України практичний посібник Київ 2014 2



Pdf просмотр
Сторінка2/35
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.48 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35
Література
1.
Баранов ВВ, Соціально-педагогічна профілактика правопорушень. – Одеса : Пальміра. 2006. – 114 с.
2.
Оржеховська В.М. Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх навч. Посіб. / В.М.Оржеховська, Т.Є.Федорченко. – Черкаси : Чабаненко Юс. Права дитини в закладах соціальної реабілітації в Україні : Спеціальна доповідь з питань реалізації національного превентивного механізму / Уповноважений Верховної Ради України з прав людини : Офіційне видання. – К, 2013. – 110 c. Регіональна модель профілактики підліткової злочинності досвід упровадження. – К. : Український центр порозуміння, 2006. – с. Трирівнева модель профілактики злочинності серед дітей та молоді // Бюлетень Відновне правосуддя в Україні. – 2008. – № 2, вересень. – С. 2-3. Шкільні служби розв‘язанння конфліктів досвід впровадження. – Жмеринка : БО Український Центр Порозуміння, ГО Ініціатива, 2008 – с.

11
1.2. МОДЕЛЬ ЕФЕКТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ПРАКТИЧНОГО
ПСИХОЛОГА ТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА У РОБОТІ З ДІТЬМИ
«ГРУПИ РИЗИКУ

Воронкевич Н. В, практичний психолог СЗШ №16 м.Сєвєродонецька Луганської обл.

Человек обладает способностью любить, и
если он не может найти применение своей
способности любить, он способен ненавидеть,
проявляя
агрессию
и
жестокость.
Этим
средством он руководствуется как бегством от
собственной душевной боли.
Эрих Фром, ―Искусство любви‖ Підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом його індивідуалізації і, одночасно, – захист соціального і психічного здоров'я всіх його учасників за допомогою застосування методів і технологій практичної психології і соціальної роботи є основною метою функціонування психологічної служби системи освіти. Одним з основних та актуальних видів діяльності практичного психолога та соціального педагога в нашій школі є профілактика та корекція відхилень в психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці дітей нарізних вікових етапах їх розвитку. Тому соціально-психологічні проблеми, що виникають у дитячому і підлітковому середовищі, особливості процесу взаємодії учнівського і педагогічного колективів не залишаються осторонь від нас.
Діти групи ризику з ознаками соціальної і педагогічної занедбаності, емоційної дезадаптації, з відхиленнями у поведінці, з порушеннями психосоматичного і нервово-психічного здоров‘я, схильними до залежностей та правопорушень, складними взаємовідношеннями у сімейному середовищі насамперед потребують нашої уваги. Надання своєчасної та адекватної допомоги дітям групи ризику залежить від співпраці всіх учасників навчально-виховного процесу. Вона будується на принципах взаємодопомоги, емоційної підтримки, має чітко визначені орієнтири діяльності всіх фахівців, що взаємодіють між собою в інтересах дітей. У працівників психологічної служби, нормативними документами визначено багато спільних завдань в їх професійній діяльності. Разом з тим, є відмінності у функціональних обов'язках психологів і соціальних педагогів. Ми вважаємо, що знання і усвідомлення спільних і відмінних завдань у роботі працівників психологічної служби є неодмінною умовою підвищення ефективності і якості соціально-педагогічної та психологічної допомоги. Однією з найгостріших та актуальних проблемна сьогодні, є зростання правопорушень і злочинності, скоєних дітьми, підлітками та молоддю.

12 Педагогічна практика стверджує, і це засмучує, що серед учнів все більше стає важковиховуваних. Таку категорію дітей іноді класифікують як діти і підлітки з нестандартною поведінкою. Це викликає стурбованість і примушує сконцентрувати увагу на профілактиці девіантної поведінки серед дітей. Важливо пам‘ятати, що діти набувають непривабливий соціальний образне тому, що вони такими народжуються, а під впливом різних, головним чином, незалежних від них факторів ризику.
Фактори та причини виникнення відхилень у поведінці категорії
дітей групи ризику та появи важковиховуваних учнів

Нескладні розлади нервової системи, затримка психічного розвитку, різні види акцентуації. Сімейні конфлікти – дитина всім ї є засобом вирішення батьківських конфліктів. Несприятлива мікросоціальна середа, відсутність виховання дитини вдома (сім’ї з активною аморальною спрямованістю, сім'ї з низьким виховним потенціалом, неправильні виховні позиції матері або батька. Відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці. Несвоєчасне виявлення у дитини як позитивних, такі негативних якостей. Відсутність захисту та надання допомоги дитинів процесі її розвитку. Втрата інтересу до школи. Неспроможність соціально-прийнятими засобами компенсувати свою дезадаптацію. Труднощі адаптації дошкільного життя. Ми розуміємо, що існує ряд об'єктивних причинна які шкільна психологічна служба не мають впливу. Але модель системи здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей групи ризику, розроблена творчою групою фахівців соціально-психологічної служби міста Сєвєродонецька, на основі аналізу практичного та теоретичного досвіду своїх колег (додаток №1) дає нам можливість виконувати свою роботу ефективно, надавати своєчасну якісну допомогу дітям, що потрапили в несприятливі умови, а також їх сім'ям. При річному плануванні напрямків і форм роботи з дітьми групи ризику працівниками психологічної служби та адміністрацією навчального закладу обов'язково повинні бути узгоджені спільні дії. Вирішуючи кожен своє завдання, адміністрація школи, педагоги та соціально-психологічна служба повинні робити це у тісному контакті. Надаючи допомогу дітям групи ризику практичні психологи та соціальні педагоги, займаються вирішенням однакових проблем, їх завдання реалізуються водній площині, проте шляхи вирішення будь-якої з проблему кожного різні. Різною так само є і специфіка професійної діяльності. Пропонуємо вам порівняльну характеристику основних напрямів і функцій діяльності практичного психолога і соціального педагога.

13
Характеристика діяльності
практичного психолога і соціального педагога
Соціальний педагог
Практичний психолог
Відмінності

Здійснення соціально-педагогічної патронажу. Забезпечення реалізації виховної функції, функції соціальної допомоги та захисту. Консультація учнів, батьків, вчителів та інших осіб з питань соціальної педагогіки надання необхідної соціально-педагогічної допомоги дітям, підліткам, які потребують турботи або перебувають у складних життєвих обставинах. Посередництво між освітніми установами, сім'єю, забезпечує дотримання норм захисту прав дітей і підлітків, представляє їх інтереси в відповідних інстанціях. Вивчення особливостей діяльності та розвитку учнів, в мікроколективі, шкільному колективів цілому, вивчення спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей і підлітків. Сприяння налагодженню нормальних міжособистісних взаємин усім ї, дитячих та дорослих колективах. Допомога педагогам у вирішенні конфліктів з дітьми. Робота з внутрішнім світом учня, з його душею. Участь в організації психологічного супроводу навчально-виховного процесу. Формування психологічної культури учнів, педагогів, батьків або осіб, які їх замінюють, консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально-виховного процесу. Зміцнення психічного та психологічного здоров'я учнів. Виявлення причин, які ускладнюють розвиток особистості дитини Планування, розробка, впровадження в практику розвиваючих, корекційних програм. Виявлення та обстеження учнів, які потребують психічної корекції та психорегуляції, надання їм психологічної підтримки. Психологічна експертиза, психолого- педагогічна корекція девіантної поведінки.
Спільне в діяльності практичного психолога
і соціального педагога

Участь у здійсненні навчальної, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного індивідуального розвитку учнів, збереження їх повноцінного психічного здоров'я. Розкриття здібностей, талантів дітей групи ризику. Допомога у професійному самовизначенні молоді. Здійснення первинної профілактики правопорушень, девіантної поведінки дітей, утому числі алкоголізму, наркоманії, куріння, ранніх статевих стосунків. Пропаганда здорового способу життя. Залучення дітей, батьків та громадськість до організації та проведення педагогічних заходів, акцій. Організація соціально значимої діяльності дітей в соціумі. Сприяння соціалізації, соціальної адаптації дітей, підлітків, молоді.

14 Виявлення дітей з соціально-емоційними проблемами здійснюється намив процесі дослідження особливостей контингенту учнів або внаслідок одержання сигналу щодо проблеми від самого учня, педагога, батьків або інших представників найближчого оточення дитини. Зазвичай, психологу або соціальному педагогу складно самостійно охопити весь учнівський колектив. Тому виконання цього завдання відбувається у співпраці з класними керівниками, які складають соціальні паспорти класів. Загальне вивчення контингенту учнів відбувається двічі нарік (вересень, січень) ці результати входять до загального шкільного соціального банку даних дітей. Аналізуючи зібрану інформацію, ми умовно поділяємо зазначену категорію учнів та їх сімейна дві розширені групи групу ризику та група внутрішньошкільного обліку. Формуючи банк даних, ми повинні дотримуватися принципів конфіденційності і збереження таємниці дитини, користуватися інформацією тільки для службових цілей. Інформація щодо дітей тієї чи іншої групи ризику надається методичному центру в узагальненому вигляді, але кожен фахівець психологічної служби певного навчального закладу має конкретні звітні документи, які належать до службової документації та мають обмежений доступ. Діагностика проблем особистісного та соціального розвитку дітей та підлітків необхідна для уточнення соціальних і психолого-педагогічних особливостей кожної дитини, відомості про який надійшли до банку даних. Для цього ми працюємо з дитиною, з класним керівником, вчителями, батьками з метою з'ясування ситуації, в якій перебуває дитина. Після виявлення учнів групи ризику психологічна служба школи у співпраці з класними керівниками переходить до збирання додаткової інформації про особливості соціально-психологічних умов, в яких знаходиться кожна дитина. Таке поглиблене дослідження в першу чергу має наметі встановити первинну причину, яка призвела до того чи іншого негативного прояву в поведінці. Схема збору інформації бесіда з учителями, які викладають у цьому класі, з метою вивчення характеру поведінки учнів під час уроків бесіда з батьками вивчення особливостей психофізіологічного розвитку дитини вивчення даних про успішність учня, аналіз навчальних проблем вивчення особливостей статусу дитини в учнівському колективі (соціометричне дослідження, спостереження. Соціальний педагог спільно з практичним психологом виявляють позитивні та негативні впливи на особистість дитини, вікові, особистісні особливості дітей, їх здібності, інтереси, ставлення до школи, навчання, їх коло спілкування поза школою. Діагностичний інструментарій соціального педагога містить у собі величезну кількість анкет для виявлення різних соціальних позицій. Щодо цього діяльність соціального педагога має спільне з діяльністю практичного психолога. Наприклад, виявлення соціальних проблем, таких як ступінь задоволеності школярів і батьків навчально-виховним процесом, взаємини

15 учнів один з одним – соціометрія. Після аналізу зібраної інформації психолог і соціальний педагог спільно мають можливість сформувати гіпотезу щодо виявлених проблем дитини соціальних проблем в емоційно-вольовій сфері проблем в інтелектуальній сфері проблем в особистісній сфері проблем соматичного характеру. Такий скринінг дає можливість здійснювати психологічний та соціальний супровід з урахуванням індивідуальних особливостей контингенту учнів і простежувати його ефективність, що, у свою чергу, проводить до підвищення якості здійснюваної роботи. Враховуючи отримані дані, практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник, заступник директора з виховної роботи розробляють спільний план індивідуального психолого-педагогічного супроводу учня групи ризику. На кожного учня цієї групи оформляється комплект документів Соціальний паспорт учня і його сім'ї. Акт обстеження умов проживання дитини. План профілактичної роботи класного керівника з учнем, його родиною. План індивідуального психолого-педагогічного супроводу учня групи ризику.
5.
Психолого-педагогічна характеристика особистості учня (за результатами психодіагностичних досліджень. Індивідуальна психологічна діагностична карта. Індивідуальна карта соціально-педагогічного супроводу. Індивідуальна карта психологічного супроводу Бланки анкет, малюнки. Для здійснення соціально-психологічного супроводу ми обов‘язково повідомляємо батькам цілі, зміст, форми роботи з учнем. Соціальний супровід нами здійснюється шляхом надання дитині різних видів психологічної допомоги, консультування, захисту інтересів дитинів органах державної влади. Тривалість соціального супроводу окремої дитини залежить від гостроти проблем, які існують, рівня розвитку адаптаційного потенціалу дитини, ступеня функціональної можливості дитини самостійно подолати труднощі, рівня розвитку зв'язків дитини з мікро-і макросередовищем. Соціальний педагог повинен бути головним посередником між дитиною і тими, хто її оточує вчителями, класним керівником, адміністрацією, представниками міліції, суду, інших відомства також іноді і батьками або опікунами. Принципова відмінність нашої професійної діяльності полягає в активній позиції соціального педагога щодо дитини, яка опинилася в складній життєвій ситуації.

16 Психолог допомагає дитині чи родині, як правило, тоді, коли до нього звернулися. Нав'язувати допомогу, втручатися у внутрішній світ без запрошення він не може, тому що в психологічній роботі це неефективно і неетично. Соціальний педагог не тільки має права, але і зобов'язаний втрутитися в ситуацію, коли загрожує небезпека життю та здоров'ю дитини. Наприклад, при жорстокому, із застосуванням фізичного і психічного насильства всім ї, або при байдужому ставленні батьків. У таких ситуаціях соціальний педагог відвідує дитину вдома, обстежує умови його життя. Робить вінце як офіційна особа – разом з класним керівником і дільничним міліціонером. Далі він зв'язується з різними інстанціями соціального захисту. Соціальний педагог повинен бути головним посередником між дитиною і тими, хто її оточує вчителями, класним керівником, адміністрацією, представниками міліції, суду, інших відомства також іноді і батьками або опікунами. Наша з вами професійна робота з дітьми групи ризику неповинна і не може замінити собою педагогічну роботу. Не тому, що психологи та соціальні педагоги не кращі вихователі, ніж вчителі. Атому що в підході до дитини або підлітка кожен з них діє своїми засобами і реалізує свої завдання педагог задає систему загальних цінностей, моральних ідеалів особистісного розвитку психолог контролює формування та оптимальне функціонування відповідних психологічних механізмів. На відміну від діяльності практичного психолога або звичайного педагога навчального закладу, в роботі соціального педагога провідну роль грає не навчальна, а передусім функція соціальної допомоги і захисту. Він координує діяльність і взаємодію всіх суб'єктів соціального виховання сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків формує демократичну систему взаємин у підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих. Заміна цих завдань (що часто зустрічається в практиці) виявляється малоефективним для надання своєчасної допомоги дітям групи ризику і створюють умови для виникнення професійної неповноцінності яку вчителя, такі у психолога, соціального педагога, професійних конфліктів між ними.
Соціально-психологічна служба досліджує проблеми, які негативно впливають на дитину, сім'ю і мікросередовище, створює педагогічні умови для благополуччя дитини, що дозволяє йому придбати позитивний соціальний досвід, засвоїти цінності та організовувати свою життєдіяльність повноцінно. Педагогічні працівники неспроможні змінити внутрішній світ дитини без його власної волі, власного бажання, але можуть взаємодіяти, пропонуючи різні шляхи вирішення тих чи інших завдань або проблем, можуть організовувати співпрацю.

17
СИСТЕМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ
УЧНІВ ГРУПИ РИЗИКУ
Зміст діяльності
Категорія
учасників
навчально-
виховного процесу
І. Профілактичний напрям Ознайомлення з основами правової відповідальності.
2.
Соціально-психологічна просвіта учасників навчально-виховного процесу (педагогічного колективу, учнів, батьків. Робота шкільної ради профілактики правопорушень. Виявлення сімей, у яких мають місце асоціальні схильності батьків, несприятливий психологічний клімат. Формування в учнів відповідального ставлення до свого здоров‘я. Професійна орієнтація, співпраця з працівниками міського центра зайнятості. Співпраця зі службою у справах неповнолітніх, кримінальною міліцією, медичними закладами, Центром соціальних служб для дітей та молоді, Центром дитячої творчості.

Заступник директора з виховної роботи, Педагог- організатор, Соціальний педагог, Психолог, Члени ради школи
ІІ. Діагностичний напрям
1. Соціально-педагогічна діагностика:

виявлення дітей групи ризику за медичними, соціальними, поведінковими критеріями (складається соціальний паспорт класу вивчення найближчого соціального оточення дитини, умов сімейного виховання склад, культурний рівень батьків, матеріально- побутові умови життя дитини, характер взаємовідношення між членами родини визначення соціального статусу дитини в колективі, його ставлення до однолітків, характер взаємного впливу, особливостей соціальної поведінки. констатація певного неблагополуччя в діяльності і поведінці дитини.
2. Психологічна діагностика:

мотиваційної сфери інтересів, ідеалів, нахилів, здібностей, професійної спрямованості особливостей пізнавальних процесів

характерологічних та психофізіологічних особливостей
­

емоційно-вольової сфери.


Соціальний педагог,


- Психолог
ІІІ. Аналітична робота
1.
Аналіз сукупності наявних даних, можливих причин неблагополуччя дитини, особливостей випадку дезадаптованості. Розробка індивідуальних планів роботи з дитиною з метою надання комплексної (соціально-психолого-педагогічної) допомоги в її особистісному розвитку, успішній самореалізації. Соціальний педагог, Психолог Класний керівник
ІV. Консультативна робота на підставі соціально-психологічної діагностики.
1. Організація сімейного консультування з метою соціально-
психологічної підтримки

відновлення виховного потенціалу сім‘ї, підвищення психолого- педагогічної компетентності батьків допомога в організації діяльності дитини поза школою, індивідуальна допомога в вихованні попередження асоціальних проявів, жорстокого ставлення до


Соціальний педагог


Психолог

18 дітей. надання консультаційної допомоги батькам щодо, вибору оптимальних напрямків допрофільного та профільного навчання, професійного самовизначення дитини.
2. Консультації педколективу з метою допомогти вчителю
усвідомити значущі проблеми учнів

допомогти учню вирішити їх соціально-допустимим шляхом надання рекомендацій щодо організації педагогічно доцільного спілкування, реалізації індивідуального підходу під час навчально-виховного процесу ознайомити з ситуаціями, що провокують дезадаптивну поведінку проведення психолого-педагогічних консиліумів.
3. Консультування учнів з метою розв’язання наступних проблем
­

формування у підлітка здатності аналізувати особливості свого характеру, небезпечних для нього ситуацій, підвищення здатності підлітка до розпізнавання і попередження їх, розширення діапазону варіантів поведінки у складних для нього ситуаціях
­

розкриття можливостей їхньої особистості, участі у суспільно- корисних справах, вийти на адекватні для його характеру способи саморегуляції, види діяльності
­

виховання етично - правової переконливості
­

рання професійна консультація з метою розкриття власних можливостей дитини, спільно з учнем сформувати позитивну програму майбутнього.
V. Корекційно – розвивальна робота
1.
Використання групової психокорекції, профорієнтаційних рольових ігор, корекції дезадаптивної поведінки методом скритого психологічного тренінгу. Включення учня в соціально-корисні види діяльності (позакласна та позашкільна діяльність, громадські доручення, залучення до роботи в дитячих громадських організаціях, профільних факультативах, гуртках. Гуманізація міжособистісних відношень в класному колективі для виключення ізоляції дезадаптованих дітей. Надання індивідуальної допомоги в значущій діяльності, ліквідація прогалину знаннях, створення ситуацій успіху під час навчання. Рання професійна орієнтація. Сімейна психотерапія.


Соціальний педагог


Психолог


Класний керівник


Вчителі- предметники


Педагог- організатор
VI. Реабілітаційна діяльність
1.
Соціально-психологічна підтримка підлітків та їх батьків.
2.
Психолого-педагогічна та соціальна-педагогічна реабілітаційна роботи з учнями та їх соціальним оточенням охорона прав, соціальний захист та опіка, попередження бездоглядності відновлення соціального статусу, збереження темпів психофізичного та особистісного розвитку дитини подолання шкільної та сімейної дискримінації гармонізація психічного та особистісного розвитку, формування позитивного образу Я Направлення для консультування до медичних закладів з метою надання медико-педагогічної реабілітації. Соціальний педагог Психолог Класний керівник Шкільний лікар

19
Література
1.
Гармаш О.В. Моніторинговий психологічний супровід навчально- виховного процесу як умова забезпечення розвитку особистості. // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. - № 2-3. – с.
2.
Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога. – Мс. СІ. Подмазін, О.І.Сібіль. Як допомогти підлітку з важким характером. – К НПЦ Перспектива, 1996. – 160 с. Професійна діагностика Упорядник
Т.Гонтаренко.
– К
Ред.загальнопед.газ., 2004. – 120 с. – (Бібліотека Шкільного світу. Професія соціальний працівник / Упоряд.: С.Максименко,
О.Главник, За заг.ред.К.Шендеровський, І.Ткач – К В.Главник, 2005. –112 с.
– (Бібліотека соціального працівника. Психолог на педраді / Упоряд. О. Главник. – К .: ред. загальнопед. газ, 2003, – 128 с. (Б-ка „Шк.. світу.
7.
Рабочая книга школьного психолога / И.В.Дубровина, М.К.Акимова,
Е.М.Борисова и др.; Под ред.И.В.Дубровиной.- М Просвещение, 1991. –
303 с.

20
1.3. ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА УЧНІВ ФОРМИ, ПРОЯВИ, КОРЕКЦІЯ
(інформаційно-методичні матеріали)
Білецька ВВ, практичний психолог лабораторії практичної психології і соціальної роботи Миколаївського обласного
ІППО
Бачити гарне в людині завжди важко…
Гарне в людині доводиться проектувати,
І вихователь зобов’язаний це робити.
А. С. Макаренко
Щоб змінити людей, їх треба любити.
Влив на них – пропорційний любові до них.
І. Песталоці Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була однією з найважливіших у педагогіці, психології, кримінології, але сьогодні, вона носить масовий характер та потребує особливої уваги. Аналіз психолого–педагогічної літератури дозволив зробити висновок, проте що цій проблемі велику увагу приділяли такі науковці як І. Єрмаков, О. Зюбіна, Л. Сохань, М. Рижков, Е. Павлютенков, В. Крижко, Т. Титаренко, М. Степаненок, О. Дьяченко, Б. Рей, Г. Халаш та ін. Однак, порушення життєвої компетентності не розглядалося в руслі чинників становлення девіантної поведінки. Тому метою нашої роботи є визначення складових життєвої компетентності, спотворення яких викликає становлення девіантної поведінки. Компетентність – це здатність приймати рішення й нести відповідальність за їх реалізацію у різних галузях людської діяльності. Поняття компетентності передбачає сукупність фізичних та інтелектуальних якостей людини і властивостей, необхідних людині для самостійного й ефективного виходу з різних життєвих ситуацій, щоб створити кращі умови для себе в конструктивній взаємодії з іншими. Отже, компетентність означає наявність знань прорізні аспекти життя людини, навичок творчого володіння інтелектуальним і фізичним інструментарієм, здатності взаємодіяти з іншими людьми в різних ситуаціях, враховуючи конфліктні [17]; характеризує повноту, достатність та адекватність здійснюваних дій, що базуються на наявності великих знань та відповідного практичного досвіду [8]. Під компетентністю сьогодні розуміється інтегрована характеристика якостей особистості людини і рівня її підготовки до виконання діяльності у певній галузі діяльності. Компетентність включає когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативний компоненти [15]. Тому, розглядаючи компетентність, важливо враховувати не тільки те, що знає людина і якими методами вона користується, але і те, що рухає її діями, які погляди вона поділяє, як вона реагує нарізні ситуації, причому все

21 це розглядається не окремо, а в цілому. Крім цього компетентність – це ситуативна категорія, тому що виражається в готовності до здійснення якої- небудь діяльності в конкретних життєвих ситуаціях. Зовнішня дійсність структурується відповідно до внутрішньої, а внутрішня, у свою чергу, відтворює вплив навколишнього середовища [4,5] Прояв компетентності можна оцінити тільки на основі сформованої в людини сукупності умінь та її поведінкових реакцій. Аналіз зазначених положень дає змогу висловити думку проте, що некомпетентність може служити критерієм девіантного розвитку людини. Розглядаються окремі сторони компетентності у спілкуванні, інтелектуальна компетентність, соціально – психологічна компетентність. Критерії комунікативної компетентності вперше були сформульовані Т. Гордоном. Він визначив її як уміння вийти з будь-якої ситуації, не загубивши внутрішньої волі і водночас не давши втратити її партнерові по спілкуванню. Таким чином, критерієм компетентності є партнерська позиція в спілкуванні або на рівних (на відміну від прибудови зверху або прибудови знизу. У працях Ю.Ємельянова, Л. Петровської та ін. під комунікативною компетентністю розуміється здатність установлювати і підтримувати необхідні контакти з людьми. До складу компетентності включають певну сукупність знань і вмінь, що забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу Характерною рисою девіантних підлітків є недостатня сформованість у них навичок спілкування, а саме замкнутість нездатність одержувати інформацію в спілкуванні нездатність використовувати зворотний зв'язок, тобто наявність труднощів при формулюванні запитання для одержання додаткової інформації нездатність звернутися по допомогу і прийняти її нездатність брати участь у спільній діяльності з іншими дітьми при виконанні спільного завдання. Як ми бачимо, такі характерні риси являють собою критерії наявності відхилень у комунікативній сфері або критерії девіантності. Когнітивна компетентність дає змогу визначити, що є істина, а що- неправда. Удосконалення когнітивної компетентності сприяє, з одного боку, пізнавальній активності суб‘єкта діяльності в пошуках життєвої істини, аз іншого, – використанню розуму як засобу аналізу проблемної ситуації, обставин, самоаналізу, власної позиції, можливості і здатності позитивного вирішення проблеми. На основі осмислення проблеми відбувається спочатку схвалення в почуттях, а потім здійснюється моральний вибір, вольове рішення – прийняття моральних цінностей, моральних вимог як керівництво поведінкою та діяльністю. Когнітивна компетентність визначає здатність людини розуміти саму себе, тобто усвідомлення власних бажань, цілей та можливостей їх досягнення, нормативів поведінки у суспільстві та завдань, які ставляться

22 перед нею. Критеріями наявності відхилень у когнітивній сфері підлітка можна вважати ситуативний інтерес до інших людей відсутність розуміння мотивів поведінки та емоційного стану іншої людини нестійка самооцінка ситуативне самосприйняття підвищений рівень тривожності нездатність передбачати наслідки власних дій нездатність до логічного узагальнення нездатність розуміти логіку розвитку ситуації взаємодії, значення поведінки інших людей нездатність розуміти невербальні реакції іншої людини нездатність мислити абстрактними категоріями. Компетентність в емоційно – вольовій сфері несе в собі домінуюче психологічне навантаження у формуванні моралі підлітка, бо в цьому відбувається ставлення особистості до моральних вимог і норм. Вона є також джерелом мотиваційної збуджувальної функції моральної спрямованості особистості, відкриває для неї ставлення до себе як цінності ідо іншого як до самого себе, відкриває цінності переживання, обрії спілкування і почуттів. Людина, духовно дефективна з дитинства, може виробити в себе навіть особливий душевний уклад, який при неуважному спостереженні може бути прийнятий за характері особливі погляди, що помилково приймаються за переконання. Насправді вона, безпринципна й безхарактерна, залишається завжди рабом своїх дурних пристрастей, полоненою вироблених душевних механізмів, які тримають її і всесильні в її житті, позбавлені духовних вимірів і складають криву її потворної поведінки. Вона не опирається їм, але спритно насолоджується їхньою грою, примушуючи наївних людей приймати її злу одержимість за волю, її інстинктивну хитрість за розум, поривання її злих пристрастей за почуття [6]. Воля – це здатність людини діяти у напрямі свідомо поставленої мети, долаючи при цьому внутрішні перешкоди (тобто свої безпосередні потяги та устремління [7], тільки докладаючи вольових зусиль, індивід віддає перевагу мотивам, спрямованим на досягнення своєї мети, а якщо вольові зусилля не докладаються, то гору беруть безпосередні потяги і цей процес відбувається імпульсивно та ситуативно. Критеріями несформованості емоційно–вольової компетентності можуть бути емоційна нестійкість невпевненість у власних силах тривожність та неадекватне сприйняття дійсності нездатність контролювати свою поведінку та емоції погана стресостійкість висока емоційна напруженість нездатність адаптуватися до обставин, що змінюються

несформованість емпатії. Кардинальні зміни, пережиті нашим суспільством у всіх сферах політичного й соціально-економічного життя, не можуть не поширюватися на превентивну й пенітенціарну практику в області попередження й корекції відхиленої поведінки дітей і підлітків. Всі ці негативні прояви стали поштовхом до розвитку превентивної педагогіки, яка використовує найрізноманітніші педагогічні, психологічні

23 методи для подолання соціальних відхилень серед підлітків і молоді.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал