Українська мова, 5-12 кл



Сторінка8/11
Дата конвертації16.01.2017
Розмір1.59 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Мовна змістова лінія



п/п

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1.


50
1


Вступ
Мова — найважливіший засіб спілкування, пізнання і впливу.

Учень:
знає, у чому полягає значення мови як найважливішого засобу пізнання, спілкування і впливу.

2.

2

Повторення та узагальнення вивченого. Пунктуація
Словосполучення і речення; члени речення (у тому числі однорідні); звертання; вставні слова.
Просте і складне речення.
Пряма мова і діалог.
Правопис. Розділові знаки у простому і складному реченнях, а також у реченнях із однорідними членами, звертаннями, вставними словами, прямою мовою, при діалозі.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів, прислів’їв та крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Додержання правильної інтонації у реченнях з однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, прямою мовою і в діалогах. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь складати й поліпшувати висловлювання на основі використання власного досвіду.

Учень:
розрізняє словосполучення і речення, просте і складне речення; звертання, вставні слова, речення з прямою мовою за їх істотними ознаками;
правильно інтонує речення вивчених видів;
користується різними видами словників;
будує речення різних типів, використовуючи в них фразеологізми, прислів’я й крилаті вислови, передбачені мінімумом;
правильно ставить розділові знаки відповідно до вивчених пунктуаційних правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні та орфографічні помилки на вивчені правила;
правильно і доцільно використовує вивчені поняття у власних висловлюваннях, зважаючи на особливості їх уживання в мовленні.

3.

4

Синтаксис. Пунктуація
Словосполучення і речення.
Словосполучення. Будова і види словосполучень за способами вираження головного слова.
Речення. Види речень за метою висловлювання; окличні речення (повторення). Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні. Порядок слів у реченні. Логічний наголос.
Правопис. Розділові знаки в кінці речення (повторення).

Учень:
розрізняє головне і залежне слово у словосполученні;
визначає види словосполучень за приналежністю головного слова до певної частини мови; речення різних видів (за метою висловлювання, характером граматичної основи, кількістю граматичних основ);
інтонує правильно речення різних видів, беручи до уваги й логічний наголос для передачі різних змістових та емоційних відтінків значення;
аналізує й оцінює виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;







Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів і фразеологізмів та крилатих висловів.
Граматика. Спостереження за використанням вивчених частин мови в ролі головного і залежного слова. Граматична помилка та її умовне позначення (практично).
Культура мовлення і стилістика. Практичне засвоєння словосполучень, у яких допускаються помилки у формі залежного слова; синоніміка словосполучень різної будови. Логічний наголос і порядок слів як засіб підвищення точності і виразності мовлення. Інтонація спонукальних і окличних речень, що передає різні емоційні відтінки значення; зворотний порядок слів як засіб виразності мовлення.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь стисло формулювати теми й мікротеми усних і письмових висловлювань у формі словосполучень. Риторичні запитання, виклад за допомогою запитань і відповідей.

правильно ставить розділові знаки;
обґрунтовує їх уживання за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє пунктуаційні і граматичні помилки;
конструює словосполучення і речення різних видів, у тому числі синонімічні;
редагує тексти, надаючи їм більшої виразності за допомогою вивчених мовних засобів;
використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні.

Міжпредметні зв’язки. Інверсія в художньому творі (література).




4.

10

Просте речення. Двоскладне речення
Головні і другорядні члени речення
Підмет і присудок. Способи вираження підмета. Простий і складений присудок (іменний і дієслівний).
Означення, додаток і обставина як другорядні члени речення (повторення).
Прикладка як різновид означення. Види обставин (за значенням). Порівняльний зворот.
Правопис. Тире між підметом і присудком.
Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.
Виділення порівняльних зворотів комами.
Внутрішньопредметні зв’язки

Учень:
розрізняє головні й другорядні члени;
визначає види присудків, означень та обставин у реченнях, способи вираження підмета;
пише прикладки відповідно до орфографічних норм і обґрунтовує написання;
правильно ставить розділові знаки між підметом і присудком і при порівняльних зворотах;
обґрунтовує їх за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє орфографічні та пунктуаційні помилки на вивчені правила;
аналізує будову простого двоскладного речення, будову тексту, засоби зв’язку речень у ньому;
оцінює виражальні можливості простого двоскладного речення у текстах різних стилів;







Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Правильне вживання форм присудка при підметі, вираженому словосполученням або складноскороченим словом. Єдність видо-часових форм дієслів-присудків як засіб зв’язку речень у тексті. Обставини часу, місця як засіб зв’язку речень у розповідних текстах; їх синоніміка. Стилістична роль означень і порівняльних зворотів у художньому мовленні.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення будови і зв’язності розповідного й описового тексту. Використання означень і порівняльних зворотів.

вдосконалює будову розповідного тексту з елементами опису з метою зацікавити слухачів, використовуючи засоби зв’язку речень у тексті;
правильно будує висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи відповідну його структуру, вивчені засоби зв’язку речень, добираючи із синонімів найбільш відповідні обраному стилю і ситуації спілкування.

Міжпредметні зв’язки. Епітет і порівняння як художні прийоми (література).




5.

7

Односкладні речення. Неповні речення
Односкладні прості речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові) і підмета (називні). Односкладні речення як частини складного речення.
Повні й неповні речення
Правопис. Тире в неповних реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів (у формі односкладних і неповних речень).
Культура мовлення і стилістика. Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання в описах називних речень для позначення часу і місця.
Використання неповних речень у діалозі, а також у складних реченнях для уникнення невиправданих повторень. Додержання інтонації неповних речень.

Текст (риторичний аспект). Використання ключових слів для підготовки усного висловлювання.

Учень:
виділяє односкладні і неповні речення з-поміж інших видів речень;
визначає види односкладних речень (у тому числі в складних реченнях);
оцінює виражальні можливості і роль односкладних і неповних речень у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів;
правильно інтонує неповні речення;
ставить правильно тире в неповних реченнях;
обґрунтовує його вживання;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
конструює односкладні речення вивчених видів, а також неповні речення;
правильно використовує їх у власному мовленні;
складає конспект ключових слів як змістову опору в процесі підготовки усного висловлювання;
правильно будує текст на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості односкладних і неповних речень.

Міжпредметні зв’язки. Односкладні і неповні речення як виражальний засіб у художніх творах (література).




6.

6

Речення з однорідними членами
Однорідні члени речення (із сполучниковим, безсполучниковим і змішаним зв’язком). Речення з кількома рядами однорідних членів. Однорідні й неоднорідні означення. Узагальнюючі слова в реченнях з однорідними членами.
Правопис. Кома між однорідними членами.
Двокрапка і тире при узагальнюючих словах у реченнях з однорідними членами.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з однорідними членами речення).
Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень із сполучниками не лише.., а й..; як..., так і... Синоніміка рядів однорідних членів з різними типами зв’язку між ними. Інтонація речень з однорідними членами (у тому числі з узагальнюючими словами).
Текст (риторичний аспект). Використання однорідних членів речення в текстах офiційно-ділового, наукового і художнього стилів.

Учень:
знаходить речення з однорідними членами (непоширеними й поширеними), з узагальнюючими словами, різними рядами однорідних членів в одному реченні;
правильно ставить розділові знаки при однорідних членах речення та обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
правильно інтонує речення з однорідними членами;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень з однорідними членами в різних стилях мовлення;
конструює речення, до складу яких входять однорідні члени з різними типами зв’язку між ними, зокрема з парними сполучниками, узагальнюючими словами при однорідних членах;
будує висловлювання в різних стилях мовлення, використовуючи виражальні можливості речень з однорідними членами в усному і писемному мовленні.

Міжпредметні зв’язки. Ряди різних за характером слів у ролі однорідних членів як засіб художньої виразності (література).




7.

7

Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)
Звертання непоширені й поширені. Вставні слова (словосполучення, речення).
Правопис. Розділові знаки при звертанні і вставних словах.

Учень:
знаходить звертання, вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в тексті;







Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Використання звертань і вставних слів для передачі ставлення до адресата. Синоніміка вставних слів і речень у тексті. Інтонація речень із звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями).
Текст (риторичний аспект). Використання морфологічних і синтаксичних засобів привернення уваги слухачів та вираження особистого ставлення до висловлюваного.

правильно ставить розділові знаки при звертаннях, вставних словах (словосполученнях, реченнях) та обґрунтовує їх;
знаходить та виправляє помилки на вивчені пунктуаційні правила;
конструює та інтонує правильно речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями);
використовує виражальні можливості речень зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному і писемному мовленні.

Міжпредметні зв’язки. Використання вставних слів для зв’язку частин наукового тексту (математика, фізика, історія та ін.)




8.

10

Речення з відокремленими членами
Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення (в тому числі уточнюючі).
Правопис. Розділові знаки при відокремлених членах.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія
. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів (з відокремленими членами речення).
Культура мовлення і стилістика. Правильна побудова речень з дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Дієприслівникові звороти як засіб зв’язку речень у тексті. Інтонація речень з відокремленими й уточнюючими членами. Синоніміка простих речень з відокремленими членами і складних речень.
Текст (риторичний аспект). Використання виражальних засобів фразеології та відокремлених членів речення в мовленні.

Учень:
знаходить відокремлені та уточнюючі члени в реченні;
правильно розставляє розділові знаки при відокремлених та уточнюючих членах речення та обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє допущені пунктуаційні і граматичні помилки;
правильно інтонує речення з відокремленими та уточнюючими членами речення;
аналізує й оцінює виражальні можливості речень з відокремленими та уточнюючими членами в текстах різних стилів;
будує висловлювання в публіцистичному і науковому стилях, використовуючи виражальні можливості речень з відокремленими та уточнюючими членами речення в усному і писемному мовленні.

Міжпредметні зв’язки. Відокремлення як засіб художнього зображення (література); використання конструкцій з відокремленням у текстах наукового стилю (історія, географія, фізика, література та ін.).




9.

3

Повторення в кінці року відомостей про просте речення.

Учень:
систематизує вивчені відомості із синтаксису і пунктуації;
правильно використовує їх у власному мовленні;
доцільно застосовує виражальні можливості синтаксичних засобів для досягнення комунікативної мети.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги
до вмінь

Cфери відношень

Тематика текстів




Теми висловлювань учнів




Я і українська мова і лiтература.

Мова — найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу, єднання громадян України в самобутню культурну спільноту.




“Українська мова — велике духовне надбання нашого народу”.

Учень:
сприймає, аналізує, оцiнює прочитані чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Я і національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин).

Роль народних традицій, вірувань, релігії, християнської моралі, свят, міфології, фольклорної творчості, художньої літератури у формуванні світогляду українців. Внесок українців у світову культуру. Збагачення української культури духовними скарбами інших народів.




“А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю!”,
“Я — України син”,
“Я — кровинка твоя, Україно”.




Я і ми (родина, народ, людство).

Український народ: походження, формування, етнографічні групи. Інші національні спільноти України.
Визначні люди України.




“Хто є для мене взірцем?”.




Я і рідна природа.

Природа. Тваринний і рослинний світ. Екологічний стан. Чорнобильська трагедія. “Червона книга” про охорону тварин.




“Екологія природи й екологія душі”.




Я і мистецтво (традиційне і професійне).

Архітектурні скарби України. Магія народного мелосу. Краса душі українства, що виражається в рукотворній красі.




“Мистецтво як засіб творення особистості”.




Я як особистість.

Шляхи самопізнання і життєтворчості.




“Шукайте папороті цвіт у своїй душі”.





Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види умінь

Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-контрольні

Учень самостійно:




усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
здійснює намічений план за допомогою дібраних методів і прийомів;
оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.

Загальнопізнавальні

Учень самостійно:




аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.

Творчі

Учень самостійно:




уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення і твердження.

Естетико-етичні

Учень:




помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвiдомлюючи їх недосконалість;
переконаний, що творити добро словом і ділом — обов’язок кожної людини.



9-й клас

(70 год, 2 год на тиждень)

(4 год — резерв годин для використання на розсуд учителя)


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал