Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология»



Скачати 97.85 Kb.
Pdf просмотр
Дата конвертації27.03.2017
Розмір97.85 Kb.

Ученые записки Таврического национального университета им. ВИ. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (65). 2012. № 4. С. 347–353.

УДК 140:159.964.2:929 Балей

РОЗРОБКА МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПСИХОАНАЛІЗУ

СТЕПАНОМ БАЛЕЄМ

Гапоненко Є. Л.

У статті розглядається методологія українського і польського філософа,
психолога, педагога Степана Балея. Використання даної методології в сучасній
психології і філософії сприяє світоглядному і культурному самовизначенню
особистості.
Ключові слова: методологія, психоаналіз, психіка.
Метою цієї статті виступає аналіз методології дослідження психоаналітичної теорії українсько-польського філософа та психоаналітика Степана Балея. Об`єктом дослідження виступають методологічні засади психоаналізу Степана Балея. Психоаналітична практика є похідною і складовою частиною громадянського суспільства, заснованого на ліберально-демократичних цінностях і правах людини. В країнах, де психоаналіз здавна є організаційно оформленим, він розвивається в межах приватної клінічної практики, діяльності професійних психоаналітичних асоціацій і приватних інститутів. У цих формах здійснюється практика, освіта, дослідження, поширення психоаналітичних знань і розвиток взаємодії з представниками суміжних дисциплін та суспільних інститутів. Упродовж майже 70 років в Україні та інших радянських республіках психоаналітичної практики не існувало. Не було вільного доступу до вивчення теоретичних засад психоаналізу. Відсутність психоаналітичної традиції змушує не тільки оволодівати незнайомими поняттями нової для нас мови, але і засвоювати невідомі техніки пізнання реальності несвідомих психічних процесів. Сьогодні важко уявити собі світову науку без перекладених творів Зіґмунда Фройда. А українською мовою вони з’явились щойно наприкінці XX століття. Це можна пояснити такими причинами по-перше, в радянський період намагалися всі наукові праці подавати російською мовою, щоб таким чином насадити її серед інтелігенції по-друге, таким чином підносили значення російської мови, оскільки на ній видавались головні надбання людського інтелекту по-третє, в радянські часи інтимна сфера людини перебувала під великим табу, тому праці Зіґмунда Фройда з його глибоким психологічним аналізом сексуальності не завжди вміщувались у рамки комуністичної моралі. Та це зовсім не означає, що українським науковцям не були відомі твори Фройда. Уперше десятиліття двадцятого століття багатші лікарі приїздили до нього на навчання з Одеси, Харкова, Києва. Набуті психоаналітичні знання вони застосовували на практиці в клініках, викладали психоаналіз в університетах, перекладали на російську мову твори Фройда, писали про нього

Гапоненко Є
.
Л
.
348 статті. Мова йде про таких учених, як І.Хмелевський, М.Вульф, О.Гейманович,
О.Бірштейн. Першим застосував психоаналіз в українській літературі Степан Балей.
1916 року він опублікував психоаналітичне дослідження З психольоґії творчості Шевченка. В першій частині праці Балей указує на основні аспекти психоаналізу важливість переживань дитячого віку, дитячу сексуальність, Едіпів комплекс, сублімацію. Проте автор аж надто обережно торкнувся такого важливого для Фройда питання про сексуальне життя. Друга частина присвячена ендіміоновим мотивам творчості Шевченка. Та через причини, що їх зумовила Перша світова війна, дослідження Балея не набуло достатнього розголосу в українському науковому світі. В радянську епоху доля фройдового вчення була ще драматичніша на початках ним модно захоплювались, а потім заперечили зовсім. Троцький, Раковський та деякі інші марксисти, що мали хоч якісь інтелектуальні уподобання, своїм позитивізмом до психоаналізу сприяли перекладачам і науковцям, письменникам, які цікавилися фройдизмом. Тому можна говорити про популярність Фройда у двадцяті роки. Перша стаття про психоаналіз українською мовою у радянській Україні виходить у світ 1923 року. ЇЇ написав харківський учений Е.Берґлер і назвав Психоаналіз. Суть та значення науки проф. З.Фрейда. Якогось оригінального тлумачення Фройда у цій розвідці немає, проте вона більш вичерпна, ніж праця
Балея. Ця стаття довший час залишалася авторитетним коментарем до Фройдового вчення. Зазвичай дослідження більшості українських психоаналітиків зводяться до використання лише фрейдівських концепцій. Весь аналіз ґрунтується на відшуковуванні психічних відхилень письменника, невротичних станів, різного роду збочень (від гомосексуальності до мазохізму, суїцидних нахилів тощо. Так, на думку Н. Зборовської, народжується не що інше, як вульгарний психоаналітичний підхід [1, с. 347], що може сприяти виробленню негативно-епатажної тенденції, дискурсу приниження великих особистостей [2, с. 347]. Від цього неодноразово застерігав ще на початку ХХ ст. С. Гаєвський у своїй статті «Фройдизм у літературознавстві. Усю чинність письменника зводити до одного сексуального поривання, – писав він, – досить однобічно. Однобокість особливо позначилася у фройдистів, що почали прикладати на практиці гіпотези Фройда [3,c. 103]. Психоаналітичні погляди С. Балея формувалися під впливом представників
Львівсько-Варшавської філософської школи, для яких були характерними
інтенціоналізм, психофізичний паралелізм та інтроспекціонізм. C.Балея можно сміливо назвати послідовником Франца Брентано, який принципову відмінність своєї психології від традиційної бачив у методі метод традиційної психології генетичний, а його – дескриптивний. Традиційна психологія, на його думку, досліджує, як виникають стани свідомості, дескриптивна ж психологія тільки аналізує, описує і класифікує психічні феномени. Метод, застосовуваний позитивістами, орієнтований на пояснення і, як наслідок, припускає гіпотези. Такий метод неминуче повинен носити редукціоністскій характер, метод ж дескриптивної психології, як вважає Брентано, - немає. Усяке пояснення повинно спиратися на початкові факти нашої свідомості. Перш ніж відповісти на питання Чому, Ми повинні спочатку, вважає він, відповісти на запитання Що, Тобто досліджувати самі психічні феномени, повністю відволікаючись від питання про їх причини. Експериментальна психологія В. Вундта, на думку Брентано, також не позбавлена


Розробка методологічних засад психоаналізу

Степаном Балеєм


349 недоліків генетичної психології. Оскільки всякий експеримент використовує теоретичні конструкти і гіпотези, які потребують у своєму обгрунтуванні, то на цьому шляху, вважає Брентано, немає ніяких перспектив досягти останніх підстав достовірності всякого знання. Які традиційний психологізм, що виріс на грунті позитивізму і кантіанства, Ф. Брентано пропонує шукати підстави достовірності всякого знання у свідомості. Завдання аналізу, як він його розуміє, полягає втому, щоб ті стани нашої свідомості, які, хоча і здаються нам очевидними, ми все ж сприймаємо смутно, привести до ясності і виразності. У цих критичних зауваженнях
Брентано, а також утому, як він формулює свої основні завдання, неважко помітити картезіанські мотиви його філософії, c.782] На цих засадах базувалася емпірична, описова та експериментальна психологія. На початку свого наукового шляху Балей захоплювався класичним психоаналізом 3. Фройда, який намагався синтезувати з індивідуальною психологією А. Адлера в єдиній глибинній психології. Прагнення до об'єктивних методів дослідження у психології приводить Балея до біхевіоризму, який він критично переосмислює, асимілює його раціональні моменти. Степан
Балей вивчає також праці представників матеріалістичного напряму у фізіології, зокрема І. П. Павлова. Розглядаючи конкретні психологічні питання, Балей робить певні філософські узагальнення. Але якщо з приводу окремих з них можна вести мову лише про умовний зв'язок між їх вирішенням і світоглядом, то проблеми співвідношення середовища - психіки - організму (або нервової системи) мають безпосередньо філософський змісті їх тлумачення є прямим вираженням певних філософських поглядів. Праці Балея раннього періоду, який тривав приблизно до середини х років, характеризуються великим впливом поглядів К.
Твардовського, з іншого - школи Вундта, що, крім відмінностей, мають також спільні моменти, які випливають із позитивістського трактування психології. Тридцяті роки у творчості Балея позначені критичним переосмисленням суб'єктивної ідеалістичної психології, пошуками об'єктивних методів і критеріїв у психологічному дослідженні. Учений, збагачений більш ніж двадцятирічним досвідом дослідницької праці, солідною ерудицією в царині психології, який детально вивчив позитивний доробок і хиби багатьох дослідників і шкіл, намагається виділити раціональні моменти, синтезувати їх, щоб закласти об'єктивні підвалини для наукової психології. Зацікавлення педагогічною психологією розширює межі його досліджень, виводить його на грунт суспільної психології і пов'язаних з нею соціальних проблем.
Балей визначає психологію як науку, предметом якої є психічні явища, які він називає також суб'єктивними явищами. Він розуміє її як "сучасну науку про людську душу, пояснюючи, що слово "душа" уживає як назву назагал психічних явищ, що їх переживає певна особа. Психічні явища, стверджує Балей, - це внутрішні, суб'єктивні переживання людини, недоступні для зовнішнього спостереження. Серед психічних явищ, що "творять склад нашого душевного життя, Балей виокремлює так звану "свідомість нашого"Я"". "Свідомість нашого "Я" у Балея по суті означає пізнання власного психічного "Я. Фізичне "Ями характеризуємо, пояснює Балей, якщо мова йде про наше тіло, наприклад його вагу чи зріст. Психічне "Ями маємо на увазі, коли говоримо "я думаю, "я хочу, "я зображаю. Психічне "Я" С. Балей розуміє як "підмет наших зображень, почувань та бажань,

Гапоненко Є
.
Л
.
350 себто щось, від чого виходять от сі психічні чинності, c.165] Балей стверджує, що одні психологи вважають це "Я" недоступним для внутрішнього досвіду, інші – взагалі відмовляють йому в існуванні. С. Балей спирався на теорію психофізичного паралелізму яку ранній науковій творчості, такі в пізніший період. Такого висновку можна дійти, проаналізувавши його працю початку х років "Нарис психології у зв'язку з розвитком психіки дитини, c.275]. Ведучи мову проте, що психолог, вивчаючи формування психіки дитинине може не враховувати її фізичного розвитку, С. Балей пояснює таку необхідність тим, що людський організм являє собою певну цілість, в якій тіло і душа пов'язані найрізноманітнішими вузами. Вчений зазначає, що фізичний розвиток і розвиток психічний взаємовпливають один на одного. Теорія психофізичного паралелізму в Балея органічно поєднується з позитивістським розумінням "наукової психології, яка має прийти на зміну "метафізичній" психології. Зокрема, праця "Експеримент в науці психології" присвячена проблемі викладання наукової психології у школі. Наукову психологію
Балей ототожнює з емпіричною, описовою, експериментальною психологією. Така психологія зводиться ним до опису психічних явищ, без заглиблення в пошуки їх причин. Експеримент Балей вважає основним методом дослідження психологічних явищ. Головне завдання, яке поставив перед собою учений у книзі "Нарис психології, полягало втому, щоб "дати читачу спромогу експерименту та обсервації для психології та запізнати його з їх основою, c.165]. Психологічний експеримент, на думку Балея, полягає втому, що за певних умов викликається бажане психічне явище. Але якщо під час фізичного експерименту викликане фізичне явище доступне для спостереження всім присутнім при цьому, то викликане психічне явище доступне лише для тієї особи, в якій воно викликане. Тому в першому випадку (пояснює Балей) ми маємо справу із зовнішнім спостереженням і зовнішнім досвідом, а під час психологічного експерименту - з внутрішнім досвідом і внутрішнім спостереженням (інтроспекцією. Таким чином, основним методом експериментального дослідження у психології, за Балеєм, є інтроспекція, всю ж вимогу щодо її науковості він обмежує інтроспекціонізмом. Самоспостереження є для психології "головним джерелом пізнання психічних проявів. Бо з огляду нате, що мине в силі заглянути безпосередньо у свідомість інших людей, є самоспостереження одинокою безпосередньою основою нашого знання психічних проявів, c.165]. Описова, емпірична психологія, яка не ставить перед собою завдання досліджувати докорінні причини психічних явищ, задовольняючись їх поверхневим описом, разом з експериментальним методом, який обмежується
інтроспекціонізмом, таким чином, жодною мірою не виходить за межі психофізичного паралелізму. Це характерне і для поглядів С. Балея. Степан Балей упродовж тривалого часу вивчав психологію дитини. Зокрема, він вважав, що об'єктивним вивчення психології дитини стане тоді, коли ставитиметься питання "як є, а не "як повинно бути. С. Балей спочатку стверджував, що потрібно досліджувати факти, не упереджуючись тим, яким має бути ідеал. Психічний розвиток дитини Балей розглядає як постійний процес пізнання навколишнього світу. Кожний період характеризується властивим йому способом пізнання.


Розробка методологічних засад психоаналізу

Степаном Балеєм


351 Зокрема, у перший рік життя (стверджує Балей) діти пізнають чуттєві властивості предметів світу, що їх оточує. Коли дитина починає говорити - настає "вік запитань. Дитячу гру й фантазію Балей розглядає також як форму пізнання. У процесі гри дитина контактує з різними предметами, пізнає їхні властивості і вчиться ними користуватися. Але дитина стає здатною систематично здобувати знання просвіту років. Цей вік вважається достатнім для відвідування школи. Шкільне навчання С. Балей (під впливом І. П. Павлова) пояснює як навчання шляхом утворення умовних рефлексів. С. Балей вважає, що людина - це не tabula rasa, а що вона має вроджені спадкові властивості, інстинкти, які у формі так званих психічних диспозицій є матеріалом у виховному процесі. Основною ознакою психофізичного організму, завдяки якій він вступає у взаємини із навколишнім світом (на думку Балея), є його здатність відповідати нарізні подразнення якимось визначеним способом, або, інакше кажучи, "поводитися ріжнородно в приміненню до ріжнородності подразнень, c.158]. Ці види поведінки в людини, які у звірят, почасти вроджені. Прикладом такого вродженого способу поведінки дитини повертання голови в той бік, з якого подразнює її світло, "замикання" долоні у відповідь на доторк до неї. Хоча вчений не відкидає і впливу середовища на розвиток дитини, зазначаючи, що зовнішні впливи можуть як гальмувати, такі активізувати психічні диспозиції. С. Балей розрізняє самовиховання (автоедукцію) і зовнішнє виховання (гетероедукцію). Гетероедукція, на думку Балея, проявляється удвох формах інтенціональній і побічній. Завдання інтенціонального виховання виконують шкільні заклади, побічне виховання - наслідок позашкільних впливів. Обидва види гетероедукції є формою соціальних впливів. Саме виховання С. Балей розуміє як суспільні відносини, хоча суспільні відносини для нього - це стосунки між людиною і людиною. Розглядаючи інтенціональне виховання, Балей багато уваги приділяє тим соціальним середовищам, у яких воно відбувається різні шкільні колективи як види соціальних груп. Однак головну роль у вихованні дитини С. Балей відводить позашкільним, побічним чинникам. Серед них він вирізняє збудники позалюдського походження, до яких належить природне середовище.
"...Природничо-географічне середовище формує у властивий йому спосіб психіку людей, які живуть наданій території, не тільки через вплив елементів цього оточення на фізичний організм (до цього належать в основному кліматі засоби харчування, але також даючи певних збудників психіці, c.156]. Хоча ці збудники, стверджує Балей, серед чинників, що впливають на формування особистості, посідають другорядне місце. На перше місце виходить вплив людини на людину. Висновок проте, що побічне виховання більше впливає на формування людини, ніж шкільне, ставить Балея перед необхідністю уважніше придивитися до соціального середовища. Учений вирізняє у суспільстві різні соціальні верстви, зокрема буржуазні і пролетарські, що мають різні умови життя, і їхнє становище по- різному впливає на духовний розвиток людини. На думку Балея, пролетарська молодь з певних робітничих сфер перебуває під впливом ідеології Маркса. В царині педагогічної психології Балей приділяв значну увагу необхідності психологічної опіки над учнем."Було б неправильно думати що всі передумови, з яких походить концепція психології опіки, мають винятково психологічний характер, c.176].

Гапоненко Є
.
Л
.
352 Вік дитини" приносив із собою певні культурні гасла, певну загальну зміну перспективу поглядах на дитину як члена людського суспільства. Дитина, на думку
Балея, була ніби піднесена у своїй вартості. У зв'язку з цим ставилася вимога, аби домашнє виховання, які шкільне, з більшим, ніж до цього часу, ступенем чутливості сформувало свої методи спілкування з дитиною і впливу на неї. Балей зазначає, що було висунуто гасло "пристосування школи до дитини" з приводу оцінки і ставлення дитини до школи. Психологія стала співучасником, але, мабуть, не найкращим рушієм цієї тенденції. Зі свого боку психологія внесла, стверджує Балей, дещо глибше розуміння фаз розвитку, зацікавлень і процесів мислення дитини. Крім вікових, психологія дедалі ближче підходить до розгляду індивідуальних відмінностей. А щойно ці відмінності стали відомі, було висунуто вимогу стосовно врахування їх у виховних заходах. Ще два основні моменти, на думку Балея, - це намагання представників певних напрямів психології власними методами дійти до "чистих" здібностей, незалежно від ступеня їх прояву за певних умовчи вмінь, і моменту "індивідуальності, який було визначено завдяки психології. Психологи й досі не мають єдиного погляду щодо того, з якого віку розвитку людини можна говорити про індивідуальність. Одні фахівці твердять про появу індивідуальності у зрілому віці, інші вважають, що індивідуальність є вже у трирічної дитини. Балей доходить висновку, що індивідуальність необхідно не лише цілком визнати в дитини дошкільного віку, ай враховувати цей фактору практиці виховання. Виховуючи дитину, педагоги повинні "враховувати ЇЇ фізичні і духовні потреби, її зацікавлення і здібності, і тоне в середньостатистичній формі, а в її індивідуальному прояві, що характеризує особистість як єдину в своєму роді, c.152].
Емоційно-вольовий бік справи, на погляд Балея, важливий не менше, ніж інтелектуальний. При цьому до уваги треба брати не лише актуальні прояви психіки, а також і приховані потенційні можливості. Степан Балей вніс значний вкладу вивчення питань дитячої та педагогічної психології, звернув увагу на виявлення психологічних факторів, що сприятливо впливають на процес навчання, стосунки між педагогами і вихованцями,
індивідуально-психологічні відмінності вихованців.
Висновки. В основі сучасної української наукової психології лежать наукові філософські уявлення про психіку як властивість мозку, суть якої полягає у відображенні об'єктивної дійсності. Результатом психічного відображення є образи, які виступають як носії інформації, як регулятори і організатори поведінки і діяльності. Психіка таким чином виконує інформуючу, регулюючу і контролюючу функції. Психіка як відображення існуючої дійсності характеризується тим, що вона не є мертвим, дзеркальним, одноактним відображенням, а є процесом. Психіка є таким відображенням об'єктивної дійсності, при якому будь-який зовнішній вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки, через той психічний стан, який є вданий момент вданої живої істоти.


Розробка методологічних засад психоаналізу

Степаном Балеєм


353
Список літератури
1.
Зборовська Н. Психоаналізі літературознавство / Н. Зборовська: Посібник. – К.:Академвидав,
2003. –
392 с. Бондаренко Л. Психоаналізу контексті Львівсько-Варшавської школи (спроба методологічного аналізу глибинно-психологічних творів С.Балея) / Л.Бондаренко // Педагогіка і психологія професійної освіти Науково-методичний журнал. – Львів, 2008. – №1. – С Секундант С.Г. Критические основания учения Ф. Брентано об истине / С.Г.Секундант // Енциклопедія філософії та епістемології науки. – М Канон +, 2009. – с 4.
Балей С. Експерименту науці психології / Балей Степан. Зібрання праць в 5 томах Львів-
Одеса: ІФЛІС ЛФС С, 2002. – С. – Том І.
5.
Балей С. Нарис психології / Балей Степан. Зібрання праць в 5 томах Львів-Одеса: ІФЛІС ЛФС С, 2002. – С. – Том І.
6.
Балей С. З психології творчості Шевченка / Балей Степан. Зібрання праць в 5 томах Львів-
Одеса: ІФЛІС ЛФС С, 2002. – С. – Том І.
7.
Балей С. Про певні властивості постаті / Балей Степан. Зібрання праць в 5 томах. – Львів Видавництво Національного університету Львівська політехніка, 2009. – С. – Том ІІ.
8.
Брентано Франц.Избранные работы / Франц Брентано ; Состави перевод с немецкого
В.Анашвили. – М Русское феноменологическое общество. Дом интеллектуальной книги, 1996.

176 стр.
9.
Верников М. Слово про академіка Степана Балея / М.Верников // Філософські пошуки. – Львів-
Одеса: Cogito – Центр Європи, 1997. – Вип.4 – С

Гапоненко Е.Л. Разработка методологических оснований психоанализа Степаном Балеем //
Ученые записки Таврического национального университета им. ВИ. Вернадского. Серия:
Философия. Культурология. Политология. Социология. – 2012. – Т (63). – № 4. – С. 347-353. В статье рассматривается методология украинского и польского философа, психолога, педагога Степана Балея. Использование данной методологии в современной психологии и философии способствует мировоззренческому и культурному самоопределению личности.
Ключевые слова: методология, психоанализ, психика.
Gaponenko E. // Scientific Notes of Taurida National І. Vernadsky University. Series: Philosophy.
Culturology. Political sciences. Sociology. – 2012. – Vol.24 (63). –
№ 4. – P. 347-353.
The article reveals the methodology of the Ukrainian and Polish philosopher, psychologist and teacher
Stefan Baley. Use of the given approach in modern psychology and philosophy promotes world outlook and cultural self-determination of the person.
Key words: psycho-analysis, cultural space, adaptation.
Статья поступила в редакцию 19.09.2012



Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал