Українська мова і література" освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр" Луцьк 2006



Скачати 411.62 Kb.

Сторінка1/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір411.62 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3

Міністерство освіти і науки України
Волинський державний університет імені Лесі Українки
Філологічний факультет
Кафедра української мови
Т.Є. Масицька, О.Г. Межов
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ
ДО КОМПЛЕКСНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
З КУРСУ „СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРАТУРНА МОВА: СИНТАКСИС” для студентів спеціальності 6.030500
„Українська мова і література” освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”
Луцьк - 2006

УДК
ББК
М
Рекомендовано до друку кафедрою української мови (протокол № 5 від 26 жовтня 2005 р.) та Вченою радою Волинського державного університету ім. Лесі Українки (протокол № від р.).
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДО КОМПЛЕКСНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ
РОБОТИ З КУРСУ „СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА: СИНТАКСИС” для студентів спеціальності 6.030500 „Українська мова і література” освітньо- кваліфікаційного рівня „бакалавр”.
Підготували: доценти кафедри української мови Волинського державного університету ім. Лесі Українки Масицька Т.Є, Межов О.Г.
Рецензенти:
Рудяков О.М., доктор філологічних наук, професор Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського;
Громик Ю.В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри історії та культури української мови Волинського державного університету ім. Лесі
Українки.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Курс сучасної української літературної мови є основоположним у системі підготовки викладача-філолога. Засвоєння його студентами передбачає глибоке оволодіння ними теоретичного матеріалу, вироблення відповідних практичних навичок. Однією з найважливіших форм перевірки знань та умінь студентів є контрольна робота. Пропоноване навчально- методичне видання містить пакет комплексних контрольних робіт з курсу
“Сучасна українська літературна мова. Синтаксис”, який укладено відповідно до “Програми з сучасної української літературної мови”, затвердженої
Міністерством освіти та науки України, зі змінами, схваленими кафедрою української мови ВДУ ім. Лесі Українки. До посібника також увійшли програма курсу, методичні вказівки, необхідні для виконання практичних завдань і висвітлення теоретичних питань, список рекомендованої літератури та критерії оцінювання контрольних робіт.
Мета пропонованих контрольних робіт – перевірити рівень оволодіння студентами теоретичного матеріалу та вироблення в них відповідних практичних вмінь і навичок. Оскільки робоча програма з синтаксису охоплює три модулі (словосполучення і просте речення; ускладнене просте речення; складні синтаксичні конструкції), то відповідно до кожного з них укладено по 30 варіантів завдань. До контрольної роботи №1 увійшли питання і завдання з таких тем: „Словосполучення”, „Речення як основна синтаксична одиниця”, „Граматична основа простого двоскладного речення”, „Система і структура другорядних членів речення”, „ Односкладні речення”, „Неповні речення”, „Нечленовані речення”, „Семантико-синтаксичний та комунікатив- ний аспекти простого речення”. Контрольна робота №2 має на меті перевірити знання і вміння студентів з тем : „Поняття про ускладнене просте речення”, „Однорідні члени речення”, „Відокремлені члени речення”,
„Уточнювальні одиниці”, „Вставні й вставлені компоненти”, „Звертання”.
Контрольна робота №3 включає питання з таких тем: „Складносурядні речення” , „Складнопідрядні речення”, „Безсполучникові складні речення”,
Багатокомпонентні складне речення” та ін. Кожен варіант контрольної роботи містить два теоретичні питання, що потребують ґрунтовної відповіді з використанням самостійно дібраних прикладів, а також практичне завдання, що вимагає повного аналізу різнотипних синтаксичних одиниць: словосполучень, простих речень, складних синтаксичних конструкцій.
Контрольні питання й завдання орієнтовані не тільки на формальне відтворення матеріалу підручників, наукових посібників, а й на осмислення фактів, їх систематизацію, самостійний підбір ілюстрацій. Вони дадуть можливість зробити висновки про якість опрацювання студентами відповідних тем, вироблення в них вмінь і навичок, необхідних для лінгвістичної підготовки. Мета методичних вказівок, у яких представлено порядок і зразки виконання різних видів розборів, – допомогти студентам у підготовці до контрольні роботи із синтаксису сучасної української літературної мови.

ПРОГРАМА КУРСУ „СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРАТУРНА МОВА. СИНТАКСИС”
Змістовий модуль
1.
Словосполучення
і просте речення
Предмет і завдання синтаксису, зв’язок синтаксису з іншими науками. Фундаментальні поняття синтаксису. Синтаксичні одиниці, їхні основні ознаки та принципи виділення. Формально-синтаксичний, семантико- синтаксичний і комунікативний рівні синтаксису. Види синтаксичних зв'язків у реченні та словосполученні. Семантико-синтаксичні відношення в синтаксисі.
Поняття про словосполучення, його місце в системі синтаксичних одиниць української мови. Короткі відомості з історії вчення про словосполучення. Різне тлумачення словосполучення в сучасній лінгвістиці.
Вільні (синтаксичні), зв'язані (нерозкладні) та фразеологічні словосполучення.
Типи словосполучень за видом синтаксичного зв’язку.
Підрядні словосполучення, принципи
їх класифікації.
Різновиди підрядних словосполучень за морфологічним характером головного компонента.
Синтаксичні зв'язки й семантико-синтаксичні відношення у підрядних словосполученнях. Види сурядного зв'язку у словосполученні – відкритий і закритий. Семантико-синтаксичні відношення у сурядних словосполученнях.
Питання про належність сурядних словосполучень до одиниць синтаксису.
Прості та складні словосполучення.
Речення як основна одиниця синтаксису. Проблема визначення речення. Основні ознаки речення. Речення і судження. Структурно- семантичні типи речень. Стверджувальні та заперечні речення. Парадигма речення. Формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний і комунікатив- ний аспекти речення. Структурна схема речення. Поняття валентності в граматиці. Типологія синтаксем в елементарних і ускладнених простих реченнях. Актуальне членування речення, засоби його вираження. Типи речень за комунікативним призначенням і експресивним забарвленням.
Граматична основа простого двоскладного речення. Поняття про двоскладне речення, вираження предикативності в ньому. Характер синтаксичного зв’язку між підметом і присудком у двоскладному реченні.
Історія та сучасний стан учення про головні члени речення. Диференційні ознаки головних членів речення. Способи вираження простого підмета в сучасній українській мові. Різновиди складеного підмета. Способи вираження простого присудка. Структурно-семантичні характеристики складного (подвійного) присудка. Структурно-семантичні характеристики складеного іменного присудка. Способи вираження складеного дієслівного присудка. Поняття про суб’єктний і об’єктний інфінітиви.
Система і структура другорядних членів речення. Історія та сучасний стан учення про другорядні члени речення. Омонімія другорядних членів.
Нове вчення про другорядні члени речення. Поняття про прислівні, детермінантні члени речення та дуплексиви. Узгоджені та неузгоджені
означення, засоби їх вираження. Роль означення у структурі поширеного речення. Прямі та непрямі додатки, способи їх вираження. Розмежування приіменних додатків і неузгоджених означень. Обставини. Семантико- синтаксичні різновиди обставин та їх роль у структурно-семантичній організації двоскладного речення.
Поняття про односкладні речення, характер головного члена в них.
Особливості семантичної структури односкладних речень. Історія та сучасний стан учення про односкладні речення. Класифікації односкладних речень. Особливості означено-особових, неозначено-особових і узагальнено- особових односкладних речень, їх кваліфікація в сучасній граматиці.
Безособові односкладні речення, способи вираження головного члена в них.
Проблеми визначення інфінітивних односкладних речень, принципи їх класифікації у різних граматичних працях. Номінативні односкладні речення,
їх класифікації.
Специфіка вокативних та генітивних речень, проблеми кваліфікації їх у граматичній науці.
Нечленовані речення, їх основні ознаки та структурно-семантичні різновиди. Історія та сучасний стан учення про слова-речення.
Неповні речення,
історія їх вивчення. Структурно-семантичні характеристики неповних речень. Контекстуальні та ситуативні неповні речення. Приєднувальні конструкції як специфічні різновиди неповних і повних речень. Поняття про еліптичні речення.
Змістовий модуль 2. Ускладнене просте речення
Термін "ускладнене просте речення" в лінгвістичній літературі. Місце ускладнених простих речень у граматичній системі мови.
Напівпредикативність як характерна ознака ускладнених простих речень.
Поняття про ускладнення в традиційній граматиці. Різновиди ускладнених простих речень. Поняття про ускладнення в сучасних дослідженнях функціонального спрямування. Визначальні формальні та семантичні ознаки ускладнених простих речень. Аналіз та побудова речень з прислівними та детермінантними компонентами, дуплексивами.
Однорідні члени речення. З історії вчення про однорідні члени речення.
Сучасний стан учення про однорідність. Диференційні ознаки однорідних членів речення. Засоби вираження однорідності. Характер семантико- синтаксичних відношень у межах однорідних членів речення. Прийменники при однорідних членах речення. Узагальнюючі слова при однорідних членах речення. Питання про речення з однорідними присудками в лінгвістичній літературі. Принципи розмежування простих ускладнених речень з однорідними присудками та складних поліпредикативних конструкцій.
Однорідність головних членів односкладних речень як лінгвістична проблема. Однорідність підметів. Координація присудка з однорідними підметами. Однорідність другорядних членів речення. Розмежування однорідних та неоднорідних означень. Однорідні прикладки. Однорідність додатків та обставин.
Відокремлення в синтаксисі. З історії вчення про відокремлені члени речення. Відокремлення як багатоаспектне синтаксичне і значеннєво-
стилістичне явище. Напівпредикативні відношення при відокремленні.
Причини та умови відокремлення другорядних членів речення. Питання про речення з уточнюючими членами в граматичних дослідженнях. Умови відокремлення членів речення. Синтаксичні особливості відокремлених дієприкметникових означень. Речення з відокремленими прикметниковими означеннями, їх синтаксичні характеристики. Умови відокремлення узгоджених означень. Правила відокремлення неузгоджених означень. Відокремлені прикладки. Відокремлені обставини, виражені одиничними дієприслівниками
і дієприслівниковими зворотами, їхні синтаксичні ознаки. Загальні правила відокремлення обставин. Питання про речення з відокремленими додатками в лінгвістичній літературі. Особливості відокремлення додатків. Уточнюючі члени речення. З історії вчення про уточнення. Розмежування уточнюючих членів речення і напівпредикативних зворотів. Уточнення другорядних членів речення. Уточнення до підмета і присудка. Сучасні погляди на уточнення.
Вставні та вставлені компоненти речення. З історії вчення про вставні одиниці. Поняття про вставні одиниці (слова, сполучення слів, речення).
Морфологічні засоби вираження вставних слів і сполучень. Синтаксичні особливості вставних одиниць. Розмежування вставних речень, словосполучень та вставних слів. Семантичні групи вставних одиниць. Принципи розмежування категорій вставності і вставленості. Синтаксична будова вставлених одиниць.
Звертання. Історія і сучасний стан вчення про звертання. Способи вираження звертання. Звертання у структурі простого ускладненого речення.
Вокативні речення (кличні комунікати) та їх модифікації. Стилістична роль звертань.
Порівняльні звороти. Синтаксичні особливості порівняльних зворотів.
Проблема розрізнення підрядних порівняльних речень та порівняльних зворотів – членів простого речення в граматичних дослідженнях. Основні критерії розмежування підрядних неповних порівняльних речень
і порівняльних зворотів.
Змістовий модуль 3. Складні синтаксичні конструкції
Поняття про складне речення. Складне речення як синтаксична одиниця.
Визначальні семантико-синтаксичні та формально-граматичні ознаки складного речення. Засоби зв'язку частин складного речення. Поділ складних речень за основними засобами зв'язку на сполучникові та безсполучникові. Загальна характеристика складносурядних і складнопідрядних речень.
Складносурядні речення. Поняття сурядності і характер формальних ознак складносурядного речення.
Смислові відношення між частинами складносурядного речення. Засоби зв'язку частин складносурядних речень.
Основні різновиди складносурядних речень: а) складносурядні речення відкритої структури; б) складносурядні речення закритої структури.
Семантичні типи складносурядних речень.
Загальні проблеми складносурядних речення в сучасній українській мові.
Складнопідрядні речення в сучасній українській мові, історія їх вивчення. Структура та семантика складнопідрядного речення. Логіко-
граматична, формально-граматична, структурно-семантична класифікації складнопідрядних речень.
Основні типи складнопідрядних речень: а) загальна характеристика складнопідрядних речень нерозчленованої та розчленованої структури; б) аналіз семантичних різновидів прислівних складнопідрядних речень; в) складнопідрядні речення займенниково- співвідносного типу; г) складнопідрядні речення з детермінантними підрядними частинами; д) складнопідрядні речення з підрядними супровідними як перехідний тип речення. Класи неелементарних
(багатокомпонентних) складнопідрядних речень.
Безсполучникові складні речення. Проблема визначення і класифікації безсполучникових конструкцій.
Питання про семантико-синтаксичні співвідношення між безсполучниковими, складносурядними та складнопідрядними реченнями. Формально-синтаксична і семантико- синтаксична структура безсполучникових складних речень. Безсполучникові утворення закритої та відкритої структури. Основні різновиди смислових відношень у безсполучникових конструкціях з однорідними та неоднорідними предикативними частинами. Безсполучникові складні речення ускладненого типу. Розділові знаки у безсполучникових складних реченнях.
Загальна характеристика багатокомпонентних складних речень як комбінацій мінімальних конструкцій. Типи багатокомпонентних складних речень. Варіанти поєднання сурядно-підрядних конструкцій в українській мові. Складні багатокомпонентні сполучниково-безсполучникові речення та
їхні структурні властивості. Період.
Засоби передачі чужого мовлення. Пряма мова, форми непрямої і невласне прямої мови. Співвідношення форм прямої та непрямої мови. Різні типи зв'язку прямої мови з непрямою (авторською). Заміна прямої мови непрямою. Невласне пряма мова, її структурні особливості та застосування.
Складні форми синтаксичної організації мовлення. Питання про текст як об’єкт синтаксично-комунікативного аналізу. Тлумачення категорії тексту лінгвістами. Основні ознаки тексту. Функціонально-комунікативні різновиди текстів. Одиниці тексту. Зв’язок тексту з реченням. Абзац як композиційно- комунікативна одиниця, його роль у членуванні тексту. Співвідношення між абзацом і складним синтаксичним цілим. Засоби зв’язку речень у складному синтаксичному цілому. Структурні типи складних синтаксичних цілих.
Монологічне та діалогічне мовлення як форми усного і писемного тексту.
Пунктуація. Пунктуація і синтаксична система мови. Основні етапи розвитку української пунктуації. Теоретичні принципи сучасної української пунктуації. Основні типи пунктуаційних знаків та огляд їх уживання в простому та складному реченнях.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ
КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
Для висвітленням теоретичних питань необхідно ознайомитися з програмою курсу “Сучасна українська літературна мова. Синтаксис”,
ґрунтовно опрацювати рекомендовану літературу (підручники, навчальні посібники, методичні розробки викладачів, наукові статті у фахових виданнях), де висвітлюється відповідний програмний матеріал. Якщо виникнуть труднощі у її вивченні, слід звернутися до викладача у встановлені деканатом дні консультацій.
Викладати відповідь слід точно і повно відповідно до вимог наукового стилю, передавати осмислені і засвоєні знання з даної теми своїми словами, покликаючись при цьому на вивчені джерела, самостійно добирати приклади для підтвердження теоретичних положень.
Практичне завдання (синтаксичний аналіз вказаних мовних одиниць) потрібно виконувати з дотриманням поданого нижче порядку синтаксичного розбору за відповідним зразком.
Послідовність синтаксичного розбору сурядного словосполучення
1. Початкова форма виділеного з речення словосполучення (встановлюється за початковою формою компонентів).
2. Тип словосполучення за будовою (просте, складне).
3. Відкрита чи закрита структура.
4. Морфологічне вираження компонентів.
5. Семантико-синтаксичні відношення між компонентами (єднальні, зіставно- протиставні, розділові, градаційні та ін.).
6. Засоби синтаксичного зв’язку компонентів (сполучники та інтонація; лише
інтонація).
7. Синтаксична функція в реченні.
Послідовність синтаксичного розбору підрядного словосполучення
1. Початкова форма виділеного з речення словосполучення (встановлюється за початковою формою головного слова).
2. Структурний тип (просте, складне, комбіноване).
3. Вид словосполучення за ступенем зв’язку компонентів (синтаксично вільне, цілісне).
4. Різновид словосполучення за морфологічним вираженням головного слова:
іменне (іменникове, прикметникове, числівникове, займенникове), дієслівне, прислівникове.
5.
Форма підрядного зв'язку: узгодження (повне, неповне), кореляція (повна, неповна), керування (сильне, слабке), прилягання (власне прилягання, відмінкове прилягання).

6. Семантико-синтаксичні відношення між компонентами: субстанційні
(об’єктні, суб’єктні, адресатні, локативні, інструментальні), атрибутивні, обставинні (часу, мети, умови, способу дії та ін.).
7. Засоби синтаксичного зв’язку компонентів (з'ясувати, як зв'язані між собою головне й залежне слово: а) за змістом і з допомогою закінчення залежного слова; б) за змістом і з допомогою закінчення залежного слова та прийменника; в) лише за змістом).
8. Синтаксична функція головного і залежного слова в реченні.
Послідовність синтаксичного розбору простого речення
1. Визначити граматичну основу речення і довести, що воно просте.
2. Вид речення за метою висловлювання: розповідне, питальне, спонукальне.
3. Вид речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне.
4. Вказати на особливості будови простого речення: а) за характером граматичної основи: двоскладне, односкладне
(означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове,
інфінітивне, номінативне та ін.) чи нечленоване (визначити різновид); б) за наявністю чи відсутністю другорядних членів речення: поширене, непоширене; в) за наявністю необхідних для розуміння змісту членів речення: повне, неповне (контекстуальне, ситуативне, еліптичне, приєднувальне); г) за наявністю чи відсутністю ускладнюючих засобів: неускладнене, ускладнене
(однорідними членами; звертаннями; вставними або вставленими словами, словосполученнями, реченнями; відокремленими компонентами); провести детальний аналіз ускладнюючих компонентів
(послідовність розборів подано нижче); д) за характером предикативних відношень (стверджувальне, заперечне).
5. Розібрати речення за його членами, вказати їх морфологічне вираження: а) характеристика граматичної основи:
—форма підмета (проста чи складена);
—тип присудка (простий дієслівний, складений дієслівний, складений
іменний, подвійний);
—тип головного члена односкладного речення (якщо речення односкладне); б) визначення і характеристика другорядних членів речення (спочатку групи підмета, потім групи присудка):
—означення (неузгоджене, узгоджене, прикладка);
—додаток (прямий, непрямий);
—обставина (місця, часу, причини, умови, мети та ін.).
6.Семантико-синтаксична структура речення (предикат, суб’єкт, об’єкт та
ін.).
7.Комунікативна будова речення (тема, рема).
8. Пояснення розділових знаків.

Послідовність синтаксичного розбору однорідних членів речення
1. Виділити в реченні однорідні члени.
2. Знайти опорне слово, визначити його синтаксичну роль і морфологічне вираження.
3. Встановити тип і форму синтаксичного зв’язку опорного слова з однорідними компонентами та характер семантико-синтаксичних відношень між ними.
4. Вказати синтаксичну функцію і морфологічне вираження однорідних членів.
5. Визначити засоби синтаксичного зв’язку однорідних компонентів
(сполучники та інтонація чи тільки інтонація) і семантико-синтаксичні відношення між ними (єднально-перелічувальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні тощо).
6. Охарактеризувати узагальнююче слово (якщо воно є ) з погляду його морфологічного вираження, синтаксичної ролі та позиції стосовно однорідного ряду (постпозитивне чи препозитивне).
7. Пояснити розділові знаки.
Послідовність синтаксичного розбору відокремлених членів речення
1. Виділити в реченні відокремлений компонент; з’ясувати його функцію
(напівпредикативна чи уточнювальна).
2. Знайти опорне слово, визначити його синтаксичну роль і морфологічне вираження.
3. Вказати синтаксичну роль, тип і морфологічне вираження відокремленого компонента, поширений він чи непоширений (наприклад, відокремлене поширене узгоджене означення, виражене дієприкметниковим зворотом).
4. Встановити позицію відокремленого члена речення стосовно опорного слова (препозиція чи постпозиція).
5. З’ясувати умови відокремлення.
6. Пояснити розділові знаки.
Послідовність синтаксичного розбору вставних і вставлених компонентів речення
1. Виділити в реченні вставний або вставлений компонент.
2. Визначити його синтаксичну будову (слово, словосполучення чи речення).
3. Вказати морфологічне вираження аналізованих одиниць.
4. Охарактеризувати семантику вставного чи вставленого компонента.
5. Встановити його позицію в реченні ( на початку, в середині чи в кінці речення).
6. Пояснити розділові знаки.
Послідовність синтаксичного розбору звертань
1. Виділити в реченні звертання.
2. Визначити: непоширене чи поширене звертання.

3. Вказати морфологічне вираження звертання.
4. Охарактеризувати семантику звертання.
5. Встановити його позицію в реченні ( на початку, в середині чи в кінці речення).
6. Пояснити розділові знаки.
Послідовність синтаксичного розбору складного речення
1. Довести, що речення складне, знайшовши граматичні основи предикативних частин, що входять до його складу (якщо 3 і більше основ, то речення багатокомпонентне).
2.З'ясувати вид речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).
3.Вид речення за емоційним забарвленням: окличне, неокличне.
4.Вказати тип речення за характером зв'язків у ньому предикативних частин — сполучникове (складносурядне чи складнопідрядне), безсполучникове чи складне речення з різними видами зв'язку.
5.Охарактеризувати названий вид складного речення, засоби зв'язку в ньому:
— якщо речення складносурядне, то визначити смислові відношення між предикативними частинами (єднальні — одночасність, послідовність, перелік, причиново-наслідкові тощо; зіставно-протиставні — протиставні, зіставні; розділові — взаємовиключення, перелік однаковою мірою можливих чи неможливих дій, подій, явищ і станів), вказати засоби зв'язку
(єднальні, протиставні, розділові сполучники та ін.) між ними, закрита чи відкрита структура;
—якщо речення складнопідрядне з одним підрядним, то вказати головне речення і вид підрядного, засоби зв'язку предикативних частин, нерозчленована чи розчленована структура;


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал