Уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка8/8
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
«КОРІВКА І КІЗКА
Мета: закріплювати вміння дітей виконувати трубочку та посмішку. Попереміно витягувати губки вперед, то розтягувати їх. Ви не знаєте, чому-у-у-у Всі корівки кажуть «Му-у-у!» Козенятко мале Щез дитинства каже «Ме-е-е». Так ведуть розмову Кізонька й корова
«Ме-е-е», «му-у-у»,
«Ме-е-е», «му-у-у». Ці вправи можна виконувати за картинкаи.
12. ЛОГОПЕДИЧНИЙ СЛОВНИК
АЛАЛІ́Я – відсутність або недорозвинення експресивного та
імпресивного мовлення, що виникає внаслідок органічного ушкодження мовленнєвих зон кори головного мозку у пренатальний або післяпологовий періоди.
АНАМНЕЗ – сукупність відомостей від батьків або осіб, які виховують дитину, про його розвиток на всіх етапах, включаючи вагітність його матері і пологи, і про плин його захворювань. Збір анамнезу є важливою частиною комплексного обстеження дитини.

113
АРТИКУЛЯЦІ́ЙНИЙ АПАРАТ – сукупність органів, які забезпечують утворення звуків мовлення.
Довідка: Основні органи А.а. поділяються на рухливі (язик, губи, щоки, м’яке піднебіння, нижня щелепа) та нерухомі (зуби, верхня щелепа, тверде піднебіння.
АРТИКУЛЯЦІЯ – спільна діяльність мовленнєвих органів, пов’язана з вимовлянням звуків, складів, слів.
Довідка: Для правильної А. необхідна артикуляційна база, яка формується під впливом слухового та кінестетичного контролю за правильною вимовою, що відбувається через механізм зворотного зв’язку. Діти засвоюють правильну мовленнєву А. поступово. Найскладнішою є А. збігу приголосних, а також шиплячих, свистячих та сонорів л, р. Їх правильну вимову діти опановують до 4-5 років. Дитина, яка до 5 років ще не оволоділа правильною А. звуків, потребує логопедичної допомоги. Формування правильної А. мовлення тісно пов’язане з розвитком фонематичного слуху, що дає змогу диференціювати мовленнєві звуки. Недоліки А. можуть виникати внаслідок недорозвитку фонематичних процесів (функціональні порушення, відхилень у період онтогенетичного розвитку органів А. або у разі травмування та анатомічних вад артикуляційного апарату (органічні порушення.
ДИХАННЯ – 1) сукупність процесів, що здійснюються завдяки функціям органів та систем, які забезпечують надходження до організму кисню з оточуючого середовища, використання його у біологічному окисленні і видаленні його з організму у вигляді продукту окислення – вуглекислого газу 2) сукупність дихальних рухів (вдих, видих.
ДИХАННЯ ГРУДНЕ – дихання, що здійснюється за рахунок скорочення зовнішніх та внутрішніх міжреберних м’язів.
ДИХАННЯ ДІАФРАГМАЛЬНЕ – дихання, яке здійснюється за рахунок скорочення діафрагми та черевних м’язів.
ДИХАННЯ МОВЛЕННЄВЕ – дихання в процесі мовлення.

114
Довідка: Дм. є основою голосоутворення, формування мовленнєвих звуків та мелодії. Дихальні рухи (вдих, видих) відбуваються у певній послідовності й регулюються дихальним центром довгастого мозку. Дм. відрізняється від звичайного дихання більш швидким вдихом та уповільненим видихом (час видиху у 7-8 разів довший за час вдиху, значним збільшенням дихального об’єму переважно ротовим типом. Кількість дихальних рухів за хвилину зменшується в 3-4 рази, а витрата повітря при вимові мовленнєвої фрази становить 1500-2000 куб. см (це в 3-4 рази більше за кількість повітря, що потрібно при спокійному диханні. Внаслідок порушення іннервації дихальних м’язів ушкоджується мовленнєве дихання, що є одним із симптомів ДИЗАРТРІЇ. У дітей із
РІНОЛАЛІЄЮ порушене Дм, про що свідчить скорочений неекономний видих, який розходиться через рот та носові ходи при незрощенні чи вкороченні піднебіння. Порушення Дм. спостерігається при різновидах
ТАХІЛАЛІЇ (БАТТАРИЗМІ та ПОЛТЕРНІ), а також при ЗАЇКУВАННІ, коли порушуються кірково-підкоркові зв’язки ЦНС.
ДИСГРАФІ́Я – часткове специфічне порушення процесу письма.
Довідка: Д. виявляється в помилках стійкого характеру, які повторюються під час письма (спотворення, заміна букв викривлення звукового складу у структурі слова порушення написання одним словом речень і слів аграматизми тощо. У дисграфіків спостерігається несформованість багатьох вищих психічних функцій зорового аналізу і синтезу, просторових уявлень, слухової диференціації звуків мовлення, фонематичного і складового аналізу і синтезу, поділу речень на слова, лексико-граматичної будови мовлення вади пам’яті, уваги, емоційно-вольової сфери. Д. класифікується з урахуванням порушених аналізаторів, психічних функцій. Виділяють такі види Д аграматична, на основі порушення фонемного розпізнавання, артикуляційно-акустична, ідеоторна, оптична.

115
ДИСЛАЛІ́Я – порушення звуковимови при нормальному слуху і збереженій іннервації мовленнєвого апарату.
Довідка: Д. є одним з найпоширеніших дефектів вимови. Недоліки вимови фіксуються майже у 30% дітей дошкільного віку, приблизно у 20% молодшого шкільного віку в учнів старшого віку недоліки вимовив випадків. Виділяють дві основні форми Д механічну (органічну) і
функціональну. При відхиленнях у будові периферичного мовленнєвого апарату (зубів, щелеп, язика, піднебіння) говорять про механічну (органічну) Д. У випадках, коли органічні порушення відсутні, йдеться про функціональну Дяка поділяється на сенсорну та моторну. Відповідно до того, яким є мовленнєвий дефект, фонематичним чи фонетичним, виділяються такі три форми Д акустико- та артикуляторно-
фонематичну, артикуляторно-фонетичну. Від того, яка кількість звуків вимовляється дефектно, виділяють
мономорфну або просту Д, коли дефектно вимовляється один звук або однорідні за артикуляцією звуки поліморфну або складну Д, коли дефектно вимовляються звуки різних артикуляційних груп.
ЕТІОЛОГІЯ – вчення про причини та умови виникнення хвороб.
ЗВУКОВИМОВА – процес творення мовленнєвих звуків.
ЗАЇКАННЯ – один із складних і тривалих мовленнєвих порушень на фоні поліморфного хворобливого стану, характерним зовнішнім симптомом якого є судомне порушення мовлення.
Довідка: У сучасній спеціальній літературі виділяються напрямки, які дають визначення З. Медичний З.
– це невроз, загальний, координаційний
(дискоординація скорочень м’язів мовленнєвого апарату, психічний, логоневроз.
Педагогічний З. – це розлад темпу, ритму і плавності мовлення судомного характеру.

116
Психологічний З. – це розлад мовлення з переважним порушенням його комунікативної функції. Типовим і обов’язковим симптомом З. є мовленнєва судома. Вона перериває мовленнєвий потік зупинками різного характеру. Судоми виникають тільки при продуктивному мовленні.
ІГРОВА ТЕРАПІ́Я – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих із використанням гри.
Довідка: Гра застосовується у груповій психотерапії та соціально- психологічних тренінгах у вигляді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігрування різних ситуацій тощо.
І.т. використовується у психотерапії дитячого аутизму. Гра коригує негативні емоції, страхи, невпевненість, розширює здатність до спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій із предметами.
ІГРАШКИ – спеціальні предмети призначені для гри, у яких в узагальненій формі представлені типові властивості предмета (істот та неістот).
КІНЕСТЕЗІ́Ї МОВЛЕННЄВІ – відчуття положення та переміщення органів артикуляційного апарату, які беруть участь у мовленнєвому творенні.
КОРЕКЦІЯ МОВЛЕННЯ – педагогічний процес, спрямований на усунення або послаблення симптоматики мовленнєвих порушень шляхом корегуючого навчання та виховання.
Довідка: При усуненні мовленнєвих порушень необхідно враховувати сукупність етіологічних чинників, механізмі структуру дефекту, співвідношення первинного та вторинного дефекту, компенсаторні, вікові та індивідуальні особливості, провідний вид діяльності. Мовленнєві порушення різноманітної етіології часто потребують поєднання Км. з медичним впливом (медичне та фізіотерапевтичне лікування, ЛФК, релаксація, хірургічне втручання тощо. Таким чином, Км. має комплексний медико-психолого-педагогічний характер.

117 Основною формою організації Км. є заняття (індивідуальні, підгрупові та групові, що будуються з урахуванням загальнодидактичних у спеціальних принципів.
КОРЕКЦІЯ
ПОРУШЕННЯ
– система психолого-медико- соціальних заходів, спрямована на виправлення або подолання недоліків психофізичного розвитку дитини.
ЛОГОПА́Т – людина з дефектами мовлення.
ЛОГОПЕ́Д – корекційний педагог, який займається усуненням недоліків мови та мовлення у дітей та дорослих.
ЛОГОПЕДІ́Я – спеціальна педагогічна наука про порушення мови та мовлення, про методи їх попередження, виявлення, усунення засобами спеціального корекційного навчання та виховання.
ЛОГОРИТМІКА – спеціально організоване заняття, що розвиває та корегує рухову сферу, сенсорні здібності дітей з розладами мовлення.
Довідка: Перше розуміння логоритміки основане на використанні зв’язку слова, музики та руху. Взаємовідношення вказаних компонентів можуть бути різноманітними з переважанням одного з них або зв’язку між ними.
Друге розуміння логоритмики обумовлює включення її до реабілітаційних методик виховання, лікування та навчання людей з різноманітними аномаліями розвитку, особливо по відношенню до осіб із мовленнєвою патологією.
Л. сприяє усуненню мовленнєвого порушення також і в кінцевому підсумку соціальної реабілітації.
МОВЛЕННЄВИЙ АПАРАТ – система органів, що бере участь в утворенні звуків мовлення.
Довідка: У цій системі розрізняють периферичні та центральні відділи. Центральний відділ М.а. знаходиться у головному мозку і складається з кіркових центрів, підкоркових вузлів, провідних шляхів та ядер

118 відповідних нервів (див. МОВНІ ЗОНИ. До складу периферичного М. а. входять органи голосоутворення, дихання та артикулювання.
МОВЛЕННЄВИЙ
АПАРАТ
ПЕРИФЕРИЧНИЙ
– відділ мовленнєвого апарату, що складає систему органів артикуляції, яка бере участь в утворенні звуків мовлення.
Довідка: М. а. п. складається з трьох основних частин 1) легені та трахеї 2) гортань з голосовими складками 3) ряд порожнин, які розташовані вище голосових складок (частина гортані, глотка, порожнини носа і рота утворення звуків мовлення відбувається під час видиху.
МОВЛЕННЄВИЙ ЗВУК – акустичний ефект від комплексу артикуляційних рухів, що формує звукову оболонку значимих одиниць мовлення.
МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ – специфічна форма психічної діяльності людини, яка забезпечує розуміння мовлення оточуючих людей і власні висловлювання.
Довідка: М.д.– це активний, цілеспрямований, мотивований, предметний процес видачі та прийому сформованої та сформульованої за допомогою мовлення думки, інформації, спрямованої на задоволення комунікативно-пізнавальної потреби людини у процесі спілкування. Така інформація видається та приймається у звукових (усне мовлення) чи графічних (писемне мовлення) знаках, які представляють реалізацію мовлення, що зберігається в нашій свідомості.
НЕДОРОЗВИТОК МОВЛЕННЯ – якісно низький (у порівнянні з віковою нормою) рівень сформованості тієї або іншої мовної функції або мовної системи в цілому.
ОНТОГЕНЕЗ – процес індивідуального, прижиттєвого розвитку організму, що представляє собою сукупність взаємопов'язаних анатомічних, фізіологічних, психологічних та інших змін в організмі. Онтогенез як розвиток індивіда зіставляється з філогенезом як розвитком виду.

119
ПАТОГЕНЕЗ – розділ патології, що вивчає взаємозв'язок внутрішніх механізмів, що лежать в основі виникнення і розвитку хворобливого процесу в організмі.
ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЯ – відхилення від норми, прийнятої вданому мовленнєвому середовищі.
ПОРУШЕННЯ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ – група різних видів відхилень у розвитку мовлення, яка має різну етіологію, патогенез, ступінь вираження.
ФОНАЦІЯ – утворення звуків (голосоутворення).
Довідка: Ф. відбувається внаслідок коливання зімкнутих голосових зв’язок під тиском видихуваного повітря. Це викликає коливання повітря над голосовими зв’язками. Підсилюючись у порожнинах надставної труби, вони передаються в оточуюче середовище і сприймаються як звуки голосу.
ФОНЕТИКО
-
ФОНЕМАТИЧНЕ
НЕДОРОЗВИНЕННЯ
МОВЛЕННЯ – порушення процесів формування вимовної системи у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприйняття і промовляння фонем.
ФОНЕМАТИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ – процес прийому, розрізнення звуків мовлення (за фізичними акустичними ознаками) та розпізнавання в них узагальнених звукотипів – фонем.
Довідка: Порушення Ф.с. спостерігається при глухоті та часткових порушеннях слуху (порушення звукосприймаючого відділу слухового аналізатора, а також при сенсорній алалії та афазії (порушення центрального відділу слухового аналізатора, що здійснює розрізнення звуків за їхніми фізичними та корисними (смислорозрізнювальрими) ознаками (див.
ВЕРНІКЕ ЦЕНТР.




120
13. ЛІТЕРАТУРА

1.
Алмазова ОС. Логопедическая работа по восстановлению голоса у детей: учеб. пособ. для студентов дефектолог, фак-тов пед. ин-тов. – М
Просвещение, 1989. – 150 с.
2.
Белякова ЛІ, Гончарова НМ, Шишкова Т.Г. Методика розвитку мовного дихання у дошкільників з порушенням мови / Под ред.Л.І. Белякова. – М Книголюб, 2005. – с.
3.
Борякова НЮ, Соболева А.В., Ткачева ВВ. Практикум по коррекционно- развивающим занятиям. – М, 2012.
4.
Грибова О.Е. Технология организации логопедического обследования:
Методическое пособие. – М, 2005.
5.
Григор’єва С, Яценюк Л. Усунення вад писемного мовлення логопедичний практикум для дітей мол. шкільного віку // Дефектологія. –
2007. –№10.
6.
Данілавічютє Е. Рання діагностика порушень писемного мовлення // Дефектологія. – 2004. – №4.
7.
Данилова Л.А. Методы коррекции речевого и психического развития у детей с церебральными параличами. – М, 2007.
8.
Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедической помощи в условиях дошкольного образовательного учреждения. – СПб.
2000.
9.
Ермакова И.И. Коррекция речи и голоса у детей и подростков.- М
Просвещение, 1996.
10.
Ефименкова Л.Н. Коррекция звуковой речи у детей. – М, 1987.
11.
Ефименкова Л.Н. Формирование речи у дошкольников. е изд., перераб.
– М, 1985.
12.
Ефименкова Л.Н. Коррекция устной и письменной речи учащихся начальных классов: Пособие для логопеда. – М Гуманит. изд. центр
ВЛАДОС, 2012.

121 13.
Ефименкова Л.Н., Садовникова И.Н. Исправление и предупреждение дисграфии у детей. – М Просвещение, 1972.
14.
Индивидуальные логопедические занятия: Методические рекомендации к логопедическому практикуму для студентов 3 курса / [сост. Е.Ю.
Хомутская], – Самара Самар. гос. пед. унт, 2007.
15.
Логопедия: учеб, пособие для студентов пед. ин-тов по спец.
«Дефектология» / Под ред. Л.С.Волковой. – М Просвещение, 1989. –
528 с. Логопедія підручник / МОН України ред. М. К. Шеремет. – е вид, перероби доп. – К Видавничий Дім Слово, 2010. – 672 сіл. Логопедія. / Под ред. Л.С Волкової і С.Н. Шаховської. – М .: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2002.
18.
Логопедическое и педагогическое обследование детей раннего возраста //
Коррекционно-педагогическая работа в дошкольных учреждениях для детей с нарушениями речи: Метод. пособие. – М, 2000.
19.
Лопатина Л.В., Серебрякова Н.В. Преодоление речевых нарушений у дошкольников. – СПб: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена; Изд-во Союз,
2001. Малярчук А.Я. Обстеження мовлення дітей Дидактичний матеріал. – К Літера ЛТД, 2004.
21.
Миронова С.А. Развитие речи дошкольников на логопедических занятиях.
– М, 2001.
22.
Нейман Л.В., Богомильский М.Р. Анатомія, фізіологія і патологія органів слуху та мовлення Учеб. для студ. вищ. пед. навч. закладів / За ред. В.І.
Селіверстова. – М .: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2011. – сіл.
23.
Нечипорук НІ, Томей О.П. Розвивальні ігри для дошкільників – Х Видавництво група Основа, 2007.
24.
Поваляева М.А. Справочник логопеда. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2009. –
448 с.
25.
Правдина О.В. Логопедия. - М Просвещение, 1989. – 310 с.

122 26.
Расстройства речи у детей и подростков / Под ред. С.С. Ляпидевского. – М Медицина, 1979. – 288 с.
27.
Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови фонему дітей. - K.: Освіта, 1992. - 176 с.
28.
Рождественская ВИ, Родина Е.И. Воспитание правильной речи у детей дошкольного возраста. – М, 2008.
29.
Селиверстов ВИ. Речевые игры с детьми. – М «ВЛАДОС», 2007.
30.
Успенская Л.П., Успенский МБ. Учитесь правильно говорить. В 2 ч. – М
Просвещение, 2005.
31.
Основы логопедии с практикумом по звукопроизношению / Под ред. Т.В.
Волосовец. – М, 2013.
32.
Психодиагностика и коррекция детей с нарушениями и отклонениями развитии / Сост. и общ. редакция В.М. Астапова, Ю.В. Микадзе. – СПб.,
Питер, 2011.
33.
Ребенок. Раннее выявление отклонений в развитии речи и их преодоление
/ Под. ред. Ю.Ф. Гаркуши. – М. – Воронеж, 2009.
34.
Савіна Л.П. Пальчикова гімнастика для розвитку мовлення дошкільнят Посібник для батьків і педагогів. – К Школа, 2005.
35.
Соботович Е.Ф. Речевое недоразвитие у детей и пути его коррекции. – М
Классик стиль, 2003.
36.
Филичева ТБ, Туманова Т.В. Дети с фонетико-фонематическим недоразвитием. – М, 2000.
37.
Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения. – М
«Просвещение», 1990.
38.
Хватцев М.Ю. Логопедическая работа с детьми дошкольного возраста: е изд., перераб. – М Государственное учебно-педагогическое издательство министерства просвещения РСФСР, 1977. – 208 с.
39.
Хрестоматия по логопедии (извлечения и тексты) В 2 т. Т. I / Под ред. Л.С.
Волковой, ВИ. Селиверстова. – М ВЛАДОС, 1997. – 560 с.

123 40.
Школьнік С.Я., Ланцюженко З.Д. 100 розвивальних ігор і вправ. – Х Веста Видавництво Ранок, 2014.
41.
Щетинін М.Н. Стрельниковская дихальна гімнастика для дітей. М .: 2007.
42.
Ястребова
А.В.
Коррекция нарушений речи у учащихся общеобразовательной школы. – М Просвещение, 1984.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал