Українські землі у складі російської та австрійської імперій наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ століття



Сторінка2/5
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.9 Mb.
1   2   3   4   5
Тема 2. Наддніпрянська Україна під час російсько-турецьких війн

першої половини ХІХ століття.c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf
1. Україна в російсько-турецькій війні 1806-1812 рр.

Наддніпрянська Україна наприкінці ХVІІІ – у І половині ХІХ ст. входила до складу Російської імперії, яка в цей період була найбільшою державою світу. Російський уряд прагнув забезпечити країні лідерство в Європі, зміцнити і розширити кордони, проводив активну міжнародну політику. Ця політика викликала невдоволення Франції і Туреччини, що в решті решт призвело до російсько-турецьких і російсько-французьких воєн.

Ще за часів імператора Петра І Росія намагалася закріпитися на Чорному та Азовському морях, добути вихід до Середземного моря через протоки Босфор та Дарданелли які перебували під контролем Туреччини. Туреччина, в свою чергу, прагнула захопити Північне Причорномор’я та Грузію.

Південні українські землі опинялися таким чином у центрі міжнародних подій, тому набували для російського уряду особливого значення.

Приводом до початку війни стала заміна Туреччиною молдавського та таласького господарів, які були прихильниками Росії на вороже налаштованих правителів по відношенню до російського уряду. Але за попередніми домовленостями господарі Молдавії та Валахії мали призначатися лише за згодою Росії. В цей же час на Балканах відбувається національно-визвольний рух народів що перебували у васальній залежності від Туреччини. Росія підтримала антитурецьке повстання і вже у листопаді 1806 року російські війська зайняли Молдавію і Волощину. Союзником Туреччини виступила Франція. 18 грудня Туреччина оголосила війну Росії. Таким чином була розв’язана нова російсько-турецька війна.

Так як українські землі були безпосередньо наближені до головного театру воєнних дій у Молдавії, Валахії та Болгарії царський уряд здійснив мобілізацію чоловічого населення Чернігівської, Харківської, Полтавської, Київської, Херсонської та Катеринославської губерній до народного ополчення. Крім того, на Лівобережній Україні було реквізовано на потреби армії 1тис. коней, 6 тис. возів, 7 тис. пар волів, залучено до служби 4 тис. погоничів. На боці росіян також воювали чорноморські козаки.

По той бік фронту воювали козаки Задунайського Війська Запорозького. Козакам знов довелося «йти брат проти брата». Силістрійський паша розділив задунайських козаків на дві частини: один відділ козаків використав для протидії російській піхоті, другий – контролював узбережжя Чорного моря.

12 травня 1807 року полковнику Чорноморського козацького війська Паливоді було наказано дістатися своїми канонерськими човнами турецьких батарей на південному березі Дунаю, неподалік Верхніх Чатал і розгромити їх. У темну, бурхливу ніч Паливода та його люди вирушили до призначеного місця, але буря на морі розкидала канонерки чорноморців. Частина козаків опинилася на мілині перед ворожими батареями і вранці була ними розстріляна.

У середині 1807 року було укладено перемир’я, але в 1809 році знову розгорнулися воєнні дії. У березні 1811 р. 40-тисячне російське військо очолив Михайло Кутузов. Здобувши перемоги під Рущуком та Слободзеєю росіяни завершили військову кампанію на свою користь та змусили Туреччину підписати мирний договір.

16 травня 1812 р. в Бухаресті був підписаний мирний договір, який складався з 18 статей, дві з яких були таємними.






Документи та матеріали

МИРНИЙ ТРАКТАТ, ПІДПИСАНИЙ МІЖ РОСІЄЮ ТА ТУРЕЧЧИНОЮ

16 (28) травня 1812 р.
Ст. 1. Ворожнеча і незгоди, що існували досі між обома високими імперіями, припиняються відтепер надалі цим трактатом як на суші, так і на воді, і да буде на віка мир, дружба і добра згода між його імператорською величністю самодержцем і падишахом всеросійським і його величністю імператором і падишахом оттоманським...

Ст. 2. [Оголошення амністії підданим обох країн, що брали участь у війні всупереч інтересам свого государя].

Ст. 3. [Підтвердження трактатів, раніше підписаних між обома державами].

Ст. 4. Постановлено, що ріка Прут з входу її до Молдавії до з'єднання її з Дунаєм і лівий берег Дунаю з цього з'єднання до гирла Килійського і до моря складатимуть кордон обох імперій, для яких гирло це буде спільне.

Ст. 5. Його величність імператор і падишах всеросійський віддає і повертає Блискучий Порті Оттоманській землю Молдавську, лежачу на правому березі річки Прут, а також велику і малу Валахію з фортецями, в такому стані, як вони тепер знаходяться, з містами, містечками, селищами, житлами і зі всім тим, що є в цих провінціях, разом з островами дунайськими...

Ст. 6. Окрім кордону по річці Прут, кордони з боку Азії і інших місць встановлюються абсолютно так, як вони були раніше до війни <...>

Ст. 8. Хоч і немає ніякого сумніву, що Блискуча Порту за правилами своїм споживе поблажливість і великодушність проти народу сербського, як спрадавна підданого цій державі і дань їй що платить, проте, поглядаючи на участь, яку серби приймали в діях цієї війни, визнано за пристойне ухвалити нарочні умови про їх безпеку. Унаслідок чого Блискуча Порта дарує сербам прощення і загальну амністію, і вони жодним чином не можуть бути покарані за минулі їх діяння...

Вона дарує сербам на їх прохання ті самі вигоди, якими користуються піддані її островів Архипелажских і інших місць, і дасть їм відчути дію великодушності її, надавши їм самим управління внутрішніх справ їх, визначивши міру їх податей, і вона розпорядиться нарешті всіма цими предметами спільно з народом сербським...


Завдання

1) Опрацюйте документ «Мирний трактат, підписаний між Росією та Туреччиною 16 травня 1812 року».

2) Визначте умови цього договору.

3) Які територіальні зміни відбулися в Російській імперії після підписання Бухарестського мирного договору?

4) Покажіть на карті № 2, які українські землі увійшли до складу імперії Романових.c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf
2. Місце України в російсько-турецькій війні 1828-1829 рр.

Туреччина була незадоволена підсумками війни 1806-1812 рр., російсько-турецькі відносини залишалися напруженими. Тому незабаром, у 1828 році почалася нова російсько-турецька війна. приводом до неї послужила підтримка Росією визвольного руху балканських держав і національно-визвольної революції в Греції.c:\documents and settings\vika\рабочий стол\задунайський козак.jpg




Задунайський козак

Воєнні дії розгорнулися в турецьких володіннях поблизу території України, і тому російський уряд знов максимально використовував її матеріальні та людські ресурси. Селяни повинні були постачати необхідні для російської армії фураж і продовольство, надавати волів і підводи для перевезення вантажів. З нащадків колишніх запоріжців, що воювали у складі російської армії, у 1828 р. було створено Дунайське козацьке військо. На початку війни на бік російських військ перейшли козаки Задунайської Січі на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким, що надало несподівану допомогу росіянам.

Становище задунайців на той час було досить складним. Попередні війни показали, що турки вже не в змозі протистояти російській армії. Можна було передбачити, що Росія забере й ті землі, де жили задунайські козаки, і тоді їм довелося б переселятися углиб Туреччини. Ситуацією вирішив скористатися кошовий отаман Й.Гладкий, який з частиною козаків перейшов на бік росіян і допоміг їм непомітно для турків переправитись через Дунай.

Війна закінчилася 14 вересня 1829 р. в місті Адріанополі (суч. м. Едірне в Туреччині) підписанням Адріанопольського мирного договору.


Захоплення Браілова руськими військами (1828-1829 рр.)

Він складався з 14 статей і окремого акта. За договором Росія одержала острови в гирлі Дунаю,східний берег Чорного моря – від гирла Кубані до північних кордонів Аджарії; фортеці Ахалкалаки та Ахалціхе з прилеглими до них місцевостями. Туреччина визнавала приєднання до Росії основних територій Закавказзя (Грузії, Єреванського, Нахічеванського ханств) і незалежність Греції, зобов’язалась надати автономію Сербії, Молдавії, Волощині; сплатити Росії контрибуцію в 1,5 млн голландських гульденів. Адріанопольський мирний договір підтвердив право Росії вести вільну торгівлю по всій території Туреччини, свободу плавання для комерційного флоту по Дунаю та протоках Босфор та Дарданелли. Договір допоміг визволенню балканських народів від турецького панування.

Документи та матеріали

МИРНИЙ ТРАКТАТ МІЖ РОСІЄЮ ТА ТУРЕЧЧИНОЮ



2 (14) вересня 1829 г.
Ст. 1. [Припинення війни і встановлення на віка миру, дружби і доброї згоди].

Від. 2. [Повернення Туреччини Молдавії, Валахії, Румелії і всіх місць, зайнятих російськими військами].

Ст. 3. Кордоном між обома імперіями як і раніше буде річка Прут, від самого її впадання в Молдавію до з'єднання з Дунаєм...


Медаль в пам’ять про підписання Адріанопольського миру 1829 р.

Ст. 4. Грузія, Імеретія, Мінгрелія, Гурія і багато інших областей закавказькі з давніх вже років приєднані на вічні часи до Російської імперії: цій державі поступилися також трактатом, підписаним з Персією в Туркманчае 10 лютого 1828 року, ханства єреванське і нахічеванське. А тому обидві сторони визнали необхідним встановити між обопільними володіннями, по всій згаданій межі, кордон здатний відвернути всяке непорозуміння на майбутній час...

Ст. 5. [Збереження за Молдавією і Валахією всіх прав, обумовлених в колишніх договорах і в турецьких законах].

Ст. 6 .... Порта зобов'язується повернути негайно Сербії шість округів і таким чином назавжди забезпечити спокій і добробут вірного і покірного народу сербського...

Ст. 7 .... Російські піддані, їх судна і товари будуть захищені від всякого насильства і домагання: судна російські не підлягатимуть ніякому внутрішньому огляду з боку оттоманських властей — ні у відкритому морі, ні в гаванях, пристанях або на рейдах Турецької імперії...c:\documents and settings\vika\рабочий стол\азовський козак.jpg




Азовський козак

Понад те, Блискуча Порта зобов'язується спостерігати ретельно, щоб торгівля і особливо плавання по Чорному морю не піддавалися яким-небудь перешкодам. На цей кінець вона визнає і оголошує, що хід через Константинопольський канал і Дарданелльську протоку абсолютно вільний і відкритий для російських суден під купецьким прапором, з вантажем або з баластом, що мають проходити з Чорного моря в Середземне, або з Середземного в Чорне. Ці судна, якщо тільки будуть купецькі, не дивлячись ні на величину їх, ні на кількість їх вантажу, не піддаватимуться ні зупинці, ні утиску, згідно з тим, як вище постановлено...

На цій же підставі, при дотриманні тих же умов, які постановлені для судів під російським прапором, хід через Константинопольський канал і Дарданелльську протоку оголошується вільним і відкритим для купецьких суден всіх держав, що перебувають в дружбі з високою Портою...



Завдання

1) Опрацюйте документ «Мирний трактат між Росією та Туреччиною від 14 вересня 1829 року».

2) Визначте умови Адріанопольського мирного договору та порівняйте його із Бухарестським договором 1812 року. Чи відбулись якісь територіальні зміни двох держав за умовами цього миру?

3) Використовуючи карту № 3 знайдіть території що відійшли Російській імперії.


Вчимося складати таблиці

Таблиці містять перелік цифрових даних та інших відомостей, розташованих у визначеному порядку, по графах.

Розрізняють:



  • Хронологічні - групують факти на основі часових відносин між ними;

  • Синхроністичні – фіксують події, що відбувались у різних місцях в один і той самий час;

  • Тематичні – містять однорідні факти, наприклад війни чи повстання, наукові відкриття тощо;

  • Порівняльні – виокремлюють суттєві порівняльні ознаки історичних явищ;

  • Таблиці розвитку виявляють якісні чи кількісні зміни, динаміку окремих історичних явищ.

Заповніть порівняльну таблицю

Російсько-турецька війна

першої чверті ХІХ століття

Російсько-турецька війна

другої чверті ХІХ століття

дата

назва мирного договору

його умови

дата

назва мирного договору

його умови






c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf

3. Утворення Азовського козацького війська

Внаслідок переходу частини задунайського козацтва на бік Російської імперії під час русько-турецької війни 1828-1829 рр., російський уряд у 1828 р. створив Азовське козацьке військо. Першим наказним отаманом Азовського козацького війська став Йосип Гладкий (до 1853 р.) – ініціатор переходу козаків на бік Росії. Налічувало воно 1500 козаків. Саме з цих козаків був утворений Дунайський козацький полк.

Козаків розселили на узбережжі Азовського моря між Бердянськом і Маріуполем з метою перешкодити турецькій контрабанді. Тут було утворено дві станиці – Микільську і Покровську. Азовські козаки займалися землеробством і рибальством. Але основним завданням Азовського козацького війська була охорона західного узбережжя Азовського моря.

Козаки на баркасах патрулювали узбережжя Чорного моря від Керченської протоки до грузинського міста Поті. За виконання військової служби козаків звільняли від повинностей і податків. Внутрішнє самоуправління здійснювалося наказним отаманом і військовим правлінням, центр якого знаходився в станиці Петровській, а згодом – у Маріуполі.

Протягом 1862-1864 років частину козаків було примусово переселено на Кубань та Північний Кавказ. Клейноди війська було передано Кубанському козацькому війську. Невдоволені цими діями царського уряду козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 жовтня 1864 р. Азовське козацьке військо було ліквідоване, а козаків переведено у селянський стан.c:\documents and settings\vika\рабочий стол\портрет йосипа гладкого.jpg



dramamsk

Висновки


О.Данченко портрет Йосипа Гладкого

У першій половині ХІХ ст. Російська імперія продовжувала розвивати велику зовнішньополітичну активність і була втягнута в цілу низку воєн. Деякі з них тією чи іншою мірою мали відношення і до українських земель. Так, в 1806-1812 рр. велася чергова війна з Туреччино, яка не залишала надії повернути під свій контроль Північне Причорномор’я і негативно вплинула на життя України, оскільки, будучи найближчим тилом російської армії, що діяла у Молдавії і Валахії, мала забезпечувати військо припасами, посилати на війну ополченців.

За умовами Бухарестського договору, що завершив цю війну, до складу Росії увійшла Бессарабія, в трьох повітах якої (Ізмаїльському, Аккерманському і Хотинському) кількісно переважало українське населення.

Російсько-турецька війна 1828-1829 рр. вже не зачіпала українських земель, але мала певне відношення до України, яка знову постачала російську армію матеріальними і людськими ресурсами. основною подією цієї війни, що стосувалась українського народу, став перехід козаків Задунайської Січі на чолі з отаманом Йосипом Гладким на бік російської армії. Після цього їм було дозволено повернутися в Україну, де вони були поселені в Приазов’ї діставши назву Азовського козацького війська, яке проіснувало до 1865 року.

hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Російсько-турецька війна на початку ХІХ ст. відбулася? 1804-1812 рр., 1806-1812 рр., 1805-1811 рр.?

2) Яка країна виступала союзницею Туреччини?

3) Хто здобув перемогу у російсько-турецькій війні?

4) Закінчить правильно речення. Бухарестський мирний договір був підписаний у ________ році.

5) Які території відійшли Росії:

1. ____________, 3. _____________,

2. ____________, 4. _____________ .

6) Перерахуйте, що пожертвував український народ на військові потреби …

7) Внаслідок якої російсько-турецької війни була визволена Греція від турецького панування?

8) Поясніть, внаслідок яких подій було утворене Азовське козацьке військо?

Віконце допитливихan00790_

Коли стало відомо про перехід частини козаків на чолі з Й.Гладким до росіян, турки вчинили розгром Січі, роззброїли решту козаків, які там залишалися, і не втручалися в різанину та грабіж українських поселень, вчинених молдаванами й мокшанами.

Розгніваний султан звелів скарати захоплених задунайських запорожців на горло, і лише через заступництво австрійського посла помилував їх, ув’язнивши в Адріанопольській в’язниці і щодня посилаючи на тяжкі роботи. Після війни задунайці, які лишилися живими, знов оселилися на Дунайських гирлах, але дозволу на створення козацького війська не отримали.

Карта № 2

Карта № 3




Тема 3. Україна в російсько-французькій війні 1812 року

book1

1. Україна в планах Наполеона Бонапарта.

Ще більш серйозним випробуванням для Російської імперії, ніж війна з Туреччиною, була війна з Францією. Імператор Франції Наполеон І Бонапарт взяв за мету завоювати весь світ. До моменту початку бойових дій на території Росії Франція захопила майже всі європейські країни, розбивши в Європі армії Австрії, Пруссії, та інших держав. Над Європою нависла загроза – стати підвладною Франції. Оголосивши блокаду Великій Британії, французький імператор домагався приєднання інших великих країн. Відмова Росії підтримати дії Франції стала приводом до війни між ними.наполеон


Наполеон Бонапарт

Наполеон виробив проект нового устрою Європи з автономними слов’янськими територіями. Україні відводилася роль буферної зони між Західною Європою і Росією. Політичні плани французького імператора передбачали відокремлення українських земель від Росії та поділ їх на три частини:


  • Правобережна Україна мала відійти до Великого герцогства Варшавського;

  • Галичина й Волинь була обіцяна Австрії за воєнну допомогу у війні проти Росії;

  • На території Лівобережної і Південної України планувалося створити дві держави, так звані наполеоніди, які підпорядковувалися б Франції. Одна з них мала охопити Чернігівщину й Полтавщину, а друга – Катеринославщину, Донеччину, Херсонщину, Таврію та Крим.

У боротьбі проти Росії Наполеон мав намір використати Задунайську Січ. Козакам були прислані гроші, проводилася агітація, щоб залучити їх до участі у воєнному поході проти Росії. Задунайці залишилися осторонь.

З метою одержати підтримку українців у війні Наполеон обіцяв, що у випадку його перемоги Україна набуде незалежності.

book1

2. Ставлення українства до війни.

Вторгнення наполеонівської армії в Росію викликало неоднозначну реакцію української еліти. Вона розкололась на два табори: «автономістів» і «консерваторів». До представників автономістської течії належала радикально мисляча частина української громадськості дворяни з Полтавщини Мочульський (Мочуговський) та В.Лукашевич, з Волині – Чайковський, з Поділля – Марлецький, а також визначний український письменник та громадсько-політичний діяч Василь Капніст. Вони сподівалися, що Бонапарт визволить Україну з-під російської тиранії, введе в Україні нове прогресивне законодавство (Кодекси Наполеона), відродить Гетьманщину та надасть Україні автономію або навіть незалежність.

Консерватори, серед яких були український письменник Іван Котляревський, поет Іван Кованько, представник колишньої козацької старшини – Кочубей та багато інших українських дворян, були налякані ідеями Французької революції, скасуванням Наполеоном кріпацтва у Польщі, тому бачили в російському імператорі захисника суспільного ладу і спокою. Тим паче, українське дворянство було незадоволене планами Бонапарта стосовно передачі Правобережжя Польщі. Крім того, вони сподівалися домогтися від царя відновлення автономних прав Гетьманщини після перемоги над Францією. Саме тому вони активно допомагали російському уряду в організації опору завойовникам: давали рекрутів, забезпечували війська фуражем, кіньми, продуктами харчування. Значну роль вони відіграли в організації козацьких полків.

book1

3. Хід воєнних дій в Україні.

У червні 1812 року Наполеон І Бонапарт розпочав похід на Росію, який завершився невдачею і майже повною загибеллю його армії. Французька армія налічувала 640 тис. осіб і 1 372 гармати. чисельність російської армії була трохи меншою – близько 600 тис. осіб, серед яких були й українці.

Російська армія була поділена на три частини:


  • Армія під командуванням генерала М.Барклай-де-Толлі захищала шлях на Петербург;

  • Війська під керівництвом генерала П.Багратіона захищали шлях на Москву;

  • Третя резервна армія очолювана генералом А.Тормасовим, захищала шляхи на Київ.

Єдиним регіоном України, який зайняла наполеонівська армія, була Західна Волинь (Ковельський, Володимирський, Луцький і частина Дубенського повіту). На цих землях поляки, саксонці й австрійці, які були союзниками французів, розгромили армію генерала А.Тормасова.

У вересні 1812 р. російські війська при взаємодії з місцевим населенням витиснули французькі війська з Волині. Наприкінці серпня 1812 р. невеликі загони кінноти противника просочилися на Чернігівщину, але були швидко ліквідовані регулярними військами і дружинами самооборони. Київський військовий гарнізон був приведений у повну бойову готовність. Київ був досить добре підготовлений до відбиття ворожого нападу. Навколо міста звели укріплення, перебудували й зміцнили Печерську фортецю. Спеціально призначеному для захоплення Києва корпусу наполеонівських військ не вдалося навіть прорватися до української столиці.

Українці з перших днів війни пліч-о-пліч з росіянами хоробро боролися проти спільного ворога. Особливо багато їх було в тих частинах, які формувалися в Україні (Бузькі козаки, Ізюмський, Маріупольський, Сумський, Охтирський гусарські полки, Київський та Чернігівський драгунські полки тощо). Чимало українців було серед ополченських формувань (75 тис.). На Лівобережній Україні замість восьми запланованих полків населення виставило 15 (дев'ять полтавських і шість чернігівських). Кожний полк налічував 1200 козаків. Крім того, було сформовано п'ять кінних підрозділів — загони «лісових козаків» у Київській, Подільській та Волинській губерніях, у Тернопільському окрузі. Всього Україна виставила 68,9 тис. вояків, у тому числі 33,4 тис. кінних (без офіцерів).


Проводи ополченця (1812 р.)

Беручи участь у боротьбі проти наполеонівських військ, українські селяни сподівалися на звільнення від кріпосницької залежності, а козаки — на повернення своїх прав та привілеїв. Захист вітчизни, рідної землі вони вважали своїм святим обов'язком. Українці не лише перебували в лавах діючої армії, а й допомагали їй продуктами, фуражем, майном, транспортними засобами, коштами. Усього на потреби боротьби проти загарбників в Україні було зібрано 9 027 700 крб., 13,5 пудів срібла, кілька кілограмів золота. Із загонів чернігівських ополченців та козаків у серпні - вересні 1812 р. був створений кордонний ланцюг протяжністю 88 км — від с. Клюзи Городнянського повіту до с. Осадчини Остерського повіту. Чимало яскравих сторінок у героїчний літопис війни вписали воїни-українці І. Галченко, І. Ліченко, М. Паламаренко, партизанські ватажки Є. Четвертак та Ф. Потапов (узяв собі прізвисько - Самусь). вверху-мортира, внизу-гаубица орудия русской артиллерии 1812 проводы ополченца 1812


Гаубиця і мортира

На потреби війни працювали й українські заводи:


  • Шосткінський на Сумщині – виробляв порох,

  • Київський завод «Арсенал» - виробляв зброю.

У вирішальній Бородінській битві 1812 року брали участь Охтирський, Одеський, Чернігівський, Київський і Тернопільський полки. Згодом ці полки були направлені за кордони України.

Під час воєнної кампанії 1813-1814 рр. армія Наполеона завдала кілька поразок військам антинаполеонівської коаліції, до якої входили Австрія, Англія, Пруссія, Росія, Швеція. Однак у вирішальній Лейпцизькій битві у 1813 році наполеонівські війська були розбиті арміями коаліції. У цій битві брали участь вісім українських козацьких полків.

Війну 1812 року називають Вітчизняною війною, оскільки в ній брали участь не тільки армія, але й загони добровольців, мирне населення, і не тільки в Україні, але й на всіх окупованих територіях Російської імперії.book1

4. Підсумки війни.

Українці безпосередньо долучилися до перемоги над чужоземними загарбниками і сподівалися на те, що царський уряд зробить кроки назустріч їх домаганням. Однак очікуваного надання Україні автономії, ліквідації кріпосного права не настало.

Як тільки українські ополченські полки повернулися в Україну, їх негайно розформували. Колишні ополченці знову стали кріпаками або державними селянами. Козацькі полки були переформовані на регулярне драгунське військо. При цьому по закінчені війни тим, хто вступив у козацьке військо на її початку, було заборонено залишати свої частини. Козаків з лівобережних полків було повернено до попереднього селянського стану. Уряд жорстоко карав за непослух, непокору та «вільнодумство» ув’язненнями, засланнями і навіть смертною карою. Провідником реакційної політики став генерал Аракчеєв.

Підсумки війни оформив Віденський конгрес 1814 – 1815 рр. До Російської імперії відійшла територія Царства Польського, у тому числі й заселені українцями регіони – Холмщина, Підляшшя, Надсяння. На відміну від України Царство Польське одержало широку автономію, право на власне військо. Діючим законодавством у ньому став «Кодекс Наполеона».


Висновки dramamsk

Майже одразу після російсько-турецької війни 1806-1812 рр. розпочався похід на Росію французького імператора Наполеона Бонапарта. Певне місце в його планах посідала і Україна. Він дивився на українські землі як на розмінну монету, якою збирався розплатитись зі своїми союзниками.

В Україні, як і в усій Російській імперії, спостерігався великий патріотичний підйом, формувалося ополчення і козацькі полки, в які добровільно записувались українські селяни, оскільки сподівались, що після перемоги вони отримають волю.

Воєнні дії відбувались і на українських землях, де діяли союзники Наполеона – австрійці та поляки. Але вони змогли захопити лише незначні території на Волині. Опір українського населення не дозволив їм прорватися до Києва. Але основні битви відбувалися на Московському напрямку. В цих битвах відзначилися Малоросійський, Полтавський, Харківський, Сумський, Охтирський, Київський та інші піхотні та кінні полки, у яких служило чимало українців. Українці брали участь у партизанському русі. Серед командирів партизанських загонів були виходець із Сумщини Єрмолай Четвертак, уродженець Правобережжя Федір Потапов та ін. Починаючи з осені 1812 року до складу діючої армії влилося українське ополчення і козацькі полки, які з наступаючою армією дійшли 1814 року до Парижа.

Однак, незважаючи на переможне завершення війни, надії її учасників не збулися. Боротьба з наполеонівською навалою не зробила українців ні вільними, ні щасливими. Але разом із тим закордонний похід російської армії, у складі якої було багато українців, сприяв піднесенню національної свідомості, підштовхнув їх, як і інші поневолені народи Російської імперії, до боротьби проти кріпосництва й самодержавства.

hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Розгляньте карту № 2 та № 3 та

а) Простежте за основним перебігом російсько-французької війни.

б) Визначте основні місця битв.

в) Перелічіть губернії, де були сформовані українські військові формування.

г) Порівняйте карту № 2 та карту № 3 та з’ясуйте яким чином змінилися кордони Російської імперії після Віденського конгресу 1815 року.

2) Заповніть порівняльні схеми:


Наполеонівська армія

Російська армія


? ?

тис. чол. тис. чол.

3) Накресліть схему: «Україна в планах Наполеона».

4) Заповніть таблицю: «Два погляди на війну з Наполеоном серед українського населення».


І погляд

ІІ погляд

Назва табору

Їх плани

Назва табору

Їх плани


5) Закінчить речення:

«У бойових діях проти наполеонівської армії брали участь слідуючи козацькі полки_______ _________________________» .
6) Які наслідки перемоги Росії над наполеонівською Францією?

1. ________________ , 2. ________________ , 3. ______________ ,

4. ________________ , 5. ________________ .

ph02736g


Словник термінів

Автономісти – суспільно-політична течія, що відстоює право на самостійне вирішення внутрішніх проблем певної частини держави.

Консерватизм – течія у суспільно-політичній думці та політична практика, що обстоює старі принципи, які надійно себе зарекомендували, часто вороже ставиться до нововведень.

Партизани – учасники партизанського руху – одного з видів боротьби народу за свободу і незалежність своєї Батьківщини або за соціальні перетворення, яка ведеться на території, зайнятій противником, у різних формах: збройна боротьба, саботаж, диверсії, агітація та ін..


an00790_

Віконце допитливих

Єрмолай Васильович Четвертак, рядовий Київського драгунського полка. Походив з кріпосних селян с. Нефедовка, Чернігівської губернії. Потрапив на військову службу, приймав участь у військових кампаніях 1805-1807рр. проти французів. 19 серпня 1812 у бою біля с. Царево-Займище попав у полон, з якого через три дні йому вдалося втекти. Зміг організувати селянський партизанський загін який спочатку складався з 40 чоловік, незабаром його чисельність зросла до 300, а пізніше до 4000 вояків. Базувався загін у с. Басмани та Зодново, діяв між Гжатськом та Колоцьким монастирем, не тільки захищав свої села від мародерів, але й здійсняв напади на транспорти та крупні французькі підрозділи, що проходили повз та завдавав їм величезних втрат. У листопаді Четвертак був призведений у звання унтер-офіцера, приєднався до полка та в його рядах приймав участь у закордонних походах 1813-1814 рр.

Доречи! Наполеон І Бонапарт, імператор Франції та великий полководець, панічно боявся кішок!!!


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал