуванням оцінювання, передчасно пропонувати незмінну шкалу оцінювання. Однак у чинній програмі подані загальні пропозиції щодо критеріїв і способів оцінювання учнів. Завдання вчителя — створити умови, за яких позиції зацікавленості, відкритості, відповідальності учнів у навчанні та їхні особистісні риси можуть розвиватися і усвідомлюватися. Цьому сприятимуть включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання на відміну від оцінювання лише результатів роботи оцінювання учнів повинно спиратися на чіткі критерії, що дає можливість учневі бути відповідальним за роботу та її результати, а також уможливлює самооцінювання роботи та її результатів. Учні повинні мати можливість ознайомитися з критеріями оцінювання перед початком роботи, а не після її виконання оцінювання досягнень учнів незалежно від того, чи вони значні, чи скромні, якщо вони є результатом справжніх зусиль учня оцінювання зусиль, які учні вкладають у співпрацю, і заохочення допомагати одне одному в роботі обговорення вправі завдань, під час виконання яких учні мають можливість задуматись над власним способом вчитися. Необхідно звертати увагу на емоції учнів, які виникають під час роботи і взаємовідносин з іншими учнями
індивідуальні та групові завдання, які учні виконують самостійно,
проходячи етапи пошуку, відбору і критичного аналізу, узагальнення і записування результатів своїх досліджень заохочення учнів до самооцінювання, в результаті якого вони краще пізнають себе, свої можливості і сфери, які потрібно розвивати
ініціювання обговорень, які дають змогу учням формулювати власні погляди і модифікувати їх. Бажано оцінювати також те, як учень бере участь у навчальній діяльності – його активність на уроці, спосіб спілкування з однокласниками, готовність до співпраці, відповідальність, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на уроці. Цей аспект оцінювання не може замінити, інші, суттєвіші критерії, але його не можна — особливо на уроках громадянської освіти — недооцінювати або зовсім не враховувати. Учні вже на перших заняттях повинні ознайомитися з правилами поведінки на уроках. Для цього на одному з перших уроків опрацьовується "міні-статут". Спільне створення переліку правил учнями і вчителем значно підвищує ймовірність того, що учні будуть їх дотримуватися. Як правило, вчитель відводить окремий час на уроці (або цілий урок) для оцінювання учнів (опитування, контрольні роботи, проведення контрольних вправ) або пропонує домашнє завдання, яке оцінюється написання тексту, твору. Інколи, наприклад, для оцінювання навичок, які давно практикуються (робота в малих групах, стислий виступ, учитель може об'єднати оцінювання з виконанням тренувальної вправи на іншу тему або з відпрацюванням інших навичок.
Прийоми оцінювання можуть бути такі:

Тест. Учні повинні вибрати правильну відповідь із декількох запропонованих варіантів або знайти "пару" тощо.
– Експрес-опитування (летючка. Це можуть бути стислі усні або письмові відповіді (наприклад, за картками на знання основних понять, завдання на зразок "продовжте речення, "заповніть таблицю, "намалюйте, складіть схему" тощо.
Розширене опитування. Учитель пропонує учневі усно або письмово обґрунтовано відповісти на запитання, з поясненнями окремих положень, наведення аргументів, прикладів. Під час усної відповіді вчитель (інші учні) може ставити додаткові запитання. Варіантами цього методу є усний екзамен з білетами, письмова контрольна робота, домашнє есе.
Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути будь-яка (втому числі й інтерактивна) вправа. Наприклад, виступу суді, підготовка аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, портфоліо, написання доповіді, есе-твору, реферату.
Спостереження. Спостереження є одним із основних методів оцінювання при інтерактивних методах викладання. Учитель вибирає показники, які він буде відслідковувати протягом заняття, а також учнів, знання яких треба оцінити. Особливу роль при використанні цього методу відіграють форми для спостереження й оцінювання. Часто, щоб оцінити роботи учнів, учитель використовує контрольні вправи і спостереження.

33
Самооцінювання. Це оцінювання учнями своєї роботи або своїх однокласників. Застосувавши цей метод, учитель може багато чого дізнатися про себе й учнів, а також про якість навчального процесу.

ПРО ВИВЧЕННЯ КУРСУ ЕТИКА ТА КУРСІВ ДУХОВНО-
МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
У 2007-2008 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ

У 2007-2008 навчальному році триває вивчення нового навчального курсу Етика у 5-6 класах загальноосвітніх навчальних закладів. Мета і завдання курсу викладені у програмі. Проте важливо пам'ятати, що навчання етики сприяє усвідомленню учнем важливих аспектів людських взаємовідносин у родині, найближчому оточенні, колективі, у різних ситуаціях реального життя, дає можливість зрозуміти суть і природу духовних цінностей, їх роль у здійсненні кожною людиною морального вибору, розв'язанні життєвих проблем. Як людина і громадянин, учень постійно стикається зі складними етичними питаннями, на які немає простих відповідей. Допитливі, творчі учні вже в молодшому підлітковому віці починають розуміти недосконалість світу й самих себе, вчаться оцінювати себе й інших з позицій моралі, їхнє знайомство в курсі етики з різними поглядами на життя і різними життєвими позиціями створює для них можливості формування власної філософії життя, життєвої позиції, для планування сьогоднішнього й майбутнього. Зміст предмета побудовано таким чином, щоб сприяти не лише засвоєнню інформації про етику як науку та її основні категорії, а насамперед формуванню в учнів емоційно-ціннісних орієнтацій відповідно до етичних цінностей людства і українського народу. Завданнями курсу зокрема є навчити дітей виражати свої думки й почуття в усній і письмовій формі, міркувати й висловлюватися про мораль і гуманізм, про змісті значення золотого правила, розвинути вміння знайти способи одержання інформації на етичні теми й дати їй оцінку. Надзвичайно важливим є й формування в учнів таких якостей особистості, як почуття власної гідності, порядності, певного кодексу честі людини. Отже, особливістю цього курсуєте, що на уроках етики учні мають не тільки розширити свою обізнаність з морально-етичних категорій, ай сформувати в себе моральні якості, переконання та відповідні моделі мислення і поведінки. Навчальний курс розрахований на два роки, кожен з яких має свої особливості. Завданням учителя є забезпечити наступність у засвоєнні учнями навчального змісту. У п'ятому класі тільки започатковується розгляд на уроках фундаментальних етичних категорій мораль, добро, зло, совість, гідність,
честь, щастя, дружба тощо. Основну увагу зосереджено на зовнішніх проявах людської культури, таких як вихованість, дотримання етикетних норм, правил спілкування, звичаїв, традицій тощо. У шостому класі продовжується і поглиблюється опрацювання етичних
категорій в їх філософському сенсі, створюючи цілісну картину людського буття в його моральному вимірі. Вчитель і учні оперують такими поняттями, як моральні цінності людини і суспільства, цінність людського життя, духовність, духовна краса, ідеал, почуття, справедливість, правда, щирість, милосердя тощо. Ця частина курсу спрямована більшою мірою на формування внутрішнього світу учнів, глибинної духовної культури. У курсі шостого класу найважливішим і досить складним для учнів розділом є громадянська етика, де розглядаються шляхи підтримки справедливості й прав людини, засвоюються поняття свободи волій вибору, самореалізації тощо. Отже, варто пам'ятати, що цілі навчання етики полягають зокрема й утім, щоб учень зрозумів різні погляди й міг оцінювати рішення щодо етичних питань з погляду прав людини, вивчав і поважав культурні традиції свого й інших народів, проявляв толерантність і милосердя. Наступність у навчанні етики зберігається і у вимогах навчальної програми до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У п'ятому класі передбачено оволодіння учнями такими навчально-інтелектуальними уміннями, як називати поняття і терміни, формулювати певні моральні правила чи правила поведінки, етикетні норми, власні прості визначення понять, пояснювати сутність чи зміст понять, розповідати про важливі етичні феномени, які існують у суспільстві, наводити приклади явищ, що вивчаються. У шостому класі до цього переліку додаються уміння розтлумачувати поняття, аналізувати, розкривати, визначати внутрішні складові (прояви) того чи іншого явища та зв'язки між ними, характеризувати риси, ознаки явища, процесу, порівнювати прояви людської поведінки, обґрунтовувати (доводити) певну думку, положення, підкріплюючи їх декількома (1-3) аргументами чи прикладами. Спільними для обох курсів залишається формування в учнів творчих умінь (розв'язувати ситуативні завдання, оперуючи здобутими знаннями й уміннями, оцінювати приклади людської та власної поведінки відповідно до моральних чи етикетних вимог і правил, висловлювати власні судження щодо тих чи інших вчинків і поведінки, моделювати ситуації морально-етичного змісту та визначати шляхи їх розв'язання) і поведінкових умінь та навичок демонструвати дотримання етичних норм взаємної поваги, допомоги, довіри, чуйності, застосовувати на практиці (на уроці, поза уроком) найважливіші етикетні правила і норми. Але в шостому класі вони відпрацьовуються та застосовуються на дещо складнішому матеріалі. Уявлення про цінності, що засвоюють учні, не ґрунтується лишена авторитеті вчителя чи автора підручника. Учитель не повинен учити учнів приймати на віру певний погляд на життя, а має допомогти їм самим віднайти основи для розбудови щасливого і повноцінного життя. Етичні категорії і поняття мають обговорюватись на найбільш зрозумілих і близьких учням етичних прикладах і ситуаціях життя, найближчого оточення, зокрема пропонованих у підручнику. Під час навчання особливе значення надається розвиткові вмінь учня робити моральний вибір, формулювати, пояснювати і обґрунтовувати власну позицію і поведінку та позицію інших людей. Тому всі
важливі питання й поняття курсу обов'язково обговорюватимуться учнями у вільній і відкритій інтерактивній комунікації, в якій беруть участь всі учні класу, які мають можливість порівнювати свою точку зору не тільки з точкою зору учителя, ай інших дітей. Змістове наповнення уроків етики, цілі і завдання курсу в 5 – 6 класах потребує втілювати активну та інтерактивну моделі навчання, істотним є також його ігровий потенціал. Тому варто ширше використовувати відповідні методи та прийоми. Уроки етики доречно будувати у формі подорожі — Країною Етики або Містом Ідеальних Взаємин тощо, де, приміром, біля Брами Етикету в крамниці корисних порад можна придбати етикетні поради на всі випадки життя на Алеї Друзів пригадати одвічну мудрість дружніх стосунків на Площі Традицій поділитися знаннями про звичаї і традиції українців та інших народів у Гостинному провулку пригадати традиції гостинності на Чепурному узвозі поспілкуватися з приводу сучасної моди. Запропоновані в тексті підручника завдання жодним чином не обмежують творчість учителя, оскільки є лише можливим варіантом, своєрідним орієнтиром. Водночас ці завдання застерігають від одноманітності обраних учителем форм роботи на уроці, небажаної монологічності. Уроки етики можуть нагадувати дискусійний клуб, де кожна дитина повинна мати змогу висловитися, поміркувати вголос, поділитися враженнями та власним досвідом. Варто якнайширше залучати життєвий досвід учнів, спонукаючи їх до активного родинного спілкування. Один-два уроки нарік можна проводити як родинні свята, де діти непросто демонструють свої досягнення в царині етики, а спілкуються з батьками власними й своїх однокласників, учителями, запрошеними гостями. Особливості підготовки такого свята викладені, наприклад, в уроці 10 (5 клас. Яке значення має для людини сім'я». Так само орієнтовним є розподіл навчального матеріалу між уроками. Вчитель може вносити певні корективи в межах курсу. Наприклад, уму класі урок Чому любов визначають якнайвище почуття передбачений у темі 2 Людина — частина Всесвіту, хоча цілком можливо викласти цей матеріалу темі 1 Цінності людини в сучасному світі. Уроки етики відкривають перспективу спілкування в позашкільний час. Цьому сприяють такі форми роботи, як листування (Добра пошта або Пошта порад, створення класної книги афоризмів, літературного альманаху тощо. Ці форми можуть мати характері вправі колективних проектів, утім не слід обирати теми, що вимагають великих за обсягом творчих робіт, рефератів тощо. Вчителям етики й адміністрації шкіл варто звертати увагу нате, що школа як установа, здійснює процес спрямованої соціалізації учня, також певною мірою відповідає за моральний і соціальний розвиток учня. Викладання етики буде набагато успішним, якщо в школі існують і діють норми поведінки і взаємовідносин, побудовані на етичних навчальних і відповідній громадянській етиці рівноправних партнерських відносин, взаємоповазі учнів і вчителів. У п'ятому класі викладання проводиться за двома основними підручниками О. Данилевська, О. Пометун Етика. 5 кл.» та В.І. Фесенко,
О.В.Фесенко, Т.С. Бакіна Етика. 5 кл». У шостому класі викладання буде
здійснюватися за підручниками Етика. 6 кл.» авторів О. Данилевської, О.
Пометун та авторів А. Мовчун, Л. Хоружої. З метою формування у дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості, ціннісних орієнтирів, які ведуть людину шляхом пізнання Істини, Добра, Краси, в багатьох навчальних закладах вивчаються предмети духовно-морального спрямування (як предмети за вибором та факультативи. Складовою цих предметів є спеціальний курс Основи християнської етики. 5 – 6 класи Курс Основи християнської етики є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо- виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійні обряди, не ставить замету залучення до певної конфесії. Викладання предмета передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань учнів здатності до співжиття в полікультурному і поліконфесійному українському суспільстві. У контексті діалогу культур в інформаційному суспільстві одним із головних завдань сучасної системи освіти є формування толерантності як основи діалогічної свідомості — відкритості до плюральності культур світу здатності до сприйняття представника інокультурної традиції не як Чужого ворога, а як Іншого (друга, хоча й незбагненного, — власне, тому й принадного для мене, що незбагненного. Успішне виконання зазначеного завдання залежить від рівня впровадження в середню загальноосвітню школу інтегрованих спеціальних навчальних курсів, які були б побудовані на світоглядних засадах ідеології плюральності й філософії діалогу та мали б наметі прищеплення учневі певних знань та компетенцій з актуальних проблем виживання людини в умовах інформаційного буму. Саме тому починаючи з 2007/2008 навчального року Міністерством освіти і науки України розпочинається апробація нового курсу за вибором Розмаїття релігій і культур світу. 1 – 11 класи. Це інтегрований навчальний курс, що знайомить учнів з духовним простором світової цивілізації у всій багатоманітності релігійно-культурних традицій. Він має наметі сприяти виробленню толерантності світогляду і здатності до активної участі в діалозі культур в інформаційному суспільстві. Курс побудований на міждисциплінарних засадах релігієзнавства, культурології, етики, естетики тощо. Вивчення курсу передбачає формування в учнів знань про
– особливості взаємозв'язку релігії і культури, його причини і наслідки,
Іоанно-Богословський приділ
Свято-Успенського собору
(Києво-Печерська Лавра)
виражені через становлення певних релігійних типів культури
– наявність загальнолюдських цінностей як координат картини світу, механізми впливу релігії на формування цінностей і смислів культури, становлення її картини світу
– сутність проблеми міжрелігійного діалогу культуру сучасному світоглядному дискурсі
– українську культуру як мікромодель діалогу Сходу і Заходу та поліконфесійний, полікультурний характер сучасної української релігійності. На підставі цих знань повинні бути сформовані компетенції
— культурологічного (світоглядного) аналізу релігійних, філософських, богословських та художніх текстів, соціокультурних явищі процесів
— історико-компаративістського (порівняльно-історичного) аналізу окремих типів культури на основі реконструкції картини світу
— застосування здобутих знань у майбутній навчальній та професійній діяльності на засадах світоглядної толерантності та діалогу культур. У старшій школі знання про взаємозв'язки людей і суспільства, про моральний зміст культури та релігії, релігійні моральні цінності, історію та основні засади світових релігій поглиблюються у вивчення профільних предметів релігієзнавства, філософії, курсу Людина і суспільство тощо. Згідно із Законом України Про загальну середню освіту викладати предмети морально-етичного спрямування можуть учителі загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну курсову підготовку на базі інститутів післядипломної педагогічної освіти і мають моральний авторитет серед учнів, їхніх батьків, колег, орієнтуються в змістових особливостях та методиці викладання предмета, не чинитимуть у будь-якій формі тиску на своїх вихованців на релігійному ґрунті. Курси духовно-морального спрямування можуть вивчатися лише за письмовою заявою батьків школярів.
Р. Євтушенко, головний спеціаліст Міністерства освіти і науки України
О. Пометун, завідувач лабораторією суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України, професор, доктор педагогічних наук, м. Київ

РЕКОМЕНДАЦІЇ
УЧИТЕЛЯМ ЕТИКИ В 2007-2008 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ
Учителям етики взяти до уваги й керівництва Концептуальні засади вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно- морального спрямування, згідно з якими курс етики повинен бути українським за своїм духом та максимально наближений до життя. Керуватися методичними рекомендаціями Міністерства освіти і науки України Про вивчення курсу Етика та курсів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах України у 2007-2008 навчальному році.

38

Засобами предметів духовно-морального спрямування послідовно формувати ключові компетентності учнів пізнавальну, особистісну, соціальну, компетентне ставлення до свого здоров’я, самоосвітню. Так як курс етики за своїм змістом є частиною Державного освітнього стандарту Суспільствознавство і тісно пов’язаний з предметами цієї галузі, насамперед з історією, його можна розглядати як пропедевтику засвоєння учнями змісту таких суспільствознавчих предметів у старшій школі, як Основи правознавства, Основи філософії, Громадянська освіта, Людина і суспільство. Вивчення етичних проблем передбачено також змістом літературної, мовної освіти та інших предметів в основній і старшій школі. Це є підґрунтям для поглиблення міжкурсових і міжпредметних зв’язків у викладанні практично всіх предметів загальноосвітньої школи та проведення інтегрованих уроків, позаурочних заходів тощо. В основу формування духовних моральних цінностей і орієнтирів особистості, внутрішньої культури і культури поведінки учня покласти

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал