Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка35/50
Дата конвертації07.12.2016
Розмір12.11 Mb.
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   50

Перевірка виконаної учнями роботи.

Зачитування записаного в таблиці


Знакові події в житті драматурга

Як вони вплинули на його подальшу долю

Навчаючись у початковій школі в Чаплинцях, часто дивував учительку своїми запитаннями й відповідями, жадобою до книжок

Чаплинські інтелігенти вирішили допомогти обдарованому хлопцеві й зібрали кошти, щоб він міг продовжувати навчання

Жага знань привела Миколу в Олешківську приватну чоловічу гімназію

Захопився музикою, літературою








Знакові події в житті драматурга

Як вони вплинули на його подальшу долю

Брав участь у Першій світовій війні, підтримав Лютневу революцію, воював на фронтах громадянської війни

Пережите й побачене змусило М. Куліша дуже скептично ставитися до будь-якої партії, яка існувала

На початку 20-х років керує органами народної освіти в Олешківському повіті, багато подорожує південною Україною, стає свідком голоду 1921- 1922 років

Створив п’єсу «97»

1925-го року він переселяється до Харкова

Активно включився в літературне життя, написав п’єси «Комуна в степах» (1925), «Зона» (1925), «Хулій Хурина» (1926), «Отак загинув Гуска» (1927) та ін.

У листопаді 1926 року його обирають президентом ВАПЛІТЕ

Коли постало питання про розпуск організації, М. Куліш, запеклий у боротьбі, обороняв, як міг, ВАПЛІТЕ й українських письменників, які були її членами

1927-го року написав п’єсу «Народний Малахій», що належала до найбільш репертуарних у театрах республіки

Саме з цієї п’єси й почалося цькування М. Куліша. Він був звинувачений у буржуазному націоналізмі, а 14 червня 1934 року його виключають з партії, не дають можливості писати й друкуватися

8 грудня 1935 року під час похорону найближчого друга І. Дніпровського М. Куліша було заарештовано прямо на вулиці

27-28 березня 1935 року велику групу «націоналістів», серед яких був і М. Куліш, засудили до десяти років спецтаборів. Розстріляний 3 листопада 1937 року на Соловках

4 листопада 1956 року Миколу Гуровича Куліша реабілітували посмертно «за відсутністю складу злочину»







  1. Домашнє завдання

  1. Повторити біографію письменника.

  2. Скласти тематичний словниковий диктант «Риси характеру М. Куліша».

  3. Прочитати комедію «Мина Мазайло».

  4. Творче завдання. Написати твір-роздум на тему «Чи могла творча і особиста доля письменника скластися успішно?»

  1. Підсумок. Рефлексія

Продовжте речення

  • Я зрозумів...

  • Сьогодні на уроці я відчув...

  • Доля письменника спонукала до таких роздумів...

УРОК № 47

МИКОЛА КУЛІШ. САТИРИЧНА КОМЕДІЯ

«МИНА МАЗАЙЛО». ОСОБЛИВОСТІ СЮЖЕТУ.

РОЗВІНЧАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НІГІЛІЗМУ,

ДУХОВНОЇ ОБМЕЖЕНОСТІ НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНІЗАЦІЇ

Мета: продовжити знайомство з творчістю М. Куліша;

опрацювати текстуально п’єсу «Мина Мазайло»; формувати навички аналізу драматичного твору; розвивати вміння характеризувати образи; поглибити поняття про драматичний твір, комедію, трагікомедію; виховувати в учнів любов до української мови, прищеплювати їм повагу до історії України, бажання дізнатися більше про походження власного прізвища, про своє генеалогічне дерево. Обладнання: портрет письменника, текст твору, «Літературний помічник».

Теорія літератури: драматичний твір, комедія, трагікомедія (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація

Слово вчителя

Література кожної нації має твори, що протягом тривалого часу користуються великою популярністю. В українській літературі одним із таких творів є сатирична комедія М. Куліша «Мина Мазайло». Закінчив її письменник наприкінці 1928 року. А 22 березня 1929 року п’єсу було поставлено на сцені Дніпропетровського театру ім. Т. Шевченка. У Харкові вона теж мала великий успіх. Прем’єра відбулася 18 квітня 1929 року в театрі «Березіль» Леся Курбаса. Написана в короткий період національного відродження п’єса не втратила своєї актуальності й сьогодні. Чому? Про це мова на уроці.



  1. Актуалізація опорних знань

Бесіда з учнями

  • У чому полягає життєва драма М. Куліша?

  • Схарактеризуйте перше десятиліття творчої роботи М. Куліша.

Які його хронологічні межі? До яких тем і жанрів звертався

письменник у цей період?



  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Слово вчителя

М. Куліш як драматург став надзвичайно популярний. Його п’єсу «Мина Мазайло» глядачі прийняли із захопленням. А критика була найрізноманітніша. Від схвалення й захоплення до відвертого неприйняття його творчості. М. Хвильовий заспокоював друга, будучи впевненим, що «тільки епохальні п’єси можуть викликати таку дискусію і що тільки обмежені люди не розуміють, що саме такі п’єси і роблять у театрі епоху». «Філологічна» комедія Миколи Куліша «Мина Мазайло» тріумфально йшла на сценах багатьох театрів України, але після 1930 року, коли «українізація в Україні була згорнута», її заборонили.

  1. Мозковий штурм

Чому ж «філологічна» комедія стала сприйматися як політична сатира?

(Учні висловлюють свої думки. Якщо потрібно, учитель прокоментує їх і доповнить.)

Орієнтовний зміст учнівських висловлювань

Микола Куліш у своїй комедії торкнувся проблем, які під час українізації були на слуху не тільки літераторів, а також і політиків та пересічних громадян. Письменник розумів, що багатовікова бездержавність витравила з душ українців самосвідомість, на зміну якій прийшло почуття меншовартості. Твір налаштовує на роздуми над особливостями українського менталітету, пошуки історичних аналогій та політичних узагальнень.

Проблема ставлення українців до своєї мови існує давно, вона була болючою завжди, а під час українізації це стало особливо актуальним. Почуття меншовартості та ущербності українців — це також багатовікова проблема, яка не розв’язана й до нашого часу. Своїм твором М. Куліш підштовхував до думки, що народ, який забуває своє коріння, не може існувати. Людині без історичної пам’яті нівідкіль черпати сили для життя, їй легко нав’язати чужі ідеали, культуру й мову, її легко зробити рабом.

Отже, своєю п’єсою М. Куліш фактично запитував українців, наскільки вони готові бути українцями.



  1. Бесіда за змістом твору

  • Чи зустрічалися ви в своєму житті з типами, зображеними М. Кулішем у п’єсі «Мина Мазайло»? Яке враження вони справили на вас?

  • 3 якою метою Мина, його дружина та дочка хочуть змінити прізвище? Невже дійсно причиною життєвих негараздів Мини було саме немилозвучне, на думку персонажа, «малоросійське» прізвище?

  • Чи дійсно зміна прізвища вплине на зростання інтелекту, культури, інтелігентності Мини та членів його родини?

  • Як головний персонаж оцінює явище українізації? Як про це сказано в творі?

  • Чим приваблює вас образ Мокія? А відштовхує?

  • Чим привертає увагу тьотя Мотя? Процитуйте деякі її «афоризми» й прокоментуйте їх.

  • Чи можемо ми вважати позитивним образ дядька Тараса? Думку мотивуйте.

  1. Міні-дослідження. Робота за варіантами

Як зазначив М. Куліш, тема п’єси — «міщанство і українізація».

Варіант І. Знайти в тексті твору висловлювання персонажів про українізацію.

Варіант II. Знайти в тексті твору висловлювання персонажів про прізвище головного персонажа.

Варіант III. Знайти в тексті твору висловлювання персонажів про українську мову.

Підготувати відповіді на питання: яку думку, з процитованих вами, підтримуєте ви чи не згоджуєтеся ні з якою і чому? Які засоби використовував М. Куліш для розкриття національного нігілізму та духовної обмеженості персонажів? Як на вашу думку, «Мина Мазайло» — це комедія чи трагікомедія? Під час відповіді скористайтеся матеріалами «Літературного помічника».

«Літературний помічник»

Драматичний твір (від гр. дія) — твір, у якому дійсність зображено безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів.

Комедія (грец. komodia, від komos — весела процесія і ode — пісня) — драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викрито негативні суспільні та побутові явища, розкрито смішне в навколишній дійсності чи людині.

Трагікомедія — вид драматичних творів, що має ознаки як трагедії, так і комедії.

Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, пов’язане з відчуттям відносності критеріїв життя, що існують, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях.

Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно й комічно висвітлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.

Нігілізм (лат. nihil — нічого, ніщо) — заперечення всіх норм, приципів, законів. Як стверджує В. Краус, нігілізм — це заперечення особливого рівня: це відкидання наявних цінностей, не визнаючи натомість жодних інших. Ф. Ніцше проголошував: «Нігілізм означає, що знецінюються найвищі цінності».

Варіант І

Мазайло: «... воно (серце) ось передчува, що нічого з вашої українізації не вийде...

Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

Дядько Тарас: «їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попереджаю! »

Мокій: «Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?»

Тьотя Мотя: «Та в «Днях Турбіних» Альоша, ти знаєш, як про українізацію сказав: все це туман, чорний туман, каже, і все це минеться. І я вірю, що все оце минеться. Зостанеться єдина, неподільна...»



Варіант II

Мина Мазайло: «Двадцять три роки, кажу, ношу я це прізвище, і воно, як віспа на житті — Мазайло! Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло. Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!»

Дружина Мини Килина Трохимівна: «Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?»

Рина: «...сміються, регочуть — Мокрина Мазайло».

Мокій: «Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе прізвище».

Баронова-Козино: «Вибачте, я, певно, не туди потрапила, хоча адресу добре запам’ятала. ...Квартира Зама... Майза... Ах, Боже мій, чудне таке прізвище... Либонь, малоросійське?»

Губа: «Ми, члени КОМУ, обговоривши питання про прізвище взагалі, принципово подаємо таку пропозицію: ми переконані, що за повного соціалізму... можливо, що й не буде окремих прізвищ. ...кожний член великої всесвітньої трудової комуни замість прізвища матиме свого нумера, і все. Наприклад: товариш нумер 35-51. Це визначатиме, що у всесвітньому статистичному реєстрі його вписано буде 35-51-м, що нумер його трудової книжки, особистого телефону, аеромотора, кімнати і навіть зубщітки буде 35-51».

Дід-запорожець: «Я твій пращур. Запорожець славний був і колеса мазав. Отож і Мазайло-Квач прозивався. Як ішли козаки на чотири поля — мазав, як ішли козаки на чотири шляхи — мазав. Мазав, щоб не пропадала тая козацька слава, що по всьому світу дибом стала, а ти моє славне прізвище міняєш?!»



Варіант. III

Тьотя Мотя з Курська: «Тепер я розумію, що таке українська мова. Розумію. Австріяцька видумка, так?»

Дядько Тарас з Києва: «Чи, може, й ви мене не розумієте, як ті у трамваї... Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєш по-нашому, всяке на тебе очі дере... Всяке то тобі штокає, какає — приступу немає». «Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда».

Тьотя: «Не бачили, не читали? «Харків» — написано. Тільки що під’їхали до вокзалу, дивлюсь — отакими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків»! Нащо, питаюсь, навіщо ви нам іспортілі город?»

Рина Улі: «Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?»

Той, що з м’ячем: «Партія пише, пише — візьміться, хлоп’ята, за українську культуру, не бузіть з мовою».

Тьотя: «А якби ви знали, якою огидною, репаною мовою вони говорять на сцені.

Невже й ваші українці такою говорять? Жах!»



  1. Заслуховування відповіді на питання, коментар та доповнення вчителя

  2. У творчій майстерні письменника

  • Визначте особливості композиції п’єси М. Куліша «Мина Мазайло». (Твір складається з чотирьох дій. У першій дії8 сцен, у другій9, у третій7, у четвертій16. Текст п’єси не ділиться на яви. Драма побудована за зразком класичної: усі події відбуваються в Харкові на Холодній Горі протягом чотирьох днів у родині службовця Мини Мазайла. В основі комедіїгострий конфлікт, що виникає в міщанському середовищі на ґрунті українізації. Причиною конфлікту стає бажання глави сім’ї змінити прізвище. У полеміці участь беруть усі персонажі твору, поступово розпиваючи свої ідейні погляди. Твір побудований як «філологічна» дискусія представників двох видів міщанстваукраїнського та російського.)

  • Назвіть сюжетні лінії твору. (У п’єсі кілька сюжетних ліній, які розвиваються паралельно. Центральналінія Мини. Найтісніше переплітається з нею, поглиблюючи розвиток конфлікту, сюжетна лінія Мокія й Улі. У третьому акті на перше місце виходить лінія тьоті Моті, роль якої з кожною наступною сценою зростає.)

  • Укажіть основні елементи сюжету. (Експозиція. З першої сцени ми дізнаємося, що сталося в Мазайлів і чому. Про це розповідає Рина Мазайло своїй подрузі Улі Розсосі: «Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?

І, мабуть, уб’є папу. Або папа його, бо вже третя лампочка перегорілатак пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші пише!

А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпакинаше малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не «сапоги», а «спаг’і»... Зав’язка. Мина пише заяву до ЗАГСу з проханням змінити прізвище.

Далі події стрімко розвиваються й досягають апогея у третій дії, коли на сцені зі своїми шовіністськими заявами з’являється тьотя Мотя. Кульмінаціяу четвертій дїї.

Ми дізнаємося, що одна з харківських газет, надрукувала оголошення про те, що Мина «міняє своє прізвище Мазайло на Мазєнін».

Після цього настає швидка розв’язка: «За постановою комісії в справах українізації, що перевірила апарат Донвугілля, звільнено з посади за систематичний і зловмисний опір українізації службовця М.М. Мазайла-Мазєніна...».)

  1. Систематизація і узагальнення вивченого


Заповнити таблицю Алверманна

Так

Чи є актуальними проблеми, порушені М. Кулішем у п’єсі «Мина Мазайло» в наш час?

Ні













  1. Домашнє завдання

  1. Повторити матеріал уроку.

  2. Пояснити, як можна зрозуміти такий вислів про п’єсу «Мина Мазайло»: «Трагедія доби стає трагедією доби».

  3. Підготувати питання до літературного пінг-понгу.

  4. Творче завдання. Скласти сенкан про п’єсу «Мина Мазайло».

  1. Підсумок. Рефлексія

  • Інтерактивна вправа «Мікрофон».

□родовжте речення

  • П’єса примусила мене замислитися над...

УРОК № 48

МИКОЛА КУЛІШ. КОМЕДІЯ «МИНА МАЗАЙЛО». САТИРИЧНЕ ВИКРИТТЯ БЕЗДУХОВНОСТІ ОБИВАТЕЛІВ,

ЯКІ ЗРІКАЮТЬСЯ СВОЄЇ МОВИ, КУЛЬТУРИ, РОДОВОГО КОРІННЯ. ДРАМАТУРГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ АВТОРА У СТВОРЕННІ КОМІЧНИХ ХАРАКТЕРІВ І СИТУАЦІЙ,

У ПОБУДОВІ ДІАЛОГІВ ТА РЕМАРОК, У МОВНІЙ ХАРАКТЕРИСТИЦІ ПЕРСОНАЖІВ. СЦЕНІЧНЕ ВТІЛЕННЯ

Мета: продовжити роботу над змістом п’єси; працюючи

з текстом, навчитися робити висновки, розвивати навички критичного мислення, зв’язне мовлення та вміння використовувати знання з теорії літератури під час аналізу художнього твору; визначити, у чому полягає драматургічна майстерність автора; виховувати любов до рідної мови, зневагу до безкультурності та бездуховності.

Обладнання: портрет письменника, текст твору.

Теорія літератури: драматичний твір, комедія, трагікомедія (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ


  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація

Слово вчителя

Як відомо зі спогадів дружини М. Куліша, свою п’єсу «Мина Мазайло» він створив на «живому» матеріалі, який давав процес українізації. Мина, тьотя Мотя, Баронова-Козино мали своїх прототипів, які належали як до найвищих московських та харківських елітних верств, так і до пересічних обивателів. Тому з постановкою п’єси, у якій засобами сатири письменник викривав бездуховність тих, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння, виникали труднощі. І цей факт є, безумовно, незаперечним свідченням таланту митця.



  1. Актуалізація опорних знань

  1. Перевірка домашнього завдання Літературний пінг-понг

(До дошки запрошують двох учнів, які по черзі ставлять питання один одному. У разі, коли один із учнів не може дати відповіді, допомагає клас.)

Орієнтовні питання

  1. П’ єса «Мина Мазайло» за жанром... (Трагікомедія)

  2. Хто з персонажів так говорить про українізацію: «їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було... Попереджаю!» (Дядько Тарас)

  3. Коли була закінчена п’єса? (У грудні 1928 року)

  4. Мина змінив своє прізвище Мазайло на... (Мазєнін)

  5. Скільки дій має твір? (Чотири)

  6. Тема п’єси... (Міщанство й українізація)

  7. Кому належать слова: «Партія пише, пише — візьміться, хлоп’ята, за українську культуру, не бузіть з мовою»? (Комсомольцю з м’ячем)

  8. Хто, про кого й кому сказав: «Як стане коло української афіші: читає-читає, думає-думає, чи справжньою мовою написано, чи фальшивою»? (Рина про Мокія Улі)

  9. Хто з персонажів живе в Курську? (Тьотя Мотя)

  10. У якому місті відбуваються події, описані в драмі? (У Харкові на Холодній Горі)

  11. Розв’язкою твору є... (Звільнення Мини з роботи за опір українізації)

  12. Як прізвище тьоті Моті? (Розторгуєва)

  1. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

  1. Слово вчителя

Твір «Мина Мазайло» був закінчений наприкінці 1928 року, а вже в березні та квітні 1929 року комедію було поставлено в Дніпропетровському театрі ім. Т. Шевченка, театрі JI. Курбаса «Березіль» (Харків), театрі ім. І. Франка, яким керував Гнат Юра (Київ). Комедію М. Куліша грали в Дніпропетровську, Житомирі, Херсоні, Одесі, Вінниці, Маріуполі. 1929-го року п’єса вийшла в Харкові окремою книжкою.

Після постановки в театрах і публікації комедія стрімко одержала визнання. Тема, порушена в творі, та його проблематика жваво обговорювалися у пресі, стали предметом дискусій.

У полеміці, що розгорілася навколо «Мини Мазайла», опоненти звинувачували М. Куліша в неактуальності теми і в неправдоподібності ситуації зі зміною прізвища. Але талановитий митець майже анекдотичну ситуацію підносить у творі до рівня загальнонаціональних проблем, а саме: стану української мови й культури, національного нігілізму й манкуртства, що надає п’єсі високого громадянського звучання. Драматург під новим ракурсом розвінчує сучасне міщанство, використовуючи засоби сатири, висміює їхнє побутове й інтелектуальне убозтво на матеріалі українізації.


  1. Бесіда з учнями

  • Визначте тему твору.

  • До чого в житті прагне Мина Мазайло?

  • Як оточуючі ставляться до бажання Мини Мазайло змінити прізвище?

  • Хто допомагає персонажеві в досягненні мети, хто не погоджується з ним?

  • Як ви гадаєте, на чиєму боці автор?

  • Що викликає у вас сміх?

  1. Робота в групах

Група № 1. Сатиричне змалювання образу Мини Мазайла в творі.

Група № 2. Сатиричне змалювання образів тьоті Моті та Баронової-Козино.

Група № 3. Доведіть, що образ дядька Тараса — сатиричний.

Група № 4. Драматургічна майстерність автора у створенні комічних ситуацій і характерів.



Сатиричне змалювання образу Мини Мазайла

Мина Мазайло, головний персонаж п’єси М. Куліша, українець за національністю, харківський службовець. Він поставив собі за мету будь-якими способами пробитися до «власті імущих». Але, на його думку, на заваді йому стало його українське прізвище, тому чоловік вирішив зректися його, змінити «недоброзвучне» прізвище на інше, наприклад, Розов, чи Тюльпанов, чи Сіренєв, чи, на крайній випадок, Мазєнін. Він не думає про те, що це веде до відмови від свого національного коріння, від батьківської мови, від власного «я». Він і чути не хоче про те, що прізвище успадковане від предків, що в ньому — історія роду. Про це йому намагаються нагадати й дід-запорожець, який з’являється перед Миною у фіналі третьої дії («Запорожець славний був і колеса мазав. Отож і Мазайло-Квач прозивався. Як ішли козаки на чотири шляхи — мазав. Мазав, щоб не пропадала тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала, а ти моє прізвище міняєш?!»), і дід-чумак («Я — твій прадід Василь... Ще з діда Мазайло-Квач прозивався і чумацькі колеса мазав. Як рипіли вони на південь — мазав, рипіли на північ — мазав, а ти моє славне прізвище міняєш?!»), і «третій дід, селянин, без мазниці й квача» говорить Мині: «Я твій дід селянин Авив, що був собі та жив, мазав чужії вози, бо свого вже не стало, а ти моє славне прізвище міняєш?!». Предки пишаються своїм прізвищем і вважають його славним, бо продиктоване воно не тільки родом занять, а самим життям. Тому ним слід дорожити. Але на Мину жодні переконання не діють. Політика русифікації українців, пропаганда їх «другосортності» й «неповноцінності» зробили свою справу.

Сарказмом наповнений епізод твору, коли Мина розповідає, як ішов до загсу писати заяву про зміну прізвища. «Ще як я підходив до загсу — думалось: а що, як там сидить не службовець, а українець? Почує, що міняю, так би мовити, його українське — і заноровиться. На зло тобі заноровиться». Тобто персонаж усе українське сприймає як щось чуже для себе й навіть вороже. Він протиставляє те, чого, здавалося б, протиставляти не можна — службовець і українець. І від прізвища свого вже давно відмовився, про що свідчить зворот «міняю, так би мовити, його українське», а не «своє». І це вже не комедія, це трагедія.

Мина й синові говорить, що не слід вірити у відродження національної культури: «Серцем передчуваю, що українізація — це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади».

Коли ж нарешті мрія здійснилася, у Мини «в очах райдуги, метелики, луки...». Газету, яка опублікувала довгоочікуване оголошення, у родині новоспечених Мазєніних вирішили помістити в рамці під скло, радості не було меж: «Однині я — Мина Мазє- нін. Здрастуйте, Мина Мазєнін, Мино Марковичу. A-а, добродій Мазєнін? Моє вам!..». Окрилений Мазайло-Мазєнін у різних варіантах розігрує сам із собою уявні зустрічі з такими ж, як і сам, перевертнями, які відмовилися від роду й народу. Засліплений, Мина навіть не помічає іншого матеріалу в тій же газеті, який повідомляє про звільнення його з роботи за «систематичний і зловмисний опір українізації».

Отже, Мина Мазайло — це уособлення войовничого міщанства, яке вороже ставилося до самої ідеї відродження української культури. Його образом М. Куліш висміює пристосовництво тогочасного міщанина до нових життєвих обставин. Із убивчою іронією й презирством він розвінчує національний нігілізм харківського обивателя Мини Мазайла, який, вигадавши електричну мухобійку і заснувавши у власній квартирі своїм коштом «соціалісти- ческого лікнепа правильних проізношеній», прагне стати «порядочным человеком». Категорично заперечуючи все українське, він готовий убити рідного сина, щоб не заважав змінити прізвище: «Заставлю! Виб’ю з голови дур український! А як ні — то через труп переступлю. Через труп!..».



  1. Сатиричне змалювання образів тьоті Моті та Баронової-

Козино. Орієнтовний зміст виконання завдання (рольова гра)

Представники групи оформляють результати роботи у вигляді діалогу між тьотьою Мотею, Бароновою-Козино та членами групи.



Діалог із Мотпроною Розтпоргусвою

  1. Поясніть, чому ви опинилися в Харкові?

Тьотя Мотя. Я приїхала із Курська спеціально, щоб урятувати свого племінника Мокія від українських фантазій. Я зрозуміла з телеграми, яку прислала мені сестра Килина, що конфліктну ситуацію, яка склалася в сім’ї, можу порятувати тільки я. Тому відразу кинула навіть свій базар. І ось я тут.

  1. Як пояснити вашу гостру реакцію на напис «Харків» на вокзалі?

Тьотя Мотя. Ой, не вимовляйте при мені так. Ну який же «Харків»? Тільки Харьков! Це ж наш город, руський. Навіщо ж псувати його назву, я вражена таким нечуваним зухвальством.

  1. У нас склалося враження, що ви негативно ставитеся до української мови й до українців?

Тьотя Мотя. Я уже говорила, що «не розумію, що таке українці, хто вони такі: євреї, татари, вірмени? Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями?» Ваші «українці — то не руські люди? Не руські, питаю? Не такі вони, як усі росіяни?.. Я дивилася п’єсу «Дні Турбіних». От уже відвела душу. Це така розкіш. Така правда, що якби ви побачили, які взагалі осоружні, огидливі на сцені ваші українці, ви б зовсім одцуралися цієї назви... Грубі, дикі мужлани... Ідійоти! І хоч би один путній, хоть трішки пристойний був. Жодного! Ви розумієте? Жодного! Всі, як один, дикі й жорстокі...

Яка у вас провінція, ах, яка провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову спорять і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас у Курську нічого подібного... Ваша українська мова — це австріяцька вигадка.



  1. Як би визначили свою «ідеологічну платформу»? Якщо можна, відповідь дайте стислу й лаконічну. Які принципи лежать в основі вашої «ідеологічної платформи»?

Тьотя Мотя. Я вважаю, що:

  1. «Прілічнєє бить ізнасілованной, нежелі українізірованной.»

  2. «Всі ми перш за все руські люди.»

  3. Українізація — «це туман, чорний туман... І все це минеться. Зостанеться єдина, неподільна...»

Висновок групи. Змальовуючи образ тьоті Моті, письменник дещо згущує фарби, вдається до засобів сатири, гротеску та шаржування. А її абсурдні твердження про українців та українську мову допомагають не тільки розвінчати шовінізм персонажа, а й загострити проблему.

Довідка

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на примхливому поєднанні фантастичного й реального, прекрасного й потворного, трагічного й комічного, життєподібного й карикатурного.



Шарж (фр. charge) — різновид карикатури, у якому зберігається подібність з об’єктом зображення, сатиричні тенденції поступаються перед м’яким, доброзичливим гумором.

Запитання до Баронової-Козино



  1. Поясніть причину вашої появи в сім’ї Мазайлів. Баронова-Козино. Мене найняв голова цієї сім’ї показати

йому кілька лекцій з правильних проізношеній. Я згодилася, бо він так хвилювався, що не вміє правильно говорити російською, а для мене правильні проізношенія — це єдина можливість підзаробити.

  1. Як ви думаєте, чи так важливо головному персонажеві міняти прізвище й вивчати ваші «проізношенія»? Баронова-Козино. Прізвище Зама... Майза... Ах, Боже мій,

чудне таке прізвище. Либонь, малоросійське? Звичайно, міняти. І, як кожна культурна руська людина, він повинен опанувати правильну вимову.

  1. Ваше дещо старомодне довоєнне вбрання — це ваша ідейна позиція чи наслідок нестачі коштів?

Баронова-Козино.Ваше питання некоректне. Але я відповім. Так, я знаю, що про мене часто говорять як про «даму в довоєнному вбранні». Які то були часи, хіба їх можна забути? Я була гімназіяльною вчителькою. Дівчатка-гімназистки у формах, молитва перед лекцією... Як ви думаєте, повернуться такі часи?

  1. Чи розумієте ви, що виглядаєте комічно, бо не відповідаєте вимогам часу? Невже ви думаєте, що зараз країні потрібна, як сказав Мокій, «інститутика старих класних дам, за програмою: на ґарє ґусі гаґочуть, пад ґарой сабакі ґафкають»? Баронова-Козино. Я відмовляюся відповідати.

Висновок групи. Постать гімназійної вчительки Баронової-

Козино автор змальовує за допомогою скептичного гумору. Вона — зразок старої схоластичної школи, завданням якої була русифікація українського населення. Як і за царського режиму, Баронова-Козино підкреслює значимість російської культури, не дбаючи про національну гідність представників інших народів. За допомогою цього образу М. Куліш, з одного боку, висміює ті сили, які чинили опір українізації, а з другого застерігає, що існує загроза процесові національного відродження в Україні.



  1. Доведіть, що образ дядька Тараса — сатиричний

Проблемне питання: довести, що образ дядька Тараса — сатиричний.

Завдання дослідження: визначити, якими засобами користувався М. Куліш для сатиричного змалювання образу дядька Тараса.




Результати повідомлення узагальнити у вигляді таблиці.

Назва засобу

Приклади

Мовна

характерис

тика

Глибоко обурений ставленням до української мови та культури, але не вірить в українізацію («Тільки й слави, що на вокзалі «Харків» написано, а спитаєш по-нашому, всяке на тебе очі дере... Всяке тобі што- кає, какає, — приступу нема».)

Невідповід

ність

Невідповідність бажань і засобів їх реалізації. (Погоджується зі зміною прізвища, навіть пропонує свої варіанти, які свідчать про його тугу за козацьким минулим. Але персонаж не усвідомлює, що така поведінка не сприяє збереженню історичної пам’яті народу, що таким чином рветься національне коріння.) Невідповідність між сприйняттям дядьком Тарасом своєї сутності та справжнім станом речей. (Уважає себе українцем-патріотом, а насправді — національно обмежена людина, уособлення хуторянського провінціалізму.)

Невідповідність поведінки (Приїхавши до Мазайлів, щоб рішуче завадити зміні прізвища, русифікації, у відповідальний момент спасував перед натиском тьоті Моті, забувши про свої патріотичні настрої та поривання)

Акцентування уваги на деяких психологічних рисах характеру персонажа

Підозрілий, боязкий, у всьому шукає підступ, пастку, провокацію, хоча й не завжди безпідставно («їхня українізація — це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було».)

Іронія (спрямована проти хуторянського провінціалізму та національної обмеженості)

Діалог дядька Тараса й тьоті Моті про мову та запозичення в мові (Тут як не вихопиться дядько Тарас:

  • А по-вашому, по-оно-о-му, вишепоіменованому, не по без-воз-мез-дно у французів бла-го-прі-об-ре-тє- н-ному, а по істинно по-расєйському як буде «акушерка» ? По-нашому «повитуха», а по-вашому як? Тьотя Мотя

  • Акушерка.

Дядько Тарас

  • Нічого подібного! «Акушерка» — слово французьке, «адвокат» — латинське, «лямпа» — німецьке. По-нашому білет — «квиток», а по-вашому як?

Тьотя

  • Білет




  1. Підбиття підсумків роботи в групах,

коментар та доповнення вчителя

  1. Проаналізувати ситуацію

Ознайомтеся із тлумаченням деяких слів, записаних на дошці.

Шовініст. — людина, яка обстоює ідею расової винятковості та розпалює національну ворожнечу й ненависть.

Націоналіст — той, хто розпалює національну ворожнечу під гаслом захисту особистих національних інтересів і національної винятковості.

Манкурт — особа, яка відмовляється від свого народу, національності.

Патріот — віддана своїй вітчизні та народу людина.

Чи можемо ми говорити, що всі ці типи персонажів присутні в п’єсі? (Ні. Жоден із персонажів не є патріотом України. Мина Мазайло — кар’єрист, типовий манкурт; дядько Тарас — анахронічний націоналіст, тьотя Мотя із Курська має великодержавницькі погляди зрусифікованої людини, яскраво виражена шовіністка.)



  1. Виступ учня із випереджувальним завданням на тему

«Драматургічна майстерність автора у створенні комічних

характерів і ситуацій, у побудові діалогів та ремарок,

у мовній характеристиці персонажів»

«Мина Мазайло» — комедія типів і положень. У ній дійові особи складають сюжетно-колізійні та концептуально-світоглядні пари. Це Мина Мазайло й Мокій, Рина й Уля, тьотя Мотя й дядько Тарас. їхні репліки, діалоги, дії формують основний конфлікт твору й виступають носіями суто комічного начала. Для п’єси характерні відточені сцени, дотепні діалоги, епатажні репліки, афористичні вислови, жартівливі умовиводи, трагіко- медійні судження, мовленнєво-фонетична гра. У творі використано широкий діапазон живої колоритної мови, яка допомагає відбити специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних і навіть фантасмагоричних.

«Мина Мазайло» — це п’єса з численними знахідками.

У творі драматург широко застосував прийом гри. Так, щоб змусити Мокія згодитися на зміну прізвища, Рина просить свою подругу Улю закохати в себе брата, і потім можна буде впливати на його рішення, бо він забуде про «свої українські фантазії». Особливість інтерпретації М. Кулішем прийому гри полягає в тому, що все розвивається за принципом «навпаки». У ході розвитку подій поведінка Улі перестає бути грою і переростає в глибокі почуття. Комічність ситуації посилюється тим, що Рина не відчуває цих змін.

Автор також у п’єсі переплітає реальність із фантастичними комбінаціями, наприклад химерними роздумами-мареннями Мини, його екскурсами в минуле та майбутнє. При цьому М. Куліш широко використовує діалоги без адресата.

Прикладом діалогу без адресата може бути сцена Мазайла перед дзеркалом, коли він, прийнявши на себе уявний образ Мазайла-Мазєніна-із-кращого-світу, почергово прикладає його до різних ситуацій:

«Здрастуйте, Мазєнін, Мино Марковичу! (Привітався на другий голос.) A-а, добродій Мазєнін? Моє вам!.. (Ще привітався на третій голос.) Товаришу Мазєнін! Здрастуйте!.. (Іще привітався.) Здоров був, Мазєнін! Зайдімо?.. Гм. (Помріяв трошки.) Ви не знайомі? (Подавши комусь руку.) Дуже приємно — Мазєнін. (Уклонився.) Будь ласка, ви часом не Мазєнін?! (Кивнув головою.) Так, я Мазєнін!.. (Офіційним голосом.) Ваше посвідчення, громадянине! (Тоді немов подав комусь посвідчення.) Будь ласка! Мазєнін! (Тоді з офіційного на м’якший.) Вибачте, ось у ці двері, товаришу Мазєнін... (Ситим голосом.) Були там Вишньов, Спаський, Де Розе, Мазєнін...»

Поряд із репліками персонажів автор майстерно використовує ремарки, яких у п’єсі близько трьохсот. Вони увиразнюють репліки дійових осіб, спрямовують думку читача, звертаючи їхню увагу на промовисті деталі. За допомогою ремарок конкретизується місце дії, настрої персонажів, вони вказують на трагікомічне навантаження твору. Причому драматург поєднує традиційні ремарки (ремарки-жести, інтонаційні, біографічні, технічні) і ремарки, у яких розкриваються характери дійових осіб, їхні світоглядні позиції та психологічний стан. М. Куліш широко використовує оцінну лексику, яка допомагає зрозуміти ставлення автора до того чи іншого персонажа.



  1. Систематизація та узагальнення вивченого

«Мікрофон»

Чи зустрічалися у вашому житті типи, змальовані М. Кулішем у комедії «Мина Мазайло»?



  1. Домашнє завдання

  1. Підготувати невелике усне повідомлення про літературних

попередників Мини Мазайла.

  1. Дати розгорнуту відповідь на питання: Мина Мазайло — українець чи малорос?

  2. Творче завдання. Уявіть себе мистецтвознавцем. Напишіть статтю про виховне значення комедії М. Куліша «Мина Мазайло ».

  3. Випереджувальні індивідуальні завдання: укласти хронологічну таблицю життя і творчості І. Кочерги, підготувати уза- гальнювальну таблицю «Тематична й жанрова різноманітність драматичних творів І. Кочерги».

  1. Підсумок. Рефлексія

Закінчіть речення: Я вважаю, що пєса «Мина Мазайло» актуальна (не актуальна) у наш час, тому що...

УРОК № 49

ІВАН КОЧЕРГА. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

ПИСЬМЕННИКА. ТЕМАТИЧНА Й ЖАНРОВА ОСОБЛИВІСТЬ

ЙОГО ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ. ДРАМАТИЧНА ПОЕМА

«СВІЧЧИНЕ ВЕСІЛЛЯ», ЇЇ ІСТОРИЧНА ОСНОВА

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом

письменника, тематичними й жанровими особливостями його драматичних творів та історичною основою драматичної поеми «Свіччине весілля»; розвивати вміння працювати з додатковою літературою, образне й логічне мислення, уміння виступати перед аудиторією, виховувати почуття відповідальності за долю рідного краю.

Обладнання: портрет письменника, текст твору.

Теорія літератури: драматична поема, образи-символи (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ


  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація

Слово вчителя

На проведеному 1934 року Раднаркомом СРСР конкурсі на найкращу п’єсу, де твори претендентів подавалися під псевдонімами,

перемогу здобув, як згадує Докія Гуменна, «якийсь невідомий чоловік, бухгалтер із провінції». Це був тріумф як житомирянина І. Кочерги, так і всієї української драматургії. Адже друге місце дісталося «Загибелі ескадри» Олександра Корнійчука. Для всесоюзного конкурсу це стало справжнім конфузом. Отож саме представник УРСР в журі заявив про... недоцільність присудження першого місця, з чим погодилися його колеги. У результаті О. Корнійчука й І. Кочергу відзначили відповідно другою і третьою преміями, а їх п’єси розпочали тріумфальну ходу театральними сценами Радянського Союзу.

На той час І. Кочерзі виповнилося вже 53 роки. Як же досяг письменник цієї перемоги? Ознайомлення із його життєвим та творчим шляхом і буде темою нашого уроку.



  1. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання (Зачитування розгорнутих відповідей на питання: Мина Мазайлоукраїнець чи малорос?, а також творчих завдань.)

  1. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

  1. Ознайомлення з хронологічною таблицею життя і творчості І. Кочерги


Орієнтовний зміст виконання роботи

Дата

Подія

6 жовтня 1881

Народився Іван Антонович Кочерга в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї залізничного службовця, що зумовлювало часті переїзди

1891

Родина Антона Кочерги оселяється на постійне проживання в Чернігові

1899

Майбутній письменник закінчує Чернігівську гімназію і вступає на юридичний факультет Київського університету

1903

Після закінчення університету повертається до Чернігова і стає на службу чиновником у контрольній палаті

3 1904

Виступає з театральними рецензіями на сторінках чернігівських газет





Дата

Подія

1910

Пише першу п’єсу (російською мовою) «Пісня в келиху» (Уперше поставлена в Харківському Народному театрі лише 1926 р. в перекладі П. Тичини під назвою «Легенда про пісню», п’єса успіху не мала.)

1914

І. Кочерга переїхав у Житомир

1925

Завершує роботу над п’єсою «Фея гіркого мигдалю»

1927

Пише п’єсу «Алмазне жорно»

1928

Пише кілька п’єс, безпосередньо пов’язаних тематикою і проблематикою з тогочасною дійсністю.

3 посади ревізора житомирської робсельінспекції переходить працювати літредактором у міську газету «Робітник», а згодом — у «Радянську Волинь».

Пише комедію «Натура і культура», драму-феєрію «Марко в пеклі» і низку так званих «кооперативних» п’єс, типових для 20-х років агіток. Вистава «Марко в пеклі» в харківському Червонозаводському театрі (режисер В. Василько) мала успіх, але до самої п’єси рецензенти поставилися стримано

1930

З-під пера майстра виходить драматична поема «Свіччине весілля» (інша назва «Пісня про Свічку»), водевіль «Ліза чекає погоди...» (виданий 1931 р.)

1933

П’єса «Майстри часу» (інша назва «Годинникар і курка»)

1934

На Всесоюзному конкурсі драматургічних творів п’єса «Майстри часу» під назвою «Годинникар і курка» одержала третю премію.

І. Кочерга переїхав до Києва і активно включився в літературно-мистецьке життя столиці

1941

3 початку Великої Вітчизняної війни живе в Уфі, де редагує газету «Література і мистецтво», працює в Інституті літератури АН УРСР

1944

Повернувшись з евакуації до визволеного до Києва, пише романтичну драму «Ярослав Мудрий» (друга редакція — 1946)

1948

Пише драматичну поему «Пророк», звертається в ній до образу Великого Кобзаря

1950

Письменникові присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України

29 грудня 1952

Помер. Похований на Байковому кладовищі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал