Уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка3/8
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
4.
ЗНАЧЕННЯ
АРТИКУЛЯЦІЙНОЇ
ГІМНАСТИКИ
У
ФОРМУВАННІ ПРАВИЛЬНОЇ ЗВУКОВИМОВИ

34

Сучасна ситуація в системі освітив якій відбуваються зміни, пов’язана з орієнтацією на ціннісні підстави педагогічного процесу, його гуманізацію та індивідуалізацію в підходах до вирішення проблем конкретної дитини, спонукає педагогів та фахівців до створення нових моделей, пошуку нових формі технологій спеціалізованої допомоги дітям, які мають проблеми у розвитку, навчанні, спілкуванні і поведінці. Подолання порушень звуковимови в дошкільному віці має величезне значення в подальшому житті дитини. Недоліки звуковимови можуть з’явитися причиною відхилень у розвитку таких психічних процесів, як пам’ять, мислення, уява, а також сформувати комплекс неповноцінності, що виражається в труднощі спілкування. Своєчасне усунення недоліків вимови допоможе запобігти труднощів оволодінні навичками читання і письма у дітей.
Численними дослідженнями вітчизняних дефектологів детально вивчена і висвітлена проблема виховання правильної мови (В.І.Городилова, ОС. Орлова, Є.І. Радіна, Ф.Ф. Pay), особливо, формування вимови звуків
(Б.М. Гріншпун, НІ. Жинкін, ГА. Каші, Р.Є. Левіна, О.В. Правдіна,
Л.Ф. Спірова, ТБ. Філічева, М.Ф. Фомічова, Г.В. Чиркина, С.Н. Шаховська). Ця проблема є міждисциплінарною і охоплює різні галузі знання.
Знання анатомії і фізіології людини розкривають механізм психофізичного становлення міжфункціональних зв’язків центральної нервової системи
( ПК. Анохін, НА. Бернштейн, І.М. Сєченов, І.П. Павлов). Розглядаючи психологію, нейролінгвістику та психолінгвістику можна отримати формування складної структури мовленнєвої діяльності (Л.С. Виготський,
А.А. Залевська, НІ. Жинкін, А.А. Леонтьєв, А.Р. Лурія, P.M. Фрумкіна). Логопедія ж визначає причини відхилень мовленнєвого розвитку, класифікує ці розлади мовлення, шукає методи і прийоми корекції з різних мовленнєвих порушень.

35
Найважливішим напрямком логопедичної роботи є розвитоку первиних занять з дитиною є застосування артикуляційної моторики. Сам метод виховання звуковимови проходить шляхом специфічної гімнастики визнаний низкою відомих теоретиків і практиків, що спеціалізуються з питань розлади мови (М.Є. Хватцев, О.В. Правдіна, М.Ф. Фомічова та ін.) Артикуляційна гімнастика – це сукупність спеціальних вправ, спрямованих на зміцненням язів артикуляційного апарату,та розвиток сили, рухливості і диференційованості рухів. Мета артикуляційної гімнастики залежить від вироблення повноцінних рухів і певних положень органів артикуляційного апарату, вміння об’єднувати прості рухи в складні, необхідні для вірного вимовляння звуків. Спільно із вихователями робота по формуванню артикуляційної гімнастики здійснюється за двома напрямками формування кінестетичної основи руху формування кінетичної основи руху. Наданому етапі корекційної роботи ефективним є використання специфічних (рухливо-кінестетичного, слухо-зоро-кінестетичного) методів.
Рухливо-кінестетичний метод передбачає встановлення зв’язку між рухом артикуляційних м’язів та їх відчуттям. Наприклад, якщо дитина не може сама оголити верхні зуби, логопед піднімає вказівним пальцем верхню губу дитини. Таким чином, створюється нове відчуття – підведення верхньої губи. Використання слухо-зоро-кінестетичного методу полягає у встановленні зв’язків між сприйняттям звуку на слух, зоровим чином артикуляційного укладу і руховим відчуттям при його вимові. Для формування слухо-зорового образу звуку логопед демонструє дитині артикуляционну схему, показує положення артикуляційного укладу за допомогою рук з одночасним промовлянням звуку. Наприклад, при постановці звуку ш дитину просять зробити долоньку і язичок чашкою,

36 вимовити звук і одночасно утримувати долоню руки у формі чашечки. Враховуючи провідний вид діяльності дітей дошкільного віку таз метою підвищення інтересу до виконання артикуляційних вправ, доцільно виконувати їх в ігровій формі, включаючи в роботу різні аналізатори і використовуючи різноманіття допоміжного матеріалу. На заняттях крім традиційних форм проведення артикуляційної гімнастики використовуються інтерактивні форми, у створенні яких беруть участь самі діти

Біоенергопластика. Театр пальчиків і язичка (сполучена гімнастика. Зустрічі з улюбленими героями. Використання дидактичної ляльки. Артикуляційний комплекс із трафаретами. Адаптовані казки з рухами (мультимедійна презентація. Використання картинок-образів. Виконання артикуляційних вправ із застосуванням чарівних паличок. Нетрадиційні вправи з намистиною, драже і ложкою для удосконалення артикуляційної моторики. Таким чином, артикуляційні вправи подаються дітям у вигляді казок, віршів, загадок, лічилок, образних ілюстрацій, слайдів. Проведення такого заняття стає цікавим, захоплюючим, емоційним. В цей час дитина працює і не помічає, що її навчають. А це означає, що процес розвитку артикуляційної моторики протікає активніше, швидше, одже і подолання труднощів проходить легше в неї лекше. З метою інформування батьків проформи і методи підготовки органів артикуляції дітей до правильної вимови, слід проводити майстер-класи, засідання сімейного клубу, щомісячну Ігротеку для дбайливих батьків,

37 відкриті заняття з дошкільнятами, оформити папки-пересування, фото та відео-презентації. Варіативність форм проведення артикуляційної гімнастики на
індивідуально-підгрупових заняттях, у спільній діяльності педагога з дітьми, на логопедичних розминках допомагає формувати кінетично-кінестетичну основу рухів розвивати артикуляційну моторику до рівня мінімальної достатності постановки звуків виховувати впевненість дитини в собі та в своїх можливостях, спонукати до активності, самостійності, ініціативності. підтримувати інтерес дитини до трудомісткого процесу освоєння правильної вимови, потреби в логопедичних заняттях. Недоліки мовлення індивідуальні, часто це звучить кумедно і приводить в розчулення батьків, бабусь і дідусів. Однак порушення мовлення не завжди проходять самі по собі, дитині найчастіше потрібна допомога не тільки логопеда, але і всіх дорослих членів сім’ї. Гімнастика для рук і ніг – справа усім звична і знайома. А навіщо мову тренувати Мова – головний м’яз органів мовлення. І для нього, які для будь-якого з м’язів, гімнастика просто необхідна. Адже мовлення має бути досить добре розвиненим, щоб виконувати тонкі цілеспрямовані рухи, іменовані звуковимовою.
Щоб уникнути його недоліків (або пом’якшити їх і полегшити формування правильної вимови) варто почати займатися артикуляційною гімнастикою якомога раніше. Спочатку артикуляційну гімнастику необхідно виконувати перед дзеркалом. Дитина повинна бачити рухи мовлення. У дорослих артикуляція – автоматизований навик, а дитині необхідно через зорове сприйняття знайти цей автоматизм, постійно вправляючись. Якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу (навіть у дорослих,це не зовсім вдало виходить з першого разу)то необхідно повторити їх разом з дитиною. Акцент може бути : подивися, в мене теж не виходить, давай разом

38 спробуємо виконати цю впрву. З дитиною потрібно займатися щодня по 5-7 хвилин. На одному занятті не слід давати більше 2-3 вправ. Інструкції потрібно давати поетапно, наприклад посміхнись, покажи зубки, відкрий ротик, підніми кінчик язика вгору тощо. Проводити артикуляції гімнастику найкраще у вигляді цікавої розповіді, або казки.
5.
ВИДИ ВПРАВ
по

УСУНЕНН
і

НЕДОЛІКІВ
з
МОВЛЕННЄВОГО ДИХАННЯ
Периферичний мовленнєвий апарату функціональному відношенні зазвичай порівнюють з язичковою органною трубою, де головну роль виконують легені з системою дихальних м’язів і дихальними шляхами бронхами, трахеєю. Роль язичкового переривника виконують справжні голосові зв’язки. Надставною трубою служать глотка, порожнина рота і носова порожнина. Відповідно такому розподілу мовленнєвого апарату та мовленнєвій дії можна розглядати три функції пов’язаних одна з одною
1) утворення повітряного струменя
2) голосоутворення (фонація); З) утворення звуків (артикуляція. Повітряний струмінь, необхідний для утворення голосу і звуків, виникає в процесі дихального процесу, саме у фазі вдиху. У зв’язку з цим опис діяльності органів мовлення доцільно починати з процесу дихання. Основним призначенням дихального апарату є здійснення газового обміну – доставка в тканини організму кисню і виведення з них вуглекислого газу. Цей обмін відбувається завдяки періодичному оновленню повітря в легенях, яке відбувається при поперемінному чергуванні дихальних фаз – вдиху і видиху.

39 Під час вдиху відбувається розширення грудної клітки. Це розширення здійснюється завдяки дії дихальних м’язів, головним чином зовнішніх міжреберних м’язів і діафрагми. Для здійснення спокійного видиху достатньо одного лише розслаблення дихальних м’язів. При цьому діафрагма піднімається, а легенів силу еластичності стінок альвеол зменшуються в об’ємі і виштовхують повітря через дихальні шляхи назовні. Форсований (посилений) видих відбувається за участі дихальних м’язів, тобто м’язів черевної стінки і внутрішніх міжреберних м’язів. При звичайному спокійному диханні вдих і видих проводяться через ніс. Для забезпечення нормального носового дихання необхідна вільна прохідність носових ходів. При наявності в носі будь-яких перешкод для повітряного струменя (збільшення носових раковин, носові поліпи, викривлення носової перегородки, тощо, дихання здійснюється через рот. У цьому випадку захисна функція слизової оболонки носа вимикається, повітря надходить до нижчерозташованих дихальних шляхів в легені недостатньо зігрітим і зволоженим повітрям, а також мало очищеним від пилових частинок і мікроорганізмів. Вільна прохідність носових ходів необхідна і для відчуття запаху. Найдрібніші частинки пахучих речовин, що знаходяться у повітрі, потрапляючи у верхні відділи носової порожнини, дратують нюхові клітини і викликають нюхові відчуття. Воно відіграє відому захисну роль, сигналізуючи про наявність шкідливих домішок у вдихальному повітрі. Дихання в процесі мовлення, або так зване мовленнєве дихання, у порівнянні з фізіологічним диханням в спокійному стані має суттєві відмінності, та обумовленоо собливими вимогами.
Перед початком розмови робиться швидкий і глибший вдих, порівняно зі станом спокою. Нормальний мовленнєвий вдих характеризується наявністю певної кількості повітря, здатної забезпечити підтримання тиску і правильного голосоведення. Велике значення для

40 озвучування зв’язного висловлювання має раціональний спосіб витрачання повітряного струменя. Час видиху подовжується настільки, наскільки необхідно для звучання голосу при безперервному проголошенні інтонаційно і логічно завершеного відрізка висловлювання (так званий мовленнєвий видих.
При мовленнєвому розвитку виробляється специфічний мовленнєвий механізм дихання, отже, виробляються і специфічні мовленнєві рухи діафрагми. У процесі усного мовлення діафрагма багаторазово виробляє тонкі диференційовані коливальні рухи, які забезпечують мовленнєве дихання і звуковимову. Таким чином, мовленнєве дихання є системою довільних психомоторних реакцій, тісно пов’язаних з виробництвом усного мовлення. Характер мовленнєвого дихання підпорядкований внутрішньому мовленнєвому програмуванню, а отже і семантичному, лексико- граматичному та інтонаційному наповненню висловлювання. Розвиток мовленнєвого дихання у дитини починається паралельно розвитку мовлення. У віці 3-6 місяців починається підготовка дихальної системи до реалізації голосових реакцій, тобто на ранній стадії мовного онтогенезу йде дифузне відпрацювання координації фонаторно-дихальних механізмів, що лежать в основі усного мовлення. У дошкільному віці у дітей в процесі розвитку мовлення одночасно формуються зв’язне мовлення і мовленнєве дихання. У здорових дітей в 4-6- річному віці мовленнєве дихання знаходиться в стадії інтенсивного формування. У дітей без мовленнєвої патології до п’яти років спостерігається переважно діафрагмальний тип дихання, хоча нерідко (після бігу, при хвилюванні, в розмові з дорослим) вони можуть дихати на повні груди, навіть піднімаючи плечі. Прості мовленнєві завдання реалізуються ними на тлі сформованого мовленнєвого видиху. У процесі одного видиху промовляються прості три-чотирислівні фрази із загальновживаною лексикою. Віршовані тексти з короткими рядками вимовляються дітьми в

41 старшому дошкільному віці, як правило, з використанням мовленнєвого дихання. Більш складні завдання у вигляді чотирьох, п’яти-, шестислівних фраз з новою лексикою призводить до порушення мовленнєвого дихання. Ускладнення змісту висловлювання як в семантичному, такі в лексико- граматичному плані руйнує мовленнєвий видих з’являються додаткові вдихи, затримки дихання, тобто вислів переривається і, відповідно, немає інтонаційної завершеності. Проголошення фрази дітьми 10 років, які дорослими людьми, в спокійному емоційному стані завжди відбувається в межах одного мовленнєвого видиху, тобто видих розтягується в часі відповідно довжині висловлювання. Таким чином, до 10 років відбувається формування мовленнєвого дихання, яке починає відповідати синтагматичному поділу текстів, тобто процес формування мовленнєвого дихання завершується. Фізіологічне дихання дітей з порушеннями мовлення має свої особливості. Воно, як правило, поверхневе, верхньореберного типу, ритм його недостатньо стійкий, легко порушується при фізичних та емоційних навантаженнях. Об’єм легенів у таких дітей істотно нижче вікової норми. Якщо мовленнєве дихання в онтогенезі формується у дітей без відхилень - спонтанно, (в міру становлення мовленнєвої функції, то у дітей з мовленнєвими порушеннями воно розвивається патологічно. У процесі висловлювання слів відзначається затримки дихання,спостерігаються судомні скороченням язів діафрагми і грудної клітини, здійснюються додаткові вдихи. Крім можливості появи судомної активності в м’язах дихального апарату і порушення мовленнєвого видиху, у таких дітей відзначається недостатній обсяг вдихуваного повітря перед початком висловлювання, а також скорочений мовленнєвий видих, який використовується нераціонально. Проголошення окремих слів відбувається в різні фази дихання – як на вдиху, такі на видиху.

42 Таким чином, дошкільнятам з патологією мовлення насамперед необхідно розвивати об’єм легенів, в середньому і старшому дошкільному віці - формувати діафрагмальний тип дихання. Наближення цих показників до норми дозволить надалі перейти до розвитку мовленнєвого дихання, так як діафрагмальний тип дихання є базою для формування такої складної психофізіологічної функції, як мовленнєве дихання. Відомо, що дошкільний вік є вирішальним етапом у формуванні фундаменту фізичного і психічного здоров’я дитини. У цей період йде інтенсивний розвиток органів і становлення функціональних систем організму. В останні 10 років набула актуальності стійка тенденція погіршення здоров’я дошкільнят, що створює необхідність пошуку механізмів, які дозволяють змінити цю ситуацію. В дитячий дошкільний навчальний заклад компенсуючого типу, зараховуються діти з важкими порушеннями мовлення (далі – ТМП). Логопедична практика показує, що з кожним роком збільшується кількість дітей з дизартрією, стертою формою дизартрії, моторною, сенсорною алалією, заїканням, ринолалією. У зв’язку з цим в останні роки серед логопедів отримала широке застосування практика збереження здоров’я. Автори корекційних методик щодо усунення ТМП значну роль відводять розвитку фізіологічного та мовленнєвого дихання, яке у дітей із зазначеними мовними патологіями порушене (Л.С.Волкова,В.І.Селіверстов,А.Г.Іп політова, А. Рєпіна, М.Є. Хватцев). Дихання є складовою функціональної мовної системи. Периферичні органи слуху, дихання, голосу, артикуляції нерозривно пов’язані і взаємодіють між собою нарізних рівнях під контролем центральної нервової системи. Кожен з органів мовлення має свою функцію. Порушення однієї з них відіб’ється на діяльності інших органів. Тому, такою важливою є роль дихання, як пускового механізму на початку постановки звуковимови, голосоподачі, голосоведения в логопедичної практиці.

43 Існують певні методики, спрямовані на відновлення цієї важливої функції диференціація ротового і носового видиху у дітей з ринолалією
(А.Г. Іпполітова); зняття напруги з м’язів всього тіла і органів артикуляції у дітей із заїканням (НА. Рождественська, Е.Л. Пеллингер); оздоровлюючі і лікувальні методики К.П. Бутейко, АН. Стрельникова; образна гімнастика за М. Норбековим та інші. Суть цих методик полягає в усвідомленому управлінні всіма фазами та процесу дихання через тренування дихальних м’язів і регулювання роботи дихального центру, що впливає на оздоровлення організму. Дихальна функція потребує в свою чергу тренування. При цьому вирішуються такі завдання, як нормалізація ритму дихання, збільшення сили дихальних м’язів, поліпшення повітряної провідності бронхолегеневого апарату.У процесі виконання дихальних вправ відбувається оптимізація функції дихання, її оздоровлення, підвищується загальний рівень здоров’я дитини, що позитивним чином позначається і на мовленнєвому диханні. Вирішення комплексу основних завдань логопедії відбувається при розробці науково обґрунтованих методів і засобів подолання розладів мовлення. Методика корекційно-логопедичної роботи проводиться при порушеннях мовлення, в симптоматиці яких виявляються різні недоліки фізіологічного та мовленнєвого дихання. Підставою для побудови цих методик є положення про цілісність функціонування всього мовленнєвого апарату дихання, голосоутворення та артикуляції, їх тісній взаємодії і координуванні цієї взаємодії корою головного мозку. На важливості значення дихання і артикуляції часто наголошують фахівців області фоніатрії. Робота з подолання мовленнєвих порушень у дітей дошкільного віку, що здійснюється в спеціалізованому дитячому садку або групі, реалізується шляхом використання поетапної системи формування мовлення. Враховуючи факт, що ряд мовленнєвих порушень має у своїй симптоматиці

44 синдром порушення фізіологічного та мовленнєвого дихання, ця робота має комплексний характері містить постановку правильного фізіологічного і мовленнєвого дихання. Для цього використовуються статичні і динамічні дихальні вправи, спрямовані на вироблення уміння дихати носом, на розвиток ротового видиху, уміння диференціювати носовий і ротовий видих, раціонально використовувати видих в момент виголошення звуків, складів, слів, фраз. В рамках теорії діяльності логопедичної роботи широко використовується ігровий метод, який передбачає використання різних ігор, та вправ,які носять ігровий характер в поєднанні з іншими прийомами показом, поясненням, вказівками і запитаннями. Взаємозумовленість процесів дихання, артикуляції і голосоутворення передбачає проведення одночасного корекційного впливу за цими напрямками. Уході корекційного впливу щодо нормалізації мовленнєвого дихання робота проводиться в певній послідовності. Спочатку здійснюється виховання правильного діафрагмально- реберного дихання за наслідуванням, з використанням контролю за допомогою долоні дитини. З метою закріплення діафрагмального типу дихання, а також з метою розвитку уміння здійснювати короткий, легкий вдих і плавний, тривалий видих через рот, з дітьми проводяться вправи з диференціації ротового і носового вдиху і видиху. Дані вправи сприяють також тренуванню ритму мовленнєвого дихання, з обов’язковою паузою після вдиху Вдих і видих через ніс. Вдих через ніс, видих через рот. Вдих через рот, видих через ніс. Вдих і видих через рот. Формування тривалого і плавного мовленнєвого видиху здійснюється в процесі виконання спеціальних вправ. Уході роботи заданим напрямком відбувається поступове ускладнення запропонованих завдань. Тренування

45 мовленнєвого видиху здійснюється на матеріалі окремих звуків, потім – слів, коротких фраз, віршів тощо. Спочатку вправи проводяться з опорою на контроль з долонею, потім – без цієї опори. Завдання пропонуються в ігровій формі, їх виконання відбувається за наслідуванням, або за словесною інструкцією. У зв’язку з тим, що вимова значної кількості звуків вимагає правильного виходу повітряного струменя через середину ротової порожнини, в цьому беруть участь щоки, губи і язик, паралельно з роботою по розвитку артикуляторної моторики проводиться робота із формування спрямованого повітряного струменя. Дихання – найбільш важливий для життєдіяльності організму фізичний фактор, тісно пов’язаний з психологічними факторами (емоціями, мотиваціями, самосвідомістю. Виконання дихальних вправ в ігровій формі викликає у дитини позитивний емоційний настрій, знімає напругу і сприяє формуванню практичних умінь. Дитина, займаючись дихальною гімнастикою, потрапляє в особливий мікросвіт казок, пісень, ігор, віршів. Казка – популярний і улюблений дітьми жанр. У сучасній педагогіці та психології казка розглядається, як різноманітне за своїми можливостями джерело розвитку дитини. Особлива увага приділяється тісному зв’язку казки з грою. Через казкові сюжети і мотиви дитина легше сприймає запропонований вид діяльності.
Вірші добре запам’ятовуються і емоційно сприймаються дітьми. Пояснення, щодо сенсу вправ, прийомів їх виконання та правил гри краще сприймаються і запам’ятовуються дітьми, якщо пропонують у формі віршів, коротких рифмовок. У самому вірші може міститися будь-який казковий сюжет, що закликає до гри дитину. Допоміжним засобом, необхідним для створення позитивного емоційного настрою та атмосферою творчості та фантазії є музика.

46 Допомога в підборі музичного репертуару для супроводу дихальних ігор та вправ може надавати музичний керівник.
Взаємозв’язок музики, слова і руху прекрасно представлений в українських народних іграх. Робота з формування правильного фізіологічного і мовленнєвого дихання у дітей з патологією мовлення, в умовах спеціалізованої групи дошкільного навчального закладу, передбачає вирішити такі завдання Поліпшити функцію зовнішнього (носового) дихання. Виробляти більш глибокий вдих і більш тривалий видих. Розвивати фонаційний (озвучений) видих. Розвивати мовленнєве дихання. Тренувати мовленнєве дихання в процесі проголошення тексту. Дитина, котра опанувала правильне дихання, потребує постійного контролю та спостереження за його правильністю. Звідси виникає необхідність постійного повторення дихальних вправ та закріплення навичок правильного фізіологічного і мовленнєвого дихання. Вся робота по формуваню фізіологічного та мовленнєвого дихання, яка проводиться в дошкільному навчальному закладі, вимагає участі наступних фахівців логопеда, вихователя, музичного керівника, інструктора з фізичної культури, психолога, медичних працівників. Види даної роботи представленні здійснювати Дихальні п’ятихвилинки перед сніданком, та після денного сну.
2.
Звукодихальні ігри, як фрагмент логопедичного заняття – виконання 5 хв.
3.
Звукорухові ігри, дихальні ігри, як фрагмент заняття з фізкультури на прогулянці – 5 хв.
4.
Звукомовні гри, як фрагмент логопедичного заняття – 5 хв. Голосові вправи і виконання пісень на музичних заняттях.

47 Психологічні тренінги. Додатково застосовуються загальні дихальні вправи, дуття на паперові іграшки, грана дитячих духових інструментах. При виконанні дихальних вправ необхідно дотримуватися таких вимог Не займатися в не провітреному, або в сирому приміщенні. Температура повітря повинна бути нарівні С. Одягне повинен обмежувати рухів дітей. Не займатися відразу після прийому їжі. Не займатися з дитиною, якщо захворювання органів дихання у неї в стадії загострення. Вправи можуть виконуватися у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи, а також у поєднанні з рухами і мовою. Етапи роботи по формуванню правильного фізіологічного і мовленнєвого дихання у дітей з мовленнєвою патологією відповідають завданнм логопедичної роботи. Перехід до наступного етапу регламентується тільки результатами роботи. Розглядаючи фізіологічне дихання, як один з факторів збереження здоров’я дитини, а мовленнєве – як фундамент для формування усного мовлення, можна сказати, що завдяки методикам розвитку мовленнєвого дихання у дітей закріплюється енергетичний економний тип дихання, який лежить в основі мовленнєвого дихання. Забезпечення комплексного розвитоку усіх систем, що відповідають за мовленнєве висловлювання мімічний артикуляційний праксис, голосоутворення і просодія, задовольняють потреби дітей в руховій активності і різних формах діяльності. Згідно до їх природи формується правильне дихання в найбільш стислий терміни і без перешкоди, що є корисно для психофізичного здоров’я дитини.

48


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал