Управління державного департаменту україни з питань виконання покарань у донецькій області



Скачати 100.68 Kb.

Дата конвертації01.01.2017
Розмір100.68 Kb.

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ УКРАЇНИ
З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ІНСПЕКЦІЯ
Калінінського району м. Горлівки
Школа професійної майстерності
Спеціалізована компетентність (професійна етика та естетика)
«
Затверджую»
_______________________________
_______________________________
_______________________________
_______________________________

«_______»_________________2011
р.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
для проведення інформативної лекції № 20

«
Етика та естетика професійної діяльності працівників
Державної кримінально-виконавчої служби України» 10.08.2012р.
Для проведення у складі навчальної групи
Тривалість: академічні 2 години
Підготував: заступник начальника
Центрально-Міського міжрайонного відділу КВІ майор внутрішньої служби
Н.В. Коломієць

Горлівка 2011-2012


1. Мета лекції

- засвоєння найбільш важливих питань, які стосуються культури поведінки, службового етикету, такту та гарних манер співробітників Кримінально-виконавчої служби України
(КВС);
- надання основної інформації про службовий етикет та його вимоги, етику взаємовідносин співробітників КВС та тактовність у спілкуванні;
- визначення взаємозв'язків між службовим етикетом, тактом та манерами співробітників
КВС під час виконання ними службових обов'язків;
- навчання загальноприйнятим методам оволодіння матеріалом, стимулювання накопиченню нової інформації.
2. Актуальність лекції
Полягає в тому, що вона ставить питання про культуру співробітника КВС в сучасних умовах розвитку демократії нашого суспільства і подальшого зростання свідомості людей; вказує на підвищення вимог не тільки до змісту і методів роботи органів виконання покарань, але й до етикету і такту їх співробітників; розкриває суть основних вимог службового етикету співробітників КВС; формулює основні правила поведінки і етику взаємовідносин у колективі співробітників КВС; дає поняття про такт та манери, навчає певним правилам етики взаємовідносин із засудженими.

3. План лекції (розрахунок навчального часу)
№ п/п
Навчальні питання
Розрахунок часу, хв.
Вступ
5 хв.
1.
Мораль як предмет етики
40 хв.
2.
Основні категорії етики та естетики
40 хв.
Висновки, відповіді на запитання, методичні вказівки на самостійну роботу
5 хв.
Разом:
90 хв.
4. Організаційно-методичні вказівки
4.1. Вид лекції: інформаційна
4.2. Метод проведення лекції: поєднання елементів індуктивного та дедуктивного методів навчання
4.3. Перелік наочних та технічних засобів навчання: кодоскоп із слайдами, плакати, класна дошка
4.4. Місце проведення заняття: лекційна аудиторія.
4.5. Список основної та додаткової літератури:
1.
О.А.Любич. “Професійна етика та естетика”. Чернігів. 1998.
2.
С.С.Сливка. “Основні аспекти прояву соціальної культури працівників міліції”. Львів.
1992.
3.
С.С.Сливка. “Дисципліна та професійна правомірна поведінка працівників органів внутрішніх справ”. Львів. 1991.
4.
С.С.Сливка. “Правове виховання працівників ОВС в сучасних умовах”. Львів. 1991.
5.
“Етикет і такт співробітника міліції” Під ред. М.Л.Чаліна. М. 1977.
6.
В.А.Малахов. “Етика”. Курс лекцій. К.1996.
7.
“Естетика”. Під ред. Л.Т.Левчук. К.1991.


ВСТУП
На сучасному етапі формування правової держави система органів виконання покарань перетворюється в інститут соціального обслуговування, який повинен працювати тільки дозволеними у рамках законності методами. Тому мораль співробітника КВС повинна бути поставлена на перший план.
На жаль, для багатьох людей поняття «виконання покарання» у деякій мірі асоціюється з безграмотністю, малокультурністю, жорстокістю та ін.
Тому співробітники КВС повинні мати належний рівень культури, як зовнішньої так і внутрішньої.
Зовнішня культура проявляється у культурі поведінки, у розмовній та письмовій мові, манері триматися, зовнішньому вигляді, носінні форменного одягу, фізичній досконалості, поведінці в побуті і сім’ї. Вона покликана формувати високі моральні якості в особового складу, гуманне відношення до людей, тощо.
Внутрішня культура – це душа людини. вона. в основному, надана від природи, залежить і збагачується від духовної культури, розвивається і проявляється у спілкуванні, благородних вчинках, культурі мислення, почуттях та ін.
Необхідно, щоб у більшості співробітників зараз з’явилася потреба у культурі, відродженні загальнолюдських цінностей, потяг до професійної етики та естетики. Проте, не всі мають достатні умови цю потребу задовольнити. А створювати такі умови вкрай необхідно, оскільки загальнолюдські цінності переконують всіх, незалежно від того, в яких соціальних умовах людина перебуває. Тільки це приносить успіх у професійній діяльності. Звичайно, основою чудової людської особистості є культура почуттів та культура поведінки.
Естетику, етику, культуру, етикет співробітників КВС слід розуміти не як суму застиглих рекомендацій та правил, а як сукупність вимог до виконання службових обов’язків, спілкування, органічно пов’язаних з важливими принципами моралі, наукової організації праці та управління.
Ці та інші аспекти поставлено за мету висвітлити у даній лекції.


1.
МОРАЛЬ ЯК ПРЕДМЕТ ЕТИКИ
Вперше термін “естетика” увів у філософію німецький філософ Баумгартен на початку 18 ст. В саме поняття закладено зміст грецького слова “естетис” – що означає чуттєве сприйняття.
Естетика – це наука, яка вивчає природу, загальні закони і закономірності естетичної діяльності людини і суспільства. Це наука про естетичне освоєння людиною дійсності і художньої культури суспільства.
Специфічний предмет естетики – естетичне освоєння людиною світу, закономірності чуттєвого пізнання і художньої творчості, складається з трьох нерозривно зв’язаних між собою сторін:
1)
естетичного в об’єктивній діяльності;
2)
суб’єктивно-естетичного;
3)
мистецтва(як єдності суб’єктивно – і об’єктивно-естетичного.
Естетика вивчає сутність, закономірності і конкретні прояви всіх цих сторін в їх діалектичному поєднанні.
Естетична теорія відіграє особливу роль не тільки в ідейній та теоретичній підготовці професіоналів, але і у підвищенні загально культурного рівня широких мас.
Естетична діяльність суспільного суб’єкта, яка розвивається на протязі історичного часу, створює цілий комплекс почуттів, поглядів, ідей, які на називаємо естетичною свідомістю.
Естетична свідомість – це абстракція, поняття, яке характеризує відношення людини чи суспільства до дійсності. Це продукт історичного розвитку суспільства, який відображає рівень естетичного освоєння світу. Існує вона також як особиста індивідуальна характеристика окремої людини. Естетична свідомість формується на базі естетичного пізнання.
До числа найважливіших структурних елементів естетичного пізнання відносяться:
- естетичне сприйняття – це чуттєво-емоційне відображення дійсності, уміння творчого відображення цілісних образів естетичних явищ світу;
- естетичне почуття – це суб’єктивна здібність людини переживати і насолоджу
ватись процесом творчої діяльності і її результатами, естетичними явищами навколишньої дійсності, творами мистецтва. Роль естетичних почуттів полягає в тому, що вони є: а) специфічною формою пізнання естетичного змісту професійної діяльності; б) важливим засобом формування морально-естетичного відношення до оточуючих; в) одним із факторів розвитку творчого відображення, фантазії, інтуїції, асоціативного мислення; г) специфічним механізмом перетворення соціально-політичних, моральних, правових і естетичних знань в особисті думки.
Естетичний смак – це уміння оцінити прекрасне і потворне в явищах дійсності та в творах мистецтва.
Естетичний ідеал – це особливе естетичне відношення до дійсності, в якому ідеально поєднуються цілісність, творчість, свідомість. Він формується в результаті розвитку усіх форм естетичної діяльності і, перш за все, мистецтва.
Термін “етика” походить від давньогрецького “етос”, що означає місце перебування , спільне житло. Згодом почало переважати інше значення – звичаї, вдача, характер.
Також в латині здавна існувало слово “МОС”, яке подібно до “етосу” означало характер, вдачу, звичай. Разом з тим воно мало й значення припису, закону, пра- вила. Згодом від цього слова було утворено прикметник “мораліс” – “той, що стосується вдачі, характеру, звичаїв”. З часом поняття “етика” й “мораль” стали загальнопоширеними. При цьому термін “етика” означає головним чином науку.
Під мораллю ж розуміють переважно предмет науки етики, реальне явище, що нею вивчається.

Предметом етики є закономірності функціонування і розвитку моралі. як регулятивної системи.
Мораль виступає як певна форма свідомості. Це – сукупність усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки.
Виникнення моралі пов’язане з суспільними потребами:
- необхідність регулювання відносин членів колективу до праці;
- необхідність регулювання сімейно-шлюбних відносин;
- необхідність в укріпленні соціальної єдності роду.
В структурі моралі можна виділити три основні елементи:
1.

Моральна діяльність. Її структуру складають: мета, засоби і результат, а також моральний мотив ( в ім’я чого робиться дана справа). Також важливе місце займають моральні відносини. які виникають між учасниками моральної діяльності (колективні, гуманні або індивідуальні). І нарешті, ставлення людини до діяльності – добросовісні чи формальні. Розглянуті вище моральні аспекти і складають зміст поняття моральної діяльності.
2.

Моральні відносини. Вони складаються в процесі моральної діяльності. Їх особливістю виступає універсальність. Остання виражена в тому, пронизує всі сфери життя і діяльності людини. Моральні відносини можуть бути класифіковані на таки види:
- відносини особистості і суспільства;
- відносини особистості і особистості;
- відносини особистості до самої себе;
- відносини особистості і людини.
-
За ознакою універсальності і сферами життя моральні відносини можна класифікувати на:
- відношення до праці і до людей в процесі праці;
- відношення в правовій, науковій, педагогічній, художній сфері і т.п.
3.

Моральна свідомість – це система поглядів, ідей, уявлень про певну поведінку, яка відповідає соціальним інтересам. Вона включає в себе емоційно-почуттєвий і раціональний рівень відображення моральної практики.
Емоційно-почуттєвий рівень проявляє себе через систему моральних почуттів і соціально- психологічні механізми суспільної свідомості в цілому.
Раціональний рівень – через систему раціонально сформованих понять, суджень, кодексів поведінки.
Моральні почуття – це внутрішня реакція людини на вчинок, здійснений як нею самою, так і іншими людьми. До них можна віднести:
- почуття патріотизму, відповідальності, колективізму, справедливості;
- почуття самоствердження (власної гідності, честі, совісті);
- альтруїстичні почуття (намагання доставити радість, допомогу, співчуття);
- комунікативні почуття. що виникають на основі спілкування ( симпатія, довіра, антипатія і т.п.).
Роль моральних почуттів в житті людини і суспільства значна:
- вони є чуттєво-емоційною формою пізнання і оцінки дії вчинків;
- виступають могутнім засобом регуляції відносин між людьми;
- сприяють перетворенню суспільно значимих норм, принципів і ідеалів у внутрішні переконання людини;
- вони є дієвим способом самоутвердження різноманітності внутрішнього світу, творчих здібностей людини.
Моральні норми – це найбільш прості форми моральних потреб, які вимагаються від кожної людини. Розрізняють позитивні і негативні норми моралі. Перші вказують на необхідну лінію поведінки (будь справедливий, дай місце старшому), інші забороняють будь-які дії (не зраджуй, не роби зла ближньому).

Норми моралі, як і моральні почуття, є універсальними регуляторами поведінки.
Функції моралі – це синтез її окремих елементів (почуттів, норм, принципів, понять, ідеалів).
В сучасній науці виділяють наступні функції моралі:
-
пізнавальна (гносеологічна), полягає в тому, що мораль відображає специфічний соціальний об’єкт – взаємовідносини людей у процесі їх спілкування;
-
ціннісно-орієнтуюча, пов’язана з оцінкою діючих моральних відносин крізь призму потреб суспільства, індивіда, класу;
-
регулятивна, направляє в певне русло відносини між людьми (до сім’ї, групи, класу);
-
виховна полягає в тому, що концентруючи в собі моральний досвід людства, мораль транслює його зміст в здобутки кожного нового покоління людей.
Формування моральних почуттів і норм моралі у кожної людини, а також співробітника КВС є одним з найважливіших завдань морального виховання.
Таким чином, виходячи з основних понять курсу можна дати визначення поняття професійної етики та естетики співробітників КВС – це наука про пристосування і реалізацію загальних норм моралі, співробітників КВС, про основні напрямки виховання у співробітників моральної та естетичної культури і високих морально-професійних якостей.
2.
ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ ЕТИКИ ТА ЕСТЕТИКИ

Категорія – це поняття, яке відображає найбільш загальні і історичні сторони морального освоєння людиною світу. В них відображені основні типи моральних і естетичних відносин до світу. Категорії виступають водночас і відображенням найзагальніших властивостей дійсності.
Категорії етики – це особисті поняття етики, які відображають найбільш істотні сторони і елементи моралі, що складають теоретичний апарат науки.
Етичні категорії виконують ряд світоглядних функцій:
-
пізнавальна, розкриває сутність і закономірності морального і етичного способу освоєння світу;
-
оцінююча, оцінює дійсність людини і її діяльність з позиції добра;
-
орієнтуюча, орієнтує людину у світі, серед моральних і естетичних цінностей, допомагає їй вибрати мету, засоби і методи своєї діяльності;
-
регулятивна, дає можливість передбачити, моделювати майбутнє;
-
виховна, формулює моральні потреби у боротьбі зі злом.
Всі ці категорії взаємопов’язані і витікають із самої природи.
Початковими категоріями етики є поняття добра і зла, совісті. честі і гідності. Добро і зло – центральні поняття моральної свідомості. вони є найголовнішими категоріями етики.
У сучасній науковій літературі добро розкривається як:
- об’єктивна моральна якість; загальне поняття, яке об’єднує позитивні принципи, моральну мету поведінки.
Форми добра: відношення до праці, відношення людини до людини, боротьба зі злом, утвердження добра.
Зло – це те, що підриває продуктивні витоки буття, заважає реалізації його призначення, руйнує зокрема, умови і засоби вишивання, фізичного й морального розвитку людини.
Совість виступає також однією з найбільш важливих етичних категорій, яка займає широку сферу людських відносин. Совість. як форма самооцінки, виражає відношення особистості до себе, до своїх моральних якостей, визначається з одного боку відношенням індивіда до іншої людини, а з іншого – відношення людей до нього.
Совість – це внутрішнє духовне осмислення людиною цілісності своєї життєвої реалізації під кутом зору її принципової моральної оцінки.
Структура совісті:
- критичне відношення до себе;
- прагнення утвердити себе.

Поняття “честь” має на увазі добре ймення, повагу, славу, яку викликає до себе людина в даному суспільстві. Честь має тісний зв’язок з поняттям “репутація” – що означає загальну думку, яка складається в суспільстві щодо морального обличчя певної особи або колективу. Людини честі має піклуватися як про репутацію групи, до якої вона належить, так і про свою власну репутацію.
Честь, як форма самосвідомості, санкціонує певний моральний статус людського індивіда, певний стандарт його оцінки згідно з належністю до тієї чи іншої конкретної групи людей.
Поняття гідності утверджує принципову цінність індивіда як людини взагалі, як представника людства, тому саме цим і визначається моральний стандарт його самооцінки.
Зміст чесності і гідності розкриває відношення людини до себе і відношення до нього суспільства.
Естетичні категорії – загальні фундаментальні поняття, які відображають властивості, відносини, сторони явищ дійсності, естетичної діяльності і естетич- ної свідомості. Естетичні категорії створюються на основі пізнання і практики ос воєння світу за законами краси.
Вихідними категоріями естетики є поняття естетичного, прекрасного, героїчного, трагічного, комічного.
Категорія ”естетичне” – найбільш загальна категоря естетики, яка характери-зує специфіку усіх форм естетичної діяльності. Визначити природу естетичного – це значить пояснити, чому і як виникає специфічна людська потреба, яка призводить до появи особливої сфери людської діяльності – мистецтва. В естетичному відношенні людина повинна бути вільною від вузькоегоїстичного інтересу і вигоди і повинна піднятися до безкорисливого, суто людського відношення до предмету. Ось чому естетичне відношення є духовним відношенням і розвиває духовний світ людини. Таким чином категорію “естетичне” можна представити, як специфічно духовне, чуттєве відношення людини до навколишнього світу.
Прекрасне – категорія естетики, яка характеризує явища з точки зору досконалості, як такі, що володіють вищою естетичною цінністю. Явища можна вважати прекрасними тоді, коли вони в своїй конкретно-чуттєвій цінності виступають як соціально-людські цінності, допомагаючи гармонічному розвитку людини. Прекрасне в суспільстві – це суспільні відносини, засновані на соціальній рівності і справедливості, гуманізмі, гармонії особистих і суспільних інтересів.
Соціальний зміст прекрасного – це утвердження оптимістичного погляду на світ в цілому.
Прекрасне в людині, це сама людина – вища моральна й естетична цінність.
Коли людина здійснює щось в ім’я інтересів людства, народу, держави, класу, тоді її дії мають піднесений характер. Таке піднесене в людині є героїчним. Героїчне знаходить конкретну форму прояви в подвигу, який закінчується суспільно-значимою перемогою суб’єкта.
Подвиг – це важливе за своїм значенням діяння, яке здійснене у важких умовах, вчинок, який можна здійснити лише при високій напрузі моральних, фізичних і духовних сил суб’єкта.
Подвиг героя – це розширення кордонів можливого в свідомості багатьох людей.
Героїчний приклад посилює тенденцію масового героїзму, служить стимулом піднесення соціальної активності.
Трагічне – це подія, яка пов’язана з гострою боротьбою якихось сил, нерідко пов’язане із загибеллю героя. Почуття трагічного – це горе, високе душевне переживання втрати близької людини. Смерть – завжди трагедія. Поняття трагічного пов’язане з уявленням про направлену і небезпечну боротьбу за дійсні, значні цілі, яки можуть призвести до загибелі чи страждань людини, яка веде цю боротьбу.
Комічне – це протиріччя між тим, що собою являє насправді дане явище життя, і тим, чим воно хоче здаватись, чим воно живиться, чим прикидається. Та чи інша форма комічного визначається глибиною і значимістю протиріччя, яке лежить в основі цієї форми. Форми комічного:
- гумор – торкається внутрішніх протиріч, це форма визначеної комунікативності сміху;
- сатира – форма комічного, що викриває якість соціальні явища;
-
іронія – вишукана, інтелектуальна, точна форма насміхання, вона завжди має складний підтекст;
- сарказм – звичайно сприймається як трагікомедія. Будується на комічному конфлікті, але піднімається до рівня трагічного.

Отже, основні категорії етики та естетики повинні бути спрямовані на встановлення, регулювання і дотримання принципів і норм моралі як у службових, так і в не службових відносинах співробітників ДКВС України.

ВИСНОВКИ

Важливим компонентом сфери професійної діяльності, запорукою правомірних дій співробітників органів виконання покарань виступає професійна етика та естетика.
У залежності від посади і спеціального звання співробітники КВС відносяться до різних категорій і користуються різним правовим положенням. Це адміністративно-правове відношення має під собою моральне підґрунтя і само породжує етичні відносини між начальниками і підлеглими. Взаємовідносини між ними складаються на базі загальних принципів права, моралі та статутних відносин.
Показником рівня спілкування між співробітниками виступає культура поведінки, наявність гарних манер і професійного такту.
В органах виконання покарань існує певна специфіка у взаємовідносинах між співробітниками, але завжди повинні бути присутніми людяність, гуманність, тактовність, делікатність, доброзичливість, тобто загальноприйняті чинники моральних цінностей.


Document Outline

  • Вступ


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал