Українські землі у складі російської та австрійської імперій наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ століття



Сторінка3/5
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.9 Mb.
1   2   3   4   5
Тема 4. Початок національного відродження Наддніпрянської України

book1


1. Суспільно-політичний рух в Україні.

Знищення царизмом в кінці ХVІІІ ст. української автономії на Лівобережжі і Слобожанщині супроводжувалось русифікацією місцевого населення. В першу чергу їй піддалась українська еліта, яка відмовилась, отримавши титули російських дворян і обіймаючи посади у державному апараті, від національних звичаїв і мови. Отже, носіями українськості залишались головним чином селяни.

Разом з тим збереглася невелика купка патріотично налаштованої української інтелігенції, яка, відмовившись від ідеї відродження Української державності, зосередила свої зусилля на культурній галузі. Діяльність української інтелігенції носила різноманітний характер, це й дискусії й ідейна боротьба, намагання залучити до своїх проблем представників інших країн. Всі ці заходи називаємо суспільно-політичним рухом.

Наддніпрянщина була заселена представниками різних національностей. Ось чому в суспільно-політичному русі цієї частини України існувало декілька течій.



Український національний рух пройшов кілька періодів:

  1. Фольклорно-етнографічний (музейний) – збір документів, що відбивають історичне минуле українського народу, збирання та публікація народних пісень, предметів старовини, вивчення історії, мови, звичаїв свого народу дослідниками-ентузіастами. Внаслідок цього вони знаходять аргументи, що певна етнографічна група є окремою спільнотою з погляду етнографії, філології та історії.

  2. Культурницько-літературний – дослідження, здійснені на попередній стадії, трансформуються в певні ідеї, що поширюються серед освічених верств. Головним стає відродження мови, боротьба за розширення сфери її вжитку. Мова, що раніше була об’єктом дослідження, стає мовою, якою пишуться літературні твори, здійснюються переклади, ставляться театральні вистави. результатом цього стає поширення почуття національної свідомості серед широких суспільних верств.

  3. Політична – нація згуртована усвідомленням власної історії та мови, розгортає боротьбу за своє визволення. Зароджується масовий національний рух, який, у свою чергу, має привести до незалежності нації.

Отже, протягом першої половини ХІХ ст. український напрямок визвольного руху еволюціонував від боротьби нащадків козацької старшини за відновлення автономії України до появи нової суспільної еліти – української інтелігенції, яка здійснила спробу висунути програму національного визволення українців. Саме серед інтелігенції виникає і поступово поширюється ідея національної свідомості.


Суспільно-політичний рух в Україні




Ідеї Просвітництва
Вплив Вплив


Ідеї Французької революції



польський

російський

український

П Р Е Д С Т А В Л Я В І Н Т Е Р Е С И




ПОЛЬСЬКОЇ ШЛЯХТИ

РОСІЯН

УКРАЇНЦІВ

МЕТА МЕТА МЕТА




«УДОСКОНАЛЕННЯ» ІМПЕРІЇ, ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ АБО РЕВОЛЮЦІЙНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ

ВІДРОДЖЕННЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

НАЦІОНАЛЬНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНЦІВ



Правобережна Україна

Наддніпрянська Україна, Правобережна Україна


book1

2. Діяльність Новгород-Сіверського патріотичного гуртка.

Активізація українського опозиційного руху спостерігалася з кінця ХVІІІ ст., коли нащадки козацької старшини, отримуючи дворянство, повинні були довести свої права на цей титул на підставі родинних документів. Це спричинило хвилю обурення серед української шляхти, виразники якої називали себе «патріотами рідного краю». Так на основі станових дворянських інтересів виникає український автономістський рух, що спирався на історичні традиції й усі свої домагання будував на історично-правових доказах.




Григорій Полетика - один з членів Новгород-Сіверського патріотичного гуртка

У 1780-1790-х роках у Новгород-Сіверському намісництві починає діяти таємний гурток українських автономістів. До гуртка входили Василь Полетика, Роман Маркович, Тимофій Калинський, Федір Туманський та ін.. Своїм завданням, гурток, ставив розвиток національної культури і здобуття незалежності України. Заходами членів гуртка поширювалися патріотичні публіцистичні твори, праці з історії та етнографії України такі як: «Записки о Малороссии» Я.Маркевича, «Історія Русів», «Вергілієві пастухи» О.Лобисевича та ін.. Створювалися проекти розвитку української освіти: відкриття у Новгород-Сіверську гімназії та університету, заснування «Академічного зібрання» - прототипу Української академії наук та відновлення українських козацьких формувань. Робились спроби знайти дипломатичну, а по можливості, і військову підтримку ідеї відновлення державної незалежності України. e:\підручник\григорій полетика один з членів новгород-сіверського патріотичного гуртка.jpg

book1


3. Місія В.Капніста в Берліні.

Серед найбільш патріотично настроєних представників української громадськості вирізнялась постать Василя Капніста. У 80-х рр. ХVІІІ ст. він був відомий як поет і користувався авторитетом серед дворянства Полтавщини. У 1782 році Капніста обрали головою (предводителем) дворянства Київського намісництва, а це друга постать після губернатора. За вільнодумство до існуючого ладу Капніста у Києві називали Ваською Пугачовим.безбородько александр андреевичкапнист василий васильевич




Василь Капніст


Олександр Безбородько

У 1783 році Василь Васильович написав «Оду на рабство», в якій виступив проти поневолення України російським царизмом. 1787 р. Василь Капніст очолив групу аристократів-автономістів, яка розробила проект відновлення козацького війська. Але цей проект провалив у Петербурзі земляк-українець граф Олександр Безбородько.

Капніст пішов на рішучий крок – встановивши безпосередні зв’язки з прусським двором. Він вважав, що прусський уряд прагнув нової війни з Росією. Наприкінці квітня 1791 р. Василь Капніст прибув до Берліна і домігся зустрічі з міністром закордонних справ Герцбергом. Він представив себе посланцем поневоленого російським урядом українського народу, доведеного до відчаю, і запитав, чи можна сподіватися на допомогу Пруссії, якщо українці піднімуться на боротьбу з російськими гнобителями. Обіцянки про допомогу від міністра він не добився. Отже, місія Капніста зазнала невдачі.



book1

4. Українське культурне відродження на Слобожанщині.

Мовно-культурна проблема стала однією з найважливіших у житті освіченої громадськості Лівобережжя та Слобожанщини після ліквідації там козацької автономії. Наприкінці ХVІІІ ст. цей регіон став колискою загальноукраїнського національно-культурного відродження. Тут воно стало справою життя багатьох інтелігентів, людей розумової праці, які здебільшого походили із незаможних верств населення.

Саме за ініціативою української інтелігенції, яку підтримувало суспільство своєю думкою та меценатською допомогою, був відкритий у 1805 р. Харківський університет. Новостворений університет на той час був не тільки єдиним вищим навчальним закладом, він став науково-освітнім центром та провідником української культури.

Харківський університет, при якому були відкриті друкарні та книжкова крамниця, стимулював розвиток на Слобожанщині місцевих газет, журналів, альманахів українських спочатку за тематикою, а потім і за мовою.9183


М.Костомаров


Г. Квітка-Основ’яненко

1816-1819 рр. у Харкові видається журнал «Український вісник», де друкувались твори таких письменників як Петро Гулак-Артемовський, Іван Котляревський, Григорій Сковорода та ін.. У 1834 р. великий успіх мали видані «Малоросійські оповідання» Григорія Квітки-Основ’яненка, якого називали «батьком української прози», а звичайні селяни – «народним письменником».

Під впливом Г.Квітки-Основ’яненка почав писати українською мовою випускник Харківського університету Микола Костомаров, який пізніше прославився як український та російський історик. Усі написані в молоді роки драми і поеми Костомарова – це твори на історичну тематику.

При Харківському університеті студенти-патріоти створили літературне об’єднання, яке сучасники назвали гуртком «Харківських романтиків». Улюбленою темою молодих літераторів Амвросія Метлинського, Левка Боровиковського, Олександра Корсуна, Михайла Петренка, Ореста Левицького, була історія боротьби українського народу за національну незалежність. Щоправда, «романтики» ідеалізували запорозьке козацтво, лицарські подвиги козаків, оспівували козацькі громадські порядки як загальнолюдський ідеал суспільно-політичного ладу і соціальної справедливості.

Улюбленою темою в той час була історія боротьби українського народу за національну незалежність, у центрі якої стояли Запорізька Січ та українське козацтво. На основі приватних архівів їх власники писали різного роду твори на історичні теми, та розповсюджували їх рукописними списками. Багато хто з них вважав таку роботу як прояв патріотизму. Серед найбільш відомих культурних діячів виділяється Василь Полетика.

Велика кількість українських дворянських родин мали у своєму розпорядженні списки відомих козацьких літописів ХVІІ - ХVІІІ ст. – «Самовидця», Величка, Граб’янки. Найбільшу популярність у той час здобула «Історія Русів» невідомого автора, хоча її авторство приписували Георгію Конисському та Григорію Полетики, який на той час вже не було серед живих, а також князю О.Безбородько та князю М.Репніну та багатьом іншим.

Автор «Історії Русів» подає картину історії розвитку України з найдавніших часів до 1769 року, приділяючи головну увагу козаччині, Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького 1648-1657 рр., Гетьманщині. Головна мета твору – довести, що населення України є автохтонним, і тому має право на самостійний державно-політичний розвиток. Боротьба українського народу проти іноземних поневолювачів складає основний зміст «Історії Русів», тому у центрі розповіді змальовані такі українські гетьмани як Б.Хмельницький, І.Виговський, І.Мазепа, П.Полуботок. Автор твору засуджує кріпацтво і ліквідацію автономії на Лівобережжі та Слобожанщині. При написанні історично-літературних творів «Історію Русів» використовували Т.Шевченко, Є.Гребінка, І.Срезневський, М.Гоголь, М.Костомаров.

dramamsk

Висновки.

Як бачимо, колишня козацька еліта в Наддніпрянщині була справжньою колискою багатьох провідних діячів першої хвилі українського національного відродження кінця XVIII — початку XIX ст. Як правило, майже всі вони вийшли з козацької старшини. Скасування автономії Гетьманщини викликало відповідну реакцію з боку найбільш патріотично налаштованих представників української громади. В. Капніст, полтавський дворянин, пише «Оду на рабство», в якій висловлює обурення запровадженням кріпацтва в Україні. На доручення козацької старшини він у 1791 р. їде з таємною місією до Німеччини, щоб викласти свій план відокремлення України від Росії та приєднання її до Пруссії.

Колискою українського культурного відродження стала Слобожанщина. Тут розгорталася діяльність літераторів і громадських діячів: П.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ’яненка, які писали і видавали свої твори українською мовою. При Харківському університеті у 1816-1819 рр. виходив масовий журнал «Український вісник», що містив у собі й україномовні матеріали.

Значна увага приділялась вивченню української історії, граматики української мови, фольклору. В рукописах поширювалась «Історія Русів», видавались збірки українських пісень тощо. Видатними діячами українського відродження були мовознавець О.Павловський, історик І.Срезневський та ін.. Метою їхньої діяльності було збереження української мови та національної свідомості.



hh00625_

Питання для самоконтролю

1. Покажіть заходи українського дворянства щодо відновлення автономії України.

2. Які були наслідки боротьби українського дворянства за автономію України?

3. Який ви знаєте перший політичний гурток, що своїм завданням ставив повернення гетьманства?

4. Кого з представників громадськості називали «Ваською Пугачовим»?

5. Хто такий В.Капніст?

6. Закінчить речення: Наприкінці квітня 1791 р. Василь Капніст прибув до Берліна, щоб …

7. Яке головне питання намагався з’ясувати під час поїздки до Берліна Василь Капніст?

8. Які основні напрямки суспільно-політичного руху в Україні наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. ви знаєте?

9. Які періоди пройшов український національно-визвольний рух?

10. Яка головна мета твору «Історія Русів»?
ph02736g


Словник термінів.

Автохтон – корінний житель місцевого походження.

Інтелігенція – соціальна група людей, що професійно займається розумовою, переважно складною творчою працею, розвитком і поширенням культури.

Національне відродження – процес відновлення національної культури і національних прав, включаючи право на створення національної держави.

Опозиція – партія або група, що виступає проти політики держави, уряду, поглядів, думок більшості або проти панівної думки.



Суспільно-політичний рух – рух, учасники якого висувають ідеї тих чи інших змін в організації життя суспільства і спрямовують свою діяльність на досягнення цих змін.
an00790_


Віконце допитливих.

«Історія Русів» - це твір історичний і політичний, суворо реалістичний і легендарний, романтичний; це – дзвін на сполох, заклик українцям до єднання, визволення, це – історично справедливий погляд на наше минуле.

Біля цього твору багато таємниць, над якими ламали голови немало вчених, але розгадати їх і до сьогодні не вдалося. Перша таємниця – це факт виявлення і введення «Історії Русів» в суспільний ужиток. За свідченням М.Ханенка, вперше рукопис було знайдено у 1828 році, але невдовзі знайшли рукописи позначені 1814, 1817, 1822 та 1824 роками. То коли ж насправді був знайдений перший рукопис, може ще раніше? Друга таємниця книжки – час її написання. Виходячи з матеріалів поданих у творі, дослідники датують його різним періодом від кінця XVIII — до початку XIX ст. Визначити цю дату необхідно, бо, по-перше, нам треба знати, якого часу сама пам’ятка, по-друге, погляди якої групи суспільства вона відбивала, а по-третє, - і це є ще однією таємницею, - хто автор твору. Авторство приписували і архієпископу Г.Конисському і письменнику Г.Полетики, а також графу О.Безбородько. Загалом із тих даних, що вибрали з «Історії Русів» дослідники, можна змалювати такий вірогідний образ його автора: жив він у ІІ половині XVIII століття, учився у Київській академії, можливо продовжував навчання у Росії, належав до козацької старшини, був землевласником, і, очевидно, був зв’язаний із новгород-сіверським гуртком, відзначався глибоким українським патріотизмом, схильністю до вільнодумства, мав широкий політичний світогляд, цілком негативно ставився до російського абсолютизму та самодержавства.



Тема 5. Українське національне відродження на західноукраїнських землях у І половині ХІХ століття.

book1

  1. Передумови національного відродження на західноукраїнських

землях.

Реформи проведені Марією-Терезією та Йосифом ІІ сприяли збільшенню чисельності української інтелігенції, яка усе частіше замислювалася над становищем народу, його минулим, сьогоденням і майбутнім. Однак, українське населення не встигло скористатися плодами реформ, тому що спадкоємці реформаторів відмовилися від більшості нововведень своїх попередників, зокрема, в культурно-освітній сфері. Так, у 1805 році був встановлений контроль римо-католицької церкви над початковими школами, у 1809 році – був закритий Руський інститут при Львівському університеті, 1812 року – влада скасувала обов’язкову освіту; в результаті різко зменшилася кількість дітей у школах.

Ці дії уряду викликали опір українського населення, що знайшов вираження в збройній боротьбі опришків та мирній боротьбі українських греко-католицьких священиків які розпочинають процес відновлення національної культури і національних прав – національне відродження. Також великий вплив на національне відродження мали ідеї Просвітництва, який критично оцінював абсолютну монархію, феодальний лад і виступав на захисті народу та буржуазії.
2. Початок національного відродження.book1

У Західній Україні до кінця XVIII ст. основну частину населення складали селяни. З їхнього середовища вийшло багато греко-католицьких священиків, які поступово стали відігравати роль інтелектуальної еліти серед західних українців. Близькість до народу дозволила священикам розпочати процес національного відродження.

Перша хвиля національного відродження в Галичині пов’язана з діяльністю культурно-освітнього осередку в Перемишлі, що сформувався 1816 р. навколо греко-католицьких ієрархів Михайла Левицького та Івана Снігурського, так зване «Клерикальне товариство». Воно ставило перед собою релігійні й просвітницькі цілі, зокрема: вберегти селян від навернення їх до римо-католицької церкви, та поширювати серед селян спеціально підготовлені нескладні релігійні тексти українською мовою.

Активними учасниками українського відродження були і Йосип Лозинський, Іван Могильницький, Антін Добрянський, Іван Лаврінський, Йосип Левицький та інші. Вони проводять свою роботу навколо питання створення початкових шкіл для місцевого населення. Членами перемишльського товариства було організовано 400 шкіл, видавалася навчальна література українською мовою. Так, Іван Могильницький, який домагався викладання українською мовою в школах Східної Галичини, для кращої аргументації уклав «Граматику язика словено-руського» (1823) – першу в Галичині граматику книжної української мови. Як передмову до неї він видав наукову працю «Відомість о руськім язиці» (1829), у якій спростував поширені в той час помилкові уявлення про українську мову як діалект польської або російської. Пишуть граматики й Йосип Лозинський (1833) та Йосип Левицький (1834). Окрім того, вони збирають український фольклор і видають окремими збірниками.




Іван Могильницький

Інтерес до національно-історичної спадщини й мови та усної народної творчості виявляли і представники духовенства інших західноукраїнських земель. Іоанікій Базилович, чернець Мукачівського монастиря на Закарпатті, став автором першої наукової праці з історії цього краю – «Короткий нарис фундації Федора Коріатовича». Згодом фундаментальну шеститомну «Історію карпатських русинів» створив учений-славіст і церковний діяч Михайло Лукач. Він був також автором першої в західноукраїнських землях друкованої порівняльної «Граматики слов’яно-руської мови» (1830). Великий внесок в українське відродження на Закарпатті зробив священик Олександр Духнович – автор українськомовного молитовника та низки підручників для початкових шкіл і посібників для вчителів українською мовою. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\173.jpg

На Буковині першу спробу друкувати українські пісні кирилицею зробив Іван Велигорський. Проте наступні діячі на буковинській літературній ниві продовжували вживати стару книжну мову.

Таким чином, справа українського відродження в західноукраїнських землях знаходилася на початковому етапі в руках греко-католицького духовенства як найбільш освіченої верстви українського населення.book1
3. «Руська трійця».


М.Шашкевич

- користуючись картою № 4, знайдіть місце виникнення гуртку «Руська трійця»

Справжнє українське національне відродження в Західній Україні почалося в 30-х рр. ХІХ ст. під впливом ідей романтизму й слов’янського відродження, які в цей час активно поширювалися серед чехів і поляків. Цьому сприяло також ознайомлення галицької молоді з найкращими творами нової української літератури, етнографічними та історичними виданнями, що з’явилися на українських землях, які входили до складу Російської імперії.

В 30-х рр. ХІХ ст. центр діяльності спрямований на пробудження національної свідомості переміщується до Львова. Тут 1833 р. (1834) створюється гурток під назвою «Руська трійця». За своїм характером це був демократично-просвітительський гурток. Його засновники: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. Всі вони були вихованці Львівської семінарії. Вони прагнули довести, що українська мова, якою говорять селяни, може бути основою для літературної української мови. Душею і головним ідейним натхненником гуртка був Маркіян Шашкевич. У 1833 році він склав перший альманах віршів, написаних українською мовою, а через два роки опублікував широковідому оду «Голос галичан». Перетворення народної мови на літературну, на їх думку, відкрило б селянству доступ до знань і полегшило б його долю. З цією метою вони провели величезну роботу. У 1834 р. гуртківці підготували історико-літературний збірник «Зоря». В цьому збірнику були матеріали про Б.Хмельницького, С.Наливайка та про рух опришків. Проте віденська поліція заборонила друкувати збірник.


Я.Головацький


І.Вагилевич


Титульна сторінка альманаху "Русалка Дністрова"

Найбільшим досягненням гуртка «Руська трійця» було видання наприкінці 1836 р. (початок 1837) в Будапешті альманаху «Русалка Дністрова». Альманах започаткував нову українську літературу у Східній Галичині. Хоча у 1837 р. львівська цензура книгу заборонила,(до читачів дійшло лише 250 примірників видання) альманах залишив певний слід у розвитку національної свідомості в західноукраїнських землях. В «Русалці Дністровій» друкувались матеріали з історії України, особливо про національно-визвольні рухи, про їх ватажків і це мало неабияке значення на той час. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\5kub6_4.jpg c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\48.jpg c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\57.jpg

Видавців книги було притягнуто до суду і передано під нагляд поліції. Але вони не відмовились ні від своїх ідейних принципів, ні від патріотичних ідей, намагалися далі поширювати передові ідеї.

Таким чином, діяльність «Руської трійці» сприяла тому, що західноукраїнська інтелігенція під впливом гуртка стала переорієнтовуватись на народні маси і виданням альманаху «Русалка Дністрова» довела, що народна мова може бути літературною.
Висновки.dramamsk

Ситуація, в якій опинилися мешканці українських земель в Австрійській імперії, серйозно гальмувала й духовний поступ українців, розвиток національного руху. І все ж ці процеси і тут набирали сили. Активну участь у них брало уніатське духовенство. У 1816 р. І. Могильницький, канонік із Перемишля, створив так зване «Клерикальне товариство», що ставило за мету поширення релігійної літератури українською мовою. У 1820-ті роки в Перемишлі виник новий гурток, який об'єднав навколо себе єпископ І. Снігурський. Члени гуртка збирали й пропагували український фольклор, історичні матеріали.



Нової якості український національний рух набуває у 1830-х роках, коли у Львові виникає гурток «Руська трійця». Його фундаторами стали вихованці Львівської семінарії М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький. У 1832 р. група студентів — членів гуртка проголошує своїм завданням переведення місцевих народних говірок на літературну мову. Молодь підтримали відомі вчені з Наддніпрянської України І. Срезневський, Й. Бодянський, М. Максимович. «Руська трійця» намагалася поширювати українські історичні традиції, фольклор, ідеї об'єднання українських земель. З цією метою у 1834 р. був підготовлений до друку альманах «Зоря». Його видання, однак, заборонила цензура. Перероблений варіант цього альманаху під назвою «Русалка Дністрова» у 1837 р. все ж удалося опублікувати в Будапешті.

hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Яка суспільна верства відігравала провідну роль у поширенні української національної ідеї в Східній Галичині та на Закарпатті?

2) Закінчіть речення: «Перше просвітницьке товариство греко-католицьких священиків у Перемишлі заснував …»

3) Яке місто стало центром українського відродження в Галичині у 30-х рр. ХІХ ст.?

4) Заповніть схему: «Мета Клерикального товариства».

МЕТА


? ?
5) Коли виникла «Руська трійця»?

6) Хто входив до складу «Руської трійці»?

1. ____________, 2. ___________, 3. ____________ .

7) Яка збірка власних поезій та перекладів учасників «Руської трійці» була підготовлена у 1833 р.?

8) Закінчить речення: «У 1834 р. гуртківці підготували …»

9) Де і коли був виданий літературно-науковий альманах «Русалка Дністрова»?

10) Прочитайте уривок зі спогадів І.Франка та вкажіть, про кого, на вашу думку, із гуртківців писав Іван Якович наступні слова. «Поет, оповідач, кореспондент і провідник, як людина наскрізь симпатична, щира й проста, пройнята належною любов’ю до рідного народу і непохитно певна своєї роботи, як у мистецтві, так і в житті».

11) Яке значення мала діяльність «Руської Трійці»?

12) Розгляньте карту № 4, та назвіть:

- центри виникнення на західноукраїнських землях товариств греко-католицьких священиків;

- центри першої хвилі українського національного руху.




Документи та матеріали.

1. Яків Головацький про враження, справлене альманахом «Русалка Дністрова» на галицьке громадянство
Вона запалила вогонь, що його тільки гробова перста загасити може, спасла народ від загибелі й отворила очі кожному письменному чоловікові, у якого лишилося ще незіпсоване українське серце, показала йому його положення, обов’язки для народу й спосіб, як ті обов’язки треба сповняти.
Завдання

1) Прочитайте текст документу.



2) Яке враження справив альманах на населення Галичини?

3) Які, на вашу думку, обов’язки українців мав на увазі Яків Головацький, до чого він їх закликає?
2. Яків Головацький «Туга за родиною»

Я в чужині загибаю,

По чужині блужу,

За своєю родиною

Білим світом нужу.

Тут чужая сторононька

Та люди чужії,

Не пристануть до серденька,

Хоч і не лихії.

Хай би які добрі були,

Все не свої рідні:

Я чужая чужениця

Межи ними бідний!

Ой по саду-винограду

Сумний походжаю,

Із чужини до родини

Гадки посилаю.

Ох, милая родинонько,

Чи мене згадаєш?

Домовая сторононько,

Як же ти ся маєш?

Солоденька рідна мово,

Як би-м рад тя вчути!

Із глибини серця свого

Рад би-м піснь добути…






Завдання

1) Яке враження на вас справив вірш Якова Головацького?



2) В чому полягає ідея цього вірша?

3) Яке головне питання ставе ліричний герой?

4) До чого закликає нас автор?



ph02736g

Словник термінів.


Альманах – збірник літературних творі різних авторів об’єднаних за якоюсь ознакою: тематичною, жанровою, територіальною.

Віконце допитливих.an00790_

Маркіян Симсонович Шашкевич (1811-1843)

Родився 6 листопада 1811 року в селі Підліссі, Золочівського повіту, в Галичині, де батько його був парохом (попом). Скінчивши гімназію в Бережанах, поступив у львівську духовну семінарію, але не добув курса – за якусь провину його виключили звідти. Він мусив сам заробляти на себе, бо розгніваний батько не захотів йому допомагати. Але вільне самостійне життя дало йому можливість віддатись освіті і літературній праці. Ознайомлення з творами Шафарика, Коляра, Караджича та інших провісників слов’янського відродження, а також з творами Котляревського, Квітки та Шевченка, викликало у Шашкевича думку про національне відродження українського народу у Галичині і бажання утворити щиро-народну українську літературу. Він зібрав навколо себе гурток товаришів, що словом чести зобов’язалися працювати ціле життя для добра українського народу.

Найближчими його товаришами були: Яків Головацький і Іван Вагилевич. Вони збирали етнографічні матеріали, записували народні пісні, розшукували стародавні рукописи і пам’ятники, вчились народної мови і історії і розповсюджували національно-демократичні думки.

1833 року помер батько Шашкевича, і йому треба було дбати про сім’ю. Він знову поступив до семінарії, і скінчивши її став священиком. Він багато поклав праці для освіти простого народу в селі. Шашкевич часто хворів, здоров’я його почало занепадати ще в семінарії. Помер він 7 червня 1843 року.

Шашкевич має велике значення для Галичини, як Котляревський для Наддніпрянської України. Він перший почав писати народною українською мовою, і положив початок національному відродженню української літератури в Галичині.



КАРТА № 4



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал