Українська академія банківської справи Національного банку України



Сторінка2/4
Дата конвертації07.12.2016
Розмір0.78 Mb.
1   2   3   4

Вступ


Опанування студентами навчальної дисципліни “Історія української культури” передбачає знайомство з багатьма галузями духовної та матеріальної культури, її історичними формами, зокрема, такими як: мова, наука, освіта, література, театр, архітектура, образотворче мистецтво, музика, кіно, системи релігійних поглядів, а також розвитком знання в системі культурних цінностей.

У словнику наведено тлумачення термінів, що забезпечують понятійний апарат з дисципліни “Історія української культури”.

Духовні цінності вітчизняної культури, формування осмисленого ставлення до суспільних здобутків передбачає також орієнтацію студентів з культурними надбаннями світової культури.

Перелік термінів і понять зроблено з огляду на нові українські та зарубіжні енциклопедичні видання. Деякі з них потребували уточнень щодо розвитку сучасної культурологічної думки.

До словника увійшли терміни з історії української культури, а також ті поняття, які висвітлюють загальні проблеми історії та теорії культури.

Словник розроблений з урахуванням викладання курсів “Історія української культури”, “Культурологія”, “Естетика” в ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”.

Словник спрямований на засвоєння таких основних проблем курсу: українська культура як соціально-культурне явище, етнічна специфіка української культури, феномен української культури, діалог культур, традиційність і джерела формування української культури. Основною метою словника є пояснення термінів, які увійшли до складу української мови та використовуються в літературі з історії української культури.

Словник термінів і понять


1.Авангардизм – узагальнюючий термін для позначення новаторських напрямів у художній культурі ХХ ст., для яких характерний пошук нових, нетрадиційних засобів вираження.

2.Адаптація культурна – пристосування людини та людських спільнот до життя в оточуючому їх світі шляхом створення та використання культури як штучного (неприродного) утворення через зміну оточуючого середовища та себе у ставленні до неї відповідно до життєвих потреб.

3.Акультурація – термін виник у 1930-х рр. у США, ним визначаються процеси взаємовпливу культур, у результаті чого культура одного народу повністю або частково сприймає культуру іншого народу.

4.Аксіологія – вчення про цінності. Окрема філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу – етичне, естетичне, релігійне тощо.

5.Акціонізм – один із проявів мистецького авангарду, модернізму, неоавангарду. Цим терміном позначаються різноманітні дії у просторі та часі (“гепенінг”, “перформанс” та ін.).

6.Андеграунд – нелегальне, яке не підтримується або навіть переслідується офіційною владою явище художньої культури.

7.Апокриф – твір християнської літератури і фольклору, який не визнаний церквою канонічним і заборонений нею.

8.Археологія – вивчення минулого на основі матеріальних залишків діяльності людини.

9.Архетип – прообраз, початкова форма, зразок, модель культурно значимої дії, що передається від покоління до покоління на несвідомому рівні.

10.Асиміляція культурна – повне або часткове поглинання культури одного, як правило, менш цивілізованого і більш “слабкого” народу іноземною культурою, найчастіше шляхом завоювання.

11.Альтернативні культури – складні культурні утворення, так звані нові культури, що протиставляються традиційній, домінуючій культурі в суспільстві як щось більш перспективне, як рятівна альтернатива.

12.“Аполлонійська” культура (за Ф. Ніцше) – поняття, запропоноване Ф. Ніцше для характеристики двох початків у бутті культури, наявність яких він вбачав в образах Аполлона і Діоніса. “Аполлонійська” культура – світле, раціональне начало; “діонісійська” культура – темне, хаотичне, ірраціональне начало.

13.Афірмативна культура (за Г. Маркузе) – поняття увів у 1930-х рр. німецько-американський філософ Герберт Маркузе (1898–1979), який розумів аффірмативну культуру як культуру буржуазної епохи, яка рухається до виділення з цивілізації розумового і духовного світу як незалежної вищої сфери стосовно цивілізації.

14.Артефакт – будь-який штучно створений об’єкт, який має як певні фізичні характеристики, так може мати і знаковий або символічний зміст.

15.Архаїчна культура – ранній етап у розвитку культури будь-якого стилю. Культура цього періоду характеризується синкретизмом.

16.Археологічна культура – поняття, що визначає єдність археологічних пам’яток, які належать до одного часу, певної території та відрізняються місцевими особливостями.

17.Бароко українське (бароко козацьке) – національний варіант провідного стилю XVІІ–XVІІІ ст. у мистецтві. Характеризується поєднанням європейського бароко з національними рисами. Видатні пам’ятки: Андріївська церква в Києві (1754), собор св. Юра у Львові (1745–1770). Риси бароко знайшли відображення в музиці (Д. Бортнянський, М. Березовський); іконописі (Святі Варвара та Катерина. Середина ХVІІІ ст. Національний художній музей України. Київ); образотворчому мистецтві (І. Руткович). Головним художнім узагальненням у бароко є інакомовлення й алегорія.

18.“Березіль” театр – один з перших українських театрів, який заснував український режисер, актор, теоретик театру, драматург Лесь Курбас (1887–1937) у 1922 р. Мав авангардний новаторський характер. З 1935 р. – Харківський український драматичний театр ім. Т. Шевченка.

19.Більське городище – найбільша в Східній Європі археологічна пам’ятка скіфської культури (кін. ХVІІІ – поч. ІІІ ст. до н.е.) у лісостеповій зоні Північного Причорномор’я (Полтавська обл.).

20.Братства – національно-релігійні громадські організації України кінця XVІ–XVІІІ ст. Виникли у відповідь на посилення політики релігійного утиску, яку проводила Польща та католицька церква в Україні. Започаткований у кінці ХVІ ст. в містах західних земель України поширився у ХVІІ ст. на східні землі й охопив усю Україну.

21.Братські школи – навчальні заклади в Україні ХVІ–ХVІІІ ст. Головна увага цих шкіл була спрямована на вивчення рідної мови. Вони були важливими осередками формування національної свідомості.

22.Велес – один з найстаріших язичницьких богів, який вважався богом достатку, а також був опікуном торгівлі.

23.Велесова книга” – писемна пам’ятка країни древлян, яка написана за часів Аскольда й Діра докириличним письмом. Події, що описані у Велесовій книзі, охоплюють період приблизно від VІІ ст. до н.е. до кінця IX ст. н.е. Назва книги пов’язана з іменем слов’янського бога Велеса (бога достатку, худоби і торгівлі). Вміщує опис слов’янської міфології.

24.Венеціанська бієнале – фестиваль сучасного мистецтва, який проводиться у Венеції з 1895 р. раз на два роки. На ХVІ бієнале (1928) центральна частина триптиха “Життя” (1925–1927) українського художника Федора Кричевського (родом з м. Лебедин) була визнана найкращим твором виставки.

25.Вертеп – пересувний ляльковий театр. Набув поширення в барокову добу XVІ–XVІІІ ст. За формою – двоповерхова скринька. Вертеп складається з різдвяної драми та сатирично-побутової інтермедії. Основним є сюжет про народження Ісуса Христа.

26.“Виклик-і-відповідь” (за А. Тойнбі) – один із законів, сформульованих англійським культурологом та істориком Арнольдом Тойнбі. За допомогою цього закону визначається динаміка цивілізації, розвиток якої відбувається за несприятливих умов. Сприятливі умови ворожі для розвитку цивілізації.

27.Вербальні знакові системи – одна з найважливіших знакових систем. Поліструктурна, розгалужена, ієрархічна, багаторівнева організація знаків. Будь-яка мова – це історично складена знакова система, яка створює основу всієї культури того чи іншого народу.

28.Відеоарт – напрям у медіамистецтві, який використовує для вираження мистецької концепції можливості відеотехніки, комп’ютерної та телевізійної техніки. Основні риси відеоарту: спектакулярна візуальність, ненаративність, підкреслена суб’єктивність світосприйняття.

29.Відродження (Ренесанс) – епоха в історії культури країн Західної та Центральної Європи (ХІV–ХVІ ст.). Характеризується відродженням античної культури. Ренесанс в Україні мав своєрідний характер і як історичний етап хронологічно не збігався з європейським. Однією з видатних українських ренесансних архітектурних пам’яток є каплиця Боїмів у Львові (перша пол. ХІV–ХVІІ ст.) з багатим скульптурно-декоративним оздобленням.

30.Віртуальна культура – штучно створене комп’ютерними засобами середовище, до якого можна входити, спостерігати трансформації та вступати в контакти з штучними персонажами. Створені в результаті морфінга (перетворення одного об’єкта на інший шляхом поступової трансформації) трансформери свідчать про антиієрархічну невизначеність віртуальних естетичних об’єктів.

31.Галерея – приміщення для експонування творів мистецтва та проведення різноманітних мистецьких заходів. Центрами культурного життя в УАБС НБУ є галерея мистецтв “Академічна” та галерея актуального мистецтва “Академ-арт”.

32.Герменевтика – мистецтво тлумачення, пояснення класичних текстів. Вчення про принципи їхньої інтерпретації.

33.Глаголиця – одна із стародавніх слов’янських систем письма.

34.Гравюра – вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, виконаним художником-гравером на спеціально підготовленій друкарській формі.

35.Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері за допомогою пензля, олівців, пера тощо.

36.Даждьбог (Дажбог) – один з найголовніших персонажів української міфології. Бог Сонця, світла й добра.

37.“Дегуманізація мистецтва” (за Х. Ортегою-і-Гассетом) – праця іспанського філософа Хосе Ортегі-і-Гассета (1883–1955), написана в 1925 р., у якій розглядається природа нового мистецтва, якому притаманна тенденція до дегуманізації мистецтва. У новому живописі відхід від натурального відводить від “олюдненого” сюжету в протилежний бік, а естетична насолода відбувається завдяки перемозі над “людським”.

38.Декаданс – загальна назва кризових, занепадницьких, песимістичних, деструктивних настроїв у мистецтві. Декаданс – певне світосприйняття, духовний стан.

39.Десятинна церква в Києві – перший мурований храм у Київські Русі. На її побудову князь Володимир Великий виділив десяту частину прибутків.

40.Дитинець – укріплена центральна частина давнього міста на Русі.

41.Драма – п’єса з гострим конфліктом соціального або побутового характеру, який розвивається в постійній напрузі.

42.Думи – народні епіко-ліричні пісенні твори героїчного, рідше соціально-побутового змісту.

43.Духовна культура – культурні форми, які орієнтовані на вироблення знань і моральних цінностей: міфологія, релігія, мистецтво, наука. Її особливостями є неутилітарність, свобода творчості, особливий духовний світ, багатший за реальний світ.

44.Елітарна культура – поняття в культурології, протилежне поняттю “масової культури”. Концепція елітарної культури стверджує необхідність існування в суспільстві особливої верстви – еліти, яка виконує специфічні соціальні та культурні функції.

45.Ентелехія культури – термін, який був введений у філософію Аристотелем. Цей термін для з’ясування процесів, які відбуваються в ході діалогу культур.

46.Естетика – філософське вчення про прекрасне, художнє освоєння дійсності.

47.Етнос – історично сформована стійка єдність людей, культурна спільність якої зумовлює єдність психічного самовідчуття.

48.Етногенез – тривалий процес утворення й розвитку племені, народу, нації.

49.Експресіонізм – напрям, що існував в європейському мистецтві та літературі в перші десятиліття ХХ ст. Представники напряму метою мистецтва вважали вираження суб’єктивних уявлень митця про дійсність, що зумовлювало потяг до загостреної емоційності, гротеску.

50.Етикет – норми поведінки, порядок дій і правил, відносин і принципів, які становлять сукупність усвідомлених і конкретизованих стосовно того чи іншого суспільства норм загальнолюдської моралі.

51.Етнографія – наукова дисципліна, що вивчає народ і його творчість.

52.Європоцентризм – культурофілософська установка, за допомогою якої доводиться культурна винятковість, заснована на ідеї переважання цінності європейської культури.

53.Живопис – вид образотворчого мистецтва, художнє відображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні. Відповідно до призначення творів живопис поділяється на монументальний, станковий, театрально-декораційний та мініатюру. Монументальний живопис був провідним у мистецтві Київської Русі.

54.Зарубинецька культура – археологічна культура стародавніх племен, які жили в середньому та верхньому Придніпров’ї та Поліссі в ІІ ст. до н.е. – І–ІІ ст. н.е. Зарубинецьку культуру відкрив у 1899 р. В. Хвойка, який виявив могильник з тілоспаленням поблизу с. Зарубинці Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області. Вважається, що носіями цієї культури були предки давніх слов’ян.

55.Звіриний стиль – умовна назва розповсюдженого у стародавньому декоративно-ужитковому мистецтві Європи та Азії художнього стилю, популярного в Х ст. до н.е. – VІІ ст. н.е. Характерною рисою цього стилю були стилізовані зображення тварин, сцени їх боротьби тощо.

56.Знак у культурі – фіксована в об’єктивованій формі (предметній, інтонаційній, жестовій) схожість між речами, ситуаціями, переживаннями. Знак виконує функцію вказівки на зовнішню та внутрішню схожість порівнюваних об’єктів культури, не має прямої схожості з визначенням.

57.Золоті ворота – пам’ятка архітектури Київської Русі ХІ ст. – парадний в’їзд до столиці держави.

58.Ідол – зображення божества, об’єкт поклоніння в язичництві.

59.Ізборники Святослава – найдавніші пам’ятки писемності Київської Русі різноманітних за характером статей. Окрім церковних творів, до збірки увійшли твори з логіки, граматики, поетики.

60.Ікона – зображення Бога, Богородиці або святих, яке є предметом релігійного поклоніння в православ’ї.

61.Іконопис – мистецтво писання ікон; особливо характерне для православної традиції.

62.Іконостас – перегородка з ікон, яка відділяє вівтар від центральної частини храму (нефу). Виник з передвівтарної огорожі в кінці ХІV–ХV ст. Відомі іконостаси: Преображенської церкви у Великих Сорочинцях (Полтавська обл.) ХVІІІ ст.; церкві Св. Духа в Рогатині Івано-Франківської обл. (XVІІ ст.).

63.Інтертекстуальність (за Ю. Крістєвою) – термін для визначення спектра міжтекстуальних відношень. Будь-який текст є частиною широкого культурного тексту.

64.Кам’яна могила – археологічна пам’ятка ХІV–XІІ тис. до н.е., яка знаходиться поблизу Мелітополя. Петрогліфічний комплекс Кам’яної могили є одним з проявів того світорозуміння, яке склалося на кордонах широкого культурно-історичного поясу, який простягався через Старий Світ між Індією та Європейським узбережжям Атлантики.

65.Каплиця – молитовний дім, храм без вівтаря; окрема невелика будівля з іконами в ній.

66.Києво-Могилянська академія – одна з перших вищих шкіл в Україні та Східній Європі. У 1631 р. П. Могила заснував при Печерському монастирі колегію, яка з 1701 р. отримала статус академії.

67.Києво-Печерська лавра – православний чоловічий монастир, заснований у ХІ ст. Антонієм Печерським. З ХІ ст. – центр поширення й утвердження християнства в Київській Русі. Відіграла значну роль у розвитку української культури, була центром літописання, іконопису, книгодрукування.

68.Києво-Печерський патерик – збірка творів про історію Києво-Печерського монастиря та його перших подвижників, яка була складена в першій третині ХІІІ століття. Одним з авторів Києво-Печерського патерика був Алімпій (Аліпій) Печерський (1050–1114) – православний святий, київський мозаїст і живописець, ювелір і лікар, чернець Києво-Печерського монастиря.

69.Київська Русь – ранньофеодальна держава з центром у Києві з ІХ ст. до 40-х рр. ХІІІ ст. Відіграла визначну роль в історії східних слов’ян.

70.Кирилиця – один із двох давньослов’янських алфавітів, названий на ім’я Кирила, який вважався її творцем, і Мефодія.

71.Кіїк-Коба – мустьєрська двошарова стоянка в гроті, яка розташована в долині р. Зуя неподалік від м. Білопілля в Криму. Тут було знайдено поховання неандертальської людини, що дало підстави вченим висунути гіпотезу щодо початку релігійних вірувань.

72.Кінетичне мистецтво – напрям у західному мистецтві 50–60-х рр. ХХ ст., що характеризується створенням об’єктів і конструкцій, які приводяться в рух за допомогою струму, вітру тощо.

73.Кітч – специфічне явище, яке належить до найнижчих прошарків масової культури; синонім стереотипного псевдомистецтва, позбавленого художньо-естетичної цінності.

74.Класифікація знаків (за Ч. Пірсом) – іконічні знаки – план вираження яких схожий на план змісту; конвенціональні – план вираження яких не має нічого спільного з планом змісту; індексальні – план змісту яких пов’язаний з планом вираження.

75.Класицизм – один з головних напрямів в європейському мистецтві, архітектурі, літературі ХVІІ–ХVІІІ ст. Зразком для класицизму слугували художні культури Давньої Греції та Риму.

76.Кобзар – український народний співець, який супроводжував свій спів грою на кобзі або бандурі.

77.“Козак Мамай” – традиційна назва української народної картини, на якій зображено козака, що сидить, підібгавши ноги. Узагальнена назва козака-запорожця, який приходить на допомогу людям.

78.Конструктивізм – течія в мистецтві початку ХХ ст. Конструктивісти зводили композицію до простої естетичної конструкції. Завдяки цьому архітектура перетворювалася у функціональне проектування і будівництво, а художньо-образне мислення – у дизайн.

79.Контркультура – субкультура, норми і цінності якої вступають у суперечку з пануючою культурою. Загальне визначення різнорідних поглядів, форм поведінки та ідеалів, притаманних групам молоді й інтелігенції, які заперечують загальноприйняті цінності суспільства.

80.Кромлех – у широкому значенні використовується для всіх категорій мегалітичних камерних гробниць. Також означає кільце з каменів навколо кургану.

81.Кубізм – модерністська течія в західноєвропейському мистецтві початку ХХ ст., представники якої зображували реальний світ у вигляді комбінації геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо) та деформованих фігур.

82.Культура – універсум штучних об’єктів (ідеальних і матеріальних предметів); об’єктивованих дій і відношень, створений людством у процесі засвоєння природи, а також має структурні, функціональні та динамічні закономірності.

83.Культура андеграунда – підпільна, нелегальна культурна організація або рух, а також напрямки в мистецтві, які переслідуються офіційною владою. Інколи – “підпільне мистецтво”.

84.Культура античного Причорномор’я – культура колоній і рабовласницьких держав, заснованих у VІІ–V ст. до н.е. на узбережжі Чорного моря (Кафа, Пантікапей, Херсонес), а також на березі Бузького лиману (Ольвія) вихідцями з Давньої Греції. Характерними рисами цієї культури була взаємодія давньогрецької культури з місцевими культурами.

85.“Культура як гра” (за Й. Гейзінгою) – основний постулат теорії голландського культуролога Йоганна Гейзінги (1872–1945), викладеної в книзі “Людина, яка грає” (1938). Ключова думка цього дослідження – провідне значення гри у виникненні та розвитку культури. Сходження до більш вищих форм культури тісно пов’язано з ігровими інстинктами, які притаманні для людської природи.

86.Культурна ідентифікація – самовизначення людини всередині конкретної культури.

87.Культурна система – термін, який пояснює стан культури, що проявляється в об’єднанні всіх її елементів, які знаходяться у відношеннях і зв’язках одне з одним, у певній цілісності та єдності.

88.Культурний ареал – географічний район, у середині якого в різних культурах виявляється схожість головних рис.

89.Культурний паттерн – структурні взірці культури, стереотипи поведінки, що склалися в межах певної культури; стійка конфігурація зв’язків людей один з одним, предметним і природним середовищем.

90.Культурний шок – первісна, початкова реакція індивідуальної або групової свідомості на становлення індивіда або групи з іншою культурною реальністю.

91.Культурна спадщина – сукупність усіх культурних матеріальних і духовних досягнень певного суспільства, його історичний досвід, який зберігається в арсеналі людської пам’яті, витримавши випробування часом, і передається наступним поколінням як щось цінне.

92.Культурна традиція – елементи цілісного багатовікового процесу розвитку культури, які історично відтворюються протягом довгого часу або в різних типах культур.

93.“Культурний лаг” (за У. Огборном) – поняття, яке описує ситуацію, коли одна частина культури змінюється швидше, а інші – повільніше. Ціннісний світ людини, на думку У. Огборна, не встигає пристосуватися до швидких змін матеріальної сфери. Особливо це стосується молоді, духовний світ якої не збагачується так швидко, як матеріальний.

94.Культурогенеза – один з видів соціальної та історичної динаміки культури, що полягає в породженні нових культурних форм та їх інтеграції в існуючі культурні системи, а також у формуванні нових культурних систем і конфігурацій. Вчення про походження культури.

95.Культурознавство – опис досягнень культури. Галузь знання, що становить основу культурології.

96.Культурологія – гуманітарна наука про найбільш загальні закони розвитку і функціонування культури.

97.Латенська культура – пам’ятки, зосереджені в Закарпатській області в долині р. Тіса та її правих притоків (ІІ–І ст. до н.е.). Її появу пов’язують із проникненням сюди невеликих груп кельтів. Виявлені залишки бронзоливарного, ювелірного та інших ремесел.

98.Ленд-арт – твори (артефакти або акції), які створені в природному середовищі, за умови, що останнє становить вагому семантичну та структурно-композиційну частину.

99.Літопис – історико-літературний твір часів Київської Русі та козацької доби, у якому оповідь ведеться за роками.

100.Літопис Грабянки – один з основних козацьких літописів ХVІІІ ст. Головна ідея твору – оспівування українського народу як рівного серед інших народів. Цінне джерело української історії до початку ХVІІ ст.

101.Літопис Самовидця – козацько-старшинський літопис XVІІ ст., у якому описані події в Україні з 1648 до 1702 р.

102.Літописні міста Сумщини – міста, які згадуються в літописах часів Київської Русі: Глухів, Путивль, Ромни. Міста, які не дійшли до нашого часу: В’яхань, Зартий, Попаш, Липовицьк, Глобль. Однойменний історичний нарис сумського вченого В. Звагельського.

103.Магіясистема обрядів, пов’язаних із віруваннями у здатність надприродним шляхом впливати на людей, тварин, сили природи та божества.

104.Мальовки – українські народні картини.

105.Маргінальна культура – культура, яка виникає в результаті конфлікту з суспільними нормами й є вираженням специфічних відношень з існуючим суспільним ладом; протиставляє домінуючій культурі власні, неструктуровані цінності та ознаки. Або культура, яка виникла в результаті міграції населення, яке вимушене дотримуватися традицій двох різних культур.

106.Масова культура – такий вид культурної традиції, який виробляється у великих обсягах. Це культура повсякденного життя, що надається широкій аудиторії засобами масової інформації та комунікації.

107.Матеріальна культура – усі матеріальні предмети, створені людиною, а також винаходи та технології. До матеріальної культури входять такі сфери життєдіяльності людини: культура праці, культура побуту, культура проживання тощо.

108.Мезоліт – перехідний період від палеоліта до неоліта. Характеризується мисливсько-збиральницьким способом життя та широким використанням мікролітів у кременевій індустрії.

109.Метакультура має позаетнічний характер і містить різні, але схожі за деякими загальними параметрами культури. В основі єдності можуть знаходитися мова, природні умови, релігія.

110.Мистецтво – форма культури, що виявляє творчий потенціал особистості та слугує історичним способом задоволення її естетичних потреб; художня творчість та інші види діяльності людини, що об’єднуються як художньо-образні форми відображення дійсності.

111.Мініатюра – твір образотворчого мистецтва невеликого розміру. Використовувалася у вигляді книжкової ілюстрації.

112.Міф – світогляд родового і ранньокласового суспільства, у якому одухотворені та персоніфіковані природні сили і соціальні явища.

113.Міфологема у культурі – термін, який отримав розповсюдження в ХХ ст. у зв’язку з активізацією інтересу до міфу в культурології. Свідоме запозичення міфологічних мотивів і перенесення їх у світ сучасної художньої культури.

114.Мови культури – знакові системи, у яких і за допомогою яких виражаються різноманітні ціннісні змісти та забезпечується культурне та міжкультурне спілкування, збереження і трансляція цінностей культури.

115.Модерн (стиль модерн) – період розвитку європейського мистецтва на межі ХІХ–ХХ ст. Головним змістом модерну було прагнення художника протиставити свою творчість історизму та еклектизму. Це не один стиль, а декілька різноманітних стилів і течій.

116.Модернізм – загальне визначення художніх тенденцій, течій, шкіл, діяльності окремих майстрів ХХ ст., які поривають з традиціями мистецтва і які вважали формальний експеримент основою свого творчого методу.

117.Мозаїка – вид монументального мистецтва; орнамент або зображення, виконане з окремих кольорових шматочків скла, смальти, камінців, закріплених на цементі. Зображення Оранти в головній апсиді Софійського собору в Києві (ХІ ст.) виконано в техніці мозаїки.

118.Мораль – система норм, правил, цінностей, ідеалів, поведінки як окремих людей, так і соціальних груп у суспільстві.

119.Народна культура – створюється в повсякденній трудовій діяльності народних мас на основі багатого життєвого досвіду, накопиченого століттями.

120.Національна культура – сукупність загальних і спеціалізованих галузей і здобутків культури певної національної спільноти, вияв специфіки того чи іншого етносу у сфері культурного надбання. Вірування, цінності, символи, норми та взірці поведінки, що характеризують людську спільноту в тій чи іншій країні.

121.Національна свідомість – усвідомлення народом своєї спільності, національної своєрідності; усвідомлення людиною приналежності до певного народу, його культури, мови, усвідомлення свого місця у світовій цивілізації.

122.Неокласицизм – художні течії другої половини ХІХ – початку ХХ ст., що ґрунтувалися на класичних традиціях античного мистецтва, епохи Відродження та класицизму.

123.Неоліт – новий кам’яний вік (X – поч. III тис. до н. е.), завершальний період кам’яної доби. З неолітом пов’язаний початок переходу від привласнюючих форм господарства до відтворювальних. Найдавнішою неолітичною пам’яткою на території України є Кам’яна Могила поблизу Мелітополя.

124.Неостилі – загальна назва стилів, історичних стилізацій, штучне відтворення історичних стилів минулого в наступні епохи.

125.Ноосфера (за В. Вернадським) – верхній шар земної кулі, втягнутий у розумову діяльність людини.

126.Обряд – виконання людьми символічно-умовних дій, якими супроводжуються певні події життя людини, календарні свята, окремі трудові процеси.

127.Ольвія – давньогрецька колонія в Північному Причорномор’ї, заснована вихідцями з м. Милет приблизно на початку VІ ст. до н.е. Знаходиться в Миколаївській області.

128.Онтологія культури – розділ культурології, що вивчає буття культури.

129.Опера – музично-драматичний твір, у якому об’єднано інструментальну музику з вокальною, текст і образотворче мистецтво, призначений для виконання в театрі.

130.Оранта давньохристиянська Богоматір, заступниця людей, покровителька бідних; образ молитви. Зображувалася з піднятими вгору руками – жест адорації (молитви). Оранта набула поширення в іконографії Візантії та Київської Русі.

131.Основні риси первісної культури – синкретизм, безписемність, трудова діяльність, ритуал.

132.Острозька Біблія – пам’ятка друкарства виготовлена І. Федоровим у м. Острозі. Перше повне видання Біблії в перекладі церковнослов’янською мовою у староукраїнському варіанті здійснене заходами князя Костянтина Острозького і підготовлене гуртком учених при Острозькій школі.

133.Острозька греко-слов’яно-латинська академія – найстаріша українська науково-освітня установа, яка заснована князем К. В. Острозьким у 1576 р. Перший вищий навчальний заклад на території Східної Європи.

134.Остромирове Євангеліє – найдавніша рукописна пам’ятка церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції ХІ ст. “Остромирове Євангеліє” містить євангельські читання для неділі та свят. Переписане 1056–1057 рр. зі староболгарського оригіналу, як вважають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира.

135.“Осьовий” час (за К. Ясперсом) – одне з ключових понять у культурологічному світогляді німецького культуролога Карла Ясперса. Під “осьовим часом” він розумів епоху від 800 до 200 рр. до н.е., у яку визначилися масштаби і питання всього наступного розвитку світової цивілізації. З “осьового часу” починається єдність людської історії.

136.Офорт – різновид гравюри на металі, який дозволяє отримувати відбитки з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотою (Тарас Шевченко. Судна рада. 1844. Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацького).

137.Палеоліт – стародавній кам’яний вік, який розпочався приблизно 2 млн. років тому з появою людини та знарядь, що використовувались у мисливстві та рибальстві. У цей період розвивається печерне мистецтво.

138.Парсуна – жанр портретного живопису кінця ХVІ–ХVІІ ст., що використовував прийоми іконопису. Взірцем парсуни є портрет Семена Сулими середини ХVІІІ ст. (Національний художній музей України. Київ).

139.Партесний спів – вокальний жанр, церковне хорове багатоголосся, яке складається із декількох самостійних партій.

140.Патерики – життєпис і повчання святих отців Церкви, збірники оповідань про життя християнських святих отців, засновників християнської церкви.

141.Пейзаж – жанр образотворчого мистецтва, у якому основним об’єктом зображення є природа.

142.Перформанс – форма сучасного мистецтва, один з різновидів акционізму, який виник у 1960-х рр. Це вистава, що здійснюється художником згідно зі заздалегідь продуманою концепцією і без акцентування на можливостях акторської техніки.

143.Пересопницьке Євангеліє – видатна пам’ятка української культури та історії XVІ ст. Перший переклад українською мовою Святого письма. Один з атрибутів під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України.

144.Петриківський розпис – один із видів українського народного декоративного розпису. Відомий з другої пол. XVІІІ ст.

145.Печерне мистецтво – весь без винятку комплекс художніх пам’яток, знайдених у печерах і створених у період, коли ці печери використовувалися людиною для житла або святилищ.

146.Поп-арт – одна з течій у мистецтві модернізму, яку використовує у своїх композиціях реальні побутові предмети, їх естетизує, зводячи до рангу мистецтва випадкові їх сполучення.

147.Пасіонарність (за Л. Гумільовим) – термін, який введений до наукового вжитку російським істориком Л. Гумільовим (1912–1992). Основою є висока цілеспрямованість окремих індивідів, здатних до самопожертви заради реальної та ілюзорної мети щодо її реалізації. Пасіонарність знаходиться в основі будь-яких справ, які залишають сліди в історії.

148.Первісна культура – найтриваліший в історії людства культурно-історичний період. Однією з найважливіших періодизацій є археологічна, в основу якої покладено відмінності в матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці (палеоліт, мезоліт і неоліт).

149.Перун – бог блискавки та грому. Один з найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології, “бог над богами”.

150.Піктографія – найдавніший тип писемності, що є складним малюнком або серією зображень, які без зв’язку з будь-якою мовою передають повідомлення.

151.Полемічна література – літературна творчість церковно-теологічного та художньо-публіцистичного характеру в Україні в XVІ–XVІІ ст.

152.Постмодернізм – термін, за допомогою якого визначаються структурно східні явища в суспільному житті та культурі індустріально розвинених країн. Характерною особливістю є об’єднання в межах одного твору стилів, образних мотивів і художніх прийомів, запозичених з різних епох, регіонів, субкультур.

153.“Просвіта” – громадська організація в Україні, яка виконувала культурно-освітні функції з другої пол. ХІХ ст.

154.Псалтир – одна з книг Святого Письма. Однією з перших перекладена на старослов’янську мову за часів Кирила і Мефодія.

155.Релігія – одна з форм суспільної свідомості, сукупність духовних уявлень, що ґрунтуються на вірі в існування Бога або богів, а також відповідна поведінка і специфічні дії людини (культ), соціальний інститут культури.

156.Реді-мейд – течія авангардного мистецтва 1960-х рр., представники якої складали композиції з “готових” речей. В абсурдних сполученнях символізувало прагматизм “суспільства споживання” середини ХХ ст.

157.Ритуал – форма символічної поведінки, система дій і мовлення, яка є основним вираженням культових взаємин.

158.Рок-культура – явище молодіжної субкультури, яке виникло у Великій Британії та США в 1960-х рр. навколо року – нового музичного стилю і яке відображало його нонконформістський пафос.

159.Романтизм – одна з двох (поряд з класицизмом) основоположних тенденцій художнього мислення. У вузькому конкретно-історичному змісті під романтизмом часто розуміють певний художній напрямок кінця ХVІІІ ст. – поч. ХІХ ст.

160.РУНВіра (Рідна Українська Національна Віра) – відроджена давньоукраїнська релігійна конфесія, що її реставрував на історичному матеріалі давньоукраїнської міфології український історик та етнолог Лев Силенко.

161.“Руська правда” – перше письмове зведення законів Київської Русі ХІ–ХІІ ст. Мала важливий вплив на всі правові пам’ятки литовсько-руської доби в історії України. За посередництва Литовських Статутів XVІ cт. деякі норми увійшли до українського права гетьманської доби.

162.“Руська трійця” – галицьке літературне угрупування, яке очолювали І. Вагилевич, Я. Головацький, М. Шашкевич. З 1820-х рр. розпочало на західних землях національно-культурне відродження.

163.Сварог – один з найголовніших богів давньоукраїнського язичницького пантеону. Бог неба, заліза, ковальства і шлюбу.

164.Світова культура – сукупність культурних досягнень людства.

165.Символат (за Л. Уайтом) – мова, ідеї, моделі поведінки, звичаї, твори і форми мистецтва, знаряддя праці.

166.Семантика міфу – міф – сакральна історія, продукт народної творчості, колективної фантазії, яка слугує поясненням природного оточення відношень групи з світом надприродного або духів, її звичаїв і ритуалів.

167.Семіосфера (за Ю. Лотманом) – поняття, введене Ю. Лотманом, яке характеризується межами семантичного простору, його структурною неоднорідністю та внутрішнім різноманіттям, що створює структурну ієрархію, складові якої знаходяться в діалогічному відношенні.

168.Семіотика – наука про знаки та знакові системи, знакову поведінку – лінгвістичну та нелінгвістичну комунікації. Її основоположником є Ч. С. Пірс.

169.Сентименталізм – тенденція мислення, спрямована на виявлення, підсилення емоційної сторони художнього образу, який безпосередньо впливає на почуття людини. Сентименталізм звернений не до розуму, а до почуття.

170.Символізм – суттєвий засіб мистецтва, наданий для установлення зв’язку видимого і конкретного зі світом ідеальних уявлень. Як художня течія символізм існував лише в літературі. Символічне мислення в образотворчому мистецтві персоніфікується в алегоріях, щоб стати образним і баченим (Федір Кричевський. Три покоління. 1913. Сумський обласний художній музей ім. Н. Онацького).

171.Символ у культурі – умовний речовий розпізнавальний знак для членів певного суспільства або конкретної соціальної групи.

172.Симулякр – одне з ключових понять постмодерністської естетики, що займає в ній місце, яке в класичних, естетичних системах займає художній образ. Це образ відсутньої дійсності, гіперреалістичний об’єкт, за яким немає будь-якої реальності; пуста форма, артефакт, заснований лише на власній реальності. За Бодрійяром, симулякр – псевдоріч, яка заміщує “агонізуючу реальність”, постреальність через симуляцію, яка видає відсутність за присутність.

173.Синкретизм первісної культури – поняття в культурології, що визначає одну з особливостей початкової стадії засвоєння світу людиною. Позначене тим, що кордони між формами людської діяльності були нечіткими і невизначеними.

174.Скіфська культура – термін, який у широкому розумінні вживається як назва культури, розповсюдженої на території степової та лісостепової зони від Чорного моря (басейни нижньої і середньої течії річок Буг, Дніпро, Дон) до півночі та Північного Кавказу в VІІ–ІІІ ст. до н.е. Для скіфської культури характерні курганні обряди при похованнях, звіриний стиль. Видатною пам’яткою художньої культури скіфів є пектораль – нагрудна прикраса скіфського царя (середина ІV ст. до н.е.), курган Товста Могила поблизу м. Орджонікідзе Дніпропетровської обл. (Музей історичних коштовностей України. Київ).

175.Скоморох – блазень, мандрівний середньовічний актор, діяльність якого склалася в період розквіту язичництва. Уперше згадується в літописах Київської Русі в ХІ ст.

176.Скульптура – вид образотворчого мистецтва, твори якої мають об’ємну тривимірну форму і виконані з твердих чи пластичних матеріалів (Іван Кавалерідзе. Пам’ятник Т. Шевченку у Ромнах. 1918).

177.Слово о полку Ігоревім” – пам’ятка давньоруської літератури ХІІ ст. Розповідь про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича та інших князів проти половців у 1135 р.

178.“Слово про закон і благодать” – твір ораторського мистецтва Київської Русі ХІ ст., написаний Іларіоном. У ньому стверджуються ідеї незалежності руської церкви та держави.

179.Собор Святої Софії (Софія Київська) – християнський собор, пам’ятка давньоруської, української архітектури та монументального мистецтва ХІ–ХVІІІ ст. Відігравав роль духовного, політичного та культурного центру.

180.Соціалістичний реалізм – суспільний та ідеологічний напрямок офіційного мистецтва СРСР у 1934–1991 рр. Штучно створене державною владою явище, яке не було художнім стилем. З партійних позицій повинен відображати дійсність, головним змістом якої є класова боротьба (Тетяна Яблонська. Хліб. 1949. Державна Третьяковська галерея).

181.Структуралізм – напрямок у гуманітарному знанні, що сформувався в 1920-ті рр. і пов’язаний з використанням структурного методу, моделювання, елементів семіотики і математизації.

182.Субкультура – культура груп, об’єднань у межах більш значного культурного об’єднання. У цілому, субкультура специфічний засіб диференціації розвинених національних і регіональних культур, у яких поряд з основною, класичною тенденцією, існують інші своєрідні культури як за формою, так і за змістом.

183.Супрематизм – одна з течій абстрактивізму як метод вираження вищої реальності. Засновником супрематизму є К. Малевич – автор програмного твору “Чорний квадрат” (1915). Твори супрематизму є комбінаціями кольорових геометричних фігур (квадрат, коло, прямокутник).

184.Типи культури (за П. Сорокіним) – російсько-американський соціолог П. Сорокін виділив 3 типи культур: сенситивний (чуттєвий), ідеаціональний та ідеалістичний. Ідеаціональний тип є одним із типів світової культури, який базується на принципі надчутливості та надрозумності Бога, Абсолюту або як єдиної реальності та цінності (середньовічна європейська культура, буддійська, брахманська).

185.Текст у культурології – ключове поняття в герменевтиці, семіотиці та культурології. Це дискурсивна єдність, яка має багатозмістовну структуру і яка сприяє породженню нових змістів. Увесь світ культури сприймається суб’єктом культури як безкінечний текст.

186.Товста могила – один із скіфських царських курганів, розташованих на території Нижнього Подніпров’я (біля м. Орджонікідзе, Дніпропетровської обл.). У ній було знайдено золоту пектораль і високої якості мистецькі твори грецьких майстрів. Курган був усипальницею однієї знатної родини.

187.Тотемізм – сукупність уявлень і вірувань у надприродний зв’язок між людьми (плем’ям, родом) та окремими видами тварин, птахів тощо.

188.Травестія – один з різновидів бурлескної, гумористичної поезії, у якому твір серйозного або героїчного змісту та відповідної форми переробляється, “перелицьовується” у твір комічного характеру (“Енеїда” І. Котляревського).

189.Традиційна культура – передається від покоління до покоління майже в незмінному вигляді шляхом неписьменної та невербальної комунікації. Є характерним для суспільства, яке орієнтується на збереження самобутності, культурної своєрідності.

190.Трансавангардизм – один з важливих проявів постмодернізму у візуальному мистецтві. За теорією А. Б. Оліви – мистецтво перехідної епохи, реакція на схеми авангарду в усіх його повоєнних версіях. Творам притаманний суб’єктивізм, виразна особистість митця.

191.Трипільська культура – археологічна культура мідного віку, пам’ятки якої було знайдено біля с. Трипілля на Київщині. Була поширена на території Правобережної України, Молдови, Румунії. Існувала в ІV–ІІ тис. до н.е. Однією з особливостей цієї культури є наявність мальованої кераміки.

192.“Terra incognita” – перший незалежний часопис в Україні, присвячений винятково сучасному мистецтву. Упродовж 1990-х років висвітлював найважливіші події художнього життя та теоретичні питання.

193.Трансавангард український – течія в середині постмодерністського руху, “нова хвиля” українського сучасного мистецтва (кінець 1980-х – початок 1990-х рр.), яка сформувалася майже одночасно з “київським постмодернізмом” і “західноукраїнським постмодернізмом” (Олександр Садовський. Спочатку було Слово. 1989. Мистецьке зібрання Української академії банківської справи НБУ).

194.Українська культура – сукупність надбань, спосіб сприйняття світу, система мислення та творчості українського народу.

195.Українське поетичне кіно – український кінематограф 1960–1970-х рр., у якому показані моделі національної української психології. Представлений іменами режисерів та акторів: Ю. Іллєнко, Л. Осика, Г. Юра, С. Параджанов. Видатний твір українського поетичного кіно – фільм “Тіні забутих предків” (1965).

196.Флешмоб – один із видів акціонізму. Короткочасна (інколи абсурдна) акція з передчасно спланованим організатором сценарієм.

197.Фольклор – художнє відображення дійсності в словесних, музичних і драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаний із життям і побутом людини.

198.Фреска – вид монументального мистецтва. Техніка живопису фарбами по вологому тиньку. Фрескові ансамблі були в храмах Луцька, Холма, Володимира, але не збереглися до наших часів.

199.Функції культури – роль і місце, яку виконує і займає культура в житті суспільства: аксіологічна, виховна, інтегративна, комунікативна, світоглядна, нормативна.

200.Футуризм – течія в авангардному мистецтві початку ХХ ст. Живопис футуризму характеризується абсолютизацією ідеї руху. Одна з основних рис футуризму – культ сили та особистості художника-героя. В українському образотворчому мистецтві футуристами були О. Екстер, брати Д. і В. Бурлюки.

201.Херсонес Таврійський – старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Заснований у V ст. до н.е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія.

202.Хортиця – високий гранітний острів на Дніпрі поблизу м. Запоріжжя, на якому знаходилася, за переказами, фортеця і капище Перуна із священним гаєм.

203.Художня культура – сукупність процесів і явищ духовної практичної діяльності, яка створює, розповсюджує та засвоює твори мистецтва і матеріальні предмети, які мають естетичну цінність.

204.Хуторянство – течія в художньому мисленні України XIX–XX ст., у центрі якої захист гідності “маленької людиниˮ та критика урбаністичної цивілізації.

205.Цивілізація – у широкому розумінні – синонім культурі; у вужчому розумінні – певний рівень розвитку культури класового суспільства, який передбачає наявність державності, писемності, техніки тощо.

206.Черняхівська культура – археологічна культура (початок у 150–250 – кінець 350–450 рр.) залізної доби, яка характеризується розвитком ремесел – ковальського, бронзоволиварного та гончарного. Її відкрив у 1899 р. археолог В. Хвойка поблизу с. Ромашок Рокитнянського р-ну Київської області. У формуванні цієї культури брали участь різноманітні групи населення (сармати, скіфи, анти, слов’яни). Одне з найяскравіших культурно-історичних утворень першої половини І тис. н.е. на південному сході Європи.

207.“Шістдесятники” – назва генерації митців, чия діяльність збіглася з тимчасовим ослабленням тоталітарного режиму в СРСР, так званою “відлигою” (друга половина 1950-х – середина 1960-х років). Діяльність цих митців позначена нонконформістським пафосом (І. Дзюба, А. Горська, В. Стус та ін.).

208.Шкільна драма – вистави ХVІІ–ХVІІІ ст., які ставилися учнями Києво-Могилянської колегії, академії та братських шкіл за творами викладачів цих закладів. У них використовувалися біблійні та історичні сюжети дидактичного характеру.



209.Язичництво – форми релігії, засновані на політеїзмі.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал