Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка29/50
Дата конвертації07.12.2016
Розмір12.11 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   50

УРОК № 38-39

ЮРІЙ ЯНОВСЬКИЙ. РОМАН «ВЕРШНИКИ»

ЯК СОЦРЕАЛІСТИННИЙ ТВІР.

СВОЄРІДНІСТЬ КОМПОЗИЦІЇ І ЖАНРУ.

НОВЕЛИ «ПОДВІЙНЕ КОЛО», «ШАЛАНДА В МОРІ»

Мета: ознайомити учнів із жанровою своєрідністю твору,

проаналізувати новели, звернути увагу одинадцяти- класників на те, як засобами романтичного сприймання дійсності письменник відтворив складність громадянської війни в Україні; розвивати навички критичного мислення та усного зв’язного мовлення, уміння аналізувати новелістичний роман; виховувати повагу до народної моралі, почуття любові до своєї родини, нації.

Обладнання: портрет письменника, різні видання роману. Теорія літератури: роман у новелах, засоби романтичного відображення, романтика як пафос, романтизм як стильова течія в літературі.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Оголошення теми й мети.

Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

1935-го року в липневій книзі журналу «Радянська література» вперше було опубліковано роман «Вершники» Ю. Яновського. 30-і роки — час масових репресій проти інтелігенції, час моральних зламів у долі деяких письменників. Тож не дивно, що писався роман повільно, з перервами, викликаними часто критикою письменника з боку партії. «Вершники» були написані після безжального розгрому роману «Чотири шаблі», тому мали стати твором про героїзм творців соціалістичної революції, які відстоювали її завоювання на фронтах громадянської війни. А натхненником перемог була комуністична партія. Це був твір, який відповідав усім вимогам нового методу — соціалістичного реалізму. «Остаточно зійти з дистанції «Вершникам» не дав лише могутній талант письменника, його вміння наснажити окремі епізоди твору («Шаланда в морі», «Дитинство», «Лист у вічність») таким загальнолюдським змістом, над яким не власний ніякий класовий пресинг»,— вважає літературознавець М. Наєнко, дослідник творчості Ю. Яновського. Тож ознайомимося з одним із найкращих творів письменника, у який він, за його власним зізнанням, «вклав... всі свої сили» — романом «Вершники».

  1. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант

(Після написання диктанту вчитель називає відповіді, а учні перевіряють правильність виконання роботи і виставляють собі оцінки)

  1. Юрій Яновський народився... (27 серпня 1902 року)

  2. На початку своєї літературної діяльності Ю. Яновський писав... (Вірші)

  3. Перший друкований твір письменника... (Вірш «Море», надрукований у газеті «Пролетарська правда» 1. 05. 1922)

  4. Яким псевдонімом він був підписаний? (Георгій Ней)

  5. Світогляд письменника в дитинстві формувався під впливом... (Картин сільського життя, подій громадянської війни, ідей революційного оновлення світу.)

  6. На визначення Ю. Яновського як прозаїка вплинули... (Традиції вітчизняної і світової романтичної літератури, народні пісні та думи, схильність до мрійливості.)

  7. Де майбутній письменник здобував вищу освіту? (УКиївському політехнічному інституті.)

  8. Літературні жанри, у яких проявив себе Ю. Яновський... (Вірші, фейлетони, оповідання, романи, кіносценарії, п’єси.)

  9. Дві основні теми у творчості митця... (Море і громадянська війна)

  10. Які драматичні твори письменника вам відомі? («Дума про

Британку», «Завойовники», «Дочка прокурора»)

  1. 3а типом світобачення Ю. Яновський був... (Романтиком)

  1. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

  1. Бесіда з учнями з опорою

на «Щоденники подвійних нотаток»

  • Що ви відчували, читаючи твір? Які рядки з твору виписали? Чому саме ці?

  • Що ви вважаєте найважливішим у романі?

  • Якби цей твір писали ви, що написали б по-іншому?

  • Які запитання виникли у вас до автора роману?

  • Який історичний період відображено в творі?

  • Чи могли в реальній дійсності статися події, про які йдеться в романі, у першу чергу, у новелі «Подвійне коло»?

  1. Робота над змістом новел «Подвійне коло» та «Шаланда в морі»

Стислий переказ новели «Подвійне коло»

У кривавому бою під Компаніївкою у серпні 1919 року зійшлися брати Половці. Загоном добровольчої армії генерала Денікіна командував Андрій Половець. Купу кінного козацтва головного отамана Петлюри вів Оверко Половець. Налетіли вояки Оверка, як чорний вихор. Чулися неймовірні брязкіт шабель, тупіт коней, крики, зойки, тріщання кісток, лилася кров. Пощади не було нікому. Поранений Андрій опинився в полоні у брата. Оверко запитав у нього, що йому згадується. Той відповів, що згадав батька та його слова: «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Оверко з погордою сказав: «Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає». І вбив брата, не слухаючи ні його благань, ні проклять.

А десь далеко в степу, біля моря, стоїть старий Половець і згадує синів. Не знає, що один уже вбитий, а в смертельному двобої зійшлися Оверко та махновець Панас із наймолодшим братом Сашком. Перемагає Панас. Він зупиняє чотирнадцятирічного Сашка, який хотів добити пораненого Оверка. Оверко нагадує братам слова батька про рід і про згоду, але Панас міркує по-іншому: «Рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття!» Оверко прокляв Панаса, але той не зглянувся. Тільки яму братам викопав. Дощ плакав над тим усім, бо не було в людей ні сліз, ні милосердя. Аж ось десь узявся загін інтернаціонального полку на чолі з червоногвардій- цем Іваном. Він чекав у ліску, чим закінчиться поєдинок. І вже перед Іваном стоять полонені Панас та Сашко, і говорить він їм, що «скрізь по степах судяться зараз дві правди: правда багатих і правда бідних». Він славить Радянську владу й Червону Армію, вважаючи, що правда на його боці. Панас не чекав собі милості. Згадав дитячі роки на шаланді, нічні влови, запах материної одежі, неосяжний морський простір. Згадав і батькові слова про згоду, та марно. «От бачиш сам, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс»,— підсумував Іван. Панас вихопив браунінг і вистрілив у себе. Комісар загону Герт сказав, що брати, хоч і одного роду, та не одного класу.

  1. Аналіз новели за допомогою таблиці

«Ми знаємо — хочемо дізнатися — дізналися»


Ми знаємо

Хочемо дізнатися

Дізналися

У новелі події відбуваються протягом одного дня на одному місці — у степу під Компаніївкою, де в кривавому герці зустрічаються брати Половці

3 якою метою автор застосовує таке стиснення часу й згущення фарб?

Цей умовний бій під Компаніївкою символізує всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни

У новелі йдеться про два страшні кола братовбивства: Андрія — Оверком та Панасом — Оверка

Кожен брат — трагічна постать, але чому жоден не є зразком для наслідування?

Кожен є носієм ідеї, яка не визнає нормальних людських стосунків між тими, хто є народом, родиною. Вони не знають милосердя й пощади до так званого класового ворога. Ким би він не був, брати готові заради ідеї згубити матір, знищити рід і націю

Події новели супроводжуються описами природи

Як природа реагує на вчинки людей? Чому саме так?

Наприклад, коли Панас убив Оверка, хмару розколола блискавка, ударив грім. Небо ніби виражає свою незгоду і в той же час попереджає про розплату за гріх








Ми знаємо

Хочемо дізнатися

Дізналися

Іван Половець втратив трьох братів.

Його «правда» виявилася найсильнішою

У чому полягає гуманістична ідея новели?

Автор підводить нас до думки: «Чого варта будь-яка «правда», якщо в основі її лежить право на вбивство заради ідей?»







  1. Міні-дослідження

В основі кожного художнього твору лежить конфлікт. Конфлікти поділяють на дві групи: загальнолюдські та соціальні (класові).

Розгляньте таблицю. Зробіть висновки: за якими цінностями жили брати Половці, до чого це призвело? У чому ж убачає автор трагедію роду Половців і всієї України? Відповідь підтвердіть цитатами з тексту.

(Андрій Половець — денікінець, навіть перед смертю говорить: «Роде, мій роде, прости мені, роде, що я не милую згоди. Рід переведеться, держава стоятиме. Навіки амінь».

Оверко Половець — петлюрівець, говорить Андрієві: «Рід наш великий, голови не щитані, крім нас двох, іще троє рід носять. Рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як».

Панас — махновець: «Рід наш рибальський, на морі буваль- ський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?»

Іван Половець: «Рід наш роботящий, та не всі в роді путящі».

Мусій Половець: «Тому роду нема переводу, в якому браття милують згоду».

Але знехтували брати батьківським наказом, відвернулися від загальнолюдських цінностей, які плекалися століттями, а намагалися побудувати своє життя, опираючись лише на цінності класові. І загинули.

Отже, протиставлення загальнолюдських вартостей класовим веде до трагедії не тільки родинної, а й суспільної. Саме через це розпадаються роди, брат іде на брата, і це є величезною трагедією українського народу. І про це слід пам’ятати завжди і всім, щоб ніколи більше не повторювати таких помилок.


Загальнолюдські цінності

Соціальні (класові) цінності

У центрі — людина як творча й конкретна особистість

У центрі — класово знеособлений індивід. Пріоритет класового над особистим.

Людина розглядається лише як представник певного класу, не береться до уваги її індивідуальність, особистість, приналежність до певної нації, культури, роду

Морально розвинена людина дотримує золоте правило моралі: стався до інших людей завжди так, як би ти хотів, щоб вони ставилися до тебе

Сповідання принципу: мета виправдовує засоби»; класовий розкол суспільства

Визнають за людиною право на вибір. Пізнання об’єктивного світу і суб’єктивного світу інших людей формували цінності істини й правди

Класова етика включала в себе ідеологічну непримиренність, виправдання насильства

Спрямовували дії людей на те, щоб вони не заподіювали шкоди іншим, ставилися з любов’ю й повагою до своїх батьків і близьких, допомагали бідним і скривдженим, не були злостивими, заздрісними та жадібними, дбали не тільки про себе, а й про оточуючих, творили тільки добро

Етичним вважалося те, що служило справі революції. Класовому перегляду підлягали сімейні стосунки, особисте життя







  1. Уживання в образ

Переказати новелу «Шаланда в морі» від імені автора, Мусія Половця чи Половчихи, акцентуючи увагу на тому, як у ній утверджуються високі ідеали кохання й вірності, відданості громадянському обов’язку.

Стислий переказ новели «Шаланда в морі» від імені автора

Трамонтан (вітер) дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів. На морі розходились хвилі, на обрії вони були гарні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, і він збивав з них білі шапки... Насувався шторм. А на березі стояла стара Половчиха, «одежа на ній віялась, мов на кам’яній, вона була висока та сувора, як у пісні». Вона провела в море свого чоловіка Мусія й тепер виглядала його, а серце її калатало так, що ладне було вискочити з грудей. Море зажерливо ревло, схопивши її чоловіка, і вона подумки благала: «Ой подми, вітре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла».

Здавалося, цілі віки минули, поки з’являлася шаланда в морі. Часом вона надовго ховалася за водяними горбами, потім з’являлася й знову пірнала, як у безодню. У шаланді був Мусій Половець з якимсь чоловіком. Вони з усіх сил добивалися до берега. Зібралася вся артіль, із селища прибігли діти. Хвилювалися, переживали, та нічим не могли допомогти в таку негоду. Нарешті шаланда наблизилася. Половчиха побачила, як зламалося весло і як човен перекинуло хвилею. На поверхні моря з’явилася лише одна голова. Шаланда бовталася догори кілем, а хтось плив наввимашки до берега крижаним морем. На допомогу йому кинулися рибалки. І от на берег нарешті вибралися стомлені люди, а серед них — чужий чоловік, який був у шаланді разом із Мусієм. Половчиха впізнала Чубенка. «Товариші,— сказав Чубенко через силу,— я плачу за героєм революції, що визволив мене з французької плавучої тюрми». І всі пішли від моря. Лише стара Половчиха залишилася стояти на березі. Душа її скам’яніла. Там загинув її чоловік. Думки жінки поринули в ті далекі щасливі роки, коли вони побралися, коли народилися їхні сини. Сини. Давно мати нічого про них не чула. Один «Іван працює на заводі і робить революцію...» А інші? Що сталося з ними, чи живі?

Самотньо стоїть жінка наодинці зі своїми думами, своїм горем. Та ось їй здається, що шаланда ніби наблизилася до берега. Стара рибачка зміркувала, що треба б почекати, може, шаланду приб’є до берега і можна буде її витягти. Це ж артільне добро, без човна риби не наловиш. Половчиха по коліна зайшла у воду й тоді побачила, що за шаландою ніби тягнеться якесь чорне лахміття. «Ну що ж,— подумала вона,— буде хоч над чим потужити». Не кожній дружині рибалки випадало таке щастя. Гинули чоловіки в морі безповоротно. Та нараз почула рідний голос, стомлений голос свого чоловіка... Мусій розповів їй, як хотів урятувати артільне добро — шаланду, тому й сховався під кілем, щоб Чубенко плив до берега сам. А той усе пірнав та гукав, а потім і справді поплив. Вони удвох із дружиною витягли під крижаним вітром шаланду, як робили це все життя. Берег був порожній. «І подружжя Половців пішло до домівки. Вони йшли, преніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено і дружно, як ходили ціле життя». Хай там хто що говорять про «дві правди», у них вона одна на двох, бо вони — родина.

  1. Робота в парах. Схарактеризувати образи

Мусія Половця та Половчихи

(Образ Мусія автор наділяє найкращими рисами українського народу: мудрістю, людяністю, працьовитістю, хоробрістю, відповідальністю. Старий Половець непоказний зовні: «середній на зріст», але він є носієм високих загальнолюдських цінностей. Особливо яскраво характер чоловіка розкривається в його двобої з крижаним морем.

Ю. Яновський поставив персонажа в незвичайні обставини: «холодні бризки печуть вогнем, примерзає до тіла мокра одежа, тільки ж — не піддається рибалка, Мусій з чужим чоловіком б’ються до берега». Так Мусій рятує з французької плавучої тюрми революціонера Чубенка. Та трапилося непередбачене: зламалося весло й шаланда перекинулася догори кілем. Чубенко з величезними зусиллями вибирається на берег, де дофінівські рибалки спостерігали за тим, що відбувалося в морі, не маючи змоги допомогти. «Я плачу за героєм революції» — через силу говорить він. І всі рибалки впевнені, що Мусій загинув. Та загартований фізично й сильний Половець урятувався з крижаної пастки, збе- рігши й шаланду — артільне добро. «Наша артіль бідна,— сказав старий,— і кидати шаланду в морі не годиться». Ці слова характеризують його як дбайливого голову риболовецької артілі, який звик турбуватися про членів артілі та майно.

Як любляча й турботлива дружина постає перед нами Полов- чиха, яка чекає, чим закінчиться пригода її чоловіка. Зовні вона ніби спокійна, але серце її розривається з жалю на частини. «Одежа на ній віялась, як на кам’яній, вона була висока та строга, як у пісні» — кілька разів наголошує автор, змальовуючи психологічний стан жінки. Суворим рисам зовнішності Половчихи протиставляється ніжність її душі. Мовчки вона голосить за чоловіком, і скільки туги й любові в її словах: «Ой, пішов ти в море, Мусі- єчку, та й слід твій солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями прогортала та до берега тебе покликала. Ой, подми, вітре-трамонтане, оджени в море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю, і хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й листям би шуміла».

Коли всі розійшлися з берега, упевнені, що Мусій загинув, вона й тоді стояла й чекала, бо не вірила, що це правда. Прожили вони довге щасливе сімейне життя, «од нього зла не бачила».

Половчиха мала сильний характер, вона стояла на чолі родини, «тримала хату в залізному кулаці, стояла, мов скеля в шторм». Була вірна й надійна.

І, мабуть, небо зглянулося над жінкою. Її чоловік залишився живий. Разом вони витягли з води шаланду, артільне добро, і пішли до домівки. «Вони йшли, ніжно обнявшись, їм у вічі дмухав трамонтан, позаду калатало море, вони йшли впевнено й дружно, як ходили ціле життя.»)

  1. Систематизація й узагальнення вивченого


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал