Управління освіти чернівецької міської ради міський методичний центр закладів освіти Матеріали міської науково-практичної конференції



Сторінка4/15
Дата конвертації25.12.2016
Розмір3.52 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

За останні десятиліття людство вступило в еру надзвичайних емоційних навантажень. Протистояти цьому можна лише виховуючи волю, навчившись керувати емоціями і розумно переборюючи так звані емоційні стреси. Тобто багато чого в нашому житті залежить від того, як ми вміємо керувати своїми емоціями в розумовій діяльності, чи правильно ми визначаємо або «читаємо» емоції інших людей, чи розуміємо ми, які емоції викликаємо у співрозмовників. За це відповідає наш емоційний інтелект.

Емоційний інтелект – одна з головних складових у досягненні максимального успіху в житті та відчуття щастя. Якщо в минулому столітті важливим був логічний інтелект (IQ), то в сучасному світі актуальний емоційний інтелект (EQ) і пов’язані з ним форми інтелекту практичного й творчого.

Педагогічний досвід показує, що дитина краще сприймає, засвоює і запам’ятовує навчальний матеріал, коли вчитель може доторкнутися її емоцій, душі, коли навіть звичайний, робочий урок буде наповнений позитивними почуттями, які, у першу чергу, ітимуть від учителя.

Поняття емоційного інтелекту визначається як «здатність розуміти власні почуття, контролювати сплески емоцій; уміння ухвалювати правильні рішення і залишатись у спокої, оптимістично оцінюючи складну ситуацію».

Від чого ж залежить показник емоційного інтелекту?

У цілому, його значення зумовлюється трьома основними якостями: самоконтролем, здатністю розуміти почуття інших людей та реалістичним оптимізмом. Щоб підвищити свою емоційну стійкість, доцільно розвивати всі три якості.

Кожній особистості необхідно вміти правильно будувати взаємовідносини з людьми, щоб вирішувати завдання, які ставить перед нами життя. Саме емоції відіграють визначальну роль у прийнятті рішень, лідерстві й мотивації колективу, у т. ч. й самомотивації. За словами американського вченого Пітера Сенге, люди, які розуміють свої емоції та вміють ними керувати, краще й довше живуть, і не тому, що уникають хвилювання, а тому, що вміють знайти підтримку в інших і можуть самі її надати, сміливо приймають життєві виклики, мають високу самооцінку, яка додає їм сили, ставлять чітку ціль (моральну мету) перед собою.

Сучасна система освіти спрямована на отримання теоретичних знань і часто ігнорує емоційний розвиток людини. А емоційно обдаровані люди володіють безцінним умінням раціонально розпоряджатися природними здібностями й освітою, у тому числі й інтелектом як таким.

Проблема, яку ми пропонуємо розглянути, є досить актуальною. Сьогодні стає зрозуміло, що багато соціальних, психологічних, фізіологічних відхилень пов'язані з сильним навантаженням на нервову систему, психіку людини і невмінням людини в практичному житті адаптуватись до цих умов життя.

Успіх у значній мірі залежить від розумного володіння емоціями, тобто емоційним інтелектом (EQ), яким і визначається характер і рівень сприйняття людиною світу, подій, окремих людей, а також реакція на все, яка в свою чергу впливає на ефективність дій.

Отож актуальність проблеми зумовлена сучасними тенденціями у світі, необхідністю сформувати в школярів емоційну культуру, яка дасть їм можливість успішно будувати своє повсякденне життя, адже високий рівень емоційного інтелекту – це запорука успішного входження в систему соціальних , економічних , політичних та культурних відносин.

У Європі люблять повторювати модний вислів: «Завдяки IQ ви влаштовуєтесь на роботу, завдяки EQ – робите кар’єру».

Якщо уявити собі айсберг, то його надводна частина – це IQ (логічні здібності), а підводна – EQ (емоційні).

Емоційний інтелект став центром уваги вчених у останні 10-15 років. До цього їхня увага була прикута до так званого IQ (коефіцієнту інтелекту), який вказує на рівень нашого розумового розвитку, знань, умінь, навичок. Проте, як не парадоксально це звучить, було доведено, що в розвитку гармонійної особистості «емоційна компетентність» («емоційний інтелект») відіграє важливішу роль, ніж «академічна компетентність». Вчені стверджують, що IQ тільки на 20% впливає на життєвий успіх, а 80% припадає на інші чинники, які сукупно можна назвати емоційним інтелектом. Позитивні й негативні думки можуть спричиняти відповідні зміни в процесах збереження та зворотного відтворення інформації, змінюючи при цьому здібності до навчання.

Так, низка вчених, особливо Джон Майер, вважає, що підвищити рівень ЕІ практично неможливо, оскільки це відносно стійка здібність. Але емоційні знання, тобто вид інформації, якою оперує емоційний інтелект, відносно легко набуваються, у тому числі і в процесі навчання.

Інша точка зору полягає в тому, що емоційний інтелект можна і потрібно розвивати. Зокрема Д.Гоулман наводить таку аргументацію: нервові шляхи мозку продовжують розвиватися аж до середини людського життя, тому можливий і емоційний розвиток, який виявляється в усвідомленому регулюванні емоцій. Д.Гоулман закликає не гаяти часу і допомогти дітям «прожити своє життя краще». Для цього їм потрібно розвивати здібності, які він називає «емоційним інтелектом», а саме: самоконтроль, завзяття і наполегливість, а також уміння мотивувати свої дії. На підтвердження цієї теорії виступає і Г.П.Березовська, результати емпіричного дослідження якої переконливо доводять можливість розвитку емоційного інтелекту шляхом спеціально організованого навчання і виховання.

Проблему співвідношення емоційного й інтелектуального розглядали у своїх роботах філософи (В.Андрущенко, Г.Гегель), соціологи (А.Здравомислов), психологи (Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Гордон, Г.Костюк, С.Рубінштейн та ін.), педагоги (М.Бєляєва, В.Іванов, Н.Морозова, О.Леонтьєв, Г.Щукіна та ін.).

Термін «емоційний інтелект» (EQ) почали використовувати на початку 1990-х років. Над цим поняттям працювали американські психологи П.Селовей і Дж.Майер. Найактивнішим популяризатором EQ вважається Д.Гоулмен, американський журналіст і психолог, який у книзі «EmotionaI Inteligence» на матеріалах психологічних досліджень і опитувань довів, що успіх у житті залежить не стільки від логічного інтелекту – IQ, скільки від здатності керувати своїми емоціями – EQ.

Отже, незважаючи на суперечливість питання про можливість розвитку емоційного інтелекту людини, фахівці дійшли згоди, що емоційні знання і навички можуть набуватися в процесі спеціального навчання. Така «емоційна освіта» має базуватися на знанні біологічних і соціальних передумов емоційного інтелекту індивіда і може здійснюватися як через пряме навчання, так і шляхом створення певного психологічного клімату, залучення учнів, учителів та батьків до спільної діяльності. Зрозуміло, що емоційна компетентність є важливим чинником, що забезпечує успішну самореалізацію людини.

Як реалізується ця ідея?

Діючим елементом у роботі з дітьми для розвитку емоційного інтелекту є ряд технологій, які спрямовані на емоційну активацію, що є необхідною умовою продуктивної інтелектуальної діяльності:

• технологія особистісно орієнтованого розвивального навчання;

• технологія ситуативного моделювання;

• проектні технології;

• технологія критичного мислення;

З метою сприяння становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, життєвому самовизначенню пропонуємо використовувати технології особистісно орієнтованого розвивального навчання (Якиманська І.С.). Саме особистісно орієнтоване навчання допомагає дитині пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися.

Технології ситуативного моделювання допомагають простежити не лише динаміку особистісного розвитку учня, а й емоційні зміни протягом кожного уроку.

Доцільним є використання проектних технологій, тому що вивчення навчального матеріалу вимагає ґрунтовних досліджень. Працюючи над проектами, учні проходять усі стадії технології виконання завдань, забезпечуючи управління емоційним станом, підпорядковуючи емоції розуму, сприяючи самопізнанню і самореалізації через збагачення емоційного і соціального досвіду.

Для розв’язання суперечностей між життєвим досвідом дітей і новою інформацією корисно застосовувати прийоми критичного мислення (Джінні Стіл, доктор Курт Мередіт, доктор Чарльз Темпл).

Розглянемо форми, методи, прийоми, засоби.

Уроки словесності вирізняються з-поміж інших предметів особливою емоційною атмосферою. Отже, організовані спеціальним чином, вони можуть перетворитися на повноцінний тренінг емоційного інтелекту.

Вплив учителя на психологічний клімат у класі дуже великий. У забезпеченні творчої співпраці важливу роль відіграє емоційне налаштування на початку, підтримування позитиву під час уроку та рефлексія настрою наприкінці.

«Початок – половина цілого», – ці повчальні слова Піфагора стали афоризмом. Видатний педагог Песталоцці пропонував починати будь-яке спільне навчання людей з об’єднання їх "через настрій". Англійський учений Стоуенс довів, що учні, які емоційно налаштовані на урок, досягають значно більших успіхів, ніж ті, яких не заохочували.

1) На початку уроку в забезпеченні творчої співпраці важливу роль відіграє емоційне налаштування на урок, тобто правильний настрій, що налаштовує на навчання. Учень повинен «розкритися» ще до того, як приступить до навчання. Адже тільки «розкрившись» емоційно, він зможе зануритися у самосвідомість. Для того, щоб учні почували себе комфортно, можна застосувати наступні методи та прийоми емоційного налаштування: діагностику емоційного стану учнів (адреналіновий барометр, «Прогноз погоди», «Термометр»; «Натхнення», «Кольоровий настрій»); формули уроку; афірмації, навіювання.

Навіювання, сугестії, афірмації мають велике значення під час навчання. Досягти успіху можна лише тоді, коли віриш, що можеш це зробити. Зрештою, нас спіткають невдачі, якщо ми очікуємо їх. На початку уроку або в якості підсумка певного виду роботи можна використовувати такі методи та прийоми емоційного спілкування: «Найщиріші побажання», «Скриня гарного настрою», «Коло компліментів», «У мене найкраще виходить», «Коло успіху», «Від щирого серця», «Ти молодець, тому що…» та інші.

2) Будь-яка навчальна діяльність неможлива без мотивації. Внутрішня мотивація орієнтована на процес і результат. Цим і має скористатися вчитель, використовуючи типові фрази з позитивними пресуппозиціями (потужними мовленнєвими виразами).

Подумаймо...

Спробуймо поміркувати...

Постараймося обговорити...

Варто подумати...

Ну що, спробуємо...

Висловлення, що стимулюють розумову активність учнів.

Ви на правильному шляху... Дуже цікава думка (ідея)...

У цьому щось є...

Дуже точно сказано...

Зовсім несподівано...

Добре!


Блискуче!

Цю думку варто було б продовжити...

Правильно, але потрібно конкретизувати...

Ви з цим згодні?

У тебе інша думка?

Відмінно!

Цікаво придумано... Молодець, точно зауважив..

Висловлення, які відображають позицію учителя

по відношенню до учня.

Спробуйте ще раз. Сконцентруйтеся.

Є час подумати.

Необхідно уважно подивитися. Щось я тебе сьогодні не впізнаю!

Співчуття, заспокоєння, розрада

Наступного разу все буде по-іншому.

Я теж відчував щось подібне.

Всі роблять помилки.

Стараюся тебе підтримати.

3) Мотивація має бути не тільки внутрішня, але й зовнішня. Учитель повинен створити психологічну установку на отримання нової інформації, зацікавити учнів, розбудити почуття, спонукати використовувати отриману інформацію для створення проблемної ситуації. На даному етапі можна використати прийоми «Інтрига», «Цікавий факт».

4) На етапі сприймання та усвідомлення навчального матеріалу вчитель майстерно має створювати привабливі моменти, аби відкрити мозковий емоційний центр, який тісно пов’язаний із тим «фільтром» мозку, через який інформація проникає в довготривалу пам’ять. Таким чином поряд із традиційними формами та методами проведення уроків варто застосовувати інтерактивні прийоми, які сприяють розвитку емоційного інтелекту:

- Кластер (блок-схема);

- Інформаційне гроно;

-Асоціативний кущ;

- Досьє, анкета;

- Портфоліо;

- Метод "Так чи ні»

-Ейдос-конспекти;

-Метод «Фішбоун».

-Метод «Кола Венна»

-Метод проектів.

Цікавим у практичному використанні є методичний прийом «Фішбоун», в основі якого схематична діаграма у формі скелета риби.

У голові – проблема, питання чи тема , які підлягають аналізу.

Верхні кісточки – на них фіксуються основні поняття теми, причини, які призвели до проблеми.

Нижні кісточки – факти, що підтверджують наявність сформульованих причин чи суть понять, вказаних на схемі.

Хвіст – висновки, узагальнення.

Наприклад, на уроці української літератури в 5 класі, аналізуючи образ Лиса Микити, за допомогою прийому «Фішбоун», учні дійшли висновку, що той, хто хитрує, вихваляється, обманює, користується високим становищем – приречений до осуду й покарання.

Для того, щоби зробити порівняльну характеристику героїв твору можна використовувати , окрім традиційної таблиці, метод «Кола Венна». Наприклад, у 6 класі, коли учні читають роман «Джури козака Швайки», можна створити такі кола, щоби порівняти героїв роману, тобто з'ясувати, що в них спільного і відмінного.

Ефективною є проектна робота, особливо, коли потрібно систематизувати великий обсяг теоретичного матеріалу. Наприклад, учні 9 класу, працюючи в групах, створили і представили проекти на тему «Складнопідрядні речення з різними видами зв'язку».

Написання творчих робіт сприяє розвитку критичного мислення, де кожен може продемонструвати свою індивідуальність. Учні п'ятих класів зазвичай складають казки і оформляють їх малюнками.

5) Для закріплення навчального матеріалу можна використовувати таку групу креативних методів і прийомів:

- Метод «Мікрофон».

- Прийом «Літературний крос»;

- Прийом «Дружня порада»;

- Лист герою твору;

- Реклама художнього твору;

- Сенкан, діамант.

Щоби прочитаний твір запам'ятався, учні можуть створити його рекламу. Завдання - яскраво й образно розповісти про твір, зацікавити, заінтригувати читача, спонукати до читання. Наприклад , реклама до повісті-казки Г.Малик «Пригоди Алі в країні Недоладії» (5 клас)

Улюбленою вправою для учнів на уроках української літератури є складання особливих віршів: сенканів, діамантів, - які допомагають яскравіше висловити свою думку.

Сенкани можна писати індивідуально, в парах, у групах.

Наприклад, сенкан до казки В. Королева-Старого «Хуха-Моховинка»:

Хуха-моховинка

Ніжна, добра

Допомагає, піклується, радіє.

Робить добро з повинності.

Милосердя.

Діамант - вірш із семи рядків, перший і останній з яких – поняття з протилежним значенням.

Наприклад, вивчаючи оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» учні складають такий «Діамант»:

Федько

Запальний , непередбачуваний



Бешкетує, ризикує, каже правду

Справжній халамидник , слухняна дитина

Заздрить, обманює, боїться

лицемірний, тихий

Толя

Казка В.Симоненка «Цар Плаксій і Лоскотон»:



Лоскотон

Веселий, оптимістичний

Радіє, бореться, перемагає.

Лоскотон – загроза для Плаксія.

Плаче, мститься, переслідує.

Злий, заздрісний.

Плаксій.

6) Невід’ємною частиною уроків у середній школі є фізкультхфвилинки. Окрім зміни діяльності та зняття напруги школярів, фізкультпаузи можуть сприяти створенню піднесеного настрою, а отже, розвивати емоційне мислення дітей.

Таким чином, використання під час уроків методів і прийомів для розвитку емоційного мислення школярів, дуже скоро, за невеликий проміжок часу, підвищує інтерес до предмету, активність під час уроку, діти із задоволенням виконують і традиційні , і творчі завдання. Відповідно зростає рівень знань з української мови та літератури.

Отже, розвиток емоційного інтелекту в поєднанні з освітніми технологіями на уроках словесності – інструмент для формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до себе, інших людей, навколишньої дійсності, розвитку інтелектуально-психологічного потенціалу дитини. Він є важливим чинником, що забезпечує успішну самореалізацію людини. Пристосовуючись до нових запитів суспільства, проблема поєднання емоцій та інтелекту отримує нове дихання. Сучасна парадигма освіти вимагає віднайти розумний баланс між мисленням та емоціями, встановити гармонію між головою і серцем.

Розвиток емоційного інтелекту

• сприяє формуванню емоційно-ціннісного ставлення учнів до себе, інших людей, навколишньої дійсності;

• дає можливість учням висловлювати індивідуальне ставлення до речей та подій, спираючись на емоційну сферу;

• навчає творчо підходити до розв’язання проблем;

• підвищує мотивацію до навчання;

• посилює активність учня на уроці;

• сприяє значному зростанню якості знань з української мови та літератури.

Отже, вчитель, готуючись до уроку, має продумати можливе використання на всіх його етапах методів та прийомів, які дозволять викликати емоційне піднесення у дітей. Майстерно створюючи привабливі моменти на занятті, вчитель відкриває мозковий емоційний центр, який тісно пов’язаний із тим «фільтром» мозку, через який інформація проникає в довготривалу пам'ять.

Завдання педагога на уроках словесності – навчити мови емоцій. І тільки учитель, який постійно перебуває у творчому пошуку, упроваджує нові методики навчання, розробляє нестандартні прийоми пізнавальної діяльності,зможе допомогти учневі розібратися у своїх емоціях, які будуть спрямовані на активізацію розумової діяльності.

Як зазначав К.Д.Ушинський: «Діти не вміють приховувати своїх почуттів, та, коли їх переслідуватимуть за почуття, вони швидко навчаться таїти їх і тоді – вчитель блукатиме в темряві».

Перефразувавши відоме мудре висловлювання, можна сказати: «Учні забудуть, що ви говорили, учні забудуть, що ви зробили, але вони ніколи не забудуть, які почуття ви в них викликали».

Список використаних джерел

1. Андреева И.Н. Эмоциональный интеллект: исследования феномена / И.Н. Андреева // Вопросы психологии. – 2006. – № 3. – С.78-86.

2. Богосвятська А.І. Емоційний інтелект і уроки світової літератури // Зарубіжна література в школах України. – 2012. – № 11. – С. 22 – 27.

3. Варій М.И. Загальна психологія. – К.: «Центр учбової літератури», 2007.

4. Выготский Л.С. Мышление и речь : собр. соч. : в 6 т. / Л.С. Выготский. – М. :Педагогика, 1982. – Т.2. – С.5-361.

5. Власова О.І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку / О.І. Власова. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2005. – 308 с.

6. Гарскова Г.Г. Введение понятия "эмоциональный интеллект" в психологическую теорию / Г.Г. Гарскова // Тезисы науч.-практ. конф. "Ананьевские чтения". – СПб . : Изд-во СПб. ун-та, 1999. – С. 26.

7. Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні /Перекл. З англ. М.Олійник. – Львів: Літопис, 2005. – 542.

8. Гоулман, Д. Эмоциональный интеллект. – М.: АСТ; АСТ Москва; Хранитель, 2008.-С.10-443.

9. Дерев'янко С.П. Актуалізація емоційного інтелекту в емоціогенних умовах /С.П.Дерев'янко // Соціальна психологія. – 2008. – № 1. – С.96-104.

10. Ильин Е.П. Эмоции и чувства.-СПб.: Питер, 2008.-С.241-243.

11. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості. – К.:Либідь, 2007.-С.180-181.

12. Коврига Н.В. Стресозахисна та адаптивна функції емоційного інтелекту: автореф.. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 /Н.В. Коврига. – К., 2003. – 20 с.

13. Люсин Д.В. Новая методика для измерения эмоционального интеллекта: опросник ЭмИн / Д.В. Люсин // Психологическая диагностика. – 2006. – № 4. С. 3-22.

14. Нікіфорова Л.Б. Структура та функції емоційної культури особистості // Гуманітарні науки. Науково – практичний журнал. 2007. –№ 2 (14). С. 150 – 154.

15. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції / Е.Л. Носенко, Н.В. Коврига. – К. : Вища школа, 2003. – 126 с.

16. Носенко Е.Л. Емоційний інтелект як соціально значуща інтегральна властивість особистості / Е.Л. Носенко // Психологія і суспільство. – 2004. – № 4. – С.95-109.

17. Поплужный В.Л. Роль и развитие интеллектуальных чувств в познавательной деятельности личности: дис… канд. психол.наук : 731 / В.Л. Поплужный. – К., 1969. – 263 с.

18. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. – М. : Педагогика, 1976. – 416 с.

19. Стейн, Стивен Дж. Преимущества EQ: Эмоциональный интеллект и ваши успехи. – Д.: Баланс Бизнес Букс, 2007.-С.12-289.

20. Тихомиров О.К. Эмоции в структуре мыслительной деятельности / О.К. Тихомиров // Психология мышления. – М . : Изд-во МГУ, 1984. – С.87-106.

21. Хьелл, Зиглер Д. Теории личности. – СПб.: Питер, 2001.-С.496-521



Косташ Зоряна Петрівна,

вчитель української мови та літератури

Чернівецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства взагалі і кожної людини зокрема. Усе це разом пов’язане з рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих можливостей особистості, створення умов для її пошукової, дослідницької реалізації. Сучасна освіта – це не тільки відтворення та запам’ятовування певного матеріалу, а й вміння використати свої знання в будь-яких життєвих ситуаціях. Сьогодення вимагає від школи життєво компетентної креативної індивідуальності, здатної реалізувати себе в умовах динамічного розвитку світу, тому, на мою думку, головне завдання вчителя – не дати учнівській душі перетворитися на “сіру мишу”, навчити школяра прагнути висоти.

Актуальність теми розвитку творчих здібностей визначена, в першу чергу, соціальним замовленням, адже саме творча особистість може бути конкурентоспроможною в сучасному світі, саме цілісна, духовно багата, креативна людина здатна по-справжньому керувати майбутнім, лише такій індивідуальності пропонують перспективні посади роботодавці. Перед неординарною, яскравою особистістю відкриваються набагато ширші можливості у житті.

В.О.Сухомлинський писав, що саме від педагога залежить, чим саме стане серце дитини – «ніжною квіткою чи засушеною корою». Він наголошував, що робота вчителя – «це творчість, а не буденне зштовхування знань у дітей» [10,с.80]. Для кожного вчителя дуже важливо, щоб діти, дивлячись на нього, перш за все сприймали його як педагога-людину, яка здатна співпрацювати. Творчій співпраці вчителя та учня сприяють нетрадиційні методи навчання, які захоплюють школярів, пробуджують у них інтерес, навчають самостійного мислення.

Значимість питання розвитку творчих здібностей учнів, необхідність розкриття та максимальної реалізації творчого потенціалу кожної особистості наскрізним текстом проходить у цілій низці державних документів: національній державній програмі "Освіта" (Україна XXI століття), національній доктрині розвитку освіти в Україні, законах «Про освіту», «Про мову» тощо. Така позиція передбачає відродження національної освіти, спрямування її на формування творчої особистості, забезпечення пріоритетного розвитку людини.

Проблема творчості останніми роками стала предметом досліджень багатьох фахівців у різних галузях знань. Це пов’язано, насамперед, з розвитком суспільства, з освітньо-культурним рівнем громадян, з увагою до розвитку творчого потенціалу особистості, здатної виявляти свої творчі здібності, що забезпечить успіх професійної діяльності й особистісного становлення.

Біля джерел дослідження проблем творчості стояли давньогрецькі філософи Аристотель, Демокрит, Платон, Сократ, які в своїх філософських трактатах зробили спробу осмислити процес підготовки особистості, котра мислить творчо і здатна управляти рабовласницькою державою.

В епоху Відродження педагоги-гуманісти Вітторіо даФельтре, Франсуа Рабле, Томазо Кампанелла, Томас Мор у своїх працях приділяли особливу увагу ідеям розвитку самостійного мислення, творчості та активності особи. Проблема творчої активності особистості, розвитку творчості посідає визначне місце також у творах українських педагогів-просвітників: А. Духновича, Г. Сковороди, Ф. Прокоповича та ін.

У вітчизняній прогресивній педагогіці в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. значний внесок у дослідженні цієї проблеми зробили Н. Бунаков, В. Водовозов, А. Герд, П. Каптерев, К. Ушинський, С. Шохор-Троїцький. Вони продовжували розвивати ідею “навчання прийомам і способам творчості” не тільки в сфері застосування їх на практиці, а самостійного здобуття знань. У цей період була вперше запропонована ідея про застосування дослідницького методу в навчально-виховному процесі (А.Герд). Сьогодні українські вчені успішно проводять дослідження в галузі педагогіки творчості, а також впровадження в практику дослідницького методу навчання (Б.Всесвятський, Б. Райков, К. Угодовський, П. Булонський, А. Залужний, С. Швацький, Л. Виготський, В. Давидов, А.Леонтьєв) [9, с.40].

Предметом наукових досліджень О. Аматьєвої, О. Бєлкіної, А. Богуш, Н. Ветлугіної, Н. Гавриш, О. Дронової, Т. Комарової, Т. Козакової, О.Ушакової та інших авторів стала проблема розвитку мовленнєвих творчих здібностей.

Чимало спеціальних психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, допитливості, дослідницької активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування. “Творчі здібності – продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть-головні рушійні сили” [3, с.5].

Л.Виготський зазначає, що творчість має місце не лише там, де створюється щось абсолютно нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється, змінюється, ґрунтується вже створене. Якщо є творчий процес, буде (у свій час) результат. Творча людина його обов’язково досягне [3, с.6]. Рівень мовної освіченості кожної людини тісно пов’язаний з проблемою естетичного розвитку особистості. Досвід свідчить, що систематичне цілеспрямоване провадження творчих завдань на уроках мови та літератури сприяє розвиткові мислення та уяві дітей.

Під час виконання творчих завдань учні мають набути ряд умінь, що забезпечують гармонійний розвиток їхнього інтелекту:

- виразно та емоційно читати;

- володіти усіма видами мовленнєвої діяльності;

- добирати виражальні засоби для впливу на співрозмовника, слухача, читача;

- дотримувати норм сучасної літературної мови;

- сприймати чуже мовлення і передавати особисте ставлення до почутого чи прочитаного;

- переказувати, повідомляти, інформувати з метою зацікавити, захопити, переконати слухача, читача.

Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є:

• підготовка не мовознавців–теоретиків, а гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а справою;

• проведення його не для учнів, а разом з ними;

• спрямування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

• забезпечення повного засвоєння навчального матеріалу на уроці [1, с.13].

Уроки української мови та літератури, мабуть, як ніякі інші, відкривають можливості для розвитку креативних здібностей. Стратегічним принципом розвиваючого навчання, що випливає з об'єктивної закономірності засвоєння рідної мови, є принцип розвитку творчих лінгвістичних здібностей. Цілком погоджуюся з думкою відомого мовознавця О. Потебні, який зазначав, що “мова - не засіб вираження готової думки, а засіб її творення” [8,с. 132]. Переконана, що на уроках української мови необхідно розвивати творчу активність учнів у рамках цього предмета (сприяти свідомому оволодінню багатством рідної мови й розвитку мовлення), а також стимулювати розвиток особистості учня та прагнення до творчості.

Уроки української літератури насамперед вимагають атмосфери креативності, оскільки акт осягнення мистецтва немислимий без особистісного включення, без творчої спрямованості. Проте розвиваючи творчість, слід враховувати вікові особливості учнів. Так, для школярів 5-6 класів властиве загострене почуття свідомості, особистої гідності; ініціативність, поєднання протилежностей: швидкість і повільність; обережність і сміливість, гнучкість і стійкість суджень; ранній прояв пізнавальної активності та допитливості; швидкість і точність виконання розумових операцій; стійкість уваги та оперативної пам’яті; сформованість навичок логічного мислення; багатство активного словника; установка на творче виконання завдань; готовність управляти собою; розвиненість творчого мислення та уяви; наявність інтересу до неординарних явищ. Учням 7-9 класів притаманне інтенсивне формування особистості; значне зростання моральних та інтелектуальних сил; прагнення до самостійності, самоосвіти, до найраціональнішого способу вирішення; послідовне обґрунтоване мислення; розвиток просторових уявлень; формування стійкого інтересу до окремої теми; усвідомлення своїх почуттів і вміння їх висловити; наявність інтересу до парадоксів; застосування навчальних навичок під час різних видів діяльності. Учням 10-11 класів – енергійне зростання моральних та інтелектуальних сил і можливостей; підвищений рівень абстрагування й узагальнення; формування прямих і зворотних операцій, міркувань і умовиводів; критичність; посилення розумової діяльності; прагнення до самовдосконалення; становлення світогляду, моральних, естетичних почуттів; зростання й збагачення обдарованості; становлення, формування спеціальних схильностей нахилів і здібностей; уміння передбачати наслідки діяльності, критичність мислення.

Французький філософ Б. Паскаль висловлювався: “Учень не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити”. Тому мета учителя – пробудити школяра до творчості , розвинути свідоме ставлення до навчання, прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, створити сприятливі умови для виховання й навчання самодостатньої креативної особистості, яка не загубиться на складних життєвих шляхах.

Рівень уроку залежить від використання методів і прийомів, їх вибір зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, можливостями і рівнем інтелектуального розвитку учнів. Доцільне використання методів сприяє розвитку творчих здібностей учнів. Чим краще організований урок – тим ширшою і глибшою буде літературна освіта учнів.

На мою думку, дуже важливо формувати в учнів потреби мислити самостійно, не користуючись “чужими” зразками. Досить часто саме шаблон та стандарт руйнують неповторний дитячий світ. У школяра з’являється страх сказати щось неправильно, висловити те, що відмінне від загальної думки. Вчителю необхідно визнати думку кожного важливою, такою, що має право на існування. Сприяє цьому прийом “Думка – речення”. Його краще використовувати як початковий етап формування творчого мислення учнів. Завдання, що стоїть перед дітьми – узагальнити інформацію, стисло, логічно обґрунтувати власну думку про твір одним реченням.

Не варто забувати, що наші учні живуть у світі дитинства, який є кольоровим. Тому вчу школярів спостерігати, вони мають відкрити через художні твори, що дощ, до прикладу, змінює забарвлення, він не тільки сірий. Кольорами пропоную п’ятикласникам спробувати описати свій настрій, почуття. Навіть учням-старшокласникам цікаво змальовувати колір душі того чи іншого героя (наприклад, Чіпки, Кайдашихи, Мавки).

Написання віршів – це велика можливість збагатити словниковий запас (а це для учнів, котрі мало читають, є також дуже важливо). Під час такого процесу школярі краще засвоюють відомості з теорії літератури, повертаються до бібліотек. Тому при роботі з обдарованими дітьми пропоную писати акровірші, фігурні вірші тощо. Досить легко учням складати сенкани.Є і результати. Минулого року мій учень, Олійник А., уклав збірочку “Акорди серця”, яка посіла 3 місце на Україні.

Асоціативні вправи спрямовую на розвиток уяви, на вироблення навичок порівняння, співставлення. Інколи в дітей з’являються несподівані аналогії. Так, в моїх учнів 8 класу сонце асоціювалося зі смайликом,серцем неба, яєчнею, жовтогарячою квіткою, оком Господа, усмішкою небес, золотою тарілкою; зорі – із нічними світлячками, вулицею ліхтарів, намистинками, розсипаним полузаним насінням; хмари – зхимерною солодкою ватою, овечками, що відбилися від стада, шевелюрою Святого, бородою Бога, бровами неба, сколошканими сувоями матеріалу, відображенням наших думок. Працюючи зі слабовстигаючими учнями, для полегшення виконання даної вправи даю допоміжні ключові слова: такий як…, але не…; схожий до…, та не…; подібний з …, але не… і таке ін. Інколи зачитую найбільш вдалі кілька прикладів школярам, мотивуючи їх до творчості. Слід зазначити, що діти потім не хочуть списувати твори, пробують написати щось власне й неординарне.

Для того, щоб уникнути однобічного розвитку особистості й розвинути творчі здібності учнів, у них слід передусім сформувати образне мислення. У цій справі ефективними є ситуативні завдання, які діти можуть виконувати як і в групах, так й індивідуально, отримавши індивідуальні картки-завдання.

Так, наприклад, я пропоную“принести” письменнику квіти, овочі чи фрукти у подарунок. Учні мають аргументувати, чому саме таку квітку, такий фрукт чи овоч вони надали певному письменнику (використовуючи знання, набуті на попередніх уроках, аналізуючи творчість автора). От, наприклад, всім відомо, що М. Коцюбинського називають «Великим Сонцепоклонником», адже вся його творчість наснажена сонячним оптимізмом, вірою у високе призначення людини на Землі. Саме тому учні 10 класу принесли йому у подарунок декоративний соняшник.

Творчі здібності тісно пов’язані із естетичною функцією мови. Тому дев’ятикласникам, коли ті вивчали складнопідрядне речення, я пропонувала уявити, що вони науковці, котрі мають розповісти школярам про естетичну функцію мови, пригадавши крилаті вислови відомих письменників, використовуючи різні типи складнопідрядних речень.

Життя класного колективу завжди бурхливе. Восьмикласникам цікаво було уявити себе журналістом, котрий повинен написати статтю в газету про певне свято в класі, екскурсію чи шкільний захід, використовуючи односкладні речення. Такий вид роботи практикую давати на домашнє завдання.

Підготовкою до власного висловлювання одинадцятикласників у форматі ЗНО є ситуація, коли одному учневі класу надається можливість безкоштовно відвідати столиці Європи. Щасливчиком виявиться той, кому вдасться переконати класного керівника, що саме йому такий подарунок є найбільш необхідним.

Дев’ятикласникам цікаво було уявити себе жителями планети, де всю інформацію зберігають тільки в електронному вигляді. Цим особам потрібно зробити опис книги, журналу чи місцевої газети.

Набагато краще запам’ятовують діти правила, складаючи різноманітні лінгвістичні казки. Коли учні вивчають морфологію, пропоную їм надати епітети певним частинам мови, виокремлюючи їх головні ознаки, особливості. Так, вигук стає самотньою частиною мови, адже не належить ні до службових,ні до самостійних частин мови; прислівник – вірною, тому, що незмінна частина мови.

Сприяють розвиткові уваги, уяви та образного мислення уроки «милування природою». Після таких видів діяльності значно якіснішими стають твори-описи учнів. З такою ж метою часто практикуємо на уроках деталізований опис предмета, використовуючи якомога більше художніх засобів.

Для того, щоб активізувати словниковий запас учнів та зацікавити їх до навчання, пропоную їм скласти тавтограми. Тавтограма – твір, всі слова в якому починаються на одну літеру. Це завдання не залишає школярів байдужими, мотивує навіть найслабших учнів. Такі твори-мініатюри є дуже цікавими.

Важливим етапом на шляху естетичного виховання на уроках української мови є творчі перекази, що супроводжуються такими завданнями, як дописати текст, ввести в переказ додаткові епізоди, роздуми чи опис, оцінити події, висловити особисте ставлення до вчинків людей, створити обрамлення, порівняти минуле з сучасним. У такий спосіб діти, керуючись власними емоціями, змагаються з автором у вирішенні творчих завдань.

Звичайно, що цікаві завдання мотивують учнів до навчання. Проте потрібно пам’ятати, що урок не повинен бути перенасичений такими “цікавинками”, а правильно дозовані вправи якісно розвиватимуть творчі здібності школярів.

Творче мислення дозволяє повною мірою розкрити природні здібності дитини: неординарність думок, спроможність до висловлення різноманітних ідей, здатність до широких узагальнень, можливість здійснювати “свій вибір”, знайти себе у світі та світ у собі[2, с.5].Вихованці не мають обмежуватися лише уроками. Добре, коли учні беруть активну участь і в позакласній роботі, створюючи презентації, етимологічні, журналістські, дослідницько-краєзнавчі та інші проекти.

У кожній дитині від природи закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності,розвинути їх якомога повніше – таке завдання повинен ставити перед собою кожний педагог. Надзвичайно важливо навчити бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно й образно висловлювати думки.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал