Управління освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації



Pdf просмотр
Сторінка2/18
Дата конвертації25.12.2016
Розмір5.05 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18
У старшій школі знання про взаємозв'язки людей і суспільства, про
моральний зміст культури та релігій, релігійні моральні цінності, історію
та основні засади світових релігій поглиблюються у вивчення профільних
предметів: релігієзнавства, філософії, курсу Людина і суспільства" тощо.
Згідно із Законом України про Загальну середню освіту предмети духовно-морального спрямування можуть викладатися вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну педагогічну підготовку у вищих навчальних закладах.




Заступник директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти

Я.П.Корнієнко





12
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРЕДМЕТІВ
ДУХОВНО-МОРАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ В
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
(КУРСИ ЕТИКА, ОСНОВИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ,
«ОСНОВИ РЕЛІГІЙНОЇ ЕТИКИ)
Процес відродження незалежної демократичної України з її прагненням увійти повноправним членом у світову цивілізацію передбачає всебічне втілення в суспільне та індивідуальне життя цивілізаційних основ життєустрою на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому метою освітнього процесу повинно бути не тільки надання основ знань з різних предметів, алей формування всебічно розвиненої, духовно і морально зрілої особистості, готової зустрітися з викликами сучасного життя. Цьому має сприяти забезпечення в освітньому процесі закріпленого Конституцією права особина свободу совісті та світогляду. Стаючи повноправним членом глобалізованого світового суспільства, молода людина неповинна втратити свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Незалежно від своєї особистої національної і релігійної належності та світогляду, учень повинен отримати можливість дізнатися про духовне коріння української нації, про моральній релігійні традиції інших національностей, які складають єдиний народ України. Надання основ знань про традиційні духовні, моральній культурні цінності, про релігійну і духовну культуру української та інших національностей, які живуть у нашій державі, сприятиме взаємному порозумінню, консолідації українського народу, виробленню поваги до кожного, втому числі й до тих, хто має погляди, відмінні від власних. Філософія і методологія освіти відіграють важливу роль у формуванні свідомості молодого покоління. Тому для всебічного і гармонійного розвитку учня важливо, щоб освітній процес базувався не тільки на основі наукового осмислення дійсності, алей на скарбах духовного, морального та культурного надбання українського народу і людства в цілому.
1. Духовно - моральний стан суспільства
Стан духовної культури і моралі суспільства яку цілому світі, такі в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей стала наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правовими, моральними, соціальними нормами і виросла до масштабів глобальної соціальної проблеми.
Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки і, як наслідок, до втечі від реальності в алкоголізм, наркоманію,
віртуальне комп'ютерне середовище. Останні десятиріччя позначилися на традиційних для українців цінностях, які гармонізують відносини людини з суспільством. З метою досягнення матеріального життєвого успіху як кінцевої мети пропагуються аморальні засоби, духовні ж чесноти стали втрачати свою дієвість. Це сприяло загальній кризі моральності. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні, на нижчому з яких - особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення, на другому - культурні цінності мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок, на третьому, вищому - духовні цінності (ідеали, смисло-ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством. Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, сприяють деформації системи цінностей у досить значної частини населення України. Знецінюється одвічне любов, сім'я, культурні цінності, а гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, сприйняття молоддю гедоністичних установок, ранній початок статевого життя ведуть до формування особистості, яка нездатна створити міцну сім'ю, народити і відповідально виховати дітей. Це веде до поглиблення демографічної кризи. Серйозну проблему складає інститут сучасної сім'ї. Діти, які виростають у неблагополучних сім'ях або без достатньої уваги збоку батьків, відрізняються недостатньою соціальною зрілістю, агресивністю, можуть не сприйматися однолітками, що утруднює їхній особистісний розвиток. На сучасному етапі не лише загальноосвітня школа, ай церква незабезпечені достатнім набором виховних інструментів, щоб подолати ці негативні процеси, тане в змозі забезпечити молодій особі системну поінформованість про неї саму, зв'язки з навколишнім світом, недостатньо вчать аналізувати власну поведінку і коригувати її відповідно до моральних норм, діяти свідомо, відповідально й безпечно для себе й оточення. З огляду на це є актуальним і своєчасним запровадження предмета духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах.

2. Стан викладання курсів духовно-морального спрямування
Відповідно до чинного законодавства освіта в Україні є світською. Вона забезпечує свободу совісті, гарантує вільне світоглядне самовизначення для кожної особистості, займає позицію, нейтральну до релігій. Досвід багатьох країн Європи, зокрема країн пострадянського простору
– нових членів ЄС – Литви, Латвії, Естонії, свідчить про доцільність ознайомлення учнів у загальноосвітній школі з релігійними цінностями, моральними і культурними традиціям релігій, при збереженні принципу добровільного вибору відповідного курсу. Починаючи з 1992 року й дотепер, в Україні накопичено значний досвід вивчення курсів духовно-морального змісту. Такі курси вивчаються у школах
Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, в АР Крим та в окремих школах в переважній більшості областей нашої країни. Підготовку кадрів для викладання курсу Християнська етика започатковано в обласних інститутах післядипломної педагогічної освіти, у Національному університеті Острозька академія.

3. Мета і завдання вивчення предмета духовно-морального
спрямування
Цей предмет є дисципліною навчально-виховного та культурологічного спрямування, яка вибудовується як спосіб допомоги учню в закладенні фундаменту власних життєвих цінностей. Програми курсів, за якими вивчаються цей предмет, укладаються відповідно до вимог до програм для загальноосвітньої школи. Метою вивчення предмета духовно-морального спрямування в загальноосвітній школі є поглиблення знань про людину та моральні взаємини в суспільстві, основні моральні норми та цінності народу України й людства в цілому, культуру спілкування і поведінки сприяння формуванню цілісної, духовно зрілої особистості - громадянина України шляхом пізнання й засвоєння учнівською молоддю багатовікових надбань національної та світової духовної культури здійснення духовно-морального виховання на основі християнського (в рамках курсу Основи християнської етики мусульманського, іудейського або інших релігійних вчень (у рамках курсу Основи релігійної етики) чина основі науково-філософських засаду рамках курсу Етика
формування у дітей глибокого розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про мету й сенс життя людини
формування шанобливого ставлення до носіїв відмінних від власної культурі традицій, вміння жити і творити в сучасному полікультурному та поліконфесійному глобалізованому світі, готовності поважати право кожного на свободу совісті подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів.
Головними завданнями предмета духовно-морального спрямування є
ознайомлення учнів із загальнолюдськими цінностями та формування особистості учня на основі науково-філософської та християнської мусульманської, іудейської тощо) духовної, моральної і культурної традицій виховання свідомої, вільної та відповідальної особистості, здатної жити і творити в сучасному демократичному суспільстві творення належних умов для глибшого самопізнання, розкриття та реалізації своїх творчих здібностей і таланту в позитивному річищі.

4. Методичні засади вивчення предмета духовно-морального
спрямування
Методологічною основою вивчення цих курсів є державна орієнтація на
виховання в українській школі різнобічно й гармонійно розвинених особистостей з патріотичною громадянською позицією, широким духовно- культурним світоглядом, підготовлених до активного творчого життя, самореалізації та виконання обов'язків громадянина. Цьому сприяє нині діюча гуманістична модель освіти, доповнена Національною програмою виховання дітей та учнівської молодів Україні. Метою спільної діяльності зацікавлених сторін є консолідація зусиль для вироблення спільної толерантної позиції щодо змісту програмі навчально- методичних матеріалів предмета духовно-морального спрямування. Методологічним підґрунтям є системно-діяльнісний та особистісно орієнтований підходи до побудови навчального курсу духовно-морального спрямування.
Під діяльнісним підходом мається на увазі активне, дієве засвоєння
учнями знань з реальним формуванням власного свідомого ставлення до
життя, високого рівня саморозвитку, моральної, соціальної та психічної
зрілості.
Особистісно орієнтований підхід визнає дитину якнайвищу цінність навчально-виховного процесу, яка користується своїми громадянськими правами і свідомо приймає суспільні обов'язки. У педагогічному сенсі цей підхід передбачає розуміння, прийняття, визнання дитини як вільної та відповідальної особистості.
Зміст та спосіб вивчення предмета формується на засадах
свободи совісті та світогляду, що передбачає право вибору на підставі світоглядних переконань учнів та їхніх батьків у рамках вивчення предмета духовно-морального спрямування між навчальними курсами Етика, Основи християнської етики та Основи релігійної етики. Навчальні курси духовно- морального спрямування не є безпосереднім навчанням релігії або атеїзму, не включають релігійні обряди (зокрема, здійснення колективної молитви, не ставлять замету залучення до певної конфесії, не нав'язують учням релігійних або атеїстичних переконань, а слугують фундаментом для усвідомленого вибору дитиною духовних та моральних норм доступності, що передбачає урахування вікових та психологічних особливостей кожного учня і доступність матеріалу, його адаптованість до вікових особливостей практичної цілеспрямованості, що передбачає орієнтування учнів на свідоме використання набутих знань, цінностей та моральних принципів у реальному житті випереджального духовно-морального розвитку особистості, коли духовні надбання мають посідати провідне місце порівняно з інтелектуальними здібностями, а останні виступають засобом розвитку духовності людини коли отримані знання слугують для профілактики негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, вироблення імунітету до шкідливих впливів соціального середовища культуровідповідності та полікультурності, що передбачає знання особливостей духовної, моральної і культурної традиції українського народу,
шанобливе ставлення до духовних і культурних цінностей та традицій, відмінних від власної нації, релігії, культури системності та інтегративності, що передбачає наступність, безперервність, постійне ускладнення та урізноманітнення змісту і напрямів розвитку моральних чеснот. Комплексність та інтегрованість, які полягають у наявності широких міжпредметних зв'язків, використанні напрацювань вітчизняної та світової педагогіки, у взаємодії навчання і виховання, об'єднанні зусиль сім'ї, школи, позашкільних закладів, дитячих об'єднань у виховному процесі.
Особливістю програми курсу „Етика" є вивчення на науково- філософських засадах загальнолюдських цінностей, духовних, моральних і культурних надбань українського народу та світової цивілізації без конкретного акцентування на жодній із релігій.
Особливістю програми курсу Основи християнської етики" є акцентування у вивченні предмета на традиційних для України християнських духовних, моральних і культурних цінностях, поглиблене вивчення Біблії як однієї з фундаментальних основ християнського світогляду. Разом з тим, повинно бути передбачено інформування учнів про основи духовності, моралі та культури інших світових релігій.
Особливістю програми курсу Основи релігійної етики" є акцентування у вивченні предмета на визначених (християнських, мусульманських, іудейських тощо) духовних моральних і культурних цінностях, поглиблене вивчення першоджерел відповідних релігій. Разом з тим, повинно бути передбачено інформування учнів про християнські духовні, моральні і культурні цінності. Зміст занять наповнюється матеріалом країнознавчого, загальнонаціонального, регіонального та місцевого рівнів, а також широко використовується індивідуальний досвід учня, залучаються та використовуються матеріали з життя. У процесі навчання передбачається доброзичливе обговорення проблемних ситуацій, позитивних прикладів з літератури, Святого Письма, з життя сучасників, екскурсії до храмів, молитовних домів, синагог, мечетей, музеїв, перегляд кіно- та відеофільмів, репродукцій картинна біблійну та релігійну тематику, прослуховування сакральної музики, рольові ігри, дискусії тощо. Важливим є формування у батьківської громадськості позитивного сприйняття набутих учнями знань, спільної організації з батьками різних форм виховної роботи. Ці засади взаємопов'язані і складають систему побудови відповідних курсів та методів їх вивчення.

5. Організаційні засади вивчення предмета духовно-морального
спрямування
Організація вивчення предмета духовно-морального спрямування та формування навчальних груп з предмета здійснюється з урахуванням побажань
батьків, учнів, педагогів, накопиченого досвіду викладання відповідних курсів, наявності належної кадрової й методичної бази, місцевих умов. Відповідно до затверджених Міністерством освіти і науки України Типових навчальних планів для річної школи та відповідних листів МОН України передбачено вивчення в 5-6-их класах загальноосвітніх навчальних закладів, починаючи з 1 вересня 2005 р, за вибором батьків учнів предмета Етика, або ж (а також) предмета духовно-морального спрямування в обсязі годин, передбачених для вивчення в 5-6-их класах предмета Етики. Ця норма також поширюється на ті загальноосвітні навчальні заклади, де станом на 2005-2006 навчальний рік за відповідно затвердженими програмами вивчалися курси духовно-морального спрямування. За наявності бажання батьків, учнів, кадрового забезпечення і методичної бази предмет духовно-морального спрямування може вивчатися і в інших класах за рахунок годин варіативної складової навчальних планів. У рамках вивчення предмета духовно-морального спрямування вибір одного з курсів Етика, Основи християнської етики або Основи релігійної етики - здійснюється на підставі письмових заяв батьків або осіб, що їх заміняють, з урахуванням думки учнів.

6. Кадрове забезпечення
Згідно із Законом України Про загальну середню освіту, предмет духовно-морального спрямування може викладатися вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, які пройшли відповідну педагогічну підготовку у вищих навчальних закладах. Навчально-методичне забезпечення цього предмета здійснюється у співпраці з Церквами, релігійними об'єднаннями. Для забезпечення підготовки спеціалістів з викладання предмета духовно-морального спрямування відкриваються відповідні спеціальності. При підборі кадрів для викладання предмета враховується думка педагогічного колективу та батьківського комітету ЗНЗ. З метою забезпечення високого рівня викладання предмета духовно- морального спрямування, контролю та розв'язання проблемних питань у цій сфері є доцільним створення при відповідних управліннях освіти робочих груп з упровадження викладання зазначеного предмета, із залученням до їхньої діяльності представників Церков і релігійних організацій.

7. Очікувані результати
Очікуваним результатом вивчення предмета духовно-морального спрямування є реальне підвищення духовно-морального рівня підростаючого покоління, формування стійкої системи мотивації, світоглядних позицій та культури життя у дітей, молоді та їхніх батьків, становлення української нації як суспільства духовно здорових особистостей з високим рівнем моральних якостей, творчих і відповідальних, з високою культурою спілкування, активних громадян і патріотів Української держави.

18
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ
КУРСУ ЕТИКИ
1.1. Чому введено курс етики в школі
Актуальність запровадження в українську школу предмета "Етика" є безперечною. Вона обумовлена не лише серйозними змінами у ціннісних орієнтирах українського суспільства, що відбулися останнім часом, ай загальним зростанням ролі моралі ужитті людства в інформаційному суспільстві у період глобалізації. Сучасний ритм життя часто ставить людину в невизначені, невідомі, інколи зовсім нові для неї і для суспільства ситуації, пов'язані, наприклад, з міграцією населення, влаштуванням на роботу, яка потребує абсолютно нових професійних якостей, або з появою у суспільстві нових державних і недержавних структур. За таких умов правові та інші форми суспільно- державного регулювання поведінки людини не встигають трансформуватись і встановлюватись. Людина опиняється сам на сам зі своєю мораллю, совістю, духовністю. Отже, кожен вчиняє відповідно до власних уявлень про добро і зло, які склалися у нього в дитинстві, підлітковому та юнацькому віці. Саме тому повсякденне випробування моральних основ кожної окремої особистості й суспільства в цілому на "моральну міцність" потребує сьогодні посиленої уваги до морального виховання і навчання основам моральності в школі зокрема. Моральне замкнена на якійсь окремій особливій сфері людської діяльності чи життя, скажімо, пізнання, праця або спілкування. Вона охоплює всю різноманітність людського буття. Вона діє всюди, де діє і вчиняє людина. Разом з тим, потреба у моральному вихованні особистості в дитинстві загострюється у зв'язку з деякими негативними тенденціями у розвитку як суспільства в цілому, такі сім'ї, головним обов'язком якої є морально-виховний вплив на дитину. В умовах ринкових відносин час, який батьки можуть відвести на спілкування з дитиною, скорочується. У багатьох сім'ях бабусі і дідусі, які раніше вчили дитину життю через казки, приказки, прислів'я, не живуть поруч з онуками. Значна частина населення України або зовсім не відвідує церкви, або обмежується формальним святкуванням церковних святне осягаючи глибини і важливості норм поведінки людини, закріплених і освячених тисячолітнім досвідом релігії. З іншого боку, діти знаходяться під постійним впливом засобів масової інформації, які сьогодні, на жаль, в основному є носіями насильства, легковажного і безвідповідального ставлення до життя, бездуховності. Великий вплив на дітей, особливо у великих містах, здійснюють також Інтернеті комп'ютерні ігри, що також важко назвати засобами морально-духовного виховання особистості. Отже, за таких умов роль школи у забезпеченні формування у дитини бажаних для суспільства норм поведінки, внутрішніх моральних цінностей і установок значно зростає. Ці завдання вжене можуть бути розв'язані тільки засобами різних шкільних предметів, необхідний окремий предмет, змістом якого і будуть саме ці норми і правила, викладені у формі, доступній і привабливій для дитини.

19
1.2. Чому курс запроваджено саме в 5-му класі
Запровадження курсу етики в 5-му класі пов'язано з віковими особливостями підлітків. Насамперед, вивчення етики серед предметів середньої ланки освіти є дуже важливим, оскільки цей курс допоможе дитині побудувати нові стосунки з однолітками та вчителями, кількість яких зростає, знайти своє нове місце в загальношкільному колективі, усвідомити свій соціально-правовий статус громадянина України, який починає поступово формуватись саме в цьому віці. Молодший підліток, п'ятикласник, все частіше починає "заглядати" за двері сім'ї і школи у широкий відкритий світ, закони існування якого йому обов'язково треба повідомити і розтлумачити. Необхідно пам'ятати, що п'ятикласники, на думку психологів, відрізняються високим рівнем розвитку пізнавального інтересу, а отже, і мотивація до вивчення нового предмета, якщо звертати на це увагу під час викладання, може бути високою. Молодші підлітки прагнуть до спілкування з дорослими, дуже люблять розмовляти на морально-етичні теми, хоч інколи відрізняються максималізмом і жорсткістю суджень. Більшість з них не знає правил етикетної поведінки. Проте, познайомившись з ними, із задоволенням починає втілювати їх ужиття і швидко звикає до повсякденного застосування. Віковими особливостями п'ятикласників є також їхня схильність до комунікації з однолітками, предметність і конкретність мислення, що обумовлює необхідність застосування у навчанні технологій, які забезпечують можливість багатосторонньої комунікації учасників навчання, наочності, яскравих прикладів із життя та художньої літератури.
1.3. У чому полягають особливості змісту і методики викладання
курсу етики
Зміст курсу "Етика" є продовженням початкової ланки навчання, в стандарті якої зазначено, що учні початкової школи повинні набути достатнього особистого досвіду культури спілкування і співпраці у різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань. Він безпосередньо пов'язаний насамперед з освітньою галуззю "Людина і світ, зокрема з такими змістовими лініями, як людина — особистість, людина серед людей, людина, наша Батьківщина — Україна, що передбачають усвідомлення школярами своєї належності до природи і суспільства, створення елементарної бази для засвоєння учнями відповідно до вікових особливостей різних видів соціального досвіду, системи цінностей суспільства, морально-правових норм, традицій. Щодо основної школи, то курс за своїм змістом, безумовно, є
частиною Державного освітнього стандарту "Суспільствознавство" і
тісно пов'язаний з предметами цієї галузі, насамперед з історією. Певною мірою зміст курсу можна розглядати як пропедевтику засвоєння учнями змісту таких суспільствознавчих предметів у старшій школі, як "Основи правознавства, "Основи філософії, "Громадянська освіта, "Людина і суспільство. Пропедевтична спрямованість курсу полягає у формуванні в учнів деяких початкових суспільствознавчих понять і категорій людина, суспільство, суспільні відносини, міжособистісні відносини, добро, зло, честь, гідність, совість, обов'язок, відповідальність, милосердя, співчуття тощо, а також умінь
їх застосовувати у навчальному процесі та житті. Крім того, вивчення
етичних проблем передбачено змістом літературної, мовної освіти та
інших предметів в основній і старшій школі.

Звернемо увагу на деякі важливі положення, що становлять стратегію змісту і методики втілення нового курсу. Насамперед зазначимо, що основними завданнями вивчення курсує формування на уроках етики духовних моральних цінностей і орієнтирів особистості, внутрішньої моральної культури і культури поведінки учня. Враховуючи найважливішу роль моралі в громадянському суспільстві, кожному громадянину і громадянці необхідно набути знання про духовний світ людини, українського народу, людства у цілому, основи моральних взаємин у суспільстві, основні моральні норми та цінності українського суспільства та людства, правила етикету, правила культури поведінки. Для того щоб пояснити особливості етики як навчального предмета, зауважимо, що етика, як галузь наукового знання, інколи здатну викликати у того, хто її вивчає, розчарування простотою, зрозумілістю, зовнішньою банальністю висновків. Однак вона може захопити піднесеністю ідей. Все залежить від того, якими очима ми дивимось на цю науку чи бачимо в ній тільки розумову конструкцію, чи примірюємо до себе як критерій оцінки. Етика не підміняє живу людину в її індивідуальних моральних зусиллях. Вона не може бути рецептом, точно слідуючи якому людина може зняти з себе відповідальність за прийняті рішення або хоча б зменшити її. За етику не можна сховатись, але на неї можна спертися. Вона завжди допоможе тому, хто шукає такої допомоги, і стає дієвою тоді, коли отримує продовження у моральній активності тих, хто її вивчає. Інакше вона не принесе ніякої користі. Нині поширена думка, що етика має повчальний характер, але курс має спростувати такі уявлення. Він, так само як інші предмети, є певною системою знань про визначену сферу людського буття, і тому не відрізняється від інших наук і навчальних дисциплін. Водночас

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал