Уманський державний педагогічний університет імені павла тичини кафедра теорії І методики фізичного виховання психологія фізичного виховання



Скачати 346.55 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації09.05.2017
Розмір346.55 Kb.
  1   2   3

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ПАВЛА ТИЧИНИ
КАФЕДРА ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ








ПСИХОЛОГІЯ
ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ
(Методичні рекомендації)
УМАНЬ – 2013

2
УДК [159.923+796] (072)
ББК 88.43р30
П86

Рекомендовані до друку вченою радою Інституту соціальної та економічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені
Павла Тичини (протокол № 1 від 23 серпня 2013 року).
Укладач:
Г.В. Безверхня – кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент, декан факультету фізичного виховання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
Рецензент:
Б.А. Якимчук

кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Уманського державного педагогічного університету імені Павла
Тичини
Безверхня Г.В. Психологія фізичного виховання. Умань, 2013. – 42 с.
© Г.В.Безверхня 2013

3
ВСТУП ДО
ПСИХОЛОГІЇ СПОРТУ

План
1.
Значення психології спорту для спортивної діяльності.
2.
Місце психології спорту в системі наук та завдання, які вона вирішує.
3.
Методи психології спорту.
4.
Психологічна характеристика спортивної діяльності.
5.
Особливості впливу спортивної діяльності на людину як на індивіда, особистість.
1.

Значення психології спорту для спортивної діяльності
Психологія спорту є однією зі спеціальних галузей психологічної науки, а саме "Психологія фізичного виховання і спорту", що має практичну спрямованість у сфері фізичного виховання і спорту. Поняття "психологія спорту" застосовують у тих випадках, коли необхідно визначити конкретні проблеми, що виникають.
Значення та необхідність психології спорту для спортивної діяльності важко переоцінити. Взагалі немає такого тренера або спортивного діяча, який би не підкреслював роль психологічної підготовки в спорті. Але практично на сьогодні немає збірної команди або команди, де б принципово наполягали на обов'язковій постійній присутності психолога в команді в періоди підготовки або під час головних змагань.
Практичний досвід свідчить, що в більшості випадків тренер просто не знає про можливі негаразди вищеназваних причин у житті спортсмена, втім може спостерігати їх наслідки — зниження техніки та фізичних кондицій, відсутність стану готовності або покращання результатів. Спортивний психолог може швидко розібратися в подібних ситуаціях і знайти найоптимальніший вихід з них, - що заспокоїло б спортсмена і влаштувало тренера;
Безперечно, кожен досвідчений тренер усвідомлює необхідність здійснення роботи саме психологічної спрямованості в роботі зі спортсменами. Втім, на жаль, відсутність спортивного психолога навіть у

4 збірних командах стала негативною традицією. Це відбувається внаслідок ряду причин. А саме:
1.
Недостатній рівень професіоналізму та кваліфікації деяких тренерів, які вважають себе психологами.
2.
Неготовність тренера до співпраці зі спортивним психологом, коли відсутнє розуміння психологічних закономірностей тренувальної та змагальної діяльності, технології та засобів впливу на особистість спортсмена тощо.
3.
Недостатній для роботи в спортивній діяльності рівень компетентності багатьох психологів, серед яких трапляються люди, які не мають необхідних психологічних знань, не знають специфіки спорту, його видів, що, крім очевидної шкоди, нічого не привносять у взаємодію тренер—
спортивний психолог.
Саме тому до особистості спортивного психолога висуваються відповідні вимоги:

уміння планувати власну діяльність;

здатність планувати діяльність команди;

любов до спорту та власної спеціальності, що забезпечує професійність та зацікавлення роботою;

вміння знаходити спільну мову з тренерами, спортсменами та людьми, які їх оточують у процесі діяльності;

наявність власної гідності як основи для вміння визначати та втілювати на практиці оптимальну для повсякденного спілкування соціальну дистанцію;

уміння дозувати спілкування зі спортсменами;

на власному прикладі підтверджувати та дотримуватися в житті тих принципів і всього того, чого спортивний психолог навчає спортсменів;

наявність глибоких теоретичних знань про спорт і психологію, навичок володіння методами психологічного дослідження та їх інтерпретації;

уміння своєчасно та професійно підготувати для тренера та

5 спортсмена корисну, ефективну і практичну інформацію;

володіння методами впливів;

опанування технологіями психологічних тренінгів;

уміння організовувати спортивний колектив та створювати в ньому позитивні настрої та атмосферу;

уміння виховувати важливі для спорту якості особистості та створювати у спортсмена необхідні психічні стани;

володіння методами психорегуляції та вміння навчати спортсменів;

уміння ненав'язливого проведення зі спортсменами психологічних бесід та консультацій (про тренування та змагання, особисте життя спортсмена, його потреби, негаразди, взаємовідносини тощо);

уміння залагоджувати конфлікти, усувати наслідки монотонії, травм, влаштовувати відпочинок спортсмена та ін.

2. Місце психології спорту в системі наук та завдання, які вона
вирішує
У цілому психологія спорту вивчає закономірності прояву і розвитку психіки людини, формування її особистості в специфічних умовах спортивної діяльності. В той самий час предметом психології спорту є й психологічний аналіз різних видів спортивної діяльності (видів спорту) та вивчення психології особистості спортсмена в різноманітних умовах тренувань і змагань.
Отже, психологія спорту — це прикладна галузь психологічної науки, що вивчає особливості та прояви особистості спортсмена, який діє в особливих умовах спортивної діяльності, переживаючи при цьому специфічні психічні стани.
Психологія спорту тісно пов'язана з іншими галузями наукових знань, що вивчають людину в умовах спортивної діяльності, — загальною теорією спорту, теорією і методикою фізичного виховання та тренування в конкретних видах спорту, спортивною фізіологією, біомеханікою, педагогікою та ін., чиї доробки та знання використовує для підвищення

6 ефективності спортивної діяльності.
Окрім названих галузей наукових знань, психологія спорту широко застосовує різноманітні розробки, запропоновані психологією професійної діяльності, оскільки їхні завдання схожі на знання теорії і практики спорту.
Варто врахувати, що спортивна діяльність дуже специфічна, вона
істотно відрізняється від інших видів діяльності як цілями, мотивацією, так і способами їх досягнення. Спортивна діяльність — це виснажливі тренування, часто відмова від особистого життя, максимальна самовіддача, підготовка до змагань і участь у них, що вимагає від спортсменів спеціальних якостей, знань, навичок і умінь, граничного напруження фізичних і духовних сил.
Основним змістом сучасної психології спорту є визначення структури особистості, наповнення її конкретним експериментальним змістом та забезпечення діяльності практичним спрямуванням.
Головними цілями психології спорту є вивчення психологічних закономірностей формування у спортсменів і команд спортивної майстерності та якостей, необхідних для участі у змаганнях та досягнення найкращого результату, а також розробка психологічно обґрунтованих методів тренувань і підготовки до змагань. Досягнення цих цілей припускає вирішення ряду завдань. Основними завданнями психології спорту є такі:
1. Вивчення впливу спортивної діяльності, тобто тренувальних та змагальних навантажень, на психіку спортсменів, яке полягає в:

психологічному аналізі змагань, як загальному, так і стосовно конкретного виду спорту;

визначенні характеру впливу змагань на спортсменів;

визначенні вимог, котрі висуває специфіка змагань до особистості спортсмена;

визначенні сукупності різноманітних психологічних якостей, які повинні бути у спортсмена для досягнення успіху в змаганнях;

7
• здійсненні психологічного аналізу умов тренувальної діяльності та побуту спортсмена.
Вирішення цього завдання припускає психологічний аналіз умов тренувань і змагань, виявлення характеру змін, що відбуваються в психіці спортсмена в період підготовки до змагальної боротьби, під час змагань та після них.
2. Формування стану готовності спортсмена до діяльності, що передбачає:

орієнтацію спортсмена на провідні соціальні цінності (прагнення до перемоги, визнання суспільством);

формування психічних "внутрішніх опор" (впевненість у здатності досягти успіху, переконання у високому рівні власної майстерності, надії на сприятливий збіг обставин);

подолання психологічних бар'єрів, різних страхів, що мають місце в особистому житті, змагальній та тренувальній діяльності спортсмена;

психологічне моделювання умов майбутньої боротьби
із супротивником;

створення програми управління процесами релаксації та мобілізації.
3. Розробка психологічних умов підвищення ефективності підготовки спортсмена з метою:

психологічного обґрунтування існуючих методів та засобів технології спортивного тренування, а також постійне їх удосконалення з урахуванням динамічності тренувальних та змагальних навантажень, підвищення кількісних та якісних показників спортивних досягнень тощо;

визначення шляхів максимального використання можливостей організму спортсмена (за рахунок розвитку психічних функцій та створення оперативних методів контролю тренувального процесу);

розробки методів психологічного опису вимог до окремих видів спорту, психодіагностики спортивних здібностей, життєдіяльності спортивної групи або команди;

8

розробки науково обґрунтованих методів моделювання змагальних і тренувальних умов та визначення детермінант зниження їхньої ефективності.
4. Розробка психологічних основ передзмагальної та змагальної підготовки спортсменів, а також обґрунтування оптимальних умов після змагальної діяльності, що містять психологічні засоби відновлення і підтримання спортивної працездатності:

вивчення закономірностей функціонування психіки, розробка методів підвищення готовності, стійкості та надійності спортсменів в умовах змагальної діяльності;

дослідження психічних станів, що мають місце в перед-змагальний та змагальний періоди та технології впливу на негативні їх прояви;

розвиток психопрофілактики в напрямі формування технологій підвищення психологічної стійкості спортсменів до негативних психотравмуючих впливів.
5. Вивчення механізмів активації резервних можливостей спортсменів, а саме:

психогенетичних факторів відбору талановитої молоді;

психологічної реалізації принципу індивідуалізації спортивної підготовки;

розвитку потенційних можливостей спортсменів за умов психологічного моделювання змісту спортивної діяльності;

психологічного підходу до реалізації методу поєднаних впливів у спорті;

психологічних засобів та методів збереження фізичного та психічного здоров'я спортсмена;

психологічних механізмів оволодіння тактичними навичками;

психологічних особливостей адаптації до психічних та фізичних навантажень, що мають місце в спортивній діяльності.
6.
Вивчення соціально-психологічного життя спортивної команди для створення оптимальних міжособистісних відносин і

9 формування комфортного психологічного клімату в ній.
7. Розробка психологічних умов гуманізації спортивної діяльності, зміст якої полягає в підвищенні змістовності спортивної діяльності, профілактиці травматизму, перевтомлення, професійних захворювань спортсменів, а також деформацій особистості тренера та спортсмена.
8.
Розробка системи психорегулюючих і психокорегуючих вправ, які б знижували або усували негативні наслідки тренувальних та змагальних впливів на психіку спортсмена. Вирішення цього завдання дасть можливість спортивним психологам не лише вивчати особистість спортсмена, а й, впливати на всі аспекти, пов'язані з діяльністю людини в спорті, створювати умови для всебічного розвитку особистості спортсмена, реалізації творчого потенціалу, в тому числі й підготовки до життя того періоду, коли спортсмен залишає професійний спорт.
9.
Створення умов для формування психологічних аспектів морально- патріотичного виховання спортсменів як патріотів Батьківщини, які представляють її на змаганнях різних рівнів.
Оскільки спортивна діяльність, що є предметом психології спорту, включає різноманітні види фізичних вправ, одним із завдань, що стоять перед психологією спорту, є психологічний аналіз особливостей окремих видів спортивної діяльності.
3. Методи психології спорту
Оскільки психологія спорту є галуззю загальної психології, методи, які використовуються в психології спорту,
ґрунтуються на загальноприйнятих принципах психологічного дослідження (рис. 1.3).
Так, методи дослідження поділяють на неекспериментальний, експериментальний та психодіагностичний. До першого входять різноманітні спостереження, бесіди, вивчення продуктів діяльності.
Експериментальний метод
ґрунтується на експериментах
(лабораторних, природних, формуючих).
Психодіагностичний метод узагальнює багато різноспрямованих

10 конкретних методик, а головною його особливістю є вимірювально- випробувальна або оцінювальна спрямованість, що дає можливість якісно та кількісно охарактеризувати об'єкт, явище, що вивчається.
Практичне використання психодіагностичного методу може здійснюватись на основі одного з трьох методологічних підходів: об'єктивного, суб'єктивного і проективного.
При об'єктивному підході дослідження базується на вивченні проявів успішності (результативності, ефективності) або способах чи особливостях виконання діяльності.
Суб'єктивний підхід використовує різноманітні види відомостей, самооцінок, самоописів, самохарактеристик особистісних проявів, які подають випробовувані.
Проективний підхід передбачає отримання даних в результаті аналізу особливостей взаємодії випробовуваних з, на перший погляд, нейтральним фактором (матеріалом, явищем), який, через його невизначеність, і стає об'єктом для проекції.
У структурі психології спорту як навчальної дисципліни можна виділити такі найважливіші розділи:
- психологічне забезпечення підготовки спортсменів;
- психодіагностика в спорті;
- психологічна підготовка;
- психологічна регуляція;
- психологія спортивного відбору;
- психологічний контроль у спорті;
- психологія особистості та колективу в спорті та ін.
Істотною рисою психології спорту є те, що вона стала пізнавальною дисципліною в рамках теорії і методики сучасної спортивної підготовки.
Розвиток психології спорту відбувається різними шляхами, що визначаються як теоретичною розробкою власних проблем психології спорту, так і прикладним характером завдань психологічного забезпечення

11 підготовки спортсменів.

4. Психологічна характеристика спортивної діяльності
Постійне прагнення людини задовольняти свої потреби в русі, розвиватися фізично сприяло тому, що фізичні вправи поступово трансформувалися в сучасні види спорту, що створюють специфічну сферу діяльності людини — спортивну діяльність.
Спортивна діяльність характеризується своєю профілюючою спрямованістю і соціальною значущістю. Вона передбачає розвиток у спортсменів патріотичних та інтернаціональних почуттів, створення специфічної спортивної ціннісно-мотиваційної сфери.
Спортивна діяльність має свою певну структуру, знання якої забезпечує ефективність керування даним феноменом. Вона містить такі важливі складові:
I
— предмет діяльності, що становить її сутність та відрізняє від
інших видів людської діяльності;
II
— мета, якій у структурі діяльності належить, на думку багатьох теоретиків, провідна роль. Вона забезпечує усвідомлення майбутнього результату діяльності, прагнень та сподівань спортсмена;
III
— завдання діяльності — перевести цілі, прагнення та сподівання спортсмена в конкретні засоби реалізації мети діяльності, які можуть бути педагогічними, психологічними, соціальними;
IV
— засоби та методи вирішення завдань діяльності — конкретні дії, спрямовані на досягнення цілей діяльності. В спорті вони мають специфічний характер і базуються на цілеспрямованій руховій активності;
V
— мотиви діяльності як внутрішня рушійна сила, що спонукає спортсмена до успіху саме в даному виді діяльності;
VI
— стрес-фактори діяльності — це характерні для спорту чинники, що унеможливлюють та перешкоджають повноцінній діяльності різних систем організму спортсмена.

12
5. Особливості впливу спортивної діяльності на людину як на
індивіда, особистість
Заняття спортивною діяльністю накладає свій відбиток на людину як на
індивіда і як на особистість. Зокрема, особливостями прояву загальних закономірностей розвитку людини в спорті є:

нерівномірність, що найбільше проявляється в акселерації розвитку, коли відмічається збіг періодів дуже інтенсивного росту та становлення людини, в процесі спортивного вдосконалення та сенситивних періодів розвитку практично всіх психічних функцій, якостей, що характеризуються надзвичайним ефектом у результаті цілеспрямованих тренувально- педагогічних впливів;

гетерохронність розвитку спортсмена як людини проявляється у вибірковості акселерації, що не є загальною і стосується передусім саме тих психологічних проявів, розвиток яких необхідний для спортивної діяльності в цілому і для конкретного виду спорту зокрема. Наприклад, дослідження свідчать про те, що рівень самооцінки у гравців високого рівня (футбол, волейбол) завжди трохи вищий, ніж це передбачено нормами у звичайних людей, оскільки рівень їхньої майстерності не дозволяє їм низько оцінювати свої особистісні якості;

пластичність, пов'язана зі спеціалізованим розвитком психічних функцій
і якостей, що забезпечує пристосування до вимог конкретного виду спорту (або спортивного амплуа) й уможливлює формування компенсацій та взаємозаміну од- них психічних утворювань іншими;

перенесення психологічних якостей, сформованих у процесі занять спортом, на інші види діяльності, коли проявляється феномен "самодетермінації розвитку". Так, розвинені в процесі занять спортом риси особистості (характер, мотивація, цілепокладання) спортсмена стають превалюючими і "змушують" його будувати свою поведінку та проявляти наявні психологічні особистісні риси в різних сферах життєдіяльності;

інтегративність розвитку шляхом впливів на процеси структуроутворення

13 людини, коли спортивна діяльність викликає зміни в розвитку не тільки окремих психічних якостей, властивостей тощо, а й різноманітні їхні взаємо- зв'язки, що так чи інакше виникають у різних підструктурах (емоційно-вольовій,
інтелектуальній, мотиваційній тощо);

вплив на основні ланки розвитку людини через корективи онтогенетичного її розвитку, що визначає певною мірою життєве становлення особистості. Тобто спорт впливає на онтогенетичний розвиток переважно корегуючим чином, а на життєдіяльність людини — формуючим.
Спортивна діяльність позначається на фізичному розвитку спортсмена,
і чим більший стаж заняття конкретним видом спорту, тим більш специфічного характеру він набуває. Тому в кожному виді спортивної спеціалізації можна зустріти представників певного соматотипу, що свідчить про вдало здійснений відбір для спеціалізації та вплив факторів спортивної діяльності.
Щодо змін статевого розвитку під час занять спортом, то в тій невеликій кількості досліджень стосовно цього йдеться про затримку процесів статевого дозрівання в підлітковому віці внаслідок впливу значних фізичних навантажень (особливо у дівчат), з одного боку, та про пригнічуючий вплив високих або незвичних фізичних навантажень, прийому анаболіків на статеву активність чоловіків — з другого. Разом із тим дослідники відмічають, що у спортсменів-юнаків має місце прискорене формування зовнішніх ознак та якостей, що відповідають образу мужності, чим пояснюють досить легке переживання ними підліткової кризи порівняно з не спортсменами.
Вольова регуляція спортсменів включається в дію саме в тих випадках, коли в процесі тренувальної або змагальної діяльності перед спортсменом виникають певні перепони або перешкоди, коли спрацьовують механізми вольового зусилля, які приводять до позитивного результату тоді, коли спортсмен має достатній розвиток вольових якостей (витримки, самостійності, наполегливості, цілеспрямованості, дисциплінованості тощо)

14 та здатний керувати інтенсивністю вольового зусилля.
Щодо розвитку спортсмена в спортивній діяльності як особистості, то він відбувається у вигляді соціалізації, що формується в напрямі засвоєння суспільних та культурних норм та правил життя в суспільстві шляхом утворення та виконання різних соціальних ролей, що сприяє набуттю життєвого досвіду. Разом з тим у процесі соціалізації формуються різні психологічні якості особистості - потреби, мотиви, інтереси, настанови, характер, здібності, що визначають її психологічну цілісність.
ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА В ФІЗИЧНОМУ
ВИХОВАННІ

План
1. Сутність психологічної підготовки в фізичному вихованні.
2. З
МІСТ та особливості загальної психологічної підготовки.
3. Спеціальна психологічна підготовка.

1. Сутність психологічної підготовки в фізичному вихованні
Досягнення високих результатів передбачає належний рівень не тільки функціональної, фізичної, техніко-тактичної, а й психологічної підготовки до спортивної діяльності.
Психологічна підготовка спрямована на формування в особистості необхідних для спортивної діяльності психічних якостей, професійно важливих знань, умінь і навичок і досягнення такої їхньої стійкості, що забезпечить можливість вирішення поставлених завдань.
Психологічна підготовка має ряд істотних особливостей.
1.
Це завжди підготовка до визначеного виду діяльності (може бути підготовкою до тренувального процесу, а також і до змагання). З цієї причини психологічна підготовка спортсмена і тренера за своїм змістом принципово відрізняються, тому що мета, зміст, уся специфіка їх діяльності мають істотні відмінності.

15 2.
У ході такої підготовки потрібно цілеспрямовано формувати ті властивості й якості психіки спортсмена, що забезпечують високу результативність спортивної діяльності.
3.
Психологічна підготовка тісно пов'язана з процесом виховання, навчання
і тренування спортсмена і спрямована не тільки на формування і розвиток окремих сторін психіки, а й на вдосконалення важливих для спорту позитивних властивостей особистості.
Розглядаючи психологічну підготовку в її загальному вигляді за допомогою системного аналізу, в ній виділяють такі рівні:

психофізіологічний;

власне психологічний;

соціально-психологічний.
Кожен із названих рівнів має свою мету, вирішує завдання, пов'язані зі специфікою підходу, та свої технології допомоги спортсмену в процесі його підготовки. Так, психофізіологічний рівень дає можливість здійснити певні спортивні прогнози, бо виявляє ставлення людини до власних анатомо- фізіологічних можливостей, і складається з декількох функціональних блоків.
Вплив на формування спортивного колективу тощо, але одночасно відбувається порівнювання можливостей техніки, тактики та фізичних якостей спортсменів команди.
Психологічна підготовка — це також і педагогічний процес, успішність якого залежить від урахування ряду загальних дидактичних принципів: свідомості й активності, систематичності і послідовності, доступності,
індивідуальності, міцності та ін. Стосовно процесу психологічної підготовки ці принципи є основою його раціональної побудови і практичного здійснення.
Глибше зрозуміти сутність психологічної підготовки допомагає аналіз
її основних напрямів.
Перший напрям припускає формування функціональної надійності психіки спортсмена, що досягається шляхом удосконалення спеціалізованих

16 форм пізнавальної діяльності. У результаті формуються спеціальні знання, практичні уміння і навички, специфічний руховий досвід.
Другий напрям пов'язаний із формуванням емоційно-вольової стійкості, психологічної надійності спортсмена. Це передбачає розвиток здатності керувати своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях спортивної діяльності, ефективно діяти під час змагань.
Третій напрям передбачає формування психічної готовності до змагань в умовах міжособистісного і групового суперництва. Тут важливо своєчасно психологічно адаптуватися до мінливих обставин змагальної боротьби, подолати психологічні суб'єктивні бар'єри, знати сильні й слабкі сторони суперника, його тактики та ін.
Четвертий
напрям
психологічної підготовки обумовлений досягнутими на змаганнях результатами й особливостями післязмагальної діяльності. Особливо це актуально в ситуації, коли атлет закінчує спортивну кар'єру, активні заняття спортом і має потребу в підтриманні оптимального рівня психічної працездатності, адаптації до нових умов діяльності.
Напрями психологічної підготовки тісно пов'язані, для їх реалізації потрібне ретельне попереднє планування. Всі заходи щодо психологічної підготовки плануються заздалегідь, відповідно до вимог конкретного періоду спортивного тренування, і здійснюються з урахуванням загального плану підготовки спортсмена (команди). Окремі плани психологічної підготовки тренер не складає, оскільки розроблено єдину програму підготовки.
Вирішення завдань психологічної підготовки здійснюється за допомогою відповідних засобів і методів.
Загальними засобами психологічної підготовки спортсмена є фізичні вправи, засоби техніки і тактики даного виду спорту. Спеціальні засоби — психологічні вправи (дії на зразок завдань з чіткою настановою і психологічною спрямованістю, наприклад, на розвиток вольових якостей, підвищення емоційної стійкості спортсмена та ін.), а також психологічні впливи. Це можуть бути психологічні засоби і прийоми регуляції й

17 саморегуляції, способи відновлення спеціальної працездатності, різноманітні тренінги та ін.
Різні засоби і прийоми психологічної підготовки об'єднуються в методи. Виділяють три основні групи методів: наочні, вербальні й практичні.
Залежно від вирішення завдань їх можна використовувати в різних варіантах.
Психологічна підготовка спортсмена є багатогранним педагогічним процесом. Вона здійснюється на базовому рівні в підготовчому періоді тренування і на спеціальному - у змагальному періоді та на етапі безпосередньої підготовки до змагань, що дозволяє визначити її основні види.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал