Уманський державний педагогічний університет імені павла тичини




Сторінка2/8
Дата конвертації07.06.2017
Розмір5.01 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8
3. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПОДОЛАННЯ ПОРУШЕННЯ
ЗВУКОВИМОВИ
Дислалія – це порушення звуковимови в дитини, в якої є нормальний слух і збережена іннервація мовленнєвого апарату. Дослідження показують, що дислалія є одним із найпростіших дефектів мовлення. Заданими Є.Ф.Рау, дефекти звуковимови спостерігаються у 25-
30% дошкільників і у 5-7% молодших школярів. Відсоток дітей-дислаліків
із віком зменшується. Тобто, значна кількість дітей здатна подолати цю ваду самостійно. Розрізняють дві форми дислалій: функціональну і механічну (органічну. Функціональна дислалія – порушення звуковимови при відсутності органічних порушень в будові артикуляційного апарату і центральної нервової системи. Порушеною є вимова одного або кількох звуків. Механічна дислалія – порушення звуковимови, зумовлене анатомічними дефектами периферичного мовленнєвого апарату, при цьому порушується вимова групи звуків. При органічній дислалії першочерговим заходом виступає усунення причини (виправлення зубного ряду, підрізання під’язикової вуздечки, і т.д.). Якщо оперативне втручання не дає бажаних наслідків, необхідно діяти за принципом обхідного шляху. Логопедична робота полягає у пристосуванні дитини у виробленні таких артикуляційних укладів, які б забезпечили отримання звуків мовлення, максимально наближених до нормативних. Необхідна умова – співпраця медиків та логопедів.

21 При дислалії страждає фонемне оформлення при збереженні всіх інших операцій висловлювання. Це проявляється у спотвореній вимові звуків, заміні одних звуків іншими, змішуванні звуків і – рідше – елізії пропуск звуків. Спираючись на дослідження в лінгвістиці, ці види порушень поділяються на дві категорії. Заміни і змішування звуків – фонологічні(Ф.Є. Рау), або фонемні (Р.Є. Левіна) дефекти, при яких порушена система мови. Спотворення звуків – антропофонічні (Ф.Є. Рау), або фонетичні дефекти, при яких порушені вимовні норми. Для логопедії, як педагогічної галузі знань, важливим є виділення ознак, суттєвих для логопедичного впливу, тобто яким є дефект фонематичним чи фонетичним (Б.М. Гріншпун). З огляду на це, виділяють три основні форми дислалії: акустико-фонематичну, артикуляційно- фонематичну, артикуляторно-фонетичну.
Акустико-фонематична дислалія – зумовлена вибірковою несформованістю операцій опрацювання фонем за їх акустичними параметрами в сенсорній ланці механізму сприймання мовлення. В її основі лежить недостатня сформованість фонематичного слуху в функції якої входить розпізнавання та розрізнення фонем, які є у складі слова. Як наслідок цього є уподібнення фонем на основі спільності більшості ознак. Це призводить до неправильного сприймання слів як слухача, такі того, хто говорить (коса – коза, жук – щук, кінь – «тінь»).
Артикуляторно-фонематична дислалія вона зумовлена несформованістю операцій відбору фонем за їх артикуляційними параметрами в моторній ланці продукування мовлення. Виділяють два
варіанти порушень. При першому – артикуляторна база неповністю сформована і при відборі фонем відбувається заміна (субституція) потрібного звука більш простим (щавель – «чавель»). При другому варіанті артикуляторна база сформована, але при відборі звуків приймається неправильне рішення, звуковий образ слова нестійкий. Змішування звуків
відбувається через недостатню диференціацію. Заміни і змішування на

22 основі артикуляційної близості звуків (мишка-«миска», качка- тачка,
сад- сядь. Фонематичний слух, як правило, сформований, дитина розрізняє слова-пароніми, усвідомлює свій дефект, старається його подолати.
Артикуляторно-фонетична дислалія – це перед усим неправильно сформована артикуляційними позиціями в логопедії. Звуки спотворені, реалізуються в незвичайних аллофонах, але неправильний звук найчастіше за своїм акустико-артикуляційними ознаками близький до нормативного. Спостерігаються пропуски в словах (ходила «ходиа», клас- «касс»). Згадані форми дислалії не зустрічаються в чистому вигляді. Знання порушень процесів фонетичних чи фонематичних, вказує на сам напрямок роботи. Так науковці М.А. Олександрівська, М.Є. Хватцев, О.В. Правдіна,
К.П. Беккер, відмічають що вимова звуків дітьми співвідноситься зі ступенем складності виду мовленнєвої діяльності. Саме О.В. Правдіна виділяє три рівні порушеної вимови повне невміння правильно вимовляти звук, та групу звуків правильна ізольована вимова звука при дефектній вимові у зв’язному мовленні недостатність диференціюваних близьких за акустико- артикуляційними ознаками звуків та вмінні правильно їх вимовляти. Виділені ці рівні відтворюють етапи засвоєння в процесі розвитку дитини
(А.М. Гвоздев). Дитина-логопат проходить ті ж етапи розвитку мовлення, які інші діти, але на деяких з них інколи відбувається збій. Дане твердження є основою для застосування онтогенетичного принципу в логопедичній роботі. Щоб ефективно із мінімальними затратами часу та зусильллями здійснювати корекційну роботу, необхідно правильно поставити діагноз, дитині, щоб виявити її ушкоджену ланку. Обстеження повинне бути своєчасним і повним. Доречно своєчасно виявити поліморфну дислалію в
4-5 років (ТБ. Філічева, НА. Чевельова). Детально вивчається будова та рухливість артикуляційних органів виявляється у дитини стан фонематичного сприймання.

23

Обстеження органів артикуляції.

Отже, перейдем до обстеження органів арикуляції: губи, зуби, прикус, щелепи, піднебіння, язик. Для обстеження їх рухливості існують різні завдання, які виконуються по наслідуванню за логопедом, або замовною інструкцією. Необхідно уважно вивчити якість рухів язика, їх точність і силу, а також поведінку язика в стані спокою. Він має бути розслабленим, не відтягуватись вглиб рота, не вигинатись вгору, не відхилятись в сторони. Якість рухів легко перевірити, запропонувавши, багаторазово виконати слідуючу вправу підняти язик вгору, потім витягнути вперед, повернути його до лівого вуха, потім до правого. Рухи повинні бути точними і доступної амплітуди. Провести тест на стомлюваність. Для цього дитину просять показати, як киця хлебче молоко (1-2 хв.), по закінченні попросити дитину витягти язик вперед. Дитина повинена утримувати язик по центру. Якщо ж рухи язика не відповідають даним вимогам, мовлення супроводжується підвищеною салівацієї. При називанні предметних малюнків артикуляція багатьох звуків неточна, ніби змазана, після багаторазових повторів спостерігається втомлення, артикуляція язика уповільнюється. Для багатьох звуків характерна їх бокова вимова, перераховані симптоми у дитини свідчать про наявність стертої форми псевдобульбарної дизартрії.
Обстеження
звуковимови. Слід відмічати наявність замін, змішування, спотворень, пропусків звуків. Важливо вияснити здатність дитини відтворювати слова різної складової структури. Для обстеження звуковимови найпростішим способом є пред’явлення малюнків називання картинок, де зображені предмети, в назвах яких досліджуваний звук стоїть у різних позиціях на початку, кінці, середині слова і в поєднанні з приголосним. Приклад звук "Ш" - шапка, душ, чашка. Важливо

24 перевірити звуковимову і диференціацію звуків у фразовому мовленні. Приклад У Саші солом 'яний капелюшок. Для перевірки здатності вимовляти слова різної складової структури подають різні варіанти роботи з дітьми. зі збігом приголосних на початку, всередині та кінці слова багатоскладові слова слова, які мають у складі однакові звуки – дитині пропонують промовляти групи таких слів. Приклад скатертина, демонстрація, фотографуватись, мотоцикліст, цукорниця.
Обстеження фонематичного сприймання. Особливо важливо знати як дитина сприймає на слух звуки, подібні за акустико-артикуляційними ознаками. Перевіряються всі корелюючі фонеми з груп свистячих і шиплячих (са-ша, са-за, жа-за, жа-ша і т.п.), дзвінких і глухих (па-ба, та-
да, ша-жа), сонорних (ра-ла, рі-лї), твердих і м’яких (са-ся, та-тя, ли-
лі). Дитині пропонують повторювати за логопедом опозиційні склади. Приклад са-ша, паба, ач-ащ, рала т.д. Далі перевіряється здатність дитини розрізняти слова-пароніми. Приклад жук-сук, мишка-миска, ходити-
котити. Перевірку можна здійснити, пропонуючи вибрати картинки, назви яких говорить логопеді запропонувати повторити за логопедом групи подібних слів Маша-Даша-каша, бак-мак-рак-лак, жук-сук-лук. Цей прийом дозволяє також виявити ступінь розвитку уваги та слухової пам’яті. В результаті такого обстеження логопед отримує необхідні дані, які дають можливість зробити заключення про причини, характер, важкість дислалаії, визначити її форму, намітити шляхи подолання вади. Повноцінне мовлення – неодмінна умова успішного навчання у школі. Оскільки мовлення найбільш інтенсивно розвивається в дошкільному віці, подолання цієї вади у дошкільників відбувається швидше і легше. Якщо не приймати мір, то дефектна вимова негативно впливатимуть на повноцінний розвиток фонематичного слуху (неправильні кінестетичні відчуття. Слідуючим негативним наслідком стане бідний запас словника, дитина не поповнює запас слів тими словами, де є важкорозрізнювані звуки.

25 З цієї ж причинне формується в повній мірі граматична сторона мовлення. Отже, якщо не здійснювати логопедичну роботу з дитиною, то в результаті складної дислалії може розвинутись загальний недорозвиток мовлення. Логопедична робота - це кропіткий педагогічний процес, який керується загальнодидактичними принципами виховного навченого характеру. До нього відносять науковость, системність, послідовність, доступність, наочность, свідоме ставлення до навчання та активность щодо міцності знань,здійснення індивідуального підходу. Ця робота спирається на спеціальні принципи з врахуванням етіології і механізмів мовленнєвого порушення, врахуванням структури вади, комплексності і диференційованого підходу.Слід врахувати онтогенетичні прояви, особистісні якості, використання обхідних щляхів, послідовності та паралельності в роботі над звуками, формування мовленнєви навичок в умовах живого спілкування. При усуненні дислалії необхідно враховувати етіологічні фактори – біологічні і соціальні. Принцип комплексності реалізується у випадку з механічною дислалією, коли логопедичний вплив поєднується із ортодонтичним, або оперативним. Дефекти звуковимови при дислалії, зумовлюються, як недорозвитком фонематичних процесів, такі недорозвитком артикуляції. Застосовуючи принцип системності враховується структура вади мовлення, логопедичний вплив спрямовується на ведуче порушення. Крім того, робота по усуненню вад мовлення керується онтогенетичним принципом. При складній поліморфній дислалії послідовність роботи визначається послідовністю появи звуків в онтогенезі (свистячі, шиплячі, «р»).
Діючі за цими принципами логопед на своїх заняттях використовує різні методи практичні, наочні, словесні – залежно від характеру вади, мети заняття, етапу роботи, віку дитини, її індивідуальних особливостей. Логопедична робота – складний динамічний процес, який передбачає різні етапи. У роботах Ф.Ф. Рау, це проявлено в трі.

26 З дітьми дислаліками обов’язково присутні слідуючі моменти психологічна підготовка до сприймання нової інформації, засвоєння термінології, артикуляційної моторики, розвиток дрібної моторики пальців рук. З ними проводять вправи на мовленнєве дихання, розвиток фонематичного слуху, сприймання, слухової пам'яті, уваги, усунення неправильної звуковимови, розвиток диференціювань у звуковимові,та формування зв’язного мовлення. Дитина повинна навчитись Впізнавати звуки мовлення і не змішувати їх при сприйманні. Відрізняти нормовану вимову від дефективної. Здійснювати слуховий контроль за своєю вимовою та оцінювати якість звуків власного мовлення. Приймати необхідні артикуляції, які відповідають нормативній вимові звуків. Видозмінювати артикуляційні уклади звука залежно від поєднання його з іншими звуками в самому мовленні. Безпомилково використовувати звук в усіх видах мовлення. Для успіху корекційної роботи необхідно щоб між дитиною та логопедом встановились близькі довірчі стосунки, спілкування повинно носити позитивний характер. Адже саме логопед є носієм якісної нової для дитини інформації. Процес навчання та виховання – це співпраця педагога і учня, тому необхідно враховувати психологічні особливості вихованця, зацікавити його, спонукати до активних дій і серйозного ставлення до занять. Цей момент особливо важливий на початковій стадії логопедичної роботи, але інтерес дитини повинен підтримуватись постійно. Заняття з логопатами передбачають деякий рівень їх обізнаності з термінологією. Дитина повинна володіти поняттями назв органів артикуляції губа – верхня і нижня зуби, зубний ряд – верхній і нижній ряд альвеоли, альвеольний ряд – верхній і нижній язик, його елементи – корінь язика,

27 спинка язика, передня і задня частини спинки язика, кінчик язика піднебіння
– тверде і м’яке; глотка; голосові зв’язки. Дитина має розуміти значення слів напружити, розслабитись, «змичка», повітряний струмінь тощо. А також засвоїти різницю між поняттями звук і буква, знати її характеристику, розуміти що таке склад, слово. Враховуючи вік дітей- дислаліків (переважно 4-5 років, ознайомлення з органами артикуляції здійснюють використовуючи Казочку про веселий язичок і його будиночок. В доступній, формі повинні подаватись й інші терміни, але з неодмінним дотриманням принципу науковості, на цікавому вербальному матеріалі, з використанням різноманітних ігор, ігрових елементів, адже провідною діяльністю дошкільникика є гра. Важливу роль у формування звуковимови відіграє чітка, скоординована робота артикуляційних органів, їх здатність швидко і плавно переключатись з одного положення на інше, а також здатність утримувати задану артикуляційну позицію. Отже, необхідно підготувати артикуляційний апарат до роботи по постановці звуків. Вироблення повноцінних артикуляційних рухів, поєднання їх у складніші уклади різних фонем досягаються роботою по таких напрямках Постановка звука. Досконале відпрацювання відсутніх, або дефектних артикуляційних укладів. Ця тривала робота виконується з кожною дитиною індивідуально. Систематична артикуляційна гімнастика являє собою комплекс виконуваних артикуляційних вправ. Основне її призначення – удосконалення артикуляційної метрики, зміцненням язів артикуляційних органів, вироблення повноцінних рухів, необхідних для правильної вимови. Гімнастика виконується, як індивідуально, такі колективно – великими групами чи підгрупами дітей. Так, Б.М.Гріншпун викладає слідуючі вимоги до проведення артикуляційної гімнастики

28 Вироблення умінь швидко приймати необхідну артикуляційну позицію утримувати її і плавно переключатись на іншу. Система артикуляційних вправ повинна включати в себе як статичні, такі динамічні вправи, спрямовані на розвиток координації мовленнєвих рухів в їх динаміці. Необхідність виконання вправна узгодження рухів язиката губ, оскільки при говорінні ці органи діють взаємно пристосовуючись (явище коартикуляції), Заняття повинні бути короткими (3-5 хвилин, але проводитись багаторазово, щоб дитина не стомлювалась (з логопедом, вихователем, батьками. Приділяти увагу формуванню кінестетичних відчуттів, уявлень. До вивчення нових артикуляційних вправ приступають після досконалого оволодіння попередніми вправами. Вправи виконуються стоячи або сидячи перед дзеркалом (зоровий контроль. Темп виконання артикуляційних рухів поступово наростає. Комплекс артикуляційних вправ ускладнюється і розширюється.
10.
Кожна вправа виконується 5-20 разів, кількість рухів зростає з вдосконаленням артикуляційної моторики та із зростанням темпу рухів.
11.
Артикуляційну гімнастику бажано виконувати на рахунок таз музичним супроводом. Дослідженнями інституту фізіології дітей і підлітків встановлено, що рівень розвитку мовлення дітей знаходиться в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. При їх достатньому розвитку та даного віку, мовленнєвий розвиток дитини знаходиться в межах вікової

29 норми. Тому тренування рухів пальців рук є важливим стимулюванням мовленнєвого розвитку дитини, сприяє покращенню артикуляційної мотрики, підготовці кисті руки до письма і, що важливо, є сильним засобом для підвищення працездатності кори головного мозку. Використовують слідуючі види вправ, які сприяють розвитку дрібних м’язів пальців і кистів рук (ВВ. Коноваленко, С.В. Коноваленко): Ігри з пальчиками в супроводі віршиків та потішок. Спеціальні вправи без мовленнєвого супроводу, об’єднанні в комплекси –пальчикова гімнастика. Ігри та дії з іграшками та дрібними предметами розкладання гудзиків, паличок, насіння тощо нанизування намиста, кілець, ґудзиків на нитку пришивання, застібання та розстібання ґудзиків; ігри з мозаїкою, будівельним матеріалом, конструювання, складання пазлів.
4.
Зображувальна діяльність заштриховування та замальвування контурів обведення контурів малювання олівцями та фарбами (пензлем, тампоном, пальцем, сірником робота з ножицями з різноманітним матеріалом

поробки з природнього матеріалу, ниток тощо. ліплення з глини і пластиліну. Пальчикові ігри проводяться систематично по 3-5 хв. кожен день в дитячому садку і вдома. Вправи на розвиток дрібної моторики включаються в заняття логопеда і вихователя. Ігри з пальчиками вводять в режимні моменти, прогулянки.Пальчикова гімнастика проводиться в комплексі з артикуляційною на заняттях.

30 На початок навчального року діти мають труднощі у виконанні вправ для рук. Успіх досягається поступово, спочатку рухи виконуються пасивно, при індивідуальній допомозі логопеда з поступовим переходом до самостійного вправляння. Крім цього рекомендується проводити самомасаж пальців рук. При всіх формах дислалії іннервація дихального відділу периферійного мовного апарату, які артикуляційного та голосоутворюючого не страждає. Часто у дітей, незалежно від їх мовленнєвого розвитку, зустрічається неповне поверхневе дихання. При цьому інтервал часу вдих- видих короткий, він недостатній для промовляння частини речення синтагми, повітряний струмінь дещо ослаблений, спостерігається деяке згасання сили звуку,є інтонаційне збіднення мовлення дитини. В основному такі прояви характерні для дітей-дизартріків і виимагають тривалої корекційної роботи. Для дислаліків часто незначна кількість занять дає хороший результат. У працях ТБ. Філічевої, НА. Чевельової та ін. рекомендується навчати дитину правильному – короткому і глибокому вдихові та тривалому поступовому видихові, а також раціонально використовувати видих під час мовлення. Правильна звуковимова базується на повноцінному сприйманні фонем мови, на чіткому їх розрізненні. При логопедичному обстеженні встановлюють порушення фонематичного сприймання та слуху, тобто є місце акустико-фонематичної форми дислалії, роботу слід розпочинати з їх розвитку. Формування фонематичних процесів розпочинають з самого початку корекційної роботи в ігровій формі,як на фронтальних, під групових так індивідуальних заняттях. Розвиток фонематичного сприймання розпочинають на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплюють всі звуки мовлення, що входять в звукову систему даної мови (відзвуків, які вже засвоєнні, до тих, які тільки ставляться і вводяться в самостійне мовлення.

31 НА. Чевельова дану роботу умовно поділяє на 6 етапів. Паралельно проводиться робота по розвитку слухової уваги і пам’яті, оскільки це дозволяє швидше та ефективніше розвивати фонематичне сприймання.
1 етап – впізнавання немовленнєвих звуків. Наприклад Що шумить, Що гуде, Що звучить
2 етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, словосполучень, фраз. Наприклад Гра Близько – далеко, інсценізації казок.
3 етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом. Наприклад демонструється зображення вагона, звучить ряд слів Вагон – фагон – погон
– вагон – факон – вагом» – при неправильній вимові плеснути в долоні. Наприклад 5-6 груп картинок, назви яких звучать подібно перемішують. Кількість дітей по кількості груп картинок, кожна дитина отримує одну картинку і підбирає – форму групу за схожістю звучання. Бак Сук Каток Верба Ложка Рак Жук Листок Торба Книжка Мак Бук Свисток Фарба Кружка
4 етап – розрізнення складів. Наприклад з ряду складів, які промовляє логопед, виключити зайвий
На-на-па, а далі ускладнюється на-но-на, па-ба-па-па.
Візьмемо іншу гру, коли логопед говорить ведучому на вухо склад, наприклад ПА. Дитина голосно його повторює. Після цього логопед. або називає цей же склад, або опозиційний. Кожен раз логопеді ведучий вимовляють чергову пару складів, діти вказують – однакові вони чи різні. Для цього дітям дають сигнальні картки.
5 етап – диференціація фонем рідної мови. Розпочинати слід роботу з голосних звуків.

32 Наприклад Логопед роздає картинки з зображенням літака, дівчинки, мишки і пояснює Літак гуде у у – у дівчинка плаче а а а мишка пікає: пі і і. Далі він промовляє ці звуки протяжно, а діти піднімають відповідні картинки. Гра ускладнюється логопед промовляє склад коротко замість малюнків діти отримують сигнальні картки різних кольорів – для кожного голосного звука свій ряд знайомих голосних вводять невідомі, наприклад
е, о, и. Діти неповинні на них реагувати. Подібним способом працюють над приголосними звуками.
6 етап – розвиток елементарного звукового аналізу. Визначення кількості складів у слові. Для цьоь потрібне відстукування двотрискладових слів (або утримувати руку під підборіддям, скільки разів, стільки у слові складів. Таким чином логопед пояснює, як ділити слово на склади, виділяти наголошений склад.
2. Аналіз голосних звуків. Наприклад Дітям роздали фішки. Логопед вимовляє 1, 2, або 3
голосних звуки підряд, в цей час діти кладуть і стільки ж фішок. Наприклад У дітей потри фішки трьох кольорів, кожен колір – конкретний звук – по домовленості. Логопед вимовляє групи з двох, пізніше трьох звуків ау, аі, уа,уе,або аіу,аіу, уіа, уіа, уаі, іау. Діти розкладають фішки відповідно до порядку звучання в звукосполученнях.
3. Аналіз приголосних звуків. Дотримуються такої послідовності спочатку вчать виділяти у слові останній звук (найлегше даються глухі проривні приголосні. Для цього використовують слідуючу вправу діти по черзі піднімають картинки і чітко називають їх, виділяючи останній звук, потім дитина називає його окремо. Наприклад, слідуючі предметні картинки кіт, пліт, кріт, павук, каток, танк, мак, жук, вінник, рак. Ця вправа поступово ускладнюється. Варіант 1. На набірному полотні картинки викладають у дві групи в першій – останній звук Кав другій – Т.

33 Варіант 2. Логопед, показуючи картинки, називає їх пропускаючи останній звук. Діти повторюють повністю, а тоді називають звук,який пропустив логопед. Розвиваючи фонематичне сприймання, слід враховувати слідуюче: Формувати свідоме вміння впізнавати та розрізняти звуки мовлення. Необхідно спрямовувати увагу дитинина зовнішню, звукову сторону мовлення, яка нею раніше не усвідомлювалась.Операціям свідомого звукового аналізу необхідно навчати, а спонтанно дитина ними не оволодівє. Мінімальною одиницею при навчанні операціям звукового аналізу повинне бути слово. Адже фонеми існують лише у складі слів і виділяються при допомозі звукового аналізу. Операції звукового аналізу здійснюються на правильній звуковикові. Робота по формуванню фонематичного сприймання звуків, що вимовляються неправильно (слуховий контроль, передбачає максимальне обстеження та виключення власної дефективної вимови дитини в момент здійснення звукового аналізу, (необхідно спиратись на слухове сприймання. Промовляння звуків дитиною відбувається надалі на послідуючих заняттях, коли з’являється необхідність порівняння власної дефектної вимови з нормативною. Весь вищезгаданий комплекс робіт складає зміст підготовчого етапу. Отримані дитиною за цей період знань,умінь та навичок служить запорукою успішного подолання дефектів мовлення при дислалії. Вході наступних етапів ця робота не припиняється. Кожне логопедичне заняття розпочинається з артикуляційної та пальчикової гімнастик, вправ з формування мовленнєвого дихання.
Значну роль для швидкого та ефективного усунення вад мовлення відіграє логопедична ритміка. ЇЇ використання в роботі і зацікавлює дитину і розвиває її творчо.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал