Українська література 1920-1930 pp. Урок №1 -2 українська література XX ст. Як новий етап в історії національної культури, її періодизація. Модерністські та авангардистські течії. Українська література й духовне відродження нації в першу третину xx



Скачати 12.11 Mb.
Сторінка14/50
Дата конвертації07.12.2016
Розмір12.11 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   50

Виразне читання поезії

НІЧ... А ЧОВЕН — ЯК СРІБНИЙ ПТАХ...

Ніч... а човен — як срібний птах!..

(Що слова, коли серце повне!)

...Не спіши, не лети по сяйних світах,

Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи...

І внизу, і вгорі глибини...

О, який же прекрасний ти,

Світе єдиний!


  1. Постановка проблемного питання

Що нового вніс Є. Плужник у розкриття образу човна, яким новим змістом його наповнив?

  1. Робота над змістом твору Дослідження композиції поезії та її виражальних засобів

(Вірш складається з двох строф. З першої ми дізнаємося, що ліричний герой уночі пливе на човні, який у сяйві місячного світла нагадує срібного птаха. Друга строфа наповнена радістю світосприймання, захопленням красою Всесвіту, насолодою від його гармонії.)

  • За допомогою яких художніх та мовних засобів досягається експресія твору? (У поезії автор використовує риторичні звертання «Мій малий ненадійний човне!», «Світе єдиний!», які підсилюють ліричний струмінь, наповнюють твір душевністю, теплотою, передають схвильованість ліричного героя. Увиразнюють картину епітети: по сяйних світах, малий ненадійний човне, прекрасний світе єдиний, срібний птах. Осягнути велич і гармонію світу допомагає градація: не спіши, не лети; і над нами, й під нами; і внизу, і вгорі.)

Визначити жанр твору. («Це мариністична мініатюра,

у якій передане неоромантичне світовідчування.)

(Див. «Літературний помічник»)

  • Вказати елементи неоромантизму у творі. (Як відомо, неореалістична реальність розпадається на буденне «тут» та романтичне «там», що маємо в поезії. Неоромантичний герой створює свій особливий світ, величніший і прекрасніший, ніж світ реальний. Утеча за просторові межі проявляється у відході в природу, яка стає тлом особливих, бурхливих душевних переживань. Провідний мотив поезії теж неоромантичний: захоплення гармонією Всесвіту та морською стихією.)

Риси романтизму

Щоб знайти відповідь на поставлене проблемне питання, згадайте, у яких творах, вивчених раніше на уроках української та світової літератури, зустрічався образ човна, що він символізував. (Є. Гребінка «Човен», В. Забіла «Човник», М. Лєрмонтов «Парус», Рембо «П’яний корабель»). Для цих творів, написаних у річищі романтизму, характерними є мотиви загадковості ліричного героя, його самотності, уподібнення його долі до плавання човна в бурхливому морі. Поети-романтики відображали часто розчарованість ліричного героя антигуманним світом.)



  • Чи почуває себе самотнім ліричний герой поезії Є. Плужника? Відповідь обґрунтуйте. (Ні, адже він усвідомлює себе часткою космосу: «І над нами, й під нами горять світи... / І внизу, і вгорі глибини...». А хіба можна в такому разі почуватися самотнім?)

  • Говорячи, що «І над нами, й під нами горять світи... / І внизу, і вгорі глибини...», ліричний герой уживає форму множини. Кого він має на увазі, коли говорить ці рядки, хто ці «Ми»? (У поезії Є. Плужника човен ніби стає другим «я» ліричного героя.)

«Мозковий штурм»

Відповідь на проблемне запитання: що нового вніс Є. Плужник у розкриття образу човна, яким новим змістом його наповнив?

Учні висловлюють свої думки, потім записують відповідь на проблемне запитання в зошити.

Орієнтовний зміст відповіді

Поезія нагадує про те, який прекрасний світ. Образ малого ненадійного човна, що летить по морю, «як срібний птах», символізує людське життя, сповнене радості, гармонії, а інколи й смутку. Мить і вічність в образному вираженні знайшли в цій поезії найяскравіше втілення. Образ човна письменником переосмислює й наповнює новим смислом. Це символ душі ліричного героя, його романтичної закоханості в чарівний світ, від досконалої краси якого захоплює дух. Ліричний герой розуміє, що доля мінлива, і невідомо, що вона принесе йому через хвилину, він усвідомлює, що сам є частиною Всесвіту й живе за його законами.)



  1. Читання поезії «Вчись у природи творчого спокою»

Вчись у природи творчого спокою.

В дні вересневі. Мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі не гоже Не шанувати наших взірців.

Бо хто ж: твоїй науці допоможе На певний шлях ступить із манівців?..



  1. Словникова робота

Манівці — бездоріжжя.

Певний — тут правильний.

Осока (лат. Сагех) — рід рослин родини осокових, що включає за різними класифікаціями від 1100 до 2000 видів, які ростуть у холодних та помірних країнах обох півкуль. Досить поширена в Україні та росте переважно у вологій місцевості (болота, річки). Не гоже — не годиться.

  1. Самостійна робота. Дати відповіді на питання

  • Чим природа є для ліричного героя поезії? Чому? (Однією з найважливіших вічних цінностей, взірцем, до яких варто звертатися, бо в природі, на відміну від людського суспільства, усе гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот. Природа здатна збагатити людину духовно.)

  • Виписати ключові слова поезії. Пояснити свій вибір. (Природа, дні вересневі, озера, порослі осокою, журавлі, взірці, певний шлях. Вересневі дні у творі є символом духовної зрілості; у китайському символізмі озероце води, зібрані разом, тобто символ мудрості. Журавельце, за народними віруваннями, посланець богів, він є втіленням можливості вийти на більш високий рівень свідомості. Взірець, тобто кого варто наслідувати, приклад, зразок, ідеал. Певний шляхце словосполучення у вірші сприймається як антитеза до слова «манівці», це правильний шлях, яким має піти людство за мудрого прочитання книги природи.)

  • Як би ви схарактеризували емоційний стан ліричного героя? (Як умиротворений, бо він відчув оту гармонійну єдність із природою.)

  • Поясніть лексичне значення слова «спокій». (Нерухомість, тиша, покій; (душевний) рівновага; (для хворого) спочинок; (у діях) витримка, холоднокровність, урівноваженість, стриманість, (на землі) мир, порядок; супокій.)

  • Який епітет до слова «спокій» ужито у вірші? Підберіть ще кілька синонімів до цього слова. (Творчий. У словнику синонімів зазначені такі синоніми: світотворчий; артистичний; (що творить, будує) будівничий, конструктивний.)

  • Які роздуми викликала у вас поезія?

  • Що ви «бачили», «чули», слухаючи вірш?

  • Визначити провідну думку поезії. (Віра ліричного героя в розум природи та її цілющу силу.)

  1. Перевірка виконаної учнями роботи.

Коментарі й доповнення вчителя

  1. Читання поезії «Річний пісок слідок ноги твоєї»

Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще — для мене! — не заніс...

Тремтить ріка, і хилиться до неї На тому березі ріденький ліс...

Не заблукають з хуторів лелеки,—

Хіба що вітер хмари нажене...



  1. друже мій єдиний, а далекий,

Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди Долоні теплі, і спинилось все:



  1. почуття, і спогади, і люди,

І мертвий лист, що хвилями несе...

Немов ласкаві вересневі феї Спинили час,— і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї Вже не хвилює серця і очей...

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!



1927

  1. Користуючись «Літературним помічником», визначте, у якій формі написано поезію та її жанр. (У формі спогаду-рефлексії. За жанром це любовна елегія.)

  2. На основі змісту вірша складіть словниковий диктант: «Почуття, які переживає ліричний герой». (Орієнтовний зміст диктанту. Кохання, щастя, гармонія, піднесеність, жаль, душевний біль, шал кохання, зневіра, сум’яття, душевна рівновага, самозаглиблення.)

  3. Заповніть таблицю, указавши в ній, які почуття викликають у ліричного героя навколишні предмети. Чому саме такі?


Об’єкти, на яких спиняється погляд ліричного героя

Почуття, які вони викликають

слідок ноги твоєї

шал кохання

річний пісок

сум’яття

ріка, мертвий лист

жаль, болючий щем

ріденький ліс

зневіра

хмари

піднесеність

долоні теплі

щастя

Висновок. У вірші передано особисті почуття ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам’яті. Це філософські роздуми про сенс життя, про місце кохання в ньому. Автор підводить нас до думки, що кохання — це те, чим варто дорожити, що слід берегти. Нерадісний пейзаж поезії («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист») свідчить про складні життєві обставини ліричного героя, про те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотки трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані







8. Робота в парах. Проаналізувати поезію

В основі ліричного твору — спогад про щасливі часи, коли кохана ліричного героя була поряд з ним. Але в той же час ці спогади стають причиною душевних переживань. Написаний вірш у формі монологу-звернення до дівчини, про яку нагадує як навколишній пейзаж, так і уявний слід коханої на річному піску. Це є темою твору.

Композиційно твір можна поділити на дві частини: опис світу реального, який оточує ліричного героя, та опис його душевного стану. Завдяки епітетам і метафорам, використаним у вірші, від нього віє ніжністю й сердечністю. Це тому, що автор ласкаво звертається до коханої, «єдиного друга», хоча й «далекого», та вживає присвійний займенник «мій»: так люди звертаються до рідних і близьких. Далі від рядків віє легким смутком, бо поет вимальовує картину: «поклала ти мені на груди / Долоні теплі», описує свою реакцію на неї: «спинилось все». Настрій вірша можна передати словосполученням «світлий сум». Адже у творі звучать філософські роздуми про плинність і вічність буття:

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

Вірш написаний п’ятистопним ямбом.

(РІЧНИЙ піСОК, сліДОК ноГИ твоЄї і ДО сі ЩЕ — для МЕне! — НЕ заНІС.)

Рима має особливе емоційне значення для вірша. У першій строфі під наголосом опиняються й чергуються голосні е-і, що створює відчуття туги, суму.

У другому куплеті на фонетичному рівні відбувається чергування наголошених голосних а-і-е, що звучить дуже мелодійно й допомагає поетові передати осінній настрій, що він спостерігає в природі й у своїй душі. І самі звуки ніби передають дихання вітру, воно відчувається майже фізично.

Доповнює й підкреслює відчуття суму, додає до нього неспішний плин роздумів лексична анафора в третьому й четвертому куплетах (немов).

Образ коханої опоетизовано завдяки використанню в третій і четвертій строфах дієслова «спинилось» — при згадці про неї для ліричного героя перестає існувати все, він не помічає нічого, окрім неї.

Лексико-семантичний рівень підказує, що останні рядки вірша є емоційною кульмінацією, адже саме в них сконцентрована головна думка:

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

У невеликому за обсягом ліричному вірші автор геніально зобразив той момент у житті ліричного героя, коли він доходить до усвідомлення, що є справжньою цінністю людського життя.

Отже, «Річний пісок слідок ноги твоєї» — це вірш про жінку, яка для поета є образом не тільки чуттєвої залюбленості, а й незмінного духовного схиляння. Твір проникнутий жалем за далеким, але бажаним коханням. Ліричний герой, споглядаючи осінній пейзаж, пригадує хвилини, проведені з коханою. Розлука лягла між двома закоханими, але тут, на тлі чарівної і трохи сумної природи, усе, здається, завмерло. Вірш ніби зупиняє час, залишаючи в серці ліричного героя спогад про відбиток того милого сліду — такого малого й такого великого водночас (адже за ним — усі прекрасні почуття, які судилося пережити тільки закоханому).


  1. Систематизація та узагальнення вивченого

Презентація власної думки

* Що, на вашу думку, єднає вивчені твори? (Роздуми про плинність часу й вічність буття.)

  • Яким постає перед нами автор у цих творах?

  • Яким Є. Плужник бачить світ і людину в ньому?

  1. Домашнє завдання

  1. Повторити матеріал уроку.

  2. Дати відповідь-припущення на питання: чому письменник дав своїм збіркам такі назви: «Дні», «Рання осінь», «Рівновага»?

  3. Творча робота. Написати есе на тему «Учись у природи творчого спокою...».

  4. Випереджувальне завдання. Дослідити долю В. Сосюри, дізнатися, які ж події відбулися в його житті в той чи інший проміжок часу. Результатами своєї роботи поділіться на уроці з однокласниками.

  1. Підсумок

Рефлексія

  • Найважче мені на уроці було...

  • Мені здається...

  • Я задоволений...

УРОК № 17-18

ВОЛОДИМИР СВІДЗИНСЬКИЙ. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПОЕТА, ОДНОГО З НАЙТАЛАНОВИТІШИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ВИСОКОГО МОДЕРНІЗМУ, ТВОРЦЯ МІФОСОФІЧНОЇ ПОЕЗІЇ. ТІСНИЙ ЗВ’ЯЗОК ПОЕЗІЇ З ФОЛЬКЛОРОМ, МІФОМ, КАЗКОВІ мотиви («ТИ УВІЙШЛА НЕЧУТНО, ЯК РУСАЛКА»). МАЙСТЕР ЛІРИЧНОЇ МІНІАТЮРИ «У РІДНІЙ МОЇЙ СТОРОНІ...»

Мета: ознайомити учнів з основними подіями життя і твор

чості поета, розказати про особливості поезії В. Сві- дзинського на прикладі вірша «Ти увійшла нечутно, як русалка», довести майстерність поета — творця ліричної мініатюри — на прикладі поезії «У рідній моїй стороні...»; розвивати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання, удосконалювати зв’язне усне мовлення, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати інтерес до творчості письменника та його особистості.

Теорія літератури: лірична мініатюра, міф, казкові мотиви (повторення).

Обладнання: портрет В. Свідзинського, текст вірша «Ти увійшла нечутно, як русалка» та «У рідній моїй стороні... ».

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ


  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

  1. Заслуховування відповідей на питання: чому письменник дав своїм збіркам такі назви: «Дні», «Рання осінь», «Рівновага»?

  2. Перевірка двох-трьох творчих робіт-есе «Учись у природи творчого спокою...»

  1. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Слово вчителя

На уроці вивчатимемо творчість поета В. Свідзинського, який не набув популярності ні за життя, ні після смерті, не справив помітного впливу ні на сучасну йому поезію, ні на поезію наступних поколінь. Але цей маловідомий поет поступово розкриває себе. Його місце в українській поезії, у нашому естетичному самоусвідомленні взагалі зростає і зростатиме. В. Свідзинський — автор, підґрунтя поетики якого глибоко національне й народне, його мова — образна, світовідчуття глибоке. Через це його творчість створює багато хвилюючих моментів читачеві й надає широкий простір для досліджень літературознавців.



  1. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Лекція вчителя (Лекція занотовується учнями у зручній для них формі — конспект, тези, план.)

У цього поета немає могили. Він був жорстоко вбитий разом з іншими репресованими, коли їх перед наступом німців переганяли на Схід із в’язниці в Харкові. Поета 18-го жовтня 1941 року під Салтовом (село Непокрите) у сараї енкаведисти спалили живцем.

Дивно, але незрозуміле й містичне передчуття своєї смерті від вогню відчутне у віршах поета.

В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся...

І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає,

Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє...

Співробітник Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України Елеонора Соловей, автор монографії про унікального поета «Неузнанный гость. Судьба и наследие Владимира Свидзинского», одної з перших глибоких українських досліджень його творчості, говорить, що «возвращение Свидзинского «растянулось» надолго, потому что вызвало сопротивление чиновников от власти. Поэтому, уничтожив его так преступно ужасно, хотели потом, чтобы все кануло в неизвестность. Вместе с ним и его именем». Але час все розставив на свої місця.

Він, Володимир Свідзинський, і сам, наче провидець, потурбувався про своє повернення. Наче передчуваючи свою загибель, він владнав свої справи: упорядкував надруковані твори у дві великі книги віршів: «Медобір» і ще одну без назви. Цю другу книгу поет на початку Другої світової війни незадовго до свого арешту віддав М. Оглобліну. Уже після смерті поета в окупованому Харкові той передав її О. Веретенчикову, який вивіз книгу за кордон. Саме цей рукопис став джерелом публікацій віршів В. Свідзин- ського упродовж 1047-1956 pp. за кордоном. Далі на основі цих публікацій складалися добірки віршів В. Свідзинського у виданих в Америці та Західній Європі антологіях «Обірвані струни», «Модерна українська поезія: 1900-1950», «Розстріляна муза: Сильвети», «Розстріляне відродження».

Перші більш-менш розгорнуті публікації про В. Свідзинського стали можливими в Україні лише через кілька років після реабілітації і то в доволі дозованих формах, а видання його творів окремою книжкою припало на перебудовний 1986 рік.

М. Бажан так оцінив творчість В. Свідзинського: «Це — поет неповторний, своєрідний, тонкий. Я маю насолоду від його поезії і думаю, що невдовзі прийде час і на достойне поцінення його творчості критикою і громадськістю» (1973, лист до Андрія Чернишова).

М. Бажан не помилився: тепер і ми маємо можливість познайомитися з творчістю В. Свідзинського, якого В. Стус ставив в один ряд із Гете та Рільке.



Основні дати життя і творчості В. Свідзинського

8 жовтня 1885 народився в с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії.

...-1899 — навчався в Тиврівському духовному училищі.

1899-1904 — навчався в Подільській духовній семінарії у м. Кам’янці-Подільському.

1908-1913 — навчався в Київському комерційному інституті.


  1. — перша публікація поезії «Давно, давно тебе я жду...» у місячнику «Українська хата».

  2. — повернувся на Поділля.

1915 — переїхав до Житомира.

1916-1918 — перебував на службі польового контролю армії.

1918-1925 — жив у м. Кам’янець-Подільський. Працював у різних установах літературним редактором, архіваріусом.

1922 — вийшла друком перша збірка «Ліричні поезії».

1925, жовтень — переїхав до Харкова.

1925-1941 — жив і працював у Харкові літературним редактором, коректором (місячник «Червоний шлях», газета «Червона армія», «Техвидав»).

1927 — вийшла збірка поезій «Вересень».

1940 — вийшла остання прижиттєва збірка «Поезії».

1941, 27 вересня — арешт поета.

1941, 18 жовтня — загибель В. Свідзинського.

1964, ЗО березня — реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.

Стисла характеристика творчості В. Свідзинського

Перший вірш В. Свідзинський надрукував 1912 р. в альманасі українських модерністів «Українська хата».

Перша збірка «Ліричні поезії» з’явилася 1922 p., наступна — «Вересень» — вийшла 1927 р. за власний кошт автора. Останньою прижиттєвою стала збірка «Поезії» 1940 р. (за редакцією Ю. Яновського).

Збережена О. Веретенченком збірка В. Свідзинського «Медо- бір» (вірші 1927-1936 й опубліковані в УРСР 1937-1940 pp.) видана в Мюнхені 1975 року.

У перших збірках В. Свідзинський схилявся до символізму, у двох останніх помітні елементи сюрреалізму в поєднанні з класичною формою. У творчості В. Свідзинський був далекий від актуальної йому сучасності, що й зумовило негативне ставлення офіційної радянської критики до нього. Вона закидала йому перебування «поза часом і простором» і відчуженість його творчості, світовідчуття і світогляду від радянської доби.

Важливе місце у творчості В. Свідзинського посідають казки за народними чи екзотичними мотивами, а також переклади з античних літератур (Гесіод, Езоп, Овідій, Аристофан) та з французької, німецької, польської та російської поезій.




  1. Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал