Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка21/50
Дата конвертації07.12.2016
Розмір12.11 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   50

УРОК № 28

Г. КОСИНКА. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

ПИСЬМЕННИКА. ТРАГІЧНА ДОЛЯ МИТЦЯ.

НОВЕЛІСТИЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ МИТЦЯ.

ПЕРЕВАГА ІМПРЕСІОНІЗМУ В СТИЛЬОВІЙ ПАЛІТРІ

Мета: ознайомити учнів з біографією та творчим шляхом

Г. Косинки, визначити особливості стилю письменника, його новелістичну майстерність; розвивати логічне мислення, навички самостійної роботи з джерелами інформації, усне мовлення, уміння встановлювати логічну послідовність викладу матеріалу, збагачувати словниковий запас учнів; виховувати інтерес до історії національної культури України. Теорія літератури: психологізм, імпресіонізм, неореалізм (повторення).

Обладнання: словник літературознавчих термінів.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ



  1. Організаційний момент

  2. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Оголошення теми й мети уроку

Г. Косинка належить до тих діячів культури України, яких називають представниками «розстріляного відродження». Але, як часто буває в історії культури, справжнє, дійсно цінне й варте уваги обов’язково повертається. Про таке повернення, за словами М. Жулинського, найчеснішою дорогою «із забуття — в безсмертя» піде мова на уроці. Про повернення Григорія Косинки (Стрілець) і про мистецьку цінність його творів ми поговоримо на уроці.



  1. Актуалізація опорних знань

  1. Перевірка домашнього завдання

  2. Повторення понять теорії літератури

  • Дайте визначення психологізму в літературі.

  • Що літературознавці називають імпресіонізмом? Дайте коротку

характеристику.

  • Що вам відомо про неореалізм?

Довідка

Психологізм — передавання художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками. Для психологічної прози характерний аналіз персонажами своїх учинків, дослуховування до рефлексій власного тіла, потік свідомості персонажа, у якому фіксуються його душевні емоції.



  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Слово вчителя

Ви отримали завдання самостійно ознайомитися з життям і творчістю Г. Косинки. Ви почуєте розповідь тільки про деякі епізоди біографії митця, таку собі «пунктирну біографію». Ваше завдання: визначити пропущені фрагменти біографії письменника, важливі для розуміння його творчості, і доповнити розповідь своїми виступами.

Методичний коментар до прийому «Біографія пунктиром»

Мета: розвивати навички самостійної роботи з джерелами інформації, підвищити рівень відповідальності учня за виконання домашнього завдання, активізувати сприйняття на слух матеріалу лекції вчителя в класі, розвивати вміння бачити зв’язок між біографією митця та його творчістю.



Зміст діяльності

Попередня підготовка. Клас об’єднано в групи, які спеціалізуються на певному етапі біографії письменника, вивчають інформацію з різних джерел (інтернету в тому числі).

Робота на уроці. Під час прослуховування лекції вчителя, діти фіксують моменти, важливі для розуміння творчості митця, які вчитель свідомо пропустив. Розповідь доповнюється інформацією з коментарями про її важливість і значущість.

  1. Лекція вчителя

Дитинство письменника

Григорій Михайлович Косинка (справжнє прізвище — Стрілець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селі Щербанівка Обухівського району Київської області. Батьки — малоземельні селяни — одного разу зробили спробу поліпшити своє злиденне життя в далекосхідних краях, але швидко повернулися назад до села й перебивались батьківським підробітком на цукровому заводі в сусідньому селі Григорівці. Майбутній письменник змалку теж підробляв для сім’ї, працюючи на панських економіях.

(Бажано почути розповідь про любов Гриця до квітів та книг. Це важливо, адже пояснює псевдонім письменника та, частково, зародження письменницького таланту.)

Імовірна інформація для відповіді

ЗІ СПОГАДІВ МАТЕРІ ПИСЬМЕННИКА

«Мій Гриць серед дітей свого віку був не такий, як інші... А як любив Грицько квіти! «Розкажіть, мамо, як квітка зветься і чому синя, а не червона?» Коли Грицько підріс, грамоті вчив його мій батько — дід Роман, який жив у селі Красному. Дід привчив Грицька до читання, і з книгою він не розлучався».

Батько письменника, сам не писемний, завжди купував синові книжки, як тільки виїздив на заробітки. Це переважно була пригодницька література російсько мовою. Перший твір української літератури, що вразив письменника,— «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка. Ця інформація важлива, адже саме цей твір переконав Гриця в тому, що можна писати «по-простому, по-мужицькому», що в подальшому не могло не вплинути на його творчість.

Друзі відраджували Гриця від псевдоніму «Косинка», пояснюючи це тим, що читачі сприйматимуть його як «хусточка». Але письменник відстояв всій вибір: він любив червоні косинці — квіти, які ще називають червоним залізняком. «Квітка ця маловідома, але вона така ніжна і красива, скромна і разом з тим велична».)

Освіта

Двокласну школу закінчив у селі Красному Обухівського району, де жив його дід по матері. Заохочував малого Григорія до навчання особливо материн брат, у майбутньому — відомий прозаїк Калістрат Анищенко.

Коли Григорієві минуло 14 років, вирушив він до Києва на заробітки. Працював чистильником чобіт, канцеляристом і закінчив вечірні гімназіальні курси. Брав участь у громадянській війні, сидів три місяці у в’язниці (можливо, це була муравйов- ська тюрма, зображена пізніше письменником у новелі «Фавст»), а протягом 1919-1922 років учився (закінчив три курси) в Київському інституті народної освіти.

(Бажано почути про зародження таланту письменника ще під час навчання у школі.)



Імовірна інформація для відповіді

Любов до книги, старанність та прагнення знань відбилися й на успішності навчання Гриця. Ці ж самі риси характеру, імовірно, сприяли розвитку його таланту. Як свідчать факти, Гриць з дитинства писав дуже гарні твори: його шкільний учитель Павло Іванович після прочитання шкільного твору майбутнього письменника напророкував учневі велике майбутнє.



Творчий шлях

Перші замальовки і статті Г. Косинка опублікував 1919 року в газеті «Боротьба»; тут же вміщена була й перша новела письменника «На буряки». 1920-го року входив до творчої групи «Гроно», яка видала альманах під такою ж назвою, опублікувавши в ньому три етюди Г. Косинки — «Під брамою собору», «Мент», «Заземельку». Протягом 1924-1926 років був членом літературного угруповання «Ланка», яке 1926 року перейменувалось на «Марс» (Майстерню революційного слова).

(Бажано почути більш докладну інформацію про літературну діяльність письменника у складі названих учителем угрупувань та перекладацьку діяльність.)

Імовірна інформація для відповіді


  1. 1926 pp. Г. Косинка — співавтор новаторських програм, які у той час афішувало «Гроно». Увійшов до «Ланки», але вважав, «що кожен митець має свої, властиві його духові форми творчості», і тому перестав тяжіти до будь-яких літературних груп.

Г. Косинка перекладав оповідання А. Чехова, якого дуже любив, намагаючись зберегти тонкий чеховський гумор і «передати оригінальну стилістичну манеру цього письменника». Першим Григорій Косинка переклав українською мовою «Мертві душі» М. Гоголя. Цей переклад до 1968 року видавали без позначення прізвища перекладача.

Останні роки життя

Після ліквідації літературних організацій 1932 року літератор був поза групами. Арештований 5 листопада 1934 року, розстріляний після вироку військової колегії Найвищого суду Союзу РСР в м. Києві від 13-15 грудня цього ж року 17 грудня (18 грудня за іншим джерелом).

(Бажано почути про звинувачення, висунутого проти письменника, причини його знищення та про реабілітацію.)

Імовірна інформація для відповіді

Письменника звинуватили в участі в українській терористичній організації.



(Арештовано Г. Косинку як звинуваченого «в організації підготовки терористичних актів проти працівників радянської влади. У вироку військової колегії Найвищого суду Союзу РСР у м. Києві у справі терористів-білогвардійців від 15 грудня 1934 р. зазначається: «Суд встановив, що більшість обвинувачених прибули в СРСР через Польщу, а частиначерез Румунію, маючи завдання по вчиненню на території УРСР терористичних актів. При затриманні у більшості обвинувачених забрано револьвери і ручні гранати. Керуючись постановою ЦВК Союзу РСР від 1.12.1934 р. і арт. арт. 54 та 54-11 КК УРСР, виїзна сесія військової колегії... присудила... Григорія К осинку-Стрільця... розстріляти. Майно... конфіскувати...».)

У 20-х роках цінність творів визначалася лише класовою позицією автора. Критика 1920-1930 pp. постійно цікавилася творчістю Г. Косинки. Його звинувачували в аполітичності, нечіткості ідейної позиції, вимагали малювати чорною фарбою заможних селян — «ворогів народу», а пролетарів і комуністів — світлими. Г. Косинка, який не виконував подібні вимоги і своїм життям та творчістю проголошував любов до України та відмову служити режимові, був оголошений націоналістом, контрреволюціонером, «куркульським агентом у літературі», поетизато- ром отаманщини та бандитизму. На той час це було серйозне звинувачення, яке загрожувало митцю розправою, зокрема фізичною. Щоб уникнути її, потрібно було змінити тематику творчості та власну лінію поведінки, чого письменник не зробив. Крім того, у багатьох творах письменника можна прослідкувати утвердження думки, що революційні перевороти та доба після них — це велика драма народу (наприклад, рання новела «На золотих богів»). Письменник і в житті чинив так, що його дії викликали роздратування влади. Наприклад, домігся, щоб на похороні дядька

Калістрата Аніщенка його труну за козацьким звичаєм накрили китайкою й заспівали улюблену народну пісню Калістрата — «Ой на горі вогонь горить».

Посмертна реабілітація письменника відбулася 19 жовтня 1957 року.



Це цікаво

Г. Косинка скептично ставився до авторитетів. Щоправда, «вклонявся» двом, у яких, як зізнавався, учився. Це — В. Стефа- ник та В. Винниченко. Цінував О. Кобилянську, С. Васильченка та норвезького письменника Кнута Гамсуна.

Виступаючи перед публікою, Григорій Косинка не читав свої твори з листа, а розповідав напам’ять, перевтілюючись у своїх персонажів, демонструючи майстерність художнього читання. «Публіка, за спогадами українського літературознавця із США Г. Костюкова,— сиділа, як загіпнотизована».

Свій шлях у літературу Г. Косинка почав з... чищення черевиків. Коли 1914 року Григорій приїжджає до Києва на заробітки, нічого іншого просто не залишалося.

В одній з автобіографій письменника є запис: «Брав участь у боях».

Вагому роль у збереженні творів розстріляного письменника відіграла його дружина — Тамара Мороз, яка впорядкувала посмертні видання його творів.



  1. Робота з понятійною таблицею

«Новелістична майстерність митця».

Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі

Назви творів

Близько 20 збірок новел та оповідань.

Найприкметніші новели: «В житах» (1926), «Політика» (1929, «Серце» (1933), «Фавст» (1928).

Тематика

Широка і складна панорама життя українського села, боротьба селянства першої половини XX ст.

Трагічний пошук виходу селянином, який потрапив на роздоріжжя перед вирішальним вибором між старим та новим, пов’язаним з революційними подіями в країні.

Автобіографічне підґрунтя новелістики, зв’язок із власним життєвим досвідом.



Світобачення

За світобаченням реаліст, який навколишню дійсність сприймає такою, якою вона є.

У центрі творчості поставив людину, разом з якою радів і розкривав її через події в житті.

Світ уважав недосконалим, але прекрасним, любив його саме таким.

Оптиміст, життєлюб і гуморист за характером.

Риси індивідуального стилю

Індивідуальний стиль можна визначити як неореалістичний, який несе в собі модерністські риси, імпресіоністичні зокрема, які проявляються непослідовно (характерні для ранніх новел, у пізніх міцнішає реалістична манера створення образів).

Імпресіоністичні тенденції: фіксація чуттєвого, настроєвого або смислового враження від чогось замість опису; ділення сюжету на окремі часопросторові фрагменти, фрагментарність оповіді; важливість кольорової гами як утілення зорових настроєвих вражень; акцентування уваги на окремих художніх деталях.

Лаконізм зображення.

Відсутність авторського втручання в текст.

Стиль художнього мислення ранніх новел — типово романтичний.



  1. Систематизація та узагальнення вивченого

  1. Визначте моменти біографії Г. Косинки,

які визначили характер його творчості

  1. Мозковий штурм

Проблемне питання: чи можна стверджувати на основі вивченого на уроці, що, як наголошував М. Рильський, новели Г. Косинки, з часом у певну гармонію злившись, дадуть епопею революції, а, за словами С. Єфремова, письменника цікавить не просто перебіг революційних подій, а буття народу?

  1. Домашнє завдання

  1. Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  2. Прочитати новелу «В житах».

  3. Визначити риси індивідуального стилю письменника в новелі.

  1. Підсумок уроку

Рефлексія

  • Мене вразив епізод...

  • Вивчення біографії митця змусило мене шукати інформацію

про...

  • Зразком для мене стали такі риси письменника як...

Індивідуальні завдання до семінару-практикуму Підготувати повідомлення:

  1. Імпресіонізм та його визначальні риси.

  2. Неореалізм та його визначальні риси.

  3. Новела «В житах». Історія створення.

  4. Переказ змісту новели «В житах».

  5. Повідомлення про символіку кольорів, використаних у новелі, та їх роль у розкритті ідейно-художнього змісту новели. Аналіз ідейно-художнього змісту новели

  1. Проблематика твору: зупинена мить, пошуки втраченої гармонії.

  2. Вітаїстичний пафос, імпресіоністична настроєність.

  3. Зорові та слухові образи, художні деталі в новелі.

  4. Особливості творчої манери письменника.

  5. Завдання для «Мозкового штурму»: Порівняйте твір М. Коцюбинського «Intermezzo», його імпресіоністичний етюд «На камені», новелу В. Винниченка «Момент» та новелу Г. Косинки «В житах». Що спільного в цих творах?

УРОК № 29

«В ЖИТАХ» ЯК ЗРАЗОК ІМПРЕСІОНІСТИЧНОЇ НОВЕЛИ. ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ (ЗУПИНЕНА МИТЬ, ПОШУКИ ПОРУШЕНОЇ ГАРМОНІЇ). ВІТАЇСТИЧНИЙ ПАФОС, ІМПРЕСІОНІСТИЧНА НАСТРОЄВІСТЬ. ЗОРОВІ ТА СЛУХОВІ ОБРАЗИ, ХУДОЖНІ ДЕТАЛІ В НОВЕЛІ. ЛАКОНІЗМ І ПСИХОЛОГІЧНА НАСИЧЕНІСТЬ ОПОВІДІ

Мета: ознайомити учнів з ідейно-художнім змістом новели

Г. Косинки «В житах», акцентувати увагу на ознаках імпресіонізму; розвивати навички самостійної роботи з джерелами інформації, розвивати зв’язне мовлення, уміння будувати повідомлення згідно з темою, навички роботи з текстом твору, уміння застосовувати знання з теорії літератури під час аналізу твору; виховувати інтерес до художнього слова, життєрадісне сприймання життя, уміння радіти звичайним життєвим подіям.

Теорія літератури: поглиблення поняття про імпресіонізм.

Обладнання: текси доповідей учнів, завдання для практичної частини заняття, текст новели «В житах».

Тип уроку: семінар-практикум.



ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

Дослідники називають новелу «В житах» найбільш життєрадісною. У ній багато сонця, як на полотнах імпресіоністів. «В житах» — твір, що й дав підстави Я. Савченку вирізнити «міцне радісне світовідчування» Косинки». «В його творчості почуття сили, бадьорості, навіть якогось чисто біологічного щастя, б’ють мов з глибокого джерела». «Творів його не можна читати, не проймаючись переживанням фізичного здоров’я. У них багато — сонця, руху, повітря й простору». У справедливості цих слів ми переконаємося, ознайомившись з новелою Г. Косинки.



  1. Актуалізація опорних знань

Бесіда з учнями

  • Що вам відомо про імпресіонізм з уроків художньої культури? (Напрям у живописі та скульптурі останнього тридцятиліття XIX ст. і поч. XX ст., сутністю якого був суб’єктивізм, що виражався у фіксації індивідуальних відчуттів; виник у Франції (назва від картини К. Моне). Основні риси: відтворення безпосередніх чуттєвих вражень завдяки проникливому дослідженню кольору й світла, вільна живописна техніка. Головні представники: К. Моне, К. Піссарро, О. Ренуар, Е. Деґа,

О. Роден, в Україні О. Мурашко, М. Бурачек.)

  • Хто з українських письменників створював імпресіоністичні новели до Г. Косинки? (Г. Косинку вважають продовжувачем традицій імпресіоністичної новели в українській літературі після М. Коцюбинського, С. Васильченка, В. Стефаника.)

  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Теоретична частина семінарського заняття-практикуму Слово вчителя

Перед початком практичної частини семінару потрібно глибоке розуміння таких понять теорії літератури, як імпресіонізм та неоромантизм. Вам буде легше аналізувати ідейно-художній зміст новели, дізнавшись про історію її створення. У цьому нам допоможуть підготовлені учнями повідомлення.



  1. Повідомлення. Орієнтовний зміст

(Учні занотовують інформацію в зручній для них формі.) Імпресіонізм та його визначальні риси.

Імпресіонізм — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця» («Impression. Soleil levant», 1873).

Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважають братів Ґонкурів. Виявився він також у творчості Ґі де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, О. Уайльда, Р. Стівенсона, А. Шніцлера, А. Чехова, І. Буніна, І. Анненського та ін.

В Україні поетика імпресіонізму відбилася у творчості М. Коцюбинського, В. Стефаника, М. Черемшини, частково О. Кобилян- ської, а також Г. Михайличенка, М. Хвильового, Є. Плужника та ін.



Визначальні риси імпресіонізму

  • зображується не сам предмет, а враження від нього («Бачити, відчувати, виражати — у цьому все мистецтво»,— проголошували Едмонд і Жуль Ґонкури);

  • імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;

  • відмова від ідеалізації: ставлячи перед собою завдання зафіксувати реальні моменти, імпресіоністи найчастіше заперечували поняття ідеалізації й ідеалу, адже ідеал відсутній в конкретній реальності;

  • часопростір ущільнюється й подрібнюється, предметом мистецької зацікавленості стає не послідовна зміна подій і явищ (фабула), не соціальний, логічно впорядкований історичний відрізок або період життя персонажа, а уривчасті фрагменти, відбиті в його свідомості;

  • персонаж імпресіоністичного твору цікавий не так своєю активністю, спрямованою на перетворення зовнішнього світу, як саме «пасивною» здатністю сприймати, реагувати на зовнішні збудники, бути носієм, навіть колекціонером вражень;

  • найпоширенішим жанром імпресіонізму є новела. Український імпресіонізм на тлі західноєвропейського мав яскравіше лірико-романтичне забарвлення, що зближувало його (а нерідко й змішувало зовсім) з неоромантизмом та символізмом.

  1. Повідомлення

Неореалізм та його визначальні риси

Неореалізм — стильова течія в українській літературі початку XX ст., (її ще називають соціально-психологічним, романтичним, імпресіоністичним або лірико-психологічним реалізмом), яка розвинулася з класичного реалізму.

Не сприйнявши наслідувального (міметичного) принципу «зображення життя у формах життя», неореалісти визначали свій концептуальний принцип між документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність та ліричною стихією. Часто промовиста деталь для них значить більше, ніж розгорнутий за всіма правилами реалістичного письма сюжет. Визначальні риси неореалізму


  • у творах поглиблений психологізм, на який скеровується вся увага;

  • неореаліст заглиблюється у внутрішній світ персонажа для самодостатнього осмислення його як людини, пізнання її ірраціональної сутності незалежно від суспільного оточення;

  • внутрішні психологічні чи зовнішні соціальні суперечності у творах цього стилю виступають (переважно на підтексто- вому рівні) як вияви понадчасового, метафізичного конфлікту добра і зла, світла і темряви;

  • зазвичай автори не пропонують читачам простих, однозначних розв’язок психологічних колізій, намагаються зрозуміти й об’єктивно подати позицію кожної зі сторін досліджуваного конфлікту.

Неореалізм виявився у творчості В. Винниченка, В. Підмогильного, Б. Антоненка-Давидовича, І. Сенченка, В. Домонтовича (В. Петрова) та інших митців.

Новела «В житах». Історія створення

Уважними читачами творів Г. Косинки новела «В житах» сприймається як своєрідне інтермецо: з її змісту стає зрозумілим, що подіям твору передували інші, тісно пов’язані з ним. У новелі залишилося чимало неясностей, зокрема натяк на причину дезертирства Корнія Дізіка, історія із забитим комунаром. Корнієва обіцянка згодом розповісти про розстріляного Киянчука мала б стати іншою новелою.

Отже, щоб зрозуміти творчий задум письменника, потрібна додаткова інформація. Її нам надає сам письменник змістом іншої новели — «Постріл», яка з’явилася пізніше й пояснила причини дезертирства Корнія.

Цей твір мав підзаголовок «Із циклу «Новели дезертира», до якого письменник зарахував також твори «Темна ніч», «Десять», «В житах», «Оповідання без моралі», «Анархісти». Тема циклу була болючою як для Г. Косинки, так і для решти українських письменників — П. Тичини («Три сина»), М. Хвильового («Я (Романтика»), Ю. Яновського («Історія попільниці», «Роман Ма», «Подвійне коло»): трагічне порушення гармонії світу відреченням від законів загальнолюдської моралі в ім’я нового життя.



Сюжет новели «Постріл»

У творі розповідається про розстріл найкращого товариша дитячих років Корнія, персонажа новели «У житах», комуніста Матвія Киянчука. Корній став свідком і, власне, співучасником цієї страти, будучи по інший бік барикади. Незважаючи на бідняцьке походження, спільну працю в наймитах, революційні події розвели їх у різні табори: Корній став одним з вояків отамана Гострого, а Матвій став на бік комунарів. Трагічний момент, коли близькі люди стають ворогами, чужими одне одному, тут розглянуто зсередини, очима не автора, а одного з дійових осіб. Після смерті Матвія Корній змушений задавати собі непрості запитання, найгострі- шими з них були: «Куди бігти і що далі робити» та «Чи розстріляв би Матвій мене?» Душа персонажа роздвоюється. Дитинство єднає колишніх друзів, а зовнішні, майже незалежні від Корнієвої волі обставини змушують його стати співучасником вбивства...

Образ Корнія в творі постає уособленням того заблукалого українського селянства, яке намагалося знайти шлях у непрості післяреволюційні роки. Саме розстріл Матвія спричиняє переворот у свідомості товариша його дитинства і змушує сумніватися і втрачати віру в зрозумілі, здавалося б, до смерті Матвія речі. Корній не хоче плазувати перед кимось. Це єдине, що він чітко усвідомлює. Інші питання, серед яких найважливіше — про майбутнє та про ціну, яку люди змушені платити за нього, про відновлення порушеної революційними подіями гармонії, про пошук праведного шляху — залишаються без відповіді. Новела закінчується запитанням Корнія: «Що жде нас далі? А-ах!..».

Свідченням того, що й письменника хвилювали ті ж запитання, є новела «В житах».

«В житах» була однією з найулюбленіших новел письменника. Він виступав перед читачами, виконуючи найчастіше саме її.

Кажуть, що твір дуже добре сприймався слухачами в авторському виконанні. М. Рильський згадував, що в цей час голос Г. Косинки бринів молодо.

Новела «В житах» (1922) — уперше опублікована львівським журналом «Нова культура» (1922), згодом, трохи перероблена, надрукована в київському часописі «Життя й революція» (1925) та в другій однойменній збірці Г. Косинки (1926). У цьому творі ми знов зустрічаємося з Корнієм і тінню розстріляного комуніста Матвія Киянчука, після «зустрічі» з якою Корнію «чогось до болю робиться сумно».



  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал