Українські землі у складі російської та австрійської імперій наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ століття



Сторінка1/5
Дата конвертації07.01.2017
Розмір0.9 Mb.
  1   2   3   4   5
Розділ 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Тема 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЙ20kostum3_im2


Тема 2. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-ТУРЕСЬКИХ ВІЙН І ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.
Тема 3. УКРАЇНА В РОСІЙСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІЙ ВІЙНІ 1812 РОКУ.
Тема 4. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ.
Тема 5. ПРОБУДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЖИТТЯ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ.87x_2
Тема 6. СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ ХІХ СТ.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ
c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\восстание на сенатской площади.jpg


6kub2_2аракчеев алексей андреевичkostum2_im2

Основні дати розділуd:\малюнки\pub60cor\j0295069.wmf

1772, 1793, 1795 рр. – розділи Речі Посполитої

1783 р. – офіційне закріпачення селян в Російській імперії Катериною ІІ

1780-1790-ті рр. – діяльність Новгород-Сіверського патріотичного гуртка

1791 р., квітень – подорож В.Капніста до Берліна

1806-1812 рр. – російсько-турецька війна

1812 р., 16 травня – підписання Бухарестського мирного договору

1812 р. – російсько-французька війна

1816 р. – діяльність «Клерикального товариства» на західноукраїнських землях

1816 р. – створення та діяльність організації «Союз порятунку»

1816-1819 рр. – видання журналу «Український вісник»

1817 р. – діяльність масонських лож «Понт Евксінський» та «Три царства природи» в Одесі

1818-1819 рр. – діяльність полтавської масонської ложі «Любов до істини»

1818-1821 рр. – діяльність масонської ложі «Об’єднання слов’ян»

1821-1822 рр. – діяльність «Малоросійського таємного товариства»

1823 р. – виникнення таємної організації «Товариство об’єднаних слов’ян»

1825 р., 14 грудня – виступ декабристів на Сенатській площі в Петербурзі

1825р., 29 грудня – повстання Чернігівського полку

1826-1827 рр. - виникнення та діяльність таємного політичного гуртка при Харківському університеті

1827 р. – створення таємного гуртка прогресивних професорів

1828-1829 рр. – російсько-турецька війна

1829 р. – створення Дунайського козацького війська

1829 р., 14 вересня – підписання Адріанопольського мирного договору

1828-1864 рр. – існування Азовського козацького війська

1830-1831 рр. – польське повстання

1833-1837 рр. – діяльність гуртка «Руська трійця»

1837 р. – видання альманаху «Русалка Дністрова»
Тема 1. Українські землі у складі Російської та Австрійської імперії.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf

1. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Російської імперії.

У кінці ХVІІІ століття внаслідок трьох поділів Речі Посполитої 1772, 1793, 1795 рр. між Росією, Австрією та Пруссією українські землі увійшли до складу Австрії та Росії. Як Росія, так і Австрія прагнули обмежити самостійність українських земель та змусити українців, будь-то добровільно, або примусово відмовитись від національної самобутності, культури, мови.

Серед українських земель, які на початку ХІХ століття перебували в складі Російської імперії виділилися чотири регіони:


  • Лівобережна Україна,

  • Правобережна Україна,

  • Південна або Степова Україна, Наддніпрянська Україна

  • Слобожанщина.

На всю територію Наддніпрянщини був поширений загальноімперський адміністративний порядок. Вона була поділена на три генерал-губернаторства до складу яких входило по три губернії. На чолі кожної стояв губернатор, якого призначав імператор. Самі губернії ділилися на повіти які очолювали справники.




Адміністративно-територіальний поділ Наддніпрянської України
ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА

Київське Малоросійське Новоросійське

Генерал-губернатори мали майже необмежену владу і проводили колонізаторську політику російського царату: наглядали за адміністрацією, стежили за політичними настроями, придушували повстання, мали надзвичайні повноваження. Влада генерал-губернаторів носила характер військової диктатури. Губернське управління здійснювалося за допомогою станових органів – дворянських зборів на чолі з головами або як їх ще називали предводителями дворянства. Судова та адміністративна влада над кріпаками знаходилася в руках поміщиків.



c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf


2. Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ українських земель у складі Австрійської імперії.

Не кращою була ситуація на українських землях у складі Австрійської імперії. Закарпаття ще з кінця ХVІ століття знаходилось в складі Угорського королівства. Унаслідок першого (1772) та третього (1795) поділів Речі Посполитої до Австрійської імперії відійшли території Руського воєводства та майже вся Буковина. Таким чином, Габсбурги заволоділи значною територією України площею понад 70 тис. кв. км з населенням понад 3,5 млн. осіб.


Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель

Влада Австрії, здійснювала адміністративно-територіальний поділ не звертаючи уваги на етнічний склад населення. Так, східногалицькі землі, де переважало українське населення, та західногалицькі, де переважна більшість поляки – потрапили в одну адміністративно-територіальну одиницю «Королівство Галіції і Лодомерії» з центром у Львові. «Королівство» поділялось на 12 округів. Окремим округом до нього входила Буковина.

Адміністративна влада належала губернському управлінню, очолювану губернатором. Так само, як і в Наддніпрянській Україні, тут губернатора призначав імператор. На місцях адміністративна й судова влада належала війтові, а управління декількома навколишніми громадами здійснював мандатор. Містами керували магістрати, до складу яких входили війт, бургомістр, радники (райці) і засідателі (лавники).

Територія Закарпаття, як і угорські етнічні землі, поділялася на жупи (комітати), які складалися з доміній. Усі адміністративні органи влади на Закарпатті підпорядковувалися Пожонському (Братиславському) намісницькому управлінню.

Як бачимо, перебування українських земель навіть у складі однієї австрійської держави залишало західноукраїнські землі адміністративно й територіально розмежованими.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf


3. Національне та соціальне становище українського населення.

Наприкінці ХVІІІ століття процес росту населення в Європі різко прискорився. Українці (після росіян) заселяли найбільшу в Європі площу. На рубежі ХVІІІ – ХІХ ст. чисельність українців перевищувала 11 млн. чол. Так, під владою Російської імперії проживало приблизно 8,2 млн. чол., під владою Австрійської імперії – 3,5 млн. чол.

Обидві імперії сприяли переселенню різних національностей на територію України. На українські землі, особливо на півдні, на землі колишнього Війська Запорізького царський уряд переселяв росіян, білорусів, німців, сербів, хорватів, болгар, албанців, грузинів, вірменів та ін. Але, поки що, на всіх етнічних українських землях виразно домінували українці. З національних меншин найбільше було росіян, особливо в Південній Україні, близько 10%. У містах і містечках України великою була концентрація єврейського населення, однак, царський уряд дозволяв селитися їм лише на спеціально відведеній території, в так званій смузі осілості, яка охоплювала під російські землі колишньої Речі Посполитої.

На західноукраїнських землях спостерігався такий самий процес переселення німців, австрійців, румунів, угорців.

Внаслідок такої політики перемішування народів полегшувалося завдання позбавлення їх національних особливостей, асиміляції. Найбільш проблемними були відносини між українцями та поляками у Галичині, саме це використовував австрійський уряд для розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Але іноді бували й виключення з правил, коли прибулі в Україну переселенці з часом українізувалися, хоча українська мова і культура дискримінувалася й Російською й Австрійською владою. Прикладом може бути відомий український історик, археолог, етнограф Володимир Антонович, який за національністю був поляком, а за станом душі – українцем.

За соціальним станом населення поділялося на різні верстви. Найбільшим та найбіднішим було селянство, яке в різних регіонах становило 40-45% населення. Селянство не являло собою однорідну масу, а поділялося залежно від того в якому регіоні вони проживали та яким видом діяльності займалися. Після офіційного закріпачення селян Катериною ІІ 1783 року, кількість державних селян різних категорій зменшується. Частину їх складали козаки, яким після ліквідації Гетьманщини було надано статус казенних хліборобів. Вони були особисто вільними, вели своє господарство, віддаючи чверть своїх прибутків як податок державі.

З 1796 року кріпацтво було поширено на Південну Україну. Поміщицькі селяни перетворилися на «інвентар», власність поміщика, який міг робити з ним усе, що хотів: перевести на інше місце, продати з землею чи без землі, з родиною чи окремо, обміняти, «за продерзости» заслати до Сибіру, віддати у рекрути.

Кріпаки відбували панщину, і це був їх головний обов’язок. Панщина не була однакова: на Лівобережжі вона становила переважно 3-4 дні на тиждень, а на Правобережній Україні доходила до 6-ти днів. У Південній Україні, де була недостача кріпаків, панщина була менша, не більше як 2 дні на тиждень.

Праця кріпаків не обмежувалася лише панщиною, по всіх господарствах були ще й інші повинності: вони мусили возити дрова з лісу, прокладати та лагодити шляхи, мости, давати панові курей, гусей, іноді овець, телят, корів тощо. Жінки мусили збирати гриби, давати яйця, полотно, прядиво.

Кращим було становище селян, які йшли «на оброк», тобто діставали право сплачувати поміщику певну суму грошима й мешкати, де вони захочуть. «Оброчні» селяни працювали по містах як ремісники, як обслуга в готелях, як візники, служники і т.п. Чимало з них зовсім поривали з селом і з власним господарством.

Окрім селянства утисків з боку імперської адміністрації зазнавали й міщани. Поступово самоврядування міст скасовувалося, а там де воно ще формально зберігалося, перебувало під постійним контролем губернатора. У 1835 році було скасовано самоврядування в Києві. Міщани-українці часто складали меншість населення міст. 70-80% населення багатьох міст і містечок становили євреї, росіяни, поляки, австрійці, угорці.

Що стосується колишньої козацької старшини, то ті хто перейшов на службу до російської армії була зрівняна в правах з російським дворянством. Це стосується козацтва Лівобережної та Слобідської України, на Правобережжі козацтво як соціальний стан було ліквідовано ще польською владою, а старшина під тиском або переселилася на Лівобережжя або прийняла католицтво і сполонізувалася.

Таким чином, панівне становище належало поміщикам, в руках яких була вся повнота влади. Українців серед великих землевласників та міських верхів майже не було. Провідні позиції у різних регіонах займали росіяни, поляки, угорці, румуни.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf

4. Політика російського та австрійського уряду щодо українців.

Уряди обох імперій були не зацікавлені у задоволенні соціальних та національних потреб українців. Російське самодержавство керувалося у своїй колоніальній політиці загальним принципом багатонаціональних імперських утворень – встановленням політичної, економічної та національної зверхності панівної нації над підкореними. Тому реформування адміністративно-територіальної системи України мало на меті насамперед посилення влади імперського центру над українським народом, ліквідацію його національних особливостей та остаточне зросійщення українців.

У ході реалізації поставленої мети українців всіма засобами примушували забути власну історію, традиції, звичаї, мораль, рідну мову, ментальність і таким чином назавжди втратити національну самосвідомість. Важливу роль у здійсненні шовіністичної антиукраїнської політики відігравали запроваджені в Україні тверді адміністративні методи управління. З утворенням генерал-губернаторств і появою призначених царем генерал-губернаторів, наділених усіма цивільними, державними та військовими правами, імперська влада в Україні значно посилилася.бибиков дмитрий гаврилович




Бібіков Д.

Генерал-губернатори та інші високі урядовці були старанними провідниками царської колонізаційної політики в Україні. Київський генерал-губернатор граф Д. Бібіков, малоросійський (харківський) – князь М.Долгоруков та новоросійський – граф М.Воронцов. Останній був осміяний у своїй творчості російським поетом О.С.Пушкіним, якого граф відправив боротися із сараною під Одесою. Не обійшов генерал-губернаторів й великий український кобзар Т.Г.Шевченко навіки затаврувавши їх наступними строками:

воронцов михаил семенович

Во дні фельдфебеля-царя

Капрал Гаврилович Безрукий

Та унтер п’яний Долгорукий

Украйну правили. Добра

Таки чимало натворили,

Чимало люду оголили




Воронцов В.С.

Оці сатрапи-ундіра, . А надто стрижений Гаврилич

З своїм єфрейтором малим

Та жвавим, на лихо лихим.

До того люд домуштрували,

Що сам фельдфебель дивувались

І маршировкою, і всім,

І «благосклонні пребивали

Всегда к єфрейторам своїм».




  1. Робота з фрагментом художнього твору «Юродивий» Т.Шевченка

    1. Яка епоха (період) відбиті у творі?

    2. Які найбільш важливі і яскраві події висвітлені в уривку?

    3. Які історичні й типові персонажі і колізії, що відбувалися з ними описані в творі?

    4. Яке ставлення автора до описуваних подій і героїв?


Позитивний виняток серед них становлять лише малоросійські губернатори князі Олексій Куракін та Микола Рєпнін-Волконський. М.Рєпнін-Волконський щиро бажав процвітання Україні, прагнув відродити козацтво, піклувався про розвиток народної освіти. Саме М.Рєпніна нащадки колишньої козацької старшини бачили наступним гетьманом України в разі відновлення гетьманської влади.

На західноукраїнських землях національна політика австрійського уряду поєднувалася з утисками ще й за національною ознакою з боку польської шляхти у Східній Галичині, угорських панів – на Закарпатті, румунських бояр – на Буковині.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\book1.wmf

5. Життя села та міста на світанку нових часів.

Сільське господарство. ХІХ вік вніс свої переміни у життя, що приготовлялися на протязі двох чи трьох століть. Прийшли вони не відразу. Старе життя боронилося вперто, й нові сили мусили добре напружитися, щоб усунути минуле.

Український народ ішов уперто вперед. На переломі ХVІІІ – ХІХ ст. опанували врешті не здобуті до того часу степи. В різних сторонах України було відкрито великі поклади цінних копалин. Залізо, вугілля, нафта поклали основи під нову українську промисловість.

На кінець ХVІІІ ст. Україна стала остаточно хліборобською країною. Серед різних родів хліба найперше місце зайняла пшениця, що чудово зростала у степовій смузі, а й до того найбільше йшла на експорт. На початку ХІХ ст. особливого поширення набула пшениця арнаутка. Жито сіяли тільки в північній частині України.

У ті часи поширилися в нас різні сорти культурних рослин тоді невідомих або мало цінованих. У степовій частині, найбільше в Бессарабії та Херсонщині, почали садити кукурудзу, яку принесли балканські переселенці – болгари й румуни. Картопля на Наддніпрянщині поширилася у І половині ХІХ ст. Уряд навіть призначав премії для тих, хто розводив бараболю. У 20-х роках вперше появився у нас цукровий буряк, що невдовзі став основою цукроварського промислу. В Галичині деякі сорти господарських культур поширили німецькі колоністи: конюшину, ріпак, такі лікарські рослини, як рабарбар, крокет, цикорій.

Розвиток промислів і техніки. У ділянці промислів і техніки прийшли епохальні зміни. Так, у різних регіонах України розвинулося гірництво. Якщо спершу українські землі могли вивозити за кордон тільки сіль, то тепер наше гірництво добуло собі європейського значення своїм вугіллям, нафтою, залізом. Найбільші поклади вугілля в Донецькому басейні були відомі від початку ХІХ ст. у ті самі часи почалася також експлуатація заліза в Донеччині. Джерела нафти в Галичині згадуються ще з ХVІ ст.


Вид старовинної частини Львова

Розвиток техніки змінив засоби комунікації. На кінець ХVІІІ ст. почали будувати перші муровані дороги. В Галичині їх називали «цісарськими гостинцями». Завдяки їм торговий рух став значно швидший, ніж у давні часи, коли купецькі каравани тягнулися по бездоріжжям. Але новітні темпи комунікацій прийшли лише тоді, коли до транспорту було ужито силу пари. Це постало вперше у річній плавбі.

Нове місто. Вигляд і характер міста дуже змінився. На початку ХІХ ст. всюди зникають оборонні мури й башти, що довкола оточували давнє місто й надавали йому вигляду твердині. Життя було вже безпечніше, й воєнні укріплення не були потрібні. До того ж при розвитку нової артилерії вони не могли вже дати місту ніякої безпеки. На місці фортифікацій поставали нові вулиці або міста для публічних проходів, чи «променад». У Львові, наприклад, на місці давніх оборонних валів засновано плантації під назвою Гетьманських і Губернаторських валів. Під давнім Високим Замком постав великий парк, що від замку дістав свою назву. Передмістя злучилися з містом в одну цілість, а давні тракти й шляхи стали міськими вулицями. У Наддніпрянщині в багатьох містах постали величаві нові дільниці, як «Новий план», «Новий проспект», з широкими просторими бульварами. Колишні міста мали вулиці незабруковані, заболочені, повні ям. Оповідали, що коли австрійський імператор Йосиф ІІ уперше приїхав до Львова, то його карета застрягла в болоті на самім ринку й її ледве витягнули. Нове місто зводить бруковані дороги, які поліпшують з року на рік. Всюди проводять каналізацію, а де не було доброї води, будують новочасні водопроводи. У Галичині з наказу Йосифа ІІ перенесено поза місто всі цвинтарі, що здавна були біля церков і не раз спричиняли грізні епідемії.

Великі міста на початку ХІХ ст. дістали постійне освітлення. Спочатку вуличні ліхтарі освітлювалися олією; відоме вже було скло до ламп. У той самий час почали вживати світляний газ, який добували з вугілля.

Змінилося також життя на вулицях. Поволі зникали давні міщанські типи у характерних світських одягах, у квітчастих жупанах, у високих шапках, у чоботях. На їхнє місце приходили закордонні убрання, що змінялися з кожним подувом моди. Чоловіки носили камзоли, фраки, панталони, хустини на шию. Жінки полюбляли криноліни й маленькі парасольки.

Інший вигляд прийняли також розваги міського населення. Поширилися так звані фестони - народні забави на німецький лад. У програму входили танки, оркестрова музика, виступи акробатів, каруселі, фантова лотерея. Різні продавці виставляли столи з солодощами, кіоски з лимонадом та крамнички з медівниками. Особливою принадою для молоді служив високий стовп, вимащений милом, з ковбасою нагорі, що діставалася тому, хто перший зумів вилізти на стовп. Увечері площу освітлювали феєрверками.

У ті часи поширюється гра у більярд, а найбільшу популярність мають карти.

Таким чином, перебудувалося місто, скинувши з себе окови середньовічних мурів. У просторих міських будинках, на ясно освітлених вулицях закипіло гучне, сквапливе нове життя. Зі дня на день творилися нові культурні цінності. Витворилася інтелігенція – мозок нації.

Але село ще довгі часи жило в занепаді й нужді, у глухому бунті проти панської влади, - забуте й поневірянь всіма.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\dramamsk.wmf


Висновки.

У першій половині XIX ст. Україна входила до складу двох імперій — Російської та Австрійської. У 1796 р. були ліквідовані намісництва і створені губернії та генерал-губернаторства.

Визначальною особливістю господарського розвитку був швидкий занепад феодально-кріпосницької системи. Найбільш яскраво це виявилося в розвиткові товарно-грошових відносин, проникненні капіталістичних відносин у сільське господарство, занепаді кріпосницької мануфактури. Наслідками цього процесу стали зростання товарності сільського господарства, поглиблення спеціалізації окремих районів України в сільськогосподарському виробництві. Починається технічний переворот у промисловості. Прискорюється процес створення та розвитку фабрично-заводського виробництва.

Активізується зовнішня торгівля. З України вивозили зерно, вовну, цукор. Український експорт складав 60% загальноросійського. Торговельні зв'язки підтримувалися з Німеччиною, Францією, Австрією, Чехією, Угорщиною.

Таким чином, у середині XIX ст. феодально-кріпосницька система господарювання перебувала в глибокій кризі. Нова ринкова система відносин ставала дедалі міцнішою та ефективнішою порівняно з феодально-кріпосницькою. У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи, зміцнення капіталістичного укладу загострювались соціальні протиріччя, посилювалася антикріпосницька боротьба.

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\hh00625_.wmf


Питання для самоконтролю

1. Назвіть та покажіть на карті українські землі що увійшли до складу Російської та Австрійської імперії.

2. Порівняйте політико-адміністративний устрій українських земель у складі Російської імперії із політико-адміністративним устроєм українських земель у складі Габсбурзької монархії.

3. Назвіть спільне у політиці Російської та Австрійської імперій щодо українців.

4. Проаналізуйте уривок із твору Т.Шевченка «Юродивий» наведений у параграфі. В чому його повчальність для вивчення історії України?

5. Чому уряди Австрії та Росії ліквідували на українських землях традиційні форми управління, що існували у ХVІ – ХVІІІ століттях?

6. Схематично зобразите соціальні верстви населення України кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.
Карта № 1




Документи та матеріали c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\so00629_.wmfc:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\sy01253_.wmf

1. Розповідь селян про звірства поміщиків Картухіних

Грабував Євтіхій, і суду над ним ніякого не було, а що з християнами робив, так як розказувати, то аж волосся догори лізе. До смерті забивав. Було, б’ють, б’ють та ще розсолом або горілкою почнуть поливать, поки чоловік обомліє, а потім одкачають або підождуть день-два, поки очуняє, та знову, та отак аж до смерті забивали … Терпіли, терпіли люди, а далі зібрались баби та дівки, та й задавили його подушками.

От ще … Мар’яна Афанас’євна, боже, яка люта та немилосердна була до людей… Якщо покоївка зробить не так, то візьме голку або виделку та й почне колоть під нігті.

Киевская старина. – 1885. – январь. – С. 200.

Запитання.



1. Використовуючи наведений документ, охарактеризуйте становище кріпосних селян.

2. Як на вашу думку, чи виступали селяни проти знущань?
2. Із характеристики, яку дав київському генерал-губернатору управляючий його канцелярією

Наук он не знал никаких, говорил по навыку по-французски и по-немецки, но писать не умел ни на каком языке. По-русски до того плохо знал грамоту, что не умел и строки написать без руководства. Арифметику Бибиков совсем не знал … Я готов держать пари… что он до смерти не верил, что можно сложить 1/2 с 1/3. Историю, географию не знал совершенно.

Антонов В., Огнянов М., Пирумова Н.

Книга для чтения по истории СССР. ХІХ век. – М., 1989. – С. 43



Запитання

1. Про якого генерал-губернатора йде мова?

2. Що можна сказати на основі даної характеристики про адміністративно-управлінську систему царату в Україні?

c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\ph02736g.gif

Словник термінів

Асиміляція – насадження мови, культури, звичаїв і релігії панівною нацією підвладному народу.

Дискримінація – умисне применшення прав, переваг одних осіб, організацій чи держав порівняно з іншими особами, організаціями чи державами. Здійснюється за ознаками раси, національності, державної належності, майнового стану, політичних і релігійних переконань тощо.

Шовінізм – крайня агресивна форма націоналізму.



c:\documents and settings\admin\мои документы\заставки к учебнику\an00790_.wmf

Віконце допитливих



Оповідь сучасника про одяг кінця ХVІІІ століття

«Тоді пані ходили у куцих тісних шляфроках, причепурені, як на весілля, фризури на голові мали немов коробки, а на цих фризурах повно квіток, як на якій могилі… Коли б ти, добродію, бачив станики аж на плечах, спідниці здолу зі шлярками, черевики жовті або червоні, або фіолетові з рожею посередині, рукавички поза лікті, панчішкової роботи «а ля жур» (прозорі), _ такі забавні, як ляльки на катаринці. Хлопці почали прибиратися по-французькому: носили камізельки мало не по коліна, фрачки до половини грудей і вузенький хвостик, ніби щоб мух відганяти, а стан майже посередині плечей, зачіска дивовижна, капелюхи з широким рубцем, а носили їх все під пахвою, хоч сонце світило…





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал