України практичний посібник Київ 2014 2




Сторінка1/35
Дата конвертації03.12.2016
Розмір5.48 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35
Національна академія педагогічних наук України Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи











ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДІТЬМИ, СХИЛЬНИМИ ДО
ПРОЯВУ ДЕВІАНТНОЇ, ДЕЛІНКВЕНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

(з досвіду роботи спеціалістів психологічної служби
системи освіти України)


практичний посібник Київ
2014

2
УДК 37.015.3+159.925.8
ББК 88.88.4 П
Рекомендовано до друку Радою Українського науково-методичного центру
практичної психології і соціальної роботи (протокол № 6 від 24.07.2014 р)
Упорядники:
В.Г. Панок , Ю.А. Луценко

Авторський колектив
Воронкевич Н.В., Білецька ВВ, Абухажар О.П., Акімова НМ, Боцвінко ММ, Бринь А.Б., Вареник С.В., Гіду А.Ю., Гулєвич Т.М., Дмитрюк ОС,
Заварова Н.В., Звоновська О.І., Кожушко ВВ, Комар НА, Лабузько В.Г.,
Луценко І.В., Луценко Ю.А., Полозюк Ю.М., Чаглій І.Д., Шостак Т.М.


П86
Психолого-педагогічна робота з дітьми, схильними до прояву
девіантної, делінквентної поведінки (з досвіду роботи спеціалістів психологічної служби системи освіти України) Електронний ресурс] / авт. кол.: О. П. Абухажар, НМ. Акімова, ВВ. Білецька та ін ; упор В. Г. Панок, Ю. А. Луценко – К. : Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2014. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ;
12 см.

Видання «Психолого-педагогічна робота з дітьми, схильними до прояву девіантної, делінквентної поведінки (з досвіду роботи спеціалістів психологічної служби системи освіти України)» підготовлено на виконання пункту 3.4 наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.08.2012 р. № 888 Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до року. Наукова актуальність тематики полягає у вивченні, узагальненні та поширинні кращої практики роботи працівників психологічної служби щодо організації і проведення роботи з дітьми схильними до правопорушень, їх батьками і педагогами. Посібник складається із трьох розділів. Перший – «Теоретико-методологічні аспекти роботи спеціалістів психологічної служби з проблеми девіантної поведінки дітей. Другий
– Організація корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи з дітьми з девіантною поведінкою в умовах ЗНЗ». Третій – Використання арт-терапевтичних техніку роботі з девіантними дітьми». Для практичних психологів, соціальних педагогів, педагогічних працівників, викладачів, студентів із зазначених спеціальностей.
ISBN 978-617-7118-10-6

Український НМЦ практичної психології і соціальної роботи, 2014



3
ЗМІСТ
Передмова
4
Розділ І.
Теоретико-методологічні аспекти роботи спеціалістів
психологічної служби з проблеми девіантної поведінки дітей
5
1.1. Луценко Ю.А. Організація профілактичної і корекційної роботи з дітьми з різними проявами девіантної поведінки.
5
1.2. Воронкевич Н.В. Модель ефективної взаємодії практичного психолога та соціального педагога у роботі з дітьми групи ризику
11
1.3. Білецька ВВ. Девіантна поведінка учнів форми, прояви, корекція
(інформаційно-методичні матеріали)
20
1.4. Акімова НМ, Білецька ВВ. З досвіду організації і проведення акції Плекаємо в серцях добро
58
Розділ ІІ.
Організація корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи
з дітьми з девіантною поведінкою в умовах ЗНЗ.
119
2.1. Дмитрюк ОС. Програма курсу корекційних занять зі зниження агресивності дітей 5 – 6 років
119
2.2. Кожушко ВВ. Корекційно-розвивальна програма Людина починається з добра
147
2.3. Чаглій І.Д., Бринь А.Б. Корекційно-розвивальна програма Кроки до дорослості
204
2.4. Полозюк Ю. М. Програма психолого – педагогічної корекції агресивних проявів у дітей підліткового віку Життя без агресії (для підлітків 12-14 років)
238
2.5. Гулєвич Т.М. Профілактика негативних явищ в молодіжному середовищі (просвітницька програма)
277
2.6. Лабузько В.Г. Корекційна програма для підлітків Моє життя-мій вибір.
323
2.7. Гіду А.Ю. Корекційно-розвивальна програма профілактика девіантної поведінки підлітків
351
2.8. Шостак Т.М. Корекційно-розвивальні заняття Попередження та корекція девіантної поведінки в підлітковому віці
376
2.9. Комар НА. Програма корекції девіантної поведінки у підлітків
399
2.10 Боцвінко ММ. Корекційно – розвивальна програма «Розв‘язання складних проблем
410
2.11 Заварова Н.В., Луценко І.В. Корекційна програма подолання агресії у дітей з девіантною і делінквентною поведінкою
432
2.12 Звоновська О.І. Формування психологічної компетеності у батьків і педагогічних працівників
456
Розділ ІІІ. Застосування арт-терапевтичних техніку роботі з девіантними
дітьми
477
3.1. Абухажар О.П. Програма соціально-психологічного тренінгу для важковиховуваних учнів та педагогічно занедбаних підлітків (з використанням елементів арт-терапії)
477
3.2. Вареник С.В. Корекція девіантної поведінки підлітків через соціально- психологічний театр маска
490


4
Передмова

Діяльність практичного психолога і соціального педагога має багатокомпонентну структуру. Одним із основних завдань такої діяльності є забезпечення психологічного і соціально-педагогічного супроводу дітей, котрі мають проблеми з поведінкою. Ці учні як правило включені до складу дітей групи ризику і перебувають на внутрішкільному обліку або на обліку в органах і службах у справах дітей. Дослідники виокремлюють низку ризикованих сфер, факторів, які можуть призвести до формування і прояву девіантної (поведінки, яка порушує встановлені в суспільстві норми, делінквентної (протиправної поведінки яка порушує встановлені норми законів) чи адитивної поведінки (залежної від вживання алкогольних, наркотичних речовин. Розшарування суспільства за соціальним статусом, матеріальними статками, бідність, наявність всім ї родича з кримінальним минулим, відсутність інфраструктури для позашкільної роботи, вживання алкоголю і наркотиків – ось неповний перелік факторів, які можуть сприяти формуванню асоціальної поведінки. Слід також вказати на суто психологічні причини (особливості і порушення психічної діяльності, які вимагають поглиблених знань у спеціалстів. З огляду на вищевказане, фахівці психологічної служби повинні комплексно підходити до організації корекційної роботи із вказаною категорією учнів. Вивчити причини і особливості прояву девіантної і делінквентної поведінки насьогодні вжене достатньо. Потрібно побудувати цілісну систему роботи із залученням батьків, інших спеціалістів, класного керівника, представників адміністрації навчального закладу для досягнення ефективного кінцевого результату. Основою такої роботи може стати індивідуальний план корекції (розвитку, який визначає конкретні цілі з урахуванням індивідуальної ситуації дитини. Такий план ґрунтується на твердженні – МИ ВІРИМО У ЗМІНИ. Нерідко вчителі і педагогічний колектив в цілому виступає стримуючим фактором для дитини з девіантною поведінкою нав‘язуючи їй сигму на весь період навчання. Даний посібник розроблено на виконання Наказу МОН України Про
затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та
спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської
молоді на період до 2015 року від р. № 888. Передумовою до видання була тривала робота, що включала аналіз надісланого матеріалу, відбір кращого досвіду і програм, систематизація, робота з авторами щодо їх удосконалення. Представлені корекційні програми рекомендовано до використання у роботі практичними психологами, соціальними педагогами в обсязі 40-ка годинного навантаження, атому не потребують додаткового затвердження. Теоретичний матеріал викладений у змісті посібника стане корисним у самопідготовці, підвищенні професійної компетентсті психологів, соціальних педагогів, а також при підготовці тематичних педрад, семінарів, тренінгів.



5
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ
СПЕЦІАЛІСТІВ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ З ПРОБЛЕМИ
ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ
1.1.

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ І КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З
ДІТЬМИ З РІЗНИМИ ПРОЯВАМИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ.
Ю.А. Луценко, науковий співробітник Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи
НАПН України Організація профілактичної, превентивної та корекційної роботи з дітьми, котрі схильні до прояву девіантної поведінки є одним із основних завдань діяльності спеціалістів шкільної психологічної служби. Такі діти, як правило перебувають на внутрішкільному обліку, а часто і на обліку в кримінальній міліції у справах дітей, службі у справах дітей. Таким чином у відношенні до дитини з девіантною поведінкою повинні застосовуватися комплексін заходи спрямовані перш за все на вивчення мотивів прояву девіантної чи протиправної поведінки, зменшення ризиків повторного прояву такої поведінки, усунення умові факторів, які її провокують. Натомість на практиці стикаємося із ситуацією, коли виключно психолог школи полишається винним утому, що дитина з девіантною поведінкою скоює правопорушення і потрапляє у поле зору правоохоронних органів. Така ситуація підтверджує викривлене уявлення представників адміністрації навчальних закладів, батьків, інших спеціалістів про функції і повноваження психолога і соціального педагога. Водночас від останніх залежить найголовніше – вивчення індивідуальної життєвої ситуації дитини, особливостей функціонування її психіки, складання індивідуального плану корекції, визначення кого саме із відповідних фахівців і спеціалістів необхідно долучити. Вивчення досвіду організації психолого-педагогічного супроводу дітей з девіантною і делінквентною поведінкою у Канаді, Королівстві Нідерландів,
Щвейцарії підтверджує необхідність розширення повноважень і прав власне навчального закладу. Наприклад, у випадку підозри щодо факту вживання алкогольних чи наркотичних речовин, Рада школи, до складу якої входять представники батьківства, адміністрації, учнів старших класів, поліцейський, який закріплений заданим закладом, може прийняти рішення про нагайний аналіз на вмісту сечі вказаних речовин. У випадку підтвердження такого учня негайно локалізують із ясовують всі обставини долучаючи батьків. У випадках прояву фізичної агресії учня негайно локалізують в окрему кімнату, туди ж викликається психолог, який за допомогою спеціальних технік, вправ допомагає дитині заспокоїтися, прийняти рішення про можливість перебування у класі. У більшості випадків гіперактивні діти щоденно

6 приймають ліки які знижують поріг збудження і дозволяють їй перебувати в учнівському колективі. Безпечречно, психологи забезпечують включення таких дітей у корекційні програми які спрямовані на зниження агресії, формування життєвих компетенцій, уміння долати конфлікти і працювати в команді.
Настогодня існує низка державних програм, відомчих наказів, які визначають основні завдання працівників психологічної служби системи освіти у роботі з дітьми з появами девіантної, делінквентної поведінки. Основна увага приділяється профілактичній роботі, яка ґрунтується на ранньому виявленні дітей з проблемами у поведінці, включенню їх до корекційної роботи, роботи з батьками та іншими педагогами. Відповідно до закону України Про орагни і служби у справах дітей ВР від 24 січня 1995 року, під профілактикою правопорушень серед дітей слід розуміти діяльність органів і службу справах дітей, спеціальних установ для дітей, спрямовану на виявлення та усунення причині умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіонів сім‘ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання. Таким чином профілактичну роботу можна умовно розглядати на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях. Актуальним питанням залишається що роботи з дитиною, яка постійно порушує поведінку, не піддається корекційним впливам і створює деструктивний мікроклімат в колективі Донедавна в системі освіти України функціонувало 11 шкіл соціальної реабілітації для неповнолітніх правопорушників. Вказані заклади було створено постановою Кабінету Міністрів України Про організацію діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації від 13 жовтня 1993 року №859. Основним завданням вказаних шкіл було корекція поведінки девіантних дітей та створення умов для їх реінтеграції в суспільство. У ті часи наповнюваність кожної школи становила 200-400 вихованців. У зв‘язку із зміною законодавства наповнюваність вказаних закладів почала стрімко спадати не дивлячись нате, що кількість дітей з девіантною поведінкою зростає з року в рік. Це пов‘язано з тим, що комплектація шкіл соціальної реабілітації відбувалася виключно за рішенням судів, однак такі рішення були досить непопулярні відносно неповнолітніх правопорушників. З іншої сторони, у вказані школи потрапляли виключно діти, які скоїли злочини і не досягли віку кримінальної відповідальності, таким чином для дітей з девіантною поведінкою можливість отримати корекційні психологічні послуги стало неможливим. З 1997 року в рамках експерименту на базі Фонтанської і Миколаївської шкіл соціальної реабілатції було стоврено Центри психолого-педагогічної корекції у які направлялися діти з різними формами девіантної поведінки. Недоліком у діяльності вказаних центрів було те, що в межах одного закладу перебувли діти, які порушили законі пройшли через машину правосуддя і діти, чкі законне порушували. Неможливість архітектурного відмежування вказаних категорій дітей призводило до так званого кримінального зараження, яке спостерігається

7 в умовах слідчих ізоляторів. Подібну позицію займає й Уповноважена з прав людини Валерія Лутковська: Позиція судів на сьогодні така, що рішення про поміщення дітей у місця несвободи виносяться дедалі рідше, що зумовило поступове зменшення наповнюваності шкіл і училищ соціальної реабілітації й закриття протягом 2012 року п‘яти таких закладів Щоб зберегти систему соціальної реабілітації від неминучого скорочення, стурбоване керівництво Міністерства освіти і науки 2008 року запропонувало на основі експерименту
Фонтанської ШСР створення центрів психолого-педагогічної корекції (далі – центр) для дітей з різними формами девіантної поведінки Підписання відповідного наказу МОН України № 738 від 07 08 2008 року регламентувало створення центрів на базі чотирьох шкіл соціальної реабілітації Свердловської, Харківської, Єнакіївської та Городоцької Діти, поміщені в центри, змішуються з вихованцями самої школи соціальної реабілітації, й на них накладаються ті самі обмеження, обов‘язки, умови режиму, програми навчання й соціальної реабілітації, що й на вихованців, які скоїли злочини Водночас підставою для поміщення в школу соціальної реабілітації (ШСР) є рішення суду, згідно з яким туди направляються учні (вихованці, які здійснили правопорушення, що мають ознаки суспільно небезпечного діяння, віком від 11 до 14 років. Підставою ж поміщення до центрує рішення відповідної територіальної служби у справах дітей і заява батьків (опікунів) Таким чином, по-перше, фактично втому самому закладі закритого типу можуть опинитися й діти віком до 11 років По-друге, поєднання цих двох видів ресоціалізаційної роботи з дітьми, які скоїли суспільно небезпечні діяння, і тими, хто має різні форми девіантної поведінки, фактично в рамках одного закладу (школи соціальної реабілітації) є невиправданим з погляду чинного нормативно-правового регулювання цієї сфери суспільних відносин.
[3; 8-9]. Одним з недоліків організації діяльності шкіл соціальної реабілітації був утруднений процес долучення батьків. Впровадження корекційної роботи з дитиною без залучення сім‘ї знижує її загальну ефективність та результативність, оскільки повертаючись за місцем проживання дитина опиняється у деструктивних і асоціальних умовах, що спричинює рецидивні прояви у поведінці. Нарівні держави визнана гостра необхідність створення спеціалізованих Центрів по роботі з дітьми з різними формами девіантної поведінки (Указ Президента України від 28.01.02 №113/2002 Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності, 24 травня 2011 року N 597/2011 Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні тощо, однак замість пошуку рішення щодо стоврення таких центрів, колишній склад МОН України прийняв рішення про закриття шкіл соціальної реабілітації як таких, що економічно невигідні, залишивши всього дві на всю Україну. Неважко передбачити, що через короткий проміжок часу приміщення колишніх закладів соціальної реабілітації прийдуть у невідповідність до вимог щодо організації діяльності закладу освіти, а обладнання буде повністю зіпсоване. Інвестуючи у систему покараннями відходимо від європейської моделі організації профілактичної і корекційної

8 роботи з неповнолітніми правопорушниками, підтримуючи тим самим каральну систему реагування на злочини. Така система повністю руйнує долю учасників (жертви і правопорушника, не сприяє визнанню відповідальності щодо скоєного правопорушення і позбавляє можливості відновити стосунки. Ситуація із закриттям закладів соціальної реабілітації та фактичною відсутністю Центрів психолого-педагогічної корекції для дітей з різними проявами девіантної поведінки покладає на шкільного психолога додаткові повноваження за організацію профілактики і корекції таких дітей в умовах навчального закладу. У вітчизняній педагогіці розроблено низку моделей профілактики, однак найбільш вдалою на наш погляд, є трирівнева модель, яка була описана в рамках виконання проекту Стратегії міліції щодо профілактики підліткової злочинності в Україні, що виконувався консорціумом організацій БО Український Центр Порозуміння, ГО Інститут проблем наркоманії та наркозлочинності» та Київський національний університет внутрішніх справ. Вказана трирівнева модель профілактики підліткової злочинності забезпечує зниження рівня злочинності серед неповнолітніх і захист інтересів громадив такий спосіб запобігає правопорушенням, усуваючи причини та обставини, що можуть спонукати підлітків чинити протиправні дії (проактивний підхід передбачає активну участь громадив процесі реабілітації дітей та молоді, що перебувають у конфлікті з законом або виявляють девіантну поведінку, зокрема надання підтримки та допомоги в її ресоціалізації та реінтеграції (включення в громаду створює умови для того, щоб правопорушники взяли на себе належну відповідальність за свої вчинки усвідомили наслідки скоєного й спрямували свої дії на їх виправлення та відновлення стосунків і миру в громаді відновний підхід) [5; 2-3]. Запропоновані три рівні профілактики відповідають рівням щодо суспільної небезпеки скоєного правопорушення 1) правопорушення у навчальному закладі чи громаді без правових наслідків 2) адміністративне правопорушення (з фіксуванням у кримінальній міліції у справах дітей 3) правопорушення або злочин, який має юридичні наслідки і відповідне покарання. В розрізі вказано проблематики, у фокусі діяльності спеціалістів психологічної служби конкретного навчального закладу перебувають діти, які систематично порушують правила кодексу поведінки (шкільні правила) чи створюють проблеми всім ї. Первинна профілактика полягає переважно втому, щоб сприяти налагодженню конструктивної соціальної взаємодії підлітків (соціально-прийнятної, законослухняної поведінки. Основними суб‘єктами профілактичної діяльності на цьому рівні є система освіти та шкільна служба розв‘язання конфліктів. Остання створюється під керівництвом психолога, соціального педагога, які пройшли відповідне навчання і мають повноваження щодо навчання дітей відновним практикам.
Насьогодні, вивчивши досвід діяльності Шкільних цетрів порозуміння

9 Шкільних служб примирення/Шкільних служб розв‘язання конфліктів) у Вінницькій, Луганській, Одеській, Миколаївській, Полтавській областях, Міністерство освіти і науки України активно підтримує започаткування таких службу межах конкретного навчального закладу, вважає медіацію серед однолітків потужним і ефективним інструментом для зниження ризиків вчинення правопорушень, насильства, агресивних дій. Моніторинг динаміки кількості конфліктів та правопорушень у тих закладах де впроваджуються програми примирення вказує на суттєве її зниження, а часто і взагалі припинення таких явищ. Діяльність шкільної служби порозуміння здебільшого пов‘язана із розв‘язанням конфліктів та реагуванням на прояви девіантної поведінки учнів школи. Робота шкільної служби, які вся модель профілактики злочинності, побудована на принципах відновного підходу. Важливим її елементом є підхід рівний – рівному, тобто профілактичну діяльність виконують переважно старшокласники, які пройшли спеціальне навчання. Старшокласники є нейтральними посередниками в розв‘язанні конфліктів, що виникають між учнями школи, проводять кола в класах та профілактичні заняття. Варто зауважити, що більшість конфліктів у школах, де є така шкільна служба, розв‘язують без втручання дорослих або застосування дисциплінарних заходів реагування. Але найбільша перевага цього способу реагування полягає втому, що завдяки участі в процедурах розв‘язання конфліктів учні приймають для себе інший спосіб побудови стосунків з однолітками. Шкільна служба розв‘язання конфліктів працює також над розв‘язанням групових конфліктів та побудовою безпечного середовища в навчальному закладі – проводить так звані кола для розв‘язання певної проблеми, ухвалення рішення, підтримання одного з учасників тощо. Ще один напрям діяльності шкільної служби розв‘язання конфліктів – упровадження програми розвитку життєвих навичок, яка сприяє соціальній реабілітації девіантних підлітків. Тоді як до координатора шкільної служби надходить інформація від інспектора міліції проте, що учень певної школи скоїв некримінальне правопорушення, застосовують мотиваційне консультування для залучення підлітка до програми життєвих навичок (або кіл підтримки. Якщо в родині підлітка складна (кризова) ситуація, координатор шкільної служби розв‘язання конфліктів вивчає можливість провести сімейну групову нараду або вжити інших заходів родинного консультування та соціальної допомоги. Сімейна групова нарада є програмою відновного підходу, її мета – розв‘язати певні проблеми чи усунути кризу в родині, наснажуючи членів родини до активної участі в процесі прийняття та виконання рішення. Члени мультидисциплінарної команди надають потрібну ресурсну підтримку, якщо сім‘я звертається по допомогу [4]. З огляду на вищевикладене, оцінюючи необхідність розбудови вказаних служб з метою належного рівня організації профілактичної роботи у навчальних закладах, відповідними наказами Про затвердження Плану заходів МОНМолодьспорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та молоді на період до 2015 року №888 від р, та Про затвердження

10 плану заходів щодо реалізації Національної кампанії Стоп насильству на період до 2015 року №1312 від р. рекомендовано створення і підтримка діяльності Шкільних служб порозуміння на базі навчальних закладів. Позитивним є досвід з організації навчання учнів шкіл відновним практикам у Білій Церкві (Київська область водному із пришкільних таборів в літній період було зібрано учнів, які бажали навчитися і стати медіатором посередником) у своєму навчальному закладі. Таким чином було вдало поєднано літній відпочинок і навчання, за результатами якого більше 150 дітей отримали сертифікат медіатора і забезпечили проведення медіацій у кожній школі міста. Однак, як вказує практика, існує великий ризик перерви у забезпечнні навчання – діти виростають і полишають навчальний заклад, тому таке навчання повинно стати періодичним.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал