Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка38/50
Дата конвертації07.12.2016
Розмір12.11 Mb.
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   50

4. Завдання для самостійної роботи

Уявіть, що ви літературний критик і вам необхідно написати статтю в газету про особливості драматургії І. Кочерги (на прикладі драматичної поеми «Свіччине весілля»). Запропонуйте тези такого матеріалу.

Орієнтовний зміст виконання роботи

  1. П’єси І. Кочерги відзначаються не тільки високим патріотичним звучанням, а також і романтичним пафосом, що досягається використанням найрізноманітніших засобів. Наприклад, для драми «Свіччине весілля» характерне переважання творчої уяви над раціональним мисленням. Основна властивість драматургії письменника виявляється в характері драматичного задуму, який будується чи як поетичний образ, чи як метафорична концепція, наприклад, «свічка».

  2. Однією з характерних рис творчої манери письменника є вміння вибудувати гостру захопливу інтригу, покласти в основу сюжету контрастні сцени, картини, образи. Так, у «Свіччи- ному весіллі» щоденні розваги воєводи протиставляються безрадісному і нужденному життю ремісників; осяяний безліччю яскравих вогнів панський палац на горі контрастує із повитим мороком ночі Подоллям; а чисте й високе почуття кохання Меланки та Івана Свічки порівнюється з егоїстичним бажанням Ольшанського заволодіти красунею.

  3. Визначальною рисою поетики І. Кочерги є часте повторення образів чи лейтмотиву, покладеного в основу драми. У «Свіч- чиному весіллі» образ «свічки» багатозначний. Це і реальна свічка (зелена весільна свічка Меланки), і гра-пісня, і світло в хаті умираючої (сцена смерті матері Меланки), і узагальнений образ світла в оселях робочого люду («право на світло», «заборона світла»), і образ кохання й відданості (вогник в руках Меланки в буряну ніч), і образ повстання — Іван Свічка, і гасло повстання — «за Свіччине весілля — засвітимо весільні ми вогні!», і, нарешті, символ влади.

  4. Драматург відображає багатогранність життя, його поезію і прозу, використовуючи для цього чергування сцен високої патетики з гротеском, ліричні сцени вдало поєднує із комедійними (наприклад, уводить у сюжет драми образи п’яних ченців Симеона і Фоки). Така композиція пояснюється врахуванням психології глядача, бажанням не перевантажувати видовище однотонними, трагічними чи патетичними сценами.

  5. Цікавою є манера поетичного мислення Кочерги, якого приваблює в людині сильне почуття, романтика, мрія, казка, краса зовнішня як вияв внутрішньої. Головні персонажі його творів і є носіями таких якостей. Тому не дивно, що вигук «яка краса!» повторюють часто у творі ті, хто бачить уперше Меланку.

«О, яка ж краса!» — вигукує Ольшанський, побачивши Меланку на весіллі.

Коли Меланка скидає плащ і з’являється перед лицарями в замку у весільному вбранні, то Кезгайло не втримується від оклику: «Яка ж краса!».

«Яка ж краса, чудова та відмінна...» — повторює за ним воєвода.

До мотиву сяючої краси приєднується й мотив мрії, яку людська душа зберігає протягом життєвого шляху, до якої прагне як до ідеалу щастя й добра. Такою мрією у «Свіччиному весіллі» є світло, що асоціюється в уяві народу з волею.

  1. Багатство добра і правди, ідеї гуманізму й патріотизму, ідеали романтичного кохання, вірної дружби, любові до свого народу й України — такі моральні цінності проповідує І. Кочерга у своїх творах, тому вони не втратили своєї актуальності й сьогодні.

  1. Систематизація та узагальнення вивченого

Уявіть собі, що вам запропонували зіграти роль у кінофільмі за мотивами поеми І. Кочерги «Свіччине весілля». Яку роль ви оберете і чому? Обгрунтуйте.

  1. Домашнє завдання

  1. Підготуватися до уроку позакласного читання за драматичною поемою І. Кочерги «Ярослав Мудрий».

  2. Скласти перелік понять з теорії літератури, які необхідно вивчити під час знайомства з поемою І. Кочерги «Свіччине весілля».

  3. Творче завдання. Напишіть твір на тему «Роль драматургії

І. Кочерги в патріотичному вихованні молоді».

  1. Підсумок. Рефлексія

Закінчіть речення:

  • Я вважаю сильними сторонами поеми «Свіччине весілля»...

  • Я вважаю слабкими сторонами поеми «Свіччине весілля»...

  • Хотілося б перечитати епізод...

УРОК № 52

УРОК ПОЗАКЛАСНОГО ЧИТАННЯ. І. КОЧЕРГА. ДРАМАТИЧНА ПОЕМА «ЯРОСЛАВ МУДРИЙ» ЯК ГЛИБОКО ПАТРІОТИЧНИЙ ТВІР ПРО НАШИХ СЛАВНИХ ПРЕДКІВ

Мета: продовжити роботу з розвитку в школярів умінь

самостійно здобувати знання, на основі тексту драматичної поеми переконатися, що це дійсно глибоко патріотичний твір про життя наших предків; розвивати вміння аналізувати образи-персонажі, підтверджувати думку цитатами із твору, навички роботи в групі; виховувати почуття патріотизму на прикладі персонажів драматичної поеми «Ярослав Мудрий», тягу до знань, освіти, культури. Обладнання: портрет Ярослава Мудрого, текст твору, фото Софійського собору в Києві.

Теорія літератури: драматична поема.

Тип уроку: урок позакласного читання.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми, мети.

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

1944-го року І. Кочерга завершив роботу над твором про розумного, розважливого, далекоглядного державного діяча й політика — Ярослава Мудрого. Та автор не ідеалізує свого персонажа: «В цілому це риси монументальної трагічної постаті, однаково величної і в своїх чеснотах, і в своїх пороках, характер надзвичайно активний і палкий». Перша постановка історичної драми «Ярослав Мудрий» відбулася в Харкові 1946 року й ледве не коштувала письменникові життя. А для художника скінчилася й зовсім трагічно, бо афіша була виконана в жовто- синій гамі.

Але цей твір не тільки про князя Ярослава. У першу чергу це розповідь про руських людей, які люблять свою батьківщину. Уся поема пройнята почуттям любові до рідного краю, почуттям патріотизму. Тож на уроці ми маємо переконатися, що драматична поема «Ярослав Мудрий» — глибоко патріотичний твір про наших славних предків.

  1. Актуалізація опорних знань

Скласти гроно «Патріотизм — це...» (Турбота про благо народу; любов до Вітчизни, свого народу, національних традицій; гордість за матеріальні й духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання зберегти її культурні надбання; готовність підкоряти особисті інтереси соціальним; готовність захищати інтереси своєї Батьківщини, народу в цілому.)

  1. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

  1. Робота в групах

Завдання — дослідити, як проявляються риси патріотизму в характері персонажів драми.

Група № 1. Образ Ярослава Мудрого.

Група № 2. Образ Микити, сина Коснятина.

Група № 3. Образ Журейка й Милуші.

Група № 4. Образ Свічкогаса.

Група № 5. Образ Єлизавети.

  1. Звіт груп про виконану роботу

Орієнтовний зміст виконання роботи

Образ Ярослава Мудрого.

Як відомо, працюючи над створенням образу Ярослава Мудрого, письменник опрацював багато історичних джерел, намагаючись якнайглибше проникнути в суть характеру свого персонажа й найточніше передати його внутрішній світ, думки, надії, прагнення, переконання. Тому головний персонаж драми постає перед нами цілком реальною особистістю.

В образі Ярослава Мудрого ідея патріотизму розкривається найяскравіше. За роки свого правління він зміцнив Київську Русь, наполегливо дбав про її єдність і культурний розвиток, мріяв просвітити народ, будував чудові храми, при яких відкривалися школи. Він зібрав величезну бібліотеку, слава про яку пішла далеко за межі землі Руської. Та й для самого князя хороша книга важила надзвичайно багато: він любив читати.

Як гідний син своєї вітчизни Ярослав рішуче відкидає легенду про варязьке походження Русі:

Мені не треба пишних тих казок,

Що предків нам шукають десь за морем,

Народ мій тут, на рідних цих просторах,

Від Києва до Ладоги живе.

І не заброд Ісландії суворих,

Мене своїм він предком назове!

Ярослав гордий з того, що він русич, пишається, що його мати руська, незважаючи на те, що вона була рабинею. Коли Інгігерда дорікає йому цим, то він із гнівом і гордістю їй відповідає:

З усіх небесних благ

Найвищим благом кров я цю вважаю,

Що є з народом вірний мій зв’язок.



Київський князь рішуче виступає проти варягів, які й нібито служили Києву, але принагідно й грабували його. Так ставиться Ярослав до всіх, хто несе його народові й державі війну та зло. Хто ж чесний і хоробрий, благородний і порядний, того він шанує й поважає. Ось що Ярослав говорить Гаральду:

Тебе ж, Гаральде, щиро я вітаю Як родича і мирного посла,

Тому, хто руську правду поважає,

Завжди у нас і шана, і хвала.



Ярослав не любив воювати. Він мріяв про мир і спокій, про щастя розбудувати місто над Дніпром. Тому будував храми святі, при монастирях процвітали ремесла й мистецтва, працювали переписувачі книг.

Та життя часто примушує його братися за зброю. Щоб захистити державу, забезпечити їй мирне майбутнє, Ярослав веде полки на печенігів, щоб припинити смуту, заарештовує новгородського намісника Коснятина, який планував відірвати Новгород від Києва.

Не можу я прощати ворогів.

І кожен, хто порушить справу миру,

На правду хто на руську посягне,

Того вразить безжалісна сокира.

В обстоюванні миру й злагоди Ярослав безкомпромісний. Дізнавшись, що дружина Інгігерда проти нього плете інтриги, які можуть закінчитися війною, відправляє її в монастир.

Ярослав розуміє можливість і необхідність взаєморозуміння з іншими державами. Тому віддає улюблену доньку Єлизавету заміж за Гаральда, а Анну — за французького короля.

Отже, І. Кочерга у драматичній поемі «Ярослав Мудрий» дійсно зображує київського князя як видатного державного діяча, воїна, громадянина, патріота своєї держави.

Ярослав

Великий строк господь мені поклав,

Щоб міг свою державу я устроїть.

Але якби я тільки будував...

А то ж ніколи не складав я зброї І, як Ізраїль, цеглу на стінах Я клав міцну, але з мечем в руках.

Та не пройшли на марно ці труди —

Всіх ворогів я нині побідив.

І ось тепер з кончиною Мстислава В моїх руках вся Руськая держава Знов зібрана, єдина і міцна.

(Підводиться з гордістю.)

Вона стоїть, немов свята стіна,

Як захист всіх народів християнських І всіх скарбів ученій вікових Від Азії кочовників поганських.

Про це в краях повідайте своїх,



  1. ви, посли сусіднього кордону Угорської і Лядської держав,

Що твердо тут тримає оборону Європи сторож — руський Ярослав.

Образ Микити, сина Коснятина

Цікавим образом п’єси є образ монаха Микити — людини творчої, обдарованої, яка малює заставки й мініатюри в книгах. Автор зобразив цей образ як людину неспокійної вдачі, драматичної долі. У його характері суперечать два почуття: помста за батька й любов до своєї батьківщини.

Микита — син новгородського посадника Коснятина. Він прибув до Києва з єдиною єдиною метою — помститися за смерть батька. Але перш ніж здійснити свій задум, Микита вирішує вивчити життя князя, намагається зрозуміти, чим викликані ті чи інші його дії, переконатися, чи не даремно Ярослава нарекли Мудрим. Як людина справедлива й чесна, дізнавшись більше про свого «ворога», Микита відмовляється від лихого наміру. Він побачив перед собою не просто керівника Русі, а справжнього патріота Києва, свого народу. Юнак зрозумів, що Ярослав пориває дружні стосунки з його батьком не з чорної невдячності, корисливих цілей чи вузькоегоїстичних міркувань, а тому, що його батько порушив «мирний лад» і «спокій на Русі», тобто виступив проти того, за що боровся Ярослав, у чому вбачав сенс свого князювання.

Микиту схвилювали щирі слова Ярослава:

  1. вищих я не відаю скарбів,

Ніж мирний труд і щастя в мирнім домі,

Які весь вік я чесно боронив.



І поки жив, стояти я клянусь За руську правду і єдину Русь!

Микита, сам патріот, усвідомлює державну правду Ярослава і, облишивши намір помститися, вирушає в далеку подорож. Коли ж, повернувшись, застає князя й Русь у біді, іде на битву з печенігами й віддає своє життя за Київ.

Отже, патріотизм Микити проявляється в першу чергу в умінні підкоряти особисті інтереси державним, у готовності стати на захист своєї Батьківщини, свого народу.

Образи Журейка й Милуші

Журейко й Милуша — представники трудового Києва, виражають настрої й почуття звичайних людей.

Журейко — вродливий, ставний, чорнобородий юнак, який приваблює й богатирською статурою, і вчинками, і глибиною почуттів до Милуші. Коли варяг убиває брата Милуші й намагається скривдити дівчину, то він стає на захист її честі.

Журейко — борець за правду. Про це він сміливо говорить Ярославу: «Раніш, ніж храми будувати святі, годиться правду ствердити в житті». Не погоджуючись із рішенням князя, каменяр сам розправляється з нахабним варягом Турвальдом і від переслідування тікає в степи. Але й далеко від Батьківщини він не забуває про неї, віддано служить їй, охороняючи її кордони від ворогів.

Палкий патріот заради вітчизни забуває особисту образу й, нехтуючи власною безпекою, попереджає Ярослава про змову Інгігерди й Ульфа. Але робить він це не заради вигоди. Коли Ярослав пропонує йому залишитися при дворі, він відмовляється.

Журейко вдруге рятує Русь та Ярослава, коли приводить новгородські полки на допомогу князеві під час битви з печенігами:

Побіда, княже! Господа прослав!

Патріотизм простих людей І. Кочерга утверджує й образом Милуші. Вона так любить рідний Київ, що не наважується відразу покинути його й піти за Журейком у невідомі світи. «Покинуть все... домівку, батька, Київ, могили рідні...» У цих словах дівчини звучить стільки любові до батьківщини й туга через можливість її втратити навіки. І гине вона як патріотка — від смертельної рани, нанесеної їй варягом Ульфом. Як і Журейко, дівчина мріяла про тихе сімейне щастя, але в годину небезпеки, коли загроза нависла над рідною землею, Милуша без вагання виконує свій патріотичний обов’язок, забувши про кривди, заподіяні їй Ярославом.

Образ Свічкогаса

Колоритним є образ веселого монаха-переписувача Свічкогаса. Він любить випити й пожартувати з дівчатами. За надмірну прихильність до чарки Сильвестр переводить його у свинопаси. Не згодившись із таким рішенням, Свічкогас утік й найнявся у варязьке військо. Він бере участь у багатьох битвах, плаває морями, відвідує багато країн, стає врешті вельможним багатим рицарем, але любові до рідного краю не може ні у вині втопити, ні заглушити дзвоном золота. Тому й повертається до Києва:

Стужився я за цвітом рути-м’яти,

За Києвом знудився у сльозах.

Ладен я свині пасти в цих ярах,

Ладен я свічки гасити по церквах,

Ніж рицарем вельможним і багатим Розкошувати по чужих краях!

Це й не дивно, бо як каже Сильвестр:

Хто вип’є раз дніпрової води,



Тому ніколи Київ не забути.

Образом Свічкогаса І. Кочерга ще раз стверджує величну істину: Вітчизна — найцінніший скарб у житті кожного.

Образи дочок ЯрославаЄлизавети й Анни

Образи Анни й Єлизавети другорядні, але й на їх прикладі автор стверджує думку про всемогутність священної любові до рідного краю.

Кохання Гаральда й Єлизавети чисте й прекрасне. Князівна з радістю віддає свою руку й серце тому, кого щиро кохає. Але навіть любов до благородного рицаря Гаральда не витіснила з серця Єлизавети туги за Києвом, за Україною. Ностальгія і стає причиною смерті улюбленої доньки Ярослава. Поховали її в чужій норвезькій землі, далеко від рідних.

Ярослав зумів прищепити своїм донькам любов до міста над Дніпром. Його красу Анна, якій судилося стати французькою королевою, протиставляє з красою Парижа. Вона журиться, що доведеться переїхати до Парижа — а там, не як у Києві, «доми холодні, вулиці брудні», там «ні кравців, ні крамарів путящих».

  1. Коментар учителя, доповнення

  1. Систематизація й узагальнення вивченого

Усний міні-твір-роздум. Спростуйте висловлювання або згодьтеся із ним: «Гідність держави, зрештою, залежить від гідності особистостей, які її створюють» (на основі змісту драматичної поеми «Ярослав Мудрий»).

  1. Домашнє завдання

  1. Підготуватися до контрольної роботи (Тема «Драматургія 1920-1930-х pp.»).

  2. Для допитливих. Дізнатися, кого в Україні нагороджено орденом Ярослава Мудрого, за які досягнення?

  3. Творче завдання. Напишіть сенкан про персонажів поеми, їхній патріотизм.

  1. Підсумок. Рефлексія

Продовжте речення

  • Твір І. Кочерги актуальний і сьогодні, тому що...

  • Я вважаю (не вважаю) себе патріотом, тому що...

  • Найбільше мені сподобався образ... тому що...

УРОК № 53-54 КОНТРОЛЬНА РОБОТА. ТВІР

Мета: перевірити вміння учнів писати роботи творчого

характеру на основі вивченого матеріалу; розвивати навички зв’язного писемного мовлення; формувати творче мислення учнів; виховувати навички раціонального використання навчального часу, інтерес до наслідків власної праці.

Теорія літератури: драматична поема, образи-символи. Обладнання: теми творів.

Тип уроку: контроль, корекція знань та вмінь.

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент

  2. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку III. Інструктаж щодо виконання завдання

  1. Хід контрольної роботи

  1. Оголошення тем

  1. Проблеми національної свідомості українців (за п’єсою М. Куліша «Мина Мазайло»).

  2. Високе громадянське звучання трагікомедії М. Куліша «Мина Мазайло».

  3. Сатиричне викриття бездуховності обивателів (за п’єсою М. Ку- ліша «Мина Мазайло»).

  4. Боротьба за світло в поетичній п’єсі І. Кочерги «Свіччине весілля».

  5. Образ Меланки як символ України та її тернистого шляху в історії (за драматичною поемою І. Кочерги «Свіччине весілля»).

  1. Самостійна робота учнів

  1. Домашнє завдання

Індивідуальні завдання для груп:

  • Завдання для першої групи: скласти таблицю «Західноукраїнська поезія 30-х pp.».

  • Завдання для другої групи: скласти таблицю «Західноукраїнська проза 30-х pp.».

  • Завдання для третьої групи: скласти таблицю «Західноукраїнська історична повість 30-х pp.».

Методичний коментар

Виконання завдання повинно відбуватися в три етапи:

  • пошук матеріалів з різних джерел (виконують удома);

  • вивчення та узагальнення знайденого (виконують удома);

  • складання макету таблиці (виконують у класі).

Дітям складно виконувати ті види роботи, які потребують виділення головного та узагальнення. Саме через це пропонуємо зробити макет, який дороблятимуть під час презентації роботи за допомогою вчителя та учнів з інших груп.

Бажано запропонувати цю роботу у вигляді міні-проекту з презентацією проектного продукту на уроці.

Подаємо матеріал для вчителя з метою допомогти у створенні власного варіанта проведення уроку.

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ



УРОК № 55 ЛІТЕРАТУРА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДО 1939 р.)

Мета: показати автономність, відкритість літератури

в Західній Україні зарубіжним традиціям і новітнім процесам, високий розвиток літератури в Західній Україні до 1939 р. Яскраве поетичне гроно: Б.-І. Антонич, С. Гординський, Ю. Липа. Проза В. Стефа- ника, О. Кобилянської, І. Вільде, О. Турянського. Історична проза Б. Лепкого, Ю. Опільського, Катрі Гриневичевої; розвивати навички самостійної роботи з різними джерелами інформації, узагальнення у вигляді поняттєвої таблиці, виділення головного, знаходження причиново-наслідкових зв’язків, усне зв’язне мовлення; виховувати інтерес до вивчення української літератури Обладнання: портрети представників західноукраїнської літератури 30-х років.

Теорія літератури: історична повість.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання

  1. Повторення понять теорії літератури: історична повість

  1. Мотивація навчання. Повідомлення теми й мети уроку

1. Слово вчителя

Для розвитку національної літератури на західноукраїнських землях у 30-ті роки склалися досить несприятливі умови.

По-перше, ці землі 1919 року були окуповані Польщею (Західна Україна), Румунією (Буковина й Бессарабія) та Чехословаччиною (Закарпатська Україна).

По-друге, польська влада проводила політику обмеження доступу українців до вищої освіти та державної служби.

По-третє, не було можливостей вільного розвитку української культури: закривали українські школи, українські кафедри у Львівському університеті.

Хоча продовжували писати класики української літератури (В. Стефаник, О. Кобилянська, М. Черемшина, О. Маковей, Б. Лепкий, П. Карманський, В. Пачовський тощо), на західноукраїнських землях уже починали розвиватися модерністські мистецькі напрями: символізм, імпресіонізм, сюрреалізм, експресіонізм, авангардизм. Докладніше про це ми дізнаємося на уроці.

  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Лекція вчителя

(Учні занотовують інформацію у вигляді конспекту.)

Літературний процес 20-30-х pp. XX ст. дослідники називають українським культурним відродженням. Цей період, на відміну від двадцятих років, які не дали жодного видатного митця, хоча в радянській Україні вирувало літературне життя, був одним з найпотужніших в історії української культури. Але в тридцяті роки, не зважаючи на загрозу повного занепаду українського культурного життя під більшовицьким режимом, у літературу активними її учасниками прийшли письменники нової генерації: поети Б.-І. Антонич, О. Теліга, О. Ольжич, Є. Маланюк, О. Стефанович, О. Лятуринська, К. Гриневичева, У. Самчук, Ю. Косач,

І. Вільде та багато інших талановитих літераторів.

На літературу 20-30-х pp. покладалася велика відповідальність через те, українське культурне відродження, яке спричинило самоусвідомлення й самоутвердження нації, було знищене комуністичним режимом наприкінці 20-х pp. як несумісне з політикою більшовизму. Після цього єдиний літературний процес доби УНР пішов різними шляхами: літературний процес у радянській Україні та поза її межами. Відтоді українська національна література розвивається на західноукраїнських землях.

У цей період змінилися ідейно-естетичні засади української літератури. Вагому роль у цьому відіграли літературні видання, які не лише відображали літературне життя краю, а й формували його. Від їх повноцінного функціонування залежав всебічний розвиток літератури, подекуди її існування.

В умовах бездержавності нації література взяла на себе місію розвитку й обстоювання національної ідентичності (літератори Західної України вслід за Маланюком («як в нації вождів нема — тоді вожді її — поети») прагнули створити бодай національну духовну державу — «храм держави»).

Міжвоєнне двадцятиріччя сформувало поняття всеукраїнської культурної суцільності. В умовах роз’єднаності нації літератори намагалися творити спільну лінію всеукраїнської літератури. Важливу роль у цьому процесі відіграв культурний обмін, який свідомо проводили українські письменники-емігранти.

Головною рисою тогочасної західноукраїнської літератури, яка об’єднувала письменників різних мистецьких й ідейних напрямів, стало революційне, романтичне світобачення, яке полягало в активному сприйнятті життя та в бажанні зробити його іншим.

Поезія завжди найповніше виявляла пафос національних почувань, національний дух. Так було і в часи національного відродження на західноукраїнських землях, коли головним складником літератури була поезія. Розвивалися такі жанри, як вірші, поеми, драматичні поеми. У прозі поширеними були малі жанри — новела, нарис, прозова мініатюра.

Нова проблематика породжувалася впливом подій світової війни та національної революції. Розвивалася революційна, стрілецька, антивоєнна, урбаністична тематика. Найпродуктивнішою залишалася традиційна селянська. Спроби побудувати нову історіософську концепцію України змусили письменників звернутися до минулого. Через це в західноукраїнській літературі міжвоєння поширеною була історична тематика.

  1. Робота з таблицею «Розвиток модерністської

поезії в Західній Україні»

(Таблицю заздалегідь складає учитель і пропонує учням для ознайомлення та зразка кінцевих результатів майбутньої групової роботи.)


Літературне

Представники

Загальна

характеристика

«Митуса» (Львів) Довідка

Митуса — літописний співець, якого наказав стратити князь Данила Галицький. Він своїм словом

Роман Купчинський, Олесь Бабій, Василь Бобинський, Юра Шкрумеляк, Микола Матвіїв-Ме льник, Левко Лепкий, художник Павло Ковжун

Присвятили свою діяльність боротьбі за свободу й незалежність України. Орієнтувалися на українських символістів та європейських








Літературне

Представники

Загальна

характеристика

боровся за правду й не відрікся від своїх переконань навіть під загрозою смерті. Він залишився в пам’яті народу як співець правди.

Для учасників угрупування Митуса став символом незнигцен- ності слова




модерністів, продовжували традиції «Молодої музи». Віддавали перевагу героїчній тематиці, стрілецькій зокрема. Видавали літературно- мистецький місячник

«Логос»

Довідка

Логос — слово. Для учасників угрупування назва є символом великої духовної енергії, безсмертя Господнього слова

Григорій Лужниць- кий, Олександр- Микола Мох, Степан Семчук, Василь Мельник, Осип Назарук

Українські письменники християнського спрямування. Пропагували гуманістичні ідеали, християнську філософію й мораль. Члени угрупування проводили культурницьку діяльність серед населення, видавали журнали «Поступ» і «Дзвони». Тематика творчості — національно- патріотична, тема єдності особи с Богом.

Спиралися на засади імпресіонізму та символізму

«Дажбог»

Богдан-Ігор Антонич, Богдан Кравців, Євген Пеленський

Застосовували модерністську поетику, використовували слов’янську міфологію

«Гроно» — угрупування «пролетарських» письменників

Василь Бобинський, Степан Тудор, Мирослава Сопілка, Ярослав Кондра, Олександр Гаврилюк

Розробляли соціальну тематику, застосовували модерністську поетику








Літературне

Представники

Загальна

характеристика

«Дванадцятка»

Богдан Нижанківсь- кий, Зенон Тарнавсь- кий, Антон та Ярослав Курдидики, Василь Гірний, Іван Чернява, Василь Ткачук, Володимир Ковальчук, Роман Антонович, Карло Мулькевич, Ганнуся Павенцька, Богдан Цісик

Розробляючи урбаністичну тематику, протестували проти знелюднення особи в антигуманному світі (Богдан Нижан- ківський), поетизували неповторну атмосферу Львова, який став головним персонажем їх творів


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал