Україна єдина країна



Скачати 189.37 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір189.37 Kb.
УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА

Перший урок

10 клас

Тема: Україна – єдина країна.

Мета Першого уроку: формування в школярів української громадянської ідентичності шляхом вивчення історії держави, її національних і культурних традицій, поваги до Законів України, усвідомлення морально-правових норм та загальнолюдських цінностей суспільства.

Завданнями Першого уроку є: ознайомлення учнів з основними державотворчими подіями становлення незалежної України; державні символи України; розвиток у школярів почуття гордості за Україну, її історію та видатних людей, які зробили вагомий внесок у розвиток світової та європейської спільноти; сприяння усвідомленню школярами спільних цінностей української нації: державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності й демократичних засад державного устрою; виховання шанобливого ставлення до державної символіки, культурного та історичного минулого України; усвідомлення духовної єдності населення всіх регіонів України, спільності культурної спадщини та майбутнього своєї держави; формування активної життєвої позиції школярів, їх громадянського самовизначення, прагнення до самореалізації в Україні; виховання людяності, гідності, справедливості, толерантності, відповідальності – основних моральних цінностей, що визначають ставлення до людей і сприяють єдності країни, стабільності, миру і злагоді в Україні; формування негативного ставлення до проявів дискримінації, жорстокості та насильства, засудження військової агресії.

Обладнання. Карта України, плакати з державними символами України; ілюстрації з зображенням природи України, фотографії, символи України, інтерактивна дошка, комп’ютер, аудіозаписи, відео, слайдова презентація „Україна – єдина країна”.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Активізація пізнавальної діяльності.

Сьогодні – Перше вересня, День знань. Голосистий дзвоник покликав учнів за шкільні парти. Розпочинається новий навчальний рік. Здавалося б, так, як і завжди. Але зараз у нашій країні точиться війна, спровокована Росією та сепаратистами. І йде боротьба за цілісність і незалежність нашої держави. Для кожного українця немає більшої проблеми, ніж доля Вітчизни.

III. Оголошення теми і мети.

На дошці написана тема, епіграф уроку.

УКРАЇНА – ЄДИНА КРАЇНА

Споконвічна – рідна земля,

Незалежна – держава моя,

Вічна і завжди єдина

Ненька моя – Україна

Микола Бук

Живи, Україно! Живи для краси, для сили, для правди, для волі!

В. Сосюра

Демонстрація відеозапису «Красивий кліп про Україну»

Слайди 1-8.

IV. Опрацювання теми уроку.

1. Вступ. Україна – моя країна.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, Батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори. (Слайд 9)

Буває, часом, сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,–

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Україна – неозорі простори рідної землі, що прослалися від Карпат до Чорного моря.

Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу і незалежність.

Україна – це рідна мова, яка, долаючи перешкоди і всілякі перепони, стала однією з найрозвинутіших мов світу.

Україна – наша Батьківщина.

Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»

Давайте прослухаємо вірші українських поетів про рідний край (демонструємо відео №1 «Квітка-душа - рідна країна, моя Україна», під час демонстрації звучать вірші)

НАША СЛАВНА УКРАЇНА

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай,

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо.

В. Самійленко

Любіть Україну, як сонце, любіть…

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра – 1944

ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ…

Задивляюсь у твої зіниці1

Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю —

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір’ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе,

Дні занадто куці та малі,

Ще не всі чорти втекли на небо,

Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б’юся,

Чуєш — битви споконвічний грюк!

Як же я без друзів обійдуся,

Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові,

Хай сичать образи — все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

Василь Симоненко



Слайд 10.

1. 2. Формування української державності.

Історія України та народу, що живе на цій землі, губиться в сивій давнині. Назва «Україна» (край, земля) означає територію, що була основою Київської Русі у ХІ-ХІІ ст.

Уперше цей термін уживається в Київському літописі в 1187 р. стосовно земель Південної Київщини та Переяславщини. З кінця IX ст. Руська земля стала центром, політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави східних слов’ян, що закріпила за собою назву Русь. Вона була однією із могутніх держав Європи. Високий авторитет Київської Русі в тогочасному світі закріплювався тісними зв’язками київських князів з багатьма зарубіжними дворами. Велику роль у розвитку тогочасної держави відіграли князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. За часів Володимира Великого Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення. Ярослав Мудрий організував походи проти печенігів, відвоював для своєї держави галицькі терени, заснував Київську митрополію, розбудував Київ та інші міста, побудував перлину нашої архітектури – храм святої Софії, інші собори, заснував бібліотеку, було створено перший писаний звід законів Київської Русі – “Руську Правду”. Через династичні шлюби своїх дітей налагодив дипломатичні зв’язки з багатьма країнами. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту. Володимир Мономах, глибоко розуміючи згубність міжкнязівських чвар, доклав зусиль для об’єднання Київської держави. Він, зокрема, став одним з організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любичі, під час якої було досягнуто згоди про спільні заходи в боротьбі проти кочівників. Своє ім’я уславив також вдалими походами проти половців. З Мономаха розгорнулося велике будівництво в Києві; було споруджено міст через Дніпро, кілька храмів. Знову почала збагачуватися державна скарбниця. Мудрий володар, Мономах, хай і тимчасово, припинив усобиці та об’єднав більшу частину Київської Русі. Після смерті Ярослава держава була поділена на 6 частин. Це призвело до розладу Київської держави у 30-40-х роках XII ст., а згодом монголо-татарського іга.

На довгі роки Україна втрачає свою державність. Вона була під владою Литви, Польщі, Австро-Угорщини, Росії. Боронитися довелося майже повсякчас. Звідусіль йшли на родючі українські землі незчисленні завойовники, щоб стати власниками щедрої землі. Але усі їхні спроби виявилися марними. Не міг допустити волелюбний народ, щоб його ненька-Україна схилялася перед кимсь на коліна, ставала годувальницею нахабних поневолювачів. Тому завжди, за будь-яких обставин, українці намагалися відстояти свої права, захистити рідну землю. Згадаймо слова Василя Кравчини з кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні”: “Ми б’ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Вкраїну, за єдиний народ, що не знайшов собі в століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ розторсаний, роздертий”. Ці слова ведуть змучених, скривавлених солдат у бій, можливо, для них останній. Так, нашій країні довелося багато чого пережити: і підступні зради, і криваві війни, і страшну розпуку, і нелегкі роки поневолення. Але ми усе ви – тримали, не зламалися, а стали ще міцнішими, ще дужчими, щоб будувати нову Україну — самостійну державу, здатну бути однією з найкращих та найвеличніших держав світу.

Згадаймо такі великі імена, як гетьман Богдан Хмельницький, який звільнив Україну з-під ярма Польської Шляхти. Пилип Орлик – автор першої Конституції. Іван Мазепа намагався орієнтувати Україну на Європу і визволити від влади царської Росії. Михайло Грушевський – перший Президент Української Народної Республіки, учений світового рівня. Українська історія має ще багато прикладів відданого служіння її кращих синів та дочок ідеї української державності.

Особливу роль відіграли українські письменники. Тарас Шевченко для нашого народу є справжньою святинею: натхненником національних ідей, проповідником волі і добра, правди і справедливості, символом незалежності та соборності України. З виходом «Кобзаря» наддніпрянський Шевченко став всеукраїнським «речником» нації, виразником інтересів усіх, хто дбав про її духовний розвиток, об’єднавши мовою своїх творів розірвану державними кордонами Україну і все світове українство в єдину націю. Силою свого художнього слова поет прославив Україну на весь світ у той час, коли вона перебувала в рабстві.

Дмитро Павличко писав: «В організмі кожного народу, як і будь-якої окремішньої людини, є ті, досі не вивчені резерви, що в кризові моменти хвороби спричиняють вражаючий ефект самовиліковування. У подібному кризовому стані опинився організм нації на часи Шевченкового явлення: Україну уже відспівали і чужі, і чимало своїх. І чи не в останньому ударі поминального дзвону механізм самозбереження нації послав у світ себе в образі і подобі Шевченка: Я – є!» Тарас Шевченко зумів відродити Україну з руїни, стати ідейним наставником, лідером великого народу, національним пророком.

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем’я люте,

В останню, тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Хочу згадати про Івана Яковича Франка, який ідеї соборності України присвятив все своє життя. Він був прогресивною людиною, патріотом своєї держави, йому так боліла доля своєї Батьківщини, що письменник свідомо хотів одружитися з дівчиною зі Сходу. Так і сталося. На весіллі всі говорили, що цей шлюб – символ єдності Заходу і Сходу. Франко першим заснував у своїх краях партію європейського зразка (радикальна партія). На той час Західна Україна входила до складу Австро-Угорщини, жителі називали себе русинами. У 1893 році Франко першим на Західній Україні почав вживати термін «українець», «український». Програма партії ставила мету – це соборність України. До кінця свого життя великий Каменяр болів душею за Україну і вказував, що потрібно зробити, щоб недержавна нація досягла своєї державності.

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожжу,

Людським презирством, ніби струпом, вкритий!

Твоїм будущим душу я тривожу,

Від сорому, який нащадків пізних

Палитиме, заснути я не можу.

Невже тобі на таблицях залізних

Записано в сусідів бути гноєм,

Тяглом у поїздах їх бистроїзних?

Невже повік уділом буде твоїм

Укрита злість, облудлива покірність

Усякому, хто зрадою й розбоєм

Тебе скував і заприсяг на вірність?

Невже тобі лиш не судилось діло,

Що б виявило твоїх сил безмірність?

Та прийде час, і ти огнистим видом



Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.

Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий,

Та повний віри; хоч гіркий, та вільний,

Твоїй будущині задаток, слізьми злитий,

Твойому генію мій скромний дар весільний.

Незалежність України – заслуга не лише певних політичних сил та рухів, але й усього українського народу, здійснення мрій багатьох його поколінь. Варто згадати, що завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошувалась державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази. 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року в Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року)

На жаль, історія розпорядилася так, що ми знову опинилися в складі іншої держави – УРСР належала до СРСР, зазнала утисків, пригнічень, голодомору, сталінського терору, репресії, треба було пройти ще багато випробувань. Та вільний дух постійно піднімався все вище і вище. Україна стала незалежною європейською самостійною країною.

ЯК РОЗПОЧАЛАСЬ ІСТОРІЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Протягом багатьох століть українці мріяли про незалежну державу. У середині 1980-х років XX століття знову розпочалась боротьби українського народу за незалежність.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

Цей документ припинив існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосив створення незалежної держави — України. День прийняття цього Акту є національним святом.

З того часу на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Щоб упевнитись у підтримці населення, Верховна Рада України закликала всіх громадян підтвердити своє рішення голосуванням — 1 грудня 1991 року під час референдуму за незалежність України

Проголошення незалежності України відкрило нову сторінку в її історії.

За п’ять років після здобуття незалежності 28 червня 1996 року Верховна Рада України утвердила Конституцію України.  (Слайд 11)

Столиця України – місто Київ.

1. 3. Атрибути держави. (Слайди 12-18).

Національні символи − це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості. Україна має такі державні символи: Державний Прапор, Гімн і Герб.

Національний Гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Його більше століття тому написали поет П. Чубинський та композитор М. Вербицький. Слова гімну, які були надруковані вперше в 1869 році, так припали до серця всім українцям, що вони навіть приписали їх Т. Шевченку.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН УКРАЇНИ

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відоб’ється, згомонить степами,

України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

П. Чубинський

Герб-Тризуб був поширений в усіх князівствах Київської Русі, зазнав деяких змін (має понад 200 різновидів), але весь час зберігає первісну основу. Окремі династичні роди в Україні вживали Тризуб аж до XV століття. Існує багато різних думок щодо значення Тризуба. Імовірно, що цей знак символізує триєдність та тривимірність світу, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога-Духа і Бога-Духа Святого.

ГЕРБ


Наш герб — тризуб,

Це воля, слава й сила;

Наш герб — тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо

Ми людям.

Н. Поклад

Справжній український прапор започаткований Михайлом Грушевським в УНР. Золоте, жовте символізує Творця, Бога-Отця і взагалі Вищу Духовність. Синє ж – це все земне, а також свобода вибору, якою Творець наділив свої творіння з надією, що вони не будуть нею зловживати.

ПРАПОР

Синій, як море, як день, золотий —



З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

О. Олесь


Запис пісні Тарас Петриненко «Прапор України».

4. Героїчна і трагічна сучасність.

23 роки українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування. На мою думку, події останніх місяців примусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також зрозуміти, що ми господарі на власній землі. Слайд 19.

Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояти свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси – нотами потужного гімну волі.

Та не всім це до душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Ліна Костенко писала: «У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Мені хочеться згадати слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ: «Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від неї свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.



Тому я прошу пом’янути хвилиною мовчання і героїв Небесної сотні, і героїв війни на Донбасі. Кожен із них – герой!

Хвилина мовчання.

-Всі, мабуть, чули пісню «Гей пливе кача…», яка присвячена загиблим героям Небесної сотні. Давайте ще раз її прослухаємо і подивимось відео із прізвищами загиблих.

«Коло патріотів»

Хто такий патріот? Чи вважаєте ви себе патріотом України? (Патріот – людина, яка віддана своєму народу і рідній землі, яка ставить свої інтереси не вище інтересів свого народу, яка духовно пройнята любов'ю до своєї мови, культури і історії).

Я думаю, що всі ви погодитеся з тим, що доля України залежить від кожного з нас окремо! Подумайте, чи могли б ви сприяти розвиткові єдиної України? (запис на дошці)

«Перегляд відео»

Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до будь-якої нації, до будь-якої мови. А тому на території нашої держави проживають росіяни, молдовани, поляки, гагаузи, вірмени і т.д. Не треба ділити Схід та Захід, не треба визначати це російськомовне чи україномовне місто. Ми – єдина Україна! І хочеться вірити, що Крим, який зараз вважається територією Російської Федерації, колись до нас повернеться, адже прожити стільки років одним народом – це має дати свої результати!

Давайте пригадаємо соціальну рекламу, яку випустив канал «1+1» в час анекції Криму. В цьому ролику ви почуєте зірок телебачення, які закликають до миру та єдності.

Горбунов Юрій Миколайович (телеведучий, актор)

«Я народився у Великому Роздолі, виріс на Івано-Франківщині. У мене багато друзів в Донецьку, в Харкові, в Криму. У мене родичі в Бердянську. Я хочу щороку бачити своїх друзів, родичів у своїй єдиній великій красивій країні під назвою Україна. Нас ніколи нікому не роз’єднати, тому що ми – українці!»



Елена Кравец (акторка, 95 квартал)

«Я – Елена Кравец. Я родом из Крывого Рога. Мой отец – почетный металург города, а каждое лето я ездила сестре в Одессу. Мы так любим друг друга, нам нужно быть вместе».



Руслан Сєнєчкін (телеведучий)

«Моя мама живе із сестрою у Дніпропетровську. Інша сестра у Севастополі. Друзі із Харкова та зі Львова. Сам я живу та працюю у Києві. Я не хочу перетинати кордони у своїй Україні. Бережімо нашу єдину Україну!»



Соломія Вітвіцька (телеведуча)

«Я народилася у Бродах, виросла у Львові. Мої батьки мають коріння у різних кінцях України: Житомирщина, Полтавщина, Кіровоградщина, Вінниччина. Вони свого часу зустрілися у Львові, там одружилися, там народилася я. Я є втіленням практично всієї України. І я дуже хочу і дуже сподіваюся, що ми знайдемо порозуміння, будемо всі разом в успішній, гармонійній і красивій Україні».



Корявченко Юрій (актор, 95 квартал)

«Я родился в Крывом Рогу. Я за единую большую страну, за Украину!»



Дима Комаров (ведучий програми «Світ навиворіт»)

«Я родился в Киеве. Моя работа – это экспедиции по всей планете. Но жить я хочу только в Украине. И мечтаю, чтобы она была единой! Чтоб мы жили одной большой семьей. И самое главное, чтобы никогда не проливалась кровь. Слава Украине!»



Євген Кошовий (актор, 95 квартал)

«Я народився на Сході України. Ми єдина країна. Я люблю свою країну!»



Мосейчук Наталія (ведуча новин на каналі «1+1»)

«Я народилася в далекому Туркменістані. Мій батько – військовий. Я – українка. Ми повернулись до України, тому що, як каже моя мама-українка, тут найпухкіша земля, тут найрідніша земля, тому тут найкрасивіша весна. І, повірте, вона переможе, одна весна на цілу соборну і всіма любиму Україну. І я дуже прошу: не діліть України!»



«Соціальна реклама»

У вас на парті аркуш та кольорові олівці. Створіть свою соціальну рекламу, придумавши тематичну картинку та лозунг відповідно до нашої теми уроку.



ІІІ. Підведення підсумків.

Заключне слово.

Наш урок добігає кінця. Але я вірю, що любов до України житиме у вас вічно! Це – наша країна! Недарма в мережі Інтернет, і ви, мабуть, встигли прочитати на дошці, вираз: «Шукаючи Європу, ми знайшли Україну!»

-Як ви його розумієте?Слайд__21_.___Рефлексія'>Слайд__20_.'> Слайд 20.

Дійсно, вийшовши мільйонами на Майдан, повставши проти сваволі колишнього Президента, захищаючи власну гідність, ми, українці, знайшли себе, показали всьому світові, що Україна – це не просто точка на карті світу, Україна – це демократична, європейська країна, а українці – це велика нація.

Слайд 21.

Рефлексія

Я – українець, а це значить, що…. Відеозапис пісні «Діти України» Світлани Весни. Слайд 22.

Хочеться вірити, що здоровий глузд переможе, що настане мир. Про це мріють усі. Слайд 23.

(Слайди 24,25).

О Боже єдиний, здійсни мою мрію,

Не діли нашу землю на Захід і Схід,

Бо всі ми єдині, усі ми сім я ,

В усіх нас одна Батьківщина, одна,

Одна і єдина, як вічна любов,

За неї ще пращури лили свою кров.

За волю, за єдність боролись вони,

Щоб в вольній країні ми з вами росли.

За неї Шевченко ще в Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав,

Писав і благав у свого народу,

Щоб він не проспав України свободу

Бо звір стоголовий уже не дрімає,

І пазурі гострі у серце впинає.

Не дай йому, Боже, не дай розірвати,

Не дай, щоби брат йшов війною на брата

Прожени той туман, що укутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг,

Щоби Україна завжди була вільна,

Завжди залишалась одна, неподільна.

І стяг синьо-жовтий здіймавсь аж до неба,

А більше для щастя нічого не треба!

Ми пишаємося своєю країною, молимося за щасливе майбутнє (демонструється відео №2 – «Україна. Молитва». Т. Петриненко). (Слайди 26,27).



Слава Україні! Героям слава!

Слайд 28.




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал