Уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка5/8
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
7. ЛОГОПЕДИЧНА РОБОТА З РОЗВИТКУ ТА КОРЕКЦІЇ
ГОЛОСУ
Для попередження різних голосових розладів дуже важлива охорона і виховання голосу з раннього дитинства. Кожен педагог повинен знати, що розвиток голосу йде поступово, що дитячий голосовий апарат ще слабкий і форсування голосу може завдати непоправної шкоди. Крикливий співу діапазоні, що не відповідає дитячому голосу, викликає перенапруження

62 голосового апарату, що може призвести до функціональних та органічних порушень. Діти з раннього віку повинні чутим які мелодійні голоси з точними і виразними інтонаціями. Маючи великий талант наслідування, вони легко засвоюють інтонацію і спосіб голосоподачі оточуючих їх дорослих. Основними профілактичними заходами попередження патології голосує загартування організму, оволодіння навичками найбільш раціонального діафрагмального дихання і м’яка атака голосоподачи. Вторинна профілактика полягає в запобіганні дефектів і нашарувань, що є наслідком голосової патології. Це в першу чергу невротичні реакції на дефект, які обтяжують розвиток основного порушення. Профілактичні заходи проводяться і після завершення відновлення голосу. Триває диспансерне спостереження у лікаря і логопеда для контролю за станом голосового апарату і якістю голосу. Всі хто закінчили курс відновлення отримують рекомендації щодо дотримання голосового режиму. Дотримання профілактичних заходів, регулярне диспансерне спостереження у фахівців запобігає рецидивам голосових розладів, забезпечує стійкість досягнутих результатів. Відновлення голосу у дітей при органічних захворюваннях гортані – складний і тривалий процес. Труднощі логопедичної роботи з цими дітьми обумовлені кількома негативними чинниками, з яких основне значення має порушення анатомічної цілісності гортані в результаті операцій, а також раннє настання захворювання гортані (частіше до трьох років) і його несприятливий вплив на психофізичний та мовленнєвий розвиток дитини. Усі зазначені фактори диктують необхідність проведення логопедичних занять з урахуванням особливостей розвитку дитячого організму, з використанням основних дидактичних принципів педагогіки наочності, доступності, поступового ускладнення матеріалу. Дитина молодшого віку часом не розуміє вимог логопеда, не проявляє інтересу до занять. Тому її потрібно зацікавити яскравим, наочним матеріалом, всі пояснення давати в простій, образній і зрозумілій формі, широко використовувати ігри.

63 Позитивний результат логопедичної роботи досягається завдяки великим компенсаторним можливостям дитячого організму. Як відомо, у дитини компенсаторні можливості до відновлення втраченої функції організму вище, ніжу дорослих, і остання відновлюється швидше і краще при створенні відповідних сприятливих умов розвитку, виховання і навчання. Таку дітей з органічними порушеннями голосу в результаті логопедичних занять роль деформованих або відсутніх істинних голосових складок беруть на себе помилкові складки, утворюючи помилковий голос. При відновленні голосу доцільно застосовувати так звану збережену терапію. Один з представників цього методу – Г. Шопп ще в
1888 р. вказав на важливість проведення масажу, який діє на мускулатуру і на слизову оболонку гортані, регулює кровообіг, зменшує кількість слизу. Методика занять при розладах голосу менше за все розроблена в логопедії. Останнім часом над вирішенням цієї проблеми почали спільно працювати логопеди, лікарі-отоларингологи і фоніатри. Що стосується органічних порушень голосу у дітей, то поодинокі клінічні спостереження не вичерпують сутності проблеми і не вказують на найбільш доцільний і збережений шлях відновного навчання. Тимчасом без спеціальних логопедичних занять ці діти рідко опановують звучну вимову, що обмежує можливості їхнього спілкування, затримує повноцінний розвиток особистості. Тому перед фахівцями постало завдання розробити методику відновлення голосу у дітей при органічних захворюваннях гортані, користуючись найбільш гуманними, не травмуючими дитину методами. У процесі педагогічного експерименту фахівці прийшли до висновку, що комплексний медико-педагогічний і логопедичний підхід до порушень голосу створює найбільш сприятливі можливості для впливу на особистість дитини та відновлення її голосової функції. Це полягає в поєднанні ортофонічних вправ з психотерапією, лікувальною фізкультурою та іншими лікувальними заходами.

64
Ортофонія – спеціальний метод лікування розладів голосової функції артикуляційними, дихальними і голосовими вправами. Мета ортофонічного лікування – відновлення порушеного автоматизму в роботі гортані, у функціях дихання і артикуляції. Основи цього методу були закладені ще в кінці XIX ст. Згодом вітчизняні фоніатри та отоларингологи, логопеди, зарубіжні фахівці поглибили і розширили зміст даного методу. Щодо робіт зарубіжних фахівців, то Д.К. Вільсон пропонує свою методику корекції порушень голосу. Вона складається з чотирьох фаз. У першій фазі Введення в голосову терапію автор пропонує вирішення двохосновних завдань Проаналізувати результати допоміжних досліджень. Здійснити аудіо та відеозаписи мовлення дитини. Дитині пояснюють сутність порушень її голосу і обговорюють у загальних рисах програму лікування. Заводять спеціальний голосовий зошит. У другій фазі Аналіз голосу завершують ретельний аналіз голосу дитини. Для оцінки голосових характеристик та визначення завдань терапії застосовують систему Баффало, що складається з 10 карт. Складають розклад сеансів терапії і прогнозують результати. Третя фаза Зміна голосової поведінки включає ретельно продумані заходи з лікування порушень голосу. Перед проведенням ступеневої терапії дитині пояснюють її сутність. Сама терапія містить тренування слухового сприйняття і негативну практику. Обговорюють прояв різних форм перенапруги голосу і здійснюють програму, спрямовану на їх усунення або зменшення. Метою кожної лікувальної процедури є зміна певних характеристик голосу поліпшення ларінгеального тону, ротового і носового резонансу, зміна гучності, висоти тону, темпу і чіткість мовлення, а також просодичних параметрів мови. Необхідно постійно підкреслювати досягнуті зміни голосу і мовлення і закріплювати нові навички спілкування.

65 І, нарешті, четверта фаза Постановка гарного голосу включає в себе використання спеціальних технічних прийомів. У цій фазі створюють основу для правильного використання голосу, що включає зменшення гіпертензії і досягнення збалансованого м’язового тонусу застосовують специфічні вправи для підвищення тонусу голосу. Ретельно дотримуючись ступінчастої схеми тренування слухового сприйняття, домагаються зміни голосу і формування нових голосових навичок. Розглянемо детальніше методику відновлення голосу, яку пропонує нам наша співвітчизниця К.С. Алмазова. Курс логопедичних занять з відновлення голосу складається з двох етапів – підготовчого і відновлювального та включає психотерапію, артикуляційну, дихальну, гімнастику і голосові вправи. На підготовчому етапі логопедичних занять необхідно отримати анамнестичні відомості про дитину, а також систематизувати та узагальнити дані клінічного, психолого-педагогічного та логопедичного обстеження організаційний момент. Голосі мовлення дитини записуються на диктофон. У дітей із захворюваннями гортані часто виявляють астенічний стан організму, змінив будові функції нервово-м’язового апарату гортані, порушення емоційно-вольової сфери, затримку мовленнєвого розвитку і тривалий розлад голосової функції. Всі ці відомості дають можливість розкрити особливості розвитку дитини, виробити шляхи і засоби відновлювальної роботи, початковою ланкою якої є психотерапія. Одночасно з психотерапією проводиться артикуляційна гімнастика. Як зазначалося, артикуляції надається важливе значення в процесі фонації. Саме тут формується тембр голосу, формуються голосні і приголосні звуки. Крім того, чим краще й точніше артикуляція, тим доцільніше і точніше функція голосових складок. Мета артикуляційної гімнастики – виробити чіткість, спритність, правильність рухів усіх частин артикуляційного апарату та координовану його роботу з органами дихання та голосоутворення.

66 Необхідно, з одного боку, звільнити артикуляційнім язи від напруженості, скутості або, навпаки, від млявості, слабкості. Для зняття напруги артикуляційного апарату та підвищення його тонусу застосовується гігієнічний масаж. Проводиться погладжування кінчиками пальців від середини чола до скронь і навколо очей до перенісся від перенісся до привушної западини від кінчика носа за його спинкою вгору і назад гвинтоподібні рухи навколо кінчика носа з переходом на верхню і нижню губу. Вібраційний масаж – це постукування по крилам носа з одночасним проголошенням звуку м. Масаж активізує рух лицьової мускулатури, покращує міміку обличчя. Слідом за масажем дитина вчиться самостійно морщити чоло, ніс, супитися, зрушувати брови, надувати щоки, посміхатися. Всі ці вправи поліпшують забарвлення голосу, його силу і тембр, так як, заданими фізіології, робота мімічних м’язів, подразнення шкіри обличчя підвищують тонус голосових м’язів. Одночасно з масажем проводиться артикуляційна гімнастика, диференційована для різних частин артикуляційного апарату. Таким чином, специфіка проведення артикуляційної гімнастики полягає не тільки втому, що звертається особлива увага насилу, чіткість, навіть деяке перебільшення артикуляційних рухів, але і на вміння поєднувати рух з шепітом, а згодом із гучним звуком. Велике значення має збільшення рухливості м’якого піднебіння, розвиток рухів нижньої щелепи і голосових складок. Одночасно з артикуляційними вправами (з го заняття) проводиться дихальна гімнастика – статична і динамічна. Метастатичних дихальних вправ – вироблення диференційованого дихання через роті ніс, придбання навичок мовленнєвого нижньореберно-діафрагмального типу

67 дихання з переважним тренуванням подовженого видиху. Таку поєднанні артикуляційних і простих дихальних вправ формуються навички мовленнєвого дихання. Для розвитку фонаційного дихання також підбираються вправи, що тренують диференційовані зітхання і видих через роті ніс. Ці вправи готують дихальний апарат до фонації, допомагають відчути роботу дихальних м’язів, особливо діафрагми. Труднощі логопедичної роботи з відновлення голосу у дітей з органічними ураженнями гортані зумовлені низкою факторів порушенням анатомічної цілісності гортані, фізичній ослабленості дитини, зниженням активності її вищих психічних процесів, затримкою мовленнєвого розвитку. Тому методика відновлення органічних порушень голосу у дітей суттєво відрізняється від методів постановки мовленнєвого голосу, відновлення голосу при функціональних порушеннях його у дорослих. При органічних розладах голосоутворення особливого значення набуває знання анатомо- фізіологічних механізмів мови і голосу в нормі і патології. Використовуючи дані фізіології, фонетики, фонології, акустики, ЄС.
Алмазова пропонує певну систему вправ для викликання і закріплення голосу у дітей. При цьому враховується наростання вимовних труднощів для дитини, пов’язаних з більшим чи меншим ступенем напруги голосових складок, артикуляційних органів, збільшенням імпедансу і під’язичного тиску повітря. Крім того, утворення голосних і приголосних звуків залежить від посилення або поослаблення обертонів при попаданні їх в ту чи іншу область частот (тобто форматну область, а також від способу, місця їх утворення, участі голосу і шуму, обсягу глоткового і ротового резонаторів. Всі ці дані дозволяють представити весь процес відновлення голосу у вигляді трьох розділів роботи, які поступово ускладнюються Викликання звуку голосу, що є найбільш важливим, складним і тривалим процесом навчання. Звук голосу доцільно викликати на зойк чи імітацію мукання. Отриманий звук

68 голосу (м) поєднується з голосними у, о, а, і в прямих і зворотних складах. Цей процес триває у середньому три місяці. Якість отриманого голосу залежить від ряду факторів, з яких першорядне значення має повноцінність функції істинних голосових складок, тяжкість і тривалість захворювання гортані і порушення голосу, нарешті, психологічна підготовка дитини, і її бажання відновити голос. Закріплення отриманого голосу складається з трьох етапів автоматизації отриманого голосу шляхом введення його в склади, слова, фрази з усіма голосними і приголосними. Розвиток висоти, сили, тембру, модуляцій голосу, ритміко-мелодико-
інтанаціонного боку мовлення, постановка співочого голосу. Уся система логопедичних занять із закріплення голосу побудована на дидактичному принципі поступового переходу від простого до складного в залежності відвіку дитини, індивідуальних особливостей її особистості, стану і розвитку мовленнєвої та голосової функції. Автоматизація процесу голосоутворення полягає у введенні голосу в повсякденну мовну практику дитини. Завдання логопеда навчити її користуватися гучним, дзвінким голосом вільно, легко, без напруги, втоми і форсування звуку. Заняття з дітьми необхідно будувати з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. Вони повинні бути емоційними, яскравими, живими, образними, наочними, доступними і різноманітними. Таким чином, виходячи з етіології і патогенезу захворювань,
ґрунтуючись на дидактичних і методологічних принципах, логопедичний вплив при патології голосу передбачає активізацію і координацію голосового апарату педагогічними прийомами. Уряді випадків спеціальна постановка голосу – єдиний спосіб подолання порушень. Подальші дослідження

69 механізмів голосоутворення намітять нові, більш ефективні шляхи відновлювальної роботи. Вданий час назріла серйозна потреба більш повного і глибокого вивчення патології голосу у дітей, особливостей її прояву та розробки способів відновлення. Адже порушення голосу різної генези дуже поширений вид патології і вимагає ретельної роботи з виявлення та корекції даного порушення. Отже, вся система логопедичних занять із закріплення голосу побудована на дидактичному принципі поступового переходу від простого до складного в залежності відвіку дитини, індивідуальних особливостей його особистості, стану і розвитку мовної та голосової функції.
8. ВИКОРИСТАННЯ СИМВОЛІВ НА ЛОГОПЕДИЧНИХ
ЗАНЯТТЯХ
Прийом використання образів-символів звуків за логікою навчального процесу є провідним. Даний прийом активізує дітей, підвищує мотивацію та результат корекційних занять. Під час роботи із символами увага концентрується не на самому звукові, а на конкретному виді діяльності. Це викликає цікавість і захоплення, бажання працювати над звуком. Тож дитині не доводиться докладати спеціальних зусиль, адже здійснюється процес мимовільного запам’ятовування. Їй цікаво погратися з близькими, знайомими та зрозумілими символами. Завдяки цьому звуки засвоюються природним шляхом, без натискуй перевантажень, корекційно-навчальний процес стає цікавим і доступним для всіх дітей-логопатів. Дитині значно легше засвоїти поняття, коли воно не тільки показане логопедом на собі, ай позначене зрозумілим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Ось чому доцільно використовувати символи на всіх етапах роботи. Це дає можливість активізувати всі види аналізаторів, а це набагато пришвидшує навчальний процес. У роботі рекомендується використовувати такі види символів

70 символ – орган артикуляції символ – артикуляційна позиція символ – звук символ – артикуляційна вправа. Дані символи використовуються в логопедичній практиці не один рік і довели свою ефективність. Для молодших дошкільників слід використовувати символи-звуки при навчанні вміння чути звуку слові та виділяти його. У старших групах при використанні символізації в навчальному процесі у дітей немає проблем зі звуковим аналізом. Дитина усвідомлює поняття звук, не зливає, як це зазвичай буває, приголосний з голосним. Символи – мовні органи використовуються з молодшої групи Це дозволяє здійснювати рухливості щелеп та губі з метою обстеження мовленнєвого апарату в статичному та динамічному напрямку роботи з дітьми. Вивчення будови язика надає можливість дітям усвідомити важливість розвитку рухливості язика, губ, зрозуміти, що для того, щоб сказати правильно звук, потрібно правильно поставити зуби, губи, язик. Ознайомлення із символами-звуками ми слід починати з молодшої групи з метою формування поняття звук і того, що звук може бути намальований. На цьому етапі необов’язково дотримуватись чисто звукового відображення. Наприклад М – корова – «Му-у». Для полегшення розуміння дітьми завдання, воно проводиться у вигляді веселої звукової розминки. В середній групі поняття звук трансформується в чистий однозвуковий. На початковому етапі використовують лише декілька звукових символів для розрізнення далеких звуків за артикуляційними ознаками.
Наприклад: Все на світі має свій голос, свою пісеньку, тільки треба вміти її почути. Пригадаймо, як співають дерева, коли віє вітер Вони співають так «ш-ш-ш». Це пісенька дерев або вітру. Разом її заспіваймо. Уявімо, що ми дерева, піднімемо руки вгору, вітер віє нам в обличчя,

71 захиталось деревце, ось віти гнуться до землі, заспівали тихо «ш-ш-ш». Вже сильніший вітер дме, голосніше «ш-ш-ш».
Таким самим чином дітей знайомлять зі звуком с – пісенькою води. Це дає змогу відкрити внутрішнє вухо, розвиває вміння почути новий звуку чужому, а потім у власному виконанні, розрізнити, виокремити його з ряду інших, співвіднести із символом.
Символ-артикуляційна позиція використовується тільки на заняттях з постановки звуків та автоматизації.Спочатку використовують артикуляційні комплекси постановки в поєднанні з дидактичними іграми для розвитку фонематичного слуху. Звичайно ж, тільки на основі символів. Основне завдання – навчити чітко виділяти потрібний звук і знати його правильну артикуляцію. Комплекс постановки звуку, наприклад, ш. На підставці з’являються символи – звуки ш та с (дитина не вимовляє шиплячих. Проводиться дидактична гра Яку пісеньку я співаю Вивчення правильної позиції органів мовлення для вимовиш. На підставку виставляється символ -– позиція зубів та губ. Дитині пропонується за символами виконати артикуляційну позицію. Вводимо новий символ – с. Теплий подих, яким перевіряємо правильність звуку ш. Порівняння з вимовою с.
Методика цього не дозволяє, але при використанні символів це можливо, для дитинине важко і дозволяє не проводити диференціації, яка забирає багато часу. Коли ізольований звук поставлено, одразу проводиться завдання з диференціації.

72 Дидактичні вправи Відгадай звук за символами, Підбери вимову до пісеньки, Підбери позицію губ (язика) до пісеньки. За їх допомогою чітко закріплюється в свідомості дитини різниця позицій губ – «віконечко»-
«усмішка», язика – знизу-вгорі, подиху – холодний-теплий. Такий символічний підхід до постановки звуків та розвитку фонематичного слуху має велике значення Легко навчає артикуляційної гімнастики, яка проводиться щоденно. Розвиває фонематичний слух ефективніше, швидше, легше сприймається дітьми. Наочно формує поняття звука це дозволяє дитині легко розібратися у звуковому аналізі. Зрозуміло пояснює артикуляційну позицію звуку. Знімає необхідність в самостійному етапі диференціації, який після автоматизації звуку завжди був довготривалим. Дає змогу активно співпрацювати з батьками, задавати домашні завдання в зрозумілій формі. Використання символів не втрачає своєї актуальності на всіх етапах логопедичної роботи. На кожному занятті діти зустрічаються із символами. Це розвиває мислення, пам’ять, увагу, а також виховує самостійність домашні завдання, наполегливість.
9.
ВПЛИВ
РОЗВИТКУ
ДРІБНОЇ
МОТОРИКИ
НА
ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ
Формування правильної вимови у дітей – складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль замовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів

73 рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку проте, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини. Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, ай розвиток психічних і мовленнєвих навичок. В свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язане з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів тощо. Рівень розвитку дрібної моторики є одним з показників інтелектуальної готовності дошкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма. З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати

74 прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад
«Сорока-Ворона»), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнуто вагомого ефекту від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, неповинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій. Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення дитини, можна запропонувати малюкам такі завдання Розминати пальцями пластилін, глину. Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики. Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто. Стискати та розтискати кулачки. Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці та міцні, які не розтиснеш.

75 Двома пальцями руки (вказівним та середнім) ходити постолу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою. Показувати окремо тільки по одному пальчику. Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук постолу. Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею. Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі. Нанизувати великі ґудзики на нитку.

Зав’язувати вузлики на мотузці. Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки. Закручувати шурупи, гайки. Грати з конструктором, мозаїкою, кубиками. Складати мотрійок. Малювати в повітрі. Грати з піском, водою. Малювати, розфарбовувати, штрихувати. Різати ножицями. Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Дані ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. Пальчикові ігри начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. Під час пальчикових ігор діти, повторюючи рухи дорослих, активізують моторику рук та мовлення. Пальчикові ігри – це інсценування рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях праворуч, ліворуч, вгору,

76 вниз. На початку та вкінці гри необхідно проводити релаксаційні вправи, щоб зняти зайве напруження ум язах. Це може бути поглажування від кінчиків пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками. Розвиток рухливості органів артикуляційного апарату – важливий крок на шляху до правильного мовлення. Однією з причин порушення звуковимови у дітей може бути недостатня рухливість органів мовлення язика, губ, щелеп та мякого піднебіння. Порушення рухливості цих органів малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком, шепеляву, змазану вимову різних звуків. Таким чином, важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків. Першим етапом у вихованні правильної, чистої вимови є робота над формуванням артикуляційної бази, розвитком артикуляційної моторики. У дітей, які мають порушення звуковимови, як правило, спостерігається моторна недостатність органів мовленнєвого апарата. Вироблення точних і повноцінних рухів, відпрацювання їх диференційованості, об'єднання простих рухів у складні, відчуття артикуляційної постави – все це досягається у процесі виконання дітьми спеціальних тренувальних вправ – артикуляційної гімнастики. Окрім того, артикуляційна гімнастика включає ще й елементи психологічної підготовки дитини до подолання вад звуковимови. Успіху вихованні правильної звуковимови залежить від методів педагогічного впливу логопеда, застосування різноманітних, цікавих для дітей форм роботи, оскільки під час тривалого виконання одноманітних артикуляційних вправ діти швидко втомлюються і взагалі втрачають інтерес до логопедичних занять. Передумовою успішного навчання і розвитку дітей є, безперечно, поєднання занять з грою дитина, захоплюючись, не помічає, що її навчають, атому легше й швидше долає труднощі, набуває необхідних знань та

77 навичок. Ігрові прийоми проведення артикуляційної гімнастики знімають у дітей напруження, заохочують їх до наступних корекційних занять, надають малим упевненості в своїх силах. Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити. Велику помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують мясо на мясорубку. Подріблення їжі не допомагає дітям, а навпаки, затримує розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться нате, що їх малюки погано жують. Їм важко зїсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок. Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, тренувати й укріпити мязи щок та язика небхідно обовязково давати дитині жувати такі продукти, як скоринки хліба

сухарики; сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм тверді фрукти (яблуко, груша тверді овочі (морква, огірок шматочки вареного м’яса. Часто буває так, що дитина наслідує неправильне мовлення дорослих чи однолітків. Тому намагайтеся робити так, щоб дитина чула правильне, чітке, емоційно оформлене мовлення. Слід памятати, що від самого народження малюк навчається рідній мові. Тому слідкуйте за своїм мовленням не говоріть швидко, чітко вимовляйте усі звуки, проявляйте емоції під час розповіді. Не сюсюкайте з дитиною, адже їй буде набагато приємніше, якщо з нею спілкуватимуться, як з дорослою. Недоліки звуковимови можуть виникати внаслідок слабкості м’язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Тому не слід чекати, а вже у дошкільному віці проводити спеціальну артикуляційну

78 гімнастику, яка спрямована на розвиток рухливості органів мовлення, чіткості та скоординованості їх рухів. У логопедичній практиці прийнято, як відомо, користуватися певними умовними назвами окремих вправ (Лопатка, Голочка тощо, рекомендується також використовувати знайомі дітям картинки-символи із зображеннями конкретних предметів, що асоціюються з певними рухами, положенням органів артикуляційного апарата. Такими картинками- символами дуже зручно користуватися як під час ознайомлення з вправами коли подається словесна інструкція, такі при закріпленні конкретних артикуляційних навичок у різних ігрових ситуаціях. Картинки-символи слугують зоровою опорою, їх показ супроводжується коментарями- підказками. Дітям дуже подобається, коли вони подаються у віршованій формі.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал